Теоретико-методологічний аспект дослідження чинників соціального інтелекту майбутніх програмістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

ПЗВО «Одеський технологічний університет «ШАГ»»

Теоретико-методологічний аспект дослідження чинників соціального інтелекту майбутніх програмістів

Тарасенко Альона Миколаївна магістр психології, здобувач кафедри сімейної та спеціальної педагогіки і психології, Начальник відділу організаційно-кадрового та навчально-методичного забезпечення, , викладач кафедри інформаційних технологій та фундаментальної підготовки

Анотація

У даній статті представлено результати теоретико- методологічного дослідження чинників соціального інтелекту майбутніх програмістів. Викладено результати систематизації положень щодо розуміння змісту та структури соціального інтелекту у призмі психометричного, соціально-інтелектуального, інформаційного, інтегративного, вікового, структурно-динамічного, комунікативного та діяльнісного підходів. Розглянуто когнітивну, емоційну та комунікативно-організаційну (поведінкову) підструктури соціального інтелекту.

Визначено спектр властивостей, що супроводжують прояви соціального інтелекту: вікові та гендерні ознаки, характер, лідерські якості, схильність до управлінської діяльності, самооцінку, рівень тривоги, креативність особистості. Впорядковано фактори соціального інтелекту, виділено психофізіологічні та нейродинамічні (тип нервової системи, морфологічна будова), індивідуально-особистісні, індивідуально-психологічні (спрямованість, мотивація) та соціально-психологічні (освіта та виховання, культура, оточення, в якому проходить зростання, стиль та характер дитячо-батьківської взаємодії, статус в родині) групи чинників, що впливають на розвиток соціальних здібностей. Визначено спектр властивостей особистості, необхідних для успішної професійної діяльності у сфері програмування.

Проведено аналіз індивідуально-особистісних характеристик, рекомендованих для фахівця-програміста, до яких віднесено амбівертність, збалансований ступінь збудливості, перевага інтеріоризаційних процесів, спрощена структура емоційного компоненту у формі переваги емоційної холодності та раціональності над емоційною експресивністю та спонтанністю, високий рівень стресостійкості та терпимості до невизначеності, вміння складати внутрішні плани дії, оперуючи багатоманіттям варіативності, високий рівень мотивації, зорієнтованої на досягнення успіху, готовність до ризику, наполегливість, впевненість та чіткість у виконанні задач.

Ключові слова: соціальний інтелект, чинники соціального інтелекту, міжособистісна взаємодія, програмісти.

Abstract

Tarasenko Alona Mykolaivna Master of Psychology, applicant of Family and Special Pedagogy and Psychology Department of South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky. The Head of Human Resources Organisation and Educational- methodological Support Department, Private Higher Educational Institution "Odesa Technologiсal University "STEP"", Lecturer at the Department of Information Technology and Fundamental Training

THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECT OF STUDYING THE FACTORS OF SOCIAL INTELLIGENCE OF FUTURE PROGRAMMERS

This article presents the results of a theoretical and methodological study of future programmers' factors of social intelligence. The results of the systematization of provisions on understanding the content and structure of social intelligence in the prism of psychometric, socio-intellectual, informational, integrative, age, structural and dynamic, communicative and activity approaches are presented in this article. The cognitive, emotional and communicative- organizational (behavioral) substructures of social intelligence are considered.

A spectrum of properties accompanying manifestations of social intelligence is defined: age and gender characteristics, character, leadership qualities, inclination to managerial activities, self-esteem, level of anxiety, creativity of the individual. Factors of social intelligence are ordered, psychophysiological and neurodynamic (type of nervous system, morphological structure), individual-personal, individual- psychological (orientation, motivation) and social-psychological (education and upbringing, culture, environment in which growth takes place, style and nature of child-parent interaction, status in the family) groups of factors affecting the development of social abilities. The range of personality traits necessary for successful professional activity in the field of programming has been determined. An analysis of the individual and personal characteristics recommended for a specialist programmer was carried out, which include ambiversion, a balanced degree of excitability, a preference for internalization processes, a simplified structure of the emotional component in the form of a preference for emotional coldness and rationality over emotional expressiveness and spontaneity, a high level of stress resistance and tolerance for uncertainty , the ability to draw up internal action plans, operating in a multiplicity of variability, a high level of success- oriented motivation, willingness to take risks, perseverance, confidence and clarity in the performance of tasks.

Keywords: social intelligence, factors of social intelligence, interpersonal interaction, programmers.

Постановка проблеми

Сьогодні ринок праці наповнений вакансіями, пов'язаних з програмуванням та розробкою комп'ютерних технологій. При чому, спектр таких професій стрімко розширюється, охоплюючи та супроводжуючи й інші галузі професійної діяльності. Проте, задля успішного та продуктивного здійснення будь-якої діяльності упродовж тривалого часу потребуються не лише певні навички професійної компетентності, а й також фактори особистісної спрямованості, задатків та психофізіологічної схильності, бажань, цінностей та цілей особистості, що співвідносяться з цією діяльністю. У випадку фахового становлення у сфері програмування, власне, як і в сфері соціометричних та інших професій, це певна сукупність характеристик та індивідуально-типологічних властивостей особистості, що супроводжують вибір галузі діяльності, сприяють її ефективності та самореалізації як важливої частини соціального світу та міжособистісних відносин в ньому. когнітивний емоційний соціальний здібність

Тоді ж постає питання щодо чинників, на базисі яких формуються дані характеристики, та їх місця у професійному самовизначенні та розвиткові соціальних здібностей як невід'ємної складової соціального становлення особистості.

Сучасному працівникові інформаційних технологій доводиться опановувати ролі не лише програміста, а й менеджера у справах консультаційного супроводу, презентації продукту та проведення рекламних кампаній, що зумовлює часту комунікацію та взаємодію із командою чи замовниками послуг. Вирішення питання забезпечення професійної діяльності програмістів є неможливим без урахування та систематичного опрацювання різних - внутрішніх та зовнішніх факторів, що можуть здійснити вплив на ефективність та успішність діяльності спеціаліста. Соціальний інтелект є вагомим аспектом у соціальній компетенції, а його ступінь розвитку в значній мірі визначає, наскільки успішною буде результативність людини у ракурсі професіональної міжособистісної взаємодії. Це актуалізує необхідність дослідження соціального інтелекту та його чинників детальніше та ретельніше, з огляду саме на особистість професіонала у галузі програмування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема визначення чинників соціального інтелекту обговорюється у працях Г.В. Ожубко (2012), І.І. Стрілецької (2016), Е.З. Івашкевич (2016), С.В. Харченко (2018), О.В. Шешукової (2018), В.Ю. Роєнко та Л.В. Долинської (2021).

Глибокий аналіз наукової психологічної літератури показав, що серед наукових напрацювань сучасників переважають дослідження соціального інтелекту представників соціометричних професій (С.В. Ситнік (2010), Л.О. Ляховець (2010), О.С. Науменко (2012), Н.В. Альохіна (2013), О.М. Кокун (2013), Є.В. Миронюк (2014), Т.А. Єгоренко (2018), У. Лі, Р. Фол та В. Доублштейн (2020) та ін.).

Присутні поодинокі публікації, що висвітлюють декотрі питання та переважно обґрунтовують проблему становлення емоційного компоненту соціального інтелекту в осіб технічного спрямування, зокрема програмістів (К.О. Кузьміна (2008), М.С. Некрестьянова та С.В. Мясникова (2013), O. В. Шнайдер (2014), М.М. Стасюк (2017), Е. Аламсіах (2019), Л.В. Герасименко та Г.О. Лебединська (2020), С. Сутіятно (2023) та ін.

Мета статті - представити результати теоретико-методологічного дослідження чинників соціального інтелекту майбутніх програмістів.

Виклад основного матеріалу

Розуміння природи та специфіки прояву соціального інтелекту історично закладене в теоретико-методологічних напрацюваннях дослідників тестологічного підходу (Фр. Гальтона, А. Біне та Т. Сімона, Л. Терстоуна. Ч. Спірмена, Д. Векслера, Ф. Вернона, Р. Кеттела, К. Фішера, Дж. Равена та інших), у яких відтворено здебільшого емпіричні аспекти вивчення феномену та на основі яких були вперше виділена диференціація соціального інтелекту як самостійного психічного новоутворення, що має відмінний від загального та емоційного інтелекту функціонал та власну множинність проявлень. Так, соціальний інтелект є спроможністю до розуміння навколишніх та управління ними, що можна сприймати як здатність до адаптивної поведінки задля входження та співіснування в соціальному колі (Е. Торндайк, 1920).

Дослідницький базис визначення та інтерпретації феномену соціального інтелекту також відображений у положеннях психометричного (Дж. Гілфорд, М. Гендрікс, Р. Хефнер), соціально-інтелектуального (Н. Кантор, Дж. Кіглстром, В. Мішел), інформаційного (Г. Айзенк), інтегративного (С. Косміцкі та О. Джон) підходів а також у низці імпліцитних пошукувань (Е. Сміз, Р. Френч, Р. Стернберг та ін.). Так, перші виміри показників соціальних здібностей дали можливість не лише відділити їх прояви від суто інтелектуальних (пізнавальних, абстрактно-логічних) здібностей, а й надали власне розуміння змісту соціального інтелекту та характеристик у яких він зазвичай виражається - уміння лагодити з іншими, усвідомлення та фіксація ситуативності настрою та особистісних самопроявів інших осіб, соціальна чутливість, тобто свідоме сприйняття й аналіз соціальних проблем та багатоманітних факторів соціального оточення, що викликають подразнення - певну реакцію на них (Т. Хант, Ф. Мосс, 1927; П. Вренон, 1933; М. Гендрікс, P. Хефнер 1969).

Соціальний інтелект крізь призму психометричного підходу розглядається як своєрідний механізм реагування на стимули середовища (задачі, проблеми та виклики), що засновується у результаті активізації розумових здібностей (сприйняття, обробка, осмислення та оцінка задачі, робота з поняттями, довгострокова та короткострокова пам'ять, що включає дивергентне та конвергентне мислення) [3]. Наявність чіткого та сталого алгоритму дає достатньо підстав для розгляду його як самостійної структури поміж інтелектуальних здібностей людини, що є фундаментом для деяких психічних процесів, зокрема для міжособистісної перцепції, соціального розуміння, компетенції та емпатії (Дж. Гілфорд, 1967).

Якщо звернутися до трактування в інформаційному підходові, то даний феномен прийнято вважати вихідцем від загального інтелекту, що був розвинутий у результаті дії багатоманітних зовнішніх умов соціуму та культури (Г. Айзенк, 1979). Інтерпретація соціального інтелекту в положеннях соціально-інтелектуального підходу відбувається з точки зору його провідної функціональності, а саме як здатність до сприйняття подій, що відбуваються навколо у такий спосіб, що це викликає лише мінімальне стресове навантаження, тобто не сприймається як щось раптове та неочікувано складне, та, що головне, проходить з найбільшою вигодою для самого суб'єкта (Дж. Кіглстром, Н. Кантор, 2000) [8].

Дослідження феномену, його структури та місця серед інших індивідуальних динамічних характеристик проводяться у рамках вікового ((Н. Кентор, М.Л. Кубишкіна, Н.О. Кудрявцева, В.М. Куніцина, О.Ю. Олексієв, М.О. Орап, О.Б. Чеснокова, Є.В. Суботський), структурно-динамічного (Д.В. Ушаков, Т.М. Тихомирова, О. Григоренко, Д.В. Люсін, С.С. Бєлова), поведінкового (Г.М. Андреєва, Г.В. Ожубко, Л.А. Петровська, М.О. Холодна, М.Л. Кубишкіна), комунікативного (Ю.М. Ємельянов, О.П. Лобанов, О.С. Михайлова, М.І. Бобнєва, Н.О. Анімов та М.В. Молоканов, Л.А. Лєпіхова), діяльнісного (Г.П. Геранюшкіна, О.В. Бєляєва, Є.Б. Моргунов, Г.В. Ожубко, Т.М. Титаренко, І.Ф. Баширов, Ф. Мірослав, Б. Зюзана, Дж. Хард) та компетентнісного (Ю.М. Жуков, В.І. Мовчанов, П. Зигмантович, К.С. Саутіна та інші) підходів. Нині СІ прийнято вважати саме практичною здібністю людини, що взаємопов'язана з деякими проявами особистості, зокрема творчістю, лідерськими якостями та стресостійкістю.

Думка про початки соціального інтелекту розвивається у віковому підходові у напрямку біологічного зростання особистості, коли задатки до соціальної перцепції та взаємодії починають формуватися ще в онтогенезі, а саме поняття, опираючи на своє біологічне підґрунтя, тлумачиться як здатність орієнтуватися у просторі, відділяючи для себе суто важливі критерії, що є завуальованими чи не піддаються безпосередньому спостереженню (думки, почуття, мотиви, наміри), проте є основою для наступних виборів задля досягнення цілі (О.Б. Чеснокова, Є.В. Суботський, 2010).

Під соціальним інтелектом як поняття структурно-динамічної концепції можна також розуміти особистісну рису, що проявляється як спроможність пізнавати соціальний світ та явища в ньому, становлення якої є визначальним чинником в успішності міжособистісної співдії суб'єктів [1]. Це континуальна особистісна характеристика, що протікає у процесах активізації невербального каналу, тоді як робота вербального каналу пов'язується з неточними оцінками зовнішніх аспектів міжособистісної комунікації (Д.В. Ушаков, Д.В. Люсін, 2004).

У положеннях поведінкової концепції соціальний інтелект є здатністю до прийняття рішень щодо своєї поведінки на основі актуальної ситуації соціальної співдії (М.Л. Кубишкіна, 1997). Це певна властивість до розуміння особистих та чужих індивідуальних особливостей, які, будучи неконстантними, постійно змінюються залежно від характеру ситуативної взаємодії з оточенням. Соціальні здібності забезпечують не лише розуміння, а й передбачення результатів власної та чужої поведінки (Г.В. Ожубко, 2012) [6]. Також поняття розуміється як деякий практичний (практично-психологічний) розум, що функціонує на рівні вирішення різноманітних завдань (М.О. Холодна, 2002).

Як стійка здатність до саморозуміння та розуміння інших соціальний інтелект вивчається у ракурсі комунікативного підходу, що підводить до його розгляду на двох рівнях проявлення - невербальному та вербальному (М.І. Бобнєва, 1979; О.С. Михайлова, 2001). Так, поняття дещо ототожнюється з комунікаційною компетентністю особистості, що реалізується суб'єкт- суб'єктному пізнанні (Ю.М. Емельянов, 1985).

Трактування у діяльнісному підході пов'язане з нерозривним зв'язком соціальних здібностей та професійної діяльності індивіда. Розуміння феномену у такому ракурсі ототожнюється з характеристиками емоційної сприйнятливості, соціально-комунікативної адаптивності та когнітивного розвитку [9]. А, власне, соціальні інтелектуальні здібності втілюються в трьох головних компонентах, що і складають структуру інтелекту. Це, в першу чергу, когнітивна складова, до якої належать соціальні знання та пам'ять, перцепція та формування прогнозів. Друга складова - емоційна - містить в собі фактори емоційної чутливості та спроможності до здійснення саморегуляції. Третя, комунікативно-організаційна (або поведінкова) складова вміщує в собі соціальну пластичність людини, тобто адаптивність, та фактор взаємодії з навколишнім оточенням (О.І. Савєнков, 2005, 2018; І.Ф. Баширов, 2006).

Щодо чинників соціального інтелекту, можна умовно виділити п'ять груп аспектів, що в меншій чи більшій мірі впливають на розвиток та прояв соціальних навичок комунікації та взаємодії: 1) індивідуально-типологічні - вік (А. Реан, 2002; О.О. Сасько, 2005; О.В. Ватіна, 2006; О.В. Лунєва, 2009; та гендерна приналежність (О.П. Лобанов та О.В. Свиридов, 2003; В.О. Порядіна, 2007; О.В. Шешукова, 2008; О.В. Шилова, 2009);

психофізіологічні та нейродинамічні властивості нервової системи (В.М. Русалов,1979; Ч. Чен та Я. Ванк, 1991; Г. Айзенк, 1999; Д.В. Ушаков, 2010; Д. Рок, 2014);

індивідуально-особистісні характеристики - характер (А.Г. Шмелев та Т.І. Шалаєва, 2002; К.А. Барчард та А.Р. Хакстіан, 2004; Г.М. Молокостова, 2007), емоційно-вольова структура (Дж. Гілфорд, 1965; Д. Големан, 1995; О.П. Лобанов та А.В. Феоктістов, 2003); структура самооцінки (Н.О. Кудрявцева, 1995; Я.І. Михайлова (Альошина), 2001; М. Салій-Ануфрієнкова, 2007; С.Д. Смирнов, 2010);

індивідуально-психологічні властивості: спрямованість (М.О. Докторович, 2006; С.І. Редько, 2010; Є.В. Миронюк, 2014); моральні та ціннісні переконання (О.В. Лунєва, 2009); мотиваційна складова, в тому числі прагнення досягти успіху (О.І. Панщенко, 2003; С.І. Редько, 2010); лідерські характеристики (Ю.М. Ємельянов, 1985; Д. Големан, 2006; О.П. Пісоцький, 2007; С.В. Ситнік, 2010);

соціально-психологічні фактори: виховна та освітницька складова (М.І. Бобнєва, 1978; Л.С. Виготський, 1983; О.І. Власова, 2005); вплив соціального оточення та характер міжособистісного пізнання (О.І. Пащенко, О.П. Лобанов, О.Н. Подунова, 2003; І.С. Володіна, 2004; О.І. Савєнков, 2006; О.В. Шешукова, 2008); стиль виховання та дитячо-батьківської взаємодії, економічний та соціальний положення родини (А. Кох, 1990; В.М. Мініяров, 2000; О.І. Пащенко, 2003; О.В. Бєляєва, О.І. Власова, 2005); культурний простір (О.О. Бодальов, 1982; І.Б. Кудінова, 2006 та інші).

Ретельний аналіз та систематизація чинників соціального інтелекту показали, що вище перелічені фактори можна також розмежувати за характером їх безпосереднього впливу на формування когнітивної, емоційної та поведінкової підструктур. Таким чином, вік, стать, характер, лідерські якості, мотивацію, цінності та самооцінку можна віднести до характеристик, що переважно супроводжують та впливають на інтенсивність проявів соціальних здібностей у процесі міжособистісного контакту. Тоді як психофізіологічні та нейродинамічні властивості нервової системи, морфологічні особливості, а також такі соціально-психологічні фактори, як освіта та виховання, культура, соціальне оточення, стиль взаємодії дитини з батьками, статусний стан сім'ї можна віднести до визначальних у контексті формування соціального інтелекту [5].

Галузь комп'ютерних технологій та програмування як напрям професійного самовизначення передбачає конкретні властивості особистості з огляду на її соціальну активність та адаптивність в навколишньому середовищі. Тобто існує певний перелік характеристик, що у своїй сукупності умовно позначаються як схильність до певного роду фахової діяльності. У випадку фахівців-програмістів це, по-перше, незначна перевага екстраверсії чи інтроверсії або ж амбівертний тип особистості, що забезпечило б ефективну командну роботу в дружній атмосфері при збереженні не менш результативної самостійної діяльності; по-друге, це збалансований ступінь збудливості, що гарантує високу продуктивність на довготривалий час; по-третє, це перевага інтеріоризаційних процесів, що сприяє побудові власних моделей вирішення труднощів та підлаштуванню задач під індивідуальні запити й можливості (Б. Шнейдерман, 1984; О.В. Шнайдер, 2014) [7]. Емоційний компонент мусить мати спрощений характер у вигляді емоційної холодності та скоріше раціональності, аніж емоційній реактивності та спонтанності, що поєднується з високим ступенем абстрактного мислення, дозволяючи фахівцеві будувати логічні алгоритми (К.І. Кузьміна, 2008).

Розгляд передумов успішної соціальної діяльності програмістів показав, що мотивація до успіху повинна ставати провідним приводом здійснення професійних обов'язків. У інших випадках, коли мотивація спрямована більше на поліпшення соціальних зв'язків та розвиток емоційних параметрів, ефективність спеціаліста значно спадає та, точніше, одразу проявляється на нижчому рівні у зрівнянні з першими. Натомість, високі показники у соціальних контактах та емоційності можна вважати однією з умов, що перешкоджають успішній професійній самореалізації у сфері комп'ютерних технологій (Некрестьянова, Мясникова, 2013).

Окремо виділяється здатність стресостійкості задля утримання продуктивності упродовж необхідних термінів при дії стресових подразників. Вагому роль відграє терпимість до невизначеності та схильність до ризику, оскільки специфіка професії часто подає вимоги до швидкого прийняття рішень за відсутності суцільної картини умов та обставин. Передбачається, що ступінь емоційної регуляції також буде доволі високим, поєднуючись з умінням вивільняти власне напруження та накопичені емоції поза межами робочого простору (О.В. Шнайдер, 2014).

Не менш важлива здатність до точного та чіткого виконання поставлених задач, урахування всіх дрібних деталей, помарок та нюансів, якісна самоперевірка готової роботи з уважним відслідковування деталей [2]. Також відзначаються риси скромності як помірної впевненості в своїх можливостях, наполегливості та ініціативності на противагу пасивності (М.М. Стасюк, 2012).

Висновки

Під соціальним інтелектом розуміється певна інтегральна здатність, що реалізується в комплексі когнітивних, емоційних та комунікативних (поведінкових) передумовах соціальної адаптації та міжособистісної співдії індивіда у соціумі, та виражається в здатності розуміти інших осіб та взаємодіяти з соціумом, усвідомлюючи його норми та правила, цінності та культуру.

Поміж розмаїття чинників, що впливають на соціальний інтелект осіб професійної сфери програмування, активізуючи його підструктури, найбільшого впливу завдають особливості психофізіологічного та нейродинамічного функціонування нервової системи - її тип та протікання процесів гальмування та збудливості, емоційна реактивність та емоційна регуляція. Також важливими є характеристики стресостійкості та терпимості до невизначеності, вміння складати внутрішні плани дії, оперуючи багатоманіттям варіативності, високий рівень мотивації, зорієнтованої на досягнення успіху, готовність до ризику, наполегливість, впевненість та чіткість у виконанні задач. Перспективу дослідження вбачаємо в методико- емпіричному вивченні специфіки соціального інтелекту програмістів та встановленні спектру дії різних факторів на його підструктури.

Література

1. Власова О.І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка, чинники розвитку: монографія. Київ: Київський університет, 2005. 308 с.

2. Жигайло Н.І., Стасюк М.М. Роль емоційного інтелекту в процесі професійної освіти. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2016. №4. С. 87-97

3. Івашкевич Е.З. Структура соціального інтелекту особистості та характеристика його базових складових. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія і педагогіка». 2014. Вип. 26. С. 60-65.

4. Кокун О.М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця: Монографія. Київ: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2012. 200 с.

5. Ляховець Л.О. Чинники формування соціального інтелекту психологів. Ніжин: Видавництво НДУ; ДС “Міланік”, 2008. Том 1.

6. Ожубко Г.В. Сутність та структура соціального інтелекту. Проблеми сучасної психології: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського національного ун-ту імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2012. Вип. 17. С. 346-358.

7. Шнайдер О.В. Психологічні особливості емоційного вигорання працівників сфери інформаційних технологій. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія і педагогіка». Випуск 26. 2014. С. 144 - 148.

8. Cantor N., Kihlstrom J.F. Social Intelligence. Handbook of Intelligence, 2-nd ed. Cambridge, UK.: Cambridge University Press. 2000. P. 359-379.

9. Savenkov A.I. Structure of social intellect. Journal of Modern Foreign Psychology, 2018, vol. 7, no. 2, pp. 7--15.

10. Sutiyatno S.The Role of Emotional, Spiritual, and Social Intelligence on Entrepreneurship Intention of Informatics and Computer Students: Self-Leadership as a Mediating Variable. Journal of Economics, Finance and Management Studies, 6(4). 2023. pp. 1482-1491

References

1. Vlasova, O.I. (2005). Psykholohiia sotsialnykh zdibnostei: struktura, dynamika, chynnyky rozvytku [Psychology of social abilities: structure, dynamics, factors of development], Kyiv: Kyivskiy Universitet [in Ukrainian]

2. Zhyhaylo, N.I. Stasiuk, M.M. (2016). Rol emotsiinoho intelektu v protsesi profesiinoi osvity [The role of emotional intelligence in the process of vocational education]. Pedahohika ipsykholohiia profesiinoi osvity - Pedagogy and Psychology of vocational education, 4, 87-97. [in Ukrainian].

3. Ivashkevich, E.Z. (2014). Struktura sotsialnoho intelektu osobystosti ta kharakterystyka yoho bazovykh skladovykh [The structure of social intelligence of personality and characteristics of its basic components]. Psykholohiia i pedahohika - Psychology and Pedagogy: Scientific Notes of National University of Ostroh Academy, 26, 60-65 [in Ukrainian].

4. Kokun, O.M. (2012). Psykholohiia profesiinoho stanovlennia suchasnoho fakhivtsia [Psychology of professional formation of a modern specialist]. Kyiv: DP «Inform.-analit. ahentstvo» [in Ukrainian].

5. Lyakhovets, L.O. (2008). Chynnyky formuvannia sotsialnoho intelektupsykholohiv [The factors of formation of social intelligence of psychologists], (Vols. 1). Nizhyn: Vydavnytstvo NDU; DS “Milanik” [in Ukrainian].

6. Ozhubko, G.V. (2012). Sutnist ta struktura sotsialnoho intelektu [Essence and structure of social intelligence]. Problemy suchasnoi psykholohii - Problems of Modern Psychology: a collection of scientific papers of Kamianets-Podilskyi university named after Ivan Ohienko , H.S. Kostiuk Institute of Psychology of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, 17, (pp. 346-358). Kamianets-Podilskyi: Aksioma [in Ukrainian].

7. Schneider, O.V.(2014). Psykholohichni osoblyvosti emotsiinoho vyhorannia pratsivnykiv sfery informatsiinykh tekhnolohii [Psychological features of emotional burnout of information technology workers]. Psykholohiia i pedahohika - Psychology and Pedagogy: Scientific Notes of National University of Ostroh Academy, 26, pp. 144 - 148 [in Ukrainian].

8. Cantor, N., Kihlstrom J.F. (2000). Social Intelligence. Handbook of Intelligence (2nd ed.) Cambridge, UK: Cambridge University Press..

9. Savenkov, A.I. (2008) Structure of social intellect. Journal of Modern Foreign Psychology, 7 (2), (pp. 7-15).

10. Sutiyatno, S. (2023). The Role of Emotional, Spiritual, and Social Intelligence on Entrepreneurship Intention of Informatics and Computer Students: Self-Leadership as a Mediating Variable. Journal of Economics, Finance and Management Studies, 6(4), (pp. 1482-1491)

Размещено на Allbest.ru