Психологічні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Гринченка

Психологічні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці

Циганчук Тетяна Володимирівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології

Ареф'єва-Пашко Юлія Євгеніївна психолог І категорії, Печерський районний у місті Києві центр соціальних служб

Київ

Анотація

Підлітковий вік характеризується складними та суперечливими змінами. Підлітковий вік називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма характеристиками, які нерідко повязані зі зміною попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків підлітка з дорослими та навколишнім світом. В статті девіантна поведінка виступає як складна форма соціальної поведінки особистості. Вона визначається не одним, а системою взаємопов⁵язаних чинників. Підкреслюється, що девіантну поведінку підлітків як соціальне явище важливо розглядати і вивчати з урахуванням усіх її форм і проявів в контексті тісної взаємодії батьківських і педагогічних спільнот, керівників молодіжних груп та об'єднань. Найбільш досліджуваними та, відповідно, найбільш важливими є соціально-психологічні чинники, зокрема вплив сімейного клімату та виховання. Аналізуючи ці чинники, девіантну поведінку трактують як засіб досягнення значущої для особистості мети, як засіб психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби або ж як самоціль, засіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні, компенсації почуття неповноцінності тощо.

В статті представлено емпіричне дослідження психологічних особливостей девіантної поведінки в підлітковому віці.

Проведене дослідження дозволило встановити існування схильності до девіантної поведінки у значної частини досліджуваних підлітків. При цьому результати аналізу дозволили визначити залежність інтегральних індексів агресивності і ворожості від статі і рівня розвитку емпатії. Встановлено, що агресивність зростає із зменшенням емпатії, при цьому це особливо яскраво виявляється у дівчат, агресивність яких загалом менша, ніж у хлопців.

З'ясовано, що у більшості підлітків переважає амбівалентне ставлення до себе. При цьому, у більшої частини вибірки домінує негативне або амбівалентне ставлення до педагогів, сім'ї, друзів. Також, домінуючою серед підлітків тенденцією є негативізм, фізична та вербальна агресія і почуття провини.

Ключові слова: девіантна поведінка, агресія, емпатія, ворожість, негативізм, тривожність

Abstract

Tsyhanchuk Tetiana Volodymyrivna PhD in Psychology, Associate Professor at the Department of Practical Psychology, Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv

Arefieva-Pashko Yuliia Evgeniivna Psychologist of I category, Kyiv Center for Social Services, Kyiv,

THE PROBLEM OF SIMULATION OF PROCESSES OF OPERATIONALIZATION OF PSYCHOLOGICAL KNOWLEDGE

Adolescence is characterized by complex and contradictory changes. Adolescence is called difficult, critical, and transitional. This assessment is due to many characteristics. These characteristics are associated with a change in previous positions, peculiarities of activity, interests, and relationships of an adolescent with adults and the world around him or her. In the article, deviant behavior is a complex form of social behavior of an individual. It is determined by a system of interrelated factors. It is emphasized that deviant behavior of adolescents as a social phenomenon should be considered and studied taking into account all its forms and manifestations in the context of close interaction of parental and pedagogical communities, leaders of youth groups and associations. The most studied and most important are socio-psychological factors. These include the influence of family climate and upbringing. Analyzing these factors, deviant behavior is defined as a means of achieving an important goal for the individual, as a means of psychological release, replacement of a blocked need, or as an end in itself, a means of satisfying the need for self-realization and self-affirmation, compensation for feelings of inferiority, etc.

The article presents an empirical study of the psychological features of deviant behavior in adolescence.

The study revealed the existence of a tendency to deviant behavior in a significant part of the studied adolescents. At the same time, the results of the analysis made it possible to determine the dependence of the integral indices of aggression and hostility on gender and the level of empathy development. It was found that aggressiveness increases with a decrease in empathy, and this is especially evident in girls, whose aggressiveness is generally lower than that of boys.

It has been found that most adolescents have an ambivalent attitude toward themselves. At the same time, the majority of the sample has a negative or ambivalent attitude toward teachers, family, and friends. Also, the dominant tendency among adolescents is negativism, physical and verbal aggression, and feelings of guilt.

Keywords: deviant behavior, aggression, empathy, hostility, negativism, anxiety.

Вступ

Постановка проблеми. Девіантні підлітки часто характеризуються нестабільною поведінкою, неврівноваженістю, невмінням себе контролювати і регулювати поведінку в міжособистісних стосунках. Їх самооцінка може відрізнятись нестабільністю, бути завищеною чи заниженою в залежності від соціального статусу особистості в колективі. Всі ці моменти негативно впливають на подальший розвиток особистості підлітка, конструювання його відносин, ефективність діяльності в цілому.

Вітчизняні психологи, які розробляли проблему психічного розвитку в підлітковому віці, висловили думку, що центральне новоутворення особистості підлітка пов'язане з якісним зрушенням у розвитку самосвідомості. У даному віці, у підлітка виникає уявлення про себе вже не як про дитину. Дієвою стороною уявлення є прагнення бути і вважатися дорослим. Така думка притаманна Л. І. Боживич, М. Й. Боришевському, Т. В, Драгунову, Л. Г. Подоляк та іншим. Відносини з дорослими виявляються нерівноправними. Відносини з однолітками будуються і управляються нормами рівноправ'я.

Саме в цей час підліток більшість свого часу приділяє одноліткам. Таке спілкування приносить йому відчуття задоволення та захищеності. Підліток вважає, що саме однолітки його завжди зрозуміють, підтримають, розділять з ним його інтереси та потреби.

Утворюються різні групи, субкультурні об'єднання, в яких діють свої правила та існують певні норми, починаючи із зовнішності, закінчуючи фінансовим становищем батьків. Підлітків в таких групах об'єднує подібність інтересів і проблем, можливість говорити й обговорювати їх. Новоутвореннями даного віку є: почуття дорослості, розвиток самосвідомості, формування ідеалу особистості, схильність до рефлексії, інтерес до протилежної статі, статеве дозрівання, підвищена збудливість, часта зміна настрою, особливий розвиток вольових якостей, потреба в самоствердженні та самовдосконаленні, в діяльності, яка набуває особистісного сенсу [1; 2]. Тут труднощі часто виникають у засвоєнні та пристосуванні до норм та правил навколишнього світу.

Це насамперед проблеми, пов'язані з неадекватною та девіантною поведінкою, дезадаптацією дітей і підлітків у соціальному середовищі - «важкі» діти, дурна компанія, кримінальні контакти, перебування на обліку в поліції, вживання наркотиків тощо. В найгіршому варіанті, такі діти некеровані, занедбані у педагогічній сфері, мають високий рівень агресії. Вони не адаптуються до нового середовища, втрачають самоконтроль та не бачать меж адекватності.

Сутність девіантної поведінки підлітків полягає в тому, що підліток не дотримується вимог соціальної норми, обирає відмінний від норми варіант поведінки у якійсь ситуації, що призводить до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи.

При аналізі умов і причин проявів відхилень від соціально прийнятної поведінки, норм, прийнятих в суспільстві, описують та характеризують зовнішні та внутрішні чинники цих проявів. До внутрішніх чинників, які здійснюють вплив на розвиток і поведінку підлітків, відносять їх індівідуально-особистісні особливості, що визначають їх схильність до девіантної поведінки різних видів, форм, типів, спрямованості.

До зовнішніх чинників, які здійснюють вплив на розвиток і поведінку підлітків відносять процеси, які відбуваються в суспільстві. Особлива роль при цьому відводиться сім'ї, особливостям сімейного виховання, а також середовищу однолітків [3;4]. Зі зміною умов існування суспільства виявляється необхідним доповнення цих чинників з урахуванням політичних, ідеологічних, законодавчих, інституційних (перш за все освітні заклади) факторів.

При цьому, аналізуючи соціальні чинники, які підсилюють вираження девіантної поведінки, слід, насамперед, звернути увагу на соціальні, політичні, економічні проблеми, які існують в нашому суспільстві, зміни суспільної моралі та моральних цінностей, які притаманні суспільству в перехідний або кризовий період. Тому, виникає необхідність в подальшому дослідженні основних форм проявів девіантної поведінки з метою підвищення її профілактики та психокорекції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проявам девіантної поведінки присвячено низку досліджень таких науковців: І. Єрмаков, Л. Сохань, М. Рижков, Є. Павлютенков, В. Крижко, Т. Титаренко, В. Баранов, І. Відєнєєва, І. Похлібна, П. Філонова, М. Хилько, О. Двіжова, О. Солодилова та інші.

Вивченням питання корекції девіантної поведінки підлітків займалися такі вчені як Е. Ейдемілер, Ж. Кетле, Е. Дюркгейм, Д. Дьюї, М. Вебер, Л. Леві-Брюль, Л. Веккер, Л. Малімон та інші.

Проблеми емоційного стану та роль тривожності у девіантній поведінці звернули увагу у своїх роботах такі вчені як Л. Божович, Т. Кириленко, І. Мельничук та А. Запорожець.

Теоретичні та практичні дослідження самооцінки підлітка в контексті девіантної поведінки можемо знайти у психологічних дослідженнях Л. І. Божович, Р. Бернса, Т. В. Драгунової, Д. Б. Ельконіна, А. В. Петровського та ін.

Досить цікавими виявляються дослідження характерологічних особливостей підлітків, які виявляються в різних формах поведінки. Дану проблематику розробляли: І. Кон, А. Лічко, К. Леонгард, Д. Ельконін, Н. Іванов, Б. Слуцкін, А. Яковлєв, Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, В. Штерн та інші.

Мета та завдання статті:

1. Теоретично дослідити чинники та прояви девіантної поведінки в підлітковому віці.

2. Емпірично дослідити прояви девіантної поведінки у підлітків та чинники, які супроводжують девіантну поведінку.

3. Дослідити взаємозв'язок психологічних особливостей особистості та девіантної поведінки підлітків.

Виклад основного матеріалу

Отже, сутність девіантної поведінки полягає в недотриманні вимог соціальної норми та у виборі відмінного від вимог норми варіанту поведінки в тій чи іншій ситуації, що часто призводить до порушення процесу взаємодії особистості та суспільства. В основі відхилень у поведінці найчастіше лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки [3].

В результаті теоретичного вивчення даної теми можемо зазначити, що більшість дослідників до психологічних проявів девіантної поведінки особистості відносять наступні тенденції:

- духовні проблеми, зокрема, відсутність або втрата сенсу життя, переживання внутрішньої порожнечі, блокування самореалізації;

- деформація ціннісно-мотиваційної сфери, не сформованість морально-етичних установок;

- емоційні проблеми, виникнення тривоги, депресивних проявів, агресії, загальний негативний емоційний фон;

- недостатній самоконтроль, неадекватна самооцінка і рівень домагань, слабкий розвиток рефлексії, що призводить часто до проблем в навчальному середовищі та зміні статусних позицій в групі;

- зміни у когнітивній сфері, що виявляється в деформації картини світу;

- поява негативного життєвого досвіду, що призводить до знецінення загальнолюдських категорій (дружба, родина тощо) [4].

Відповідно до вищезазначених тенденцій обирався і методичний інструментарій подальшого дослідження.

Використовувались наступні методики: методика діагностики потреби в пошуку відчуттів М. Цукермана, методика „Незавершені речення” Сакса і Леві, методика діагностики рівня емпатійних здібностей В. Бойко, методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі, методика діагностики комунікативної установки В. Бойко.

Емпіричне дослідження проводилось на базі Славутицького ліцею м. Славутича. Досліджувалась група дітей підліткового віку з 56 осіб. Вік досліджеваних - 14 до 16 років. Досліджувані в групу підбирались за рівнем схильності до девіантної поведінки. Відсоткове співвідношення рівнів девіантної поведінки представлено в таблиці 1. девіантний підліток емпатія

Таблиця 1. Рівні прояву схильності до девіантної поведінки підлітків у різних сферах