Психологічні особливості формування професійно-комунікативної компетентності юристів в сфері державного управління

Размещено на http://allbest.ru

Психологічні особливості формування професійно-комунікативної компетентності юристів в сфері державного управління

Бочелюк В.Й. Бочелюк Віталій Йосипович доктор психологічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, професор кафедри спеціальної освіти та психології, Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя, Панов М.С. Панов Микита Сергійович доктор психологічних наук, професор, професор кафедри спеціальної освіти та психології, Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя,

Панов Т.С. Панов Тарас Сергійович здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, Академія праці, соціальних відносин та туризму, м. Київ

Анотація

Автори досліджують психологічні аспекти формування професійно-комунікативної компетентності юристів, які працюють в сфері державного управління. Розуміння та вивчення цих особливостей має важливе значення для підвищення ефективності професійної діяльності юристів і впливає на якість юридичної практики в цій сфері. У статті розглянуто професійно-комунікативну компетентність як складову успішної роботи юриста в державному управлінні.

Вона визначається як здатність взаємодіяти з колегами, клієнтами та іншими стейкхолдерами з використанням ефективних комунікативних стратегій та навичок. Зазначено, що юристи в державному управлінні повинні володіти глибокими знаннями в юридичній галузі, також повинні бути в змозі ефективно спілкуватися, переконувати, аргументувати свою позицію і вирішувати конфліктні ситуації. Автори досліджують психологічні фактори, які впливають на формування професійно-комунікативної компетентності юристів.

Це включає аналіз психологічних процесів, які відбуваються під час комунікації, таких як сприйняття, мовленнєва активність, міжособистісні взаємини. Автори розглядають та характеризують емпатію як один з найважливіших психологічних аспектів формування професійно-комуникативної компетентності юристів.

Зазначено, що юристи можуть використовувати активне слухання, спостереження за невербальними сигналами, постановка запитань для уточнення і вираження інтересу до думок та почуттів інших для покращення власних комунікативних навичок. Акцентовано увагу на розвитку навичок публічних виступів та навичок переконання, оскільки юристи в державному управлінні часто повинні представляти свої ідеї та аргументувати свою позицію перед аудиторією. В цілому, стаття вносить важливий внесок у розуміння психологічних аспектів формування професійно-комунікативної компетентності юристів у сфері державного управління. Результати досліджень можуть бути корисними як для практикуючих юристів, так і для освітніх закладів, які підготовляють майбутніх фахівців у цій галузі.

Ключові слова: професійна компетентність, комунікація, юридична практика в державному управлінні, комунікативні навички, державна організація.

Abstract

Psychological features of the formation of professional-communicative competence of lawyers in the field of public administration

Bocheliuk Vitalii Yosypovych Full Doctor in Psychology, Professor, Honored Education Worker of Ukraine, Professor at the Department of Special Education and Psychology, Municipal Institution of Higher Education «Khortytsia National Educational Rehabilitation Academy» of Zaporizhzhia Regional Council, Zaporizhzhya

Panov Mykyta Serhiyovych Full Doctor in Psychology, Professor, Professor at the Department of Special Education and Psychology, Municipal Institution of Higher Education «Khortytsia National Educational Rehabilitation Academy» of Zaporizhzhia Regional Council, Zaporizhzhya

Panov Taras Serhiyovych Recipient of the third (educational and scientific) level of higher education, Academy of Labor, Social Relations and Tourism, Kyiv

The author explores the psychological aspects of the formation of professional-communicative competence of lawyers working in the field of public administration. Understanding and studying these characteristics are of great importance for enhancing the effectiveness of lawyers' professional activities and influencing the quality of legal practice in this field. The article discusses professional-communicative competence as a component of successful work of lawyers in public administration. It is defined as the ability to interact with colleagues, clients, and other stakeholders using effective communicative strategies and skills. It is noted that lawyers in public administration must possess deep knowledge in the legal field and be capable of effective communication, persuasion, argumentation of their position, and conflict resolution. The author investigates the psychological factors that influence the formation of professional-communicative competence of lawyers. This includes analyzing psychological processes that occur during communication, such as perception, speech activity, and interpersonal relationships. The author examines and characterizes empathy as one of the most important psychological aspects of the formation of professional-communicative competence of lawyers. It is mentioned that lawyers can employ active listening, observation of non-verbal signals, and asking questions for clarification and expressing interest in the thoughts and feelings of others to enhance their own communication skills. Emphasis is placed on developing skills in public speaking and persuasion since lawyers in public administration often need to present their ideas and argue their position before an audience. Overall, the article makes an important contribution to understanding the psychological aspects of the formation of professional-communicative competence of lawyers in the field of public administration. The research findings can be useful for practicing lawyers as well as educational institutions preparing future professionals in this field.

Keywords: professional competence, communication, legal practice in public administration, communicative skills, government organization.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасне державне управління вимагає високої професійної компетентності юристів, які повинні мати не лише глибокі знання з юридичної сфери, але й ефективні комунікативні навички для успішної взаємодії з різними стейкхолдерами. Успіх у роботі залежить від здатності до ефективної комунікації, вміння слухати, сприймати інформацію, виражати свої думки та аргументувати свою позицію. Психологічні аспекти комунікації стають ключовими в контексті вирішення конфліктів, досягнення спільних цілей та підтримки професійних взаємин.

Багато закладів освіти концентруються на передачі юридичних знань, залишаючи психологічний аспект комунікації на другому плані. Враховуючи значення комунікаційних навичок у сфері державного управління, актуальність досліджень психологічних особливостей формування професійно-комуникативної компетентності стає надзвичайно важливою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти формування професійно-комунікативної компетентності юристів висвітлюються такими українськими ученими як Ю. Ю. Бойко, З. Ю. Височан, Н. П. Волкова, Л. Л. Горлова, Л. А. Насілєнко, Л. Е. Орбан-Лембрик, Л. М. Писаренко, О. М. Семеног, В. В. Ситянін, М. Б. Ценко. Однак формування професійно- комунікативної компетентності юристів в сфері державного управління представлено недостатньо, тому питання уточнення специфічної сфери діяльності поки що не систематизовано і досліджено не в повному обсязі.

Мета статті - дослідження психологічних особливостей формування професійно-комунікативної компетентності юристів в сфері державного управління.

Виклад основного матеріалу

Зміст правничої професії - це складна, багатокомпонентна система видів діяльності, серед яких взаємодія з учасниками правовідносин та безпосереднє спілкування з людьми є невід'ємними елементами. Тому розвиток комунікативної компетентності у майбутніх юристів є одним із важливих завдань, яке має ставити перед собою заклад освіти, що здійснює підготовку юристів. На сучасному етапі навчання важливість комунікативних навичок юристів оцінюється недостатньо. Неточне або помилкове використання термінів, логічні та ірраціональні помилки, фактичні неточності у формулюванні правових норм, що призводять до нечіткого або неоднозначного тлумачення, що є неприпустимим у юридичній мові.

Юристи мають особливі об'єкти професійної діяльності. З одного боку, це система знаків - вони діють на основі закону; з іншого боку, це людина, тому фахівцям також потрібні певні комунікативні навички, щоб налагодити з нею стосунки, розвинути вміння переконувати, враховуючи її індивідуально- психологічні особливості.

Специфіка професійної комунікативної діяльності юристів полягає в тому, що вони постійно залучені до різних видів ділового (професійного) спілкування. Їм постійно доводиться взаємодіяти з різними посадовими особами, керівниками органів місцевого самоврядування, представниками компаній та установ. Тому, говорячи про професійне спілкування юриста, необхідно розглядати не тільки його процесуальні (допит, очна ставка тощо), а й непроцесуальні форми, в основі яких лежать прийняті в суспільстві, в конкретному соціальному середовищі правила мовленнєвої поведінки, стійкі формули мовленнєвого етикету, що відображають зовнішні прояви ставлення кожної людини до інших людей, до різних соціальних цінностей. У контексті таких випадків спілкування необхідно говорити про непроцесуальне професійно-правове спілкування юриста [10, с. 106].

Навчання обмежується мовною підготовкою та гіпотетичними уявленнями про комунікативні знання, вміння та навички як такі, що розвиваються самостійно та довільно. Однак недостатня комунікативна підготовка часто призводить до багатьох непорозумінь, труднощів і проблем під час професійної діяльності молодих юристів.

Л. Орбан-Лембрик визначає комунікативну компетентність як інтегральну характеристику особистості, яка пронизує всю її професійну та особистісну освіту, як сукупність знань про взаємодію, поведінку, обмін інформацією, взаємному сприйняттю людей, як формалізовану індивідуальну програму поведінки, як формалізовану індивідуальну програму поведінки, як формалізовану індивідуальну програму поведінки в системі суспільних відносин, як мотиваційна приналежність до певного соціального середовища, орієнтація на розвиток комунікативних навичок, прагнення підтримувати і розвивати соціально-психологічні традиції певного соціального інституту та групи, в якій перебуває індивідуальна група, в якій він соціалізується, загалом як утворення комунікативного стилю життя особистості [7].

Професійна діяльність юриста включає такі структурні елементи, як соціальна сфера застосування наукової праці з юриспруденції, її практична значущість і корисність, цілеспрямованість і функціональність діяльності юриста, психологічні і функціональність діяльності юриста, психологічні особливості та сферу її реалізації.

Професійна діяльність юриста - це складна і довготривала система, яка включає в себе такі важливі взаємопов'язані елементи, як соціальний аспект, що виражається в необхідності прийняття рішень у сфері тлумачення та реалізації правових норм, функція захисту і представництва прав і законних інтересів громадян, а також робота з правопорушниками, що включає як їх профілактику, так і перевиховання та правове виховання населення; розшуковий аспект, який полягає у застосуванні вмінь і навичок юриста у розшуку злочинців; розшуковий аспект, який полягає у застосуванні вмінь і навичок юриста у пошуку та збиранні інформації, що має юридичне значення під час розгляду конкретної юридичної справи чи ситуації, її аргументованість та логічна точність. Пошукова сторона такої діяльності тісно пов'язана з реконструктивним аспектом, який виражається в логічному аналізі, синтезі та узагальненні отриманої юристом інформації. Разом з тим, неможливо уявити собі професійно компетентного юриста без комунікативної сторони діяльності, яка виражається в постійному контакті з клієнтами, колегами та учасниками справи, а також у належному тлумаченні та виконанні юридичних дій, що вимагають від фахівця спеціальних мовних навичок [1].

Сучасний правник в Україні має сприйматися національною спільнотою як високоосвіченого фахівця та особистості, яка на основі свідомого оволодіння специфічними засобами національної правничої термінології, здатна розвивати норми та інструментарій українською мовою, веде ділове листування, готує протоколи, резолюції, позовні заяви, публічні виступи та уникає помилок у викладенні думок, розвиває навички самоконтролю та самокорекції на основі мовних норм і практики [6].

Вимоги, які сьогодні ставлять роботодавці до молодих юристів, можна поділити на дві великі групи. До першої групи належать вимоги до загальної та спеціальної юридичної освіти, базових, актуальних та практичних правових знань. Сучасний швидкий темп змін у сфері права та державної політики впливає на характер діяльності фахівця, який повинен володіти такими знаннями за змістом, глибиною та всебічністю, які б відповідали потребам сучасних правовідносин. Велике значення мають правові знання, а також навички та вміння застосовувати їх на практиці. Практичне значення має також наявність спеціалізованої освіти, оскільки чим вищий рівень такої освіти, тим ефективнішою буде правнича діяльність [11].

До другої групи належать вимоги до рівня соціальної адаптації та професійно-комунікативної компетентності. Сукупність елементів цієї групи можна назвати соціокультурною характеристикою фахівця. В основному ця характеристика відображає соціальну поведінку юриста в суспільстві, в колективі, взаємодію з суб'єктами правовідносин на морально-етикетному та раціонально-професійному рівні, вміння налагоджувати стосунки, рівень комунікативної обізнаності, установки, навички та адаптивність у спілкуванні тощо. психологічний компетентність юрист

Культура мови відіграє важливу роль у тактовності юридичної комунікації. У випадку спору важливим є як зміст слів, так і форма їх вираження. Правильна інтонація, розстановка акцентів, виразна дикція - все це позитивно впливає на дикцію - все це благотворно впливає на прагматичність процесу вирішення правових питань і на психічний стан учасників розмови. Від правильності мови залежить уміле використання лексичних можливостей мови, її ясність і виразність. Ясність і виразність мови залежать від ясності думок та їх правильності. Словесний безлад або обмеженість мовних засобів можуть не тільки зіпсувати авторитет мовця, а й престиж самої посади, яку він або вона представляє [8].

У лінгвістичній літературі, як показує аналіз, термін «комунікативна компетенція» використовується для позначення грамотного використання мови; здатності до створення та інтерпретування різноманітних текстів, а також доводять важливість вербальних і невербальних аспектів у процесі комунікації [9].

Важливість вербальних і невербальних аспектів у процесі комунікації доводять багато дослідників. Німецька дослідниця Г. Меленк ввела в науковий простір поняття «вербальна комунікативна компетентність», яке він описав як здатність однієї людини впливати на іншу за допомогою мови та реагування на роль співрозмовника [12, с. 26]. У Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти, комунікативна компетенція представлена як єдність лінгвістичної компетенції, соціолінгвістичної та прагматичної [5, с. 9].

Процес формування свідомості та професійної культури юристів відбувається у певному соціальному середовищі, яке так чи інакше впливає на всі процеси, що в ньому відбуваються. Соціальне середовище є дуже складним явищем за своєю структурою, в якому, окрім суб'єктів, необхідно виокремлювати засоби, форми, методи, принципи дії, причинно-наслідкові зв'язки тощо. Тому доцільно розглядати ці фактори з точки зору їх суб'єктивного та об'єктивного впливу [2].

До суб'єктивних чинників можна віднести правове виховання, яке здійснюється в різних формах і має на меті безпосереднє втручання в духовний світ людини, корекцію її світогляду. Характерною особливістю суб'єктивного чинника є безпосередність і навмисність впливу. Формами правового виховання можуть бути: правова агітація, пропаганда, правове навчання, правова практика, самоосвіта і самовиховання. На практиці ці форми реалізуються в рамках функціонування системи правової, наукової та практичної освіти. До суб'єктивного фактору також належать умови сімейних і трудових відносин, що характеризують моральний мікроклімат колективу.

До об'єктивних чинників належать економічний і політичний устрій, правова система суспільства, політичні та правові ідеали, що панують у суспільстві, діяльність правових інститутів тощо. Як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники за своєю суттю є невід'ємними, тісно взаємодіючи і доповнюючи один одного [3, с. 35].

Загалом процес цілеспрямованого формування професійної комунікативної компетентності майбутнього юриста залежить від вирішення конкретних завдань, а саме: розвиток гуманістичного мислення; усвідомлення цінності юридичної професії; формування професійно-комунікативних умінь і навичок; активізація мотивації до набуття юридичної професії; формування професійних і комунікативних умінь; активізація сфери мотивації до набуття юридичної професії; самоаналіз і дидактична рефлексія тощо. Реалізація цих завдань можлива за умови створення цілісної концептуальної системи формування професійної комунікативної компетентності студентів-правників як майбутніх фахівців професійного спрямування.

Професійна культура юриста формується поступово [4].

По-перше, на етапі, коли юрист усвідомлює свою мету, якщо є певна адаптація, знання посадових і функціональних обов'язків та специфіки правового інституту. Це фактично перша офіційна дія під наглядом наставника.

Етап підготовки юриста до професії характеризується повною самостійністю в діях, набуттям специфічних навичок, виробленням власного стилю та культури роботи тощо.

Етап досягнення юридичної професії настає після багатьох років (для кожної людини) роботи або не настає взагалі.

Ці етапи формування професійної культури впливають на професійну мораль юриста шляхом регулювання професійних взаємовідносин, сприяння здійсненню правильного вибору при виконанні професійних обов'язків, оптимальній реалізації прийнятих рішень на практиці [11,с. 287].

Розглянемо емпатію як один з найважливіших психологічних аспектів формування професійно-комуникативної компетентності юристів. Емпатія є центральною складовою ефективної комунікації та міжособистісних відносин юристів у сфері державного управління. Вона охоплює здатність розуміти та відчувати емоції,потреби та позиції інших осіб. Емпатія дозволяє юристам включитися в позицію своїх клієнтів, колег або громадян, розуміти їх перспективи та відчувати їх емоційний стан.

У контексті державного управління,юристи повинні бути здатними сприймати і розуміти позиції різних стейкхолдерів,включаючи громадян,інші відділи чи міжнародні організації. Здатність до емпатії допомагає юристам побудувати довіру,вирішувати конфлікти та досягати спільних рішень.

Юристи можуть використовувати такі підходи,як активне слухання, спостереження за невербальними сигналами, постановка запитань для уточнення і вираження інтересу до думок та почуттів інших.

У контексті державного управління,де юристи працюють з великим обсягом інформації та складними правовими питаннями,розвиток емпатії також сприяє збалансованості та здоровому психологічному стану. Враховуючи емоційну сферу як свою,так і інших осіб,юристи можуть краще керувати стресом,викликаним професійними труднощами,та долати виклики з більшою ефективністю.

Одним із способів розвитку емпатії є тренування міжособистісної сприйнятливості,що дозволяє людям розпізнавати та розуміти емоції,почуття та думки інших людей. У контексті юридичної психології,це може означати тренування сприйняття емоцій клієнтів, що допомагає юристам краще зрозуміти їхні потреби та переживання.

Технологія віртуальної реальності може бути корисною для розвитку емпатії у юристів. За допомогою неї можна створювати ситуації,де юристи матимуть змогу відчути себе на місці своїх клієнтів або інших учасників юридичного процесу. Це сприятиме розумінню того, які емоції виникають у цих осіб і як це впливає на їхнє сприйняття ситуації. Крім того, використання сучасних засобів комунікації,таких як онлайн-платформи, може підтримувати емоційний зв'язок між юристами та їх клієнтами,забезпечуючи можливість відчути емоційний стан один одного навіть на відстані.

Важливо також враховувати індивідуальні особливості та контекстуальні фактори в розвитку емпатії у юристів. Такі аспекти, як культурні відмінності, етичні стандарти та власні впевненість, можуть впливати на спосіб сприйняття та виявлення емпатії.

Незважаючи на технологічні можливості, важливо також враховувати, що розвиток емпатії є процесом, який вимагає часу, практики та відкритості до власних емоційних реакцій та сприйняття інших людей.

Наступним аспектом є розвиток навичок активного слухання. Це включає здатність чітко сприймати інформацію, виявляти інтерес до позицій співрозмовників та ставити запитання для уточнення. Активне слухання сприяє побудові глибокого розуміння, сприйняттю суті проблеми та здатністю ефективно реагувати на запити клієнтів та інших стейкхолдерів. Для юристів у сфері державного управління, де широкий спектр людей відіграє роль у процесі прийняття рішень, навички активного слухання виявляються особливо корисними.

Однією з технологій, що може сприяти розвитку навичок активного слухання, є використання відео- та аудіозаписів з реальних юридичних ситуацій. Це можуть бути записи розмов з клієнтами, переговорів чи судових слухань. Юристи можуть вивчати ці записи, аналізувати їх та спостерігати за процесом взаємодії між юристом та іншими учасниками. Це дозволить їм відрізняти ефективні та неефективні прийоми слухання, розуміти, які запитання варто ставити та як краще реагувати на емоційно напружені ситуації.

Навички активного слухання можуть можна ефективно розвивати через рольові ігри, тренінги та групові вправи, де юристи мають змогу практикувати свої навички в реальних або симульованих ситуаціях. Ці тренування можуть включати рефлексію, обговорення та отримання зворотного зв'язку для поліпшення процесу слухання.

Розвиток навичок активного слухання також потребує практики, постійного вдосконалення та самоаналізу. Регулярна тренування та відкритість до власних слабкостей і можливостей для покращення допоможуть юристам стати більш ефективними слухачами та спілкуватися з клієнтами та іншими учасниками юридичного процесу більш продуктивно.

Також важливим елементом є розвиток навичок публічних виступів та навичок переконання. Юристи в державному управлінні часто повинні бути здатні представляти свої ідеї та аргументувати свою позицію перед аудиторією. Ефективні комунікативні стратеги, такі як вживання переконливих аргументів, використання риторичних прийомів та здатність до адаптації до аудиторії, можуть сприяти успішному представленню інформації та досягненню поставленої мети.

Висока якість соціального середовища, ефективність правового регулювання та належний стан правопорядку в суспільстві формують міцне підґрунтя для ефективного впливу на свідомість правників. Водночас від високого рівня їхньої правосвідомості та професійної культури залежить ефективність дії права, стабільність правопорядку та стабільність у багатьох сферах суспільного життя. Слід зазначити, що якості та навички комунікативної компетентності не є природними, їх формування має бути свідомим, цілеспрямованим і продиктованим професійними потребами. На відміну від правових знань, які будуть постійно набуватися і вдосконалюватися фахівцем на практиці, знання норм соціальної поведінки (в тому числі і професійної) та комунікативні навички необхідно набувати під час навчання, оскільки в процесі виконання професійних обов'язків немає ні часу, ні можливості навчитися цьому. Таким чином, формування і навчання комунікативної компетентності є завданням закладів вищої освіти.

Освітнє середовище в ВЗО має велике значення для розвитку професійно-комуникативної компетентності майбутніх юристів. Оскільки воно повинне сприяти активній участі студентів у освітньому процесі. Це охоплює дискусії, групові проекти, рольові ігри та практичні вправи, що спонукають студентів до комунікації, обговорення і взаємодії. Це сприяє розвитку навичок ефективного спілкування, переконливих аргументів та вміння адаптуватися до різних аудиторій.

Освітнє середовище сприяє знайомству студентів з різними дисциплінами, які впливають на професійну практику юриста, що передбачає використання елементів психології, соціології, етики, міжкультурної комунікації та інших наук. Цей міждисциплінарний підхід допомагає юристам розуміти вплив психологічних та соціальних факторів на їхню комунікацію та взаємодію з клієнтами та колегами.

Повинно забезпечувати можливості для практичного застосування навичок комунікації. Це може включати рольові ігри, симуляції юридичних ситуацій, відтворення судових слухань та інші практичні завдання, які дозволяють студентам практикуватися в комунікації з реальними або віртуальними аудиторіями. Цей практичний орієнтований підхід допомагає юристам отримувати практичний досвід і розвивати свої навички комунікації.

Сучасні технології, такі як відео-тренування, віртуальна реальність та мобільні додатки, можуть бути застосовані з метою покращення процесу навчання комунікаційних навичок у юристів. Вони надають можливості для тренування, запису та аналізу виступів, симуляцій реальних ситуацій та доступу до освітніх ресурсів. Використання таких технологій робить навчання більш доступним, ефективним та захопливим для студентів.

Освітнє середовище повинне сприяти зворотному зв'язку та саморефлексії студентів. Важливо, щоб юристи отримували зворотній зв'язок щодо своєї комунікації, ефективності та розвитку навичок. Рефлексія та самоаналіз допомагають студентам осмислювати свої дії, виявляти сильні та слабкі сторони та розробляти стратегії для поліпшення своєї комунікативної компетентності.

Врахування цих особливостей освітнього середовища у ВЗО може сприяти кращому формуванню професійно-комуникативної компетентності юристів. Правильне організоване середовище навчання, інтерактивність, практичність та використання сучасних технологій сприяють розвитку навичок комунікації, що є важливим для успішної професійної практики у сфері права.

Використання технологій може бути корисним інструментом для розвитку комунікативних стратегій у юристів. Однією з таких технологій є відео-тренування. Юристи можуть записувати свої виступи або симулювати юридичні ситуації, де вони повинні вживати переконливі аргументи та використовувати риторичні прийоми. У подальшому їх можна переглядати та аналізувати, щоб виявити сильні та слабкі сторони їхньої комунікації.

Також існують мобільні додатки та веб-платформи, які надають навчальні матеріали, вправи та інструменти для розвитку комунікативних навичок юристів. Ці інструменти можуть містити різноманітні тренувальні вправи, симуляції юридичних ситуацій та інтерактивні сценарії, де юристи можуть вчитися вживати переконливі аргументи, застосовувати риторичні прийоми та адаптуватися до різних аудиторій.

Зростає роль ігрових технологій, оскільки вони передбачають взаємодію викладача та студентів через реалізацію певної сюжетної лінії, сприяють зняттю психологічної напруги в поведінці студентів, підвищенню їх мотивації, розвитку пізнавальних здібностей та інтересів, творчій самореалізації тощо. Гра розвиває такі комунікативні навички, як уміння ставити запитання, використовувати мовні засоби адекватно до ситуації та комунікативної ролі, швидко та правильно орієнтуватися в комунікативному середовищі, доречно обирати комунікативні стратегії і тактики.

Важливим етапом гри є рефлексія, яка передбачає обговорення та аналіз побаченого і почутого, внесення пропозицій, коментарів та рекомендацій. Для цього вчитель може обрати так званих експертів, які спостерігатимуть за ходом гри та робитимуть нотатки для подальшого обговорення. Функція педагога - дорадча та координуюча. Важливо не тільки помітити ті моменти, які були невдалими під час гри, а й висловити у відповідній формі конструктивні пропозиції для покращення як змісту заняття, так і навичок кожного учасника, дбаючи про дотримання норм соціальної та комунікативної поведінки [13].

Важливим також є формування мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної комунікації та збагачення змісту фахових дисциплін

Варто відзначити основні ціннісні орієнтації та смислові установки викладача по відношенню до студента, які сприяють формуванню комунікативної компетентності майбутніх юристів: емпатійне ставлення до студента, що передбачає готовність і здатність співпереживати ситуації іншої людини, відчувати і сприймати її внутрішній світ, відчувати і сприймати її проблеми, переживання; діалог як бажання і вміння слухати і чути, вміння викладати навчальний матеріал у формі відповідей на запитання, на основі рівних позицій, взаємної довіри та поваги.

Під час семінарських занять можна використовувати як ігри, в яких учасники виконують одну соціальну роль (студент-студент), так і ігри, в яких учасники виконують різні соціальні ролі (студент-викладач).

Інтеграція гуманітарних та юридичних дисциплін - це процес встановлення якісної цілісності раніше розрізнених елементів. Тому з метою розвитку професійної комунікації майбутніх юристів доцільним є впровадження особистісно-орієнтованих інноваційних технологій, які ґрунтуються на таких припущеннях: сучасний погляд на особистість майбутнього юриста як на пріоритетну мету вищої освіти; головною характеристикою майбутнього юриста є його особистість.

Основними якостями майбутнього юриста є найвищі етичні цінності; гуманізація і демократизація співпраці викладачів і студентів; відмова від моралізаторства і примусу у вихованні; акцент на самовдосконаленні та творчому розвитку студентів; навчання з урахуванням знань та емоційного інтелекту з врахуванням знань та емоційного інтелекту, які необхідно розвивати в освіті.

Інтегративний підхід до формування готовності майбутніх юристів до професійного спілкування є однією з незамінних можливостей для виховання висококваліфікованого фахівця, як юриста. Окрім правових знань, необхідні також уміння спілкуватися з людьми, переконувати їх, враховуючи їхні індивідуальні психологічні особливості. Тому важливість комунікації у професійній діяльності юриста в багатьох випадках відіграє провідну роль.

Висновки

Результати дослідження підтверджують важливість розвитку професійно-комуникативної компетентності для юристів, які працюють в сфері державного управління. Комунікаційні навички та здатність ефективно комунікувати є ключовими факторами успішної професійної практики в цій галузі. Психологічні аспекти, такі як сприйняття, мовленнєва активність, міжособистісні взаємини мають значний вплив на формування професійно-комуникативної компетентності. Розуміння цих психологічних процесів може допомогти вдосконалити комунікаційні стратегії юристів і підвищити їх ефективність у взаємодії з клієнтами, колегами та іншими учасниками процесу державного управління.

По суті, розуміння психологічних особливостей формування професшно-комуникативної компетентності юристів у сфері державного управління сприяє поліпшенню якості комунікаційних процесів та покращенню професійної практики. Розвиток емпатії, активного слухання та навичок переконання є ключовими факторами для успішної взаємодії зі стейкхолдерами та досягнення професійних цілей юристів у сфері державного управління. Застосування цих психологічних принципів у навчанні та практиці може допомогти юристам стати більш ефективними комунікаторами та досягати кращих результатів у своїй професійній діяльності.

Література

1. Бойко Ю. Ю. Формування психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності: автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.07. Київ, 2008. 23 с.

2. Височан З. Ю. Формування комунікативної компетентності як ознаки професійної культури майбутніх фахівців права // Наука і освіта. 2015. № 6. С. 21-27.

3. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: теорія, технологія, практика. Донецьк: Вид-во ДНУ, 2005. 304 с.

4. Горлова Л. Л. Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх юристів у процесі фахової підготовки. // Витоки педагогічної майстерності: журнал. Полтава, 2021. № 28. С. 32-36.

5. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. Київ: Ленвіт, 2003. 273 с.

6. Насілєнко Л. Професійна підготовка майбутніх юристів на основі компетентнісного підходу (з досвіду роботи Університету сучасних знань) // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи. 2013. № 6. С. 75-81.

7. Орбан-Лембрик Л. Е. Детермінанти соціально-психологічної компетентності // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка: наук. журнал. Івано-Франківськ, 2005. №13-14. С. 314-322.

8. Писаренко Л. М. Психологія формування комунікативної компетентності юристів // Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права: матер. міжнар. наук. конф. (Одеса, 30 листопада 2012 р.) Т. 1. Одеса: Фенікс, 2012. С. 761-763.

9. Семеног О. М., Насілєнко Л. А. Професійна комунікативна підготовка майбутніх юристів: теорія і практика. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. 324 с.

10. Ситянін В. В. Практичні аспекти формування правової компетентності науково- педагогічних працівників вищої школи // Вісник післядипломної освіти. Київ: Університет менеджменту освіти АПН України, 2009. № 13. С. 100-107.

11. Ценко М. Б. Формування комунікативної компетентності майбутніх юристів // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2014. № 4. С. 41--50.

12. Melenk H. Der didactische Begriff der Kommunikativen Kompetenz // Praxis des neusprachlichen Unterrichts I, 1980. 2. H. Ihg: 3. Р. 26.

13. Nasilenko L. A. Pedagogical conditions of lawyers⁵ communicative competence formation in the study of special subjects. // Educational Dimension, 2013. №38. С. 71-74.

References

1. Boiko Yu. Yu. (2008) Formuvannia psykholohichnoi hotovnosti maibutnikh yurystiv do profesiinoi diialnosti [Formation of psychological readiness of future lawyers for professional activity]: avtoref. dys.... kand. psykhol. nauk: 19.00.07. Kyiv. 23 p. [in Ukrainian].

2. Vysochan Z. Yu. (2015) Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti yak oznaky profesiinoi kultury maibutnikh fakhivtsiv prava [Formation of communicative competence as a sign of professional culture of future lawyers] Nauka i osvita, 6, 21--27. [in Ukrainian].

3. Volkova N. P. (2005) Profesiino-pedahohichna komunikatsiia: teoriia, tekhnolohiia, praktyka [Professional and pedagogical communication: theory, technology, practice]. Donetsk: Vyd-vo DNU. [in Ukrainian].

4. Horlova L. L. (2021) Formuvannia profesiino-komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv u protsesi fakhovoi pidhotovky [Formation of professional and communicative competence of future lawyers in the process of professional training] Vytoky pedahohichnoi maisternosti: zhurnal. Poltava, 28, 32--36. [in Ukrainian].

5. Zahalnoievropeiski Rekomendatsii z movnoi osvity: vyvchennia, vykladannia, otsiniuvannia [Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching and Assessment] (2003). Kyiv: Lenvit. [in Ukrainian].

6. Nasilienko L. (2013) Profesiina pidhotovka maibutnikh yurystiv na osnovi kompetentnisnoho pidkhodu (z dosvidu roboty Universytetu suchasnykh znan) [Professional training of future lawyers on the basis of a competence-based approach (from the experience of the University of Modern Knowledge)] Osvita doroslykh: teoriia, dosvid, perspektyvy, 6, 75--81. [in Ukrainian].

7. Orban-Lembryk, L. E. (2005) Determinanty sotsialno-psykholohichnoi kompetentnosti [Determinants of socio-psychological competence] Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Pedahohika: nauk. zhurnal. Ivano-Frankivsk, 1^^14, 314^322.

8. Pysarenko L. M. (2012) Psykholohiia formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti yurystiv [Psychology of Formation of Communicative Competence of Lawyers] Teo^e^chni ta praktychni problemy zabezpechennia staloho rozvytku derzhavnosti ta prava: mater, mizhnar. nauk. konf. (Odesa, 30 lystopada 2012 r.) T. 1. Odesa: Feniks, 76^^763. [in Ukrainian].

9. Semenoh O. M., Nasilienko L. A. (2015) Profesiina komunikatyvna pidhotovka maibutnikh yurystiv: teoriia i praktyka [Professional communicative training of future lawyers: theory and practice]. Sumy: Vyd-vo SumDPU imeni A. S. Makarenka. [in Ukrainian].

10. Sytianin V. V. (2009) Praktychni aspekty formuvannia pravovoi kompetentnosti naukovo- pedahohichnykh pratsivnykiv vyshchoi shkoly [Practical aspects of the formation of legal competence of scientific and pedagogical workers of higher education] Visnyk pisliadyplomnoi osvity. Kyiv: Universytet menedzhmentu osvity APN Ukrainy, 13, 100^107. [in Ukrainian].

11. Tsenko M. B. (2014) Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv [Formation of communicative competence of future lawyers] Visnyk Natsionalnoho universytetu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho». Seriia: Filosofiia, filosofiiaprava, politolohiia, sotsiolohiia, 4, 4^^50. [in Ukrainian].

12. Melenk H. (1980) Der didactische Begriff der Kommunikativen Kompetenz [The didactic concept of communicative competence] Praxis des neusprachlichen Unterrichts I, 2, 26. [in German]

13. Nasilenko L. A. (2013) Pedagogical conditions of lawyers communicative competence formation in the study of special subjects. Educational Dimension, 38, 71--74. [in English]

Размещено на Allbest.ru