Особливості суб’єктивного психоемоційного сприймання психотравмуючих ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості суб'єктивного психоемоційного сприймання психотравмуючих ситуацій

Гірченко Олена Леонідівна, Глушков Андрій Володимирович, Смокова Людмила Степанівна, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Шеленкова Наталія Леонідівна, Вдовіченко Оксана

Анотація

У статті розглядається проблематика впливу на людину психотравмуючих ситуацій, які значно збільшилися після початку повномасштабного вторгнення. Визначено, що психічна травма - це емоційне потрясіння, яке переживається індивідом і не зазнає психічної переробки, а також супроводжує непереборені індивідом афекти: страх, стрес, сором, душевний біль; психічна травма - це порушення цілісності і функцій психіки людини, яке викликане впливом на неї зовнішніх чинників.

Розглянуто принципи переживання особистісного життєвого світу, до яких віднесено: задоволення - уникнення негативних емоцій; підкорення реальності - будь-яка зміна предмета потреби; подолання - створення нової ціннісної системи; вільної творчої особистості - творча побудова життя. Виділено індикатори, які свідчать про фізіологічне реагування організму людини на вплив стимулів, які символізують чи нагадують якийсь аспект травматичної події: зусилля спрямовані на уникнення почуттів, думок, місць, людей пов⁵язаних з травмою; нездатність згадати важливий елемент травматичної події; помітне зниження інтересу до значимих видів діяльності чи ступеню участі в них; почуття відчуженості від інших; звуженість афективної сфери (нездатність відчувати переживання любові); сприймання обмежених перспектив майбутнього.

Обґрунтовано, що процес сприймання та переживання психічної травми буде вважатися завершеним, коли людина зможе віддавати свої емоції, свою турботу іншим людям, а не постійно зациклюватися на своєму трагічному випадку. Проаналізовано чинники, які впливають на негативне сприймання людиною травмуючої ситуації: когнітивні - коли людина не володіє інформацією, щодо ситуації, яка відбувається; надзвичайно великий вплив складних, психогенних та фізичних чинників, які значно перевищують адаптаційні можливості особистості; висока тривалість стресогенного впливу, що призводить до виснаження організму; індивідуально-психологічні чинники, до яких належать низька емоційна рівновага, підвищений рівень тривожності, напруженість. Виявлено фази травмуючих ситуацій: фаза шоку; фаза заціпеніння; фаза гніву; фаза депресії та оплакування; фаза зцілення. З'ясовано головні особливості суб'єктивного психоемоційного сприймання психотравмуючих ситуацій: травмуюча ситуація становить для особистості складну ситуацію та потребує власного сприймання події, що трапилася; процес переживання та сприймання допоможе людині зменшити напругу та подолати ті негативні емоції, які в неї виникають у зв'язку з психотравмуючою ситуацією; після отримання психологічної травматизації людина усвідомлює всі події, але в неї відсутній процес переживання цих подій. Вона є емоційно замкненою внаслідок «спрацювання» механізмів психологічного захисту.

Ключові слова: травмуюча ситуація, стрес, сприймання, переживання, емоційний стан.

Abstract

Peculiarities of subjective psycho-emotional perception of traumatic situations

Girchenko Olena Leonidivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of environmental psychology and sociology, National University of «Chernihiv Collegium» Taras Shevchenko, Hlushkov Andrii Volodymyrovych Senior Teacher of the Department of Military Training, Odesa State Environmental Univercity, Smokova Liudmyla Stepanivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Practical and Clinical Psychology, Odessa I. I. Mechnikov National University, Shelenkova Nataliia Leonidivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Vdovichenko Oksana Volodymyrivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Dean of the Social and Humanities Faculty, The State institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky»

The article deals with the issue of the impact of psychotraumatic situations on a person, which has significantly increased after the start of the full- scale invasion. It is determined that psychological trauma is an emotional shock experienced by an individual and not subject to mental processing, and also accompanies affects that are not overcome by the individual: fear, stress, shame, mental pain; psychological trauma is a violation of the integrity and functions of the human psyche caused by the influence of external factors. The principles of experiencing the personal life world are considered, which include: satisfaction - avoidance of negative emotions; conquest of reality - any change in the object of need; overcoming - creation of a new value system; free creative personality - creative construction of life. Indicators that testify to the physiological response of the human body to stimuli that symbolize or resemble some aspect of the traumatic event are identified: efforts to avoid feelings, thoughts, places, people associated with the trauma; inability to recall an important element of the traumatic event; a marked decrease in interest in significant activities or the degree of participation in them; a sense of alienation from others; narrowing of the affective sphere (inability to experience love); perception of limited future prospects.

It is substantiated that the process of perceiving and experiencing mental trauma will be considered complete when a person is able to give his or her emotions and care to other people, and not constantly focus on his or her tragic case. The author analyzes the factors that influence a person's negative perception of a traumatic situation: cognitive - when a person does not have information about the situation; extremely large impact of complex, psychogenic and physical factors that significantly exceed the adaptive capabilities of the individual; high duration of stressful exposure, which leads to exhaustion of the body; individual psychological factors, including low emotional balance, increased anxiety, tension.

The author identifies the phases of traumatic situations: the phase of shock; the phase of numbness; the phase of anger; the phase of depression and mourning; the phase of healing. The main features of the subjective psycho-emotional perception of psychotraumatic situations are ascertained: a traumatic situation is a difficult situation for a person and requires his or her own perception of the event that occurred; the process of experiencing and perceiving will help a person to reduce tension and overcome the negative emotions that arise in connection with a psychotraumatic situation; after receiving psychological trauma, a person is aware of all events, but he or she does not have a process of experiencing these events. He or she is emotionally withdrawn as a result of the "triggering" of psychological defense mechanisms.

Keywords: traumatic situation, stress, perception, experience, emotional state.

Постановка проблеми

В умовах війни з⁵явилося дуже багато чинників, які вже призвели і продовжують призводити до дестабілізації всього населення нашої держави. Ці події вплинули на різні сфери суспільного буття і особистісного життя людини. Повномасштабне вторгнення та його вплив на екологію, незрозуміла політика держави, погіршення епідеміологічної обстановки у зв⁵язку з підривом Каховської ГЕС, загроза підриву Запорізької АЕС - всі ці події є чинниками психотравмуючих ситуацій, які впливають на психоемоційний стан людини.

Своєрідність сучасної соціально-економічної та соціально політичної ситуації зумовлена тим, що в людському житті самому по собі вистачає подій, які руйнують особистісне життя. Але як і в благополучні роки, так і в останні півтора року особистісні травмуючі ситуації тільки погіршують психологічний стан людини. Саме тому на сьогоднішній день головним завданням є вирішення психологічних проблем, що додаються до вказаних, які здійснюють подальший патогенний вплив не тільки на саму особистість, а й на оточуючих її людей та навколишнє середовище, потребує тверезого аналізу та своєрідного підбору психологічних ресурсів, які є у кожної людини. По-перше, це допоможе вийти з застрягаючого стану жертви, а по-друге допоможе подолати негативні наслідки психотравмуючих ситуацій, що безпосередньо допоможе визначити вид кризи в житті людини та її глибину.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Здійснений аналіз наукових джерел дозволив виявити, що серед вітчизняних дослідників дослідженням впливу травмуючих подій на особистість займалися: І. Гадецька, Б. Іваненко, Т. Кириленко, Е. Носенко, Т. Титаренко. Серед зарубіжних науковців дана проблематика привертала увагу Р. Лазаруса, Г. Сельє та Б. Фолкмана.

Серед сучасників дуже влучно описали психотравму В. Зливков, С. Лукомська, О. Федан, В. Корольчук. Вони вважають, що психотравма є наслідком непередбаченої, приголомшливої події чи ситуації в якій існує загроза для життя і діяльності людини [1, с. 9].

Метою статті є визначення особливостей суб'єктивного, психоемоційного сприймання психотравмуючих ситуацій.

Виклад основного матеріалу

В сучасному, з першого погляду начебто розвиненому суспільстві, з кожним роком виникає все більше проблем, які з однієї сторони обумовлені негативними наслідками людської діяльності, а з іншої поглиблюються внаслідок повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію нашої держави. Ці всі питання пов'язані з екологією місця існування, загостренням соціальних конфліктів на рівні окремої особистості, колективу, держави і міждержавних конфліктів.

Різноманіття соціальних конфліктів на рівні окремої особистості, що супроводжуються насильствам і жорстокістю: військові конфлікти, тероризм, кримінальні події, природні лиха та катаклізми, техногенні катастрофи - все це призводить до психічної травматизації суспільства в цілому.

У зв'язку з вище зазначеним вважаємо за потрібне розглянути проблематику «психічної травми».

Аналіз наукової літератури не дав нам можливості визначити хто був першим дослідником «психічної травми». Попри це нам все ж таки вдалося дізнатися, що в різних культурах існували певні ритуали з допомогою яких можна було полегшити важкі переживання.

Широкого загалу проблематика психічної травматизації набула завдяки Зігмунду Фрейду. Він вважав, що психічна травма - це емоційне потрясіння, яке переживається індивідом і не зазнає психічної переробки і супроводжує непереборені індивідом афекти: страх, стрес, сором, душевний біль. В своїх перших наукових працях З. Фрейд писав про те, що чинником психічних розладів є дитячі травматичні переживання. В більш пізніх своїх доробках вчений зазначив, що психічна травма незалежно від віку і рівня розвитку особистості є несподіваним надмірним роздратуванням, під впливом якого звичні способи функціонування психічного апарату виявляються безсилими і Ego становиться абсолютно безпорадним [2].

Науковець Е. Ліндеманн після того як у Бостоні в 1944 році трапилася пожежа, вперше здійснив систематизований опис проявів горя. Саме він запропонував для визначення розладів, які викликані важкою психічною травмою використовувати термін «патологічне горе». На його думку, цей синдром розвивається безпосередньо після нещастя або через деякий проміжок часу, він може бути через мірно вираженим або мало помітним. Також саме цей науковець визначив першу класифікацію розладів, які виникають у потерпілих від нещасного випадку: почуття туги, роздратування, страта стереотипів поведінки, гнів, ауто-деструктивна поведінка, зміна стосунків з оточуючими [3].

Цілий ряд трагічних подій сучасного існування: Чорнобильська катастрофа, війна на Сході України, пандемія короновірусу, повномасштабне вторгнення, підрив Каховської ГЕС, а тепер загроза підриву Запорізької АЕС призводять до того, що дослідження проблем психічної травми, посттравматичного стресового розладу, а також особистісного психоемоційного сприймання всіх цих подій викликає підвищений інтерес з боку дослідників.

Травма в перекладі з грецької трактується як рана, ушкодження тканини організму людини з порушенням їх цілісності і функцій, викликане зовнішньою (механічною, термічною) дією.

Таким чином можна стверджувати, що психічна травма - це порушення цілісності і функцій психіки людини, яке викликане впливом на неї зовнішніх чинників.

Г. Сельє розглядав психічну травму в межах теорії стресу, як особливу форму загальної стресової реакції. А отже, травматичний стрес є в тому випадку, якщо стресовий стресогенний фактор досить сильний, продовжується впродовж тривалого часу, перевантажує психологічні, фізіологічні та адаптаційні можливості людини, руйнує психологічний захист, викликає тривогу та призводить до психологічного й фізіологічного «ламання» в організмі. Якщо переживання стресової ситуації в нормі мобілізує адаптаційні ресурси організму та сприяє просуванню людини до мінливих умов, то травматичний стрес виснажує його адаптаційні можливості [4, с. 16].

П. Левін визначав психічну травму, як стан сильного страху, що переживається людиною при зіткненні з раптовою подією, яка є потенційно загрозливою її життю. Такий страх перевищує можливості індивіда та ефективно реагувати на події, які відбуваються навколо. Автор розробив підхід в якому інтегрував відповідні знання з психології, психотерапії, біології, психофізіології і нейропсихології. Травма розуміється автором як прорив у бар'єрі, що захищає людину від впливів та супроводжується надзвичайно сильним почуттям безпорадності. Психічна травма, як правило, виникає через відсутність індивідуальних ресурсів, необхідних для подолання травмуючої події.

На думку П. Левіна, руйнівна сила психічної травми залежить від індивідуальної значущості травмуючої події, ступеня її психологічної захищеності та здатності до саморегуляції [4, с. 16].

Д. Калшед вважає, що психічна травма виникає не тільки від зовнішнього впливу самої травматичної події, а й від особливостей внутрішньої роботи психіки особистості.

Психіка реагує на зовнішню травматичну подію за такою схемою: спочатку психіка трансформує зовнішню травму під внутрішню «самотравмуючу силу», а потім відбувається малігнізація «злоякісне переродження» психологічних захистів, які перетворюються з системи самозбереження психіки на систему її самознищення. Психічні захисти переходять на примітивний «архаїчний» рівень (відхід від реальності, розщеплення, аутизм, трансові стани, виникнення множинних ідентичностей, стереотипних реакцій, втрата сенсу існування), психіка регресує, тому звернення до раціональної частини виявляється скрутним [5].

Дуже цікавою, на наш погляд, є концепція переживання як діяльності розроблена Ф. Василюком. В цій самій концепції він зазначив, що переживання - це особлива діяльність, активний процес перетворення психологічного світу людини, необхідність якого викликано особливостями ситуації. Особистісний життєвий світ є комбінацією простого та складного внутрішнього світу, легкого та важкого зовнішнього світу і має свої закономірності.

На думку автора переживання особистісного життєвого світу відбувається за наступними принципами:

- задоволення - уникнення негативних емоцій;

- підкорення реальності - будь-яка зміна предмета потреби;

- подолання - створення нової ціннісної системи;

- вільної творчої особистості - творча побудова життя.

Ф. Василюк вважає, що кожна із закономірностей відповідає специфіці переживання певного типу критичних ситуацій. За принципом задоволення переживається стрес, за принципом реальності - фрустрація, за принципом творчості - криза [6].

Розглянемо, які особистісні зміни відбуваються під час психотравмуючої ситуації. Прояв психотравмуючої ситуації має два полюси - руйнівна сила травми та її здатність зцілювати і трансформувати людину. Людині дається стільки, скільки вона може витримати і на скільки вона має ресурсів. Страждаючи людина перетворює себе, але нерідко в неї формується синдром «людини, яка пережила». Індивід був підданий впливу травматичної події. Його реакція на подію включала сильний страх, почуття безпорадності чи жаху. Травматична подія продовжує переживатися індивідом знову і знову у вигляді спогадів, які створюють дистрес, виникають погані сновидіння та відчуття повернення до травмуючої ситуації. Спостерігається фізіологічне реагування на вплив стимулів, які символізують чи нагадують якийсь аспект травматичної події, що виражається щонайменше у двох з наступних індикаторів:

- зусиллях спрямованих на уникнення почуттів, думок, місць, людей пов⁵язаних з травмою;

-нездатності згадати важливий елемент травматичної події;

- помітному зниженні інтересу до значимих видів діяльності чи ступеню участі в них;

- почутті відчуженості від інших;

- звуженості афективної сфери (нездатності відчувати переживання любові);

- сприйняття обмежених перспектив майбутнього (не розраховує зробити кар'єру, створити сім'ю чи вести нормальний образ життя).

Але людина не може не протидіяти дисгармонії в своєму життєвому світі. Процес змін у внутрішньому світі особистості наступний: перехід від образного хаосу, неможливості рефлексування своїх до:

1. Виокремлення окремих подій.

2. Вербалізація власних переживань.

3. Оперування екзистенційними категоріями - смерть, сенс життя.

4. Відновлення рефлексії, усвідомлення внутрішніх змін переживання життєвого уроку.

5. Прийняття символічної ролі того, хто пішов та способу зв'язку з ним, звертання до нього.

6. Чітке розуміння зміни себе і свого світу.

Отже, можемо зазначити про те, що процес сприймання та переживання психічної травми буде вважатися завершеним, коли людина зможе віддавати свої емоції, свою турботу іншим людям, а не постійно зациклюватися на своєму трагічному випадку.

Потрібно зауважити, що кожна людина суб'єктивно реагує на психотравмуючу ситуацію. Між психотравмуючою ситуацією та її наслідками існують наступні чинники: особистісні властивості, вміння та навички, які допоможуть впоратися з психічною напругою; соціальне середовище, яке забезпечить підтримку; зовнішні, які безпосередньо стосуються самої травмуючої події і ніяк не залежать від людини [7].

На нашу думку, суб'єктивне психоемоційне сприймання психотравмуючої події залежить від самої події. Якщо ситуація пов язана з якимось стихійним лихом, то вона сприймається людиною зовсім по-іншому, аніж та подія, яка сталася внаслідок війни.

Повністю розділяємо думку В. Корольчука, який в своєму науковому дослідженні визначив наступні чинники, які впливають на негативне сприймання людиною травмуючої ситуації. До таких чинників він відніс:

- Когнітивні - коли людина не володіє інформацією, щодо ситуації, яка відбувається.

- Надзвичайно великий вплив складних, психогенних та фізичних чинників, які значно перевищують адаптаційні можливості особистості; висока тривалість стресогенного впливу, що призводить до виснаження організму.

- Індивідуально-психологічні чинники, до яких належать низька емоційна рівновага, підвищений рівень тривожності, напруженість [8, с. 159-160].

О. Кресан у своїх дослідженнях дійшла висновку, що травматичні події характеризуються суб'єктивними труднощами, психологічним дискомфортом і напругою, та потребують окремої роботи з їх подолання. Авторка вважає, що травматичні події несуть загрозу для психологічного здоров'я і не передбачають у людини наявності достатнього ресурсу для їх подолання, що може мати надзвичайно негативні наслідки для подальшої життєдіяльності та психічного здоров'я людини [9, с. 83].

Ми вважаємо, що існують певні фази травмуючих ситуацій, до яких доцільно віднести:

- фазу шоку;

- фазу заціпеніння;

- фазу гніву;

- фазу депресії та оплакування;

- фазу зцілення.

Фаза шоку зазвичай триває від десяти до чотирнадцяти днів після трагічної події.

Фаза заціпеніння полягає в тому, що людина замикається в собі і не бажає розповідати про ті події, які вона пережила. Ця фаза закінчується тоді коли особа усвідомлює свою агресію та починає працювати над нею самостійно або з допомогою фахівця.

Наступає наступна фаза - фаза гніву. Вона проявляється тоді, коли людина у розповідях не стримує себе в проявленні агресії. Таким чином вона намагається закритися від повторної зустрічі з травмою.

Фаза депресії та оплакування заключається в тому, що особистість вже не боїться та не соромиться розповідати історію своєї травми або втрати. Інколи буває, що у людини «спрацьовує» захисний механізм і вона просто не доходить до цієї фази. Після подолання цієї фази відбувається сприймання, усвідомлення та переживання травмуючої ситуації. Особистість починає шукати новий сенс життя [10].

І остання фаза - це фаза зцілення, під час якої відбувається прийняття себе та пошук нового сенсу буття, будуються нові плани та цілі на майбутнє життя. В даному випадку, як пише І. Черезова: «Відбувається естетизація травми, тобто віднесення її до контексту «чогось більшого». Те, що сталося стає частиною життя людини, займає в ньому певне місце. Не можна сказати, що на цій стадії біль зникає, але людина здатна спрямувати цей біль у конкретне русло, що в майбутньому може стати стартом для важливих зрушень та змін у житті [11].

Висновки

Таким чином, проаналізувавши проблематику суб'єктивного психоемоційного сприймання психотравмуючих ситуацій, ми виявили наступні особливості:

- Травмуюча ситуація становить для особистості складну ситуацію та потребує власного сприймання події, що трапилася.

- Процес переживання та сприймання допоможе людині зменшити напругу та подолати ті негативні емоції, які в неї виникають у зв'язку з психотравмуючою ситуацією.

- Найсуттєвішою особливістю, на нашу думку є те, що після отримання психологічної травматизації людина усвідомлює всі події, але в неї відсутній процес переживання цих подій. Вона є емоційно замкненою внаслідок «спрацювання» механізмів психологічного захисту.

Література

1. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ: Педагогічна думка, 2016. 219 с.

2. Антонова-Турченко О.Г. Конфлікт. Посттравматичний стрес: шляхи їх подолання. Київ, 1988. 289 с.

3. Кирилеко Т.С. Пошук гармонії. Емоційні переживання та стани особистості. Київ: КНУ, 2004. 100 с.

4. Туриніна О.Л. Психологія травмуючих ситуацій: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2017. 160 с.

5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Ельга, Ніка-Центр, 2017. 505 с.

6. Оверченко А.І. Психологія травмуючих ситуацій: навчальний посібник. Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2014. 160 с.

7. Шевченко В.В. «Синдром біженця» як психологічна проблема в умовах війни. Габітус. 2022. Випуск 42. С. 228-231.

8. Корольчук В.М. Психологічні детермінанти особистості до дії стресогенних факторів. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2013. Випуск 14. Частина І. с. 153-162.

9. Кресан О.Д. Переживання та усвідомлення людиною травматичних і кризових подій. Психологія переживання подій: збірник наукових праць. 2020. С. 86-109.

10. Черезова І.О. Психологія життєвих криз особистості: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Бердянськ: БДПУ, 2016. 193 с.

11. Sarancha I., Maksymchuk B., Gordiichuk G., Berbets T., Berbets V., Chepurna L., Golub V., Chernichenko L., Behas L., Roienko S., Bezliudna N., Rassskazova O., Maksymchuk I. (2021). Neuroscientific Principles in Labour Adaptation of People with Musculoskeletal Disorders. BRAIN. Broad Research in Artificial InteUigence and Neuroscience, 12(4), 206-223.

переживання психічна травма творчий

References

1. Zlyvkov V.L., Lukomska S.O., Fedan O.V. (2016). Psykhodiahnostyka osobystosti u kryzovykh zhyttievykh sytuatsiiakh [Psychodiagnostics of personality in crisis situations.]. Kyiv: Pedahohichna dumka [in Ukraine].

2. Antonova-Turchenko O.H. (1988). Konflikt. Posttravmatychnyi stres: shliakhy yikh podolannia [Conflict. Post-traumatic stress: ways to overcome it]. Kyiv [in Ukraine].

3. Kyryleko T.S. (2004). Poshuk harmonii. Emotsiini perezhyvannia ta stany osobystosti [The search for harmony. Emotional experiences and personality states.]. Kyiv: KNU [in Ukraine].

4. Turynina O.L. (2017). Psykholohiia travmuiuchykh sytuatsii [Psychology of traumatic situations]: navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. Kyiv: DP «Vydavnychyi dim «Personal» [in Ukraine].

5. Korolchuk M.S., Krainiuk V.M. (2017). Sotsialno-psykholohichne zabezpechennia diialnosti v zvyhainykh ta ekstremalnykh umovakh [Social and psychological support of activities in normal and extreme conditions.]. Navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. Kyiv: Elha, Nika-Tsentr [in Ukraine].

6. Overchenko A.I. (2014). Psykholohiia travmuiuchykh sytuatsii [Psychology of traumatic situations]: navchalnyi posibnyk. Kyiv: Natsionalna akademiia vnutrishnikh sprav [in Ukraine].

7. Shevchenko V.V. (2022). «Syndrom bizhentsia» yak psykholohichna problema v umovakh viiny [«Refugee Syndrome» asa Psychological Problemin War]. aitus -- Habitus, 42, 228-231. [in Ukraine].

8. Korolchuk V.M. (2013). Psykholohichni determinanty osobystosti do dii stresohennykh faktoriv [Psychological determinants of personality to the action of stressors]. Problem;y ekstremalnoi ta kryzovoi psykholohii -- Problems of extreme and crisis psychology, 14, Chastyna I, 153-162 [in Ukraine].

9. Kresan O.D. (2020). Perezhyvannia ta usvidomlennia liudynoiu travmatychnykh i kryzovykh podii [Human experience and awareness of traumatic and crisis events]. Psykholohiia perezhyvannia podii: zbirnyk naukovykh prats -- Psychology of experiencing events: a collection of scientific papers [in Ukraine].

10. Cherezova I.O. (2016). Psykholohiia zhyttievykh kryz osobystosti [Psychology of life crises of a personality]: navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. Berdiansk: BDPU [in Ukraine].

11. Sarancha I., Maksymchuk B., Gordiichuk G., Berbets T., Berbets V., Chepurna L., Golub V., Chernichenko L., Behas L., Roienko S., Bezliudna N., Rassskazova O., Maksymchuk I. (2021). Neuroscientific Principles in Labour Adaptation of People with Musculoskeletal Disorders. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 12(4), 206-223.

Размещено на Allbest.ru