Ступені та типологія проявів ПТРС у молоді: соціально-психологічний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ступені та типологія проявів ПТРС у молоді: соціально-психологічний вимір

Завацький Вадим Юрійович

Петренко Максим Олегович

Шаповалова Валентина Андріївна

Завацька Наталія Євгенівна

Побокіна Галина Миколаївна

У статті проведено аналіз ступенів та типології проявів ПТРС у молоді у соціально-психологічному вимірі.

Запропонована інтегрована соціально-психологічна програма подолання ПТСР у молоді, побудована на принципах: активності, зворотного зв'язку, диференційованого підходу, доступності та комплексності психологічної допомоги, формування позитивного самоставлення і конструктивної життєвої перспективи, мобілізації адаптивних копінг-механізмів, з урахуванням провідних стратегій (особистісне дистанціювання; моделювання; зміна позиції; зниження суб'єктивної значущості) подолання ПТСР на етапах превенції, інтервенції й поственції.

Ключові слова: молодь, сучасний соціум, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), соціально-психологічні чинники подолання ПТСР.

Zavatskyi V.Yu., Petrenko M.O., Shapovalova V.A., Zavatska N.Ye., Pobokina Н.М.

DEGREES AND TYPOLOGY OF PTSD MANIFESTATIONS IN YOUTH: SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL DIMENSION

The article analyzes the degrees and typology of PTSD manifestations in youth in the socio-psychological dimension. The degree and typology of PTSD manifestations in young people are singled out, the general criteria for determining which are indicators of the frequency and intensity of traumatic situations, the level of severity of distress, intrusion, hyperactivation, depression and predictors of social and psychological maladjustment, the dynamics of which depend on the indicators of social functioning of the individual. It was established that subjects with a low degree of PTSD manifestations are characterized by emotional discomfort, dissatisfaction with relationships with others, their social status, level of self-realization, and an active-protective (mostly adaptive) type of PTSD manifestations prevails. Respondents with a pronounced degree of manifestation of PTSD are distinguished by anxious- depressive tendencies, the use of maladaptive behavior patterns and lack of selfcontrol, social passivity, low level of self-acceptance with the advantage of social- psychological maladjustment of intrapsychic orientation and passive-protective type of PTSD manifestations. Subjects with a global degree of PTSD manifestations are characterized by high internal tension, dysphoria, explosiveness, a low level of integration with the environment, a lack of deep personal contacts, a limited circle of communication, and a disharmonious type of PTSD manifestations with a predominance of interpsychic maladjustment.

The proposed integrated social-psychological program for overcoming PTSD in young people, built on the principles of: activity, feedback, differentiated approach, availability and comprehensiveness of psychological help, formation of positive selfattitude and constructive life perspective, mobilization of adaptive coping mechanisms, taking into account leading strategies (personal distancing ; modeling; change of position; reduction of subjective significance) of overcoming PTSD at the stages of prevention, intervention and post-treatment. The effectiveness of the developed program is proven by the positive dynamics of the level of integration between the need to achieve the main life values and the possibility of achieving them in reality; decrease in indicators of internal discomfort, situational and personal anxiety, depression, indexes of aggressiveness and hostility; increasing communicative and social competence; formation of adaptive behavioral coping strategies; expanding the network of social support. The most pronounced positive changes were recorded in young people with low and pronounced degrees of PTSD manifestations of the adaptive type, to a lesser extent - in persons with a global degree of manifestations of such disorders and a preference for socio-psychological maladjustment of the interpsychic orientation of the disharmonious type.

Key words: youth, modern society, post-traumatic stress disorder (PTSD), socio-psychological factors for overcoming PTSD.

Постановка проблеми

молодь птрс психологічна програма

Вивчення проблеми посттравматичних стресових розладів (ПТСР) є актуальним і соціально значущим в сучасному суспільстві, оскільки почастішали збройні конфлікти, терористичні акти, коли молодь часто перебуває в умовах психотравмуючих та/або екстремальних ситуацій, що потребує всебічного обміркування, дослідження та аналізу шляхів надання ефективної психосоціальної допомоги щодо подолання ПТСР. Крім того, наявний досвід психологічної допомоги при ПТСР у молоді вимагає поглибленого наукового аналізу, узагальнення та систематизації. На українському просторі дослідження вказаного напряму переважно виконані в межах робіт медичного та медико-психологічного профілю і пов'язувалися з визначенням епідеміології, етіології, динаміки, діагностики й терапії учасників бойових дій, жертв різного виду катастроф, терористичних актів і стосуються, здебільшого, респондентів зрілого віку. Вивчення соціально-психологічних особливостей розвитку та подолання ПТСР у молоді упускаються з поля наукових зацікавлень соціальних психологів, попри наявної специфіки формування ПТСР та їх корекції у осіб цієї вікової групи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Встановлено, що за відсутності єдиної загальноприйнятої теоретичної концепції, яка визначає детермінанти та механізми виникнення і розвитку ПТСР, розроблено декілька підходів (теоретичних моделей), серед яких виокремлено дві основні групи (психологічні та біологічні), а також мультифакторні (комплексні) моделі. Встановлено, що до психологічних моделей належать психодинамічна (Б. Кілборн, М. Пордер, Н. Райкрофт, Г. Томе), когнітивна (Д. Кларк, П. Ленг, М. Падун, К. Чемтоб, Р. Янофф-Бульман) і психосоціальна (М. Горовіц, Б. Гринн, Дж. Лінд, Дж. Уільсон), в основі якої закладений інформаційно- психолого-психофізіологічний підхід (М. Горовіц).

Основні психологічні концепції за етіологічним принципом систематизовано у такий спосіб: реактивна (резидуальна) модель стресу, провідними факторами якої є об'єктивні причини та нейробіологічні детермінанти; диспозиційна модель, до якої належать психодинамічна й екзистенційно-гуманістична концепції, які акцентують увагу на особистісно- індивідуальних характеристиках; інтеракційна (особистісно-середовищна) модель, що враховує як особистісні, так і ситуаційні змінні.

Перспективною є мультифакторна (комплексна) модель ПТСР (A. Mеркер), в межах якої виокремлюється значення трьох основних груп чинників, поєднання яких призводить до формування ПТСР: особливості самої травматичної події; захисні механізми співоволодіння; фактори ризику (вік, негативний минулий досвід, психічні розлади в анамнезі, низький рівень інтелекту і соціально-економічних умов життя) [1; 2; 12].

Констатовано активне застосування різноманітних методів допомоги при роботі з ПТСР особистості (Д. Беккер, В. Стець, Л. Шестопалова, М. Щербак), основними з яких є когнітивно-поведінкова, психодинамічна (Т. Кин, Е. Фоа, М. Фридман), гіпносугестивна (Д. Бром, К. Коннор), сімейна психотерапія, техніки десенсибілізації (П. Девідсон, Л. Максфілд, К. Паркер) та ін. У той же час відзначається недостатність цілісних підходів до психотерапії ПТСР у молоді. З'ясовано, що використовується обмежена кількість комплексних реабілітаційних програм при роботі з особами цієї вікової групи, або перевага надається психофармакотерапії.

Мета статті - провести аналіз ступенів та типології проявів ПТРС у молоді у соціально-психологічному вимірі.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Встановлено, що ПТСР є структурно складним станом, який розвивається при травматичних (екстремальних) ситуаціях внаслідок емоційного або фізичного стресу, здатного викликати дистрес у будь-якої людини. Показано, що до розуміння сутності ПТСР підходять з урахуванням психоаналітичної, трансової та дисоціативної теорій, гіпотези про травматичний імпринт, теорії формування патологічних асоціативних емоційних мереж та ін. [3-6].

Розглянуто теоретичні моделі ПТСР: психодинамічну, когнітивну, психосоціальну та мультифакторну (комплексну), яку визнано провідною у розвитку ПТСР. Констатовано, що в межах мультифакторної моделі значущими характеристиками травматичних чинників визначені раптовість, стрімкий темп розвитку катастрофічної події й тривалість її впливу, повторюваність протягом життя, а також вразливість особистості до формування ПТСР, про яку свідчать не тільки особливості її преморбіда (поєднання конституційно-біологічних, соціально-демографічних, сомато- й екзогенних чинників), а й схильність до віктимізації (тенденції перебувати в ролі жертви при аналогічних ситуаціях) або риси травматофілії (утримання травматичного досвіду) [4-11].

Виокремлено ступені та типологію проявів ПТРС у молоді, загальними критеріями визначення яких є показники частоти та інтенсивності травматичних ситуацій, рівня вираженості дистреса, інтрузії, гіперактивації, депресії та предиктори соціально-психологічної дезадаптації, динаміка яких залежить від показників соціального функціонування особистості.

Проведено аналіз даних структурованого інтерв'ю (SCID) зі шкалою для діагностики ПТСР (CAPS), документів, шкали оцінки впливу травматичної події (IES-R), опитувальника травматичного стресу (ОТС), що дозволило провести диференціацію ступенів та типології проявів ПТСР у досліджуваних.

На основі структурованого діагностичного інтерв'ю зі шкалою CAPS визначалися такі параметри як частота та інтенсивність травматичних ситуацій та посттравматичних переживань, тривожність, збудливість, опозиційна поведінка, соціофобії, соціальна активність/пасивність, рефлексія, самоставлення, етнокультурні особливості, релігійність. Аналіз включав також тип (зміст) психологічних травм, їх кількість.

Визначено типи травм, які можуть призвести до збільшення ризику розвитку ПТСР після травматичної події, а саме військові дії, нещасні випадки на виробництві та на транспорті, фізичне насильство, втрата близьких, втрата працездатності, катастрофічні події. Крім того, встановлено, що повторна травматизація, множинність ураження, наявність ускладнень можуть бути пусковим механізмом розвитку ПТСР. Ризик підвищується при наявності в житті людини до 3-х травм - в 1,2 рази (до 18,1%); більше 3-х травм - в 2,3 рази (до 36,2%); при політравмі - в 1,1 рази (до 17,2%); при травматичному шоці - в 1,5 рази (до 22%).

Найбільш часто серед респондентів відзначався стрес, пов'язаний з військовими діями - в 71 (44,3%) випадках, серед них перебування в зоні військових дій - у 66 (41,3%) досліджуваних і участь в бойових операціях - у 42 (26,2%) осіб.

У 18 (11,3%) випадках відзначався стрес, пов'язаний з нещасний випадками на виробництві та на транспорті - в 31 (19,4%) випадках.

Серед психосоціальних стресів найчастіше виявлялися переживання, пов'язані з втратою осіб екстраординарної значимості: батьків, родичів та інших близьких - в 17 випадків (10,6% від усього числа психічних травм).

У значної частини респондентів психічні переживання були обумовлені хронічним стресом, пов'язаним із негативними сімейними відносинами. На наявність частих сімейних конфліктів вказали 59 осіб (36,9%). Випробовували дію фізичного насильства 22 (13,8%) досліджуваних. Психологічне страждання було викликано побоями, катуваннями, або досліджувані були свідкамі таких подій - в 37,5% випадків.

Катастрофи (пожежі), які пережили респонденти, були виявлені в 9 (5,6% від загального числа стресів) випадках, у деяких із них неодноразово. Менша частка серед травм припадала на стреси, пов'язані з втратою працездатності внаслідок важкого хронічного захворювання у 13,1% осіб.

У досліджуваних ЕГ здебільшого виявлений хронічний перебіг ПТСР (з тривалістю соціально-психологічних проявів протягом 6 і більше місяців). Зауважимо, що ПТСР діагностується у випадках, коли виникає не менше ніж через 1 місяць після травми та має тривалість більше 4 тижнів.

Стресів хронічного катастрофічного характеру в КГ не виявлено.

Дані структурованого інтерв'ю (SCID) та аналізу документів надали можливість співставити суб'єктивне бачення досліджуваних і тих параметрів, які були визначені за допомогою шкали оцінки впливу травматичної події (IES- R) й опитувальника травматичного стресу (ОТС), зокрема за шкалами: «інтрузії» (повторне переживання травми), «уникнення» (запобігання спогадів про травму), «гіперактивація», «депресія», «дистрес», «дезадаптація», які не були наявними до травми.

В ЕГ показники за субшкалами «інтрузії», «уникнення» були більш ніж вдвічі вище, ніж в КГ, а за шкалою «гіперактивації» - майже втричі, в той час як у КГ розглянуті показники були в межах норми. Була виявлена синхронна динаміка показників «депресія», «дистрес», «дезадаптація». При наростанні інтенсивності одних симптомів наростала вираженість і всіх інших.

Застосування кластерного аналізу методом К-середніх дозволило по частоті, інтенсивності травматичних стресових ситуацій та рівню вираженості дистресу виділити три кластери (І кластер «інтрузії» - травматична подія повторюється у вигляді спогадів, флешбек-ефектів і супроводжується негативними переживаннями та вегетативною гіперреактивністю; ІІ кластер «уникнення» - запобігання стимулів, пов'язаних із травмою, в поєднанні з емоційним відчуженням, реакцією емоційного заціпеніння, почуттям віддаленості від інших; ІІІ кластер - «гіперактивації» - наявність постійного психоемоційного збудження, зниження концентрації уваги, відчуття постійної загрози, дратівливості, спалахів гніву) та виокремити ступені прояву ПТСР: низький, виражений і глобальний.

Крім того, за результатами регресійного аналізу зроблено відбір значущих симптомів ПТСР - предикторів соціально-психологічної дезадаптації.

Вірогідність відмінностей показників кожного кластера була доведена методом однофакторного дисперсійного аналізу з урахуванням множинних порівнянь.

Для розподілу досліджуваних в підгрупах різного ступеня прояву ПТСР використовувалися тести Колмогорова-Смирнова і %2, які показали приналежність вибірки до нормального розподілу з високою вірогідністю (p<0,01). Це підтвердило правомірність використання даних у виокремлених підгрупах для отримання статистично значущих результатів при подальшому застосуванні методів параметричної статистики. Респонденти ЕГ розділилися по 3-х підгрупах: І - 55 (34,4%) осіб із низьким ступенем проявів ПТСР, ІІ - 69 (43,1%) досліджуваних із вираженим і ІІІ - 36 (22,5%) осіб із глобальним ступенем проявів таких розладів.

Отримані дані свідчать, що в ЕГ переважали більш важкі та тривалі психічні травми. Зі збільшенням ступеня тяжкості ПТСР була виявлена чітка тенденція зростання кількості важких травматичних подій. Дослідження показало наявність залежності розвитку ПТСР від тривалості переживань респондентами травматичної події.

Психологічне страждання протягом декількох місяців і років у підгрупах ЕГ, вираженість ступенів проявів відзначалася в 2 рази частіше, ніж тривають протягом декількох днів або тижнів. У підгрупі респондентів ЕГ глобального ступеня проявів ПТСР переважали переживання психічної травми протягом декількох років і місяців, що було істотно частіше, ніж короткочасні переживання. Виходячи з цього, було констатовано, що чим триваліше за часом респондент переживав травматичну подію, тим важче був ступінь проявів ПТСР.

Встановлено, що індекс ретравматізаціі (кількість травматичних подій, що припадають на одного респондента) збільшувався від підгрупи до підгрупи ЕГ, синхронно зростаючи зі збільшеням вираженості ступенів проявів ПТСР: при ПТСР низького ступеня прояву - 2,8±0,3; при ПТСР вираженого ступеня прояву - 4,7±0,4; при ПТСР глобального ступеня прояву - 5,9±0,8.

Отримані результати свідчать про те, що загальна кількість пережитих респондентом травматичних подій, є фактором ризику розвитку ПТСР.

З метою визначення показників, що вказують на підвищений ризик соціальної дезадаптації при ПТСР були створені моделі на основі тверджень, які скадають субшкали методики IES-R.

За результатами регресійного аналізу зроблено відбір значущих параметрів ПТСР - предикторів соціальної дезадаптації досліджуваних та виокремлено типи проявів цих розладів у підгрупах ЕГ: активно-захисний; пасивно-захисний; дисгармонійний.

Виявлена певна закономірність зміни загального індексу посттравматичної реакції. Зростання індексу відзначено у жінок (в 1,2 рази вище в порівнянні з чоловіками); у осіб із неповною середньою освітою (в 1,3 рази в порівнянні з середніми значеннями по вибірці); в групах студентів (в 1,1 рази вище середніх значень).

Отже, встановлено, що на розвиток ПТСР впливають такі зовнішні чинники ризику як контент (зміст), тяжкість стресора, тривалість травматичної дії, кількість стресових впливів. Констатовано зв'язок розвитку ПТСР з наявністю в преморбиді негативних соціально-психологічних факторів (виховання в неповній сім'ї, конфлікти між батьками, дитячо-підлітковий вік при розлученні батьків, відсутність емоційної підтримки в родині, агресія). Чинниками, що негативно впливають на перебіг проявів ПТСР є: низький освітній рівень (загалом можна стверджувати, що у молоді віком від 20 до 24 років із низьким освітнім рівнем інтенсивність таких проявів була вищою (р<0,01), сімейний статус (неодружені, розлучені, вдівство), соціальний статус (студенти, безробітні) статус досліджуваних (р<0,05)).

Висновки

Встановлено, що досліджуваним із низьким ступенем проявів ПТРС притаманні емоційний дискомфорт, незадоволеність стосунками з оточуючими, своїм соціальним статусом, рівнем самореалізації та переважає активно-захисний (здебільшого адаптивний) тип проявів ПТСР. Респондентів із вираженим ступенем прояву ПТСР відрізняють тривожно-депресивні тенденції, використання неадаптивних паттернів поведінки та несформованість самоконтролю, соціальна пасивність, низький рівень самоприйняття з перевагою соціально-психологічної дезадаптації інтрапсихічної спрямованості та пасивно- захисним типом проявів ПТСР. Досліджувані з глобальним ступенем проявів ПТСР характеризуються високою внутрішньою напруженістю, дисфорією, експлозивністю, низьким рівнем інтеграції з середовищем, відсутністю глибоких особистісних контактів, обмеженим колом спілкування та дисгармонійним типом проявів ПТСР із переважанням дезадаптації інтерпсихічної спрямованості.

Запропонована інтегрована соціально-психологічна програма подолання ПТСР у молоді, побудована на принципах: активності, зворотного зв'язку, диференційованого підходу, доступності та комплексності психологічної допомоги, формування позитивного самоставлення і конструктивної життєвої перспективи, мобілізації адаптивних копінг-механізмів, з урахуванням провідних стратегій (особистісне дистанціювання; моделювання; зміна позиції; зниження суб'єктивної значущості) подолання ПТСР на етапах превенції, інтервенції й поственції.

Ефективність розробленої програми доведена позитивною динамікою рівня інтеграції між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності; зниженням показників внутрішнього дискомфорту, ситуативної та особистісної тривожності, депресії, індексів агресивності та ворожнечі; підвищенням комунікативної та соціальної компетентності; формуванням адаптивних копінг-стратегій поведінки; розширенням мережі соціальної підтримки. Найбільш виражені позитивні зміни зафіксовані у молоді з низьким та вираженим ступенями проявів ПТСР адаптивного типу, меншою мірою - у осіб із глобальним ступенем проявів таких розладів та перевагою соціально-психологічної дезадаптації інтерпсихічної спрямованості дисгармонійного типу.

References

1. Cesario S.K. Linking cancer and intimate partner violence / S.K. Cesario, J. McFarlane, А. Nava, Н. Gilroy, J. Maddoux. Clin J Oncol Nurs. 2014. № 18(1). Р. 65 - 73. [in English].

2. Costa S.V. Sleep problems and social support: Frailty in a Brazilian Elderly Multicenter Study / S.V. Costa, M.F. Ceolim, A.L. Neri. Rev Lat Am Enfermagem. 2011. № 19(4). Р. 920 - 927. [in English].

3. Davidson P. R. Eye movement desensitization and reprocessing (EMDR): a metaanalysis / P. R. Davidson, К. C. Parker. Journal Consult. Clin. Psychol. 2001. V. 69, №2. P. 305 - 316. [in English].

4. d'Orsi E. Work, social support and leisure protect the elderly from functional loss: EPIDOSO study / Е. d'Orsi, A.J. Xavier, L.R. Ramos. Rev Saude Publica. 2011. № 45(4). Р. 685 - 692. [in English].

5. Ehlers A. Cognitive predictors of posttraumatic stress disorder in children: results of aprospective longitudinal study / А. Ehlers, R.A. Mayou, В. Bryant. Behav Res Ther. 2003. № 41(1). P. 1 - 10. [in English].

6. Korolenko C. The Victims of Severe Trauma / С. Korolenko, N. Dmitrieva // The Remote Consequenses. X International Symposium on Victimology. Abstract Book, 2000. P. 130. [in English].

7. Maxfield L. The relationship between efficacy and methodology in studies investigating EMDR treatment of PTSD / L. Maxfield, L. Hyer. Journal Clin. Psychol. 2002. V. 58, №1. P. 23 - 41. [in English].

8. Nabirye R.C. Occupational stress / R.C. Nabirye, K.C. Brown, E.R. Pryor, E.H. Maples. JournalNursManag. 2011. № 19(6). Р. 760 - 768. [in English].

9. Schore A.N. Dysregulation of the right brain: A fundamental mechanism of traumatic attachment and the psychopathogenesis of posttraumatic stress disorder. Australian & NZ Journal of Psychiatry. 2002. № 36. Р. 9 - 30. [in English].

10. Shalev A. Y. International handbook of human response to trauma / A.Y. Shalev, R. Yehuda, A. C. McFarlane. New York: Kluwer Academic/Plenum Press, 2000. Р. 87 - 102. [in English].

11. Silver M. Posttraumatic stress disorder. Recognition and recovery (Review) / М. Silver, М. Gound. Adv Nurse Pract. 2002. № 10(11). P. 65 - 68. [in English].

12. Wodarski J.S. Adolescent preventive health and team-games-tournaments: five decades of evidence for an empirically based paradigm / J.S. Wodarski, M.D. Feit // Soc. Work Public Health. 2011. № 26(5). Р. 482 - 512. [in English].

Размещено на Allbest.ru