Особливості характеристик дезадаптації у військовослужбовців після перебування в зоні збройного конфлікту різної інтенсивності

Размещено на http://www.allbest.ru

Українська військово-медична академія

Особливості характеристик дезадаптації у військовослужбовців після перебування в зоні збройного конфлікту різної інтенсивності

А.В. Швець

В.В. Кальниш

К.Ю. Марущенко



PECULIARITIES OF DISADAPTATION CHARACTERISTICS IN MILITARY PERSONNEL AFTER BEING IN A ZONE OF ARMED CONFLICT OF DIFFERENT INTENSITY

A.V. Shvets, V.V. Kalnysh, K.Yu. Marushchenko

Ukrainian Military Medical Academy, Kyiv, Ukraine

Introduction. In the conditions of a full-scale invasion of the russian federation in Ukraine, a more detailed study of the characteristics of maladaptation and the impact of extreme operating conditions on the functional state of military personnel is an urgent problem. Numerous scientific studies on predicting the adaptive reactions of military personnel to the conditions of service indicate that a large part of them adapts successfully. However, in a certain category of persons, adaptation difficulties are observing, which can manifest in the form of increased nervous tension or, in severe cases, can lead to the development of psychopathological conditions. Therefore, it is now an extremely important and difficult task to find new reliable markers for determining the degree of maladaptation of servicemen in combat situations.

The purpose. Identification and assessment of the most informative markers of maladaptation of servicemen who were in the zone of armed conflict of varying intensity.

Materials and methods. 2 groups were studied: group I (100 male servicemen aged 25-40 who were treated in hospital after participating in the anti-terrorist operation in 2016) and group II (150 male servicemen aged 25-40 who were treated in hospital conditions after participating in a large-scale armed conflict in 2022). To analyze the impact of combat conditions on the functional state of military personnel, the study used a specially developed questionnaire "Improved methodology of psychophysiological assessment of the impact of combat conditions on the functional state of servicemen." Statistical data analysis was carried out with the involvement of methods of parametric (Student's t-test) statistics, cluster and factor analysis using the STATISTICA 6.0 and 12.0 software package.

Results. Since the duration of stay in the combat zone (ZBD) according to the excess indicator is heterogeneous, the studied groups were divided into three subgroups: 1 - the duration of stay in the ZBD up to 3 months, 2 - the duration of stay in the ZBD from 3 to 6 months, and 3 - the duration of stay in the ZBD was more than half a year: I1 - 45 people, I2 - 32 people, I3 - 23 people, II1 - 50 people, II2 - 50 people, II3 - 50 people. In the further analysis, the research has been conducted on selected subgroups. For a detailed analysis of certain characteristics of the main scales, informative questions sensitive to the level of maladaptation of military personnel have been selected.

Conclusions. It was established that at the beginning of the armed conflict in 2015-2016, a significant (p<0.001) predominance of physiological stress, avoidance, and a decrease in vitality was characteristic of them against the background of almost the same level of invasion indicators and existing situations when performing official duties related to the influence of the information factor in comparison with the data obtained in 2022-2023, which may be due to a lower psychological readiness to participate in hostilities. During the study of military personnel in 2015-2016, only a significant improvement of the ''Dodging” indicator was observed after the 6th month of stay in the Combat zone compared to the characteristics of this parameter during 3-6 months. Informative characteristics that are sensitive to the level of maladaptation of servicemen in the conditions of a large-scale armed conflict were identified: the factor of expectation of a positive result (p<0.007); factor of confidence in the future (p<0.02); a feeling of inactivity in the presence of a large number of problems (p<0.05). In the conditions of a full-scale invasion of the RF, in contrast to representatives of group I, where vitality deteriorated sharply during the 6-month stay in the combat zone, a significant improvement of the "Viability" indicator was noted after the 6-month period of stay in the combat zone in comparison with its initial level during the first 3 months, which can be due to the adaptation of the willpower of the serviceman to overcome the problems that have arisen, which has reduced the rate of further deterioration of this confidence, the formation of a threshold of getting used to overcoming difficulties, faith in victory. Such phenomenon may be due to the ability to withstand stress and recover in difficult circumstances, that is, resilience as the result of which - positive adaptation to traumatic events and awareness of new opportunities that have appeared in a person due to psychotrauma.

Key words: maladaptation, occupational environment, mWta^y personnel, psychohygienic measures, resilience, nervous tension, depression, anxiety, psycho-emotional burnout, neuro-emotional stress, post-traumatic stress disorder, anxiety-depressive disorders, cognitive functions, rehabilitation, adaptation, psychodiagnostic techniques.



Вступ

В умовах повномасштабного вторгнення рф в Україні, актуальною проблемою є більш детальне дослідження особливостей характеристик дизадаптації та впливу екстремальних умов діяльності на функціональний стан військовослужбовців. Численні наукові дослідження з питань прогнозування адаптаційних реакцій військовослужбовців до умов служби вказують на те, що велика частина з них успішно пристосовується. Однак у певної категорії осіб спостерігаються труднощі адаптації, які можуть маніфестуватися у формі збільшеного нервового напруження або, у важких випадках, можуть призводити до розвитку психопатологічних станів. Тому зараз вкрай важливим і складним завданням є пошук нових надійних маркерів для визначення ступеня дизадаптації військовослужбовців в умовах бойових зіткнень.

Мета. Виявлення та оцінювання найбільш інформативних маркерів дизадаптації військовослужбовців, які перебували в зоні збройного конфлікту різної інтенсивності.

Матеріали та методи. Досліджено 2 групи: група І (100 військовослужбовців-чоловіків 25-40 років, які перебували на лікуванні в госпітальних умовах після участі в АТО у 2016 році) та II група (150 військовослужбовців - чоловіків 25-40 років, які перебували на лікуванні в госпітальних умовах після участі в умовах широкомасштабного збройного конфлікту у 2022 році). Для аналізу впливу бойових умов на функціональний стан військових у дослідженні було використано спеціально розроблений опитувальник «Удосконалена методологія психофізіологічної оцінки впливу бойових умов на функціональний стан військовослужбовців». Статистичний аналіз даних було проведено з залученням методів параметричної ft- критерій Стьюдента) статистики, кластерного та факторного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 6.0 та 12.0.

Результати. Оскільки термін перебування в зоні бойових дій (БД) за показником ексцесу є неоднорідним, досліджувані групи були розділені на три підгрупи: 1 - термін перебування в зоні БД до 3-х місяців, 2 - термін перебування в зоні БД від 3-х до 6-ти місяців, і 3 - термін перебування в зоні БД був більшим пів року: Іі - 45 осіб, І2 - 32 осіб, Із - 23 осіб, ІІі - 50 осіб, ІІ2 - 50 осіб, ІІз - 50 осіб. В подальшому аналізі проводилось дослідження на виділених підгрупах. Для детального аналізу певних характеристик основних шкал були виділені інформативні питання, чутливі до рівня дизадаптації військовослужбовців.

Висновки. Встановлено, що на початку збройного конфлікту у 2015-2016 роках характерним було істотне (p<0,001) превалювання у них фізіологічного напруження, ухилення, зниження життєстійкості на фоні майже однакового рівня показників вторгнення та наявних ситуацій при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з впливом інформаційного чинника у порівнянні з даними, отриманими у 2022-2023 роках, що може бути обумовлено меншою психологічною готовністю до участі в бойових діях. При дослідженні військовослужбовців у 2015-2016 роках спостерігалось лише достовірне покращення показника «Ухилення» після 6-го місяця перебування в зоні БД у порівнянні з характеристиками цього параметру протягом 3-6 місяців. Виділено інформативні характеристики, які чутливі до рівня дизадаптації військовослужбовців в умовах широкомасштабного збройного конфлікту: фактор очікування позитивного результату (p<0,007); фактор впевненості у майбутньому (p<0,02); відчуття бездіяльності при наявності великої кількості проблем (р<0,05). В умовах повномасштабного вторгнення рф на відміну від представників групи І, де життєстійкість різко погіршувалась протягом 6-ти місяців перебування в зоні БД відмічено достовірне покращення показника «Життєстійкості» після 6-ти місячного терміну перебування в зоні БД у порівнянні з початковим її рівнем протягом перших 3-х місяців, що може бути обумовлено адаптацією вольових можливостей військовослужбовця до подолання виниклих проблем, що знизило темп подальшого погіршення цієї впевненості, формуванням порогу звикання до подолання труднощів, вірою у перемогу. Такий феномен може бути обумовлений здатністю витримувати стреси і відновлюватися в складних обставинах, тобто резилентністю, результатом якої є позитивна адаптація до травматичних подій та усвідомлення нових можливостей, які з'явилися у людини завдяки психотравмі.

Ключові слова: дизадаптація, професійне середовище, бойові дії, військовослужбовці, психогігієнічні заходи, резилентність, нервове напруження, депресія, психоемоційне вигорання, нервово-емоційне навантаження, посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивні розлади, когнітивні функції, реабілітація, адаптація, психодіагностичні методики.



Вступ

Взаємодія численних несприятливих умов боИової діяльності, високе фізичне та психоемоціине навантаження, а також недостатність вірогідної інформації про обстановку значно підсилює відчуття тривоги та емоціинии стрес у відповідь на події, які відбуваються. Такі обставини можуть викликати у віиськових симптоми психічної дизадаптації, зниження когнітивних функціи та виснаження нервової системи, патологічні зміни особистості, а також розлади, пов'язані зі стресом, посттравматичнии стресовии розлад та інше, що у свою чергу може призводити до зниження ефективності виконання боиових завдань за призначенням. [1, 2].

Низка наукових робіт з прогнозування адаптації віиськовослужбовців до служби показує, що більшість з них адаптуються добре, але у деяких людеи виникають певні труднощі різного ступеня, які можуть проявлятися у вигляді підвищеного стресу та навіть призводити до психічного розладу [3,

4].

В сучасному світі розробка ефективних маркерів ступеня розвитку дизадаптації людини є надзвичайно складним завданням. Такий стан справ спонукає до глибшого вивчення цієї проблеми, оскільки в минулому в нашій країні не було широкомасштабних воєнних дій. Тому зараз доцільно виявити нові маркери ступеня дизадаптації військовослужбовця в умовах бойових дій.

В літературі описано ряд тестів оцінки стану людини [5, 6, 7, 8, 9]. Всі вони в своєму складі мають велику кількість питань, спрямованих на оцінку рівня депресії, психоемоційного напруження, емоційного вигорання тощо. Серед цих питань є певна кількість, які можуть бути інформативними для діагностики рівня дизадаптації військовослужбовців. Для встановлення цих надійних маркерів дизадаптації потрібно провести аналіз психологічного стану військовослужбовців, які перебували в зоні бойових дій.

Разом з тим, оцінювання впливу екстремальних умов діяльності (на прикладі АТО та широкомасштабного зброиного конфлікту) на функціональнии стан віиськовослужбовців, які б дозволили оцінити ступінь дизадаптації та пов'язати иого з характером професіиної діяльності є актуальним.

Тому метою роботи стало виявлення та оцінювання найбільш інформативних маркерів дизадаптації військовослужбовців, які перебували в зоні збройного конфлікту різної інтенсивності.

Матеріали та методи дослідження. Для виявлення впливу бойових умов на функціональний стан військовослужбовців в роботі було застосовано спеціально розроблений опитувальник «Удосконалена методологія психофізіологічної оцінки впливу бойових умов на функціональний стан військовослужбовців» [10], який базувався на низці психометричних методик оцінки впливу травматичних подій [11], восьми навичок, які необхідні під час ведення бойових дій та роблять цивільне життя складнішим [12], методики оцінки рівня життєстійкості [13], діючої «Гігієнічної класифікації праці ....2014 р.» [14], а також інших психодіагностичних методик оцінки дизадаптивних станів в екстремальних умовах [15]. Особливістю побудови опитувальника є те, що вища оцінка за шкалами характеризує більш гірший стан.

Для вивчення ступеня дизадаптації військовослужбовців після участі в АТО у 2016 році було обстежено 100 військовослужбовців (група І) віком 25-40 років, які перебували на лікуванні в госпітальних умовах.

Звісно, для виконання цієї роботи потрібно мати відповіді військовослужбовців, які неоднаковий час перебували під дією бойових умов. Наприклад, мінімальна кількість таких груп повинна дорівнювати трьом. Оскільки їх більша кількість потребує достатньо великий контингент обстежуваних.

В дослідженні особливостей дизадаптації в умовах широкомасштабного збройного конфлікту у 2022 році за цим же опитувальником було досліджено іншу групу військовослужбовців 150 осіб чоловічої статі (група ІІ) віком 25-40 років.

Всі дослідження проводились відповідно до етичних стандартів відповідального комітету та Етичного Кодексу Всесвітньої Медичної асоціації (Гельсінкі, 1964) та були схвалені Комісією з біоетики Української віиськово-медичної академії.

Статистичнии аналіз отриманих даних проводився за допомогою методів параметричної (зокрема, t-критеріи Стьюдента) статистики та дисперсіиного аналізу. Для цього використовувався пакет програм STATISTICA 6.0. та STATISTICA 12.0. Методи: психологічні; сихофізіологічні;

соціологічнии (анкетування); експертних оцінок; системного підходу та системного аналізу.

Результати дослідження. Звісно, що різні компоненти дизадаптації у військовослужбовців, що досліджені в різні періоди часу матимуть певні особливості. Описова характеристика цих компонентів наведена в табл. 1.

Так, на початку збройного конфлікту з рф у 2014-2016 роках, коли ще військовослужбовці не були готові до ведення війни і в середньому суттєво довше перебували в зоні бойових дій

(майже в 1,4 раза, p<0,001) характерним було істотне превалювання у них фізіологічного напруження, ухилення, зниження життєстійкості на фоні майже однакового рівня показників вторгнення та наявних ситуацій при виконанні службових обов'язків, пов(язаних з впливом інформаційного чинника (напруженістю праці, надходженням інформації тощо).



Таблиця 1

Характеристики ступеня дизадаптації військовослужбовців в різні періоди збройного конфлікту

Показники	Група І (до 2016 року)	Група 2 (після березня 2022 року)
	M±m	As“ymas	Ex“ymex	M±m	As“ymas	Ex“ymex
Фізіологічне напруження, у.о.	38,17±1,28	0,09±0,24	-0,40±0,48	33,56±1,22***	0,56±0,2	-0,04±0,39
Життєстійкість, у.о.	48,15±1,28	-0,18±0,24	-0,59±0,48	32,09±1,30**	0,78±0,2	0,17±0,39
Вторгнення, у.о.	30,90±1,61	-0,03±0,24	-0,76±0,48	28,95±1,35	0,40±0,2	-0,64±0,39
Ухилення, у.о.	30,74±0,77	-0,03±0,24	0,25±0,48	26,77±0,76**	0,28±0,2	0,12±0,39
Ситуації, у.о.	62,04±1,63	0,29±0,24	-0,18±0,48	63,06±1,45	0,09±0,2	0,05±0,39
Термін перебування в зоні боиових діи, днів	152,92±11,16	2,01±0,24	5,96±0,48	108,49±5,86***	1,03±0,2	2,08±0,39

Примітка: *, **, *** - достовірність різниці середніх значень за критерієм Стьюдента відповідає рівням p<0,05, p<0,01, p<0,001.

Оскільки термін перебування в зоні бойових дій (ЗБД) за показником Ексцесу є неоднорідним, досліджувані групи були розділені на три підгрупи: 1 - термін перебування в ЗБД до 3-х місяців, 2 - термін перебування в ЗБД від 3-х до 6- ти місяців, і 3 - термін перебування в ЗБД був більшим пів року.

Таблиця 2

Характеристики ступеня дизадаптації у військовослужбовців різних підгруп

Показники	Підгрупи осіб І групи (до 2016 року) M±m	Підгрупи осіб ІІ групи (після березня 2022 року) M±m
	1	2	3	1	2	3
Фізіологічне напруження, у.о.	37,51±1,91	40,06±2,36	36,74±2,11	31,74±2,17*	34,56±2,21*	34,38±1,99
Життєстіикість, у.о.	45,67±1,87	51,24±2,05	48,57±2,53* **	36,68±2,49* **	31,40±2,15* **	28,20±1,97 ##
Вторгнення, у.о.	28,24±2,25	35,00±2,83	30,22±3,06	27,12±2,34	31,70±2,27	28,02±2,39
Ухилення, у.о.	30,49±1,12	33,06±1,38	27,91±1,23 #	26,56±1,21	27,80±1,26*	25,96±1,47
Інформаціинии чинник, у.о.	60,87±2,37	64,03±2,74	61,48±3,23	60,54±2,30	64,22±2,36	64,42±2,85

Примітка: *, **, *** - достовірність різниці середніх значень за критерієм Стьюдента між підгрупами різних груп відповідає рівням p<0,05, p<0,01, p<0,001.

# - достовірність різниці між підгрупами І2 та Із відповідає рівню p<0,05,

## - достовірність різниці між підгрупами II1 та ІІз відповідає рівню p<0,01.

З даних таблиці видно, що на фоні майже військовослужбовців обох груп, не має

тотожного впливу інформаційного чинника на суттєвої динаміки відчуття його зміни в

В подальшому аналізі проводилось дослідження на виділених підгрупах (Іі - 45 осіб, І2 - 32 осіб, Із - 23 осіб, ІІі - 50 осіб, ІІ2 - 50 осіб, ІІз - 50 осіб). Характеристики ступеня дизадаптації у військовослужбовців цих підгруп наведено в табл. 2 залежності від терміну перебування в ЗБД. Разом з тим, для представників групи І характерним є суттєво вищий рівень дизадаптації за шкалою «Фізіологічне напруження» протягом перших 6-ти місяців перебування в ЗБД. Суттєво гірші характеристики «Життєстійкості» також були характерні для представників Групи І, до складу якої ввійшли військовослужбовці, які вперше зіткнулися з бойовими діями в період антитерористичної операції. Проте за шкалами «Вторгнення» та «Ухилення» -- не виявлено суттєвих змін між досліджуваними групами. Лише протягом 3-6 місяців перебування в ЗБД характеристики «Ухилення» були більше притаманні представникам першої групи.

Таким чином, нервово-емоційне навантаження на військовослужбовців (кількість діб, проведених в зоні бойових дій) суттєво відрізнялось в цих підгрупах за даними проведеного однофакторного дисперсійного аналізу (p<0,00001).

Порівняльний аналіз характеристик виділених підгруп свідчить про відсутність значимих змін у виділених підгрупах в залежності від часу перебування в ЗБД. Так, спостерігається лише достовірне покращення показника «Ухилення» після 6-го місяця перебування в зоні БД у 2016 році, у порівнянні з характеристиками цього параметру протягом 3-6 місяця. Що стосується групи ІІ, то тут відмічено достовірне покращення показника «Життєстійкості» після 6-ти місячного терміну перебування в ЗБД у порівнянні з початковим її рівнем протягом перших 3-х місяців. Тому в подальшому дослідженні з'явилась необхідність у детальному аналізі певних характеристик основних шкал.

При застосуванні відповідей на питання представників цих підгруп були виділені інформативні питання, чутливі до рівня дизадаптації віиськовослужбовців.

Серед досліджених питань деякі вказували на дію фактору дизадаптації на віиськовослужбовців. Питання: «мені здається, що всі мої намагання мають позитивний результат» показує достовірний результат на рівні p<0,007. Результат розрахунків представлено на рис. 1.

Рисунок 1. Дія фактору очікування позитивного результату у досліджуваних підгруп.

А - група І, Б- група ІІ.

З рисунку видно, що зі збільшенням стресового навантаження на людину у групі ІІ передбачення позитивного ефекту своїх намагань кардинально лініино збільшується. Це означає, що з часом у віиськовослужбовців зростала віра у перемогу. Разом з тим, у І групи осіб, така закономірність відсутня, хоча достовірний рівень залежності на рівні p<0,05 у цій групі осіб також є і може бути охарактеризований поверненням сподівань військовослужбовців до позитивного результату їх діяльності після 6 місяців перебування в ЗБД до їх початкового рівня.

Тобто період від 3-х до 6-ти місяців був найбільш критичним за цією характеристикою.

Питання «я впевнении, що проблеми, які виникають зараз, можуть бути цілком вирішені» теж добре розрізняло підгрупи групи ІІ з різним нервовим навантаженням на рівні p<0,02. Виявлена закономірність зміни якості прогнозування вирішення виниклих проблем при збільшенні терміну великого стресового навантаження представлена на рис. 2. Ця закономірність далека від лінійної. Після перебування в ЗБД 30 діб, коли рівень

впевнення про вирішення виниклих проблем був високим, в групі ІІ відбувається адаптація вольових можливостей військовослужбовця до подолання виниклих проблем, що знижує темп подальшого погіршення цієї впевненості. Формується поріг звикання до подолання труднощів.

Для пояснення подібного ефекту в групі І можна висловити думку, що саме невеликий термін перебування в ЗБД (до 6-ти місяців) різко знижує впевненість в подоланні виниклих проблем. Далі відбувається стабілізація цієї характеристики до первинного рівня.

Рисунок 2, Динаміка зміни вражень щодо думки «я впевнении, що проблеми, які виникають зараз, можуть бути цілком вирішені» при збільшенні терміну перебування в зоні боиових діи.

А - група І, Б - група ІІ.

Наступне

стосується

виникаючими

інформативне питання порогу перенасичення

проблемами. Воно формулюється так: «Тепер у мене є стільки проблем, що нічого не хочеться робити». Потрібно відмітити, що розглянуті інформативні питання торкаються не тільки кількості та якості виникаючих проблем, але и відношення людини до цих параметрів виниклих проблем. В даному випадку це стосується обсягу виниклих проблем. Відомо, що людина завжди обмежена кількістю паралельних завдань. Навіть якщо цих завдань тільки два то якість рішення кожного з них знижується, а нервове навантаження при цьому збільшується. В умовах віиськових діи кількість таких паралельних проблем завдань різко зростає, що сприяє виснаженню резервів нервової системи. Захистом від цього швидкого зниження фізіологічних резервів слугує комплементарне пригальмовування швидкості вирішення проблем, а також ранжування їх послідовності їх виконання. В цих умовах людиною використовується тои чи іншии з обговорених сценарії в, чи комбінація цих сценаріїв. Усереднені дані щодо відповідеи на обговорюване питання осіб групи ІІ з різним рівнем нервового навантаження наведені нарис. 3.

Рисунок 3, Трансформація відчуття бездіяльності при наявності великої кількості проблем.

А - група І, Б - група ІІ.



Невеликий строк перебування в ЗБД (до 30 діб) не призводить до розвитку глибокого відчуття небажання працювати. При перебуванні в ціи ЗБД більше 6 місяців значно збільшувалось бажання працювати, що може свідчити про реальне існування спільного бажання об'єднуватись заради спільної (загальної) мети наближення перемоги. На початку зброиного конфлікту така особливість не відмічалась, і ця характеристика з часом перебування в ЗБД залишалась сталою.

діяльності не може бути враховании. В такому режимі існування організму завжди б викликала питання (невизначеність подальшого шляху діи). Тому є очевидним, що питання: «Я впевнении у тому, що зможу втілити в життя все, що задумав» можна вважати інформативним. В результаті проведеного однофакторного аналізу відповідеи на це питання було встановлено, що фактор «планування маибутнього» достовірно змінюється з часом перебування в ЗБД (р<0,05). Зміни показника «впевненість

Планування перебігу маибутніх подіи є однією з основних функціи мозку людини. Без цього планування її життєдіяльність мала б хаотичнии характер, при якому результат щодо втілення в життя задуманого» з ростом часу перебування віиськовослужбовця в зоні боиових діи досліджуваних груп представлені нарис. 4.

перебування віиськовослужбовця в зоні боиових діи. А - група І, Б- група ІІ.

На наведеному рисунку показано, що залежність впевненості щодо втілення в життя задуманого на початку зброиного конфлікту від рівня емоціиного навантаження є нелініиною. Тут можна зробити висновок, що з ростом емоціиного навантаження до 6 місяців впевненість щодо втілення в життя задуманого погіршувалась. Цеи висновок є цілком природним, оскільки з ростом терміну перебування в зоні боиових діи росте имовірність пошкодження організму віиськовослужбовця. Далі, через 6 місяців, у представників групи І цеи показник стабілізувався до рівня трьох місячного.

Що стосується представників групи ІІ, то тут окреслюється більш виражена лініина тенденція до покращення, викликаного набуттям досвіду і впевненості в своїх діях та діях товаришів по службі.

Важливим параметром, що свідчить про комфортність перебування

віиськовослужбовця в ЗБД є иого життєстіикість. Цеи параметр має загальні риси зі стресостіикістю, але має ще (більш) ширшу область застосування. Як показали проведені дослідження - фактор «життєстіикості» суттєво змінює свіи рівень під впливом перебування в ЗБД у групи ІІ з достовірністю(р<0,05), причому в кращу сторону. Тенденція иого зміни з ростом емоціиного навантаження при збільшенні терміну перебування в ЗБД представлена на рис. 5Б. Такии феномен може бути обумовлении тим, що коли людина, яка пережила травматичні події и опрацювала ці переживання, особистісно зростає. У неї з'являються більша впевненість щодо втілення в життя задуманого. На відміну від представників групи І, де життєстіикість різко погіршувалась протягом 6-ти місяців перебування в зоні БД, і лише після цього мала тенденцію до покращення.

З наведеного рисунку видно, що параметр «життєстіикість» з ростом терміну перебування в ЗБД суттєво та приблизно лініино покращує свіи рівень. Це свідчить про те, що більшість віиськовослужбовців набагато краще адаптуються до виконання обов'язків в зоні боиових діи після тривалого зброиного конфлікту.

Ри^унок5,Змінипараметра«життєстіикість»зростомтермшуперебуваннявзонібоиовихдіи.

Д - група І, Б - група ІІ.

Це1 важливи1 висновок спонукає дослідників вивчати феномен посттравматичного зростання навіть в умовах ведення боиових діи. Одержані результати можуть бути також пов'язані з добре організованою психогігієнічною роботою, профілактикою ментальних розладів, що були запроваджені у МО України з 2017 року (Вказівки щодо збереження психічного здоров'я віиськовослужбовців в зоні застосування віиськ (сил) та під час відновлення боєздатності віиськових частин (підрозділів), введені в дію розпорядженням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Зброиних Сил України за № 959/НВГШ від 02.04.2018 року).



Обговорення результатів дослідження

Посттравматичне зростання психологічного розладу у людини є і процесом, і результатом одночасно. Зокрема, позитивна переоцінка травми є процесом посттравматичного зростання, а розуміння того, що завдяки травмі життя людини змінилося на краще, наприклад, подальше збереження життя €к його результатом. Водночас, результати даного дослідження краще охарактеризувати поняттям резилентності - здатності витримувати стреси і відновлюватися в складних обставинах. Результатом резилентності є позитивна адаптація до травматичних подій тобто усвідомлення нових можливостей, які з'явилися у людини завдяки психотравмі [16].

За результатами аналізу автори констатували, що резилентність завжди зумовлена сильним стресом, психотравмою тим самим відрізняючись від концептів надії, оптимізму та самоефективності, які виявляються, насамперед, у повсякденних життєвих ситуаціях. Ці дослідники

наголошували на різниці понять посттравматичне зростання і резилентність, адже результатом травматичного досвіду не завжди може бути посттравматичне зростання, а тому воно менше впливає на адаптацію особистості. Тобто посттравматичне зростання на відміну від резилентності, не запобігає дизадаптації людини, яка пережила травматичну подію. Тобто з часом та довготривалістю збройного конфлікту збільшилась можливість справлятися із негативними емоціями, зумовленими травматичною подією з метою нормалізації функціонування і запобігання дизадаптації, покращилась можливість відновлення після сильного стресу [17].

Результати проведеного дослідження показують, що в умовах високого рівня стресу (група ІІ) резилентність у військовослужбовців проявляється набагато сильніше, ніж у представників групи І з меншим рівнем впливу стресових факторів. Пояснення такого феномену лежить в площині поступового природного відбору найбільш стресостійких осіб з часом перебування в зоні бойових дій та пристосуванням до дії різноманітних стресових факторів, викликаних бойовою обстановкою.

Перспективи подальших досліджень. Загалом, успішна адаптація учасників боиових діи визначається як резилентна реінтеграція в умовах боиових діи, зумовлена усвідомленням нових можливостеи, набутих в результаті боиового досвіду. Тому у подальших дослідженнях слід виявити приховані фактори, які б могли більш детально охарактеризувати одержані дані.



Висновки

Встановлено, що на початку збройного конфлікту у 2015-2016 роках характерним було істотне (р<0,001)превалювання у них фізіологічного напруження, ухилення, зниження життєстійкості на фоні майже однакового рівня показників вторгнення та наявних ситуацій при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з впливом інформаційного чинника у порівнянні з даними, отриманими у 2022-2023 роках, що може бути обумовлено меншою психологічною готовністю до участі в бойових діях.

При дослідженні військовослужбовців у 2015-2016 роках спостерігалось лише достовірне покращення показника «Ухилення» після 6-го місяця перебування в зоні бойових дій у порівнянні з характеристиками цього параметру протягом 3-6 місяця.

Виділено інформативні характеристики, які чутливі до рівня дизадаптації військовослужбовців в умовах широкомасштабного збройного конфлікту: фактор очікування позитивного результату (p<0,007); фактор впевненості у майбутньому (p<0,02); відчуття бездіяльності при наявності великої кількості проблем (р<0,05).

4. В умовах повномасштабного вторгнення рф на відміну від представників групи І, де життєстійкість різко погіршувалась протягом 6-ти місяців перебування в зоні бойових дій відмічено достовірне покращення показника «Життєстійкості» після 6-ти місячного терміну перебування в зоні бойових дій у порівнянні з початковим її рівнем протягом перших 3-х місяців, що може бути обумовлено адаптацією вольових

можливостей військовослужбовця до подолання виниклих проблем, що знизило темп подальшого погіршення цієї впевненості, формуванням порогу звикання до подолання труднощів, вірою у перемогу. Такий феномен може бути обумовлений здатністю витримувати стреси і відновлюватися в складних обставинах, тобто резилентністю, результатом якої є позитивна адаптація до травматичних подій та усвідомлення нових можливостей, які з'явилися у людини завдяки психотравмі.



Література

посттравматичний дезадаптація військовослужбовець

Кальниш В.В. (2020). Фізіолого-гігієнічні

особливості процесу реабілітації військовослужбовців після перебування в зоні бойових дій. Монографія. Меркьюрі-Поділля, Вінниця, 300 с.

Кальниш В.В., Мальцев О.В.. (2020).

Вплив психотравмуючих чинників зовнішнього середовища на переживання комбатантів, служба яких проходила в умовах бойових дій. УКР. МЕД. ЧАСОПИС, 5 (139), 1-4. https://doi:

10.32471/umj.1680-3051.139.191218

Dell, L., Casetta, C., Benassi, H., Cowlishaw,

S., Agathos, J., O'Donnell, M., Crane, M., Lewis, V., Pacella, B., Terhaag, S., Morton, D., McFarlane, A., Bryant, R., & Forbes, D. (2022). Mental health across the early years in the military. Psychological medicine, 1-9. Advance online publication.

https://doi.org/10.1017/S0033291722000332

Nakkas, C., Annen, H., & Brand, S. (2016). Psychological distress and coping in military cadre candidates. Neuropsychiatric disease and treatment, 12, 2237-2243. https://doi.org/10.2147/NDT.S113220

Волошин П.В., Марута Н.О., Шестопалова Л.Ф. та ін. (2009). Розлади адаптації: діагностика, клініка, лікування. Методичні рекомендації. Х. 31 с.

Шестопалова ™{Ф. (2000). Особенности социально-психологической адаптации ветеранов боевьіх действий в Афганистане (медико- психологические аспекть). Украинский медицинский альманах. Т. 3, №2. С. 183-184.

Adam, O., Mac Donald, C. L., Rivet, D., Ritter,

J., May, T., Barefield, M., Duckworth, J., LaBarge, D., Asher, D., Drinkwine, B., Woods, Y., Connor, M., & Brody, D. L. (2015). Clinical and imaging assessment of acute combat mild traumatic brain injury in Afghanistan. Neurology, 85(3), 219-227.

https://doi.org/10.1212/WNL.0000000000001758

Vasterling, J. J., Brailey, K., Proctor, S. P.,

Kane, R., Heeren, T., & Franz, M. (2012).

Neuropsychological outcomes of mild traumatic brain injury, post-traumatic stress disorder and depression in Iraq-deployed US Army soldiers. The British journal of psychiatry : the journal of mental science, 201(3), 186-192. https://doi.org/10.1192/bjp.bp.111.096461

Todd, R. M., MacDonald, M. J., Sedge, P.,

Robertson, A., Jetly, R., Taylor, M. J., & Pang, E. W. (2015). Soldiers With Posttraumatic Stress Disorder See a World Full of Threat: Magnetoencephalography Reveals Enhanced Tuning to Combat-Related Cues. Biological psychiatry, 78(12), 821-829.

https://doi.org/10.10167j.biopsych.2015.05.011

Швець А.В. (2015). Удосконалення методології психофізіологічної оцінки впливу бойових умов на функціональний стан військовослужбовців. Військова медицина України. №2. С. 84-92.

Агаєв Н.А., Кокун О.М., Пішко І.О.,

Лозінська Н.С., Остапчук В.В., Ткаченко В.В. (2016). Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців.

Методичний посібник. К.: НДЦ ГП ЗСУ, 234 с.

Washington family policy. Welcome home: How to make the difference in the lives of returning war zone veterans (includes Doctor James Munroe,s Eight Battlefield Skills That Make Reintegration Challenging) http://www.mentalhealth.va.gov/ communityproviders/docs/readjustment.pdf

Осин Е.Н. (2013). Факторная структура краткой версии Теста жизнестойкости. Организационная психология. Т. 3. №3. С. 42-60.

Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Наказ МОЗ України № 248 від 08.04.2014. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6



References

Kalnish, V. V. (2020). Fіzіologo-gіgієnіchnі osoblivosti procesu reabіlіtacії vіjs'kovosluzhbovcіv pklya perebuvannya v zonl bojovih dy: Monografiya. Merk'yurі-PodіПya. [in Ukraine]

Kalnysh, V. V., Maltsev, O. V. (2020). Vplyv psykhotravmuiuchykh chynnykiv zovnishnoho seredovyshcha na perezhyvannia kombatantiv, sluzhba yakykh prokhodyla v umovakh boiovykh dii. UKR. MED. ChASOPYS, 5 (139), 1-4. [in Ukrainian]. https://doi: 10.32471/umj.1680-3051.139.191218

Dell, L., Casetta, C., Benassi, H., Cowlishaw,

S., Agathos, J., O,Donnell, M., Crane, M., Lewis, V., Pacella, B., Terhaag, S., Morton, D., McFarlane, A., Bryant, R., & Forbes, D. (2022). Mental health across the early years in the military. Psychological medicine, 1-9. Advance online publication.

https://doi.org/10.1017/S0033291722000332

Nakkas, C., Annen, H., & Brand, S. (2016). Psychological distress and coping in military cadre candidates. Neuropsychiatric disease and treatment, 12, 2237-2243. https://doi.org/10.2147/NDT.S113220

Voloshyn, P. V., Maruta, N. O., Shestopalova, L. F. ta in. (2009). Rozlady adaptatsii: diahnostyka, klinika, likuvannia. Metodychni rekomendatsii. Kh. 31. [in Ukraine]

Shestopalova, L. F. (2000). Osobennosty sotsyalno-psykholohycheskoi adaptatsyy veteranov boevikh deistvyi v Afhanystane (medyko- psykholohycheskye aspekti). Ukraynskyi medytsynskyi almanakh. T. 3, №2. 183-184. [in Russian]

Adam, O., Mac Donald, C. L., Rivet, D., Ritter,

J., May, T., Barefield, M., Duckworth, J., LaBarge, D., Asher, D., Drinkwine, B., Woods, Y., Connor, M., & Brody, D. L. (2015). Clinical and imaging assessment of acute combat mild traumatic brain injury in Afghanistan. Neurology, 85(3), 219-227.

https://doi.org/10.1212/WNL.0000000000001758

Vasterling, J. J., Brailey, K., Proctor, S. P.,

Kane, R., Heeren, T., & Franz, M. (2012).

Neuropsychological outcomes of mild traumatic brain injury, post-traumatic stress disorder and depression in Iraq-deployed US Army soldiers. The British journal of psychiatry : the journal of mental science, 201(3), 186-192. https://doi.org/10.1192/bjp.bp.111.096461

травня 2014 р. за № 472/25249.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0472-

14#Text

Розов В.И. (2012). Психология

зкстремальньїх ситуаций: адаптивность к стрессу и психологическое обеспечение. К.: КНТ. 412 с.

Westphal, M., & Bonanno, G. A. (2007).

Posttraumatic growth and resilience to trauma: Different sides of the same coin or different coins? Applied Psychology, 56(3), 417-427.

https://doi.org/10.1111/j.1464-0597.2007.00298.x

Shastri, P. C. (2013). Resilience: Building

immunity in psychiatry. Indian journal of psychiatry, 55(3), 224-234. https://doi.org/10.4103/0019-

5545.117134

Todd, R. M., MacDonald, M. J., Sedge, P.,

Robertson, A., Jetly, R., Taylor, M. J., & Pang, E. W. (2015). Soldiers With Posttraumatic Stress Disorder See a World Full of Threat: Magnetoencephalography Reveals Enhanced Tuning to Combat-Related Cues. Biological psychiatry, 78(12), 821-829.

https://doi.org/10.1016/j_biopsych.2015.05.011

Shvets, A. V. (2015). Udoskonalennia metodolohii psykhofiziolohichnoi otsinky vplyvu boiovykh umov na funktsionalnyi stan viiskovosluzhbovtsiv. Viiskova medytsyna Ukrainy. №2. 84-92. . [in Ukraine]

Ahaiev, N. A., Kokun, O. M., Pishko, I. O.,

Lozinska, N. S., Ostapchuk, V. V., Tkachenko, V. V. (2016). Zbirnyk metodyk dlia diahnostyky nehatyvnykh psykhichnykh staniv

viiskovosluzhbovtsiv. Metodychnyi posibnyk. K.: NDTs HP ZSU, 234. [in Ukraine]

Washington family policy. Welcome home: How to make the difference in the lives of returning war zone veterans (includes Doctor James Munroe's Eight Battlefield Skills That Make Reintegration Challenging) http://www.mentalhealth.va.gov/ communityproviders/docs/readjustment.pdf

Osyn, E. N. (2013). Faktornaia struktura kratkoi versyy Testa zhyznestoikosty. Orhanyzatsyonnaia psykholohyia. T. 3. №3. 42-60. [in Russian]

Pro zatverdzhennia Derzhavnykh

sanitarnykh norm ta pravyl «Hihiienichna klasyfikatsiia pratsi za pokaznykamy shkidlyvosti ta nebezpechnosti faktoriv vyrobnychoho seredovyshcha, vazhkosti ta napruzhenosti trudovoho protsesu». Nakaz MOZ Ukrainy № 248 vid 08.04.2014. Zareiestrovano v Ministerstvi yustytsii Ukrainy 6 travnia 2014 r. za № 472/25249.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0472-14#Text

Rozov, V. Y. (2012). Psykholohyia ekstremalnikh sytuatsyi: adaptyvnost k stressu i psykholohycheskoe obespechenye. K.: KNT. 412. [in Russian]

Westphal, M., & Bonanno, G. A. (2007). Posttraumatic growth and resilience to trauma: Different sides of the same coin or different coins?

Applied Psychology, 56(3), 417-427. 55(3), 224-234. https://doi.org/10.4103/0019-

https://doi.Org/10.1111/i.1464-0597.2007.00298.x 5545.117134

Shastri, P. C. (2013). Resilience: Building immunity in psychiatry. Indian journal of psychiatry,

Размещено на Allbest.ru

...