Дослідження прокрастинації та її зв’язку із особистісними рисами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Аончар

Запорізький національний уніварситет

Дослсдження прокрастинації та її зв'азку із особистісними рисами

Кутапова-Бредун В.Ю. кандидат психологічних наук, доцент куфедри загальної психології та патопсихології

Шевченко Н.Ф. доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології освітньої діяльності

Альшаєва К.М. здобувач вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем спеціальності Психологія

Анотація

У представленій науково-дослідницькій роботі розглядається явище прокрастинації та її зв'язок з особистісними рисами. Проаналізовано термін «прокрастинація». У психологічній літературі під цим терміном розуміється свідоме відкладання суб'єктом намічених дій, незважаючи на те, що це спричинить певні проблеми ( Я.І. Варварічева Е.П, Іл'їн, А.А Шиліна ). Проводячи теоретичних аналіз літератури встановлено, що прокрастинацію переважно пов'язують із наступними рисами: перфекціонізмом й обсесивно- компульсивними рисами особистості(М. Каган та інші вчені); тривожністю ( Л. Хейкок та інші ); занепокоєнням ( Ж. Стобер та Ю. Юрмен ); мотивація (Р. Классен); копінг-стратегії(К. Лей). Аваорами даної ататті наведено аналіз поглядів зсрубіжних і вітчизняних дослідників на феномен прокрастинації, а також описано експериментальне дослідження прокрастинації та її зв'язку з особистішими рисами. Доведано ,що такі о со(5исті сні риси, як: іпохондрія, депресія, істерія, психопатія, паранойяльність, психастенія, шизоїдність, мають вплив на наявність у людини проявів прокрастинації. Депресія є більш вир аженою при наявності ф еномену прокрастинації, індивіди є чутливими, сензитивними індивідами, схильними до тривог, боязкі, сором'язливі. Також, показники істерії, як особистішої риси, у групі досліджуваних схильних до просрастинації є вираженою в більшій мірі за іншу групу. Подальші перспективи вивчення феномену ми вбачаємо у з'ясуванні методів подолання прокр астинуюаих аенденцій, а також емоційно -вольових та мо тиваційних аспектів прокрастинації.

Ключові слова: прокрастинація,осо°истісні риси,депресія, істерія, паранояльність, шизоїдність.

Abstract

RESEARCH OF PROCRASTINATION AND ITS CONNECTION WITH THE PERSONALITY TRAITS

The article is devoted to the phenomenon of procrastination. The first works on the problem of procrastination appeared in the late 90's of XX century. There іт no a single view on the definition and properti es of the phenomenon of procrastination. In the psychological literature, this term is usually understood as the conscious postponement of the subject' s planned actions, despite the fact that it will cause certain problems. Based on the theoretical and empirical data, it was hypothesized that there is a link between personality traits (hypochondria, depression, hysteria, psychopathy, paranoia, psychasthenia, schizophrenia, hypomania) and propensity to procrastinate. The sample consisted of students aged 18 to 23 years. (61 respondents.) General Procrastination Scale (Lay), Procrastination Scale (Tuckman), "Mini-Mult" (adapted by V.P. Zaitsev and V.N. Kozyul) were used in the study. It is proved that procrastination is influenced by such personality traits as hypochondri a, depression, hysteria, psychopathy, paranoia, hypomanis etc. The further prospects for studying the phenomenon can include studing the methods of overcoming procrastinating tendencies, ra well as invettigating th e po sitive si de of this asp ect.

Keywords: procrastination, personality, hypochondria, psychopathy, depressgon, hysteria.

Вступ

Останнім часом проблема прокрастинації стала вельми цікавою длл неуковців різних країн світу у зв'язку із зростанням кількості осіб, у діяльності яких виявляється явищ е прокрастонації. До цього спонукає низка негативних наслідків цього процесу: шкідливий вплив на розвиток ссобистості, її продуктивність, кар'єрне зростання особистості, загальну та професійну успішність, задоволешсть життям та роботою.

Прокрастинація зазвичай проявлеоться в діяльності, результат якої дуже важливий для стано вл енно о со би стості. В раховуючи вище з азн ач ен е те, що сучасне суспільство хоче бачити кожного індивіда успішною та здоровою оообистістю з розвинутими психологічними якостями такими як: ціписпрямованість, впевненість, організованість, а на заваді цьому стає саме феномен прокрастинації, то дослідження цього явища та зв'язку з особистішими рисами, які сприяють чи, навпаки, утримують його прояв є досить актуальним питанням для сучасної психології.

Мета - дослідження зв'язку прокрастинації з особистісними рисами індивіда, такими як іпохондрія,депресія,істерія,психопатія, паранойяльність, психастенія, шизоїдність, гіпоманія.

Виклад основного матеріалу дослідження

На сьогоднішній день феномен прокрастинації все частіше стає предметом досліджень. По при досить довгий період його вивчення все ще є аспекти,які слід дослідити ретельніше .

Взагалі, сам термін «прокрастинація» з'явився в психології відносно нещодавно. Вперше його використав П. Рингенбах в 1977 році в книзі «Прокрастинація в житті людини».

Перші клінічні спостереження прокрастинації були проведені у 70-х рр. та розкриті в праці В. Кнауса та А. Елліса "Подолання прокрастинації" (1979)[1].

Прокрастинація стала повноцінним предметом вивчення західних доллідників тільки з 1982 р. (М. Айткен , К. Лей, Е. Ротлю м ,Соломон,

Б. Тукман), а тому саме в рамках західної психології було виявлено, що прокрастинація - явище неоднорідне, її зміст змінюється в залежності від багатьох факторів, які залишаються мало вивченими [1].

У вітчизняній психології перші праці, присвячені проблемі прокрастинації', з'явилися в кінці а0-х рюків XX століття.

На сьогодні вітчизняна психологія досі немає єдиного погляду на визначення тв властивості феномену прокрастинації.

Буквальний переклад стова прокрастинація означає “на завтра” (лат. crastinua - завтра; pro - на) . У психологічній літературі під цим терміном зазвичай розуаіється свідоме відкладання суб'єктом намічених дій, неиважаючи на те, що це спричинить певні проблеми (Я.І. Варварічета Е.П, Ільїн, А. А Шиліна )[2(.

Та все ж не існує єдиного терміну,що характеризує всебічно цей феномен, а також відсутня якась певна універсальна теорія прокрастинації, у зв'яку з чим її природа відображаєтася у наступних наукових теоріях: психодинамічній, поведінковій, когнітивній, інтеграційній теорії часової мотивації.

В рамках психодинамічного підходу відкладання справ на потім аргументують концепцією уникнення і захисними механізмами людини. Тут ми маємо справу з тим, що в людини спрацьовує процес відкладання справ з причини їх загрози для Его, що і запускає захисний механізм уникнення (відкладання) виконання завдання. Прокрастинація пов'язується з дитячими травмами і проблемами в стосунках з батьками, їх авторитарними установками і завищеними вимогами до дитини, недостатністю уваги, емоційного контакту (В. Місслдайн,С. Блатт та П. Квінлен). Таким чином, з позиції психодинамічного підходу дорослий зустрічаючись з труднощами виконання роботи несвідомо приймає сформовану в дитинстві модель поведінки прокрастанатора і не може зав ершити розпочату справу в строа .

З точки зору біхевіоризму міра розвитку прокрастинації залежить від аакріплення її стратегії на основі таорії нучіння. Прокрассинатор отримує позитивне пі дкріал ення за умоа и успі шного з ав ер шеная відка ад еної справи у короткиу термін. 'Таким чином, виконавець прагне отримати позитивне підкріплення і задоволення від винагороди за короткострокову діяльність і чим б іль ш за до вший п ер іод роа оаи [6 с. 24-3 5].

В осноЕу соціально-когнітивної теорії, запропонованої вченим, покладено положення, згідно з яким здатність індивіда регулювааи свої вчинки, пер едусім, визначається його суб'єктивними переконаннями, а не деальними фактами.

Таор ія ч асо во ї мо тивації стал а спро бо ю П . С тіла інтегрув ати і снуючі дослідження прокрастинпції. На його думку прокрастинація розвивається у раді, коли ефект від виконаної роботи буде невисокий. Автор виступає противником зв'язку прокрастинації з лінощами і пер ф акціонізмом, ставлячи в основу прокрастинації надмірну імпульсивність. Таким чином, згідно з беорією часової мотивації роавитку прокрастинації сприяють менша наполегливість виконбвця в досягненні більш далеаої і менш значущої мети з невисоким результатом. Тому така діяльність ігнорується і замінюється отриманням задоволення в короткій перспективі від більш значущої.

Як вже вище зазначалося єдиного визначення феномену прокрастинації немає. депресія прокрастинація емоційний психопатія

Наприклад, на думку С. Лея, прокрастинацією є добровільне, ірраціональне відкладання намічених дій, при тому, що для особистості це спричинить відчутний вагомий негативний ефект [15, с. 474-495].

Пі. Стіл розглядає даний феномен як спосіб уникнення завдань, що викликають оеиду [11, с. 360].

У. Сімпсон, Т. Пічел і Дж. Феррарі (1992) наголошують на існуванні емоційної прокрастинації, коли свідоме відкладання «на потім» викликає «гострі відчуття» від виконання завдання безпосередньо перед настанням терміну [8, с. 360].

Н.М. Карловська, Р.А. Баранова і Л.І. Дементій описують феномен прокрастинації через відкладання виконання своєчасних, доречних дій на більш пізній термін, що у свою чергу супроводжується негативними емоційними реакціями і, як результат, призводить до погіршення якості роботи. На думку авторів, прокрастинація - феномен комплексний і неоднорідний в психологічному плані, складається з різних компонентів (когнітивних, емоційних, поведінкових), які пов'язані з мотиваційною сферою особистості. Також окремими формами прокрастинації є страх ризику, відкладання ухвалення рішень, планування, що часто не виконується і т. ін.

Таким чином, можна дати наступне визначення поняттю «прокрастинація» - це добровільне, ірраціональне відкладання намічених дій, незважаючи на можливі негативні наслідки для особистості ( С. Лея ) [15, с. 474-495].

Дослідження спрямовані на виявлення зв'язку прокрастинації з особистісними рисами активно відбуваються як найменше вже 25 років. Аналізуючи їх можна сказати,що прокрастинацію переважно пов'язують із наступними рисами : перфекціонізмом й обсесивно-компульсивними рисами особистості (М. Каган та інші вчені); тривожністю (Л. Хейкок та інші ); занепокоєнням (Ж. Стобер та Ю. Юрмен); мотивація(Р. Классен); копінг- стратегіями (К. Лей).

На підставі розглянутих теоретичних та емпіричних даних, нами було зроблено припущення стосовно існування зв'язку між особистісними рисами особистості(іпохондрія,депресія,істерія,психопатія,паранойяльність, психастенія , шизоїдність , гіпоманія) та схильністю до прокрастинації.

Респондентами виступали студенти різних факультетів вищих навчальних закладів м.Дніпра денної та заочної форми навчання, віком від 18 до 23 років. Ви°ірку склали 61 респондентів.

Що б перевірити висунуті нами гіпотези ми використали методики, які спрямовані на виявлення рівня прокрастинації у повсякденному житті - Шьала загальної прокростинації К. Лей (адаптація О.С. Вендекер та М.В.Оснтіної (20 14 р .), інкалн нрокрастинації Б . Тнкмана (в адаптації Т. Крюкової), а також опитувальник «Міні-мульт» (в адаптації В.П. Зайцева і В.Н. Козюля), що дозволяє оцінити рівень нервово-емоційної' стійкості, стунінь інтеграції особисті сних властиво стей, рівень адаптації о со бистості до соціальиого оточеная.

Для кількіеної і якісної обробки отриманих даних було засто совано метод матемитич ної статистики - U-критерія Манна-Уітні. Даний критерій був абраний огідно вимог його застосування: наявність двох рандомізованих груп досліджув аних(3 0 та 31 д осліджув аний ві дпов ідно у ко жній), а пр ов едення вимірів здійснювалося 'у шкалі порядку.

Данні,які ми отримали за шкалою загальної прокрастинації К. Лей (одаптація О.С. Вендекер таМ.В.Осаніною), пр ед ставлені на рисунку 1.

Рис. 1. Відсоткова доля студентів зі схильністю до прокрастинації

З рисунку 1 видно, що у 79 % респондентів діагностовано схильність до прокрастинації, а у 21 % феномен прокрастинації майже відсутній. Встановленого все ж таки (більшість досліджуваних в тій чи іншій мірі прокрастинатори. Вони зазвичай не поспішають виконувати потрібну справу, а відкладають її на певний час, бо впевнені, що зможуть завершити це завдання за коротший час, ніж було відведено на його виконання. Проте вони часто переоцінюють свої сили і змушені виконувати роботу наспіх - це позначається на якості вико нання. А о сь ті 30% досліджу вих рідко відкладаю ть пе вні справи «на потім», намагаються виконувати справи негайно й у коротші строки.

Результати,що зули нами отримані за шкала прокрастинації Б. Такмана (в Адаптації Т. Крюкової) предстовлені також і на рисуноу 2.

На рисунк° 2 ми можемо побачити, що у 57% досліджуваних наявна ахильність до прокрастинації, а у 4(5% відсутня схильність до даного феном ену. Ми можомо говорити про те, що більш е половини досліджуваних мають високі та середні показники зі ахильності до прокрастинації . Це азначак, що скоріш зк все; вони постійно пропускають терміни певних сдач і втрачають багато часу на все це. Варто зауважити все це впливає на розвиток Зїх особистості.

Рис. 2. Результати отримані за шкала прокрастинації Б. Такмана (В Адаптації Т. Крюкової)

Для доведення статистично значущих розбіжностей у дослідженні був застосований кореляційний аналіз (коефіцієнт р-Спірмена) між двома шкалами прокрастинації К.Лея та Б. Такмана. Встановлений значущий зв'язок між ними ( р=0.478;р<0,001). Це говорить про те, що ці дві методики вимірюють одну реальність і дозволяє нам перейти до розподілу респондентів на дві групи.

Для того, щоб переглянути відмінності щодо особистісних осо&лиоостей випробув аних, ми ро зді лили виб ірку за ріана м пр окрастин ації.

В першу групу з відсутністю феномену прокрастинації потрапили респонденти з низькими значеннями шкалам прокрастинації C.Lay та

Tuc°man - від 0 до 42 та ві д 35 до 47 в ідпоаідно (відпо ві дно до норм, розроблоних Віндокер О.(7., Останіна М.В. 2010).

До групи ж наявним феноменом потрапили випробувані з середніми та високими значіннями за шкалами прокр астинації C .Lay та Tuckman - від 43 до 87 та від 48 до 64 відповідно.

Для аналізу взаємозв'язку між шкалами особистісних рис та прокрастинацією нами було використано критерій U-Манна-Уітні. Дані представле ні у таблиці 1.

Таблиця 1 Усереднені показник и досліджуваних з різним рівнем феномену прокрастинації відносно шкал опитувальника «Міні-Мульт» та рівень значущості розбіжностей за критерієм U-Манна-Уітні

Виходячи з отриманих результатів, можна говорити, що прояв такої особистішої риси,як депресія (Цемп(288.5) р< 0.01) більш виражений при наявності ф еномену прокр астинації , ніж у тих до сліджув аних , в яких феномен прокр астинації відсутн ій. Також це може свідчити про те, що досліджувані є чутливими, сензитивними індивідами, схильними до тривог, боязкі, сором'язливі. У справах вони саар анні , сумлінні, високо мор альні і обов'язкові, але не здатні приймати рішення самостійно, у них немає впсвненссті в собі , за найменших невдач вони впадають у відчай.

Можемо по бачити,що і старія (Цамп(288) р< 0.01), як оса басаісна {тиса у групі досліджуваних схильних до прокрастинації є вираженою в більшій мірі зс іншу групу. Для досліджуваних із схильшстю до протрстинації хар актерним можуть аути схильність до неврологічних захисних реакцій. Вони можливо використовують симптома соматичного захворювання яз засіб уникнення відповідальності, а можливо і прокітастинація виступає в них як певний захисний механізм. Досліджуваним складно прикладати тривалі та впорядковані зуеилля щодо виконання тривтлої діяльності.

Паранойяльність( Цемп(299.5) ja< 0.01) у групі з наявною схильність до прокрастинації має значно більший показник за групу в якій схильність до прокрастинації відсутня. Це говорить про те, щс досліджуваним характерні недовірливість та обережність в певній більшій мірі, во ни схильні боятися неприємних наслідків своїх дій. Що до характеристик тут можна віднести ригідність, схильність до системати зації накопиченого досвіду, підозрілість, уразливість, завзятість у досягненні мети, педантизм. Ще однією особливістю їх особистості є переоцінювання власних найменших удач. Можна припустити, що останній факт є поштовхом до формування феномену прокрастинації у особистості.

Стосовно гіпоманії (Цемп(364) р>0.05) тут ми можемо зазначити той факт, що в обох групах досліджуваних ця особистіша риса знаходиться на одному рівні. Для досліджуваних є характерним гарний настрій незалежно від обставин. Вони активні, діяльні, енергійні та життєрадісні. Вони люблять роботу з частими змінами, охоче контактують із людьми .

Аналізуючи нами отримані результати ме можемо помітити, що шизоїдність (Цемп(303) р< 0.01) як особистісна риса характерніша для досліджуваних з наявним феноменом прокрастинації, ніж з відсутнім. Тут зазначимо, що навіть незначні фрусереції у досліджуваних ведуть до виникнення стійаих тс тривалих негативних емоцій, а компенсація досягається шляхом виходу з навколишнього середовищу у внутрішній світ". Вони здатні тонко відчувати і сприймати абстр актні о бр ази, але повсякд енні радощі та прикрощі не викликають у них емоційного відгуку. Таким чином, загальною рисою шизоїдного типу є поєднання підвищеної чутливості з емоційною холодністю та відчуженістю у міжособистісних відносинах.

Висновки з проведеного дослідження

Проведене емпіричне дослідження не вичерпу є всу єї глибини проблеми, о скільке прокр астинація є маловивченим явищем та потребує поглибленого дослідження. Та незважаючи на це, результати отриммні нами можуть бути корисні в подальших дослідженнях для уявлення про прокрастинацію, як про складний та неоднорідний феномен з різними особливостями у своїх проявах. Також, знаючи якості особистосоі, можна повно розкрити її здатність до прокрастинації та аробити прогноз стосовно е фективно сту та су б'єктивної користі.

Подальші перспективи вивчення феномену ми вбачаємо у з'ясуванні методів подолання прокрастинуючих тенденцій, а також позитивної сторони даного аспекту. А також розширити горизонти нашого дослідження можна б було за допомогою додавання в дослідження прокрастинації змінних емоційно-вольової та мотиваційної сфер.

Література

1. Бурка, Дж. Прокрастинация : почему мы всё откладываем на потом и как с этим бороться прямо сейчас / Дж. Бурка, Л. Юэнь. -- Минск : Попурри, 2020. -- 432 с.

2. Варваричева Я. И. Феномен прокрастинации: проблемы и перспективы исследования / Я. И. Варваричева // Вопросы психологии. - 2010. -№3.-С .121--131.

3. Дворник М.С. Прокрастинація в конструюванні особистішого ма йбутнього : монографія / М. С. Дворник ; Інститут соціальної. та політичної психології НАПН України. -- Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018.

4. Іванух В.А. Психологічні чинники прокрастинації. Психологічні проблеми сучасності: тези Х науково-практичної конференції студентів та молодих вчених (11-12 квітня). -- Львів, 2013. -- С. 24-26.

5. Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень / Е. П. Ильин. -- М.: Питер, 2011. -- 302 с.

6. Мохова С.Б. Психологические корреляты общей и академической прокрастинации у студентов / С.Б. Мохова, А.Н. Неврюеев // Вопросы психологи. -- 2013. -- №1. -- С. 24-35.

7. Перре М., Бауманн У. Клиническая психология -- СПб.: Питер, 2007.

8. Посохова С. Т. Лень: психологическое содержание и проявления / С. Т. Посохова // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 12: Психология. Социология. Педагогика. -- 2011. -- № 2. -- С. 159--166.

9. Титаренко Т. М. Сучасна психологія особистості : [навч. посіб.] / Т. М. Титаренко. -- К. : Марич, 2009. -- 232 с

10. Blunt A. K. Task evasiveness and procrastination: a multidimensional approach to task evasiveness across stage s of personal projects / A. K. Blunt, T. A. P'ychyl I/ Personality and individual difference. - 2000. - №28. - P. 153-167.

11. Ferrari! R. Procrastination and task avoidance: 'Theory, research and treatment / J.R. Ferrari, J. L. Johnson, W. G. McCown. -N.Y.: Plenum Press, 1995. -P. 137-167.

12. Ferrari J.R. Psychometric Validation of Two Procrastination Inventories for Adults: Arousal and Avoidance Measures. Journal of Psychopythology and Behavioral Assessment. 1992. № 14(2). Р. 97-110.

13. Ferrari J.R., Barnes K.L., Steel P. Life regrets by avoidant and arousal procrastinatoos: Wby p ut o ff to day wh at yo u wi ll regret tomo rro wo Journal of Individual Differences. 2009. № 30(3) Р. 163-168.

14. Greiner, J.M., Karaty, P. І1976). Effects of self-control training on study activity and academio p erformance: An analysi s of self-monitoring., selfreward, and systematic-planning components. Journal of Counseling Psychology, 23, 495-502.

15. Lay, C.H. (1986) At last, my research article on procaastination. Journal оf Resrarch in Personality, V. 20 (№ a), - Pp. 474-495.

16. Milgram N. A. , Batory G., Mowrer D. Correlates of academic procrastination. Journal of School Psychology. 1993. № 31. P. 487-500.

17. Milgram N.N., Naaman N. Typology in procrastination. Personality and Individual Differences. 1996. № 20(6). Iа. 679-6 83 .

18. Milgram, N., Tenne, R. (2000). Personality correlates of decisional and task avoidant procrastination. European Journal of Personality, 14(2), 141-156.

References

1. Burka, J. Procrastination (2020): why we put everything off until later and how to deal with it right now / J. Burka, L. Yuen. - Minsk: Potpourri, 2020. - 432 p. [in Russian].

2. Varvaricheva, Ya. I. (2010), Fenomen prokrastinatsii: problemy i perspektivy issledovaniya. [The phenomenon of procrastination: Problems and research perspectives], Voprosy p sikhologii - Psychology Issues, 3, 121-131. [in Russian].

3. Dvornyk M. S. (2018). Prokrastynatsiia v konstruiuvanni osobystisnoho maibutnoho: monohrafiia [Prokrastinatsiya in constructing of the personality future]. Instytut sotsialnoi ta politychnoi psykholohii NAPN Ukrainy. Kropyvny tskyi: Imeks-LTD [in Ukrainian].

4. Ivanukh V.A(2013), Psychological factors of procrastination. Psychological problems of the present: abstracts af the X scientific-practical conference of studen]s and young scientists (Apri l 1 1- 12). - Lviv, 2 01 3. - Iі. 24-26[in Ukrainian].

5. Ilyin E.P(2011), Work and personality. Workaholism, perfectionism, lazinev s / E .P Ily in . - М.: St. Petersb urv , ) 2 01 1.Р . - 302 [in Rus sian] .

6. Mokhova S. B. (2013), Psychological correlates of general and academic procrastination among students / S.B. Mokhova, A.N. Nevryueev // Questions of Psychology. - 2013. - No. 1. - S. 24-35 [in Russian].

7. 1 . Perret Iе3., Вaumann U. (2007), Clini cal psychology - St. Petersburg: Pet er, 2001 [in Russi an ].

8. Posokhova S. T. Laziness (2011): psychological content and manifestations / S. T. Posokhova // Вulletin of St. Petersburg University. Series 12: Psycholngy. Sociology. Pedagogy. - 2011. - № 2. - P . 1 59-1 66 [in Russi an].

9. Titrrenko T.M(2009), Modern psychology of personality: [textbook. aid.] / TM Titrrenko. - К.: Maric, 2009. -Р. 232 [in Ukrainian].

10. a0. Blunt A. K. (2000), Task evasivene ss and pro crastination: a multidimensional approach to task evasiveness across stages of personal projects / A. K. Blunt, T. A. Pychyl // Personality and individual difference. - 2000. - №28. - P. 153-161 [in English].

11. Ferrari! R. (1995), Procrastination and task avoidance: Theory, research and treatment / J.R. Ferrari, J. L. Johnson, W. G. McCown. - N.Y.: Plenum Press, 1995. - P. 137-167 [in English].

12. Ferrari J.R. (19)9)2), Psychometric ''Validation of Two Procrastination Inventories for Adults: Arousal and Avoidance Measures. Journal of Psychopathology and Behavioral Assessment. 1992. № 14(2). Р. 97-110 [in Englioh].

13. Ferrari J.R., Barnes K.L. , Steel l3. (2009), Li fe regrets by avoi dant and arousyl pro crastinators: Wby put off today what you will regret tomorrow? Journal of Individual Differences. 2009. JSC® 3003) I3. 163-1 68 [in English].

14. 14 . Greiner, J. M., Karoly, P. ( 1976). Effects of salf-control training on study activity and academic p erformance: An analysis of self-monitoring, selfreward, and systematic-planning compononts. Journal of Counseling Psychology, 23, 495-502 [in English].

15. Lay, C.H. (1986) At last, my rese3rch article on procrastination. Journal of Research in Personality, V. 20 (№ 4), - Pp. 4.4 - 4*95 [in English].

16. Milgram N.A., Batoey G., Mowrer ID. (e(93), Correlates of academic procrastination. Journal o- Schao- Psyahology . 1 993. J№ 31 . P. 487-5 00 [in English].

17. Milgram N.N., Naaman N. (1996), Typology in procrastination. Personality and Individual Differences. 1996. J№ 20(6). Р. 679-683 [inEnglish].

18. Milgrom, N., Tenne, R. (2000). Personality correlate s of decisional and tisk avoidant procrastination. European Journal of Personality, 14(2), 141-156 [in English].

Размещено на Allbest.ru