Соціально-психологічний аналіз асертивності особистості та функціонального навантаження групових норм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічний аналіз асертивності особистості та функціонального навантаження групових норм

Тоба Маріанна Василівна - доктор психологічних наук, професор, кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Сафонов Артем Юрійович - керуючий портфелем середнього бізнесу Харківського регіонального управління Східного регіонального департаменту роздрібного бізнесу АТ «Укрсиббанк»

Сколота Едуард Віталійович - аспірант кафедри психології та педагогіки, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Сотнікова Катерина Костянтинівна - аспірантка спеціальності 053 Психологія кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

У статті проведено соціально-психологічний аналіз асертивності особистості та функціонального навантаження групових норм. Показано, що групова норма, як соціально-психологічна категорія, є системно-структурним компонентом групи, яка регулює процес взаємодії членів групи, опосередковує міру девіантності, діапазон санкцій, контролює діяльність членів групи; це стандарт (рівень якості, досягнень), визначені правила поведінки суб'єктів групової взаємодії. Групова норма, як структурний компонент динамічного функціонування групи, як складова соціальної нормативної бази може позитивно і негативно опосередковувати та детермінувати міжособистісну взаємодію членів групи та впливати на асертивність її членів. Наголошується, що інститут нормотворення має тривалу історію й національні особливості. Його розглядають з позиції різних соціально - психологічних теорій і концепцій. Порівняльний аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду дослідження групової норми, а також систематизація результатів емпіричного дослідження, дозволив вибудувати системно-концептуальну модель групового нормотворення. Вона ґрунтується на взаємоузгодженні та взаємовпливові різних складових двох основних блоків, які опосередковують формування як прогресивних, так і регресивних групових норм, що впливають на асертивність особистості. Обґрунтовано сукупність показників поліфункціональності групової норми, що дозволило отримати цілісне уявлення про досліджуваний феномен. Зокрема, групові норми: дисциплінують членів групи; підвищують рівень асертивності особистості, групової продуктивності і згуртованості; допомагають групі створити і підтримувати систему координат і зв'язків у соціумі; визначають правила поведінки і відносин із соціальним оточенням, з іншими групами та їх членами; сприяють прийнятним стосункам у групі, адаптації індивіда до умов життя у групі, розв 'язанню конфліктів.

Ключові слова: особистість, групова норма, нормативний вплив, асертивність, поліфункціональність групових норм.

Toba M.V., Safonov A.Yu., Skolota E.V., Sotnikova К.К.

Socio-psychological analysis of personality assertiveness and functional load of group norms

The article provides a socio-psychological analysis of individual assertiveness and the functional load of group norms. It is shown that the group norm, as a socio- psychological category, is a systemic and structural component of the group, which regulates the process of interaction of group members, mediates the degree of deviance, the range of sanctions, and controls the activities of group members; it is a standard (level of quality, achievements), defined rules of behavior of subjects of group interaction. The group norm, as a structural component of the dynamic functioning of the group, as a component of the social regulatory framework, can positively and negatively mediate and determine the interpersonal interaction of group members and influence the assertiveness of its members. It is emphasized that the institution of norm-making has a long history and national characteristics. It is considered from the standpoint of various socio-psychological theories and concepts. Comparative analysis offoreign and domestic experience of group norm research, as well as systematization of the results of empirical research, made it possible to build a system-conceptual model of group norm formation. It is based on the coordination and mutual influence of various components of the two main blocks, which mediate the formation of both progressive and regressive group norms that affect the assertiveness of the individual. A set of indicators of the polyfunctionality of the group norm was substantiated, which made it possible to obtain a holistic view of the phenomenon under study. In particular, group norms: discipline group members; increase the level of individual assertiveness, group productivity and cohesion; help the group create and maintain a system of coordinates and connections in society; determine the rules of behavior and relations with the social environment, with other groups and their members; contribute to acceptable relations in the group, adaptation of the individual to living conditions in the group, conflict resolution.

Key words: personality, group norm, normative influence, assertiveness, multifunctionality of group norms.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний етап соціально-економічного розвитку суспільства характеризується суттєвим підвищенням ролі групи у всіх сферах життєдіяльності людини, в тому числі й мультинаціональних. З огляду на це особливої ваги набуває проблема вивчення групових норм, яка в контексті взаємовпливу, взаємодії та взаємопроникнення різних спільнот потребує переосмислення як на рівні індивідуального пізнання, так і в системі «індивід-група-суспільство», де її вирішення видається гостро необхідним, зважаючи на потребу наукового обґрунтування функціонального навантаження групових норм, які, з одного боку, координують діяльність групи і сприяють її виживанню, а з іншого - можуть виступити чинником ригідності групи та особистості, заважати процесам групового та особистісного розвитку [2-6]. Відображаючи феномени, характер яких тісно пов'язаний з механізмами трансформації суспільства, модифікацією сучасного світосприйняття, групова норма потребує додаткового вивчення в ситуації нового комунікативного простору, де легко створюються умови для маніпулювання процесами нормотворення [1-4]. Тим часом стан наукових розробок із зазначених питань вочевидь залишає бажати кращого.

Вагомість проблеми стає більш відчутною, якщо заглибитися в аналіз основних теоретичних концепцій групової норми в історії соціальної психології, моделей формування і розвитку норм, а також розглянути сучасні підходи вивчення групової норми як соціально-психологічної категорії і провести порівняльний аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду дослідження групової норми в соціальній психології.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Складність вивчення групової норми полягає в тому, що, з одного боку, дана категорія начебто достатньо ґрунтовно представлена в класичних експериментах (С.Аш, Ф.Знанецький, К.Левін, Дж.Г.Мід, В.Меде, Ф.Олпорт, В.Томас, Н.Тріплетт, М.Шериф та ін.), тобто історичний аспект більш-менш відомий, однак, з іншого - в сучасній психологічній науці обраний предмет висвітлюється фрагментарно і розрізнено: групова норма як самостійний феномен не вивчається, а лише аналізується у контексті інших проблем. Йдеться зокрема про групову згуртованість, групову діяльність, групові цінності тощо (Я.Л.Коломинський, С.Д.Максименко, С.Московічі, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, А.О.Ручка, Т.Г.Стефаненко, Т.М.Титаренко, В.В. Третьяченко, Г.Тедшфел, Дж.Тернер, Дж.Тібо, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб та ін.). Це і добре і складно водночас: позитив вбачається у чіткому визначенні специфічних параметрів, а проблема полягає в тому, що поза увагою залишається цілісний погляд на означену тему.

Мета статті - провести соціально-психологічний аналіз асертивності особистості та функціонального навантаження групових норм.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

В результаті порівняльного аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду вивчення групової норми в соціальній психології показано, що даний феномен варто інтерпретувати в рамках певної системи і тих динамічних процесів, які тут відбуваються.

Вивчення історичних витоків, пов'язаних з груповим нормотворенням, проводилось через дослідження сфери основних дослідницьких інтересів наукових шкіл: американської (С.Аш, Г.Блумер, М.Дойч, Г.Джерард, Р. Зайонс, Ф.Знанецький, Дж.Каарбо, Н.Керр, М.Кун, К.Левін, В. Меде, Дж. Мід, С.Мілграм, Г.Московітц, Т.Ньюком, Ф.Олпорт, В. Томас, Н.Тріплетт, М.Шериф та ін.), європейської (С.Волпато, Нанне К.де Врієс, Карстен К. В.де Дрю, Е.Лажа, А.Маас, В.Мак-Дугалл, С.Московічі, А.Муччі-Фаіна, М.Нафршу, В.Персонназ, Ж.Пешеле, Г.Тедшфел та ін.) та української (Г.О.Балл, Н.А.Добровольська, Н.Є.Завацька, Л.М.Карамушка, В.В.Москаленко, С.Д.Максименко, О.В.Ніколаєнко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко, В.В.Третьяченко, М.В.Тоба, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб та ін.).

Теоретичний аналіз соціально-психологічної літератури щодо вивчення феномену «групова норма» показав відсутність єдиного підходу до розуміння даної дефініції та її функціонального навантаження. Зокрема, більшість досліджень, проведених американськими вченими, пов'язані з проблемою виникнення та формування групових норм в лабораторних умовах і стосуються питань конформізму, нонконформізму, впливу більшості, механізмів групової динаміки, проблем лідерства, нормативного та інформаційного впливів, вивчення референтного і формального членства в групі [7-10].

Суттєва відмінність європейської школи полягає в тому, що її представники намагалися дослідити вплив меншості на формування групових норм та виокремлення умов, за яких цей вплив відбувається. В контексті західноєвропейської парадигми група стала розглядатися не як скупчення індивідів, а як якісно своєрідне цілісне утворення, колективний суб'єкт, де індивід є носієм системної якості, якою володіє група.

Репрезентанти колишньої радянської наукової школи акумулювали свої наукові пошуки навколо вивчення: психологічної теорії колективу; конформної поведінки, її типів (зовнішнє та внутрішнє підкорення індивіда групі).

Здобутки вітчизняної соціальної психології щодо вивчення групової норми концентруються навколо наступних проблем: теоретичні та прикладні аспекти взаємодії, спілкування, умови виникнення та динаміка соціальних спільнот, нормативна регуляція поведінки індивіда у соціальних групах, дослідження впливу меншості на формування групових норм, на динаміку групи та її повноцінне функціонування, специфіка інновацій та інноваційної діяльності (М.Й.Боришевський, В.П.Казміренко, Л.М.Карамушка, В.В.Клименко, С.Д.Максименко, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.А.Семиченко, Ю.М.Швалб та ін.).

Загалом, проведений аналіз соціально-психологічних досліджень з проблем групового нормотворення дозволяє розглядати формування та розвиток групових норм у конкретних соціально-історичних умовах, які самі по собі виступають чинниками детермінації, опосередкування суспільно визначеної міри, взірця, обмеження, межі конкретно-історичної практики, а тому групова норма розуміється як своєрідна призма, через яку проходить відображення соціальних норм, як складова соціальної нормативної бази (С.Московічі, А. Тедшфел), як порядок або як міра, середня величина чого-небудь, як взірець або стандарт, як щось звичне і середнє, як усталена форма діяльності, яка склалася стихійно або встановлена ким-небудь.

Таким чином, детальний аналіз концепцій й моделей групового нормотворення, описаних у зарубіжній і вітчизняній фаховій літературі, дав підстави констатувати, що жодна з них не є довершеною і має відповідний пояснювально-перспективний потенціал лише на певному етапі розвитку соціуму. Саме тому робиться висновок про те, що суттєвою особливістю з позицій сучасних дискурсів є нове вивчення групової норми як системного соціально-психологічного явища.

Пропонується системно-концептуальна модель групового нормотворення в групах у вигляді двох блоків, які в різному співвідношенні, взаємодії та взаємовпливах опосередковують формування прогресивних і регресивних групових норм.

Складові першого блоку детермінують «первинні» групові норми, які переважно носять імпліцитний характер і у подальшому при співдіянні з компонентами другого блоку формують норми групах.

Обґрунтовується необхідність дослідження групової норми як структурного утворення групи з певним функціональним навантаженням, яке залежить від цілого ряду чинників, зокрема, рівня розвитку групи, виду діяльності групи, розміру групи, групової згуртованості і т.д. і може бути спрямоване на виконання певних функцій.

Виявлена видозмінюваність групових норм; вони переходять одна в одну та доповнюють одна одну, є аморфними, тобто виразні межі, практично, відсутні. Подібні властивості характеризують майже кожну із представлених у наведеній вище класифікації норм.

Складність та умовність запропонованого поділу підтверджується і тим, що кожна із норм одночасно має стосунок до всіх підструктур загальної класифікації. Нарешті, кожна із виокремлених норм може стати самостійним об'єктом емпіричного вивчення, що зайвий раз підкреслює глибину і масштабність обраного напряму дослідження.

Проведено співставлення понять «групова норма», «маргінальність», «соціальна аномія». Через порівняльний аналіз вказаних феноменів виникає можливість усвідомити фактичність тої чи іншої норми, яка до моменту її порушення, проявами якого є аномальна, асоціальна поведінка, носила латентний характер, що певним чином допомагає вкластись в дихотомію «нормальний - аномальний» та реалізувати ці знання для вироблення прикладних аспектів стимуляції соціально прийнятної нормативної поведінки.

На основі теоретичного аналізу показаний зв'язок групових норм з груповою згуртованістю, груповою поляризацією, груповою сумісністю, які не тільки впливають на прийняття групового рішення, зняття напруження, розв'язання внутрішньогрупових конфліктів, соціально -психологічний клімат у групі, а й опосередковують функціонально -змістове навантаження групової норми.

В результаті емпіричного дослідження виявлені імпліцитні групові норми, які спрямовані на взаємодопомогу, підтримку, солідарність суб'єктів групової взаємодії. Респонденти вказують на пріоритетність такої імпліцитної норми як підказування, яка інтерпретується ними як допомога, а не як «ведмежа послуга», а у разі порушення цієї норми, «девіант» розцінюється ними як людина пихата, жорстка, «чужа».

Висновки

асертивність групова норма

Отже, групова норма, як соціально-психологічна категорія, є системно-структурним компонентом групи, яка регулює процес взаємодії членів групи, опосередковує міру девіантності, діапазон санкцій, контролює діяльність членів групи; це стандарт (рівень якості, досягнень), визначені правила поведінки суб'єктів групової взаємодії. Групова норма, як структурний компонент динамічного функціонування групи, як складова соціальної нормативної бази може позитивно і негативно опосередковувати та детермінувати міжособистісну взаємодію членів групи та впливати на асертивність її членів. Наголошується, що інститут нормотворення має тривалу історію й національні особливості. Його розглядають з позиції різних соціально-психологічних теорій і концепцій. Порівняльний аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду дослідження групової норми, а також систематизація результатів емпіричного дослідження, дозволив вибудувати системно-концептуальну модель групового нормотворення. Вона ґрунтується на взаємоузгодженні та взаємовпливові різних складових двох основних блоків, які опосередковують формування як прогресивних, так і регресивних групових норм, що впливають на асертивність особистості. Обґрунтовано сукупність показників поліфункціональності групової норми, що дозволило отримати цілісне уявлення про досліджуваний феномен. Зокрема, групові норми: дисциплінують членів групи; підвищують рівень асертивності особистості, групової продуктивності і згуртованості; допомагають групі створити і підтримувати систему координат і зв'язків у соціумі; визначають правила поведінки і відносин із соціальним оточенням, з іншими групами та їх членами; сприяють прийнятним стосункам у групі, адаптації індивіда до умов життя у групі, розв'язанню конфліктів.

References

1. Bond R. (1998). Group size and conformity. Paper presented to East-West meeting of EAESP, Gommern, Germany. April. [in English].

2. Brown R. (2000). Group processes: dynamics within and between groups. 2^nd ed. 417 p. [in English].

3. Group consensus and minority influence: implications for innovation (2001) / edited by Carsten K.W. De Dreu and Nanne K. De Vries. Great Britain: Blackwell Publishers. P. 324. [in English].

4. Kaarbo J. (1996). Power and influence in foreign policy decision making: The role of junior coalition partners in Geman and Israeli policy. International Studies Quarterly, Vol. 40, P. 501-530. [in English].

5. Kaarbo J., & Beasley R. (1998). A political perspective on minority influence and strategic group composition. In M. A. Neale, E. Mannix & D.H. Gruenfeld (Eds.), Research on managing groups and teams (Vol. 1, P. 125-147). Greenwich, CT: JAI Press. [in English].

6. K. Yee Ng and Linn Van Dyne (2001). Culture and Minority Influence: Effects on Persuasion and Originality. In Group consensus and minority influence: implications for innovation / edited by Carsten K.W. De Dreu and Nanne K. De Vries. Great Britain: Blackwell Publishers, P. 284-306. [in English].

7. Maass A., Volpato C., Mucchi-Faina A. (1996). Social influence and the verifiability of the issue discussion: Attitudinal versus objective items. British Journal of Social Psychology, Vol. 35, P. 15-26. [in English].

8. Moscowitz G. (1996). The meditational effects of attributions and information processing in minority social influence. British Journal of Social Psychology, Vol. 35, P. 47-66. [in English].

9. Sanchez-Mazas M. (1996). Minority influence under value conflict: The case of human rights and xenophobia. British Journal of Social Psychology, Vol. 35. P. 169-178. [in English].

10. Van Dyne L., Saavedra R. (1996). A naturalistic minority influence experiment: Effects on divergent thinking, conflict and originality in work-groups. British Journal of Social Psychology, Vol. 35, P. 151-167. [in English].

Размещено на Allbest.ru