Особливості емоційної сфери молодших школярів, які перебували у зоні воєнних дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Особливості емоційної сфери молодших школярів, які перебували у зоні воєнних дій

Караджи Олена Сергіївна в.о. викладача психології

м. Миколаїв

Анотація

Воєнний конфлікт, який розпочався в Україні у 2014 році, та набув критичного розвитку 24.02.2022, значно змінив політичну, соціально- економічну, культурну та освітню ситуацію в країні. Постали нові проблеми, наслідки яких відчули усі громадяни України. Військові дії, обстріли з важкої техніки, чисельні руйнування, загибель людей не могли не вплинути на психологічний стан громадян України.

Проведене дослідження особливостей емоційної сфери молодших школярів, які перебували в зоні воєнних дій показало, що стресові фактори, такі як переїзд, воєнні дії, втрата члена родини, життя в ситуації інформаційної війни, дистрес батьків чи близьких дорослих можуть сильно вплинути на розвиток емоційної сфери молодшого школяра.

У статті встановлено відмінності у розвитку емоційної сфери молодших школярів у зоні військового конфлікту, та поза нею. У дитини з зони воєнних дій яскраво виражені страхи війни, болю, пожеж, смерті, незнайомців, техніки, страшних снів, болю, різких звуків. Все це свідчить про глибокий вплив війни на емоційну сферу молодшого школяра і потребує пошуку ефективних методів корекції.

Ключові слова: страх війни, молодший шкільний вік, тривожність, емоції, стрес, війна.

Abstract

Karadzhy Olena Serhiivna Lecturer of psychology department, Petro Mohyla Black Sea National University, Mykolaiv,

ATTRIBUTES OF THE PRIMARY SCHOOL STUDENT EMOTIONAL REALM WHO WERE IN THE ZONE OF MILITARY CONFLICT

The military conflict that began in Ukraine in 2014 and reached a critical development on 24.02.2022 has significantly altered the political, socioeconomic, cultural, and educational situation in the country. New problems have arisen, and their consequences have been felt by all Ukrainian citizens. The military actions, shelling with heavy weaponry, extensive destruction, and loss of life could not but affect the psychological state of the Ukrainian citizens.

The conducted study on the peculiarities of the emotional sphere of primary school student who were in the zone of military conflict has shown that stress factors such as relocation, wartime activities, loss of a family member, living in a situation of information warfare, distress of parents or close adults can greatly influence the development of the emotional sphere of a primary school student.

The paper identifies differences in the development of the emotional sphere of younger schoolchildren in the zone of military c onflict compared to those outside of it. Children from the war-affected zone exhibit vivid fears of war, pain, fire, death, strangers, machinery, nightmares, pain, and loud noises. All of these factors indicate a profound impact of war on the emotional sphere of a primary school student and call for the search for effective methods of correction.

Keywords: fear of war, primary school age, anxiety, emotions, stress, war.

Постановка проблеми

В ряді багатьох наслідків (економічних, політичних, соціальних), які будь-яка війна несе для суспільства, з являються також і психологічні наслідки для людини, особливо для тих, хто живе у зоні проведення бойових дій.

Діти, як і дорослі, переживають різні типи криз. Якщо раніше увагу фахівців більше займали вікові кризи як перехідні етапи вікового розвитку та їх співвідношення з нормативними сімейними кризами, що виникають при переході родини на нову стадію життєвого циклу, то в останні роки велике значення набуває вивчення криз травматичних.

Травматичні кризи породжуються екстремальними ситуаціями, що приводять до серйозних негативних наслідків для життя і здоров'я людини. Основним чинником, що викликає стресові розлади у дітей, які постраждали від воєнних дій, є кризова життєва ситуація. Діти зазначеної категорії травмовані насильницькою смертю рідних і близьких, сприйняттям смерті і поранень інших осіб, руйнуванням власного будинку, сприйняттям небезпечних для життя ситуацій, обстрілів, вибухів і ракетних ударів, пожежами. В умовах, коли дитина стала свідком таких дій, трагічної загибелі рідних і близьких, руйнувань будинків, з являються додаткові негативні фактори, що впливають на їх психоемоційний розвиток.

Воєнні конфлікти у зв'язку з масштабами їх наслідків для здоров'я та благополуччя населення, руйнівного впливу на суспільство, є гострою проблемою сучасності. Все більшу увагу спеціалістів займає корекція та нівелювання наслідків подібних конфліктів для психічного здоров'я населення, що включені у військовий конфлікт, як активно, так і пасивно.

Нажаль, все більшу актуальність набуває проблема віддалених наслідків психотравматизації у військових конфліктах для здоров'я населення. Ряд авторів підкреслює, що психотравматизація у молодшому шкільному віці може мати і віддалені наслідки, що проявляються у психічних та поведінкових порушеннях, що вливають на весь життєвий шлях (Н. Білоусова, С. Богданов, Н. Веселова, О. Саннікова).

Молодший шкільний вік є критичним для формування первинних соціальних навичок, довільності, самосвідомості та ін. Психічні новоутворення даного періоду багато в чому визначають шлях соціалізації і подальшого розвитку особистості. Досвід гострої і хронічної психотравматизації в зв'язку з перебуванням у зоні військового конфлікту здатний зробити істотний вплив на становлення особистості і психічне здоров'я дітей, які переживають вікову кризу.

В науковій літературі описана специфіка прояву посттравматичних розладів у дитячому віці. Однак питання про наслідки воєнних конфліктів для становлення емоційного компоненту особистості дитини залишається недостатньо вивченим. поведінковий дистрес емоційний

Актуальність роботи полягає в проведенні порівняльного дослідження розвитку емоційної сфери молодших школярів, які знаходились у зоні воєнних дій та молодших школярів, які не знаходяться в зоні воєнного конфлікту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

З 2014 року у наукових джерелах з'являються статті, методичні рекомендації українських психологів, психотерапевтів щодо роботи з населенням у період кризи. Актуальною є колективна робота провідних українських спеціалістів психологів, педагогів, юристів (Н. Бочкор, Є. Дубровська, О. Залеська та ін.) [4], в якій надані методичні рекомендації з проблеми терапії наслідків стресів і дистресів, гострих емоційних станів, переживання горя і втрат, можливих наслідків для здоров я дітей від перебування у травматичних ситуаціях, розкривається зміст роботи психолога, надаються рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичного стресового розладу у дітей.

У дослідженні Н. Білоусової (2014) наводиться інформація про особливості впливу критичної ситуації в Україні на емоційну та поведінкову сфери дітей дошкільного віку. За результатами дослідження виявлено, що у 62% дітей дошкільного віку не відбулися негативні зміни в емоційній та поведінковій сферах. Але у 38% дітей з'явилася емоційна неврівноваженість, вони стали більш плаксивими, тривожними, агресивними, неспокійними тощо. Такі діти окрім страхів померти самому, смерті батьків, різких звуків, залишатися самому, почали демонструвати такі специфічні страхи, як страх війни, вистрілів, зброї, що уб'ють маму чи заберуть тата на війну, втратити житло та ін. [1].

О. Богдановим (2017) проведено дослідження з виявлення стресогенних чинників, що впливають на дітей у буферній зоні конфлікту на Сході України.

На основі вивчення думки дітей різних вікових груп, що проживають у буферній зоні воєнного конфлікту, з'ясовано перелік основних стресогенних чинників, які впливають на порушення їхньої стресостіикості. Спільними для всього загалу опитаних дітей чинниками є сварки в сім ї та страх війни. Серед причин страху війни у дітей названо: інформацію в ЗМІ, близькість до зони бойових дій, «відчуття» війни, страх за близьких, недостатню поінформованість, страх померти. Найпоширенішими ознаками страху війни, були підвищена тривожність, а також страх залишатися на самоті, фобії, заїкування, поганий сон, закритість від людей. Як симптоми страху війни згадувалися також погана успішність у школі та уникнення теми війни [1].

Отже, на основі вивчених джерел, де описано результати діагностики дітей, що пережили військовий конфлікт, можна виділити основні особливості стресу, що проявляється у поведінковому, емоційному та когнітивному рівнях. Найбільш типовими травматичними ситуаціями є події, що пов'язані з військовими діями. Основними травмуючими факторами в цьому випадку, виступають: безпосередня загроза життю і здоров'ю дитини та її близьких, смерть близьких, соматичні травми дитини.

Мета статті - дослідити особливості емоційної сфери молодших школярів, що знаходились у зоні воєнних дій, та тих, які не знаходились.

Виклад основного матеріалу

Інтерес до вивчення емоційного життя людини має тривалу історію. І, тим не менше, проблема емоцій залишається однією з найбільш складних і заплутаних в сучасній психологічній науці. Для позначення всіх відомих процесів пов'язаних з переживаннями єдиної термінології поки не вироблено. Сукупність усіх видів переживань позначається авторами як емоції в широкому сенсі, почуття в широкому сенсі, афекти в широкому сенсі. Відповідно, сукупність психічних процесів позначається як емоційна сфера або афективна сфера психіки. Відсутність єдиної термінології показує, що на сьогоднішній день вивчення емоційної сфери людини далека від завершення. Однак, і ставлення до цієї сфери психіки людини було неоднозначним в ході становлення наукового знання.

Емоційна сфера дитини має низку характерних особливостей розвитку. Емоційні порушення молодшого школяра можуть бути пов'язані з дезадаптацією його до нової соціальної ситуації, до статусу учня, де можуть виникати конфлікти внутрішньоособистісного, самооцінного типу та міжособистісні. Тривога, страхи, порушення поведінки є проявами невротичного розладу. Агресія виникає як захисна форма поведінки, або як психопатична риса характеру.

Психічний розвиток протікає в умовах безперервного органічного дорослішання, протягом дитинства відбувається дозрівання організму дитини взагалі та її мозку зокрема. Це створює різні можливості для психічної діяльності дитини на різних вікових етапах. Стресові фактори, такі як переїзд, воєнні дії, втрата члена родини, життя в ситуації інформаційної війни, дистрес батьків чи близьких дорослих можуть сильно вплинути на розвиток емоційної сфери дошкільника.

Порушення здоров'я і самопочуття у дітей пов'язані з хронічною емоційною напругою, обумовленою виявленими порушеннями відносин особистості в зв'язку з травматичним досвідом: значною емоційною залученістю в теми війни і загрози, множинним страхами і побоюваннями, легкістю актуалізації травматичного досвіду з супроводжуючим його афектом.

Отже, для дітей, що пережили військовий конфлікт найбільш типовими травматичними ситуаціями є події, що пов'язані з військовими діями. Основними травматичними факторами в цьому випадку, виступають: безпосередня загроза життю і здоров'ю дитини та її близьких, смерть близьких, соматичні травми дитини. Дане дослідження акцентовано на проявах тривоги та страху у дітей, які перебували в зоні воєнних дій.

Для отримання фактичного матеріалу дослідження були використані такі психодіагностичні інструменти:

Тест тривожності Ч. Спілбергера

Методика виявлення страхів А. Захаров.

Методика «Обери обличчя» Р. Теммл.

До вибірки дослідження увійшли загалом увійшли 60 молодших школярів (з них 30 проживали у зоні воєнних дій (від 10 до 20 діб та перемістились на більш безпечну частину України), 30 не проживали в зоні воєнних дій), усі учні 2-3го класу. Гендерне сполучення груп: 21 хлопець, 29 дівчат. Усі діти з повних сімей середнього достатку. У 18 дітей є сіблінги. Дані отримані за основними характеристиками двох вибірок, дають право зробити висновок, що вони гомогенні за своїм складом та відповідають меті дослідження. Особливе значення мала етика дослідження. Всі батьки та діти дали згоду на дослідження.

Перейдемо до безпосереднього опису отриманих даних.

За тестом тривожності Ч. Спілберга, високого рівня реактивної тривожності не продіагностовано ні у першій ні у другій групі. Середній рівень реактивної тривожності виявлено у 46,6% молодших школярів другої та 50% першої групи. Низький рівень спостерігається, відповідно у 53,3% першої групи та 50% другої групи. Отже, показники реактивної тривожності у підгрупах у межах норми.

Позитивна тенденція, що у жодної дитини не виявлено високого рівня ситуативної тривожності. Середній рівень ситуативної тривожності, що виявлений майже у половини дітей як з першої так і з другої групи є варіантом норми розвитку. Може бути виявлений у ситуації перевтоми, стресу, напруги, але він виникає час від часу як нормальна реакція.

Переходячи до виявлення результатів отриманих за діагностикою особистісної тривожності, виявлено, що підвищена особистісна тривожність також не виявлена на високому рівні у жодного молодшого школяра. Це показник, який свідчить, про те, що як особистісна риса тривожність не сформувалась у дітей, що перебували в зоні воєнних дій. Це можемо обґрунтувати тим, що їх перебування у зоні воєнних дій закінчилось від 6 до 12 місяців. Також, можемо припустити, що батьки вже повернулись до повсякденних справ, роботи, налагодили господарство, що також сприятливо вплинуло на стабілізацію психологічного стану дітей. Зазначимо, що після переїзду у більш безпечну зону, із дітьми проводилась короткочасна психологічна робота у груповому форматі. Це також могло бути одним із факторів, що попередив якісні зміни у емоційному стані та формуванні особистісної тривожності.

На середньому рівні особистісна тривожність виявлена у 67% другої та 33% першої групи. Цей показник свідчить, що у дітей. що перебували в зоні воєнних дій, сформована більш висока планка природної тривожності - оптимального рівня тривожності. Це свідчить, що на глибокому рівні формування механізму тривожності, у дітей, що перебували в зоні воєнних дій склався деякий адаптивний механізм, що допоміг перебороти відчуття безоб'єктної тривоги. Можемо припустити, що такий адаптивний механізм було сформовано за допомогою стабільного стану батьків, що є для молодших школярів одним з основних показників безпеки середовища. Батьки коректно розповіли про події, та те що вони закінчились. А як що почнуться знов, то є чіткий план, що робити, тим самим забезпечивши відношення до травматичних подій як минулого часу.

На низькому рівні особистісна тривожність виявлена у 33% другої групи та 67% першої групи. Для цих дітей, події, що відбулись не причинили впливу на рівень особистісної тривожності.

Перейдемо до аналізу результатів дослідження за методикою виявлення страхів А. Захарова.

Вікові страхи дітей 2-3го класу (7-9 років) це невдачі в школі або грі; власна брехня або негативні вчинки, помічені іншими; фізичне насильство; сварка з батьками, їх втрата. У досліджені виявлені два види страхів, що мають вікову норму та виражені у більшості дітей як першої так і другої групи - страх зробити щось не вірно, та страх втрати батьків. Більше у нашому дослідженні нас цікавить різниця у якості страхів. Отже, бачимо, що всі страхи, що мають суттєву різницю у кількості у першій та другій групі це: страх нападу, смерті, людей (незнайомих), страх страшних снів, транспорту, тварин, пожежі, війни, болю, різких звуків.

Всі ці страхи більше зустрічаються у групі дітей, що перебували у зоні воєнних дій. Зазначимо, що середня кількість страхів дітей з першої групи майже у два рази більше, а ніж у дітей другої. Страх війни продіагностовано у 29 дітей першої групи. Це найчастіший страх у даній підгрупі. Все це свідчить, що у дітей першої групи, навіть після переїзду з зони воєнних дій є страх війни. Також у дітей були страшні сни, пов'язані із війною, про що свідчить страх страшних снів.

Остання методика, що була застосована нами у діагностичному досліджені, методика «Обери обличчя» Р. Теммл.

Методика «Обери обличчя» Р. Теммл підтвердила результати отримані за методикою виявлення тривожності Ч.Д. Спілбергера. Так само не виявлений високий рівень тривожності. Середній рівень тривожності продіагностовано у 63% дітей другої групи та 53% першої групи. Низький рівень виявлений у 33% другої групи та 43% першої групи. Отже, тривожність у дітей, що перебували в зоні воєнних дій значимо не відрізняється від дітей, що не перебували.

Наведемо дані, що було зібрано з бесід із класними керівниками та учителями молодших школярів, першої групи. Учителі зазначили, що у дітей частіше стали проявлятися прояви агресії, страхів, конфліктності. Отже, важливо постійно проводити моніторинг та корекцію наслідків перебування дітей у зоні воєнних дій, інформування та робота із учителями та батьками (профілактична, діагностична, психокорекційна, психотерапевтична).

Доповнимо результати загального описового аналізу отриманих даних за допомогою математично-статистичних процедур.

Отже, аналіз нормальності, за критерієм Колмогорова-Смірнова, показує, про що дані розподілені відповідно до закону нормального розподілу. Слід Зазначити, що математичний аналіз і попередня обробка результатів дослідження проводилися з використанням системи статистичного аналізу даних Statistica 10.0.

У таблиці 1 наведені значення критерію Колмогорова-Смірнова, критичні значення для рівнів значимості 0,05 и 0,01. Так як більшість емпіричних значень менше критичних, то можемо констатувати, що розподіл за всіма показниками - ненормальний.

Отже, детальний аналіз використаних для збору емпіричних даних методик та їх шкал дозволяє зробити висновок, що для встановлення наявності або відсутності різниці між групами дослідження недостатньо застосування t- критерію Стюдента. Обов'язковою умовою використання цього параметричного критерію підпорядкування аналізованих даних закону нормального розподілу.

Таблиця 1 Показники нормальності розподілу за критерієм

Для аналізу різниці між групами було використано критерій Манна- Уітні. Перейдемо до безпосереднього викладу основних закономірностей дослідження.

На рисунку 1 відмічені критичні значення для вибірки 60 осіб, критерій Манна-Уітні.

292 338

Рис 1 Вісь значимості показників критерію Манна-Уітні

Зазначимо показники, за якими отримані достовірні відмінності за підгрупами (табл.. 2).

Зазначимо, що страхи та тривожність, які з явились у дітей після переживання складної ситуації, можуть поєднуватись із страхами, що є характерними для молодшого шкільного віку.

Згідно диференціації причин страхів за рівнями соціалізації дитини, детермінанти страхів співвідносяться з рівнем соціалізації. Детермінантами страхів на першому рівні соціалізації - в сім ї - є незадоволені потреби в розумінні, прихильності, безумовній любові, фізичні покарання, залякування, дефіцит позитивного спілкування з батьками, тривожність батьків, гіперопіка. Детермінантами страхів у дітей на другому рівні соціалізації - в школі - можуть бути: переважання критики над похвалою, висміювання недоліків і насмішки ровесників, залякування, відсутність спілкування, розлука з об'єктом прихильності. На третьому рівні соціалізації - мезосередовища - детермінантами дитячих страхів можуть стати негативний досвід, стихії, військові дії, перегляд телепередач зі змістом, що може налякати.

У результаті статистичного аналізу даних виявлено, що значимі відмінності існують по групі страхів, що пов'язані із воєнними діями. Рівень значимості розбіжностей p = 0,01.

Отже, страхи на всіх рівнях соціалізації потрібно діагностувати та включати у психокорекційну роботу.

Таблиця 2 Значима відмінність у показниках по підгрупах за критерієм Манна-Уітні

Висновки

У дослідженні виявлено, що діти які пережили травматичний досвід (перебували в зоні воєнних дій) мають часто не один симптом, а декілька, з тих емоційних структур, що вивчались. Спостерігається підвищений рівень страхів, тривожність, замкнутість, агресія. Це все свідчить про те, що травматична ситуація внесла глибокий вплив на розвиток дітей. Такі комплексні показники вимагають комплексного впливу та корекції, що вважаємо актуальними планами подальших наукових розвідок.

Література

1. Білоусова Н. М. (2014). Психологічний супровід дітей дошкільного віку в умовах суспільної нестабільності. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : Психологічні науки. Вип. № 121. С. 33-37.

2. Богданов С. О. (2016). Соціально-психологічні чинники порушення стресостійкості дітей, що проживають у буферній зоні воєнного конфлікту на сході України. Проблеми політичної психології. К. : Міленіум, Вип. №4 (18). С. 40-51.

3. Веселова Н. П. (2017). Особливості переживання дітьми посттравматичних наслідків. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Вип. № 144. С. 234-238.

4. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період : метод. рек. / Н. П. Бочкор, Є. В. Дубровська, О. В. Залеська та ін. Київ : МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 2014. 84 с.

5. Профілактика посттравматичних стресових розладів: психологічні аспекти. Методичний посібник / Упор. : Д. Д. Романовська, О. В. Ілащук. Чернівці : Технодрук, 2014. 133 с.

6. Саннікова О. П. (2014). Емоційність як системна властивість особистості. ІІІ Всеукраїнський психологічний конгрес з міжнародною участю «Особистість у сучасному світі». К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство». С. 77-82.

7. Трофаїла Н. Д. (2014) Емоційний розвиток дітей дошкільного віку. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер.: Педагогічні науки. Вип. 1.45. С. 155-158.

References

1. Bilousova N.M. (2014). Psihologichnij suprovid ditej doshkilnogo viku v umovah suspilnoyi nestabilnosti [Psychological support of preschool children in conditions of social instability]. Visnik Chernigivskogo nacionalnogo pedagogichnogo universitetu - Bulletin of Chernihiv National Pedagogical Uni^versity, 121, 33-37 [in Ukrainian].

2. Bogdanov S.O. (2016). Socialno-psihologichni chinniki porushennya stresostijkosti ditej, sho prozhivayut u bufernij zoni voyennogo konfliktu na shodi Ukrayini [Socio-psychological factors of stress resistance disorders in children living in the buffer zone of the military conflict in eastern Ukraine]. Problemi politichnoyi psihologi;yi. - Problems of Political Psychology: a collection of scientific works, 4(18), 40-51 [in Ukrainian].

3. Veselova NP (2017). Osoblivosti perezhivannya ditmi posttravmatichnih naslidkiv [Features of children,s experience of post-traumatic consequences]. V'i^^ik Chernigi^vskogo nacionalnogo pedagogichnogo universitetu - Bulletin of Chernihiv National Pedagogical University, 144, 234-238 [in Ukrainian].

4. Bochkor, N. P., Dubrovska, E. V. & Zaleska O. V. (2014) Socialno-pedagogichna ta psihologichna robota z ditmi u konfliktnij ta postkonfliktnij period [Socio-pedagogical and psychological work with children in the conflict and post-conflict period] .Ky'w.JLCC “La S\rada- Ukraine” [in Ukrainian].

5. Romanovska D. D., & Ilashchuk O. V. (2014) P^ofilaktik^ posttravmatichnih stresovih rozladiv: psihologichni aspekti. Metodichnij posibnik [Prevention of post-traumatic stress disorders: psychological aspects. Methodological manual]. Chernivtsi: Technodruk [in Ukrainian].

6. Sannikova O.P. (2014) Emocijnist yak sistemna vlastivist osobistosti [Emotionality as a systemic property of personality]. III Vseukrayinskij psihologichnij kongres z mizhnarodnoyu uchastyu «Osobistist u suchasnomu sviti» - III All-Ukrainian Psychological Congress with International Participation “Personality in the Modern World”ЃC1, 77-82. [n Ukrainian]

7. Trofaila N.D. (2014) Emocijnij rozvitok ditej doshkilnogo viku [Emotional development of preschool children]. Naukovij visnik Mikolayivskogo derzhavnogo universitetu imeni V. O. Suhomlinskogo - Scientific Bulletin of Mykolaiv State University named after V. O. Sukhomlynskyi, 1, 155-158 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru