Дослідження зв'язку академічної прокрастинації та перфекціоналізму у студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «КПІ імені Ігоря Сікорського»

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВ⁵ЯЗКУ АКАДЕМІЧНОЇ ПРОКРАСТИНАЦІЇ ТА ПЕРФЕКЦІОНАЛІЗМУ У СТУДЕНТІВ

Оніпко Зоряна Сергіївна кандидат

політичних наук, викладач

кафедри психології та педагогіки

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена зв'язку двох психологічних феноменів - прокрастинації та перфекціоналізму. Визначено, що прокрастинація - це відкладання важливих для людини дій «на потім», що у результаті призводить до погіршення загальної якості роботи, яка виконується спішно в останній момент, а також викликає негативні емоційні реакції та може призвести до порушення психічного здоров'я, а згодом і фізичного здоров'я особистості. Констатовано, що прокрастинація є досить поширеним явищем, особливо серед такої соціальної групи, як студентство. Така поширеність даного феномену серед студентів, їхня схильність відкладати завдання, які потрібно виконати, сприяли тому, що навіть з'явився новий термін, котрий характеризує дане явище - “синдром студента” й виокремлено новий вид прокрастинації - академічна прокрастинація. Академічна прокрастинація проявляється у відкладанні здобувачами вищої освіти виконання навчальних завдань. Серед причин академічної прокрастинації виділено дві групи: об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні причини обумовлені умовами педагогічного процесу, а суб'єктивні - індивідуально-психологічними характеристиками особистості студентів.

З'ясовано, що академічна прокрастинація призводить до низки негативних фізіологічних, психологічних та соціальних наслідків для особистості студента.

Крім того, проаналізовано таке явище як перфекціоналізм, що розглядається як результат завищених стандартів діяльності, які висуває до себе особистість, постійне її прагнення до досконалості, еталонного виконання поставленого завдання. Визначено, що перфекціоналізм характеризується амбівалентністю. Розглянути три вектори спрямованості перфекціонізму: перфекціонізм орієнтований на себе; перфекціонізм орієнтований на інших; соціально-приписаний перфекціонізм, кожний з яких має специфічні особливості.

Досліджено зв'язок академічної прокрастинації з прокрастинацією. Проаналізовано рівні прокрастинації та перфекціонізмі у студентів 2 курсу НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського». У досліджуваних виявлено кореляційний зв'язок між прокрастинацією та перфекціонізмом орієнтованого на себе, а також між прокрастинацією й соціально-приписаним перфекціоналізмом. Проаналізоввано ймовірні причини такого зв'язку.

Ключові слова: прокрастинація, академічна прокрастинація, перфекціоналізм, перфекціонізм орієнтований на себе перфекціонізм орієнтований на інших, соціально-приписаний перфекціонізм, амбівалентна природа перфекціоналізму.

Annotation

Onipko Zoryana Serhiyivna Candidate of political sciences, teacher of the Department of Psychology and Pedagogy, National Technical University of Ukraine "KPI named after Ihor Sikorsky", Kyiv

RESEARCH THE RELATIONSHIP BETWEEN ACADEMIC PROCRASTINATION AND PERFECTIONISM IN STUDENTS

The article is devoted to the connection of two psychological phenomena - procrastination and perfectionism. It was determined that procrastination is the postponement of important actions for a person "for later", which as a result leads to a deterioration in the overall quality of work, which is done hurriedly at the last moment, and also causes negative emotional reactions and can lead to a violation of mental health, and later, the physical health of the individual. It has been established that procrastination is a fairly common phenomenon, especially among such a social group as students. Such prevalence of this phenomenon among students, their tendency to postpone tasks that need to be completed, contributed to the fact that even a new term appeared that characterizes this phenomenon - "student syndrome" and a new type of procrastination - academic procrastination - was singled out. Academic procrastination manifests itself in postponing completion of educational tasks by students of higher education. Among the causes of academic procrastination, two groups are distinguished: objective and subjective. Objective reasons are due to the conditions of the pedagogical process, and subjective reasons are due to the individual and psychological characteristics of the students' personality.

It was found that academic procrastination leads to a number of negative physiological, psychological and social consequences for the personality of the student.

In addition, such a phenomenon as perfectionism is analyzed, which is considered as a result of inflated standards of activity that a person sets for himself, his constant striving for perfection, benchmark performance of the assigned task. It was determined that perfectionism is characterized by ambivalence. Consider three vectors of the orientation of perfectionism: perfectionism is self-oriented; perfectionism is focused on others; socially prescribed perfectionism, each of which has specific features.

The relationship between academic procrastination and procrastination was studied. The levels of procrastination and perfectionism among students of the 2nd year of National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute" were analyzed. A correlation between procrastination and self-oriented perfectionism, as well as between procrastination and socially attributed perfectionism, was found in the subjects. Probable reasons for such a connection were analyzed.

Keywords: procrastination, academic procrastination, perfectionism, self-oriented perfectionism, other-oriented perfectionism, socially prescribed perfectionism, ambivalent nature of perfectionism.

Постановка проблеми

Актуальність проблеми пов⁵язана з стрімкими змінами в суспільному житті сучасної людини, появою значної кількості стресорів, проблем та викликів. Така різноплановість вимог, які висуває суспільство до особистості призвело до поширення проблем, які, не можна сказати, що не існувало раніше, але не набули такого масштабу. До однієї з таких проблем можна віднести феномен прокрастинації - свідоме відкладання важливих справ «на потім». Особливістю цього явища є те, що, зазвичай, воно має негативний вплив як на фізичне здоров'я, так і психічне здоров'я людини, порушує її соціальну взаємодію. Значна поширеність даного феномену серед студентів дозволило науковцям виокремити окремий вид прокрастинації - академічної, яка пов'язана з навчальною діяльністю особистості.

Загалом існує низка різноманітних причин, котрі викликають прокрастинацію в особи. Однією з найпоширеніших є причин є перфекціонізм -явище, яке характеризує прагнення особистості до досконалості. До основних характеристик перфекціонізму відносять наступні: високі вимоги до виконання як власної, так і чужої діяльності; страх неуспіху, критики; мислення в межах «все або нічого» тощо. Наукова спільнота виділяє низку видів перфекціонізму, кожний з яких має свої особливості. прокрастинація перфекціонізм соціальний

З огляду на це, важливим є з'ясування рівня зв'язку академічної прокрастинації з різними видами перфекціонізму для вироблення в подальшому рекомендацій щодо подолання негативних проявів та наслідків даних явищ для успішної начальної та трудової діяльності здобувачів вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Визначення поняття «прокрастинація» характеризується певною складністю, оскільки існує багато підходів до розуміння його суті, причин появи, проявів. Даний феномен досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Серед найвідоміших можна назвати: К. Клінгсік ( K. Klingsieck), Т. Квек (Т. Quek), Ю. Куль (J. Kuhl), К. Лзй (C. Lay), С. Сільверман (S. Silverman), Н. Мілграма ( N. Milgram), Р. Тенне (R. Tenne), П. Стіл (P. Steel) Дж. Фераррі (J.Ferrari), Є. В. Борусяка, Т. С. Вайду, Т. О. Мотрук, В. М. Лугову та ін. Явище суто академічної прокрастинації досліджували Н.П. Крейдун, С. І.Бабатіна, I. S. Jones, S. Mortensen, S. Rahimi, F. Sticca, N. C. Hall та ін.

Внесок у вивчення феномену перфекціонізму здійснили такі науковці, як: Д. Бернс (D. Burns), С. Блатт (S. Blatt), Л. Сільверман (L. Silverman), М. Холлендер (M. Hollender), А. Петч (A. Patcht), П. Хьюїтт (P. Hweitt), Г. Флетт (G. Flett), С. Петерс (S. Peters) Л. А. Данилевич, Д. Ю. Колода, О.І. Кононенко, О. О. Лоза та ін.

Мета статті

Метою даної статті є емпіричне дослідження зв'язку феномену академічної прокрастинації з явищем перфекціонізму, а також визначити який вектор (вид) перфекціонізму й яким чином корелює з прокрастинацією здобувачів вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Прокрастинація (від англ. procrastination --затримка, відкладання; від лат. eras -- завтра або crastinus -- завтрашній і лат. pro -- для, заради). - відкладання важливих для людини дій «на потім», що у результаті призводить до погіршення загальної якості роботи, яка виконується спішно в останній момент, а також викликає негативні емоційні реакції та може призвести до порушення психічного здоров'я особистості. Інколи людина взагалі відмовляється від виконання певного завдання, навіть, якщо в близькому або відтермінованому наслідку він зазнає негативних для себе наслідків. К. Klingsieck влучно визначила прокрастинацію як ”добровільне відкладання передбачуваної та необхідної та/або (особисто) важливої діяльності, незважаючи на очікування потенційних негативних наслідків, що переважають над позитивними наслідками відкладання" [1].

На сьогодні немає одного загальноприйнятого науковою спільнотою визначення прокраститації. Загалом даний феномен трактують крізь призму двох основних її характеристик. Першою такою характеристикою є добровільне відкладання практичної реалізації певного наміру. Другою ознакою є відчуття особистістю психологічного дискомфорту, який виникає внаслідок відкладання даного наміру. Такий психологічний дискомфорт тісно пов'язаний з почуттями сорому, безпорадності, невпевненості у собі, станом тривоги. Крім того, відкладання може стосуватися не лише початку певної справи, а й її завершенння, коли частина роботи вже зроблена.

К. Лей, даючи визначення прокрастинації, зазначає, що цей феномен є завжди добровільним ірраціональним відкладанням запланованих справ в тому випадку, коли людина розуміє важливість цих справ, але надає перевагу заняттю чимось іншим» [2].

Сьогодні, у зв'язку з насичиністю повсякденного життя людини, необхідністю долати численні виклики та реагувати на виклики суспільства, прокрастинація набуває масштабів соціальної хвороби. До 25% дорослого населення схильні виявляти досить високий рівень прокрастинації. Молоді люди студентського віку демонструють ще вищі показники прояву прокрастинації ( т.зв. академічної прокрастинації) - до 90% з них схильні до виявлення дилаторної поведінкової тенденції [3] Така поширеність даного феномену серед студентів, їхня схильність відкладати завдання, які потрібно виконати, сприяли тому, що навіть з явився новий термін, котрий характеризує дане явище - “синдром студента”. Звісно, ця проблема стосується й школярів різного віку, однак

Студентство ми можемо визначити як окрему вікову категорію, котра включає людей, які цілеспрямовано, систематично здобувають знання і професійні вміння з метою в подальшому професійно реалізуватися.

Розвиток особистості у студентському віці (приблизно 17-23 роки) характеризується подоланням вікової кризи, в процесі якої у особистості формується доросла ідентичність, відбувається стрімкий фізичний розвиток, становлення психічних властивостей й психічних процесів. Якщо криза ідентичності успішно долається, то в особистості формується відчуття тотожності свого Я. Молода людина успішно визначає своє місце в світі, здатна прогнозувати шляхи подальшого свого розвитку, в тому числі за допомогою включення в навчальну діяльність у неї зміцнюється професійна спрямованість. За таких умов, на основі формування досвіду, стабілізації певних якостей особистості, розвитку самосвідомості зростають загальна зрілість та стійкість особистості, зміцнюється мотиваційна сфера та укорінюється стійка система цінностей й переконань.

У випадку, якщо криза розв'язується несприятливим чином, то особистість часто переживає неврівноважні психічні стани: тривогу, страх, невпевненість, апатію. Така молода людина характеризується нестійкою самооцінкою, неможливістю чітко усвідомити своє Я, власне місце в суспільстві, нездатна визначити й спрогнозувати шлях подальшого розвитку та не вміє управляти ним.

Період студентського віку характеризується значеною інтенсивністю діяльності, в першу чергу навчальної, а також, частково, трудової. Отже, прокрастинація у здобувачів вищої освіти проявляється у ситуаціях чи справах, які пов'язані переважно з інтелектуальною діяльністю - написанням реферату; підготовкою до виступу на семінарі, виконанням лабораторної роботи, підготовкою до екзаменів, заліків чи захисту проєкту тощо. Це позначається не тільки на якості, успішності навчання, а й на психофізіологічному стані студента, його особистості загалом [4].

Психологічний портрет абстрактного «студента-прокрастинатора» пропонують Н. Крейдун, О. Невоєнна, О. Поліванова та ін [5]. Вони визначають наступні риси особистості студента, схильного прокрастинувати, як: виражена критичність, підвищена рефлексивність, непогодження із собою, недовіра до своїх уподобань і бажань, незадоволеність собою і своїми можливостями, низька здатність до саморегуляції прояву ліні, низький рівень самоповаги, нездатність до самокерування, схильність до переоцінювання власних можливостей.

Можна виділити дві групи причин академічної прокрастинації: об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні причини обумовлені умовами педагогічного процесу, які можуть провокувати академічну прокрастинацію:

-неоптимальність складеного навчального плану;

-нерівномірність розподілу часу на безпосередню навчальну діяльність та відпочинок;

-значна кількість навчальних завдань;

-різноплановість та різновекторність навчальної діяльності;

-часові умови (або стисліслі строки, або навпаки, тривалий термін виконання завдання);

-складність поєднання навчальної й трудової діяльності;

-відтермінованість в отриманні задоволення або нагород і т.д.

Серед суб'єктивних причин можна назвати наступні:

-нудні, нецікаві, рутинні завдання; лінь;

-відсутність інтересу;

-низька мотивація;

-невміння розставляти пріоритети;

-незрозумілість життєвих цілей, а, отже, невизначеність чіткого плану дій;

-відсутність навичок самоорганізації та тайм-менеджменту; невпевненість у своїх силах;

-перфекціонізм;

-страх зазнати неудачі під час виконання завдання;

-страх отримати низьку оцінку чи зауваження з боку викладача чи інших студентів;

-наявність таких рис характеру, як невпевненість, невідповідальність;

-втома;

-екстернальний локус контролю тощо.

Академічна прокрастинація призводить до низки негативних наслідків для особистості студента. Загалом можна виділити фізіологічні, психологічні та соціальні порушення як наслідки відкладання необхідних справ на потім. До фізіологічних наслідків можна віднести негативний влив на діяльність центральної нервової системи, серцево-судинної системи, ендокринної системи, травної системи і т. д. Психологічні наслідки пов'язані із вищезазначеними деструктивними переживаннями, котрі підточують самооцінку особистості, впевненість в своїх силах, перешкоджають усвідомленню себе як суб'єкта власної життєдіяльності. Одним із найпоширеніших негативних соціальних наслідків прокрастинації є порушення соціальної взаємодії між людьми, погіршення відносин внаслідок, наприклад, невиконання особою зобов'язань, неможливість отримати позитивний кінцевий результат (це особливо актуально за умови, наприклад, виконання командної роботи).

Феномен перфекціоналізму тісно пов'язаний із прокрастинацією, оскільки однією з найпоширеніших причин небажання братися до виконання справ - це страх зазнати невдачі чи виконати завдання недостаньо добре й отримати оцінку нижчу за бажану. У психологічній науці явище перфекціонізму розглядається як результат завищених стандартів діяльності, що висуває до себе особистість, постійне її прагнення до досконалості. Прагнення до перфекціонізму може розглядатися як здорове прагнення особистості до ідеального, еталонного виконання роботи, так і як прояв невротичності, надмірної орієнтації на успіх та страх невдачі. Перфекціоналізм як характеристика людини в нормі визначає упевненість людини в тому, що роботу потрібно виконувати якісно й впевненість у власній можливості це зробити.

Наслідком нездорового прагнення до перфекціонізму в особи є тривале й сильне почуття невдоволеності собою, нестабільна самооцінка, пасивність, безініціативність, тривожність. Особистість приймає рішення взагалі не включатися в діяльність або займатися зовсім іншою роботою. В складних випадках такий нездоровий перфекціонізм призведе до того, що людина буде страждати неврозом або депресією.

У психології виділяють три вектори спрямованості перфекціонізму особистості [6]:

1) перфекціонізм орієнтований на себе (суб'єктно-орієнтований перфекціонізм) - особистість ставить перед собою високі стандарти щодо виконання завдання. Люди з такою спрямованістю прагне до ідеального, чітко правильного виконання поставлених завдань. При цьому вони характеризуються високою самокритичністю, болюче ставиться до власних помилок чи критики;

2) перфекціонізм орієнтований на інших (об'єктно-орієнтований перфекціонізм) - людина висуває завищені стандарти до інших людей й схильна до їх оцінювання та критичного ставлення до оточуючих.

3) соціально-приписаний перфекціонізм - людина переконана, що вона повинна відповідати стандартам, які висуває щодо неї суспільство в особі оточуючих людей, щоб отримати від них схвалення та позитивне ставлення. Крім того, особистість, котра характеризується даним вектором перфекціоналізму, вважає, що ці вимоги занадто завищені, а, отже, вона не спроможна їм відповідати. Це в свою чергу породжує негативні переживання та бездіяльність.

Важливо відмітити, що перфекціонізм має амбівалентну природу, оскільки характеризується як позитивним, так і негативним модусом. На своєму позитивному полюсі «хороший» (позитивний, здоровий, функціональний, адаптивним) перфекціонізм може бути описаним як активним і систематичним розвиток своїх загальних та спеціальних здібностей і талантів. Негативним полюс перфекціонізму становить нездоровим перфекціонізм, яким, відповідно, призводить до жорсткої самокритики м самозвинувачень, прокрастинації, непродуктивної діяльності, породжує емоційний дискомфорт, тривогу, психологічну напругу [7].

Емпіричне дослідження академічної прокрастинації та звя'зку даного феномену з перфекціонізмом проводилося серед студентів 2 курсу Національного технічного університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського» на наступних факультетів: ІАТЕ, ФТІ та ФПМ. В дослідженні взяли участь 74 студенти, з них: 15 осіб жіночої статі та 59 осіб чоловічої статі. Для досягнення мети дослідження були використані такі методики: Шкала загальної прокрастинації К. Лем та Шкала перфекціонізму Хьюїтта-Флетт Для визначення зв'язку перфекціонізму з академічною прокрастинацією було обрано кореляційний аналіз (Кореляція Пірсона). Математичну обробку даних було проведено за допомогою пакету статистичних програм IBM SPSS Statistics 24.

Аналіз результатів показав, що 24 % студентів мають низьким рівень прокрастинації, тобто вони намагаються доволі швидко виконати заплановані завдання, не відкладають їх на останнім день та розглядають необхідність виконання робіт як звичайну умову досягнення кінцевої мети, важливу, але все ж буденну діяльність, а не перепони для життєдіяльності.

55 % досліджуваних характеризуються середнім рівнем прокрастиинації. Такі студенти схильні відкладати свої справи на деяким час, часто виконують їх перед днем здачі. В свою чергу, це накладає відбиток на якість виконаної роботи: часто студенти роблять їх нашвидкуруч в умовах дефіциту часу, а тому результат може бути неприємним для здобувача. Наслідком такої ситуації є поява відчуття тривоги м невпевненості в своїх силах.

Найменша кількість досліджуваних - 21% - мають високим рівень прокрастинації. Такі особистості практично постійно відкладають свої справи на невизначеним період або взагалі не виконують їх. Як правило, успішність таких студентів дуже страждає, вони часто перебувають на межі відрахування з університету. Вищезазначене породжує стійкий стан тривоги, стресу та невпевненості в собі у здобувачів. Крім того, досліджувані займаються або самозвинуваченням, або, навпаки, звинувачують інших людей (викладачів, адміністрацію університету) чи обставини (відсутність часу, багато інших справ, втома, небажання виконувати завдання у зв'язку з неважливістю даної роботи, предмету для професімного становлення; відсутність мотивації чи настрою).

Дослідження перфекціонізму у студентів НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» вказує, що переважна більшість студентів (62%) мають середнім рівень перфекціонізму. Високий рівень перфекціонізму демонструють 15% опитаних. Інші досліджувані (23%) виявляють низький рівень перфекціонізму.

Крім того, емпіричні дані свідчать, що приблизно 22, 3 % респондентів мають високий рівень перфекціонізму, орієнтованого на себе. Такі студенти висувають досить високі вимоги до себе, прагнуть виконувати всі види робіт, передбачені навчальним планом, на «відмінно». 48,5 % здобувачів продемонстрували високий рівень перфекціонізму, орієнтованого на інших, що стимулює їх висувати завищені вимоги до інших людей. 29, 2% здобувачів продемонстрували високий рівень соціально-приписаного перфекціоналізму, відчуваючи, що соціум «тисне» на них, вимагаючи відповідності його стандартам. Такі особи бояться осуду оточуючих, тому найчастіше обирають відмову від діяльності, бажаючи уникнути почуття тривоги, сорому, самозвинувачення.

З метою встановлення залежності між прокрастинацією та домінуючими компонентами перфекціонізму (орієнтований на себе, на інших, та соціально-приписаний перфекціонізм), було проведено обробку даних за допомогою коефіцієнту лінійної кореляції Пірсона. За допомогою кореляційного аналізу (критерій r-Пірсона) результатів дослідження, вдалося виокремити кореляційні зв'язки при р<0,01 між описаними шкалами.

З огляду на отримані результати, можна констатувати, що існує тісний зв'язок між рівнем академічної прокрастинації й перфекціонізмом орієнтованим на себе. Рушійними силами поведінки таких студентів є їхня власна самокритика та особисте самооцінювання результатів власної діяльності. Відповідно стійкий мотив до досконалості породжує часто сумніви в своїх силах. Вони вважаю, що краще взагалі не братися до справи, аніж виконати її на недостатньому на їх думку рівні й не переживати почуття розчарування, безпорадності.

Також високі показники кореляції наявні між рівнем прокрастинації й соціально-приписаним перфекціонізмом. Здобувачі бояться не задовільнити вимоги оточуючих, відчути себе нездібною, неумілою чи недостатньо розумною людиною. Загалом такі показники можуть свідчити и про те, що в цілому феномен прокрастинації є соціально обумовленим й випливає із соціальної природи людини. Засвоюючи соціальні стандарти шляхом соціалізації, людина намагається підлаштуватися під них задля психологічно комфортного існування.

Таким чином, можна констатувати, що гіпотеза про те, що існує зв'язок між прокрастинацією у студентів та різними векторами перфекціонізму.

Висновки

Перфекціонізм й прокрастинація - феномени, які характеризують психічне життя особистості. Найбільш гостро проблема прокрастинації постає у навчальному середовищі, де постійно потрібна інтелектуальна напруга, посилена самоорганізація та планування діяльності. Серед найбільш значних чинників прокрастинації можна відзначити тривожність, мотивацію, здатність до самоуправління, перфекціонізм. Наслідками наявності прокрастинації є стрес, відчуття провини, втрата продуктивності, зниження показників діяльності, невдоволення навколишніх через невиконання зобов'язань й в подальшому можливі проблеми з фізичним здоров'ям.

Перфекціонізм є однією із основних причин академічної прокрастинації. Перфекціонізм є дуалістичним конструктом, оскільки, з одного боку, стимулює творчу, інноваційну діяльність особистості, з іншого боку - викликає деструктивні переживання. Виділяють три основні вектори спрямованості перфекціонізму: перфекціонізм орієнтований на себе; перфекціонізм орієнтований на інших; соціально-приписаний перфекціоналізм, які характеризуються різним рівнем кореляції з прокрастинацією.

Емпіричні дані, отримані завдяки проведеному дослідженню, показали, що існує зв'язок між академічною прокрастинацією та перфекціонізмом. Варто констатувати, що наявний тісний зв'язок між рівнем академічної прокрастинації й перфекціонізмом орієнтованим на себе, що пояснюється високими вимогами здобувача вищої освітим до самого себе й не бажанням в майбутньому переживати негативні емоційні стани та почуття у випадку невідповідності отриманих результатів діяльності очікуваним. Також тісний зв'язок існує між рівнем академічної прокрастинації й соціально-приписаним перфекціонізмом. Студенти «зчитують» вимоги, які пред'являються до них оточуючі, визначають їх як завищені, що, в свою чергу, викликає у здобувачів тривогу, страх бути знеціненим чи неприйнятим, невпевненість, зниження самооцінки. Це все сприяє тому, що студенти стають схильними до прокрастинування, відкладають справи на потім або взагалі не виконують заплановані завдання.

Література

1. Klingsieck, K. B. (2013). Procrastination in different life-domains: Is procrastination domain specific? Current Psychology: A Journal for Diverse Perspectives on Diverse Psychological Issues, 32(2), 175-185

2. Lay C., Silverman S. Trait procrastination, anxiety, and dilatory behavior // Personality and Individual Differences, 1996. - 2\.V.

3. Журавльова О., Засєкіна Л., Журавльов О. Академічна прокрастинація в іноземних студентів бакалаврату в умовах лінгвокультурної інтеграції / О. Журавльова, Л. Засєкіна, О. Журавльов // East European Journal of Psycholinguistics /Lesya Ukrai^ka Eastern European National University. Lutsk, 2019. Volume 6, Number 1. P. 82-93

4. Дуб, В. (2020). Особливості прокрастинації студентів. П^роблем^и г;уманітарни:х наук. Психологія, 47, 53--66.

5. Крейдун, Н. П., Невоєнна, О. А., Поліванова, О. Є., Яворовська, Л. М., & Яновська, С. Г. (2017). Особливості особистості студентів, схильних до ліні та прокрастинації. Проблеми сучасної освіти, (4). вилучено із https://periodicals.karazin.ua/ issuesedu/article/view/8788

6. Грубі Т. В. Визначення поняття «перфекціонізм особистості» / Т. В. Грубі // Педагогіка і психологія сьогодення: теорія та практика: зб. наук. пр. учасників Міжнар. наук.-практ. конф. (22--23 січ. 2016 р., м. Одеса). Одеса: ГО «Південна фундація педагогіки», 2016. С. 13--18.

7. Петрунько, О. (2020). Амбівалентний дискурс перфекціонізму. Вчені записки Університету «КРОК», (4 (60), 233--247.

References

1. Klingsieck, K. B. (2013). Procrastination in different life-domains: Is procrastination domain specific? Current Psychology: A Journal for Diverse Perspectives on Diverse Psychological Issues, 32(2), 175--185 [in English]

2. Lay, C. and Silverman, S. (1996) Trait Procrastination, Anxiety, and Dilatory Behavior. Personality and Individual Differences, 21, 61-67. [in English]

3. Zhuravlova O., Zasiekina L., Zhuravlov O. (2019) Akademichna prokrastynatsiia v inozemnykh studentiv bakalavratu v umovakh linhvokulturnoi intehratsii [Academic procrastination in foreign undergraduate students in conditions of linguistic and cultural integration]. East European Journal of Psycholinguistics, 6, 82-93 [in Ukrainian].

4. Dub, V. (2020). Osoblyvosti prokrastynatsii studentiv [Peculiarities of procrastination of student's]. Problemy humanitarnykh nauk. Psykholohiia -- Problems of humanitarian sciences. Psychology, 47, 53--66 [in Ukrainian].

5. Kreidun, N. P., Nevoienna, O. A., Polivanova, O. Ye., Yavorovska, L. M., & Yanovska, S. H. (2017). Osoblyvosti osobystosti studentiv, skhylnykh do lini ta prokrastynatsii [Features of the personality of students prone to laziness and procrastination]. Problemy suchasnoi osvity -- Problems of modern education, 4. Retrieved from https://periodicals.karazin.ua/issuesedu/ article/view/8788 [in Ukrainian].

6. Hrubi T. V.(2016) Vyznachennia poniattia «perfektsionizm osobystosti»[ Definition of the concept of " perfectionism of personality "]. Proceedings from: Pedahohika i psykholohiia sohodennia: teoriia ta praktyka: zb. nauk. pr. uchasnykiv Mizhnar. nauk.-prakt. konf. -- Pedagogy and psychology of the present: theory and practice: collection of scientific works of participants (pp. 13--18). Odesa: HO «Pivdenna fundatsiia pedahohiky» [in Ukrainian].

7. Petrunko, O. (2020). Ambivalentnyi dyskurs perfektsionizmu [Ambivalent discourse of perfectionism]. Vcheni zapysky Universytetu «KROK» - Scientific notes of the University "KROK", (4 (60), 233--247 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru