Особливості емоційної компоненти взаємостосунків у сиблінговій підсистемі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв

Особливості емоційної компоненти взаємостосунків у сиблінговій підсистемі

Кучманич Ірина Миколаївна

кандидат психологічних наук, доцент

доцент кафедри психології

Анотація

Сиблінгова підсистема є однією з важливих у сімейній системі й уключає братів, сестер та їх взаємини. Провідними функціями підсистеми є підготовка дітей до взаємодії з однолітками та рівними за статусом особами. Стосунки між сибсами сприяють розвитку лідерських якостей, вмінню домовлятися, дружити, конкурувати, відстоювати власну точку зору тощо. Незважаючи на значущість сиблінгових стосунків та їх тривалість упродовж життя особистості, наразі бракує наукових розвідок в цьому напряму.

Взаємини між сиблінгами є досить складними та унікальними. З одного боку, між дітьми панує прийняття, близькість, прив'язаність та любов. З іншого боку, у стосунках виявляються злість, ворожість, заздрість, ревнощі, ненависть. Така амбівалентність переживань спричинює напруження в підсистемі та в сім'ї загалом, що може призвести до конфліктів та відчуження. Найскладнішими для переживання є саме почуття заздрості, ревнощів, злості та ненависті, оскільки ці феномени емоційно-чуттєвої сфери мають яскраво виражений деструктивний бік. Водночас розуміння закономірностей та нормативності виникнення цих складних переживань у стосунках сибсів здатно значно зменшити переживання членів родини, що сприятиме налагодженню конструктивних взаємин.

Переживання роздратування, злості, агресії є важливими при вибудовуванні власної ідентичності, оскільки спрямовані на від'єднання від значущого іншого, самоствердження, самозахист. Шляхом конкуренції з сиблінгами дитина вчиться автономії та усвідомленню власної унікальності.

Заздрість є також важливим переживанням між сиблінгами. Вона з'являється на тлі порівняння з іншим, усвідомлення певних переваг сиблінга та бажання досягти цього ж. Так виникає конструктивна заздрість, яка мотивує на досягнення. У деяких сиблінгових взаєминах, при відповідній батьківській позиції, заздрість може набувати ознак деструктивності та спричинювати важкі психологічні наслідки для дітей.

Ревнощі між дітьми виникають у ситуаціях, коли є загроза втратити прихильність об'єкту (батьків) та бути покинутим. Ревнощі виникають у тріадних взаєминах, де дитина може стикатися з тим, що значущий дорослий задовольняє потреби іншої дитини в більшому обсязі.

Ці та інші емоційно-чуттєві феномени часто зустрічаються в сиблінгових стосунках і мають свої позитивні та негативні сторони.

Ключові слова. Сиблінги, підсистема, взаємини, емоції, почуття, заздрість, ревнощі, злість, конфлікти, суперництво.

Kuchmanych Iryna Mykoliivna Ph.D. in psychology, Assistant Professor Department of Psychology, Petro Mohyla Black Sea National University, Mykolaiiv

Pecularities of the emotional component of relationship in the sibling subsystem

Abstract

The sibling subsystem is one of the most important subsystem in the family system and includes brothers and sisters and their relationships. The main function of the subsystem is the preparation children for interaction with peers and persons of equal status. Relations between sibs contribute the development of leadership qualities, the ability to negotiate, to make friends, to compete, to defend their own point of view, etc.. The relationship of siblings and their very long life are very important. But there is currently a lack of scientific research in this branch.

The relationship is complicated and unique between siblings. On the one hand, acceptance, intimacy, affection and love are dominated between children. On the other hand, anger, hostility, envy, jealousy, hatred are manifested in relationships. This ambivalence of experiences causes tension in the subsystem and in the family as a whole, so that can lead to conflicts and to alienation. The feelings of envy, jealousy, anger and hatred are the most difficult, because these phenomena of the emotional and sensual sphere have a pronounced destructive side. At the same time, understanding the patterns and normativity of the occurrence of these complex experiences in the sibilings relationships can significantly reduce the feelings of family members, which will contribute to the establishment of constructive relationships.

Such emotions as irritation, anger, aggression are important in building their own identity, because they are aimed at disconnecting from a significant other, self-affirmation, self-defense. By competing with siblings, the child learns autonomy and awareness of his own uniqueness.

Envy is also an important emotion between siblings. It appears on the background of comparison with another, of awareness of certain advantages of sibling and of the desire to achieve the same. In some sibling relationships, with an appropriate parental position, envy can take on signs of destructiveness and cause severe psychological consequences for children.

Jealousy between children is emerged in situations where a threat of losing attachment to the object (for example parents) and an opportunity being abandoned are existed. Jealousy is occured in triad relationships, where a child may be faced with the fact that a significant adult satisfies the needs of another child to a greater extent.

These and other emotional-sensual phenomena are often found in sibling relationships and have their own positive and negative sides.

Keywords. Siblings, subsystem, relationships, emotions, feelings, envy, jealousy, anger, conflicts, rivalry.

Постановка проблеми

сиблінговий сімейний переживання стосунки

Науковий інтерес до сімейних стосунків виник ще в середині ХХ століття у зв'язку з розвитком системної сімейної психотерапії. Сім'я, як і особистість, із точки зору системного підходу є живою відкритою системою. Відповідно, кожна сімейна система складається з певних елементів (підсистем), що утворюють єдність, та сукупності їх взаємозв'язків. Наразі виоремлюють такі елементи сімейної системи: індивідуальна, подружня, батьківсько-дитяча та сиблінгові підсистеми. У сучасній психологічній науці набільшу увагу дослідники приділяють вивченню батьківсько-дитячої, подружньої та індивідуальної підсистем (Т. Дучимінська, З. Кісарчук, Л. Магдисюк, Р. Мороз, М. Мушкевич, Н. Максимова, Т. Титаренко, Т. Яблонська тощо). Водночас не такими численними є дослідження сиблінгової підсистеми.

Сиблінгова підсистема складається з братів та сестер нуклеарної сім'ї. У цю підсистему також входять прийомні та усиновлені діти. Провідна функція підсистеми - це сприяти розвитку навичок взаємодії дітей із однолітками. Саме у стосунках із однолітками дитина розвиває лідерські якості; вчиться домовлятися та, водночас, відстоювати власну позицію; конкурувати; дружити тощо.

Найбільше висвітлено питання взаємодії між сибсами в психоаналітичних розвідках (А. Адлер, М. Боуен, З. Фройд, К. Юнг). Вчені доводили унікальність і значущість цих стосунків та їх вплив на розвиток особистості. Так, сиблінгові стосунки є зазвичай більш тривалими за батьківсько-дитячі, тому може виникати значна кількість факторів, що впливають на становлення дитини. Також унікальність сиблінгових взаємин полягає в тому, що в межах цієї підсистеми поєднується рівність за статусом та різність за особистісними характеристиками і віком. Ці дві тенденції спричинюють різні за характером стратегії взаємостосунків - боротьбу й конкуренцію, прийняття й кооперацію. Крім того, взаємини між братами та сестрами, з одного боку, пов'язані родинними зв'язками; з іншого боку, ці стосунки вибудовуються з позиції рівних, однолітків, незважаючи на різницю у віці. Це спричинює емоційну наповненість, амбівалентність та цінність цих стосунків у житті особистості. Незважаючи на те, що в науці визнається значущість сиблінгових взаємостосунків на розвиток особистості, вкрай мало українських дослідників вивчають специфіку побудови та впливу емоційно-чуттєвої складової взаємин між сибсами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання вибудовування стосунків у сиблінговій підсистемі найбільше висвітлено у працях зарубіжних дослідників: M. Feinberg, M. Katoch, S. Nandwana, S. McHale, H. Riggio, A. Solmeyer. Вітчизняні науковці, які вивчали проблему взаємин між сибсами - М. Алексєєва, І. Дідук, М. Миколайчук, Ю. Примак тощо.

Мета статті - теоретично дослідити емоційний аспект взаємостосунків у сиблінговій підсистемі сімейної системи

Виклад основного матеріалу

У загальному розумінні взаємостосунки - це ті звязки між людьми, які викликають суб'єктивні переживання в особистості та виявляються у вигляді певного ставлення до іншого. З точки зору системного підходу, взаємостосунки між членами сімейної системи є більш інтенсивними, ніж їх зв'язки за межами сім'ї. Крім того, взаємодія між підсистемами всередині є більш продуктивною, ніж взаємодія з будь-якими іншими елементами. Йдеться про те, що за певний проміжок часу члени родини створюють та реалізують певну кількість дій, які мають емоційно-насичене забарвлення (Л. фон Берталанфі, С. Мінухін, Й. Швайтцер, А. фон Шліппе та ін.).

Сиблінгова взаємодія є тривалою та неоднорідною. У сучасних дослідженнях зазначається, що зв'язок між братьями та сестрами характеризується циклічністю, тобто можна виокремити певні етапи взаємодії в сиблінговій підсистемі. Так, у дитинстві сиблінги утворюють своєрідне «об'єднання», де постійно грають і взаємодіють. У шкільні роки братів та сестер об єднує спільне прагнення «вийти» за межі сім ї та якнайшвидше набути соціальних навичок. Підлітковий вік характеризується амбівалентністю у стосунках сиблінгів: з одного боку, у взаєминах панують негативні емоції та конфлікти, а з іншого - діти сприймають один одного як порадника та друга. У доросломі віці брати та сестри, як правило, спілкуються не так часто: вони роз'їжджаються, створюють власні сім'ї. Втім у цей період встановлюються унікальні стосунки в системі «дядько/тітка - племінник/племінниця». У старості сиблінги активно підтримують один одного. На цій стадії часто відбувається така інтенсифікація братерсько-сестринських взаємин, яка нагадує період їх дитинства. Таким чином, упродовж життя у стосунках між сибсами спостерігаються і періоди зближення, і періоди віддалення, які насичені емоційними переживаннями [1].

У сиблінговій підсистемі емоційні взаємини забарвлені різними, а іноді й амбівалентними почуттями. На одному полюсі у таких взаєминах спостерігається любов, прив'язаність, прийняття. Інший полюс - це роздратування, злість, ненависть, ревнощі та заздрість. Така емоційна палітра у стосунках породжує різні аспекти взаємодії у підсистемі - підтримку, взаємодопомогу, кооперацію, а також численні конфлікти, суперництво та боротьбу. Це породжує значне напруження в сімейній системі та загострює стосунки в батьківсько-дитячій підсистемі, хоча самі сибси можуть не вважати такі стосунки проблемними. Варто наголосити, що умовний баланс боротьби та солідарності зумовлює стабільність підсистеми, позитивно впливає на дітей, спричинює їх психологічний розвиток та готує до подальшої соціалізації. Стагнація стосунків в зоні хронічного конфлікту домінування та ієрархії найчастіше спричинена обмеженням ресурсів в сімейній системі. Так, якщо потомки одного покоління відчувають недостатність умов для виживання, то скоріше за все у них посилюватиметься боротьба одного з одним. Така ситуація може розгортатися, якщо обмеженими є ресурси батьків й вони не можуть надати дітям рівноцінного емоційного та матеріального забезпечення.

Серед визначених емоційно-чуттєвих переживань, які виникають між братами та сестрами, безумовно найбільшу увагу привертають саме складні, виснажливі почуття злості, заздрості та ревнощів. Саме ці феномени емоційної сфери дестабілізують сімейну систему, можуть викликати неоднозначні реакції батьків та спричинити психотравмуючий вплив на самих дітей.

Роздратування, злість, ненависть та агресію досить часто можна спостерігати у стосунках сиблінгів. З одного боку, виокремлені емоційно-чуттєві переживання важливі при розмежуванні, самоствердженні, самозахисті. І саме у сиблінговому просторі ці навички дуже добре набуваються. У батьківській підсистемі дитина не конкурує з батьками, її ідентичність скоріше вибудовується у любові та прийнятті. Маленька дитина повністю ідентифікується з матір ю, а в сиблінговіи підсистемі через конкуренцію з рівними, у дитини з'являється жага до самостановлення, автономії, усвідомлення власної унікальності [2].

З іншого боку, вороже ставлення сиблінгів один до одного може бути пов'язано з низкою факторів: особливостями характеру дітей, статтю, ворожим ставленням до них батьків, специфікою вирішення конфліктів у сімейній системі, яку наслідують діти, насильством, стресовими ситуаціями тощо. Так, сучасні дослідження висвітлюють таку динаміку: найбільший рівень ворожості та агресії у взаєминах спостерігається у сиблінгів підліткового віку; конфлікти між братами та сестрами зменшуються після раннього підліткового віку; хлопці частіше повідомляють про агресивне ставлення до братів та сестер, на відміну від дівчат; діади з протилежної статі повідомляють про те, що частіше стикаються з переживаннями злості та агресивного ставлення, ніж одностатеві сиблінгові діади [3].

Заздрість є такою невід'ємною складовою емоційної компоненти сиблінгових взаємин. У психологічних розвідках Йдеться про те, що заздрість - це почуття, яке виникає при благополуччі, успіхах та перевагах іншої людини (Є. Ільїн). Здебільшого підкреслюється деструктивно-негативний характер заздрості. Водночас багато психологів підкреслюють і позитивні аспекти цього почуття. Так, почуття заздрості мотивує індивіда на конкуренцію, змагальність для реалізації істинних потреб та досягнення поставлених цілей.

У сиблінговій підсистемі заздрість виникає у зв'язку з тим, що один із сиблінгів вбачає в іншому більш привабливі характеристики: зовнішність, риси характеру тощо. Також у дитини може виникати ідея, що інший володіє більш кращими матеріальними речами. Відповідно на тлі заздрості з'являється бажання «зрівнятися» з сиблінгом або навіть «перевищити» його. Так виникає конкуренція, як прояв конструктивної заздрості, що спонукає до діяльності.

Втім варто зазначити, що конструктивна заздрість та конкуренція між сиблінгами виникають в тих системах, де батьки здатні бути справедливими. Хоча батьки не можуть задовольнити потреби дітей у повному обсязі й розуміють справедливість по-різному, все ж цей принцип має обов'язково бути реалізований у системі. Бути справедливим - це постійно співпереживати тому, що відбувається між сиблінгами під час конфліктів; співпереживати кожному сиблінгу й при необхідності допомогти дітям визначити свої межі; допомогти сиблінгам визначити свої сильні сторони і усвідомити різницю [].

Ревнощі - це ще одне сильне переживання, яке виникає в стосунках між сибсами. Ревнощі - це почуття, яке має місце в тріадних стосунках, де двоє мають близькі стосунки, а третій не отримує бажаного ставлення до себе.

В. Каст трактує ревнощі як болісний страх (що сам себе посилює) того, що доведеться розділити з іншою людиною або взагалі втратити прихильність близької та значущої людини. Відповідно у глибині почуття ревнощів є страх покинутості.

Ревнощі в сиблинговой підсистемі абсолютно закономірне явище, яке досить часто зустрічається і пов'язане з конкуренцією. Діти завжди боротимуться за увагу та любов матері, оскільки при появі нових членів сім'ї виникає загроза втратити її. Сиблінгові ревнощі не залежить від статі (її переживають і хлопчики, і дівчатка), але більш виражені у дітей до підліткового віку [4].

Переживання заздрості, ревнощі та суперництво виникають та усвідомлюються не у всіх сиблінгових стосунках. І хоча поява цих феноменів емоційно-чуттєвої сфери цілком закономірна, все ж в деяких сім'ях вони яскраво не виявляються. Спираючись на описану С. Банком і М. Каном типологію сиблінгових стосунків, можна виявити такі взаємини між сибсами, де ці почуття пригнічуються та не переживаються дітьми. Загалом ця типологія розкриває особливості ідентифікації та стосунків між братами та сестрами. Вчені розрізняють та описують 8 основних моделей на континуумі від співробітництва до суперництва, від повного злиття до ворожості.

Близнюкове злиття. Стосунки вибудовуються за девізом: «Ми - єдине ціле», «Ми - однакові», «Між нами немає ніякої різниці». Між братами та сестрами можна спостерігати надмірний взаємозв'язок. На перший план висувається принцип спільності та взаємної залежності, котрий ніколи не припиниться. У такій системі діти бувають емоційно теплими, щедрими. Втім ці стосунки статичні, мало змінюються, в них мало можливостей для розвитку. Якщо в підсистемі спостерігається різниця, то виникають компліментарні стосунки. Наприклад, один інтелектуально розвинений, інший - не такий розумний. Тоді виникає співзалежність: один наставляє, стає помічником, інший - приймає допомогу. Через те, що різниця між сиблінгами значуща, а провідним принципом побудови стосунків є взаємозалежність, то конкуренція, заздрість, конфлікти в цих стосунках не виникають, бо місце кожного є визначеним і зайнятим.

Розмита єдність. У таких стосунках панує принцип: «Я не знаю точно, хто я. Можливо, можу бути таким, як ти». Відповідно також не спостерігається переживання заздрості та ревнощів, оскільки сибси не відокремлюють себе один від одного й не можуть порівнювати.

Поклоніння ідеальному герою. Тут провідною є позиція поклоніння: «Я тобою пишаюся й хочу стати таким, як ти». Відсутність психологічної дистанції, неможливість відокремитись та відчути свою індивідуальність породжують надмірну згуртованість та пригнічують переживання окреслених почуттів.

Взаємозалежність, віддане прийняття. У стосунках здебільшого проголошується така ідея: «Ми багато в чому з тобою схожі. Ми завжди повинні піклуватися один про одного, незалежно від різниці між нами». Почуття заздрості та ревнощів при такій конфігурації взаємин також неможливі, через надмірне єднання та відсутність індивідуальності кожного з сибсів.

Динамічна незалежність, конструктивна діалектика. Взаємозв'язки між сиблінгами ґрунтуються на принципі: «Ми схожі, але різні. Це складна задача, яка дає нам можливості для зростання». При такому типі стосунків очевидними є спільні риси й різниця. Конкуренція як виклик, який уключає в себе можливості для зростання. Схожість сиблінгів виявляється в тому, що кожен відчуває власну силу й спільність їм здається привабливою. Таким чином, утворюється ідея не тільки рівноправності, але й рівноваги. У такій сиблінговій підсистемі багато конкуренції та заздрості. Заздрість вербалізується та стає конструктивною, оскільки сиблінг не намагається перенести все на іншого, а прагне всім показати, що він і сам може це досягти. Такі діти ростуть у батьків, які є емоційно присутніми й готовими прийти на допомогу за потреби, можуть витримати заперечення й протести дітей, намагаються бути справедливими. У дорослому житті такі діти можуть вибудовувати партнерські стосунки, де будуть шукати рівноправність та рівновагу. Також у подальшому вони стають здатними конкурувати між собою, втім інколи можуть потребувати арбітра.

Ворожа незалежність, деструктивна діалектика. Стосунки за принципом: «Між нами значна різниця. Ми не сильно схожі один на одного, але ми потрібні одне одному». Незважаючи на помітну різницю й нестачу симпатії, сиблінги відчувають значну залежність одне від одного. Такі сиблінги конфліктують, страждають, що вони нещасні, але все ж таки ще більше страждають, коли «не мають цього страждання». Фоном такого типу стосунікв у сиблінговій підсистемі стають батьки, які є емоційно недоступними, байдужими й нехтують дітьми. Діти проектують загрозу, емоційно заряджені, відторгнуті й витіснені частини себе на сиблінгів, як на людей, які завжди поруч і на яких, на відміну від батьків, можна спиратися.

На братів/сестер проектуються частини особистості, перш за все, агресивні. Сиблінгу, який проектує, треба продовжувати контролювати та боротися з цими частинами і це робиться завдяки проектівній ідентифікації. У такій системі виникає багато заздрості, яка не може стати конструктивною й не може стати поштовхом для розвитку. Безпосередньо у стосунки цю заздрість неможливо виявляти, бо можна втратити єдині стабільні взаємини. Конкуренція й заздрість сильні, але їх виявляти не можна, бо ролі достатньо ригідно розподілено в сімейній системі. Єдиним виходом можуть стати стосунки поза межіми сім'ї (наприклад, психотерапія), де терапевт допоможе пережити параноїдно-шизоїдну фазу, а потім перейти до депресивної й, таким чином, поступово перебудувати стосунки з рівними.

Жорстка диференційованість, поляризоване неприйняття. Девіз, який панує у взаєминах: «Ти так відрізняється від мене. Я не хочу від тебе залежати, я не хочу стати таким, як ти». У таких сімейних системах між сиблінгами відбулось менше проективних ідентифікацій, тому вони не залежить одне від одного і кожен переживає тотальну самотність. У таких стосунках чітко розподілені ролі «жертви-агресора», заздрять обидві сторони, однак більше заздрості у «жертви». Важливо, що незважаючи на це, інший все-рівно залишається значущим. У таких стосунках брати/сестри сприймаються викривлено, схематично, що впливає на подальше доросле життя кожного з ним. У патнерських стосунках від сильної тривоги парнери захищаються жорстокістю та суворістю. Такий вид стосунків досить складно піддається психокорекційним впливам.

Відречення, деідентифікація. Сиблінги у взаємостосунках ставляться один до одного за принципом: «Ми відрізняємось один від одного у всьому. Я не потребує тебе, ти мені не подобаєшся. Мені байдуже, чи ми зустрічатимемось із тобою, чи ні». Така ідентифікація стає захистом від комплексу Каїна, «смертоносних намагань вбити брата/сестру». Деідентифікація, або заперечення стосунків, характерне для тих сімей, де дітей поділяють на хороших та поганих, здорових та хворих тощо. Тому єдиним способом, щоб з упоратись із негативними переживання, в тому числі з заздрістю та ненавистю, є захисне розщеплення. Як правило, такі сім'ї - це нарцисичні системи, в яких «улюбленець» повинен допомагати батькам підтримувати їх самооцінку, а діти, які не є «хорошими» - становлять серйозну загрозу самооцінці батьків. Дітей нацьковують один на одного шляхом, коли один є тільки прикладом для наслідування, а інший - завжди поганий. У таких умовах сиблінги не можуть бути собою й вимушені застосовувати нарцисичну компенсацію - вважати, що їм ніхто не потрібен. У дорослому житті такі партнери мають значні труднощі з переживанням близькості і залежності в парі.

Як згадувалося вище, в ситуаціях, де в сиблінговій підсистемі відбувається деідентифікація, або зречення брата/сестри, можемо спостерігати комплекс Каїна. Цей комплекс притаманний людям, які схильні до хронічного переживання почуття заздрості, постійного соціального порівняння й при цьому відчувають, що їх увесь час «не обирають». Якщо «повалення з трону» та відкинення на периферію уваги відбувалося надто болюче (коли батьки робили це неодноразово і жорстко), то символічні прагнення «вбити сиблінга» буде складно стримати дитині. Тому у такому випадку єдиним можливим варіантом стає відщеплення и емоційний розрив. Така ситуація стає можливою в сімейних системах, де одна дитина стає улюбленою для батьків, а інші відчувають, що їх відкинули. «Відкинуті» діти заздріть та ревнують до інших, але нічого не можуть зробити з цими переживаннями, оскільки відчувають, що батьки не підтримають їх за жодних обставин.

Узагальнюючи психологічні характеристики дітей, які зіткнулися з відкиненням батьків та в яких спостерігається комплекс Каїна, можемо визначити наступне:

це діти, яких «відкинули» через те, що вони «погані» за певними уявленнями батьків;

часто це старші діти, яких «замінили» менші у батьківській любові та прив'язаності;

у них складнощі у стосунках, оскільки вони знаходяться в постійній готовності до заздрості;

вони заздрять чужим успіхам, водночас відчувають власну обділеність;

спостерігається відчуження від Самості, внутрішня пустота та низька самооцінка;

емоційні стани: тривога, провина (інколи спостерігаються болісні самозвинувачення); агресія, аутоагресія у вигляді критичного внутрішнього голосу;

вони постійно конкурують із іншими, намагаються усунути розумних та харизматичних суперників, оскільки відчувають від них загрозу [5].

Описані типи взаємодії між сиблінгами за С. Банком і М. Каном дають можливість проаналізувати та виявити найбільш конструктивні та деструктивні їх форми. Стає зрозумілим, що найбільш оптимальним варіантом побудови взаємин є такі, які вибудовані на основі динамічної незалежності. Саме при такому взаємозв'язку можна виявити своєрідний баланс між різними полюсами взаємодії: кооперацією та конкуренцією. Відповідно в емоційно-чуттєвій площині у стосунках між братами і сестрами уможливлюється та легалізується прояв різних полярних емоцій - від прихильності та любові до злості й ревнощів.

Висновки

Сиблінгова підсистема та взаємини, які в ній вибудовуються,- є надзвичайно важливими у процесі розвитку особистості. Існує певна кількість досліджень щодо впливу порядку народження дитини в сім⁵ї на її подальший розвиток, типології взаємин між братами та сестрами, особливостей виникнення та перебігу конфліктних ситуацій. Втім серед нечисленних розвідок, присвячених проблематиці взаємин між сибсами, найменше висвітлено питання емоційної компоненти сиблінгової взаємодії. Водночас вивчення та нормалізація таких складних емоційно-чуттєвих переживань між сиблінгами як злість, ненависть, агресія, заздрість та ревнощі до певної міри сприяє зменшенню напруги в сімейній системі. Перспектива подальших досліджень полягає в подальшому емпіричному дослідженні визначених феноменів емоційної сфери та розробці на цій основі методів та способів психологічної допомоги батьківсько-дитячій та сиблінговій підсистемам.

Література

1. Seligman, M., & Darling, R. (2009). Ordinary families, special children : [translation from English.] Edn. 2nd M. Terevinf. 368 p.

2. Jacobson E. (1978). Das Selbst und die Welt der Objekte. Suhrkamp, Frankfurt/M. 296 р.

3. Milojevich H., Quas J. & Adams B. (2021). Quality of sibling relationships in maltreated youth residing in out-of-home-care. Journal of Interpersonal Violence. Vol. 36. Is.1-2. p. 793-819.

4. Кучманич И., Демирполат А., Кромаленко Е. Семантика чувств: зависть, ревность и любовь: методические рекомендации / ред. И. Кучманич. Николаев: СПД Румянцева, 2021. 68 с.

5. Каст В. Зависть, ревность и саморазвитие. М.; СПб.: Центр гуманитарннх инициатив, 2019. 158 с.

6. Шлиппе А., Щвайцер Й. Учебник по системной терапии и консультированию. Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. 320 с.

References

1. Seligman, M., & Darling, R. (2009). Ordinary families, special children : [translation from English.] Edn. 2nd M. Terevinf. 368 p.

2. Jacobson E. (1978). Das Selbst und die Welt der Objekte. Suhrkamp, Frankfurt/M. 296 р.

3. Milojevich H., Quas J. & Adams B. (2021). Quality of sibling relationships in maltreated youth residing in out-of-home-care. Journal of Interpersonal Violence. Vol. 36. Is.1-2. p. 793-819.

4. Kuchmanich, I., Demirpolat, A. & Kromalenko, E. (2021). Semantika chu^vstv: zavist, revnost i lyubov : metodicheskiye rekomendatsii [Semantics of feelings: envy, jealousy and love: guidelines]. Nikolayev: SPD Rumyantseva [in Ukrainian].

5. Kast, V. (2019). Zavist, revnost i samoraz^viti;ye [Envy, jealousy and self-development] M.; SPb.: Tsentr gumanitarnykh initsiativ [in Russia].

6. Shlppe, A. & Shchvaytser,Y. (2004). Uchebnik po sistemnoy terapii i konsultirovaniyu [Textbook of Systemic Therapy and Counseling]. Еуіу: VNTL-Klasika [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru