Засоби інформаційно-психологічного впливу на свідомість населення в історії людства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби інформаційно-психологічного впливу на свідомість населення в історії людства

Набока Сергій Валерійович кандидат історичних наук, доцент кафедри історії світового українства. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ,

Анотація

У статті, зроблена спроба крізь призму історії, висвітлити проблематику й наслідки розвитку засобів інформаційно-психологічного впливу на свідомість та поведінку як окремих людей так і великих колективів. Розглянути тісно пов язані з цим культурні, політичні, військові, економічні, соціальні зміни в історії суспільств та держав. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об єктивності й логічності.

Вказана актуальність даного дослідження, обумовлюється тими обставинами, що еволюція людської цивілізацій та розвиток конкретних суспільств, перш за все, визначається тими ідеями та інтересами, що рухають людьми та великими соціальними групами. Вивчення мотивів осіб, засобів впливу на населення, структур та інструментів управління широкими масами дуже важливо - для розуміння функціонування конкретних суспільств в різні періоди, причин перебігу історичних подій, а також тих змін, що відбувалися в усіх сферах життя людей.

В ході дослідження зазначеної проблеми, автором зазначено, що протягом всієї історії для управління та контролю над людьми, застосовувалися соціальні технології, що базувалися на використанні їх головних біологічних та соціальних інстинктів. Методами впливу, заснованими на примусі чи стимуляції інтересів людей: страху чи вигоді - послуговувалися завжди. Однак, дослідником визначено, що силові технології в сучасному суспільстві відіграють все меншу роль. Тому що складність соціального та економічного життя - робить їх менш ефективними, а нерідко й контрпродуктивними. Форми підпорядкування, що грунтуються на стимуляції зацікавленості людей - вживаються набагато ширше. Проте, ці засоби впливу як і силові, мають суттєві недоліки - вони досить затратні, ненадійні, неповні та недовговічні.

В результаті проведеної роботи, автором всебічно розглянуто використання протягом людської історії, інформаційно-психологічних засобів впливу на людську свідомість. Проаналізовано наслідки и чинники успішності застосування, релігійних інструментів контролю та підпорядкування на людські соціуми. Розкрито й причини, що обумовили поступове зменшення ефективності даної соціальної технології. Дослідником, на історичних прикладах, висвітлено обставини, принципи та закономірності величезної ролі ідеологічного впливу на свідомість і поведінку широких верств населення у XIX - XX ст. Виділено основні складові зазначених методик, результати впливу та фактори падіння їх ваги у XXI ст. агітація пропаганда церква держава

Ключові слова: соціальні технологи, інструменти впливу, релігія, ідеологія, маніпуляція, агітація, пропаганда, церква, держава, суспільство.

Naboka Sergiy Valeriiovych Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of the History of World Ukrainians, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv,

MEANS OF INFORMATIONAL AND PSYCHOLOGICAL INFLUENCE ON THE POPULATION'S CONSCIOUSNESS IN THE HISTORY OF MANKIND

Abstract. The article attempts to highlight the problems and consequences of the development of information and psychological influence on the consciousness and behavior of both individuals and large groups through the prism of history. To consider the closely related cultural, political, military, economic, and social changes in the history of societies and states. The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity, objectivity, and logic.

This relevance of this study is due to the fact that the evolution of human civilization and the development of specific societies is primarily determined by the ideas and interests that drive people and large social groups. Studying the motives of individuals, means of influencing the population, structures and tools for managing the masses is very important for understanding the functioning of specific societies in different periods, the causes of historical events, and the changes that took place in all spheres of people's lives.

In the course of the study of this problem, the author notes that throughout history, social technologies based on the use of their basic biological and social instincts have been used to manage and control people. Methods of influence based on coercion or stimulation of people's interests: fear or profit - have always been used. However, the researcher has determined that power technologies play a lesser role in modern society. The complexity of social and economic life makes them less effective and often counterproductive. Forms of subjugation based on stimulating people's interest are used much more widely. However, these means of influence, as well as force, have significant drawbacks - they are quite expensive, unreliable, incomplete and short-lived.

As a result of the work carried out, the author comprehensively examines the use of information and psychological means of influence on human consciousness throughout human history. The author analyzes the consequences and factors of success of the use of religious instruments of control and subjugation on human societies. The reasons for the gradual decline in the effectiveness of this social technology are also revealed. The researcher, using historical examples, highlights the circumstances, principles and patterns of the enormous role of ideological influence on the consciousness and behavior of the general population in the XIX - XX centuries. The main components of these methods, the results of their influence and the factors of weight loss in the XXI century are highlighted.

Keywords: social technologies, instruments of influence, religion, ideology, manipulation, agitation, propaganda, church, state, society.

Постановка проблеми

Розвиток суспільства, головним чином, визначається діями його представників - їх інтересами, інстинктами та мотивами. Еволюція використання та вдосконалення засобів, структур та інструментів впливу на вчинки людей і поведінку народів - являються одними з основних факторів в історії людства. Поряд з традиційними методами керування населенням, через експлуатацію базових біологічних чи соціальних інстинктів людей - величезну роль в управлінні та контролі над широкими масами, відіграє вплив на їх свідомість та психіку. В людській історії так було завжди. Проте саме в наш час, з величезним зростанням ефективності наукових технологій, активності громадянського суспільства, наявністю ускладненої модернової економіки - роль засобів інформаційного та психологічного впливу стала дійсно тотальною. Особливо тому, що нинішній світ економічно і культурно тісно взаємопов язаний, глобалізований та демократизований. В цьому аспекті, значення застосування методів впливу на свідомість людей - ще більше зростає.

Актуальність вивчення даної проблематики, визначається тим міркуванням, що ці чинники, реально та всебічно впливають на життя людей, історичні події та еволюцію суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Частково і опосередковано, дослідженням даної тематики, займалися такі вчені як У. Ліпман [1], В. Соловей [2], Е. Фромм [3] та інші. Однак в своїх працях, вони висвітлюють лише окремі аспекти цих явищ. Вивчення ж загальних закономірностей, а також водночас специфіки впливу представлених процесів, потребує окремого дослідження.

Метою представленої статті, являється аналіз в історичному контексті основних засобів впливу на поведінку людей, та їх наслідків у житті народів, історичних подіях та розвитку соціуму.

Виклад основного матеріалу

Основні способи контролю за населенням - відомі з давніх давен. Це вплив на людей, через експлуатацію їх базових біологічних, психічних та соціальних інстинктів. Таких як страх, вигода та свідомість. Цими засобами управління та панування, інтенсивно послуговувалися в минулому, активно застосовують зараз, ними безперечно, користуватимуться і у майбутньому. Лише вага і роль - того, чи іншого інструменту, з огляду на умови та обставини - змінюються. Звичайно, як правило, ці інструменти використовуються комплексно і в комбінованій формі, доповнюючи один одного.

Однак, в минулому, головними чинниками владного впливу на людей - були методи силового примусу. Під страхом фізичного насильства, втрати життя, здоров'я, майна, свободи, статусу, боячись за своїх близьких…люди підкорялися, слухалися й виконували владні настанови.

Такі методи впливу, безумовно використовуються й нині, як в цілому у людських соціумах, так і на індивідуальному рівні, в приватному житті. Досить лише згадати, що чимало громадян, боячись саме каральних законів прийнятих у державі, утримується від правопорушень чи навіть злочинів. Острах втратити роботу - змушує багатьох працівників, виконувати не лише свої безпосередні службові обов'язки, але й неофіційні «побажання» власника фірми. Небезпека бути підданним остракізму з боку наявного суспільства, робочого колективу, чи близького кола знайомих і родичів - спонукає людей, пристосовувати та змінювати свою думку, вчинки, смаки, погляди з домінуючими у соціумі загальноприйнятими трендами. Й немає значення - буде це агресивний чад патріотичного мілітаризму як унинішній РФ, жорсткі релігійні приписи поведінки в мусульманському світі, чи пануючі зараз у західному громадянському суспільстві, установки толерантності, політкорктності, фемінізму…Психологічний тиск, соціальний бойкот, загальна ігнорація - це найменші наслідки, котрі може отримати особа, яка знехтує подібними небезпеками [4, С. 213].

Проте, впливати на людей, за посередництва методів страху та примусу - в сучасному модерновому суспільстві, стало менш розповсюдженим. Їх вживають рідше та намагаються робити це у завуальованій і прихованій формі. Принаймні, у мирний та стабільний час. Це пов'язано, перш за все з тим, що такі засоби - в масштабному та відкритому вигляді, явлються не надто ефективними. Особливо, у довготривалій перспективі. Справа в тому, що такі інструменти стимуляції та підпорядкування - викликають у людей відразу та ненависть. На додаток до цього, потрібно витрачати велику частину адміністративно-силових та фінансово-матеріальних ресурсів, щоб контролювати, тримати в покорі та забезпечувати лояльність громадян. Котрі, всіляко прагнитимуть ухилитися, намагатимуться саботувати і звільнитися від такої опіки. Тобто, подібні методи впливу, надто затратні та ненадійні.

Бідьше того, вони малоефективні та контрпродуктивні. Оскільки, сучасні економіка та соціальне життя, надто складні й високотехнологічні. Й для забезпечення успішної і конкурентної діяльності в цих сферах, потребують не лише високої кваліфікації працівників, гнучкості управлінських систем, але й значної свободи творчості та можливості для самореалізаци громадян. Відтак, застосувавати методи примусу, обмежень, страху, впливу на людей і структури, преважно через різні негативні стимули - в сучасних умовах не виправдано. Таким чином, людей надзвичайно важко проконтролювати й змусити виконувати високваліфіковану і творчу роботу. Втім, це чітко проглядаеться у світі XXI ст. Найбільш розвинуті ті країни та суспільства - де громадяни, володіють максимальною кількістю свобод та прав. Отже, інструменти впливу через примус та страх, в сучасних соціумах - не мають переважаючої ваги.

Наступний, фундаментальний засіб впливу на людей, яким послуговуються здавна - використання позитивних стимулів. Тобто, необхідно зацікавити особу чи соціум, працювати, підпорядковуватися, служити, вчиняти певні дії в інтересах суб'єкта управління. Забезпечувати владу, контроль і управління - діючи через заохочення громадян і працівників. Це реалізується, приміром, коли держава, правитель чи роботодавець - спонукає підлеглих ефективно працювати й зберігати лояльність через високі зарплати, гарантуванням соціального захисту, просуванням по кар'єрній драбині, урядовими нагородами, наданням громадської популярності. В цьому контексті, можна вказати, як чиновники владної еліти, діючи досить опосередковано, досягають лояльності і підтримки з боку представників творчих кіл громадськості. Відкриваючи їм широкий доступ в масмедіа чи надаючи місця в законодавчих і адміністративно-культурних органах. Про державні замовлення й фінансову участь влади, в культурних проектах митців - можна й не згадувати [5, С. 441].

Варто відзначити, що використання різноманітних матеріальних, соціальних чи моральних мотивів, в цьому відношенні - в наш час, набуло широкого поширення. Потрібно сказати, що ці фактори у XXI ст., в сучасному суспільстві та капіталістичному устрої - дуже ефективні, грають значно вагомішу роль та застосовуються набагато більше, ніж у минулому, в управлінні та впливі на поведінку людей. Зацікавленість громадян в результатах своєї діяльності та застереження їхніх інтересів при взаємодії з державою чи власником - демонструє успішність подібних методів для сьогодення.

Проте, незважаючи на свою ефективність, такі інструменти впливу, мають і свої мінуси. По-перше, це як правило, дуже затратні соціальні технології. Постійне заохочення громадян та працівників, потребує великих фінансових та соціальних витрат від керівників управління. Та ще й, постійного узгодження інтересів з цими людьми та організаціями. По друге - суб єкт, контролює підлеглого лише частково, не постійно й далеко не повністю. Нарешті по-третє: вплив виходить дуже ненадійний. Іншими словами, якщо людям чи структурам, хтось пообіцяє більшу винагороду, вищі соціальні можливості чи кращі умови життя - то ви відразу втрачаєте, будь- який вплив на дані об⁵єкти. Наприклад, якщо прослідкувати на рівні держави, то це може відбиватися у «втечі мізків» - коли перспективні вчені, на котрих суспільство витратило великі кошти, щоб їх виростити й дати освіту, покидають Батьківщину. Виражається таке і у від'їзді молоді, в багаті країни. Зрештою, проглядається й у компрадорській діяльності еліти. Аналогічно, подібний механізм діє й у приватних відносинах. Таким чином, як бачимо, попри свої переваги в сучасному світі та у середньостроковій перспективі, інструмент впливу на людей через «вигоду», має й свої вразливі аспекти. Такі як - великі видатки, ненадійність та неповний контроль над об'єктами.

ЃAснує й третій спосіб контролю, як за поведінкою окремих осіб, так і за життям великих соціумів. Вплив на свідомість та психіку людей, вважається найбільш ефективним та найменш затратним засобом управління широкими масами населення. Оскільки істота, котра глибоко переконана в якійсь ідеї, поділяє певні погляди, вірить в правильність якихось постулатів, має відповідно сформований світогляд чи душею віддана якомусь вождю чи організації - буде слухатися керівників щиро й до кінця. Фанатика, важко підкупити, він повністю і надовго знаходиться під контролем, на нього складно вплинути з допомогою логіки, нелегко залякати…Такі люди, коштують відносно дешево, тому що готові працювати, переносити труднощі й навіть помирати - майже безплатно.

Однак, цей засіб впливу, попри свої переваги, звісно має - й значні недоліки. Справа в тому, що такі «духовно оброблені віряни» (немає значення - яких поглядів, релігії чи ідеології вони полум'яно дотримуються) - якщо збивається їх «налаштування» чи вони вважають, що їх зрадили - одержимо топчуть своїх кураторів, виходячи з під контролю. Недаремно в середньовічній Європі, католицька церква надзвичайно боялася розповсюдження єресей [6, С. 314]. Й прагнула міцно тримати в жорсткій монополії, культурно-освітню і духовно- релігійну сферу. Це диктувалося не лише інтересами збереження влади. Адже й Біблію, намагалися нікому зайвий раз, не давати на руки (навіть священникам). Подібне, відбувалося не тільки з причини дорожнечі книг. Оскільки екзальтований та забобонний народ, що жив у надзвичайно важких умовах і був підготовлений, до некритичного сприйняття запальних проповідей, легко піддавався «голосам єретиків». А людей, що фанатично сприйняли «скоректовані постулати» релігії - вже неможливо було переконати, залякати чи підкупити - повернувши в лоно «правильної церкви» на «шлях істинний». Їх можна було, лише знищити. Згадуючи жорстокі альбігойськівійниуФранціїЈ¬декоролюдовелосязнишуватиціліміста -- можна зрозуміти, яку небезпеку становлять ці засоби впливу.

Втім, не лише релігійний, але й ідеологічний інструмент впливу -- може давати не менш жахливі результати. У чому людство й змогло переконатися у XX ст. Ідеологія расової чи класової зверхності -- породили жахливі комуністичні і нацистські режими. В котрих, ідеологічно вмотивовані громадяни, готові були з ентузіазмом вмирати і вбивати за наказом вождів людей, що від них чимось відрізнялися. Та й в нашому сьогоденні, чимало осіб, попадають під вплив різних сект, релігійних течій чи пропагандистських щелеп державної машини пропаганди. Наслідки, ми можемо наочно спостерігати, на прикладі російсько-української війни.

Загалом, даний метод впливу, також використовувався на протязі всієї людської історії. І втілюється в суспільно-політичній, соціально-економічній, військовій, особистій чи культурній сферах. Основними інструментами виступають -- релігія, ідеологія та маніпуляція. А головними інституціями, котрі здійснюють «програмування» -- являються релігійні організації та особистості, владно-адміністративні структури і їх представники, органи освіти, засоби масової інформації, установи культури…Безпосередні ж засоби впливу на свідомість та психіку людей -- є досить різноманітними. І в кожну епоху, в залежності від рівня розвитку соціумів та їх технічних можливостей -- вони також мали різну вагу.

Так, наприклад у Стародавню добу і Середньовіччя, стрижневим інструментом впливу була релігія [7, С. 96]. Відтак, інституції й засоби впливу --в ті часи теж були відповідні. Це перш за все, шамани, жреці, а згодом -- і цілі церковно-релігійні організації в Європі та Азії. Котрі впливали на паству, через моральні проповіді, контроль над сім'єю, освітою, вихованням, традиціями, мистецтвом, культурою, історією, духовними життям. Ці структури, тісно взаємодіяли зі світськими властями, мали на них колосальний вплив й фактично самі, часто уособлювали владу. Нерідко, претендуючи, на створення теократії в тій, чи іншій частині світу. Роль релігійних установ у впливі на життя людей, особливо в Середньовіччя, важко переоцінити. Авторитетні, могутні в фінансовому, освітньому, військовому та адміністративному відношенні установи, котрі ще й мали монополію в основних сферах життя -- отримували колосальні можливості, щоб здійснювати духовний вплив та контроль над свідомістю суспільства. Достатньо лише згадати, ініційовані католицькою церквою Хрестові походи, чи заклики мусульманських діячів до джихаду на Сході. Загалом, практично весь побут людей в ті часи, підпорядковувався релігійним ритуалам і традиціям.

Ефективність впливу на психіку людей, через релігію, не можна пояснити - лише монополією церковних структур та їх тотальним контролем, над усіма сторонами суспільного життя. Справа в тому, що релігійний вплив, здійснюється не лише на свідомість. Перш за все, він направлений на емоційну складову особи. Щиро віруюча людина - не потребує ніяких раціональних доказів, оскільки її психіка вже з дитинства, знаходиться в полоні певних запрограмованих почуттів та установок [8, С. 106].

Успіху у впливі релігії на свідомість та поведінку людей, звичайно сприяли ще кілька суттєвих чинників. Масова неграмотність населення в період Середньовіччя. Адже відомо, що чим менш освічені люди - тим вони, як правило, більш забобонні та релігійні. Оскільки, будь які невідомі явища - пов'язують з дією «потойбічних сил». Втім і наука в ті часи, лише тільки зароджувалась.

Крім того, низька мобільність населення й повільність циркуляції інформації в соціумі, зумовлені аграрним господарством, феодальною роздробленістю, нерозвиненістю транспортно-комунікаційних засобів - також, обумовлювали вузький кругозір мешканців тієї епохи. Що звісно, надзвичайно полегшувало релігійний вплив на свідомість люду. Приміром, більшість жителів, типового середньовічного поселення - далі своєї околиці, за все життя, не потикали носа. Та й їхнє село, дуже рідко хто з мандрівників відвідував. Відповідно, обивателі запросто вірили самим диким чуткам чи проповідям.

Загалом, тотальний релігійний вплив, на духовно-емоційну складову обмеженої людини Середньовіччя - був надзвичайно ефективний і вигідний владі, для забезпечення контролю та управління над широкими масами. І дозволяв, керувати народом, обходячись мінімальними адміністративно- військовими силами. Будь-які соціальні негаразди, утиски, несправедливості… Чи хвороби, неврожаї, пожежі, війни та нещастя - можна було легко пояснити, особистими гріхами людей. Покарою чи випробуваннями, котрі посилає їм Всевишній. Тобто, каналізувати незадоволення населення на самих себе. В крайньому разі, обіцяти покару кривдникам в загробному житті, а терплячим мирянам - порятунок та райські кущі по смерті. Або направити гнів та відчай людей - на удаваних відьом, єретиків, інородців чи іновірців. Як бачимо - виходила надзвичайно ефективна, управлінська соціальна технологія.

Варто, однак відзначити, що успішність релігійного впливу на людину, не вичерпується, лише дією вищенаведених факторів та обставин. Деякі глибинні складові психіки та біологічних інстинктів Homo sapiens - іманентно сприяють індивідууму, піддаватися подібним проявам. Це характерно як у XV, так і в XXI ст. Тому що, саме страх та незахищеність, перед жахливими явищами ворожого середовища - спонукали людей плекаючи надію, звертатися до небес та сподіватися на допомогу вищих сил. Наприклад, голод був постійним супутником широких верств населення, аж до середини XX ст. Небезпеки від жахливих війн, національно-релігійних переслідувань чи внутрішніх розбійників - скрізь і повсюдно чатували пересічного мешканця. Пошесті масово косили людей, й захисту від них - практично не існувало. Смертність дітей чи породіль - досягала третини. Причому, це відбувалося на протязі, майже всієї історії людства і стосувалися фактично всіх обивателів, незалежно від їхнього соціального статусу чи рівня достатку [9, С. 208]. Порятунку від подібних страхіть - не було. Люди вищих кіл, були не набагато більше захищені від подібних загроз. Тим паче, приміром, пояснити природу захворювань - ніхто не міг. Рівень знань - довгий час, був надзвичайно низький.

Відтак, люди, фактично постійно відчували незахищеність та хиткість власного становища. Постійну вразливість себе та сім'ї, перед десятками реальних небезпек. Адже, навіть звичайна простуда, легко могла звести в могилу. Тому, перманентно перебуваючи в такому стані, не маючи змоги, зарадити цим лихам - абсолютно природно, що вони, зверталися до вищих сил і легко піддавалися релігійному впливу, прагнучи хоч якось захиститись чи врятуватися.

Цей психологічний чинник, діє завжди - незалежно від рівня освіти, виховання, національності, віку, професії чи статі людини. Ми це, можемо спостерігати і в наші часи. Як тільки люди, опиняються в критичній ситуації - наприклад потрапляють на війну, хворіють на невиліковну хворобу, переживають за смертельну небезпеку, що загрожує їх близьким…Тобто, особа не контролює ситуацію, а кризові явища, неможливо ніяким чином вирішити - то за подібної безвиході, перебуваючи в стані стресу, люди звертаються до екстрасенсів, ідуть в церкву, шукають допомоги вдаючись до будь яких ірраціональних речей.

Загалом, при втраті людьми стабільності й почуття захищеності - в суспільстві стають дуже затребуваними, звернення до надприродних вищих сил. Так, після розвалу СРСР, коли народи колишньої Імперії знаходились в стані душевної фрустрації та переживали соціальну кризу - на просторах східної Європи, можна було спостерігати, розквіт всіляких екзотичних сект, релігійних рухів, зростання популярності магічних салонів, хіромантів та тому подібного…Й це відбувалося серед достатньо освіченого, атеїстичного, урбанізованого населення наприкінці XX ст.

А от коли життя людей максимально захищене, вільне та благополучне - суспільство не схильне піддаватися впливу на свідомість з боку релігії і стає більш світським, Що й можна було бачити у другій половині XX ст. в країнах Заходу чи навіть в СРСР. Цікавий факт, що максимально байдуже ставлення до релігії у населення Радянського Союзу, було в період, коли комуністичний режим перестав активно переслідувати церкву та віруючих. Саме в часи «брежневського застою». Звичайно, серйозну роль відігравав високий рівень світської освіти та урбанізації населення, десятиріччя антирелігійного виховання нових поколінь... Проте, вже незабаром, в «лихі дев'яності» - ті ж самі люди, легко піддавалась впливу різноманітних релігійних проповідників та усіляких шахраїв, котрі спекулювали на почуттях віруючих.

Що змушує відзначити, що саме стабільність, відсутність небезпек, впевненість в завтрашньому дні, високі соціальні гарантії та відносно благополучний рівень життя - є головним факторами, більшої емоційної «захищеності» чи «черствості» громадян, від релігійного впливу на психіку та свідомість населення.

Загалом же, вага релігійного чинника у контролі та управлінні широкими масами, падає в вже в Новий Час. В Новітній період - його роль, взагалі невідворотно зменшується. Це відбувалося саме тому, що фактори, котрі зумовлювали успіх впливу релігії на людей - нівелювалися. Населення, ставало все більш мобільним, освіченим та урбанізованим - що надзвичайно розширювало кругозір та обізнаність людей. Розвиток капіталізму та науки - давав більше свобод, руйнував монополію церкви й потребував практичних знань. Наукові досягнення, та похідна від них масова освіта, ґрунтувалися на протилежних від релігії принципах - досвіді та емпіричних даних. Причому, зримі досягнення науково-технічного прогресу та просвітництва, що виразилися в подоланні страшних хвороб, впровадженні ефективних засобів виробництва, транспорту, комунікації, предметів побуту - наочно демонстрували людям, переваги раціоналістичного підходу.

Авторитет церкви та релігії падав й в іншій площині. Теократичні амбіції могутніх церковних організацій, що довгий час на рівних конкурували зі світськими володарями, в Новий час поступаються владним силам абсолютистських монархічних королівств, а потім - централізованих національних держав, імперій чи вільних республік. Де роль церкви та релігійного впливу, звичайно також неухильно знижується. Королі, диктатори, незалежні уряд національних країн - воліли мати монополію не лише у питанні влади, але й у впливі на своїх підданих чи громадян. Й у кращому разі, лише частково та обережно використовували церковно-релігійні структури у власних інтересах.

Крім того, консервативність, реакційність, негнучкість, певна світоглядна обмеженість церкви - також зменшували її роль. Постулати та уявлення минулого, за які трималися релігійні адепти, давно вже не відповідали загальновизнаним знанням - підриваючи її авторитет у все більш освіченої публіки. В той же час, для держав, котрі намагалися об'єднати громадян на агресивній національній, політичній чи класовій платформі, щоб направити на війну проти сусідів чи внутрішніх ворогів Т» той же християнський універсалізм, ставав на заваді.

Отже, можна констатувати, що в XIX-XX ст., роль релігійного фактору у контролі та управлінні населенням, по різним причинам, все більш знижується. Відтак, новим могутнім інструментом впливу на свідомість людей -- стає ідеологія. Звичайно, ідеологічні засоби використовували здавна. Однак, максимального поширення, ефективності та застосування -- вони отримують наприкінці Нового часу та у Новітній період історії.

Особливість впливу ідеології на свідомість населення, на відміну від релігійного, є в тому, що вона діє не лише психіку особи, не тільки пробуджує емоції індивідуума, але й звертається до раціональної складової людини. Тобто, апелюючи до почуттів народу у прагненні до справедливості чи свободи, ідеологія ще й дає раціональне обґрунтування цих вимог. А також, пропонує людям - несуперечливо логічне «наукове вчення», що нібито дасть можливість досягнути оголошеної мети. Таким чином, ідеологічний вплив, враховує крім духовної, ще й інтелектуальну свідомість сучасної людини.

Однак, варто сказати, що всі ідеологічні конструкції, що претендують на «науковість» - являються не більше, ніж псевдонауковими спекуляціями. Будь то расова теорія нацизму чи класове соціалістичне вчення. Проте, на широкі маси погано освіченого та розбурханого кризами люду, в XIX-XX ст. вони мали величезний вплив [10, С. 112].

Відповідні ідеологічні моделі, як доктрини та інструмент обробки свідомості широких мас, виникають й використовуються - коли на них

5*фф

з являється певний запит суспільства та при розвинутих можливостях їх сприймати і застосовувати. Наприклад, у XV-XVIII ст., в Європі при утворенні абсолютистських королівств, виникає потреба у монархічній ідеології. Щоб легімітизувати владу сильного самодержця та об'єднати навколо нього країну й різні верстви населення. З розвитком капіталістичних відносин, та намаганні «третього стану» отримати рівні можливості перед законом, ліквідувати привілеї дворянства, короля та церкви, добитися широких свобод і народного владного представництва - виникає ідея лібералізму та емансипації. Що стає прапором буржуазії та інтелігенції. Паралельно, формуються й різні соціалістичні ідеологічні вчення - що стали відповіддю, на протиріччя промислової революції. Та виражали запит мас, на ліквідацію несправедливостей й експлуатації, пов'язаних з індустріальним переходом суспільства і негативними явищами капіталізму.

Утворення мілітарно-індустріальних імперій на хвилі ще колоніальних загарбань, породжувало імперські ідеологи. В той же час, виникає й національна ідеологія - оскільки активно відбувається формування націй, що прагнуть створити свої держави. Національні ідеї, сприяють народам у звільненні своїх територій з під влади чужих володарів та власному об єднанні в одній країні. Деякі з цих націоналістичних та соціалістичних ідеологій, еволюціонують в расову, нацистську, фашистську та класово-комуністичні доктрини.

Ну і звісно, державні еліти, використовуючи відповідні ідеології, намагаються з їх допомогою утримувати владу, управляти та виховувати маси свого населення. Саме ідеологічні інструменти, наприкінці XIX - середині XX ст., стають головними засобами впливу на свідомість людей. Й слід визнати, що довгий час - це були надзвичайно ефективні методики контролю над суспільством. Громадяни, не лише добровільно терпіли нестатки та підтримували жахливі режими, але й готові були воювати, вмирати та вбивати інших - відмінних від них за класовою чи національною ознакою людей, за наказом свої вождів [11, С. 223].

Успішність ідеологічного впливу на людей, зумовлювалася кількома чинниками. По перше: тоталітарні та авторитарні режими, мали величезні ресурси, а також зазвичай - повну монополію на освіту, виховання та інформацію. Закриваючи свої країни та відрізаючи населення від можливостей, отримувати альтернативні відомості. Всебічний вплив на громадян, здійснювався з самого малечку й постійно. ЗМІ, установи освіти, дитячі та юнацькі організації, партійно-профспілкові органи, культурні засоби, адміністративний апарат держави…монопольно, регулярно й тотально обробляли свідомість та психіку суспільства в потрібному владі дусі.

По-друге - в цей період, з'являються нові технологічні засоби та структури, що продукують, розробку та застосування ефективних методик впливу на людей. Створення для всіх громадян, доступної системи початкової освіти (необхідної для потреб індустріального виробництва) - дало можливість, подолати елементарну неписьменність широких мас населення. Однак в той же час, ці люди ще не стали надто освіченими. Відтак, примітивна та прямолінійна агітація через штатних пропагандистів, листівки, газети та усілякі «цитатники» - легко сприймалася поверхово грамотними людьми. Зокрема тому, що багато з них, по інерції традиційно довіряли друкованому слову (авторитет Біблії та Влади давав себе знати), й люди ще не мали захисного імунітету. Вони, не помічали логічних суперечностей в псевдонаукових доктринах і з радістю сприймали прості рецепти, що там пропонувалися для вирішення надскладних суспільних проблем. Література, архітектура, масові заходи та нагородження, живопис, історія, освіта, газети, а особливо - радіо та кінематограф (через промови, пісні, музику, фільми)- граючи на почуттях людей, стали головними та дуже ефективними рупорами ідеологічного впливу.

По третє, кваліфікованими та талановитими пропагандистами, на основі використання нових технічних засобів та вивченні психологічного і соціального досвіду, були розроблені дієві прийоми впливу на свідомість широких мас. Передусім, в цьому аспекті, можна «відзначити» нацистського міністра освіти гітлерівської Германії доктора Йозефа Геббельса. Котрий, виділив кілька основних принципів ефективної пропаганди: масовість, всеохоплюваність, тотальність, повторюваність, різноманітність, правдоподібність (на вісімдесят відсотків реальної інформації, повинно припадати лише двадцять процентів брехні). Слід відзначити, що задля успішності в своїй діяльності, він застосував не лише газетні публікації, кінопрем'єри, радіо-промови, мітинги, масовані паради, публічні історичні вистави, міжнародні змагання чи факельні демонстрації. Відомство Геббельса, коли довіра до офіційної інформації серед німецького народу впала - фабрикувало та вдало розповсюджувало, вигідні для режиму неофіційні чутки [12, С. 287].

Однак, після другої світової війни, роль ідеологічних інструментів впливу на свідомість людей, принаймні у Європі - сильно падає. Це обумовлювалося дією фундаментальних обставин. Однією з причин, було те, що після війни в більшій частині Європи, утверджуються демократичні форми правління [13, С. 351]. Авторитаризм та тоталітаризм - відтепер асоціюються с жахами фашизму та нацизму. А в суспільствах, де гарантуються різноманітні свободи та права - «закрити країну» чи влаштувати монополію держави на інформацію, освіту чи культуру - нереально. Відтак, ефект від можливого ідеологічного впливу на народ - відразу значно знижується. Оскільки громадяни, завжди можуть знайти альтернативні джерела відомостей. По-друге: населення стає все більш урбанізоване та освічене. Тобто креативність, критичність та обізнаність людей - сильно зросли. Тому, стало набагато важче «згодовувати» населенню - досить суперечливу та примітивну ідеологічну інформацію.

Третім чинником, було повоєнне економічне зростання та підвищення рівня життя суспільства. Адже саме під час глобальних криз чи війн, охоплені відчаєм та негараздами люди, готові повірити будь яким демагогам, що пропонують прості й швидкі рецепти порятунку. Та ще й знаходять ворога, винуватого у всіх бідах. За цих умов - ідеологічний вплив буває надзвичайно успішним. Але в обставинах миру та економічного благополуччя - люди воліють робити кар'єру, облаштовувати сімейне життя чи розважатися. Релігія чи ідеологія, їх майже не цікавлять і не зачіпають - їм і так добре.

Проте головним фактором, що найсильніше підірвав роль та ефективність ідеологічних інструментів впливу на свідомість широких мас - стало зростання свобод людей в усіх галузях життя. Більша незалежність в сімейній сфері та падіння авторитету старших. Підвищення ролі жінок та прав дітей. Розширення побутових, моральних та релігійних рамок поведінки. Злам патріархальних традицій. Ну і звичайно, все більші можливості для особи в соціальній, політичній, культурній та економічній сферах. Іншими словами - люди стають все більш вільними. Відтак, щось нав'язувати їм чи повчати - стає дуже неефективною технологією впливу. Але ж агітація та пропаганда - якраз й ґрунтуються, на відкритих та нав'язливих методах дії! Однак те, що нормально засвоювалося менш освіченими, більш дисциплінованими та сильніше підвладними авторитетам минулими поколіннями - погано сприймається людьми, що виросли та сформувалися в більш вільному суспільстві. Тому, навіть у пізньому СРСР - ідеологічні форми впливу на населення, стають малоуспішними й скоріше мали зворотній ефект.

Висновки

Таким чином, в результаті проведеного дослідження, виявлено, що способи контролю за населенням через експлуатацію їх базових біологічних, психічних та соціальних інстинктів: таких як страх, вигода та свідомість - використовувалися протягом всієї людської історії. Однак, примусові інструменти впливу на людей в сучасних соціумах - не мають переважаючої ваги. Тому що, потребують багато зусиль і ресурсів, занадто ненадійні та неефективні - в умовах сучасної високо розвинутої економіки та ускладненого суспільного життя. Використання різноманітних матеріальних, соціальних чи моральних мотивів, в цьому відношенні - в наш час, набуло значно більшого поширення. Проте, засоби керуванням суспільством через «вигоду», мають свої недоліки. Тому що, вимагають великих видатків, досить непевні та не забезпечують повного контролю над об'єктами.

Натомість, саме вплив на свідомість та психіку людей, вважається найбільш ефективним та найменш затратним засобом управління широкими масами населення. Основними інструментами в цій сфері - являються релігія, ідеологія та маніпуляція. В роботі ґрунтовно висвітлено, чому в Стародавній період та Середні віки - вплив на людей здійснювався через релігію, а в Новий час та Новітню епоху до другої половини XX ст. - в основному, за допомогою методів ідеології.

Література:

1. Липпман У. Общественное мнение. М.: Институт Фонда "Общественное мнение", 2004. 384 с.

2. Соловей В. Абсолютное оружие. Основьі психологической войньї и медиаманипулирования. Москва: Зксмо, 2015. 524 с.

3. Ерік Фромм. Втеча від свободи. Харків: «КСД», 2019. 288 с.

4. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). К.: Либідь, 1993. 336 с.

5. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХУ - XVII століття. Київ: Основи, 1995. 543 с.

6. Войтович Л., Козак Н., Овсінський Ю., Чорний М. Середні віки. Підручник для історичних спеціальностей ВУЗів. Львів: Тріада Плюс, 2010. 502 с

7. Томас Хванг. Походження релігій. К.: Книгоноша, 2017 р. 287 с.

8. Колодний А. Історіософія релігії. Київ: ^\Р, 2013. 386 с.

9. Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу. Київ : Либідь, 2006. 592 с.

10. Ґюстав Ле Бон. Психологія мас. К.: Андронум, 2021 р. 375 с.

11. Бернейс 3. Пропаганда. М.: Hippo Publishing LTD, 2010. 423 с.

12. Йозеф Геббельс. Щоденники (1944-1945 рр.). Харків, Фоліо, 2018 р. 348 с.

13. Аронсон 3., Пратканис 3. Зпоха пропаганди: Механизмьі убеждения, повседневное использование и злоупотребление. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. 384 с.

References:

1. Lppman U. (2004). Obschestvennoe mnenie [Public opinion Public opinion]. M.: Institut Fonda «Obschestvennoe mneni» [in Russian].

2. Solovey, V. (2015). Absolyutnoe oruzhie. Osnovyi psihologicheskoy voynyi i mediamanipulirovaniya [Absolute Weapon. The Basics of Psychological Warfare and Media Manipulation]. Moskva: Eksmo [in Russian].

3. Fromm, E. (2019). Ftecha vid svobody [Escape from freedom]. Kharkiv: «KSD» [in Ukrainian].

4. Zakharchenko M., Pohorilyi O. (1993). Istoriia sotsiolohii (vid antychnosti do pochatku XX st.) [History of sociology (from antiquity to the beginning of the XX century)]. K.: Lyhid [in Ukrainian].

5. Brodel, F. (1995). Materialna tsyvilizatsiia, eko^o^ika i kapitaliz^, KhV-XVIIstolittia [Material civilization, economy and capitalism, XV - XVII ce^t^^^^es]. Kiev: Osnovi [in Ukrainian].

6. Voitovych L., Kozak N., Ovsinskyi Yu., Chornyi M. (2010). Seredni viky. Pidruchnyk dlia istorychnykh spetsialnostei VUZiv [The Middle Ages. A textbook for historical specialties of universities]. Lviv: Triada Plius [in Ukrainian].

7. Khvanh, T. (2017). Pokhodzhennia relihii [The origin of religions]. K.: Knyhonosha [in Ukrainian].

8. Kolodnyi A. (2013). Istoriosofiia relihii [Historiosophy of religion]. Kyiv: UAR [in Ukrainian].

9. Kryzhanivskyi, O. (2006). Istoriia Starodavnoho Skhodu [Histor^y o;f the Anc^e^t East]. Kiev: Libid [in Ukrainian].

10. Le Bon, G^. (2021). Psykholohiia mas [Psychology of the masses. ]. K.: Andronum [in Ukrainian].

11. Berneys E. (2010). Propaganda[P^o^agan^]. M.: Hippo Publishing LTD [in Russian].

12. Hebbels, I. (2018). Shchodennyky (1944-1945 r~r.) [Diaries (1944-1945)]. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

13. Aronson E., Pratkanis E. (2003Ўў. Epoha propagandyi: Mehanizmyi ubezhdeniya, povsednevnoeispolzovanie i zloupotreblenie [The Age of Propaganda: Mechanisms of persuasion, everyday use and abuse]. SPb.: praym-EVROZNAK [in Russian].

Размещено на Allbest.ru