Подолання психологічної прокрастинації викладачів та студентів в освітньому просторі в постпандемічний період та в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Подолання психологічної прокрастинації викладачів та студентів в освітньому просторі в постпандемічний період та в умовах війни

Помиткіна Любов Віталіївна доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри авіаційної психології,

Мельник Наталія Іванівна доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри іноземних мов і перекладу,

Ковтун Олена Віталіївна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри іноземних мов і перекладу,

Ладогубець Наталія Віталіївна кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету лінгвістики та соціальних комунікацій

м. Київ

Анотація

У статті поданий результат проведеного теоретичного аналізу основних витоків психологічної прокрастинації у вищій школі. Визначено прокрастинацію як свідоме чи несвідоме затягування в часі виконання завдань, відкладання їх вирішення, відтермінування до останньо можливого терміну. Прокрастинація виступає чинником, який починає гальмувати процес самоосвіти і саморозвитку, заважає становленню особистості у соціальному середовищі. Метою статті був теоретичний аналіз методів подолання психологічної прокрастинації викладачів та студентів в освітньому просторі в постпандемічний період та в умовах війни.

Аналіз праць вчених і дослідників показав, що насьогодні явище психологічної прокрастинації поширюється як вірус і тому вкрай необхідно розробляти методичні та психолого-педагогічні засоби й методи подолання цього вкрай негативного явища. Запропоновані методи подолання прокрастинації, які стали дієвим засобом та підтвердили свою ефективність, зокрема: система управління часом Б. Франкліна, матриця пріоритетів Д. Ейзенхауера, часовий принцип В. Парето, система АВС-аналізу, метод «Альпи», методика постановки цілей SMART. Свідоме їх використання може стати як для викладачів так і для студентів дієвим засобом одужання від цієї шкідливої звички й повернути кожного до власних досягнень, здійснення мрій та щасливого майбутнього.

Ключові слова: вища школа, психологічна прокрастинація, освітній простір, постпандемія, викладачі, студенти.

Abstract

Pomytkina Liubov Vitaliyivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Head of the Department of Aviation Psychology, National Aviation University, Kyiv

Melnyk Nataliia Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of Foreign Languages and Translation Department, National Aviation University, Kyiv,

Kovtun Olena Vitaliyivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Foreign Languages and Translation Department, National Aviation University, Kyiv,

Ladohubets Nataliia Vitaliyivna PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Dean of the Linguistics and Social Communications Faculty, National Aviation University, Kyiv

OVERCOMING THE PSYCHOLOGICAL PROSTRACTINATION OF TEACHERS AND STUDENTS IN THE EDUCATION SPACE IN THE POST-PANDEMIC PERIOD AND IN THE CONDITIONS OF WAR

The article is dedicated to the representation of the conducted theoretical analysis of the main origins of psychological procrastination results. Procrastination is defined as a conscious or unconscious delay in completing tasks, delaying their solution, postponing them until the last possible deadline. Procrastination acts as a factor that begins to inhibit the process of self-education and self-development, interferes with the formation of an individual in the social environment. The purpose of the article was a theoretical analysis of methods of overcoming psychological procrastination of teachers and students in the educational space in the post-pandemic period and in war conditions.

Analysis of the works of scientists and researchers showed that today the phenomenon of psychological procrastination is spreading like a virus and therefore it is extremely necessary to develop methodical and psychological-pedagogical means and methods of overcoming this extremely negative phenomenon. Proposed methods of overcoming procrastination, which have become an effective tool and confirmed their effectiveness, in particular: B. Franklin's time management system, D. Eisenhower's priority matrix, V. Pareto's time principle, the ABC analysis system, the «Alpa» method, the SMART goal setting method. Their conscious use can become an effective means of recovery from this bad habit for both teachers and students and return everyone to their own achievements, the realization of dreams and a happy future.

Keywords: higher school, psychological procrastination, educational space, post-pandemic, teachers, students.

Постановка проблеми

Більшість українських людей перебувають у стані повної безпорадності та невизначеності. Українці, як і весь світ, ще не оговталися від наслідків пандемії COVID-19, а вже були приречені на нові випробовування. Військові дії затягнулися, і разом із цим накопичилося безліч невирішених питань: ремонтувати дах власного будинку чи чекати знов «прильотів»?, залишатися вдома чи виїзжати?, чи шукати нову роботу?, чи продовжувати навчання в вищій школі? чи взагалі щось планувати? тощо. Ці обставини призводять до розвитку байдужості до власних справ, до сім'ї, до особистісного розвитку та зростання, до побудови планів на щасливе майбутнє взагалі. Така бездіяльність породила стан затягування з вирішенням проблем, відкладання важливих справ «на завтра», «на потім», який в психології називають - прокрастинацією.

Надалі мова піде про прокрастинацію у вищій школі, де вона розростається серед основних дійових осіб навчально-виховного процесу, а саме, серед викладачів та студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вперше термін «прокрастинація» в психологічну практику ввів П. Рінгенбах, розкривши даний феномен у своїй книзі «Прокрастинація в житті людини». Аналізуючи сучасний стан розробленості проблеми, слід вказати, що насьогодні визначені особливості прокрастинації студентів (О.В.Камінська, 2021; В.Дуб, 2020), встановлені основні детермінанти академічної прокрастинації здобувачів вищої освіти в умовах дистанційного навчання (О.О.Гліченко, 2020), констатовано, що прокрастинація - це фактор суб'єктивного сприйняття часу (Д.Євдокимова, В.Качарова, 2019), описані предиктори прокрастинації у професійній діяльності фахівців соціономічних професій (С.А.Наход, 2021) та визначено прояви страху як основні фактори прокрастинації у військовослужбовців (Л.І.Котляр, 2020) тощо [2]. У наших попередніх публікаціях у результаті проведеного теоретичного аналізу ми відзначали, що однією із соціально-психологічних проблем в міжособистісніи комунікації є також психологічна прокрастинація [5].

У психології немає єдиного погляду на визначення феномену прокрастинації, тож узагальнене визначення прокрастинації визначаємо як добровільне і свідоме (також несвідоме) відкладання особистістю важливої діяльності, як захисну реакцію на психологічну напругу та стрес [1].

Аналіз праць вчених і дослідників показав, що насьогодні явище психологічної прокрастинації поширюється як вірус і тому вкрай необхідно розробляти методичні та психолого-педагогічні засоби й методи подолання цього вкрай негативного явища.

Метою статті є теоретичний аналіз методів подолання психологічної прострактинації викладачів та студентів в освітньому просторі в постпандемічний період та в умовах війни.

Виклад основного матеріалу

У векипедії зазначено, що прокрастинація (від лат. procrastinatio - відкладання на завтра; від від pro + crastinus - завтрашній, від eras - завтра), зволікання - психологічний термін, що окреслює схильність людини відкладати неприємні завдання на потім, тяжіння до справ, що приносять більше задоволення або швидший результат. Прокрастинатори -люди, які схильні відтерміновувати виконання завдань, перекладати відповідальність на інших, працювати хаотично, без плану, або лише під натхненням чи за настання дедлайну [4].

Професор психології з Шеффілдського університету Фушія Сіруа визначає прокрастинацію як навмисне, непотрібне відкладення важливого завдання, незважаючи на те, що людина знає, що від цього їй буде лише гірше. «Прокрастинація - дуже ірраціональна поведінка. Спочатку людина відкладає справу на останню хвилину, а потім у неї стрес, і зрештою, вона не встигає виконати свою роботу або працює погано. Причина такої поведінки пов'язана з емоційною саморегуляцією і, зокрема, з нездатністю керувати негативним настроєм у зв'язку з певним завданням. Зазвичай ми не відкладаємо веселі або цікаві справи. Ми відкладаємо завдання, які вважаємо важкими, неприємними, що викликають стрес або просто нудні» - пише він.

Крім того, ще одна причина, через яку люди відкладають справи на потім - низька самооцінка. Це індивіди, які не вірять в себе, у свої можливості й просто живуть «сіренькою мишкою», не напружуючись та не прагнучи чогось досягти. психологічний прокрастинація затягування

Психологічну прокрастинацію та її особливості досліджували як зарубіжні так і вітчизняні теоретики й практики. Аналізуючи процеси, які відбуваються в освіті, констатують, що саме навчання є полем для виникнення прокрастинації як способу відтермінування виконання завдань, що найчастіше призводить до негативних наслідків. Прокрастинація, виступає чинником, який починає гальмувати процес самоосвіти і саморозвитку, заважає становленню особистості у соціальному середовищі.

На сьогодніишіи день про прокрастинацію все частіше йдеться у вищій школі, де вона розростається серед основних дійових осіб навчально- виховного процесу, а саме, серед викладачів та студентів [2, 5].

Нажаль, в складних обставинах коронавірусної пандемії та військових дій самореалізація викладача стала доволі складною й обмеженою [3]. Процес самореалізаціі особистості в кожній професії має свої особливості, закономірності, періоди здійснення тощо. А, зокрема, професійну самореалізацію викладача вищого навчального закладу вважаємо досить складною справою [7]. Аналізуючи професійну діяльність викладача, ми перш за все зустрічаємося з широкою палітрою вимог до нього з боку вищого навчального закладу. Підкреслюючи складність професійної самореалізації викладача, зупинимося на необхідних складових здійснення у цій професії.

Перш за все, це теоретична підготовка. Якщо розглядати викладача, який викладає дисципліни на бакалавраті, а це близько 50 дисциплін, то викладач має знати основи усіх дисциплін, щоб бути цікавим, ефективним, сучасним, словом, професіоналом своєї справи. Якщо говорити по викладача в магістратурі чи аспірантурі, то це вже «вищий пілотаж», тому що треба знати не лише основи ряду дисциплін, а поглибленні знання з проблем дисципліни, сучасний стан, природу відмінностей, вміти розробляти авторські курси на основі квінтесенції теоретичних знань та власного досвіду, щоб зацікавлювати і надихати до наукових досліджень аспірантів.

По-друге, як відомо з вимог до викладача вищої школи, викладач має володіти усіма методами вчительської дидактики проведення занять: зняти емоційну напругу, вміти зацікавити, здійснювати переключення уваги, тримати увагу, використати той чи інший метод, як, наприклад, мозковий штурм, кейс-метод, метод презентацій, робота в групах тощо. Відомо, що для ефективного засвоєння знань студентами найкращим способом є метод переключення ували з теоретичного інформаційного блоку до прикладів, які вкажуть на необхідність вивчення саме цього матеріалу, та пов'яжуть з подальшим використанням у майбутній практиці молодих фахівців.

По-третє, для того, щоб викладачу бути цікавим, сучасним і ефективним, необхідно самому здійснювати практичну діяльність у даній галузі, щоб мати «живі» приклади з різних фахових проблем для обговорення на заняттях із студентами. Це робить їх не лише теоретиками, а й практиками. Ми хочемо підкреслити важливість уміння поєднувати теорію з практикою, що, безперечно, надає унікальності й неповторності такому викладачу та вибудовує «індивідуальний стиль професійної діяльності».

Наступною складовою професійної самореалізації викладач є те, що у ВНЗ його вважають науково-педагогічним працівником. І ця обставина накладає відповідальність за певні досягнення й показники в науці. Це означає, що крім викладацької й практичної діяльності необхідно здійснюватися у наукових статтях, монографіях, навчальних посібниках, участі и виступах на конференціях, постійно підвищувати науково метричні показники, оскільки діяльність викладача оцінюють за кількістю його публікацій та кількістю цитувань його праць [9J.

І вкінці необхідно вказати ще одну складову діяльності викладача - це та звана «друга половина дня», а іншими словами - відповідальність по кафедрі чи факультету за певний напрямом діяльності кафедри (наприклад, гарант освітньої програми, відповідальність за організацію практик студентів, куратор, відповідальність за наукову діяльність кафедри, за розробку програм, силабусів*…тощо). Все це можна об'єднати таким сучасним терміном як «ліцензійні вимоги» до викладача.

Отже, якщо усі ці вимоги об'єднати й додати стрес від коронавірусу та військових дій, то зрозуміло, чому викладачі починають не встигати, уникати різних заходів, відповідальності, часто перекладаючи свої обов'язки на інших, а в цілому відкладають виконання завдань, все частіше використовуючи прокрастинацію, яка з годом стає правилом життя. Таким чином, в умовах, що склалися, викладачам необхідна допомога у навичках боротьби з психологічною прокрастинацією.

Якщо аналізувати студентське життя, то на сьогоднішній день більшість студентів також перебувають у стані прокрастинації [2]. Підготовка до іспиту в ніч перед здачею, відкладання на потім важливих рішень, поїздок, телефонних дзвінків - все це прояви прокрастинації. Відтермінування виконання завдань, не відвідування лекцій та практичних занять в онлайн, виправдовування своєї бездіяльності обставинами в нашій країні - все це, нажаль, також стає нормою для нашої молоді. Тому студенти також потребують в теоретичних знаннях та практичних навичках подолання психологічної прокрастинації.

Серед основних методів управління тимчасовим ресурсом, які сприяють вирішенню проблеми щодо ефективного і розумного управління своїм часом, вказують систему управління часом Б. Франкліна, матрицю пріоритетів Д. Ейзенхауера, часовий принцип В. Парето, систему АВС-аналізу, метод «Альпи», методику постановки цілей SMART тощо. Вони досить широко представлені в науковій літературі.

Як спосіб для постановки та планування досягнення власної мети ми проводили зі студентами методику «SMART» (див. рис. 1). Згідно цієї методики, обрана мета має бути побудована за наступними критеріями: вона має бути конкретною (мати лаконічну назву), вимірною (у яких одиницях має бути результат), досяжною (щоб без чаклунства чи потусторонніх сил), важливою для сбе та інших, визначена в часі (наприклад, через 5 років). Ознайомившись із методикою, студенти із задоволенням мріяли, визначали найбільшу мету власного життя (дехто робив це вперше), боролися з психологічною прокрастинацією і відновлювали радість від навчання й життя.

SMART.

Наведемо декілька прикладів виконання студентами третього курсу спеціальності «психологія» та студентами другого курсу спеціальності «соціальна робота».

Моєю метою в житті є відкриття власної дитячої творчої студії:

S (конкретність) - відкриття дитячої творчої студії.

М (вимірність) - приміщення з 5 облаштованими усім необхідним для роботи кімнатами та холом, кімнати містять в собі: танцювальний зал, клас для малювання, клас для гончарства та скульптури, викладацьку кімнату та кабінет психолога. Творча студія має у штаті до 10 осіб, кількість клієнтів - від 100 в місяць. Чистий прибуток від студії - від 5 тисяч доларів.

А (досяжність) - необхідно заробити стартовий капітал та отримати знання та навички з ведення бізнесу.

R (важливість) - для самореалізації та забезпечення, отримання натхнення та задоволення від роботи.

Т (термін) - 5 років;

Духовна мета: створити простір та можливості для дітей розкрити власні творчі здібності.

Моєю метою в житті є відкриття власного рекрутингового агенства, на базі якого також діяла би школа, рекрутинга та була б власна нетворкінг-платформа. За методикою SMART, її досягення зображається наступним чином:

S (конкретність) - відкриття рекрутингового агентства.

М (вимірність) - відкрити офіс на 200 кв.м, з орієнтовним штатом з 10 людей та щомісячним прибутком у розмірі 5000 $.

А (досяжність) - необхідно попрацювати певний час рекрутером/HR у великій компанії, аби набратися досвіду та заробити стартовий капітал.

R (важливість) - для самореалізації та забезпечення.

Т (термін) - 5 років.

Духовна мета: реалізація набутого досвіду як спеціаліста з підбору персоналу, становлення себе як професіонала своєї справи, крім того це можливість навчати цьому ремеслу та передавати знання й досвід початківцям, які хочуть розпочати власну кар'єру.

Як видно, у методику ми додавали «духовну мету», щоб мрія обов'язково збулася, яку визначали як «усвідомлення необхідності жити в гармонії з оточенням, будувати конструктивні стосунки». Дана методика може допомогти і студентам і викладачам побудувати власну мрію життя, позбутися прокрастинації, оскільки кожного дня необхідно рухатися до власної мети, відновити радість та віру у щасливе майбутнє.

Також вчені й дослідники пропонують інші методи для боротьби з прокрастинацією. Для усунення прокрастинації, перш за все, радять навчитися керувати власним часом, тобто, практикувати встигати зробити за мінімальний термін максимальну кількість найбільш значущих справ. У разі ефективного управління ресурсом часу людина отримає ефективні переваги і може навіть змусити працювати час на себе: досягати більшого за менший проміжок часу; стати більш організованою, в результаті чого зросте ефективність прийнятих рішень та з'явиться більше простору для творчості.

Так, в усьому світі корона-вірусна хвороба продовжує вражати людей, однак насьогодні людство переключилося на виживання в умовах військових дій з боку російського агресора [10]. Зрозуміло, що й перша й друга світова проблема знову ж таки штовхають освіту на перехід навчання за рахунок медіа- ресурсів. І наслідки такої освіти ще навіть не передбачені ні вченими ні соціологами. Випробовування, що випали на долю людства, продовжуються [8, 9].

У наукових публікаціях, на сьогодні, пропонуються шляхи подолання прокрастинації, що виникає в освітньому процесі, зокрема: перш за все опановувати методи саморефлексії й практикувати щодня, не боятись зближуватись із людиною на емоційній основі, тобто вміти поставити себе на місце співрозмовника, навчатися конструктивним проявам толерантності до співрозмовника, створювати атмосферу спілкування лише з позитивними емоціями, ефективно керувати та об'єктивно аналізувати власні думки, дії, вчинки, проявляти емпатію, бути об'єктивним в оцінці комунікативної ситуації тощо [6].

Так професор Пірс Стіл вважає себе «прокрастинатором-практиком із раннього дитинства», який створив шкалу прокрастинації IPS (Irrational Procrastination scale), а також написав книгу «Рівняння зволікання. Як перестати відкладати і почати виконувати», пропонує п'ять порад, які допоможуть у боротьбі з прокрастинацією:

Вимкніть пуш-сповіщення в смартфоні. Відсутність звукових та світлових сигналів про нові листи, повідомлення чи нагадування підвищить вашу продуктивність на 10%. Якщо знаєте, що маєте на годину зосередитись на завданні - скористайтесь режимом «у літаку».

Розбийте велику ціль на кілька малих. Підготуйте графік мікроцілей - що саме вам потрібно виконувати, аби щодня працювати на бажаний результат. Дотримуйтеся цих кроків, і кожного дня ви будете відчувати себе переможцем!

Ускладніть доступ до спокус, які відволікають. Наприклад, якщо вашу увагу крадуть соцмережі, встановіть додаток, який обмежуватиме час на розваги або, принаймні, заповільніть відкриття браузера на 30-60 секунд.

Знайдіть у графіку місце для здоров'я та розвитку мозку. Наприклад, регулярні заняття спортом чи йогою! Це дисциплінує! А вивчення нової мови є дієвою профілактикою майбутніх деменцій (забування). Завдяки цьому буде легше призвичаїтися до нових завдань.

Нагадуйте собі: ви керуєте своїм життям. Але тільки не в ніч перед дедлайном - тоді ви собі не належите, вашим життям керує той, хто цей дедлайн встановив. Тож перш ніж відкласти щось «на потім», запитайте себе: прокрастинувати чи все ж уникнути майбутнього стресу?

Отже, вчені й практики пропонують методи боротьби з психологічною прокрастинацією, які можуть стати як для викладачів так і для студентів дієвим засобом одужання від цієї шкідливої звички й повернути кожного до власних досягнень, здійснення мрій та щасливого майбутнього.

Висновки

Таким чином, психологічну прокрастинацію (затягування в часі) визначають як зволікання - психологічним терміном, що окреслює схильність людини відкладати неприємні завдання на потім, тяжіння до справ, що приносять більше задоволення або швидший результат. Прокрастинація може використовуватися свідомо й несвідомо. Прокрастинатори - люди, які схильні відтерміновувати виконання завдань, перекладати відповідальність на інших, працювати хаотично, без плану, або лише під натхненням чи за настання дедлайну. Аналіз праць вчених і дослідників показав, що насьогодні, в умовах підвищених емоцій і стресу, явище психологічної прокрастинації поширюється як вірус і тому вкрай необхідно розробляти методичні та психолого-педагогічні засоби й методи подолання цього негативного явища.

Серед основних методів подолання прокрастинації, які сприяють вирішенню проблеми щодо ефективного і розумного управління своїм часом, вказують систему управління часом Б. Франкліна, матрицю пріоритетів Д. Ейзенхауера, часовий принцип В. Парето, систему АВС-аналізу, метод «Альпи», методику постановки цілей SMART тощо. Свідоме їх використання може стати як для викладачів так і для студентів дієвим засобом одужання від цієї шкідливої звички й повернути кожного до власних досягнень, здійснення мрій та щасливого майбутнього.

Література

1. Вплив прокрастинації на рівень стресу у студентів [Електронний ресурс]

2. Гліченко О. О. Детермінанти академічної прокрастинації здобувачів вищої освіти в умовах дистанційного навчання. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2020. № 2 (333). Ч. І. С. 78 - 83

3. Мельник Н.І., Ковтун О.В., Лузік Е.В., Ладогубець Н.В. Організаційно-педагогічні умови дистанційної вищої освіти після пандемії та в умовах війни: моніторинговий зріз. Інноваційна педагогіка, Вип. 53, 2022. с. 93-103.

4. Назарук Н. Проблема вивчення прокрастинації у психології. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2022. Випуск 14. С. 48-54.

5. Помиткіна Л.В., Ковтун О.В., Ладогубець Н.В. Трансформація освіти в постпандемічний період: аналітичний огляд. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»), 2022, 2(7)

6. Помиткіна Л.В., Ковтун О.В., Ладогубець Н.В., Кокарєва А.М. Аналіз методичних ресурсів психології та педагогіки вищої школи в період пост пандемії. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»): № 12(17) 2022. - С. 269-278.

7. Помиткіна Л.В. Професійна самореалізація психолога в практичній діяльності. Moderni aspekty vedy: XIV. DH mezinarodni kolektivni monografie / Mezinarodni Ekonomick—[ Institut s.r.o. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomick—[ Institut s.r.o., 2021. str. 27-36.

8. Me1nyk, N., Stepanova, T., Sytchenko, A., Zap1atynska, A., & Korniienko, I. (2022). Сha11enges for scientific and pedagogica1 staff of universities after pandemia 2019. Revista Eduweb, 16(2), 9-29.

9. ™Е?’Ь?Ћµ–зЃCE.O., Pomytkim, L.V., & O.V. (2020). Electroric resources for studyiRg the emotiona1 states of new Ukrainian school teachers during the Covid-19 pandemic. Information Techuologies Tools, 80(6), 267-280.

10. PomytkiЃBE.O., PomytkiM L.V. (2020). Strategy апЃvof Psycho1ogica1 Counteraction of Humanity to Vira1 Diseases / Philosophy, psychology апа pedagogics against COVID-19: Manua1 / Ed. : V. V. Ryba1ka, A. P. Samodryn, O. V.Voznyuk and others; a team of authors. Zhytomyr: Publisher O. Yevenok, р. 119-133.

References

1. Vplyv prokrastynatsii na riven stresu u studentiv [The impact of procrastination on the stress level of students] (2014).

11. Hlichenko, O.O. (2020). Determinanty akademichnoi prokrastynatsii zdobuvachiv vyshchoi osvity v umovakh dystantsiinoho navchannia [Determinants of academic procrastination of students of higher education in the conditions o;f distance lear^^^g]. Visnyk LNU imeni Tarasa Shevchenka. № 2 (333). Ch. I. S. 78 - 83.

12. Melnyk, N.I.ЃCKovtun, O.V.ЃCLuzik, E.V.ЃC& Ladohubets, N.V. (2022). Orhanizatsiino- pedahohichni umovy dystantsiinoi vyshchoi osvity pislia pandemii ta v umovakh viiny: monitorynhovyi zriz [Organizational and pedagogical conditions of distance higher education after the pandemic and in the conditions of war: a monitoring section]. Innovatsina pedahohika, Vyp. 53, s. 93-103.

13. ^Nazamk^. (2022). Problema vyvchennia prokrastynatsii u psykholohii [The problem of studying procrastination in psychology]. Visnyk of the Lviv University. Series Psychological sciences. Issue 14. Р. 48-54

14. Pomytkina, L.V., Kovtun, O.V., & Ladohubets, N.V. (2022). Transformatsiia osvity v postpandemichnyi period: analitychnyi ohliad [Transformation of education in the post-pandemic period: an analytical review]. Perspektyvy ta innovatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna»): № 2 (7) 2022

15. Pomytkina, L.V., Kovtun, O.V., Ladohubets, N.V., & Kokarieva, A.M. (2022). Analiz metodychnykh resursiv psykholohii ta pedahohiky vyshchoi shkoly v period post pandemii [Analysis of methodical resources of psychology and pedagogy of higher education in the post-pandemic period]. Perspektyvy ta innovatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna»): № 12(17). - S. 269-278.

16. Pomytkina, L.V. (2021). Profesiina samorealizatsiia psykholoha v praktychnii diialnosti [Professional self-realization of a psychologist in practical activities]. ModeYni aspekty vedy: XIV. Dil mezinarodni kolektivni monografie / Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., str. 27-36

17. Melnyk, N., Stepanova, T., Sytchenko, A., Zaplatynska, A., & Korniienko, I. (2022). Challenges for scientific and pedagogical staff of universities after pandemia 2019. Revista Eduweb, 16(2), 9-29

18. Pomytkin, E.O., Pomytkina, L.V., & Ivanova, O.V. (2020). Electronic resources for studying the emotional states of new Ukrainian school teachers during the Covid-19 pandemic. Information Technologies and Learning Tools, 80(6), 267-280

19. Pomytkin, E.O., & Pomytkina, L.V. (2020). Strategy and Tactics of Conscious Psychological Counteraction of Humanity to Viral Diseases / Philosophy, psychology and pedagogics against COVID-19: Manual / Ed. : V.V.Rybalka, A.P.Samodryn, O.V.Voznyuk and others; a team of authors. Zhytomyr: Publisher O. Yevenok, (pp. 119-133) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru