Емоційна експресивність та асертивність в структурі комунікативної компетентності особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

ЕМОЦІЙНА ЕКСПРЕСИВНІСТЬ ТА АСЕРТИВНІСТЬ В СТРУКТУРІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Смирнова Олена Олександрівна - кандидат психологічних наук, доцент, Завацька Наталія Євгенівна - доктор психологічних наук, професор, Блискун Олена Олександрівна - доктор психологічних наук, доцент, Боярин Лілія Володимирівна - кандидат психологічних наук, доцент Бровендер Олена Олександрівна - старший викладач

м. Полтава; м. Київ.

Анотація

комунікативний компетентність емоційний експресивність

У статті проведено аналіз емоційної експресивності та асертивності в структурі комунікативної компетентності особистості (на прикладі студентської молоді в умовах полікультурного освітнього простору закладу вищої освіти). Розкрито соціально-психологічні умови ефективного розвитку комунікативної компетентності студентської молоді в полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти на макро (зміни у навчально- виховному процесі в освітній галузі на основі суб'єкт-суб'єктної освітньої парадигми, ґрунтовної етичної та культурологічної освіти, залучення студентства до різних форм сучасної культури і способів культурних комунікацій, зокрема засобами масової інформації); мезо (адаптивне полікультурне освітнє середовище закладу вищої освіти, підвищення ефективності спілкування з однокурсниками і викладачами, конструктивного стилю комунікативної взаємодії з оточуючими в цілому, володіння навичками взаємодії в полікультурному комунікативному просторі, активна участь у суспільному житті навчального закладу), мікро (прогресивний тип мотиваційного профілю зі стійкою спрямованістю пізнавальних мотивів, їх глибоким усвідомленням у поєднанні з перевагою професійних і соціально- орієнтованих цінностей; підвищення рівня комунікативної й психологічної культури в цілому та комунікативної іншомовної компетентності зокрема, формування оптимальних комунікативних умінь та навичок, розвиток впевненості у собі, позитивного самоставлення, самоефективності, рефлексії, саморегуляції) рівнях.

Розроблено комплексну програму розвитку комунікативної компетентності особистості у полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти, яку становили діагностичний, інформаційно-змістовний та корекційно-розвивальний компоненти з залученням психолого-організаційних технологій, інноваційних форм отримання інформації та інтерактивних технік. Дієвість програми доведена зростанням показників асертивності, гармонійності комунікативних орієнтацій, комунікабельності студентів та ступеня сформованості їх комунікативної культури з перевагою мотивів оволодіння професією та здобуття знань натомість зовнішнім мотивам навчання; підвищення рівня знань щодо інтерактивного спілкування. Збільшилися показники перцептивно-інтерактивної та перцептивно- невербальної компетентності, адекватності самооцінки комунікативної взаємодії студентів, рефлексії, прагнення віднайти способи комунікативного вдосконалення. Зафіксоване зростання комунікативного контролю, керування своєю поведінкою, активності як комунікатора, так і реципієнта; відповідності вираження емоцій в міжособистісній взаємодії, ступеня відповідальності. Значно знизилися емоційні бар 'єри у міжособистісному спілкуванні. Найбільш виражені позитивні зміни зафіксовані у студентів- іноземців з високою емоційною експресивністю.

Ключові слова: особистість, емоційна експресивність, асертивність, комунікативна компетентність, полікультурний освітній простір, соціально- психологічні умови розвитку комунікативної компетентності.

Annotation

Smyrnova O.O., Zavatska N.Ye., Blyskun O.O., Boyarin L.V., Brovender O.O.

EMOTIONAL EXPRESSIVENESS AND ASSERTIVENESS IN THE STRUCTURE OF PERSONAL COMMUNICATION COMPETENCE

The article analyzes emotional expressiveness and assertiveness in the structure of communicative competence of an individual (on the example of student youth in the conditions of a multicultural educational space of a higher education institution). The socio-psychological conditions for the effective development of the communicative competence of student youth in the multicultural educational space of a higher education institution are revealed on a macro level (changes in the educational process in the educational field based on the subject-subject educational paradigm, thorough ethical and cultural education, the involvement of students to various forms of modern culture and methods of cultural communications, in particular mass media); meso (adaptive multicultural educational environment of a higher education institution, increasing the effectiveness of communication with fellow students and teachers, constructive style of communicative interaction with others in general, mastering the skills of interaction in a multicultural communicative space, active participation in the social life of the educational institution), micro (progressive type of motivational profile with a stable orientation of cognitive motives, their deep awareness in combination with the preference of professional and socially oriented values; increasing the level of communicative and psychological culture in general and communicative foreign language competence in particular, the formation of optimal communicative skills and abilities, the development of self-confidence, positive self-esteem, self-efficacy, reflection, self-regulation) levels.

A comprehensive program for the development of the communicative competence of an individual in the multicultural educational space of a higher education institution was developed, which consisted of diagnostic, informational and content, and corrective and developmental components with the involvement of psychological and organizational technologies, innovative forms of obtaining information and interactive techniques. The effectiveness of the program is proven by the increase in indicators of assertiveness, harmony of communicative orientations, sociability of students and the degree offormation of their communicative culture with the preference of motives for mastering the profession and acquiring knowledge instead of external motives for learning; increasing the level of knowledge about interactive communication. Indicators of perceptual-interactive and perceptual- nonverbal competence, adequacy of self-assessment of students' communicative interaction, reflection, desire to find ways of communicative improvement have increased. Recorded growth of communicative control, management of one's behavior, activity of both the communicator and the recipient; the appropriateness of the expression of emotions in interpersonal interaction, the degree of responsibility. Emotional barriers in interpersonal communication have decreased significantly. The most pronounced positive changes were recorded in foreign students with high emotional expressiveness.

Key words: personality, emotional expressiveness, assertiveness, communicative competence, multicultural educational space, socio-psychological conditions for the development of communicative competence.

Постановка проблеми

Актуалізація потреби у вивченні емоційної експресивності та асертивності в структурі комунікативної компетентності особистості та особливостей її формування і розвитку у сучасних соціокультурних умовах має об'єктивні підстави [2-4]. Стрімкий перехід до інформаційного різноманіття зумовив об'єднання і культурну інтеграцію в усіх сферах життя, невпинне примноження сфер комунікації і появу багатофункціональних і полікультурних взаємин та взаємодій, що виникли на ґрунті глобалізаційних процесів та залучення особистості в єдиний освітній простір [6-8].

В умовах динамічної реальності зросла потреба у фахівцях із високим рівнем розвитку їх комунікативної компетентності [1; 9; 10]. Проте, попри важливість володіння студентами комунікативною компетентністю, ця визначальна характеристика їх професіоналізму в змістовому і технологічному плані досліджена недостатньо, а процес її формування зазвичай відбувається стихійно, без належного врахування нових підходів і механізмів її розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз наукової літератури показав, що наразі склалися теоретичні передумови дослідження проблеми комунікативної компетентності студентської молоді. Серед них: теоретична розробка компетентнісного підходу і підготовка практичних рекомендацій щодо його реалізації в освітньому процесі вищої школи (В. Байденко, В. Вербицький, О. Лосієвська, Л. Онуфрієва та ін.); принципи побудови гуманітарно-орієнтованого освітнього середовища закладу вищої освіти (Л. Руденко, Г. Шевченко, Т. Щербан та ін.); соціокультурні та дидактичні аспекти формування мовної компетентності і комунікативної культури студентства (Л. Засєкіна, Т. Пастрик та ін.).

Встановлено, що компетентність є динамічною особистісною характеристикою, базується на виробленій готовності до певної дії на сформульованій ціннісній орієнтації та проявляється в діяльності через проживання різноманіття ситуацій (К. Андросович, О. Бермус, Л. Волченко, С. Гарькавець, Н. Завацька та ін.).

З'ясовано, що комунікативна компетентність належить до базових компетентностей особистості та виокремлено характеристики її прояву: адаптивність, співпраця, інтегративність.

Комунікативна компетентність описується категоріями «вміння», «готовність», «володіння», «здатність» (Дж. Равен, Р. Селман, Г. Шредер, Т. Щербакова та ін.).

Показано, що компонентний склад комунікативної компетенції надзвичайно широкий: від мовної, лінгвістичної, організаційної, прагматичної, соціолінгвістичної, дискурсивної, стратегічної, навчальної, тематичної, компенсаторної до соціокультурної і соціальної. Проте, відзначені компетенції найчастіше носять предметно-спрямований характер, залишаючи осторонь особистісні новоутворення, придбані в ході навчання спілкуванню (Л. Гейхман, Л. Руденко та ін.).

Зазначено, що студентство - особлива соціальна категорія молоді, організаційно об'єднана інститутом вищої освіти. Вона відрізняється найбільш високим освітнім рівнем, соціальною активністю, досить гармонійним поєднанням інтелектуальної та соціальної зрілості, що сприяє формуванню навичок успішної комунікації (Ж. Вірна, І. Данилюк, Л. Засєкіна, А. Коваленко, С. Кузікова, М. Орап, Т. Ткач, Т. Щербан та ін.).

Мета статті - провести аналіз емоційної експресивності та асертивності в структурі комунікативної компетентності особистості (на прикладі студентської молоді в умовах полікультурного освітнього простору закладу вищої освіти).

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Визначено, що комунікативна компетентність студентської молоді - це динамічна інтегративна професійно значима особистісна якість, яка дозволяє здійснювати продуктивні міжкультурні професійні контакти при вирішенні завдань і ситуацій спілкування в межах професійної діяльності та полягає в готовності й організації комунікативної діяльності адекватно ситуаціям спілкування щодо мети, форми, змісту і рольових відносин на основі знань, умінь, особистісного досвіду і ціннісних переконань, орієнтована на самостійну і успішну участь в ній. Саме тому комунікативна компетентність є однією з базових, ключових компетенцій, якою має володіти випускник будь-якого освітнього рівня і профілю навчання.

З'ясовано, що інтеграція студентської молоді у полікультурний простір здебільшого розглядається з позицій компетентнісного підходу (О. Березюк, О. Вихрущ-Олексюк, Л. Орбан-Лембрик та ін.), а полікультурність розцінюється як здатність інтегруватися в іншу культуру при збережені взаємозв'язку з рідною мовою, культурою, та ґрунтується на поєднанні особистісних якостей, синтезованих знаннях, уміннях, навичках позитивної міжетнічної й міжкультурної взаємодії, що сприяє безконфліктній інтеграції до полікультурного освітнього простору вищого навчального закладу (К. Андросович, Л. Воротняк, І. Кушнір, О. Непочатих, В. Осипенко, Т. Пастрик, О. Щеглова та ін.).

Констатовано, що полікультурність визначається як один із основних стандартів сучасної вищої освіти та показник пріоритетності закладу вищої освіти в освітньо-науковому середовищі (А. Борисюк, В. Бочелюк, Т. Дріга, Т. Карамушка, З. Ковальчук, О. Лосієвська, Л. Орбан-Лембрик, М. Тоба та ін.).

Діяльнісний і інтегративний характер комунікативної компетентності дозволив запропонувати структурно-функціональну модель комунікативної компетентності студентів у полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти, визначити та змістовно наповнити її структурні складові: мотиваційно- ціннісну (мотиваційно-ціннісне ставлення до міжкультурної професійної комунікації, виражене в прагненні підтримувати активність комунікативної професійної діяльності при вирішенні завдань; мотиваційні орієнтації на прийняття партнера по комунікації, адекватність його сприйняття і розуміння, а також досягнення компромісу), когнітивно-оцінну (знання про норми спілкування і способи ведення діалогу, прийоми комунікації, способи вираження своїх думок й почуттів, здатність оцінювати комунікативні ситуації, в яких розгортається спілкування, прогнозувати їх розвиток, аналізувати способи комунікації, усвідомлювати шляхи комунікативного вдосконалення); конативно-діяльнісну (аналіз й вибір комунікативних стратегій і побудова комунікативних тактик, володіння способами вирішення комунікативних завдань, включення в комунікативну діяльність як суб'єкта, який прагне до реалізації комунікативної програми, збагачення професійного комунікативного досвіду; здатність до співпраці; ініціативність та адекватність у спілкуванні; вибір оптимального стилю, позиції, дистанції у спілкуванні) складові.

В основу комплексної соціально-психологічної програми розвитку комунікативної компетентності студентів у полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти покладено технологічний підхід Л. Карамушки, спрямований на розробку й використання спеціальних психолого-організаційних технологій, згідно з яким у кожному модулі тренінгу представлено діагностичний, інформаційно-змістовний та корекційно-розвивальний компоненти.

Ефективності програмних заходів сприяло стимулювання активності студентів експериментальної групи за допомогою проблемних міні-лекцій, ділових і рольових ігор, мозкових штурмів, творчих завдань, психогімнастичних та арт-терапевтичних вправ, криголамів, діалогічних дискусій, групової рефлексії, практичного відпрацювання соціально-перцептивних та інтерактивних вмінь і навичок, адекватного отримання, опрацювання і подачі інформації, самоконтролю за емоційними реакціями та їх експресією, розвиток впевненості в собі, визначення можливостей застосування набутих знань, умінь і навичок оптимального спілкування, в тому числі прийомів невербальної комунікації.

В експериментальній групі констатовано позитивну динаміку за більшістю критеріїв ефективності запропонованої програми. Так, за мотиваційно-ціннісною складовою підвищилися показники комунікативності (Т=593; р<0,032), довіри (Т=593; р<0,032), пластичності (Т=1297; р<0,028) та самоконтролю (Т=1231; р<0,033) у спілкуванні.

Показано, що комунікативні орієнтації респондентів спрямовувалися на прийняття, сприйняття та розуміння партнера по спілкуванню (р<0,05). Підвищилися сумарні показники гармонійності комунікативних орієнтацій (Т=1307; р<0,015), комунікабельності студентів (Т=498; р<0,01) та рівень сформованості їх комунікативної культури (Т=567; р<0,022) з перевагою мотивів оволодіння професією та здобуття знань натомість зовнішнім мотивам навчання.

У розвитку когнітивно-оцінної складової комунікативної компетентності студентської молоді також відбулися позитивні зміни: підвищився рівень знань щодо інтерактивного спілкування (Т=583; р<0,025). Зросли показники перцептивно-інтерактивної (Т=439; р<0,005) та перцептивно-невербальної (Т=591; р<0,031) компетентності, адекватності самооцінки комунікативної взаємодії студентів (Т=586; р<0,023), рефлексії (Т=598; р<0,033) й прагнення віднайти способи комунікативного вдосконалення.

За конативно-діяльнісною складовою зафіксовані статистично-значущі відмінності щодо правильності постановки комунікативної мети та реалізації алгоритму дій (планування комунікативного акту, встановлення контакту, вербалізація і переконання співрозмовника) (р<0,05). Підвищилися рівень комунікативного контролю й керування своєю поведінкою (Т=106; р<0,001), активності як комунікатора, так і реципієнта (Т=613; р<0,04); відповідності вираження емоцій в міжособистісній взаємодії (Т=585; р<0,028), ступеня асертивності (Т=608; р<0,038).

Таблиця 1

Диференціація вибірки за ступенями сформованості комунікативної компетентності у полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти (ІІ зріз)

Значно знизилися емоційні бар'єри у міжособистісній взаємодії (Т=109; р<0,001), що вказує на формування невимушеності в спілкуванні. Встановлене вірогідне зниження кількості студентів із непродуктивним ступенем сформованості комунікативної компетентності на 13,4% завдяки збільшенню студентів із продуктивним ступенем на 10,3% та креативним ступенем на 3,1%.

Найбільш виражені позитивні зміни зафіксовані у студентів-іноземців з високою емоційною експресивністю, які мали непродуктивний ступінь сформованості комунікативної компетентності. Диференціація вибірки за означеними показниками (ІІ зріз) наведена у табл. 1.

Встановлено, що розвиток комунікативної компетентності студентів у полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти залежить від змісту їх навчання та організації полікультурного освітнього простору, в якому він здійснюється.

Визначено соціально-психологічні умови на макрорівні (глобальні тенденції розвитку освіти в країні та світі), мезорівні (культурне, інформаційне, нормативно-контролююче, організаційне середовище вищого навчального закладу) та мікрорівні (особистісні особливості студентів й їх безпосереднє соціальне оточення), що оптимізують розвиток комунікативної компетентності студентства як провідної складової їх професійної діяльності, та сприяють не тільки засвоєнню спеціальних знань, умінь та навичок, а й розвитку позитивної мотивації до їх набуття.

Отримані результати формувального етапу дослідження підтвердили ефективність розробленої комплексної соціально-психологічної програми щодо її спроможності підвищувати рівень комунікативної компетентності студентської молоді у полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти.

Висновки

Проведено аналіз емоційної експресивності та асертивності в структурі комунікативної компетентності особистості (на прикладі студентської молоді в умовах полікультурного освітнього простору закладу вищої освіти). Розкрито соціально-психологічні умови ефективного розвитку комунікативної компетентності студентської молоді в полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти на макро (зміни у навчально-виховному процесі в освітній галузі на основі суб'єкт-суб'єктної освітньої парадигми, ґрунтовної етичної та культурологічної освіти, залучення студентства до різних форм сучасної культури і способів культурних комунікацій, зокрема засобами масової інформації); мезо (адаптивне полікультурне освітнє середовище закладу вищої освіти, підвищення ефективності спілкування з однокурсниками і викладачами, конструктивного стилю комунікативної взаємодії з оточуючими в цілому, володіння навичками взаємодії в полікультурному комунікативному просторі, активна участь у суспільному житті навчального закладу), мікро (прогресивний тип мотиваційного профілю зі стійкою спрямованістю пізнавальних мотивів, їх глибоким усвідомленням у поєднанні з перевагою професійних і соціально - орієнтованих цінностей; підвищення рівня комунікативної й психологічної культури в цілому та комунікативної іншомовної компетентності зокрема, формування оптимальних комунікативних умінь та навичок, розвиток впевненості у собі, позитивного самоставлення, самоефективності, рефлексії, саморегуляції) рівнях.

Розроблено комплексну програму розвитку комунікативної компетентності особистості у полікультурному освітньому просторі закладу вищої освіти, яку становили діагностичний, інформаційно-змістовний та корекційно-розвивальний компоненти з залученням психолого-організаційних технологій, інноваційних форм отримання інформації та інтерактивних технік. Дієвість програми доведена зростанням показників асертивності, гармонійності комунікативних орієнтацій, комунікабельності студентів та ступеня сформованості їх комунікативної культури з перевагою мотивів оволодіння професією та здобуття знань натомість зовнішнім мотивам навчання; підвищення рівня знань щодо інтерактивного спілкування. Збільшилися показники перцептивно-інтерактивної та перцептивно-невербальної компетентності, адекватності самооцінки комунікативної взаємодії студентів, рефлексії, прагнення віднайти способи комунікативного вдосконалення. Зафіксоване зростання комунікативного контролю, керування своєю поведінкою, активності як комунікатора, так і реципієнта; відповідності вираження емоцій в міжособистісній взаємодії, ступеня відповідальності. Значно знизилися емоційні бар'єри у міжособистісному спілкуванні. Найбільш виражені позитивні зміни зафіксовані у студентів-іноземців з високою емоційною експресивністю.

References

1. Allen T. Charting a communication pathway. Using assessment to guide curriculum development in a revitalized general education plan. Communication education. 2002. Vol. 51(1). P. 26 - 39. [in English].

2. Alptekin C. Towards intercultural communicative competence in ELT. ELT Journal. 2002. Vol. 56 (1). P. 57 - 64. [in English].

3. Berry J.W. Immigrant Youth in Cultural Transition: Acculturation, Identity, and Adaptation Across National Contexts. [Applied Psychology: An international review] / J.W. Berry, J.S. Phinney, P. Vedder, D.L. Sam. Mahwah, N.-Y.: Lawrence Erlbaum, 2006. Vol. 55. Р. 303 - 332. [in English].

4. Dannels D.P. Taking the pulse of communication across the curriculum: a view from the trenches. Journal of the association of communication administration. 2001. Vol. 30(2). P. 50 - 70. [in English].

5. Dannels D.P. Time to speak up: a theoretical framework of situated pedagogy and practice for communication across the curriculum. Communication education. 2001. Vol. 50(2). P. 144 - 158. [in English].

6. McManus T.F. Individualizing instruction in a web-based hypermedia learning environment: nonlinearity, advance organizers, and self-regulated learners. Journal of interactive learning research. 2000. Vol. 11(2). P. 219 - 251. [in English].

7. Newton E. Mentors for undergraduates in technical disciplines: a collaborative effort by faculty, student development professionals, and alumni to improve undergraduate retention and success in technical majors / E. Newton, L. Wells-Glover. Journal of College Student retention: Research, theory & Practice. 2000. Vol. 1(4). P. 311 - 322. [in English].

8. Richards I.A. Understanding Principles Of Literary Criticism. KalikaRanjan Chatterjee Atlantic Publishers &Dist, 2002. P. 256. [in English].

9. Rychen D.S. A holistic model of competence / D.S. Rychen, L.H.Salganik. Key competencies for a successful life and a wellfunctioning society / D.S. Rychen, L.H. Salganik (eds.). Cambridge, MA: Hogrefe & Huber Publisher, 2003. P. 41 - 62. [in English].

10. Vykhrushch-Oleksyuk O.A. The peculiarities of social-psychological distance in multicultural students group. Austrian Journal of Humanities and Social Sciences. Vol. 7-8. Vienna: «East West» Association for Advanced Studies and Higher Education GmbH, 2015. P. 86 - 89. [in English].

Размещено на Allbest.ru