Дослідження особливостей психологічної адаптації військовослужбовців до стресу

У зв'язку з ситуацією сьогодення дуже актуальною постає проблема дослідження взаємовпливу індивідуально-типологічних особливостей особистості до адаптації військовослужбовців в умовах бойових стресових ситуацій та стресорів бойової обстановки.

За результатами дослідження, було відзначено, що складові адаптаційних можливостей, в особливості, тип темпераменту та рівень тривожності особистості, має кореляцію з успішністю адаптації особистості до стресу. Визначено, що адаптація до стресу проходить більш успішно у особистостей із сангвінічним типом темпераменту, оскільки це закладено індивідуально-типологічними особливостями людини. В результаті дослідження визначено, що певні типи темпераменту, які визначають адаптаційні можливості особистості, мають істотний вплив на адаптацію особистості до стресу, за рахунок гальмування або збудження вищої нервової діяльності особистості.

Висновки. Таким чином, адаптаційні можливості людини являють собою стійкі резистентні характеристики індивідуально-типологічного та особистісного рівня людської індивідуальності, та забезпечують спроможність успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані, так і у психологічному плані, спрямовуючи поведінку особистості.

Ключові слова: адаптація; стрес; психологічні індивідуально- типологічні особливості; тривожність.

Abstract. The article examines the psychological features of military personnel's adaptation to stress. The information analyzed in the study indicates that there is a mutual influence between the degree of adaptability of a person and his psychological individual-typological features. The adaptive capabilities of a person are stable resistant characteristics of the individual-typological and personal level of human individuality, which ensure the ability of the military to successfully adapt to the various requirements of extreme life activities and are manifested both physiologically and psychologically, directing the behavior of the individual.

In connection with the current situation, the problem of researching the interaction of individual and typological features of the personality to the adaptation of military personnel in the conditions of combat stress situations and stressors of the combat situation becomes very relevant.

According to the results of the study, it was noted that the components of adaptation capabilities, in particular, the type of temperament and the level of anxiety of the individual, have a correlation with the successful adaptation of the individual to stress. It was determined that adaptation to stress is more successful in individuals with a sanguine type of temperament, as this is laid down by individual and typological features of a person. As a result of the study, it was determined that certain types of temperament, which determine the adaptive capabilities of the individual, have a significant impact on the adaptation of the individual to stress, due to the inhibition or excitation of the higher nervous activity of the individual.

Conclusions. Thus, the adaptive capabilities of a person represent stable resistant characteristics of the individual-typological and personal level of human individuality, and provide the ability to successfully adapt to various requirements of life and are manifested both in the physiological and psychological terms, directing the behavior of the individual.

Keywords: adaptation; stress; psychological individual and typological features; anxiety

Постановка проблеми. Процес адаптації є дуже важливим для військових, оскільки визначає можливості людини якісно діяти, особливо стосовно діяльності у надзвичайних, постійно мінливих умовах зовнішнього середовища, підвищеної стресогенності, в бойових умовах [1; 3-4; 9].

За даними вчених, адаптація це властивість організму, а також процес пристосування до мінливих умов середовища, суть якої полягає в досягненні одночасної рівноваги між середовищем і організмом [4; 6].

Пусковим механізмом адаптаційної перебудови організму людини вважається потрапляння військового в незвичні для нього стресові умови [2; 3].

На якісну адаптацію особистості до нових умов має велике значення стрес та індивідуальні психологічні особливості його протікання. Відповідно до Г. Сельє, стрес - це неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу. Організм як складна, високоорганізована система у відповідь на різні інтенсивні впливи реагує адаптивно-захисними реакціями, всю сукупність яких вчений назвав загальним адаптаційним синдромом [3; 7].

Це означає, що адаптація до стресових умов залежить від психологічних індивідуально-типологічних та особистісних можливостей особистості. Адаптаційні можливості людини являють собою стійкі резистентні характеристики індивідуально-типологічного та особистісного рівня, які забезпечують спроможність військовому успішно адаптуватись до різноманітних вимог екстремальної життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані, так і у психологічному плані, спрямовуючи поведінку особистості [3].

Мета адаптації до стресу, на думку дослідників, полягає в тому, щоб досягти оптимуму ефективності діяльності, забезпечити розвиток організму людини і, як мінімум, зберегти його життєздатність, функціонування у своїй цілісності, а також забезпечити наявність адаптаційного резерву - інформаційних, енергетичних та метаболічних ресурсів, витрачання яких супроводжується постійним поповненням [5].

За даними багатьох дослідників, для якісної адаптації особистості до нових умов необхідно враховувати стрес та особливості його протікання [8].

Отже, адаптація військових в умовах надзвичайних ситуацій до бойового стресу потребує свого подальшого розгляду.

У зв'язку з ситуацією сьогодення дуже актуальною постає проблема дослідження взаємовпливу індивідуально-типологічних особливостей особистості до адаптації військовослужбовців в умовах бойових стресових ситуацій та стресорів бойової обстановки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За даними авторів, бойовий стрес - це багаторівневий процес адаптації, основна реакція військовослужбовця в умовах бойової обстановки [1-3; 6].

Бойовий стрес виникає ще до прямого контакту зі стресором і триває до виходу з зони конфлікту. Даний вид стресу є предпатологічним станом, обмежує функціональний резерв організму [2; 8; 10].

Бойова втома, бойова стресова реакція, посттравматичний стресовий розлад, реактивні стани викликають змінені психічні стани, що можуть виникати у період ведення бойових дій. Тому, бойова втома та бойова стресова реакція це нормальні стани, які виникають у військовослужбовця в результаті тривалого перебування в екстремальних умовах бойових дій [9].

За даними [8], бойова стресова реакція може виявлятись нездатністю виконувати свої службові обов'язки. Ознаками бойового стресу можуть бути будь-які поведінкові дії, вони тривалий час відрізняються від звичайної. Внаслідок впливу бойових стресорів на центральну нервову систему виникає патологічний стан - бойова психічна травма. У відповідь на стресову подію загрозливого характеру, яку пережила людина, через тривалий час виникає посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) [2; 8].

Дослідники вказують на такі психічні розлади, як відчуття нервозності та небезпеки, відсутність інтересу, роздратованість, сильні психологічні реакції на подразники, що нагадують про травматичну подію, проблеми з запам'ятовуванням та концентрацією [2; 7; 10].

Екстремальні умови, під час бойових дій є сильним стресом для військовослужбовців. Такі бойові стресори можна поділити на: стресори з короткочасною дією, що викликають тривогу і страх, неприємні фізичні відчуття, відволікання уваги, невдалі дії (озброєний противник, втома, біль, тактичні маневри противника, помилка в техніці руху, тощо); стресори з тривалою дією - тривале навантаження, конфлікти, ізоляція [10].

Як вказують вчені, характерними для переживання бойової травми є: бойовий шок, бойовий стрес, бойове виснаження, вихід з травми, та наступна адаптація до екстремальної ситуації [7-8].

Дослідження І. П. Павловим закономірностей протікання нервових процесів в критичних умовах, дозволили йому сформувати теорію експериментального неврозу та дослідити розлади взаємодії процесів збудження й гальмування в корі великих півкуль головного мозку. В ході експериментального неврозу який за своїм змістом є типовим стресом, виникали зриви функціонування ВНД в бік гальмування чи збудження. Тому вчений відмітив суттєву роль індивідуальних факторів - вродженого типу ВНД, у формуванні картини сформованого експериментального неврозу [3].

Дослідники зазначають, що тип темпераменту, який відображає силу і динаміку нервових процесів, дозволяє визначити тип поведінки військового та його реакцію на бойову стресову ситуацію [3].

Основним видом реакції у стресовій ситуації - є тривога. Тривога є специфічною захисною реакцією, яка пов'язана з ціннісною сферою особистості. Вона виконує сигналізуючу, захисну, пристосувальну, інтенціональну та мотиваційну функції. Агресія може виступати тут актом ситуативного реагування. Але слід зазначити, що агресивна поведінка може бути не тільки проявом адаптації, але й дезадаптації [6].

Тривога являє собою готовність реагувати на все нове, як на потенційну небезпеку для організму, та має адаптивний характер. Дослідження стресу у вигляді сукупності зовнішніх впливів (стрес-факторів), які сприймаються особистістю надмірними вимогами й створюють загрозу її самоповазі, самооцінці, що викликає відповідну емоційну реакцію різної інтенсивності стану тривоги проводились Ч. Д. Спілбергером [3].

Так, інтенсивність тривоги пропорційна тому змісту, який для даної людини має дана ситуація. Стан тривоги може варіюватися за інтенсивністю і змінюватися у часі як функція рівня стресу, до якого піддається особистість.

Тривожна реакція може бути фізіологічна та патологічна. Фізіологічна або «нормальна» тривога забезпечує мобілізацію організму для швидкого досягнення адаптації, вона пов'язана з ситуацією, та загрожує людині і підвищується адекватно.

Патологічна тривога не обумовлена зовнішніми чинниками і є надмірною по відношенню до ситуації. Патологічна тривога виснажує організм, а не посилює адаптаційні можливості.

Тривога відрізняється від страху тим, що вона є хронічним станом, тоді як страх виникає у відповідь на дійсну загрозу або небезпеку, це тимчасовий стан. Страх є реакцією на конкретну небезпеку, а об'єкт тривоги невизначений.

Страх це емоція, що виникає у стані загрози біологічному або соціальному існуванню людини, та вона спрямована на джерело реальної або уявної небезпеки.

Тривога є емоційним станом, що виникає у ситуації невизначеної небезпеки і виявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій, вона пов'язана з несвідомим джерелом небезпеки. Тривога не лише сигналізує про можливу небезпеку, а й спонукає людину до пошуку та конкретизації її джерел, до активного дослідження обстановки в умовах бою [9-10].

Вона може виявлятися як відчуття безпорадності, невпевненості в собі, безсилля перед небезпекою, яка насувається, перебільшенням загрози.

Афективний страх (тваринний жах) -- найсильніший страх, що викликається надзвичайно небезпечними, складними обставинами, та паралізує на якийсь час здатність до довільних дій. За даними [9], у кожної людини існує індивідуальна межа психічної напруги, після якої починають переважати захисні реакції: камуфляжу (спроби сховатися, замаскуватися), прагнення ухилитися від небезпеки, залишити загрозливу обстановку, як би зменшитися в розмірах, зайнявши ембріональну позу.

Адаптивність людини в бойових умовах залежить від реакції на страх, яка у свою чергу залежить від індивідуально-типологічних особливостей нервової системи, рівня тривожності, рівня психологічної підготовленості військовослужбовця до зустрічі з небезпекою, від особливостей мотивації його як особистості.

Таким чином, основними симптомами тривоги є хвилювання з найменшого приводу, нездатність розслабитись, занепокоєність, відчуття напруженості, скутості, нетерплячість, дратівливість, перебування «на межі зриву», швидка стомлюваність, погіршення сну, непосидючість, пригнічений настрій, погіршення пам'яті, страхи.

Отже, тривога є психологічною індивідуальною характеристикою особистості, а психофізіологічні характеристики тривожних і нетривожних людей відрізняються. Тривожні люди є більш успішними в простій діяльності та спрощеній структурі діяльності. Якщо діяльність є більш складною, заснованою на одночасному функціонуванні декількох рівновеликих тенденцій або мотивів, потребує тонкого диференціювання, то більш успішними є нетривожні люди. Тривожні люди найбільш схильні до стресу .

Мета статті - вивчити особливості психологічної адаптації військовослужбовців до стресу в умовах бойових стресових ситуацій.

Гіпотеза дослідження: так як рівень адаптивності до стресу у кожної людини різний, можна припустити, що ступінь адаптованості до стресових умов залежить від впливу та зв'язку до неї психологічних індивідуально- типологічних особливостей людини, насамперед таких, як тип темпераменту та рівень особистісної тривожності.

Об'єкт дослідження: особливості психологічної адаптації військовослужбовців в умовах бойових стресових ситуацій.

Предмет дослідження: психологічні індивідуально-типологічні особливості особистості в умовах бойового стресу.

Мета, об'єкт і предмет дослідження визначили необхідність постановки та вирішення завдань дослідження:

1. аналіз літературних джерел за досліджуваною проблемою;

2. вивчити особливості психологічної адаптації військовослужбовців до стресу в умовах бойових стресових ситуацій;

3. аналіз методів дослідження осіб, з метою виявлення впливу індивідуально-типологічних особливостей особистості в умовах бойового стресу на формування психологічної адаптації військовослужбовців в умовах бойового стресу.

Теоретична та практична значущість роботи, полягає в тому, що отриманні в ній дані можуть бути використані в практичній корекційній та профілактичній роботі психолога для використання засобів у формуванні адаптації особистості в умовах бойового стресу.

Виклад основного матеріалу. Емпіричне дослідження проводилось серед військовослужбовців Збройних Сил України.

В опитуванні брали участь 20 респондентів, серед яких 16 чоловіків та 4 жінки, віком від 18 до 42 років.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі були використані теоретичні, емпіричні методи, а також методи кількісної обробки даних. Для визначення закономірностей взаємовпливу та взаємозв'язку типу темпераменту особистості з рівнем ситуативної та особистісної тривожності були використані методики: 1. Опитувальник Спілбергера-Ханіна (State-Trait Anxiety Inventory, STAI). 2. Особистісний опитувальник Айзенка (Eysenck Personality Inventory, EPI) [3].

Аналіз дослідження проводиться шляхом порівняння результатів отриманих респондентами. Данні результатів дослідження представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Дані інтерпретації відповідей досліджуваних

Відповідно результатів опитувальника Айзенка виявлено: холериків - 4 особи, сангвініків - 8 осіб, флегматиків - 4 особи, меланхоліків - 4 особи (таблиця 1).

В результаті проведеного опитування за шкалою реактивної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна було виявлено:

Осіб з низькою ситуативною тривожністю (жовтий колір) - 4; осіб з середньою (помаранчевий) РТ - 5; осіб з високою РТ (червоний) - 11 (діаграма 1).

Діаграма 1. Розподіл ситуативної тривожності в групі.

Осіб з низькою особистісною тривожністю (жовтий) - 1; осіб з середньою (помаранчевий) - 11; осіб з високою - 8 (діаграма 2).

Діаграма 2. Розподіл особистісної тривожності в групі.

Таблиця 2.

Взаємозв'язок реактивної та особистісної тривожності

В результаті даного дослідження показано:

осіб з низьким рівнем особистісної тривожності й низьким рівнем реактивної тривожності - не виявлено; осіб з низьким рівнем РТ і середнім ОТ - 3; осіб з низькою РТ і високою ОТ - 1; осіб з середньою РТ і низькою ОТ - 1; осіб з середньою РТ і високою ОТ - 0; осіб високою РТ і низькою ОТ - 0; осіб з високою РТ і середньою ОТ - 4; осіб з високою РТ і високою ОТ - 7 (таблиця 2).

При дослідженні рівня ситуативної тривоги було виявлено, що особистості з сильним неврівноваженим типом темпераменту - холерики, мали збільшення рівня тривоги, але в межах одного рівня (більшість високий рівень тривожності і особистісної і реактивної), люди з сильним врівноваженим типом темпераменту - сангвініки, майже всі залишись на середньому рівні тривожності.

Опитуванні з типом темпераменту флегматик (сильний, врівноважений) - показали збільшення - 2 людини, зменшення - 1 людина та залишилась незмінною теж 1 людина. Особистості з слабким меланхолічним типом темпераменту показали результат збільшення тривожності в межах високого рівня (діаграма 3).

Діаграма 3. Зміни рівня ситуативної тривоги.

Відповідно до результатів показано:

холериків з низьким РТ - 0; холериків з середнім - 1; холериків з високим рівнем - 3, сангвініків з низьким рівнем- 2, сангвініків з середнім рівнем - 4, сангвініків з високим рівнем - 2, флегматиків з низьким рівнем - 1, флегматиків з середнім рівнем - 0, флегматиків з високим рівнем - 3, меланхоликів з низьким рівнем - 1, меланхоликів з середнім рівнем - 0, меланхоликів з високим рівнем - 3 (таблиця 3).

Таблиця 3.

Зв'язок типу темпераменту та рівня реактивної тривожності

Згідно з отриманими результатами виділено:

холериків з низьким рівнем - 0, холериків з середнім рівнем - 2, холериків з середнім рівнем - 2; холериків з високим рівнем - 2, сангвініків з низьким рівнем- 1, сангвініків з середнім рівнем - 5, сангвініків з високим рівнем - 2, флегматиків з низьким рівнем - 0, флегматиків з середнім рівнем - 3, флегматиків з високим рівнем - 1, меланхоликів з низьким рівнем - 0, меланхоликів з середнім рівнем - 0, меланхоликів з високим рівнем - 4 (таблиця 4).

Таблиця 4.

Зв'язок типу темпераменту та особистісної тривоги

За результатами дослідження виявлено, що у більшості респондентів сильна нервова система (холерики, сангвініки, флегматики), серед них виявлено середній рівень особистісної тривоги; серед досліджених зі слабким типом нервової системи (меланхоліки) виявлено високий рівень особистісної тривожності.

При дослідженні рівня ситуативної тривоги було виявлено: у особистостей з сильним неврівноваженим типом темпераменту (холерики), виявлено збільшення рівня тривоги, але в межах одного рівня (більш високий рівень тривожності і особистісної і реактивної), особи з сильним врівноваженим типом темпераменту - сангвініки, майже серед всіх виявлено середній рівень тривожності.

Опитуванні з типом темпераменту флегматик (сильний, врівноважений) - показали збільшення у 2х осіб, зменшення у 1 особи та незмінні результати виявлено у 1 дослідженого.

Особистості з слабким меланхолічним типом темпераменту показали результат збільшення тривожності в межах високого рівня.

Таким чином, можна визначити, що адаптація до стресу проходить більш успішно у особистостей з сангвінічним типом темпераменту, оскільки це закладено індивідуальними особливостями людини.

Висновки. У статті проведено аналіз літературних джерел за досліджуваною проблемою. Показано, що адаптація до стресу у військовослужбовців ЗСУ залежить від взаємодії багатьох чинників, головними з яких виступають: сила і тривалість впливу бойових факторів на психіку військовослужбовця; психологічних індивідуально-типологічних особливостей реагування на вплив цих факторів.

За результатами дослідження, можна відзначити, що складові адаптаційних можливостей, в особливості, тип темпераменту та рівень тривожності особистості, має кореляцію з успішністю адаптації особистості до стресу.

За результатами емпіричного дослідження показано, що рівень тривожності у військовослужбовців в момент проходження тесту під час бойових дій в Україні збільшився у 65% опитуваних, зменшився у 30% респондентів та залишився незмінним у 5%.

За результатами дослідження виявлено, що у більшості респондентів сильна нервова система (холерики, сангвініки, флегматики), серед них виявлено середній рівень особистісної тривоги; серед досліджених зі слабким типом нервової системи (меланхоліки) виявлено високий рівень особистісної тривожності. При дослідженні рівня ситуативної тривоги було виявлено: у особистостей з сильним неврівноваженим типом темпераменту (холерики), виявлено збільшення рівня тривоги, але в межах одного рівня (більш високий рівень тривожності і особистісної і реактивної), особи з сильним врівноваженим типом темпераменту - сангвініки, майже серед всіх виявлено середній рівень тривожності.

Опитуванні з типом темпераменту флегматик (сильний, врівноважений) - показали збільшення у 2х осіб, зменшення у 1 особи та незмінні результати виявлено у 1 дослідженого.

Особистості зі слабким меланхолічним типом темпераменту показали результат збільшення тривожності в межах високого рівня.

Таким чином, можна визначити, що адаптація до стресу проходить більш успішно у особистостей з сангвінічним типом темпераменту, оскільки це закладено індивідуальними особливостями людини.

Отже, певні типи вищої нервової діяльності, а отже й типи темпераменту, впливають на рівень тривожності особистості, а отже й на адаптаційні можливостей військовослужбовців.

Адаптаційні можливості людини являють собою стійкі резистентні характеристики індивідуально-типологічного та особистісного рівня людської індивідуальності, які забезпечують спроможність успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані, так і у психологічному плані, спрямовуючи поведінку особистості.