Смисложиттєві орієнтації та самоактуалізація особистості: огляд наукових парадигм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Київ

Міжнародний європейський університет, м. Київ

Смисложиттєві орієнтації та самоактуалізація особистості: огляд наукових парадигм

Родченкова Ірина Валеріївна - кандидат психологічних наук

докторантка спеціальності 053 Психологія

кафедри практичної психології та соціальної роботи

Вишневська Олена Павлівна - кандидат психологічних наук

доцент кафедри туризму та соціально-гуманітарних дисциплін

Завацький Юрій Анатолійович - доктор психологічних наук, професор

завідувач кафедри здоров'я людини та фізичного виховання

Жигаренко Ігор Євгенович - доктор психологічних наук, професор

професор кафедри психології та соціології

Лукашов Олександр Олександрович - кандидат економічних наук

м. Дніпро

Анотація

смисложиттєвий орієнтація самоактуалізація працівник

У статті проведено огляд наукових парадигм смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації особистості. Розкрито концептуальну модель соціально-психологічних умов і чинників розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління, що розкриває складність й динамічність представлених соціально-психологічних конструктів та охоплює самореалізацію в особистісному зростанні (саморозвиток), індивідуальнісну самореалізацію (мобілізація ресурсів), соціальну (взаємостосунки) та екзистенційну (життєреалізування) самореалізацію. Суттєвими умовами розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління, як середньої ланки, так й управлінців високого рангу є психологічні властивості, що характеризують самоактуалізовану особистість, а саме: підтримка інших, наявність ціннісних орієнтацій вагомих для самоактуалізованої особистості, сенситивність, спонтанність, уявлення про природу людини, синергія, контактність, пізнавальні потреби, креативність. При цьому, синергія, пізнавальні потреби й самоактуалізаційний компонент є найважливішими показниками розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління. Реалізація зазначеної моделі сприяла розробці багаторівневої соціально-психологічної програми розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління. Запропоновано багаторівневу соціально-психологічну програму розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління, побудовану із залученням системи інноваційних розвивальних впливів та технік активації свідомості і проведено оцінку її ефективності. Визначено вірогідне підвищення показників за шкалами мотивації (внутрішній мотив, намічений рівень мобілізації зусиль, необхідних для досягнення цілей діяльності, мотив самоповаги, процес життя, задоволеність самореалізацією, цілі в житті, прояв вольового зусилля, локус контролю, пізнавальний мотив, ініціативність); самореалізації (повна самореалізація); самопослідовності (ціннісні орієнтації, синергія);

самоінтересу і пізнання (повага, визнання інших); самоприйняття (осмисленість життя) та показників смисложиттєвих орієнтацій і самоактуалізації: «самоактуалізаційний компонент» (підтримка, самоприйняття, самоповага); «інтегративність» (саморозуміння, самоповага); «самореалізація» (цікава робота, повна самореалізація, ініціативність).

Ключові слова: особистість, смисложиттєві орієнтації, самоактуалізація, професійна діяльність, працівники сфери управління.

Rodchenkova I.V., Vyshnevska О.Р., Zavatskyi Yu.A., Zhyharenko I.Ye., Lukashov О.О.

Meaningful orientation and personality self-actualization: a review of scientific paradigms

Abstract

The conceptual model of socio-psychological conditions and factors for the development of meaningful life orientations and self-actualization of employees in the field of management is revealed, which reveals the complexity and dynamism of the presented socio-psychological constructs and includes self-realization in personal growth (self-development), individual self-realization (mobilization of resources), social (relationships) and existential (life realization) self-realization. Essential conditions for the development of meaningful orientations of employees in the field of management, both middle-ranking and high-ranking managers, are psychological properties that characterize a self-actualized personality, namely: support of others, the presence of value orientations that are significant for a self-actualized personality, sensitivity, spontaneity, ideas about human nature, synergy, contact, cognitive needs, creativity. At the same time, synergy, cognitive needs, and the self-actualization component are the most important indicators of the development of meaningful orientations of employees in the field of management. The implementation of the specified model contributed to the development of a multi-level socio-psychological program for the development of meaningful life orientations and self-actualization of employees in the field of management.

A multi-level socio-psychological program for the development of meaningful life orientations and self-actualization of employees in the field of management is proposed, built with the involvement of a system of innovative developmental influences and consciousness activation techniques, and its effectiveness is evaluated.

Probable increase in indicators according to motivation scales (internal motive, intended level of mobilization of efforts necessary to achieve activity goals, self-esteem motive, life process, satisfaction with self-realization, goals in life, manifestation of volitional effort, locus of control, cognitive motive, initiative) were determined; self-realization (full self-realization); self-consistencies (value orientations, synergy); self-interest and knowledge (respect, recognition of others); self-acceptance (meaningfulness of life) and indicators of meaningful life orientations and self-actualization: "self-actualization component" (support, self-acceptance, self-respect); "integrativeness" (self-understanding, self-respect); "self-realization" (interesting work, full self-realization, initiative).

Key words: personality, meaningful life orientations, self-actualization, professional activity, employees of the sphere of management.

Постановка проблеми

У сучасному інформаційному суспільстві, з одного боку, людина стикається з великою кількістю соціально-економічних і соціально-культурних проблем і вимог, що висуваються до неї, а з іншого боку, вона сама прагне відповідати збільшеним груповим очікуванням: бути успішною, компетентною, здатною до інновацій [8-11; 22-27]. При цьому людина незалежно від віку прагне розуміння своєї сутності, природи, до саморозвитку і самовдосконалення [15-21; 28-34].

У соціогуманітарній парадигмі смисложиттєві орієнтації та самоактуалізацію особистості співвідносять із творчим процесом, саморозвитком, особистісним зростанням тощо. У розв'язанні цієї проблеми основний акцент робиться на самопізнанні, активному творенні особистістю самої себе, самоусвідомленні цінності свого «Я» та на аналізі накопиченого досвіду практичної діяльності з реалізації життєвих і професійних планів, їх корекції й удосконалення, що вбачається особливо важливим для працівників сфери управління [1-7; 12-14].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У ракурсі смисложиттєвих орієнтацій уособлюється проблема нужди (С. Максименко), котра постає як основа особистісного зростання і виступає витоком життєтворчості; утворює функціонально-операційний компонент самоактуалізації та самореалізації особистості управлінця. Власне смисложиттєві орієнтації уможливлюють самореалізацію у різних видах діяльності, тобто самоактуалізацію особистості загалом. У науковій площині визначено специфіку взаємозв'язку смисложиттєвих орієнтацій й самоактуалізації особистості (І. Мотуляк, Г. Чуйко), її цінностей й ціннісних орієнтацій (О. Кононенко); наголошується на цінності особистісного досвіду (Г. Радчук) та впливі ціннісних орієнтацій на стиль управлінської діяльності (Л. Боярин). При цьому під процесом самореалізації працівника сфери управління розуміють таке динамічне інтегративне утворення, котре визначає його ресурсні можливості у професійній діяльності та здатність до оволодіння та продуктивного виконання різних її видів (М. Садова).

Констатовано, що смисложиттєві орієнтації та самоактуалізація особистості розгортаються через проблеми сенсу життя й життєтворення особистості (Т. Титаренко), завдяки особистісно-ціннісній регуляції (О. Музика) та виступають як провідний чинник її самотворення і самоефективності (Л. Сердюк); відіграють суттєву роль у самоздійсненні фахівця (О. Кокун).

Мета статті - провести огляд наукових парадигм смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації особистості (на прикладі працівників сфери управління).

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Одним з провідних напрямів методології наукового пізнання й соціальної практики є системний підхід. Системний підхід уособлює пізнання як складну систему й уможливлює об'єктивне формулювання досліджуваної проблеми через результативні засоби її вирішення. З позиції методології системного підходу метою дослідження є вивчення відповідних закономірностей та механізмів функціонування складного об'єкту з складових, що утворюють його. Акцентування уваги здійснюється саме на внутрішні та зовнішні зв'язки та взаємозв'язки системи, а також процес організації понять у єдину цілісну теоретичну картину. Передусім, з позиції А. Холла, системність варто розглядати як інтеграцію й синтез різних сторін об'єкту; на думку, С. Оптнера, система - це органічне ціле; система, визначається Н. Завацькою, як сукупність елементів з певними зв'язками, що утворюють якісно своєрідну цілісність; принцип полісистемності у висвітленні цілісності суб'єкту виступає домінуючим, вважає Є. Гейко.

Провідними підходами є системний, екзистенційний, когнітивний, діяльнісний, гуманістичний, особистісний, духовно-аксіологічний до смисложиттєвих орієнтацій працівників управлінської сфери.

Суттєвими аспектами смисложиттєвих орієнтацій працівників управлінської сфери є соціальної взаємодії (В. Татенко), ціннісного само перетворення (Т. Титаренко), взаємопроникнення процесів життєпроєктування індивіда в його соціально-психологічний світ.

Найважливіший постулат принципу системності в психології стверджує, що всі психічні процеси організовані у багаторівневу систему, елементи якої завдяки її цілісності набувають нових властивостей.

Принцип системності означає розгляд будь-якого предмету наукового аналізу з певних позицій: виділення елементів та структурно-функціональних зв'язків, які складають систему; обґрунтування її рівнів і системоутворюючих факторів, єдності організації і функцій, стабільності і керування.

Американський фізіолог У. Кеннон розглядав принцип системності як принцип гомеостазу, який забезпечує динамічну постійність властивостей системи у протидії факторам, які загрожують їй. Тим самим учений дійшов до формулювання «загальних принципів організації», які відрізняють системи від не-систем. Принцип системності було представлено у вченнях про біоценоз і розвинуто у генетиці, соціології, психології.

Попередниками системного підходу можна вважати такі принципи, як:

Холізм - у перекладі з грецької - цілий; тобто первинне начало, яке поза збереженням цілісності втрачає свою сутність. В психології такими цілісностями виступали душа, організм, особистість, свідомість.

Елементаризм (атомізм) - поєднання в цілому окремих елементів, сутності яких не змінюються цілим. В психології свідомості це був структуралізм Вундта і Тітченера, у біхевіоризмі - теорія научіння (процес формування навички).

Системний підхід полягає у вивченні психічного у тій множині зовнішніх і внутрішніх відносин, в яких воно існує як цілісність.

По-перше, необхідно розглядати явище у кількох планах (або аспектах): мікро і мікроаналізу.

По-друге, розгляд будови явищ в якомусь одному плані не повинен ігнорувати всі інші можливі плани.

По-третє, система психічних явищ повинна розглядатися як багаторівнева та ієрархічна. Взаємовідношення між підсистемами динамічні і залежать від системоутворюючого фактору. Супідрядність і автономія рівнів - найважливіша умова саморегуляції системи.

По-четверте, різноманіття відношень, у яких існує людина, породжує різноманітність її властивостей, якостей.

По-п'яте, системний підхід змінює розуміння детермінізму, - воно розширюється до «полідетермінації».

Нарешті, системний підхід співвідноситься з принципом розвитку, оскільки системи існують тільки в розвитку .

З позиції системного підходу смисложиттєві орієнтації варто визначити в межах структурних складових: життєвий шлях особистості, ціннісні орієнтації й, власне, смисложиттєві орієнтації.

Вперше поняття «життєвий шлях особистості» запропонувала Ш. Бюлер. Вивчаючи життєвий цикл людини і генетичний зв'язок між його фазами, вона сформулювала власну концепцію, встановила закономірності в зміні фаз життя, домінуючих тенденцій, в зміні об'єму життєвої активності в залежності від віку. Нею були виділені три направлення розвитку: об'єктивна логіка життя як послідовність зовнішніх обставин, зміни переживань цих обставин і результатів діяльності людини. Заклавши в основу своєї концепції визначення структурних одиниць життєвого шляху (подій), поділивши ці події на зовнішні та внутрішні, Ш. Бюлер визначила головною рушійною силою розвитку особистості - прагнення до «самоздійснення», результату життєвого шляху, коли цінності і цілі, до яких прагнула людина свідомо чи несвідомо, отримали відповідну реалізацію. Висунуте нею поняття близьке за змістом поняттю «самоактуалізація», за виключенням, що самоздійснення розуміється більш широко, як результат, процес, який в різні вікові періоди може бути різним. Ступінь самоактуалізації особистості залежить, передусім, в її здатності ставити перед собою життєві цілі, такі, котрі найбільш відповідають внутрішній сутності індивіда (чим зрозуміліше призначення, тим чіткіше виражена самоактуалізація).

На діагностико-аналітичному етапі дослідження проведено комплексне дослідження ціннісних орієнтацій працівників сфери управління у відповідності з їх професійним статусом (середня управлінська ланка і високий рівень управлінського рангу) та стажем професійної діяльності (до 5-ти та понад 5-ти років управлінського досвіду).

Встановлено достовірний зв'язок між змінними «смисложиттєві орієнтації» та «особистісні риси». За результатами діагностичних зрізів виокремлено провідні чинники, що утворюють змінну «смисложиттєві орієнтації» (р<0,01). Під час факторного аналізу було застосовано метод головних компонент і виокремлено такі фактори: F1 (самоактуалізаційний), F2 (ціннісно-рефлексивний), F3 (діяльнісно-адаптативний), F4 (організаційний). При цьому фактор F1 поєднує f13 (,974) пізнавальні потреби, f2 (,906) орієнтацію в часі, f8 (,827) самоприйняття, f14 (,820) креативність, f4 (,588) гнучкість поведінки. Фактор F2 поєднує f12 (,940) контактність, f6 (,899) спонтанність, f5 (,821) сенситивність, f4 (,773) гнучкість поведінки. Фактор F3 поєднує f10 (-,967) синергію, f18 (,905) локус-контролю-Я, f19 (,904) локус контролю - життя, f16 (,748) процес життя. Фактор F4 поєднує f17 (,966) результативність життя, f7 (,757) ціннісні орієнтації, f 9 (,741) уявлення про природу людини, f 11 (,738) прийняття агресії.

Емпіричний аналіз засвідчив, що критерії самоактуалізації працівників сфери управління середньої ланки та управлінців високого рангу уособлюються у специфіці розвитку їх смисложиттєвих орієнтацій та особистісних рис і є взаємопов'язаними. Визначено й статистично підтверджено, що саме особливості смисложиттєвих орієнтацій та особистісних рис представляють складний взаємозв'язок особистісних смислів і тих подій, які знецінюють або підсилюють певні професійні смисли та сприяють самоактуалізації працівників сфери управління.

Обґрунтовано, що самоактуалізація є психологічною властивістю працівників сфери управління й необхідною професійно значущою якістю особистості в управлінській сфері діяльності.

Результати констатувального етапу дослідження було застосовано під час розробки багаторівневої соціально-психологічної програми розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління.

На формувальному етапі дослідження взяли участь 50 працівників сфери управління, які виявили низькі показники за параметрами смисложиттєвих орієнтацій, самоактуалізації та самоставлення. Ці учасники утворили експериментальну (25 осіб, з них 15 жінок й 10 чоловіків) та контрольну (25 осіб, з них 13 жінок й 12 чоловіків) групи. Відбір респондентів у групи відбувався за принципом добровільності. Респонденти контрольної групи не залучалися до заходів формувального впливу.

Завданнями багаторівневої соціально-психологічної програми розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління виступили: розвиток самосвідомості та самопізнання учасників; усвідомлення взаємозв'язку себе з іншими, розвиток уміння будувати конструктивну взаємодію з підлеглими; формування адекватної самооцінки та самоповаги; розвиток навичок асертивної поведінки; формування толерантного ставлення до оточуючих; сприяння усвідомленню власних емоційних станів та розвиток навичок емпатійного слухання й реагування; удосконалення рефлексивних характеристик особистості; розвиток готовності приймати допомогу та надавати її; розвиток почуття соціальної та індивідуальної цінності; усвідомлення власної цінності як основи бачення життєвої та професійної перспективи.

Показано, що одним із ефективних засобів формування смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління виступають техніки активації свідомості (ТАС), результативність яких було доведено Ж. Беккіо та його послідовниками. Новітні ТАС є практичними інструментами (психотехніками) для трансформації проблеми у рішення (Є. Гейко). Вправи, що відпрацьовувалися з фахівцем на консультації, можуть практикуватися учасниками автономно кожного разу, коли виникає необхідність відновити комфортний стан. При цьому ТАС використовують можливості, що виникають як результат керування увагою, пропріоцепцією та процесом навчання.

Цикл запропонованих у програмі занять ґрунтувався на принципах системності, поступовості та диференційованого прогнозування. Завдяки цьому учасники послідовно заглиблювалися у процес усвідомлення себе, відкриваючи різні сторони власного «Я», своєї самосвідомості. У процесі апробації програми розвивалася техніка самопізнання: аналіз, зворотний зв'язок, рефлексія.

Програмні заходи були орієнтовані на динаміку процесу саморозвитку і ставали для учасників подією, що надавала можливість змінити їх світосприйняття і розширити життєві та професійні можливості.

У ході формувального етапу дослідження знайшло підтвердження припущення про те, що ефективним засобом формування смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління виступає залучення системи інноваційних розвивальних впливів й технік активації свідомості (проблемні міні-лекції, рольові, навчально-рольові та ділові ігри, групові обговорення, моделювання й аналіз ситуацій взаємодії, рефлексивне навчання тощо).

Оцінка ефективності програми виявила позитивну динаміку за параметрами функціонування показників смисложиттевих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління (самоактуалізаційний компонент, інтегративність, самореалізація), що підтверджується їхньою обробкою за допомогою Т-критерію Вілкоксона. Зокрема, в експериментальній групі визначене вірогідне підвищення показників за шкалами мотивації (Т=2134,5; р<0,06) (внутрішній мотив, намічений рівень мобілізації зусиль, необхідних для досягнення цілей діяльності, мотив самоповаги, процес життя, задоволеність самореалізацією, цілі в житті, прояв вольового зусилля, локус контрою, пізнавальний мотив, ініціативність); самореалізації (Т=964; р<0,003) (повна самореалізація); самопослідовності (Т=654,5; р<0,003) (ціннісні орієнтації, синергія); самоінтересу (Т=300; р<0,001) і пізнання нового (Т=768; р<0,001) (повага, визнання інших).

Констатовано, що у досліджуваних експериментальної групи підвищився показник самоприйняття (осмисленість життя) (Т=118; р<0,008) та показники смисложиттєвих орієнтацій і самоактуалізації: «самоактуалізаційний компонент» (підтримка, самоприйняття, самоповага) (Т=296; р<0,001), «інтегративність» (саморозуміння, самоповага) (Т=107,5; р<0,006), «самореалізація» (Т=190; р<0,001) (цікава робота, повна самореалізація, ініціативність).

З'ясовано, що в учасників експериментальної групи зросли показники за параметрами «цілі в житті» (локус контролю, оцінка власного потенціалу, мотив самоповаги) (Т=78,5; р<0,015). Засвідчено зменшення показника «сенситивність» (негативного знаку факторного навантаження з ( -,697) до (,673)).

Враховуючи нерівномірність вибірки за віком та статтю, було проконтрольовано можливі ефекти цих змінних за допомогою дисперсійного аналізу. Змінна «стать» виявилася не значущою для показників смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління. Різниця за віком виявилася значущою для зазначених показників, а саме за самоактуалізаційним компонентом (t=4,337; р< 0,01).

Констатовано, що у досліджуваних експериментальної групи підвищилися показники за параметрами «гнучкість поведінки» (Т=369; р<0,001), «процес життя» (процес життя - емоційна насиченість) (Т=487; р<0,001).

За результатами формувальних заходів виявлено тенденцію щодо підвищення рівня самоактуалізації та розвитку смисложиттєвих орієнтацій учасників експериментальної групи й усталеність даного показника у контрольній групі.

Отже, застосовані формувальні заходи, задіяні у розробленій багаторівневій соціально-психологічній програмі розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління, виявилися результативними.

Висновки

Розкрито концептуальну модель соціально-психологічних умов і чинників розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління, що розкриває складність й динамічність представлених соціально-психологічних конструктів та охоплює самореалізацію в особистісному зростанні (саморозвиток), індивідуальнісну самореалізацію (мобілізація ресурсів), соціальну (взаємостосунки) та екзистенційну (життєреалізування) самореалізацію. Суттєвими умовами розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління, як середньої ланки, так й управлінців високого рангу є психологічні властивості, що характеризують самоактуалізовану особистість, а саме: підтримка інших, наявність ціннісних орієнтацій вагомих для самоактуалізованої особистості, сенситивність, спонтанність, уявлення про природу людини, синергія, контактність, пізнавальні потреби, креативність. При цьому, синергія, пізнавальні потреби й самоактуалізаційний компонент є найважливішими показниками розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління. Реалізація зазначеної моделі сприяла розробці багаторівневої соціально-психологічної програми розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління.

Запропоновано багаторівневу соціально-психологічну програму розвитку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління, побудовану із залученням системи інноваційних розвивальних впливів та технік активації свідомості і проведено оцінку її ефективності.

Визначено вірогідне підвищення показників за шкалами мотивації (внутрішній мотив, намічений рівень мобілізації зусиль, необхідних для досягнення цілей діяльності, мотив самоповаги, процес життя, задоволеність самореалізацією, цілі в житті, прояв вольового зусилля, локус контролю, пізнавальний мотив, ініціативність); самореалізації (повна самореалізація); самопослідовності (ціннісні орієнтації, синергія); самоінтересу і пізнання (повага, визнання інших); самоприйняття (осмисленість життя) та показників смисложиттєвих орієнтацій і самоактуалізації: «самоактуалізаційний компонент» (підтримка, самоприйняття, самоповага); «інтегративність» (саморозуміння, самоповага); «самореалізація» (цікава робота, повна самореалізація, ініціативність).

References

1. Armstrong M. Essential human resource management practice. A guide to people management / M. Armstrong. - London-Philadelphia-New Delhi, 2007. - S. 34 - 386. [in English].

2. Armstrong M. Zarz^dzanie zasobami ludzkimi / M. Armstrong. - Wydanie Vrozszerzone. - Warszawa, 2011. - 926 s. [in English].

3. Adams G.R. Social psychology of beauty: Effects of age, height, a. weight on self-reported personality traits a. social behavior / G.R. Adams // J. of social psychology. - Provincetown, 1980. - Vol. 112. - № 2. - P. 287-293. [in English].

4. Ahlberg S. Messianic movements: A comparative analisis of the Sabbatians, the People's Temple a. the unification church. - Stockholm, 1986. [in English].

5. Antonovsky A. The Sense of Coherence as a Determinant of Health II Advances / А. Antonovsky // Institute for Advancement of Health. - 1984. - Vol. 1. - № 3. - P. 37 - 45. [in English].

6. Beyer J.M. A field study of the use and perceived effects of discipline in controlling work performance / J.M. Beyer, H.M. Trice // Academy of Management Journal. - 1984. - № 4. - P. 743-764. [in English].

7. Bugental J.F.T. The search for existential identity / J.F.T. Bugental. - San Francisco : Jossey - Bass, 1988. - 330 p. [in English].

8. Buhler Ch. Bieg zycia ludzkiego / Ch. Buhler. - Warszawa: PWN, 1999. - 393 s. [in English].

9. Buhler Ch. Selbstdarstellung / Ch. Buhler // Ludwig Pongratz u. a. (Hrsg.): Psychologie in Selbstdarstellungen / Band 1. Huber, Bern u. a., 1972. - S. 9-42. [in English].

10. Dalton D.R. Composition of dyads as a factor in the outcomes of workplace justice: two field assessments / D.R. Dalton, W.D. Todor // Academy of Management Journel. - 1985. - № 3. - P. 704-712. [in English].

11. Ebersole P. Meaning in Life Depth: The MILD / P. Ebersole, G. Quiring // Journal of Humannistic Psycholoy. - 1991. - Vol. 31. - № 3. - P. 113-124. [in English].

12. Fetterman D.M. Operational auditing: a cultural approach / D.M. Fetterman // The Internal Auditor. - 1986. - № 2. - P. 48-54. [in English].

13. Frantisek Z. Ovlivnovani lidi v ridici praci a jeho vyznam / Z. Frantisek // Organiz. a rizeni. - 1985. - № 2. - P. 126-139. [in English].

14. Freundlieb D. Understanding Poe's tales: A shema teoretiq wiev / D. Freundlieb. - Poetics, Amsterdam, 1982. - Vol. 11. - № 1. - P. 25-44. [in English].

15. Goldberg J.A. Management style: a catalyst to productyvity improvement in the public sector / J.A. Goldberg // National Productivity Rewiew. - 1985. - № 3. - P. 256-264. [in English].

16. Goldstein К. A history of psychology in autobiography / K. Goldstein (W. Riese, Ed.). In E.G. Boring & G. Lindzey (Eds.). - 1967. - Vol. 5. - P. 145-166. [in English].

17. Grassian V. Moral reasoning: Ethical theory a.some contemporary moral problems / V. Grassian. - Englewood Cliffs (N.-Y.), 1981. - 432 p. [in English].

18. Griffin R.W. Relationships among individual, task design, and leader behavior variables / R.W. Griffin // Academy of Management Journal. - 1980. - № 4. P. 665-683. [in English].

19. Gulski B. Podstawy organizacji i zarz^dzania / B. Gulski, P. Prokop, U. Skurzynska-Sikora, Z.M. Szeloch; pod redakj Z.M. Szelocha. - Lublin: Centrum Szkolenia Samorz^du i Administracji, 2000. - 430 s. [in English].

20. Heyd D. Supererogation: Its status in ethical theory / D. Heyd // Cambridge etc.: Cambridge univ. Press, 1982. - Vol. VII. - P. 184-188. [in English].

21. Hicks W.D. The impact of flexitime on employee attitudes / W.D. Hicks, R.J. Klimoski // Academy of Management Journal. - 1981. - № 2. - P. 333-341. [in English].

22. Hogan E.A. Effects of prior expectation on performanse ratings: a longitudinal stady / E.A. Hogan // Academy of Management Journal. - 1987. - № 2. - P. 354-368. [in English].

23. Ibrahim A.B. Leadership style at the polycy evel / A.B. Ibrahim, J. Kelly // Journal of General Management. - 1986. - № 3. - P. 37-46. [in English].

24. Impresion management theory and social psychological research. - N.-Y.: Acad. Press, 1981. - 369 p. [in English].

25. Jones P.T. Sanction, incentives, and corporate behavior / P.T. Jones // California Management Reviev. - 1985. - № 3. - P. 119-131. [in English].

26. Karwowska-Szulkin R. Reactivity and the stimulative value of managerial styles / R. Karwowska-Szulkin, J. Strelau // Pol. Psychol. Bull. - 1990. - № 1. - P. 49-60. [in English].

27. Kilmanri R.H. Issues in understanding and changing culture / R.H. Kilmanri, M.J. Saxton // California Management Review. - 1986. - № 2. - P. 87-94. [in English].

28. Kostera M. Zarz^dzanie w XXI wieku / M. Kostera, M. Sliwa // Jakosc. Tworczosc. Kultura. - Polska. - Warszawa: Wydawnictwo Ekonomiczne, 2002. - 649 s. [in English].

29. Marqerison Ch. How to use advisory styles / Ch. Marqerison // Journal European Industrial Training. - 1988. - № 8. - P. 13-18. [in English].

30. Meyerson D. Cultural change: and integration of three wiews / D. Meyerson // Journal of Management Studies. - 1987. - № 6. - P. 623-647. [in English].

31. Miles A.J. organization, gender and culture / A.J. Miles // Organization Stud. - 1988. - № 3. - P. 351-369. [in English].

32. Mooney C. Criteria for jastice / C. Mooney // American journal of economics a. sociology. - N.-Y., 1986. - Vol. 45. - № 2. - P. 222-223. [in English].

33. Riesman D. Leisure and Work in Post-Industrial Society / D. Riesman. - Larrabee E., Meyersohn R. (Eds.). Mass Leisure, Glencoe (III.), 1988. [in English].

Размещено на Allbest.ru