Психологічні особливості резильєнтності волонтерів в умовах воєнного часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості резильєнтності волонтерів в умовах воєнного часу

Шевченко Роман Васильвич аспірант кафедри психології та соціальної роботи, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Анотація

У статті проаналізовано стан дослідження проблеми формування резильєнтності волонтерів в умовах воєнного часу. Метою дослідження є психологічні особливості резильєнтності волонтерів в умовах воєнного часу. Серед емпіричних методів дослідження використано такі: методика "Діагностики рівня емоційного вигорання" В. Бойка, методика М. Рокича "Ціннісні орієнтації" та методика О. Кокуна "Професійна життєстійкість".

Результати дослідження згідно емпіричних методик та їх вимірів показали, що більшість респондентів мають нижчий за середній рівень життєстійкості. За їх результатами зазначено, що резильєнтність волонтерів є психологічним ресурсом особистості з подолання стресу та адаптації після травмуючої ситуації до нових обставин життя, який забезпечує її повноцінне функціонування, здатність до саморегуляції, життєстійкість, самоконтроль, мотивацію до успіху, активного копінгу, когнітивної регуляції (оптимістичного атрибутивного стилю, когнітивної гнучкості, осмисленості життя, його націленість на досягнення певної мети, розвинутий духовний інтелект), емоційної компетентності (перевага позитивних емоцій, доброго настрою, здатності до регуляції емоцій), соціально-поведінкових компонент (ефективний холдинг у дитинстві, добре виховання, добрі стосунки із дорослими у дитинстві, наявність партнерів та друзів, наявність соціальної підтримки та спроможність звертатись за підтримкою до інших) та інших якостей та здатностей. волонтер воєнний психологічний

Важливу роль в формуванні резильєнтності волонтера відіграють його особистісні якості, які потрібно розвивати та вдосконалювати. Одним із важливих чинників є становлення та розвиток громадянської компетентності. Участь у волонтерській діяльності дозволяє розвивати ціннісний контент громадянської компетентності, який реалізується через вияв громадянських цінностей особливостей.

Ключові слова: волонтери, резильєнтність, волонтерська діяльність, емоційне вигорання, життєстійкість.

Shevchenko Roman Vasylovych Graduate student of the Department of Psychology and Social Work, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University, Vinnytsia

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF RESILIENCE OF VOLUNTEERS IN WARTIME CONDITIONS

Abstract. The article analyzes the state of research on the problem of building the resilience of volunteers in wartime conditions. The purpose of the study is the psychological features of volunteers' resilience in wartime conditions. Among the empirical methods of research, the following were used: V. Boyk's "Diagnostics of the level of emotional burnout", M. Rokych's "Value orientations" method and

O. Kokun's "Professional sustainability" method.

The results of the research according to empirical methods and their measurements showed that the majority of respondents have a lower than average level of vitality. According to their results, it is indicated that the resilience of volunteers is a psychological resource of an individual to overcome stress and adapt after a traumatic situation to new life circumstances, which ensures its full functioning, the ability to self-regulate, vitality, self-control, motivation to succeed, active coping, cognitive regulation (optimistic attributive style, cognitive flexibility, meaningfulness of life, its focus on achieving a certain goal, developed spiritual intelligence), emotional competence (predominance of positive emotions, good mood, ability to regulate emotions), social-behavioral component (effective holding in childhood, good upbringing, good relationships with adults in childhood, the presence of partners and friends, the presence of social support and the ability to turn to others for support) and other qualities and abilities.

An important role in the formation of a volunteer's resilience is played by his personal qualities, which need to be developed and improved. One of the important factors is the formation and development of civic competence. Participation in volunteer activities allows developing the valuable content of civic competence, which is realized through the manifestation of specific civic values.

Keywords: volunteers, resilience, volunteering, emotional burnout, resilience.

Постановка проблеми. Волонтерську роботу важко схарактеризувати як легку, оскільки вона вимагає від людей великої відповідальності, неймовірних енергетичних витрат, емоційної включеності, а також здібності до швидкої адаптації в екстремальних ситуаціях військових дій. Все це в сукупності з іншими факторами детермінує утворення професійного стресу, який згодом може перетікати в, так званий, синдром емоційного вигоряння, що супроводжується негативними наслідками не тільки у професійній діяльності та якості її виконання, а й особистому житті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічні проблеми життєвого тонусу та емоційного вигоряння розглядали у своїх дослідженнях такі автори як І. Візнюк, С. Долинний [1], О. Кокун, Н. Корніяка, М. Панасенко [2], А. Поліщук [1] та ін. Вони стверджують, що теоретичні та емпіричні дослідження є важливими чинниками в аспекті мотивації волонтерської діяльності.

Однак, зазначені дослідження ґрунтуються переважно на узагальненнях досвіду практичної реалізації волонтерських проєктів у галузі соціальної роботи з їх детальним, часто поетапним, описом. Тому оцінюючи рівень розробленості проблематики щодо волонтерської діяльності та волонтерського руху в Україні, варто вказати на відсутність комплексних досліджень щодо волонтерського руху, волонтерської діяльності під час проведення антитерористичної операції на Сході України.

Метою статті є психологічні особливості резильєнтності волонтерів в умовах воєнного часу.

Виклад основного матеріалу. У дослідженні взяли участь волонтери Київського міського центру волонтерського центру "Надія" з метою виявлення особливостей взаємозв'язку між емоційним вигоранням, життєвими цінностями та життєстійкістю працівників центру. Вибірку для дослідження склали 120 волонтерів (віком від 24 до 56 років).

Серед методів дослідження використано такі:

1. Методика діагностики рівня емоційного "вигоряння" за В. Бойком Досліджуваним пропоновано надати відповідь на 84 запитання, кожне з яких відповідає одному із провідних симптомів "вигорання", які, в свою чергу, відносяться до одного із 3-х компонентів "емоційного вигорання": напруження, резистенції та виснаження.

2. Опитувальник М. Рокича "Ціннісні орієнтації" базується на прямому ранжуванні списку цінностей. М. Рокіч виділяє 2 класи цінностей: термінальні (впевненість у тому, що якась кінцева мета індивідуального існування людини варта того, щоб до неї прагнути (цінності - цілі)) та інструментальні (впевненість у тому, що яка-небудь дія або якість особистості має переважати у будь-якій ситуації (цінність - засіб)).

3. В опитувальник О. Кокуна "Професійна життєстійкість" було покладено три взаємопов'язані складові життєстійкості, визначені у відомих роботах S. Kobasa, S. Maddi та ін., серед яких контроль, включеність та прийняття виклику (control, commitment, challenge). У даному контексті, слід зауважити, що, ми не згодні з вірністю відомого перекладу Д. Леонтьєва [2] останньої складової "challenge" як "прийняття ризику", оскільки найбільш точним перекладом цього слова з англійської мови є "виклик". Саме тому в нашій інтерпретації вона визначена як "прийняття виклику".

У кожній із вищеназваних складових професійної життєстійкості при розробці опитувальника нами виділені ще чотири компоненти: емоційний, мотиваційний, соціальний і професійний.

Результати дослідження за Методикою "Діагностикарівня емоційного "вигорання" (В. Бойко) за кожними з 12 симптомів емоційного "вигорання" засвідчують, що у спортсменів перша фаза напруження характеризується переживанням психотравмуючих обставин (рис. 1).

Рис. 1. Показники фази напруження емоційного "вигорання" у волонтерів за методикою В. Бойко (у %)

Напруга у групі респондентів проявляється у переживанні психотравмуючих обставин, що розтягується у часі, стає тривалою і має наростаючий характер 75 (63 %) осіб. Волонтери сприймають умови роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі, що негативно діють на свідомість та проявляють напруженість, нестійкість психічних реакцій.

37% досліджуваних знаходяться в стані тривоги у професійній діяльності, з підвищеним рівнем нервовості, тривожності, депресивності настрою. Волонтери, зазвичай, не можуть сконцентруватися на певній роботі, відбуваються поведінкові зміни та різка зміна настрою. Симптоми за шкалами "незадоволення собою" та "загнаність у кут" не виражені. Працівники центру задоволені своєю власною професійною діяльністю, їх влаштовує середовище, в якому вони знаходяться, люди, з якими вони спілкуються, і задоволені собою як професіоналом. Досліджувані не відчувають бажання змінити діяльність взагалі.

Дослідження також показало, що друга фаза (резистенція), у волонтерів характеризується редукцією професійних обов'язків (рис. 2).

Рис. 2. Показники резистенціїу волонтерів за методикою "Діагностики рівня емоційного "вигорання" В. Бойко (у %)

Фаза резистенції характеризується найбільш вираженим симптомом редукції професійних обов'язків (37%).

У 28% всіх досліджуваних проявилось розширення сфери економії емоцій, така собі емоційна замкненість, відчуження, бажання припинити будь- які комунікації. Симптоми неадекватного вибіркового емоційного реагування (18%) та емоційно-моральної дезорієнтації (17%), у досліджуваних вже склалися і проявляються у розвитку байдужості в професійних стосунках та неконтрольованому впливові настрою на професійні стосунки.

Остання фаза з усіх трьох компонентів - виснаження. При дослідженні у волонтерів прояву емоційного "вигорання" було виявлено, що психовегетативні та психосоматичні порушення найбільш виражені (рис. 3).

Рис. 3. Показники виснаження у волонтерів за методикою "Діагностики рівня емоційного "вигорання" В. Бойко (у %)

Емоційне виснаження обумовлене психосоматичними та психовегетативними порушеннями (38%). Цей симптом є домінуючим і характеризується психофізичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, порушенням професійних комунікацій, розвитком цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися із робочих питань і розвитком психосоматичних порушень. 26% у всіх досліджуваних займає особистісна відстороненість (деперсоналізація), тобто порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов'язків та до професійної діяльності взагалі.

Також чітко сформований симптом емоційний дефіцит (23%) - розвиток емоційної не чутливості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу, автоматизм, спустошення людини при виконанні професійних обов'язків. емоційна відстороненість - створення захисного бар'єру у професійних комунікаціях.

На емоційну відстороненість відведено 13%. Цей симптом тільки починає складатися і проявляється у створенні захисного бар'єру у професійних комунікаціях.

В ході кількісного опрацювання результатів дослідження ми здійснили аналіз значущих кореляційних зв'язків, а також виявили ті чинники, що призводять до розвитку емоційного вигорання, та ті, що запобігають розвитку емоційного вигорання у волонтерів.

Методика ціннісних орієнтацій М. Рокича застосовувалась нами для конкретизації внутрішньої спрямованості волонтерів. Даний метод заснований на прямому ранжуванні списку термальних та інструментальних цінностей. До найбільш значимих цінностей як засобів досягнення життєвих цілей у волонтерів є: "чесність" (1 ранг), "освіченість" (2 ранг), "життєрадісність" (3 ранг), "вихованість" (4 ранг), "відповідальність" (5 ранг), "самоконтроль" (6 ранг).

До бажаних цінностей (7-12 ранг) віднесли: "незалежність" (7 ранг), "сміливість у відстоюванні своїх поглядів, думок" (8 ранг), "сила волі" (9 ранг), "акуратність" (10 ранг), "ефективність у справах" (11 ранг), "раціоналізм" (12 ранг).

Найменш важливі цінності: "непримиримість до недоліків у собі та інших" (18 ранг), "високі потреби" (17 ранг), "терпимість" (16 ранг), "ретельність" (15 ранг), "акуратність" (14 ранг) та "широта поглядів" (13 ранг).

Зважуючи на показники на рис. 3, участь у волонтерській діяльності сприяє розвитку професійності майбутнього працівника, а також сприяє розвитку таких цінностей як толерантність, терпимість, активна життєва позиція, відповідальність. Можемо стверджувати, що залучення волонтерів до різноманітних заходів та програм, змінюють їх ціннісні пріоритети, в обабіч, цінностей особистого життя (любов, щасливе сімейне життя, продуктивне життя) на цінності самореалізації та моральної відповідальності (цікава робота, матеріальний статус, чесність, толерантність тощо).

Рис. 3. Ранжування термальних та інструментальних цінностей волонтерів

Аналіз результатів за методикою О. Кокуна "Професійна життєстійкість" представлено на рис. 4.

Рис. 4. Рівень професійної житттєстійкості волонтерів

Підсумковий результат характеризує загальний рівень професійної життєстійкості волонтерів, обумовлений врахуванням ступеня вираженості трьох її складових (рівень професійної включеності, контролю і професійного прийняття виклику) і чотирьох компонентів (рівень емоційного, змістовно- професійного, мотиваційного і соціального компонентів професійної життєстійкості).

Результати дослідження показали, що більшість респондентів мають нижчий за середній рівень життєстійкості.

Висновки

Важливу роль в формуванні резильєнтності волонтера відіграють його особистісні якості, які потрібно розвивати та вдосконалювати. Одним із важливих чинників є становлення та розвиток громадянської компетентності. Участь у волонтерській діяльності дозволяє розвивати ціннісний контент громадянської компетентності, який реалізується через вияв громадянських цінностей особливостей.

Від того розуміємо, що резильєнтність волонтерів - це системна особистісно-професійна властивість, що формується впродовж професійного життя, виявляючись у певному рівні включеності в волонтерську діяльність, контролі за нею та прийнятті "професійних викликів", і забезпечує його здатність протистояти несприятливим обставинам в роботі, запобігаючи розвитку професійної дезадаптації, розладам здоров'я та забезпечуючи особистісно-професійне зростання.

Література

1. Agile-ретроспективи деструктивних чинників внутрішньої конфліктності педагогів у ЗВО: монографія / Візнюк І. М., Поліщук А.С., Долинний С.С. - Вінниця: Вид-во ТОВ "Друк", 2022. - 256 с.

2. Кокун О.М. Сприяння підвищенню життєстійкості фахівців соціономічних професій: методичні рекомендації. Київ-Львів: Видавець Вікторія Кундельська, 2021. 84 с. Режим доступу: http://psychology-naes-ua.institute/userfiles/files/Kokun_metod(1).pdf

3. References:

4. Vizniuk, I. M., Polishchuk, A.S., Dolynnyi, S.S. (2022). Agile-retrospektivi destruktivnih chinnikiv vnutrishn'ot konfliktnosti pedagogiv и ZVO [Agile-retrospectives of destructive factors of internal conflict of teachers in higher education institutions]. Vinnytsia : Vyd-vo TOV "Druk" [in Ukrainian].