Життєстійкість як професійна компетентність майбутнього педагога: в контексті методики викладання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Життєстійкість як професійна компетентність майбутнього педагога: в контексті методики викладання

Літакова Галина Павлівна,

доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи факультету педагогічної освіти

м. Львів

Анотація

В умовах військової агресії процес професійної підготовки майбутніх вчителів потребує суттєвих змін. Важливе місце у підготовці педагога займає формування життєстійкості як педагогічної компетентності. Завдяки включенню тренінгових вправ на заняттях дисциплін психолого-педагогічного циклу, проведенні педагогічних практик, залученні студентів до нової інформації та досліджень з життєстійкості активізуємо підготовку вчителя, здатного до роботи у стресових ситуаціях.

Розглянуто різні підходи до визначення життєстійкості/ резильєнтності. Зазначено, що життєстійкість не є вродженою якістю та потребує формування у процесі діяльності як адаптація в умовах стресової ситуації.

Акцентовано на розробці та проведенні тренінгів, які сприятимуть формуванню життєстійкості, допомагатимуть розв'язувати внутрішньо - особистісні конфлікти, а також діяти учням у стресових ситуаціях.

Інформуємо студентів про різні типи горя, які має можливість відчувати людина: втрата самоіндефікації, безпеки, автономності та мрій (очікувань). Приділено увагу розумінню особливостей проживання кожного типу горя для людини як втрати.

Проаналізовано результати емпіричного дослідження за методикою С. Мадді для визначення рівня життєстійкості у магістрів за спеціальністю 011-освітні, педагогічні науки, кваліфікації: професіонал з експертизи та організації освітнього простору, студентів 4 курсу за спеціальністю 013 Початкова освіта та студентів 2 курсу - 012 Дошкільна освіта.

Надано методичні рекомендації щодо формування життєстійкості як професійної компетентності на заняттях з дисциплін педагогічного спрямування як базових, так і за вибором магістрантів. Акцентовано на впровадженні тренінгових технологій на заняттях у вищій школі.

Визначено, що життєстійкість є важливою професійною компетентністю, яку необхідно сформувати у майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки.

Ключові слова: життєстійкість, педагогічна компетентність, Нова українська школа, професійна підготовка вчителя, вправи тренінгу, емпіричне дослідження.

Abstract

PiatakovaHalynaPavlivnaDoctor of Pedagogical Sciences, associate professor, associate professor of general pedagogy and pedagogy of high school department of the pedagogical education, Ivan Franko national university of Lviv, Lviv,

Resilience as a professional competence of the future teacher: in the contest of training teaching methods

In the context of military aggression, significant changes are necessary in the process of professional training for future teachers. An important aspect of teacher training involves forming resilience as a personal trait. This can be achieved by incorporating training exercises into psychological and pedagogical courses, conducting pedagogical practices, and encouraging students to engage in research on resilience. These measures aim to prepare teachers who can effectively work in stressful situations.

Various approaches to understanding resilience are considered, recognizing that resilience is not an innate quality but requires development through adaptation in stressful situations.

The focus should be on developing and implementing training programs that contribute to resilience formation, facilitate the resolution of internal and personal conflicts, and support students in stressful situations.

Emphasis is placed on the development and implementation of trainings that will contribute to the formation of resilience, help resolve internal and personal conflicts, and assist students in stressful situations.

We inform students about the four types of grief that a person can experience: loss of self-identification, security, autonomy, and dreams (expectations). Special attention is given to understanding the particularities of experiencing each type of grief as a loss.

Methodological recommendations are provided for the formation of sustainability as a professional competence in classes in the disciplines of pedagogical direction, both basic and optional for Master⁵s of pedagogic. Emphasis is placed on the implementation of training technologies in higher education classes.

The results of an empirical study using the S. Maddi method to determine the level of resilience among Master's students in the specialty of Educational Pedagogical Sciences (specialty Oil), with qualifications in expertise and organization of educational space, as well as 4th-year students in the specialty of Primary Education (specialty 013) and 2nd-year students in the specialty of Preschool Education (specialty 012) have been analyzed.

It has been determined that resilience is an important professional competence that needs to be developed in future teachers during their professional training.

Keywords: resilience, pedagogical competence, New Ukrainian School, professional teacher training, training exercises, empirical research.

Основна частина

Постановка проблеми. Підготовка педагога - процес довготривалий. В умовах повномасштабного вторгнення, військових дій агресора на території України діяльність педагога набуває нових сенсів. На студентській лаві формуємо вчителів для Нової української школи, обізнаних з інноваційних методів та засобів викладання, здатних формувати ціннісні орієнтації у молодого покоління, а також нових компетентностей, які життєво необхідні для існування у сучасних умовах.

Для майбутнього вчителя важливим є формування особистісного підходу для створення психологічно-комфортного освітнього середовища, за якого учень буде відчувати спроможність навчатися та свою безпеку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасній психолого - педагогічній літературі точаться дискусії щодо визначень понять «життєстійкість», «резильєнтність», «стресостійкість», уточнення значення їхньої сутності як якості особистості або процесу. Так, в дослідженнях ІСаплуненко51Мешко Г., МешкоОРоманчука О Хамініч О. та ін. проаналізовано співвідношення понять «стресостійкість», «резилієнтність», «життєстійкість». Проте, дослідники не приходять до одностайного висновку щодо ототожнення резилієнтності та життєстійкості. Навпаки, у працях Гніди Т., Басенко О., Семигіної Т. та інших науковців «життєстійкість» та «резилієнтність» визначені як синонімічні поняття.

Резильєнтність у фізиці означає здатність твердих та пружних тіл відновлювати свою форму після механічних деформацій чи пошкоджень. У психології - це здатність людини успішно функціонувати та відновлюватись в умовах різних стресів та потрясінь [1, с. 17-18 с.]. З точки зору медицини резильєнтність означає сукупність рис, які роблять людину більш стійкою і спроможною подолати стрес та важкі періоди життя конструктивним шляхом. Отже, резильєнтність визначаємо як здатність людини впоратися зі складними життєвими подіями, можливість відновитися після стресових ситуацій у житті. Саме життєстійкість дає психологічну силу втриматися проти викликів, які неминуче трапляються з нами. Резильєнтність - тобто здатність відновлюватися навіть в умовах найскладніших життєвих обставин - є надважливою якістю для українців в умовах війни.

Погоджуємося з дослідниками, що «життєстійкість особистості - це вміння ефективно існувати всупереч життєвим перешкодам та труднощам. Це здатність людини зберігати баланс між пристосуванням до нових вимог та прагненням жити гармонійно, повноцінно. Ця якість не є рідкісним даром, який мають лише деякі щасливчики. Її можна і треба розвинути, і тоді буде легше зустрічатися з новими випробуваннями» [5, с. 4].

Мета статті - дослідження особливостей формування життєстійкості як педагогічної компетентності за умови впровадження інтерактивних методик у процес професійної підготовки майбутнього вчителя.

Виклад основного матеріалу. Більшість науковців-теоретиків та психологів/ педагогів-практиків схиляються до думки, що життєстійкість/ резилієнтність не є вродженою якістю. У такому випадку життєстійкість можна і потрібно формувати в процесі життєдіяльності як компетентність, що є важливою в умовах сьогодення.

Магістрантам, які навчаються за програмою 011-освітні науки, пропонуємо на вибір курс «Тренінг толерантності та креативності» Для формування життєстійкості як професійної компетентності важливо ознайомити майбутніх педагогів зі станом, який переживає людина в горі. Пояснюємо студентам, що стан горювання не відносимо литтте до втрати близької людини, її смерті. Розширюємо цей стан та інформуємо про такі типи горя, як втрата самоіндефікації, безпеки, автономності та мрій (очікувань). Отже, людина може відчувати різні типи горя. У своїй статті дослідниця С. Епштейн (S. Epstein) деталізує кожен тип та вважає необхідним ознайомити з ними людей, оскільки потрібно навчитися переживати скорботу, втрату як близької людини, так і мрії про родину, потрібну роботу тощо. Потрібно поняттю «горе» повернути його зміст, щоб зберегти себе, бути до себе лагідним, виплакати, відгорювати, прожити горе [2].

Так, коли людина втратила самоідеитифікацію, відбувається відчуття втрати себе. Вона оплакує цей стан, сумує за собою колишньою, намагається почати все спочатку.

Вже другий рік повномасштабного вторгнення ми відчуваємо небезпеку і у своїх домівках, і у спільнотах та стосунках. Така втрата е/d «ЙЩ/иД[ як після «вторгнення» (фізична), або після зради

(емоційна), перетворила весь довколишній світ у небезпечне середовище. Характерними симптомами, які відчуває кожна людина, є підвищена тривожність за відсутності безпеки, нечутливість (оніміння почуттів) до всього, що відбувається. Зазначимо, що після такої травми, насильства, нестабільності відновити відчуття внутрішньої безпеки дуже важко. Перш ніж знову навчитися почувати себе у безпеці, людині ще треба пережити горе від втрати відчуття безпеки.

Втрата автономності наближує до відчуття горя від втрати почуття контролю за збереження своєї самоідентичності, незалежності. Наприклад, людина похилого віку, яка вже не може потурбуватися про себе, або людина, що має фізичні вади і обмежена у діяльності та існуванні, повинна прожити цей стан, відгорювати та переосмислити себе.

Втрата або ©–»/іівамь як боротьба з нездійсненним

приводить до глибокої дезорієнтації. Людина живе, порівнюючи себе з іншими, її мрії не здійснюються, очікування не справджуються. Такий стан може привести до втрати знайомої реальності й нерозуміння, як світ, в якому живуть, загалом влаштований [2].

Важливим завданням сьогодення є формування життєстійкості як педагогічної компетентності. Війна посилює функцію захисту дитини, яку виконує вчитель, щоденно дії вчителя спрямовані на захист життя учнів, забезпечення психологічного клімату в класі та сховищі, а також й особисту безпеку. Отже, створення на заняттях умов для формування життєстійкості як професійної компетентності вважаємо головним завданням у підготовці українського педагога.

На заняттях зі студентами Львівського університету імені Івана Франка з курсів «Педагогіка», «Педагогіка вищої школи», «Педагогічна творчість», «Педагогіка сімейного виховання» та ін. намагаюсь впроваджувати інтерактивні методики з включенням тренінгових вправ. Вважаю, що саме такий підхід ознайомлює майбутніх педагогів з інноваційними технологіями у викладанні, сприяє формуванню дидактичної підготовки як компетентності [3].

В умовах війни впровадження тренінгових методик на заняттях сприятиме формуванню життєстійкості педагога як компетентності. Так, для зняття тривожності, переключення на позитивний настрій, який важливий під час навчання, проводимо бесіду про емоції, що переповнюють нас. Намагаємося занурити студентів в атмосферу спокою, допомагаємо уявити морські хвилі, берег моря тощо.

Пропонуємо учасникам зосередитися на собі, своїх переживаннях, почуттях, думках. Відчувши себе, своє тіло, потрібно зосередитися на ідеї мінливості світу, в якому ми живемо. Розмірковуємо над питаннями, які думки у вас виникають? як ви почуваєте себе у цьому світі, де все блискавично змінюється? Учасники намагаються знайти відповіді на питання: Які риси, особливості поведінки допомагають жити у цьому світі, а які ускладнюють життя? Для створення комфорту студентам радимо заплющити очі. Через деякий час пропонуємо всім намалювати свої відчуття, переживання, почуття. Малюнки розвішуємо так, щоб всі їх бачили. Наступний крок: об'єднаємо учасників у групи по 4-5 чоловік і поділимося нашими роздумами про якості, які допомагають нам жити у цьому світі та які ускладнюють життя. Доповнюємо відповіді та роздуми студентів, пропонуючи їм такі відповіді: любов до людей, оптимізм; прийняття себе і світу у всіх його проявах; вміння оцінити проблему очима інших; почуття гумору; відчуття своєї недосконалості; комунікабельність; сенситивність, емпатія; бажання допомогти людям; працьовитість; мрійливість, вміння фантазувати; рішучість, цілеспрямованість, наполегливість та ін. Знову об'єднуємося в одну групу і записуємо якості, які визначили учасники. Далі знову працюємо у групах, розмірковуючи про якості, які ускладнюють життя в мінливому світі. З-поміж таких якостей виокремлюємо: невпевненість у собі; упередженість; занижена

самооцінка; надмірна прихильність до принципів; несамостійність; формалізм, заорганізованість; стереотип у мисленні та поведінці; орієнтація на загальні правила і норми; тривожність; навіювання [4, с. 107-108]. Проводимо обговорення, рефлексії після кожного етапу роботи та підводимо підсумки. Майбутнім педагогам важливо навчитися визначати емоції тих, з ким прийдеться взаємодіяти у професійній діяльності. Так, магістрантам-слухачам вибіркового курсу «Тренінг толерантності та креативності^,5, які навчаються за програмою 011-освітні науки, резюмуючи дискусію, важливо надати інформацію про вивчення та класифікацію емоцій, познайомити їх з класифікаціями експресивної міміки та фундаментальними емоціями. Ознайомлюємо магістрантів з результатами вивчення експресивної міміки, яких дійшов

у 1938 p. американський психолог P. Вудвортс (R. Woodworth). Вчений розподілив міміку на 6 видів: любов, щастя, радість; здивування; страх, страждання; гнів, рішучість; відраза; презирство. У 1977 році К. Ізард (К. Е Izard), автор теорії диференціації емоцій, виокремив фундаментальні емоції та розподілив їх на такі: зацікавлення-

переживання; задоволення-радість; здивування; горе - страждання; гнів; відраза; презирство; страх; сором; провина [4, с. 105]. Такий підхід допоможе майбутнім вчителям сформувати вміння читати обличчя учнів, співрозмовників, вирізняти їхні емоції, спостерігати за мімікою, а отже станом почуттів.

До курсу «Тренінг толерантності та креативності» також додали тему «Життєстійкість як професійна компетентність педагога». Формування життєстійкості/ резилієнтності у майбутнього вчителя НУШ як компетентності в умовах війни є на часі. Тому магістрантам пропонуємо перевірити себе не лише на толерантність та креативність. За методикою американського психолога С. Мадді студенти у гуглформі мають змогу відповісти на 45 питань та вирахувати свою життєстійкість спочатку за параметрами таких субшкал, як залучення до життєвих ситуацій, контролю та прийняття ризику, а потім вивести загальний бал життєстійкості.

У 2023 навчальному році ми провели тестування також з-поміж студентів четвертого курсу за спеціальністю 013 Початкова освіта та студентів другого курсу - 012 Дошкільна освіта. Зазначимо, що в експерименті брали участь студенти, які другий рік навчаються в умовах війни. Врахували ми також і те, що всі студенти успішно пройшли педагогічну практику, отже, набули досвід діяльності вчителя/ викладача під час оголошення тривоги, переведення учнів/ студентів у безпечні сховища, зуміли відчути відповідальність педагога за учнів/ студентів у таких небезпечних умовах.

Порівняємо деякі результати експерименту з метою вивчення підготовленості майбутніх освітніх експертів, вчителів та вихователів до забезпечення своєї життєстійкості при виконанні професійних обов'язків. Для порівняння результатів емпіричного дослідження ми обрали кілька питань, які на нашу думку характеризують рівень життєстійкості студентів.

Так, на питання №9 «Я завжди контролюю ситуацію настільки, наскільки це необхідно», студенти другого курсу дали позитивні відповіді: 63,5% - так; 37,5% - швидше так (Рис. 1). Відповідно, абсолютно погодилися 35,3%, швидше погодилися 47,1% студентів четвертого курсу та 61,9% і 28,6% магістрантів. Проте зазначимо, що 17,6% випускників бакалаврату та 9,5% магістратури відповіли «ні». Ми представили суми позитивних та негативних відповідей.

Рис. 1. Результати опитування студентів 2 курсу

На актуальне питання нашого сьогодення - «Іноді мене лякають думки про майбутнє» - більшість опитаних дали схвальну відповідь: 62,4% - другий курс; 35,2% - четвертий курс та 42,8% - магістри.

Як бачимо, більшість студентів з-поміж тих, що вагаються, належать до четвертого курсу. Також однаково - 28,6% студентів та магістрантів відповіли «ні» та «швидше ні» (Рис. 2).

Рис. 2. Результати опитування магістрантів

Абсолютно не погодилися з твердженням - «Мені здається, я не живу повним життям, а тільки граю роль» - з-поміж опитаних студентів: 75% - другого курсу; 82% - четвертого курсу та 57,1% - магістрантів (Рис. 3).

Рис. 3. Результати опитування студентів 2 курсу

Більшість з учасників експерименту дали також схвальну відповідь на твердження «Коли хто-небудь скаржиться на життя нудне, це означає, що він просто не вміє бачити цікаве»: 100% другого, 82% четвертого курсу та магістрантів (Рис. 4).

Рис. 4. Результати опитування студентів 2 курсу

Більшість студентів з-поміж опитаних погодилася з твердженням «Я завжди можу вплинути на результат того, що відбувається навколо». Переживання другого року війни, безумовно, змінили відчуття до щоденних ситуацій, проте 85,7% магістрантів, 83% студентів другого та 70,6% четвертого курсів мають такий рівень життєстійкості, що можуть впливати на результат життєдіяльності та змінювати, покращувати його (Рис. 5).

Рис. 5. Результати опитування магістрантів

Абсолютно позитивно сприйняли твердження - «Як правило, я працюю із задоволенням» - 87,6% студентів другого, 88,2% четвертого курсів та 93,8% - магістрантів (Рис. 6).

Рис. 6. Результати опитування студентів 4 курсу

Студентів, які здатні схвалити твердження «Друзі поважають мене за завзятість і непохитність», є також більшість: 94,1% - четвертого курсу; 84,1% - другого курсу та 81% магістрантів (Рис. 7).

Рис. 7. Результати опитування студентів 4 курсу

тренінг резильєнтність стресовий конфлікт

Рис. 8. Результати опитування магістрантів

Всі з опитаних магістрантів схвально відповіли на твердження «Я охоче беруся втілювати нові ідеї». До них долучилися 73,8% студентів другого, а також 84,2% четвертого курсів (Рис. 8).

Рівень життєстійкості дорівнює сумі балів показників для кожної із 3 субшкал (залучення до життєвих ситуацій, контролю і прийняття ризику), які набрали студенти.

Отож, ми з'ясували, що рівень життєстійкості опитуваних студентів складає від 80 до 130, він вище у старшокурсників та магістрантів. Вважаємо, що це закономірно та пов'язано з професійною підготовкою та педагогічною практикою, яку успішно завершили студенти.

Проведене емпіричне дослідження допомогло побачити позитивні настрої студентів в умовах війни. Студенти та магістранти змогли на належному рівні сформувати стійкість до стресових ситуацій, реалізувати себе у професії як активні, завзяті, непохитні педагоги, здатні до оптимістичного прогнозування, інноваційної діяльності, зуміли проявити емоційну стабільність. Отже, можемо стверджувати, що учасники експерименту мають високий рівень життєстійкості, який сформовано як педагогічну компетентність під час вивчення теоретичних дисциплін, вибіркових курсів та педагогічних практик в умовах війни. Майбутні педагоги здатні проявляти стресостійкість та підтримувати учнів у стресових ситуаціях.

Висновки. Отже, підсумовуючи викладене, погодимося з думкою педагогів та психологів щодо необхідності формувати життєстійкість в процесі діяльності, оскільки це не вроджена якість. Для діяльності вчителя і викладача ще у процесі професійної підготовки потрібно сформувати на високому рівні життєстійкість як педагогічну компетентність. Головними дидактичними інструментами вважаємо впровадження тренінгових технологій на заняттях з дисциплін психолого-педагогічного спрямування, педагогічні практики, а також залучення студентів до вивчення особливостей, підготовки та проведення досліджень з розвитку життєстійкості.

Література

1. Аршава І.Ф. Аспекти імпліцитної діагностики емоційної стійкості людини: моногр. і І.Ф. Аршава, Е.Л. Носенко. - Дніпропетровськ: Видавництво ДНУ, 2008. - 468.

2. Epstein S. (2019) 4 TypesofGriefNoOneToldYouAbouth URL: ttps://www.psychologytoday.com/intl/blog/between-the-generations/201904/4-types-grief - no-one-told-you-about.

3. П'ятакова Г. П Тенденції дидактичної підготовки магістрів-філологів в університетах країн Вишеградської групи: [моногр.]. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2020. - 496 с.

4. П'ятакова Г. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі / Галина П'ятакова. // Навчально-методичний посібник для студентів, магістрантів, аспірантів: навч.-метод. посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 120 с.

5. Титаренко Т.М., Ларина Т.О. Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека URL:https://lib.iitta.gov. Ua/9065/l/ZhiznestoykostЎ№ichnosti.pdf]/

References

1. Arshava, I. Aspektyimplitsytnoyidiahnostykyemotsiynoyistiykostilyudyny: monohr. / I.F. Arshava, E.L. Nosenko. [Arshava I.F. Aspectsofimplicitdiagnosisofhumanemotionalstability] monography, DnipropetrovsTc: Vydavnytstvo DNU. - 468 p. [inUkrainian].

2. Epstein S. (2019) 4 TypesofGriefNoOneToldYouAbouth. URL: ttps://www.psychologytoday.com/intl/blog/between-the-generations/201904/4-types-grief - no-one-told-you-about

3. Piatakova, H (2020). Tendenciidydactychnoipidgotovkumagistriv-filologiv v universutetahkrainVushegradskoigmpy [TendenciesofthedidacticpreparationoftheMastersofPhilologyontheVisegradgroupuniversities], monography, Lviv; IvanFrankonationaluniversity. - 496 p. [inUkrainian].

4. Piatakova H. Tekhnolohiyainteraktyvnohonavchannya u vyshchiyshkoli. [Technologyofinteractivelearninginhighereducation] Educationalandmethodicalmanualforstudents, master'sandpostgraduatestudents: educationalmethod, manual. Lviv: IvanFranko LNU PublishingCenter, 2008. - 120 p. [inUkrainian].

5. Tytarenko, T., Laryna, T. Zhyttyestiykist' osobystosti: sotsiaFnaneobkhidnist' ta bezpeka [Vitalityoftheindividual: socialnecessityandsecurity] URL: https://lib.iitta.gov. Ua/9065/l/ Zhiznestoykost_lichnosti.pdf] [inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru