Психологічна адаптація викладачів та студентів до освітнього процесу в постпандемічний період та в умовах військових дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Психологічна адаптація викладачів та студентів до освітнього процесу в постпандемічний період та в умовах військових дій

Помиткіна Любов Віталіївна,

доктор психологічних наук, професор, професор кафедри авіаційної психології

Мельник Наталія Іванівна,

доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри іноземних мов і перекладу

Ковтун Олена Віталіївна,

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри іноземних мов і перекладу

Кокарєва Анжеліка Миколаївна,

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри педагогіки та психології професійної освіти

м. Київ

Анотація

У статті висвітлені основні підходи щодо можливостей психологічної адаптації викладачів та студентів до освітнього процесу в постпандемічний період та в умовах військових дій. Психологічна адаптація розглядається як процес пристосування суб'єктів діяльності вищої школи до стресогенних умов, у яких доводиться жити, працювати, навчатися. Аналіз останніх публікацій показав, що чим оптимальніший, конструктивні ший стиль життя обирає людина, тим більше шансів у неї зберегти особистісний ресурс і швидко адаптуватися до стресових умов життєдіяльності. Обраний стиль життя залежить від особливостей сформованої життєвої позиції, того світогляду, який поступово від народження закладався сім'єю та соціальним оточенням.

Метою статті був теоретичний аналіз можливостей психологічної адаптації викладачів та студентів до освітнього процесу в постпандемічний період та в умовах військових дій. Виокремлено найбільш поширені засоби оптимізації адаптаційних можливостей серед психологів та педагогів, які розділено на два блоки: інформаційні, що здійснюють функцію надання знань з особливостей адаптації, та практичні, які розвивають і формують безпосередні навички використання ефективних методів та прийомів. Оскільки кризова ситуація вимагає негайного осмислення того, що відбувається у сфері освіти в нашій країні, необхідно розробляти та здійснювати дієві психолого-педагогічні заходи для оптимізації адаптаційних можливостей викладачів і студентів до умов сьогодення.

Ключові слова: адаптація, адаптаційні можливості, вища школа, викладачі, методи, освітній простір, студенти.

Abstract

Pomytkina Liubov Vitaliyivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Professor of the Department of Aviation Psychology, National Aviation University, 1 Kyiv

Melnyk Nataliia Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Foreign Languages and Translation, National Aviation University, Kyiv

Kovtun Olena Vitaliyivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Foreign Languages and Translation, National Aviation University, Kyiv

Kokarieva Anzhelika Mykolayivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Pedagogy and Psychology of Vocational Education, National Aviation University, Kyiv

Psychological adaptation of teachers and students to the educational process in the post-pandemic period and the conditions of military actions

The article highlights the main approaches to the possibilities of psychological adaptation of teachers and students to the educational process in the post-pandemic period and the conditions of military operations. Psychological adaptation is considered a process of adapting higher school subjects to stressful conditions in which they have to live, work, and study. The analysis of recent publications showed that the more optimal, constructive lifestyle a person chooses, the more chances she has to preserve personal resources and quickly adapt to stressful life conditions. The chosen lifestyle depends on the peculiarities of the formed life position, the worldview that the family and social environment gradually laid out from birth.

The purpose of the article was a theoretical analysis of the possibilities of psychological adaptation of teachers and students to the educational process in the post-pandemic period and the conditions of military operations. The most common means of optimizing adaptation opportunities among psychologists and teachers are singled out, which are divided into two blocks: informational, which performs the function of providing knowledge on the peculiarities of adaptation, and practical, which develops and forms direct skills in using effective methods and techniques. Since the crisis situation requires an immediate understanding of what is happening in the field of education in our country, it is necessary to develop effective psychological and pedagogical measures to optimize the adaptation capabilities of teachers and students to today's conditions.

Keywords: adaptation, adaptation possibilities, higher school, teachers, methods, educational space, students.

Основна частина

психологічний адаптація викладач військовий

Постановка проблеми. Незважаючи на те, що військові дії у нашій країні незавершені, життя українського суспільства продовжується, особистісне й професійне зростання кожної молодої людини відбувається, підростаюче покоління, попри всі оточуючі негаразди, прагне до освіти, вищої освіти, складає плани на майбутнє й шукає шляхів їх досягнень. У повсякденному обігу цей процес звикли називати адаптацією - процесом звикання й пристосування до умов, у яких опинилися.

Так, ні пандемія, ні військові дії не зупинили формування й розвиток нашої молоді, її духовності й ментальності як українських громадян, ключовим лозунгом яких на сьогодні є: «Нас не зламати!». Однак завданням українських науковців, які в усі історичні часи й випробування мають стояти в авангарді розвитку суспільства, повинна бути розробка дієвих шляхів для оптимізації знань і умінь щодо особистісного й професійного зростання в екстремальних умовах життя. Одним з таких важливих напрямів вважаємо психологічну адаптацію викладачів і студентів до освітнього процесу в постпандемічний період та в умовах військових дій.

Метою статті є теоретичний аналіз можливостей психологічної адаптації викладачів та студентів до освітнього процесу в постпандемічний період та в умовах військових дій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи процеси, що відбуваються у вищій освіті впродовж майже двох років військових Дій у нашій країні, необхідно відмітити, що дослідники різних наукових напрямів висвітлюють особливості та розробляють засоби допомоги викладачам і студентам щодо адаптації освітнього процесу в цей складний період. Аналіз останніх напрацювань засвідчує підвищену увагу педагогів, психологів, соціологів, соціальних працівників і фахівців різних технічних спеціальностей до проблем, що постають з переходом до онлайн-навчання, з підвищеними ризиками щодо життя і здоров'я, ізоляцією, розладами поведінки й психіки тощо в умовах воєнного стану.

Сучасні дослідники (І.С. Крамаренко, Т.Л. Корнішева, І.О.Сілютіна) аналізували адаптацію дистанційного навчання у вищій школі до умов воєнного стану. Актуальними заходами на сьогодні визначають: контроль психічного стану здобувачів вищої освіти, заходи щодо мотивації, зайнятість творчістю, використання ІКТ, навчання безпекових компетенцій, урівноваження вимог до студентів із реаліями об'єктивної дійсності тощо. Автори узагальнили основні тенденції адаптації дистанційного навчання у вищій школі до умов воєнного часу, зокрема підкреслюють важливість поширення психологічної допомоги викладачам і студентам щодо психічних станів, лояльності викладачів щодо дедлайнів, використання творчих завдань, заохочення навчальної та громадської ініціативи студентів, запис відеороз'яснень, створення презентацій викладачами, збереження онлайн - занять зі студентами, що змогли бути присутніми на лекційному чи семінарському занятті, у форматі відео (бажано - у стиснутому вигляді, аби студенти з обмеженим доступом до інтернету могли його переглянути) тощо [1].

У працях дослідників (Н.В. Даниленко, Р.Ю. Батир) проведений аналіз студентської молоді щодо визначення способів життя та його зв'язку зі здоров'ям. Схильність до здорового способу життя автори вважають запорукою успішної адаптації до онлайн навчання та всіх процесів, що його супроводжують [2]. Ми погоджуємося з авторами, які одним із найдієвіших методів формування здорового способу життя визначали психологічний тренінг як конструктивну форму здобуття конкретних знань і навичок.

Здійснюючи освітню аналітику вищої школи крізь призму війни, дослідники (І.Б. Шевчук, А.В. Шевчук) визначили можливості, які може отримати вища освіта України для свого розвитку навіть за таких складних умов. Основними автори бачать: збереження науково-педагогічного потенціалу країни; створення умов для повернення в Україну здобувачів вищої освіти, які виїхали за кордон у зв'язку з воєнною агресією з боку РФ; вступ іноземних студентів; збільшення державного замовлення; можливості міжнародної академічної мобільності для викладачів і студентів у провідних університетах Європи тощо [3].

Однак, на наш погляд, недостатньо представленими в науковому обігу є дієві методи адаптації викладачів і студентів до стресогенних умов життя, на що хочемо звернути увагу в цій статті.

Виклад основного матеріалу. Прісритєт запсчаткування уявлень пре адаптацію належить учінню К. Бернара прсталість внутрiшньoгo середсвища. Основні положення концепції К. Бернара розвинув У. Кеннен, який уперше ввів термін «гомеостаз», що має забезпечуватися адаптаційними можливостями організму. Вчений розглядав гомеостаз і як внутрішній стан, і як відношення у системі «організм-середовище». Р. Ешбі, Ф.Б. Березін, О.М. Кокун та ін. виділяють такі рівні адаптації: 1) субклітинний, 2) клітинний, 3) тканинний, 4) окремого органу, 5) окремої системи органів, 6) цілісного організму, 7) груповий, 8) популяційний, 9) видовий, 10) біоценотичний, 11) екосферний [4].

Учені виділяють два аспекти розгляду адаптації - статичний і динамічний. Статичний аспект вказує на властивість (стан) біосистеми, її стійкість до умов середовища - рівень її адаптованості. Динамічний - на процес пристосування біосистеми до умов середовища, що змінюються.

Сучасні (довоєнні) дослідження адаптації проводилися переважно у трьох основних напрямах:

1. Клiнiко-психологiчнi дослідження, предметом яких є вплив стресогенних подій на психосоматичний стан суб'єкта. Головною метою цих досліджень був найповніший опис симптомів розладу та їх оперативне усунення.

2. Фізіологічні та гігієнічні дослідження, під час яких вивчається реакція окремих організмів (систем органів) на робоче навантаження чи на несприятливі умови діяльності. Під адаптацією під час такої праці розуміють процес перебудови різноманітних функцій організму, спрямований на підтримання внутрішнього гомеостазу.

3. Комплексне вивчення психічних і функціональних станів людини у трудовій діяльності. У дослідженнях такого роду науковці спираються на традиції психології праці та намагаються висунути на перший план активність суб'єкта праці, і виходять із вторинних фізіологічних змін функціонального стану щодо мотивів та цілей людини у процесі адаптації.

Дослідники виділяють такі види адаптації: фізіологічну, психічну та психологічну, психофізіологічну, які широко описані в науковій літературі.

До загальних закономірностей адаптації відносять: суб'єктивні (вік, стать, фізіологічні і психологічні характеристики особистості) та фактори середовища (умови праці, режим і характер діяльності, особливості соціального середовища). Характерною рисою адаптованої системи є економічність функціонування з метою максимальної економії ресурсів організму, оскільки виконання кожного виду діяльності людиною має певну психофізіологічну «ціну». Науковці виділяють три основні показники «ціни» адаптації:

1) особистісну «ціну», зумовлену змінами стійких особливостей, що виникають у процесі пристосування;

2) суб'єктивну «ціну», яка характеризує ступінь психічного комфорту - дискомфорту для людини;

3) соматичну «ціну», що являє собою показник функціонування фізіологічних підсистем у процесі адаптації і виявляється у різних соматичних симптомах та синдромах.

Багато досліджень учених і дослідників присвячені пошуку основних джерел адаптації людини до екстремальних умов діяльності. Натомість підтверджено, що чим оптимальніший, конструктивніший стиль життя обирає людина, тим більше шансів у неї зберегти особистісний ресурс і швидко адаптуватися до стресових умов життєдіяльності. Обраний стиль життя залежить від особливостей сформованої життєвої позиції, того світогляду, який поступово від народження закладався сім'єю та соціальним оточенням.

Стиль життя особистості дослідники (Ш. Блер, М. Вебер, Т. Верден, П. Жане, С.Л. Рубінштейн та ін.) пов'язували із приналежністю людей до певного соціального прошарку, діяльності тощо. Сьогодні існує три підходи до цієї проблеми: концептуальний (вивчення стилю на базі узагальнених філософських, соціологічних і психологічних категорій; інтегральний (де це поняття визначається на основі синтезу елементарних і достатньо вивчених компонентів, що інтегруються у нове якісне утворення - поведінку, активність, стосунки, саморегуляцію тощо); емпіричний (дослідження та опис різних моделей, варіантів, стратегій поведінки, відносин, які можна визначити як часткові прояви стилю життя.

Уважаємо, що стиль життя варто розглядати як один із чинників впливу на формування адаптації в екстремальних умовах життя. До основних показників стилю життя відносять:

1) життєву позицію особистості (конструктивну чи деструктивну);

2) оптимізм/песимізм;

3) здоровий спосіб життя (без шкідливих звичок);

4) розвиток самосвідомості за рахунок, щонайменше, самоосвіти;

5) високу мотивацію та самомотивацію досягнень;

6) прагнення постійного особистісного саморозвитку;

7) подолання прокрастинації [5].

Для розуміння особливостей впливу на адаптаційні можливості наведемо коротку характеристику кожної складової.

Життєву позицію особистості ще А. Адлер визначав як головну рушійну силу й умову психічного та соціального розвитку людини. Особливості життєвої позиції визначають мотиви діяльності, поведінки, рівень активності, а найголовніше - спрямованість людини. Життєва позиція додає визначений соціальний і особистісний зміст тому, як і з якою ефективністю людина використовує свої здібності, знання й уміння.

На сьогодні вчені розглядають життєву позицію як внутрішню установку, орієнтацію на певну лінію поведінки, що базується на світоглядних, моральних і психологічних якостях особистості та відображає її суб'єктивне ставлення до суспільства. Це, передусім, спрямованість інтересів особистості у провідних сферах життєдіяльності - у праці, спілкуванні, пізнанні. Отже, життєва позиція визначається вченими як соціально - психологічна характеристика, що окреслює суб'єктивний (активний, діяльнісний) бік становища особистості в структурі суспільства. Життєва позиція може бути активною і пасивною (В.Т.Єфімов, В.М. Маркін, І.П. Хобта), конструктивною і деструктивною (Е. Берн) шодо суспільних цінностей, явищ і проблем, духовною і бездуховною (Е.О. Помиткін), віртуальною і маніпулятивною (С.А. Прядко), негативною і позитивною, егоїстичною і колективістською, гуманістичною і функціональною, моральною і аморальною тощо.

Зрозуміло, що особистість саме з конструктивною спрямованістю має найбільше шансів швидко адаптуватися до стресових умов середовища, що означає пристосуватися без впадання в різного роду розлади психіки чи поведінки.

Надалі розглянемо, що дає оптимістична поведінка в кризових умовах життя. Термін «оптимізм» походить від латинського optimum, що означає «найкращий». Бути оптимістом у традиційному розумінні слова означає очікувати найкращого з можливих сценаріїв розвитку подій у будь-якій ситуації. Оптимізм - погляд на життя з позитивної точки зору. Оптиміст стверджує: світ чудовий, з будь-якої ситуації є вихід, усе вийде добре, всі люди загалом хороші. Загальноприйнятою ілюстрацією оптимістичного підходу на противагу песимістичному є наполовину пуста (або наповнена) склянка з водою. Песиміст скаже, що вона наполовину пуста, а оптиміст - що наполовину наповнена.

Під час воєнних дій у країні коливання настрою й оптимізму/песимізму - це нормальні речі, які відбуваються з кожним, хто опиняється в такому середовищі. Головне завдання - це не втрати себе, віру в перемогу, надію на краще, і рухатися вперед. Чи можна залишитися оптимістом в таких умовах? Відповідь: треба намагатися.

Дослідники визначають здоровий спосіб життя як раціональне та ефективне використання власних життєвих ресурсів, а отже й адаптаційних можливостей. Сюди відносять такі складові: раціональне та здорове харчування, регулярну фізичну активність, якісний і достатній сон, психічну рівновагу та контроль рівня власного стресу, позитивні стосунки з родиною, близькими та друзями, духовний розвиток і можливість для самоактуалізаци та самореалізації, регулярні загартовування і діяльність, спрямовану на збільшення власної енергійності, продуктивності, ефективності, омолодження свого біологічного віку, збільшення власного рівня щастя і щастя близьких людей.

Можемо засвідчити на власних прикладах і прикладах відомих постатей в історії, що людина зі зоровим способом життя, потрапляючи в екстремальні умови, буде мати більше шансів на виживання й успіх ніж та, яка цього немає, оскільки нервову напругу звикла знімати алкоголем, відповідальні рішення приймати - з цигаркою, харчуватися фаст-фудами, щоб швидше, пити енергетики, щоб підбадьоритися, спати поменше, в комп'ютері сидіти побільше тощо. Зрозуміло, що у такої людини як біологічна так і нервова система на межі виснаження навіть у комфортних умовах життя, а потрапляючи в екстремальні умови - і організм, і психіка можуть давати збій, тобто не витримувати неочікувані стреси.

Одним з найефективніших методів навчання здоровому способу життя справедливо вважають тренінг. Бо це одночасно спілкування, ефективна форма засвоєння знань, інструмент для формування умінь та навичок, форма розширення досвіду, цікавий процес пізнання себе та інших. Тренінги з тематики здорового способу життя можуть бути спрямовані на досягнення таких цілей як:

- підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до власних можливостей досягти доброго здоров'я, провадити здоровий спосіб життя;

- формування навичок здорового способу життя;

- розвиток асертивної поведінки;

- активізація зусиль громадськості в напрямі конструктивного розв'язання проблем здоров'я;

- пошук ефективних шляхів розв'язання нагальних місцевих проблем здоров я завдяки об єднанню в тренінговій роботі спеціалістів установ і організацій різних галузей, органів місцевого самоврядування, причетних до зазначеної проблеми;

- зміна поглядів на конкретні питання здоров'я та пошук їх вирішення.

Надалі, розглянемо таку якість як самосвідомість, це усвідомлення особою самої себе на відміну від інших - інших суб'єктів і світу взагалі. Формується у результаті вибудови власної Я-концепції (знання про себе). На відміну від свідомості самосвідомість вирізняється своєю спрямованістю: якщо свідомість орієнтована на об'єктивний світ, то об'єктом самосвідомості є суб'єктивний, внутрішній світ особистості.

Розвиток самосвідомості - це процес постійного прагнення до досконалості, прагнення контролювати власні дії (поведінку, вчинки) і, навіть, думки (бажання й установки), нести відповідальність за все, що може відбуватись у власному життєвому просторі. Самосвідомості особистість має набути уже в підлітковому віці (бо кримінальна відповідальність з 14 років), хоча наш досвід показує, що навіть у студентському середовищі далеко не всі студенти самосвідомі.

Людина з високим рівнем самосвідомості, потрапляючи в екстремальні ситуації, владна оцінити ситуацію й відділите те, що залежить від неї, від того, на що вплинути не може. Це дає можливість не опустити руки й не стати заручником ситуації, а як варіант, окреслити свій простір і продовжувати жити, прагнути, розвиватися й досягати. Це також дає можливість приймати вірні рішення, здійснювати постановку цілей й шукати конструктивних шляхів їх здійснення.

У складних умовах військових дій не можна втрачати мотивацію, самомотивацію, прагнення досягати. Мотивація досягнень - прагнення суб'єкта до поліпшення результатів, бажання не зупинятися на досягнутому, наполегливість у досягненні своїх цілей, прагнення домогтися свого, незважаючи на труднощі. Люди, що володіють високим рівнем мотивації досягнення, шукають можливості, впевнені у власних силах, готові брати на себе відповідальність, рішучі в невизначених ситуаціях, виявляють наполегливість у прагненні до мети, отримують задоволення від розв'язання цікавих і складних завдань, які не розгубляться в ситуації змагання, виявляють велику наполегливість при зіткненні з перешкодами. Отже, мотивація досягнень конче необхідна і викладачам і студентам щоб адаптуватися до стресових ситуацій воєнного стану і продовжувати здійснювати освітній процес.

Надалі, особистісний саморозвиток - зростання і розвиток особистості - найбільш загальне поняття, що описує всі позитивні зміни в особистості як результат внутрішніх процесів і зовнішніх впливів. Відбувається за рахунок наполегливого бажання суб'єкта та опосередковано під впливом обставин. Особистісний розвиток можна констатувати там, де зафіксовані стійкі зміни в основних підструктурах загальної психологічної структури людини, зокрема, в спрямованості, спілкуванні, самосвідомості, характері тощо. У складних життєвих обставинах, на кшталт війни, особистісний саморозвиток допомагає долати труднощі, загартовує силу волі та стійкість переконань.

Отже, розглянувши всі складові стилю життя, можемо стверджувати, що він має надавати людині фізичних, емоційних, духовних, енергетичних сил для подолання стресових ситуацій, стійкості під час ситуації з пандемією Covid-19, виживання в суворих реаліях військових дій, а також високих адаптаційних можливостей до стресогенних умов сьогодення. Однак це лише один аспект пристосування до війни, у якій ми опинилися.

Другим важливим моментом є навчання й розвиток адаптаційних можливостей і ресурсів для тих людей, які просто жили і не замислювалися про власний стиль життя. Таким особам сьогодні дуже важко, і тому вченим і дослідникам необхідно розробляти і впроваджувати шляхи розвитку, оптимізації та підвищення адаптаційних можливостей організму. На сьогодні визначено, що більшість людей безпорадні, тому що опинилися в стані страху за власне життя та життя близьких, у стані ізоляції від рідних, у стані самотності та постійної тривожності, що призводять до психо-емоційних розладів, напруженості, а відтак, до зневіри в себе та в краще майбутнє [6, 7].

Надалі, розглянемо заходи підвищення адаптаційних ресурсів, які пропонують учені та дослідники. На сьогодні важливо обрати й використовувати безліч засобів і методів, які в умовах вищої школи визначаються можливостями закладу. Ми назвемо деякі, найбільш поширені серед психологів і педагогів, розділивши їх на інформаційний і практичний блоки:

I - інформаційний:

1) Семінар (вебінар) - підготовлена й озвучена ведучим проблемна тема з інформуванням власного бачення щодо вирішення. Зазвичай відбувається з обговоренням і пропозиціями.

2) Круглий стіл - де організатори виносять на загал проблемні питання й відкрито обговорюють з присутніми. Наприкінці виносяться спільні рішення та бачення можливої співпраці.

3) Конференція (різних масштабів від всеукраїнських до міжнародних) - позитивним слід відмітити таку взаємодію широкого кола як науковців і дослідників. так і практиків і просто зацікавлених осіб, озвучування різних підходів, розробок, напрацювань до проблем, які хвилюють.

4) Міні-лекція - узагальнена назва словесного повідомлення інформації. Метою міні-лекції є передача знань. Це однобічний вид спілкування та дієвий спосіб забезпечення учасників навчальною інформацією за короткий проміжок часу.

II - практичний блок:

1) Соціально-психологічний тренінг - дієвий практичний засіб розвитку адаптаційних можливостей; переваги - тренер працює з групою 10-12 осіб, а в учасників є можливість бачити реакції інших, аналізувати думки інших, зіставляти з власним баченням, мати більш широке коло можливих шляхів вирішення проблеми, усвідомлювати власні переваги або недоліки, здобувати не лише теоретичні знання, але й формувати навички.

2) Індивідуальна консультація психолога - більше підійде для інтравертованих осіб, які не можуть виносити на загал власні проблеми й обговорювати їх у групі.

3) Реабілітація - система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, процесів, якостей, властивостей особистості, створення сприятливих умов для її розвитку та засвоєння.

4) Допомога соціального працівника, який виконує різноманітні види допомоги, зокрема, просто комунікацію для одиноких чи хворих людей, так і окремі дії, пов'язані з прибиранням чи закупівлею продуктів тощо, для полегшення подолання людиною, сім'єю або групою людей тимчасових труднощів, пов'язаних як із власним здоров'ям, так і з проблемами в соціумі. Соціальний працівник в закладі вищої освіти - це та клейковина, гармонізатор, що згуртовує колектив як викладачів так і студентів.

Сучасні дослідження показують, що одним із найдієвіших засобів оптимізації адаптаційних можливостей до стресогенних умов життя є психологічний тренінг. У тренінгах формується усвідомлене та відповідальне ставлення до власного здоров'я, до думок, вчинків, поведінки, відбувається навчання адекватним методам постановки цілей та прийняття рішень, здійснюється перегляд стосунків, оцінка оточення тощо. Позитивним слід відмітити використання онлайн ресурсів, які надають можливість здійснювати тренінгові заходи навіть в умовах ізоляції та війни [8].

Метою психологічного тренінгу з оптимізації адаптаційних ресурсів викладачів і студентів має бути розвиток знань, умінь і навичок щодо свідомого покращення можливостей фізичної і психічної стійкості до стресогенних умов воєнного стану й усього, що з ним пов'язано. Такий тренінг має містити інформаційний блок, оскільки знання - велика сила людини, оскільки далеко не всі знають методи підвищення власної адаптації. А також практичний блок, де учасників навчають конкретних вправ по роботі з власними емоціями, по вирівнюванню дихання, свідомим станам заспокоєння і врівноваженості, контролю за думками, методам релаксації тощо.

Корисними для педагогів і студентів можуть стати позитивні настрої, розроблені разом з тренером, аутотренінги, спрямовані на підвищення самооцінки, віри в себе, медитативні техніки, навчання зосередженню й, головне, позитивному ставленню до майбутнього. Учасники тренінгу мають отримати не лише знання, а й позитивний енергетичний та емоційний заряд, який допомагатиме стійко долати різні перешкоди, пов'язані з війною.

Результатом участі у таких тренінгах мають бути зафіксовані стійкі зміни особистості: зниження тривожності, збільшення проявів позитивних емоцій замість страху, бажання переходу до здорового способу життя, бажання здобувати нові знання, мріяти про щасливе майбутнє, обирати конструктивний стиль життя тощо.

Розробка програми зазначених психологічних тренінгів для учасників навчально-виховного процесу вищої школи буде предметом наших подальших публікацій.

Висновки. Автори переконані, що в закладах вищої освіти в умовах військових дій можна й необхідно впроваджувати заходи з підвищення адаптаційних можливостей викладачів та студентів до стресогенних умов. Проведення таких заходів на сьогодні забезпечують різні платформи онлайн ресурсів, які можна використовувати з врахуванням можливостей закладу. У наукових публікаціях представлені різні підходи до оптимізації адаптації людини до стресових умов життя, які можна використати й до умов воєнного стану. Оскільки війна затягнулася, сподіватися, що скоро все мине й чекати, що «потім», «колись» почну займатися собою - не можна! «Тут і зараз», «саме сьогодні» - нагадує нам психологія, потрібно проводити з викладачами та студентами консультації, міні-тренінги, повномасштабні тренінгові заходи з підвищення адаптації до складних умов навчання та діяльності.

Розроблена програма психологічного тренінгу з оптимізації адаптаційних ресурсів особистості для викладачів і студентів буде нами представлена у наступних публікаціях.

Література

1. Крамаренко І.С., Корнішева Т.Л., Сілютіна І.О. Адаптація дистанційного навчання у вищій школі до умов воєнного стану. Пе^рспект^в^ та іннова'^'ії науки (Сері^я «Педагогіка», Серія «Психологія», Сері^ «Медицина»). 2022. №4 (9). С. 192-205. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2022-4 (9) - 192-205

2. Даниленко Н.В., Батир Р.Ю. Здоровий спосіб життя та засоби його формування. Грааль науки. 2021. №4. С. 504-510. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.093

3. Шевчук І.Б., Шевчук А.В. Освітня аналітика крізь призму війни: виклики та можливості для вищої школи України. Економіка та суспільство. 2022. №39. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-39-80

4. Кскун O+М. ?Ч¦Ц»н“Ш°Щь·ГЦ»адаптаційних мoжливoстей людини: психoфiзioлoriчний аспект забезпечення діядьнссті: мoнoграфiя. Київ: Мілєніум, 2004. 265 с.

5. Помиткіна Л.В., Мельник Н.І., Ковтун О.В., Ладогубець Н.В. Подолання психологічної прокрастинації викладачів та студентів в освітньому просторі в постпандемічний період та в умовах війни. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіш», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). 2023. №10 (28). C.646-656. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2023-10 (28) - 646-656

6. Помиткіна Л.В., Ковтун О.В., Ладогубець Н.В. Трансформація освіти в постпандемічний період: аналітичний огляд. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Сері^ «Медицина»). 2022. №2 (7). С. 934-942. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2022-2 (7) - 934-942

7. Помиткіна Л.В., Ковтун О.В., Ладогубець Н.В., Кокарєва А.М. Аналіз методичних ресурсів психології та педагогіки вищої школи в період постпандемії. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). 2022. №12 (17). С. 269-278.https://doi.org/10.52058/2786-4952-2022-12 (17) - 405-415

8. Помиткін, Е.О., Помиткіна, Л.В., Іванова, О.В. Дослідження емоційний станів учителів НУШ у період пандемії Covid-19 з використанням електронного ресурсу. Інформаційні технології і засоби навчанню. 2020. Т.80. №(6). С. 267-280https://doi.org/10.33407/itlt.v80i6.4179

References

1. Kramarenko, I.S., Kornisheva, T.L., &Siliutina, I.O. (2022). Adaptatsiia dystantsiinoho navchannia u vyshchii shkoli do umov voiennoho stanu [Adaptation of distance learning in higher school in the conditions of martial law]. Perspektyvy ta inn©–-vatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna») - Electronic scientific journal «'Prospects and innovations of science» (Series «Psychology», Series «Pedagogy», Series ^f» Medic^^e^ff), 4 (9), 192-205. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2022-4 (9) - 192-205 [in Ukrainian].

2. Danylenko, N.V., &Batyr, R. Yu. (2021). Zdorovyi sposib zhyttia ta zasoby yoho formuvannia [Healthy lifestyle and means of its formation]. H^raal nauky - Grail of Science, 4, 504-510. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.093 [in Ukrainian].

3. Shevchuk, I., &Shevchuk, A. (2022). Osvitnia analityka kriz pryzmu viiny: vyklyky ta mozhlyvosti dlia vyshchoi shkoly Ukrainy [Educational analytics through the prism of war: challenges and opportunities for higher education in Ukraine]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and society, 39.https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-39-80 [in Ukrainian].

4. Kokun, O.M. (2004). Optymizatsiia adaptatsiinykh mozhlyvostei liudyny: psykhofiziolohichnyi aspekt zabezpechennia ^ialnosti [Optimization of human adaptation possibilities: psychophysiological aspect of activity ensuring]. Kyiv: Millenium [in Ukrainian].

5. Pomytkina, L.V., Melnyk, N.I., Kovtun, O.V., &Ladohubets, N.V. (2023). Podolannia psykholohichnoi prokrastynatsii vykladachiv ta studentiv v osvitnomu prostori v postpandemichnyi period ta v umovakh viiny [Overcoming the psychological procrastination of teachers and students in the educational space in the post-pandemic period and in the conditions of war]. Perspektyvy ta innovatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna») - Prospects and innovations of science (Series «Psychology», Series «Pedagogy», Series «Medicine»), 10 (28). 646-656. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2023-10 (28) - 646-656 [in Ukrainian].

6. Pomytkina, L.V., Kovtun, O.V., &Ladohubets, N.V. (2022). Transformatsiia osvity v postpandemichnyi period: analitychnyi ohliad [Transformation of education in the postpandemic period: analytical review]. Perspektyvy ta innovatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna») - Prospects and innovations of science (Series «Psychology», Series «Pedagogy», Series ⁿ^edic^^e^ff), 2 (7), 934-942. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2022-2 (7) - 934-942 [in Ukrainian].

7. Pomytkina, L.V., Kovtun, O.V., Ladohubets, N.V., &Kokarieva, A.M. (2022). Analiz metodychnykh resursiv psykholohii ta pedahohiky vyshchoi shkoly v period post pandemii [Analysis of methodical resources of high school psychology and pedagogy in the postpandemic period]. Perspektyvy ta innovatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna») - Prospects and innovations of science (Series «Psychology», Series «Pedagogy», Series «Medicine»), 12 (17), 269-278. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2022-12 (17) - 405-415 [in Ukrainian].

8. Pomytkin, E.O., Pomytkina, L.V., &Ivanova, O.V. (2020). Doslidzhennia emotsiinyi staniv uchyteliv NUSh u period pandemii Covid-19 z vykorystanniam elektronnoho resursu [Electronic resources for studying the emotional states of new Ukrainian school teachers during the Covid-19 pandemic]. Information Technologies and Learning Tools, 80 (6), 267-280 https://doi.org/10.33407/itlt.v80i6.4179 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru