Проблема соціально-психологічної підтримки особистості: теоретико-методологічні підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини»

Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Проблема соціально-психологічної підтримки особистості: теоретико-методологічні підходи

Френкель Стелла - здобувач кафедри практичної психології та соціальної роботи; асистент кафедри соціальної медицини та гуманітарних дисциплін

Турбан Вікторія Вікторівна - доктор психологічних наук, професор

Козьменко Олена Іванівна - доктор педагогічних наук, доцент, в. о. декана факультету міжнародних відносин

Завацька Наталія Євгенівна - доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології та соціальної роботи

м. Київ

Abstract

Frenkel S., Turban V.V., Kozmenko О.І., Zavatska N.Ye.

The problem of social and psychological support of the individual: theoretical and methodological approaches

The polyparadigm angle is applied to study the socio-psychological support system for infected individuals in their adulthood. The conceptual basis of the social and psychological support of infected individuals in their adulthood based on the system-integrative methodology is defined.

Cognitive dysfunctions and socio-psychological characteristics of infected individuals in their adulthood are revealed. The study propose the structural- functional model of the social-psychological support system of infected individuals in their adulthood, which contained target, conceptual, content-technological and effective blocks; and its operationalization was carried out.

An integrated system of social and psychological support for infected individuals in their adulthood, implemented at the basic, restorative, and analytical levels, was developed, and its effectiveness was evaluated. It has been proven that the effectiveness components of the social and psychological support system for infected adults (during their rehabilitation and post-rehabilitation) are the implementation of organizational conditions through the implementation of the developed modular technology of social and psychological support, as well as a program to activate resource capabilities and increase the adaptive potential of infected adults (during their rehabilitation and post-rehabilitation) according to the blocks of actualization of the latent personal resource; self-presentation and self-realization of life competence; constructive acceptance of social and psychological support.

The effectiveness of the developed socio-psychological support system is confirmed by an increase in the adaptive potential of the researched persons with a reliable regression of cognitive disorders and on the socio-psychological parameters. This allowed to record the optimistic, positive psycho-emotional state, active life attitude, self-acceptance, positive attitude, increased self-esteem, as well as readiness to use social and psychological support as an important resource of successful functioning and vital exercise.

Key words: individual, adulthood, infectious diseases, social-psychological support, social-psychological support system.

Анотація

У статті проведено аналіз теоретико-методологічних підходів до проблеми соціально-психологічної підтримки особистості (на прикладі інфікованих осіб зрілого віку). Задіяно поліпарадигмальний ракурс до вивчення проблеми соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку. Визначено концептуальні основи соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку на засадах системно-інтегративної методології.

Розкрито когнітивні дисфункції та соціально-психологічні характеристики інфікованих осіб зрілого віку. Запропоновано структурно- функціональну модель системи соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку, що містила цільовий, концептуальний, змістовно- технологічний, результативний блоки, та проведено її операціоналізацію.

Проведений теоретико-методологічний аналіз сучасних наукових підходів до вивчення проблеми соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку показав, що цей феномен розглядається з різних позицій і характеризується як стратегія, процес, діяльність. Характеризуючи соціально- психологічну підтримку інфікованих осіб зрілого віку, як особливий вид діяльності, підкреслюється, що її зміст обумовлений соціально-психологічними характеристиками цих осіб, та включає взаємопов'язані і взаємозалежні складові: соціальну (відносини з соціумом) і психологічну (особливості функціонування когнітивної, мотиваційної та поведінкової сфер), які визначають їх адаптаційний потенціал. Констатовано, що чинниками соціально-психологічної підтримки виступають риси особистості (диспозиційні) та сприйняття агентів/реципієнтів підтримки, соціокультурні характеристики, особливості соціальної мережі підтримки, ситуаційний контекст та особистісний досвід. Наголошується, що основним джерелом інтересу до соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку є її перспективність у ролі потенційно важливого чинника їх психологічного та фізичного благополуччя.

Ключові слова: особистість, зрілий вік, інфекційні захворювання, соціально-психологічна підтримка, система соціально-психологічної підтримки.

Постановка проблеми

Одним із складних і значущих викликів сучасного світу є інфекційні захворювання, які завдають нещадних ударів по здоров'ю і життю людини, вимагають проведення екстрених медичних заходів та надання соціально-психологічної підтримки. Без перебільшення можна стверджувати, що серед таких захворювань пандемія на COVID-19 сколихнула життя всій планети і, на жаль, досі не втрачає актуальності, зважаючи на ступінь поширення цього серйозного за своїм перебігом і ускладненнями інфекційного захворювання (Zhou, Xinxin, Jieming, 2020).

Здатність коронавірусу, як і деяких інших особливо небезпечних патогенів (інфекційних агентів), призводити до контамінації значної кількості населення, до людських жертв, викликаючи в кінцевому підсумку соціально-економічну кризу, є яскравим свідченням того, що будь-яка епідемія/пандемія становить серйозну загрозу для національної безпеки держави. Саме тому серед першочергових завдань вчених є розробка ефективних засобів протидії не тільки інфекційному захворюванню, але й соціальним та психологічним наслідкам, які, зокрема, негативно позначаються на психологічному стані людини та її соціальному статусі. Особливої уваги у цьому контексті потребують інфіковані особи зрілого віку, як найбільш працездатна частина населення (Zavatskyi V., Spytska, Zavatskyi Yu., 2018). При цьому цілісний та системний погляд на питання соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку залишається поза увагою дослідників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Можна констатувати, що проблема соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку розроблена недостатньо і у теоретико-методологічному, і у практично- впроваджувальному аспектах. Дослідження за цією проблематикою майже виключно були пов'язані з медичними та медико-психологічними аспектами щодо ефективності комбінації медикаментозної терапії та психотерапії інфікованих осіб (Zavatskyi V., Spytska, 2018). У зв'язку з цим пошук шляхів вирішення цієї проблеми є важливою самостійною науковою задачею, вирішення якої передбачає проведення комплексних емпіричних досліджень соціально- психологічних особливостей осіб зрілого віку з інфекційними захворюваннями, побудову та операціоналізацію структурно-функціональної моделі соціально- психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку, а також розробку науково обґрунтованих інтеграційних методів та узагальненої системи соціально- психологічної підтримки таких осіб.

Мета статті - провести аналіз теоретико-методологічних підходів до проблеми соціально-психологічної підтримки особистості (на прикладі інфікованих осіб зрілого віку).

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Аналіз численних наукових праць, присвячених проблемі соціально-психологічної підтримки показав, що цей феномен розглядається з позицій різних підходів і характеризується як: стратегія (С. Carver, J. Schaefer, M. Scheier, J. Weintraub та ін.), процес (Г. Бевз, Н. Бондаренко, Н. Завацька, Н. Міщенко та ін.), діяльність (К. Валстром, D. Terry, Н. Weber та ін.).

З'ясовано, що у психології існує декілька важливих концептуальних розмежувань щодо соціально-психологічної підтримки, яка розглядається як метаконструкт, який включає такі компоненти: мережеві ресурси підтримки, підтримуючу поведінка та оцінки підтримки (T. Fydrich, А. Leppin, R. Schwartzer, G. Sommer та ін.). Ці конструкти належать відповідно до мережі осіб, які надають допомогу, конкретних актів допомоги та оцінок таких ресурсів і допомоги з боку людини, яка перебуває у центрі розгляду. Вибір джерел підтримки формується під впливом особистісних факторів, серед яких особливе місце займають ціннісні орієнтації та самооцінка особистості.

Основним джерелом інтересу до соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку є її перспективність у ролі потенційно важливого чинника психологічного та фізичного благополуччя. Наголошується, що при організації соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку особливе значення мають наукові підходи, які застосовуються. Так, у контексті дослідження найбільш актуальними визнані: діяльнісний, індивідуально- орієнтований, середовищний, соціально-психологічний та інтегративний підходи. Діяльнісний підхід (Г. Костюк, С. Максименко, І. Пасічник, В. Роменець та ін.) дозволяє включити інфіковану особу у продовження індивідуальної та колективної соціально-значущої діяльності в періоди реабілітації та постреабілітації; індивідуально-орієнтований підхід (Л. Бінсвангер, Дж. Бьюдженталь, Ю. Джендлін, В. Турбан та ін.) акцентує увагу на вікових особливостях, стані здоров'я та соціальному статусі особистості; середовищний підхід (І. Гоян, З. Ковальчук, У. Михайлишин, М. Орап та ін.) сприяє актуалізації потенціалу середовища, вплив якого необхідний для залучення до участі у суспільному житті, розуміння культури, дотримання норм поведінки, виконання різних соціальних ролей; соціально-психологічний (С. Гарькавець, Н. Завацька, А. Кононенко, О. Литвиненко, С. Цимбал, Р. Шевченко, О. Шевяков та ін.) та інтегративний (С. Carver, S. Kobasa, R. Moss, J. Schaefer, S. Taylor та ін.) підходи забезпечують кумулятивний ефект від використання адаптаційного потенціалу особистості та ресурсів соціального середовища.

Встановлено, що соціально-психологічна підтримка інфікованих осіб в періоди реабілітації та постреабілітації включає: безпосередню діяльність з ними, що сприяє їх інтеграції у соціум за допомогою розширення знань про інфекційні вірусні захворювання, їх наслідки та шляхи запобігання (когнітивний компонент), мотивації до продовження соціально-значущої діяльності (мотиваційний компонент) та активної участі у ній (поведінковий компонент).

Характеризуючи соціально-психологічну підтримку інфікованих осіб зрілого віку як особливий вид діяльності, наголошується, що її зміст обумовлений особливими соціально-психологічними характеристиками цих осіб, та включає дві взаємопов'язані та взаємозалежні складові: соціальну (відносини з соціумом) та власне психологічну (когнітивна, емоційно-вольова, мотиваційна та поведінкова сфери). При цьому розгляд соціальної складової передбачає, що вона визначається такими позиціями, як діагноз та соціальний статус особистості. Крім того, показано, що вибір джерел соціально- психологічної підтримки формується під впливом особистісних факторів, серед яких особливе місце займають ціннісні орієнтації та самооцінка особистості.

Показано, що структурно-функціональна модель соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку складається з чотирьох блоків: цільового, концептуального, змістовно-технологічного та результативного. соціальний психологічний когнітивний дисфункція

Технологія соціально-психологічної підтримки передбачає індивідуальну та групову роботу і була розподілена на 5 модулів: соціально-психологічний, соціально-медичний, соціально-правовий, соціально-економічний, соціально- педагогічний.

Запропоновані у дослідженні класифікаційні параметри дозволили охарактеризувати технологію соціально-психологічної підтримки як гуманістичну мезотехнологію (модульно-локальну), провідним засобом реалізації якої є діяльність, що здійснюється із застосуванням спеціальних стратегій соціально-психологічної підтримки: «захист» та «допомога».

У соціально-психологічній підтримці інфікованих осіб зрілого віку вибір стратегії обумовлений, насамперед, рівнем суб'єктності (власної активності) особистості. Стратегія «захист» використовується при суб'єкт-об'єктних відносинах, стратегія «допомога» - при суб'єкт-суб'єктних.

Показано, що у зв'язку з цим постає проблема визначення особливостей функціонування когнітивних процесів та соціально-психологічних характеристик інфікованих осіб зрілого віку, які обумовлюють їх адаптаційний потенціал, з метою урахування цих даних при побудові інтегрованої системи соціально-психологічної підтримки таких осіб в періоди реабілітації та постреабілітації.

Першим етапом емпіричного дослідження було вивчення рівня когнітивних порушень у осіб зрілого віку з інфекційними вірусними захворюваннями.

Залежно від віку, досліджуваних було розподілено на 2 групи: перша вікова група (38-45 років) - 65 (54,2%) осіб (І період зрілого віку) та друга вікова група (46-52 років) - 55 (45,8%) осіб (ІІ період зрілого віку).

Встановлено, що у віковій групі 38-45 років середній результат за шкалою MMSE (Mini-mental State Examination) становив 28,35±0,42 балів; за тестом малювання годинника - 9,5±0,47 балів; за тестом О. Лурія - 7,9±0,6 балів. Когнітивна дисфункція проявлялася легкими когнітивними порушеннями, що являли собою динамічне незначне погіршення окремих когнітивних функцій (пам'яті, уваги, мислення) та не призводили до побутової, соціальної дезадаптації.

У віковій групі 46-52 років середній показник за тестом MMSE склав 25,21±0,35 балів; за тестом малювання годинника - 8,4±0,42 балів; за тестом О. Лурія - 6,7±0,8 балів. Виявлено легкий та помірний когнітивний дефіцит з більш вираженим погіршення окремих когнітивних функцій (пам'яті, розумової працездатності) без проявів дезадаптації.

Другим етапом емпіричного дослідження було вивчення соціально- психологічних характеристик загальної вибірки інфікованих осіб зрілого віку. Кожну вікову групу респондентів було розподілено на 4 підгрупи (контрольну групу (КГ) та 3 експериментальні групи (ЕГ): І ЕГ - особи, які перенесли SARS, ІІ ЕГ - SARS-CoV, ІІІ ЕГ - SARS-CoV-2.

Проведений аналіз виявив, що відмінності у середніх значеннях між І ЕГ та ІІ ЕГ, ІІ ЕГ та ІІІ ЕГ незначні і вони не мають великої цінності для даного дослідження. Загалом, середні значення у ІІ ЕГ займають проміжне положення між І ЕГ та ІІІ ЕГ. У зв'язку з цим, основна увага була приділена порівнянню показників I ЕГ та III ЕГ, які відображають максимальні відмінності у соціально-психологічних характеристиках респондентів.

Порівняння середньогрупових показників виявило достовірні відмінності між даними I ЕГ і III ЕГ щодо існуючої життєвої ситуації, негативного забарвлення очікувань відносно майбутнього та копінг-стратегією «пошук соціальної підтримки». При цьому досліджувані I ЕГ виявилися більш орієнтованими на пошук інформаційної, дієвої та емоційної підтримки.

Якісний аналіз профілів респондентів за методикою семантичного диференціалу показав, що для досліджуваних III ЕГ притаманне значне зниження самооцінки, незадоволеність собою, стан загального психологічного неблагополучия, про що свідчить значний розкид даних за факторами «Оцінка», «Сила», «Активність» між шкалами «яким я бачу себе зараз» і «яким мені хотілося б бути», чого майже не зафіксовано у респондентів I ЕГ (р<0,05). Крім того, респонденти І ЕГ оцінюють себе значно краще, що свідчить про спрямованість на сьогодення і майбутнє, з відсутністю фіксації на негативному минулому.

Порівняння характеристик домінуючого психоемоційного стану при розподілі вибірки у гендерному вимірі показало, що у чоловіків достовірно нижчі, ніж у жінок, середні показники за параметрами «Бадьорість», «Спокій», «Стійкість емоційного тону», «Задоволеність життям в цілому», «Позитивний образ себе» (р<0,05). Встановлено, що досліджувані жінки були достовірно більш критично налаштовані до того, що відбувається, зокрема до себе, свого здоров'я. В цілому поняття «здоров'я» за факторами семантичного диференціалу виявило негативні значення, що відображає незадоволеність власним станом здоров'я, яке сприймається як слабке та вразливе.

Для дослідження значущих параметрів системи відносин проведено аналіз кореляційних зв'язків за факторами «Оцінка», «Сила», «Активність» методики семантичного диференціалу. Встановлено, що респонденти І ЕГ оцінювали себе як здатних до успішного подолання труднощів на своєму життєвому шляху. На емоційно-оціночному рівні «ідеал Я» також пов'язувався з активною життєвою позицією, любов'ю та довірчими стосунками зі значущими іншими. У ІІІ ЕГ ставлення до власної особистості залежало від оцінки самої хвороби. Принципово важливим виявлялося визнання себе фаталістами, відчуття неможливості щось змінити на краще у своєму житті.

Для визначення того, які параметри впливають на рівень адаптаційного потенціалу респондентів, було використано множинний регресійний аналіз.

Встановлено, що з усіх предикторів до рівняння регресії входять: пошук соціальної підтримки, оцінка власного тіла, суб'єктивна оцінка тривалості часової перспективи, справжнє фаталістичне, «якою мені бачиться хвороба» за фактором «Сила», автономність. Отриманий коефіцієнт множинної кореляції показав, що 87,4% змінної дисперсії «Рівень адаптаційного потенціалу (АП)» визначається сукупним впливом представлених параметрів.

Рівняння регресії для множинного аналізу має такий вигляд: АП прогноз = 46,502 + 127,336 (пошук соціальної підтримки) + 4,129 (оцінка власного тіла) - 11,572 (суб'єктивна оцінка тривалості часової перспективи) - 8,661 («якою мені бачиться хвороба» за фактором «Сила») + 4,012 (автономність).

Стандартні коефіцієнти регресії b, що відображають відносний ступінь впливу кожного з предикторів, мають такі значення: b1=0,868, b2=0,402, b3= -0,478, b4=-0,512, b5=0,341, Ь6=0,197.

Адаптаційний потенціал досліджуваних виявився взаємопов'язаним зі ставленням до себе, власним здоров'ям, майбутнім, а також суб'єктивною оцінкою протяжності часової перспективи, почуттям безнадійності, емоційним фоном, ставленням до життєвої ситуації, використанням таких копінг-стратегій, як «дистанціювання», «пошук соціальної підтримки». Використання такого способу копінгу, як уявне усунення, зменшення значущості стресових подій, було характерне для респондентів ІІІ ЕГ. Тоді як інфіковані І ЕГ найчастіше використовували соціальну підтримку у вигляді додаткового соціального ресурсу.

Проаналізовано взаємозв'язки, що обумовлюють вибір джерел соціально- психологічної підтримки респондентами з різним рівнем самооцінки та різними ціннісними орієнтаціями. З'ясовано, що ці взаємозв'язки мають статеві та вікові особливості. Найбільше взаємозв'язків виявлено у респондентів І періоду зрілого віку. Для чоловіків це маніпулятивні (підтримка - колеги та соціальне оточення) та впевнені дії (підтримка - близькі друзі та друзі за інтересами). Для жінок - маніпулятивні дії та пошук емоційної підтримки (підтримка - батьки, близькі друзі, чоловік), впевнені дії (підтримка - колеги), а також стратегії копінг-поведінки, спрямовані на взаємодію з оточуючими (підтримка - соціальне оточення). У ІІ періоді зрілого віку таких взаємозв'язків стає менше. Так, у жінок виявлено взаємозв'язки копінг-стратегій, спрямованих на взаємодію з оточуючими (підтримка - батьки, близькі друзі, чоловік, соціальне оточення). У ІІ періоді зрілого віку агресивна поведінка залишається вираженою лише у чоловіків із заниженою самооцінкою, а решта воліють до впевненої поведінки та маніпулятивних дій; жінкам із завищеною та адекватною самооцінкою у І періоді зрілого віку властиві впевнена поведінка та маніпулятивні дії. У ІІ періоді зрілого віку вони частіше обирають шляхи подолання, спрямовані на взаємодію з оточуючими.

З'ясовано, що подібність та відмінність ціннісних орієнтації родичів впливає на вибір джерел соціально-психологічної підтримки: респонденти схильні вдаватися до підтримки один одного в тому випадку, якщо їх життєві цінності виявляються узгодженими між собою та не вступають у суперечність; за відсутності родичів із подібними ціннісними орієнтаціями зростає затребуваність підтримки друзів, оточуючих.

Встановлено, що оцінка соціально-психологічної підтримки пов'язана з суб'єктивною оцінкою емоційної складності стресової ситуації, пов'язаної з хворобою, соціально-психологічними параметрами реальної соціальної мережі (широта, щільність, структура) та емпатією як соціально значущої особистісної рисою.

Висновки

Задіяно поліпарадигмальний ракурс до вивчення проблеми соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку. Визначено концептуальні основи соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку на засадах системно-інтегративної методології.

Розкрито когнітивні дисфункції та соціально-психологічні характеристики інфікованих осіб зрілого віку. Запропоновано структурно-функціональну модель системи соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку, що містила цільовий, концептуальний, змістовно-технологічний, результативний блоки, та проведено її операціоналізацію.

Проведений теоретико-методологічний аналіз сучасних наукових підходів до вивчення проблеми соціально-психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку показав, що цей феномен розглядається з різних позицій і характеризується як стратегія, процес, діяльність. Характеризуючи соціально - психологічну підтримку інфікованих осіб зрілого віку, як особливий вид діяльності, підкреслюється, що її зміст обумовлений соціально-психологічними характеристиками цих осіб, та включає взаємопов'язані і взаємозалежні складові: соціальну (відносини з соціумом) і психологічну (особливості функціонування когнітивної, мотиваційної та поведінкової сфер), які визначають їх адаптаційний потенціал. Констатовано, що чинниками соціально - психологічної підтримки виступають риси особистості (диспозиційні) та сприйняття агентів/реципієнтів підтримки, соціокультурні характеристики, особливості соціальної мережі підтримки, ситуаційний контекст та особистісний досвід. Наголошується, що основним джерелом інтересу до соціально - психологічної підтримки інфікованих осіб зрілого віку є її перспективність у ролі потенційно важливого чинника їх психологічного та фізичного благополуччя.

References

1. Zavatskyi V.Yu., Spytska L.V. Subjective population of personality: socio-psychological aspects. Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. Ivano-Frankivsk: Precarpathian National University of Vasyl Stefanyk, 2018. Vol. 5, No. 1. P. 114-120. [in English].

2. Zavatskyi V.Yu., Spytska L.V., Zavatskyi Yu.A. The formation of subjective well-being of person. Nierownosci spoleczne a wzrost gospodarczy. Social Inequalities and Economic Growth. Rzeszow: Wydawca Uniwersytet

3. Rzeczowski, 2018. Numer 55 (3/2018). Р. 401-409. [in English].

4. Zhou M., Xinxin Z., Jieming Q. Coronavirus disease 2019 (COVID- 19). Nature Public Health Emergency Collection. 2020. Vol. 14 (2). Р. 126-135. [in English].

Размещено на Allbest.ru