Розуміння конструкту "бажання" в структурі особистості відповідно методу психотерапії "Я-реконструкція"

Размещено на http://www.allbest.ru

Розуміння конструкту «бажання» в структурі особистості відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція»

Т. Павленко

Резюме

У статті проаналізовано поняття структури особистості в методі, та обґрунтовано необхідність цієї складової в напрямку дослідження. Визначено поняття «конструкт», як є ключовим у розробці складових структури особистості відповідно методу психотерапії «Я- реконструкція». Проаналізовано основні підходи до визначення конструкту «бажання» та розроблено авторське визначення його явища. Теоретичні матеріали проілюстровано 118 відповідними таблицями. Мета дослідження полягає у висвітленні поглядів на роль конструкту «бажання» в формуванні травм особистості, та їх впливі на життя. Методи дослідження: теоретичний аналіз, наукових праць у галузі психології, медицини; систематизація та логічне узагальнення отриманого матеріалу. Процедура дослідження передбачала залучення бібліографічного, поетапно-проблемного та порівняльного методів з метою розуміння конструкту «бажання» в структурі особистості відповідно методу психотерапії «Я- реконструкція». Визначено, що для розробки структури особистості, потрібно враховувати низку критеріїв відповідності, які дозволять в повній мірі відобразити внутрішні процеси. Відповідно до цих критеріїв було запропоновано абсолютно нову структуру особистості та уточнено поняття «особистісний конструкт». Основними конструктами відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція» є бажання, володіння та задоволення, взаємодія та прояв яких відображенні у авторській моделі. Виявилось, що в психологічній та філософській літературі, бажання сприймається скоріш як причина труднощів, потяги, які скоріш приносять труднощі, ніж розрядку. В результаті було запропоновано авторське визначення конструкту «бажання», та проілюстровано формування травми цього конструкту відповідно методу психотерапії «Я- реконструкція».

У висновках було узагальнено роль конструкту «бажання» в відображенні структури особистості, та показано можливості роботи в ним, в психотерапевтичному процесі. Наприклад, страх, тривога, злість під час побудови запиту, неможливість чітко сформувати уявлення про кінцевий результат роботи, я є однією з ознак травмованості цього конструкту.

Ключові слова: бажання; психотерапія; структура особистості; я -реконструкція бажання особистість психотерапевтичний

Вступ

У психотерапевтичній практиці спеціалістам доводиться регулярно працювати з бажаннями клієнтів, які замість того, щоб мотивувати особистість, приносять їй біль та страждання. З цим можна стикнутись уже на першій сесії, коли особистість під час побудови запиту, починає відчувати страх, тривогу, злість та уникати питань психотерапевта. А дуже часто, на цьому етапі і закінчити роботу зі спеціалістом.

Вище описане є проявом травми конструкту «бажання», без роботи над яким, не буде можливості просунутись далі в роботі. Тому, метою дослідження стало вивчення конструкту «бажання» в структурі особистості методу психотерапії «Я-реконструкція», а також обставин виникнення його травматизації.

Завдання:

проаналізувати рівень розробленості досліджуваної проблеми;

визначити поняття «конструкт особистості»;

проаналізувати основні підходи у вивченні поняття «бажання» та формування травми цього конструкту

Методи дослідження: теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація наукових джерел з проблеми дослідження).

Результати

На основі проведеного теоретично-аналітичного аналізу уточнено зміст понять «структура особистості», доповнено поняття «конструкт», а також проаналізовано та створено власне визначення конструкту «бажання» в методі психотерапії «Я-реконструкція». Додатково проілюстровано формування травми цього конструкту відповідно методу психотерапії «Я - реконструкція».

Дискусія. Для кращого розуміння теми, спочатку варто зрозуміти, що розуміють під структурою особистості в психотерапії. Столяренко О. Б. займаючись аналізом наявних напрямків в консультуванні, прийшов висновку, що структура особистості, це певна кількість складних утворень, функціонуючих в системі, які відображають сутність людини та визначають її як суб'єкта активності (Столяренко, 2011). На даний час, існує багато напрямків психотерапії, які пропонують розглядати особистість опираючись на структури, розроблені їх засновниками. Це такі напрямки як психоаналіз З. Фрейда, аналітична теорія К. Юнга, індивідуальна психологія А. Адлера, соціокультурна психологія К. Хоні, гуманістичний психоаналіз Е Фрома та ін.

Будуючи структуру особистості, можна опиратись на два основні способи: емпіричний та теоретичний. Перший будується на застосуванні методів математичної статистики до масиву великої кількості даних, другий - на висуванні теоретичного принципу, який пов'язує між собою рівні елементи.

Теоретичний підхід до побудови структури особистості реалізовано К.К. Платоновим, який використовує принцип співвідношення соціального та біологічного. Нижній рівень представлений тими компонентами особистості, які мають тільки біологічну детермінацію: темперамент, статеві та вікові властивості. Другий рівень включає в себе особистісні особливості перебігу психічних процесів. Він детермінований і біологічними, і соціальними чинниками. Третій рівень зумовлений переважно соціальними чинниками, складається із звичок, умінь, навичок і знань особистості. Нарешті, четвертий рівень має виключно соціальну детермінацію і представлений такими характеристиками особистості, як переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання (Платонов, 1986; Ягупов, 2002).

Розробляючи структуру особистості в методі психотерапії «Я -реконструкція» ми опирались на підхід Л. С. Виготського, який вважав, що структура особистості має відповідати наступним критеріям:

бути цілісною, відображати внутрішні процеси та логіку підпорядковану їм;

відображати становлення особистості;

включати в себе відображення свідомих, несвідомих та непсихічних складових, які відображають упорядкованість;

можуть суперечити фактору стабільності, тобто є сталими як структури, проте можуть змінюватись під впливом різних факторів.

Саме цим критеріям відповідає структура особистості відповідно методу психотерапії «Я - реконструкція» (рис. 1.).

«Я-реконструкція» (Павленко Т.В.).

Основні структурні елементи визначаються терміном «конструкт». Джорд Келлі говорить, "конструкт особистісний" - абстракція чи узагальнення з попереднього досвіду, створюваного особистістю класифікаційно-оціночного еталона і перевіреного нею з власного досвіду (Столяренко, 2011). В нашій роботі під конструктами особистості ми розуміємо, уявлення особистості про свій стан та навколишній світ, засновані на власному тілесному, емоційному та поведінкововму досвіді. Ці уявлення виражаються в ставленні до своїх бажань, володіння та задоволення.

Тобто, основними конструктами особистості структурними елементами особистості за даним методом є: бажання, можливість володіти бажаним та отримувати задоволення. Все це є основою психічного світу особистості, та реалізує «право бути» та «право жити». Ці конструкти можуть зазнати негативного впливу під час виховання. Тобто, щоб мати можливість реалізуватись, особистість має розуміти та реалізовувати свої бажання, мати право володіти продуктами своєї діяльності та отримувати задоволення від процесу розвитку та його результатів. Якщо один з цих конструктів зазнав травматизації, це обов'язково вплине і на інші. Визначивши який саме конструкт потребує уваги, ми маємо можливості зрозуміти, з чого варто почати терапевтичну роботу (Павленко, 2022).

Спираючись на базові конструкти особистості, ми можемо виявити три базові потреби особистості:

право на бажання;

право на володіння;

право на задоволення.

Вони виявляють свій прояв у емоційній сфері, тілесних реакціях та поведінці, які поєднуються між собою фантазіями про свою внутрішню реальність та зовнішній світ.

У разі порушення вище зазначених структур, особистість стикається з болем, що виникає як у процесі задоволення бажання, так і незадоволення (наприклад, коли задовольнити бажання означає образити маму).

Під болем у методі “Я-реконструкція” розуміють неприємні на думку особистості емоційні переживання, тілесні симптоми та фантазії, які знаходять деструктивне відображення в його емоційній, фізичній та поведінковій сфері.

Особистість, на основі ставлення до свого бажання, володіння та задоволення, а також вже раніше наявного досвіду зовнішньої реакції на них, будує фантазії про те, що в його житті “добре”, а “що погано”.

З цих конструктів, вірніше з недостатньо гарного ставлення до особистості в дитинстві, з цих прав можуть утворитися травми, які заради захисту психіки виражаються в наступних заборонах:

заборона бажати;

заборона мати;

-заборона отримувати задоволення.

Незалежно від існування заборон, особистості все ж таки потрібно реалізувати свої базові конструкти хоча б для задоволення базових потреб, щоб вижити, тому наша підсвідомість знаходить інші шляхи реалізації забороненого і в той же час зберігаючи опору в заборонах.

Бажання, є одним з ключових конструктів, так як саме він є мотивуючим фактором особистості, та є основою для двох наступних конструктів: володіння та задоволення.

В психологічних дослідженнях та науковій психологічній літературі проблематика бажань особистості розроблена недостатньо. Основний пік вивчення бажань прийшовся на XVII століття, коли особистість розглядалася як емоційна особа.

У філософському словнику бажання визначається як прихильність до об'єкту. Бажання передбачає певну незадоволеність, яка надає життю певну тональність, породжує пристрасті та знаходиться в основі активного життя.

Платон говорив, що бажань безкінечна множина, тому людина, яка прагне задовольнити їх всі, втратить спокій та свободу.

Філософська енциклопедія визначає бажання як мотив діяльності людини, який характеризується усвідомленням потреби, що виникла. При цьому можуть усвідомлюватися не тільки об'єкти потреби, але і шляхи її задоволення.

Бажання, за Декартом, одна з основних людських пристрастей, спрямована на майбутнє з метою досягти блага та уникнути зла. Пристрасті спонукають нас до дії через бажання, що збуджується.

Гоббс, як і Декарт, вважає бажання однією з основних пристрастей: надія, розпач, віра чи невіра у свої сили, доброзичливість, користолюбство, честолюбство, малодушність, мстивість, допитливість - лише різні види бажання.

За Локком, бажання є невдоволення, є те занепокоєння, яке людина відчуває завдяки відсутності того, що доставило б задоволення, якби було.

В найбільш широкому значенні бажання трактуються в якості переживань, що характеризуються усвідомленим уявленням відносно прагнення зробити той чи інший вчинок чи дію. Саме реалізація дії переживається в якості задоволення цього бажання. Тобто, бажання, в найбільш поширеному значенні є емоційно забарвленим потягом до будь-якого об'єкту.

Як ми бачимо, відмічається зв'язок бажання з емоційною сферою особистості (відчуття, емоції та афекти задіються). Саме бажання передує поведінці та діяльності особистості, так як характеризує мотиваційно-вольову сторону психічного стану особи.

Тож, вважаємо доцільним відмітити, що бажання розглядається не лише в якості емоційної та ціннісної сторони особистості, але й в якості наміру зробити дію та брати участь в цьому процесі. Проте, хотіння в такому випадку розглядається в якості самопрояву особи та її волевиявлення, а намір - в якості свідомої спонуки до здійснення дії, яка інтегрує усвідомлення потреби в ній (Русинка, 2011).

І. М. Сєчєнов відмічає, що часто поняття бажання та хотіння розмежовують: бажання є відмінними від волі, в той час як хотіння є актом волі. Однак вчений вважає, що хотіння та бажання є тотожними поняттями, які розводити не потрібно. Проте обидва поняття не зводяться лише до потреби органічної (Кокун, 2006; Дегтяренко, 2015).

Як відмічає С.Л. Рубінштейн, розвиток бажання визначають не лише предмет, чи способи та умови його задоволення, але й стійкість, тривалість і його сила. Також вчений вважає, що бажання інтегрує в собі знання про ціль дії, однак в ньому ще відсутня готовність до досягнення цієї цілі. Тож, виходячи з цього, бажання бувають реальні та нереальні, цільові чи суперечливі.

П. І. Іванов, К.К. Платонов та ряд інших вчених відмічали, що потяг - це невиразне мало диференційоване прагнення чи потреба, бажання ж характеризується наявністю усвідомленої мети, але шляхи та засоби її досягнення ще не усвідомлені. Коли ж вони усвідомлюються, то, за П.І. Івановим, виникає бажання, а за К.К. Платоновим - інтерес (Платонов, 1986; Ягупов, 2002)..

Р. С. Нємов відмічає, що бажання є станом актуалізованої, тобто потреби, яка починає діяти, що супроводжується прагненням і готовністю зробити щось конкретне для її задоволення (тобто те, що у С.Л. Рубінштейна називається хотінням).

В психологічній енциклопедії бажання сприймається як особлива форма активності особистості, яка прагне задовольнити усвідомлену нею потребу за допомогою певного предмета.

Тож, виходячи із вищенаведених трактуваннях поняття бажання, ми можемо побачити, що діапазон психологічних явищ, котрі розглядаються в якості бажання, досить широкий. Однак, загальним аспектом є те, що існує тісний зв'язок бажання та потреби і усвідомлення конкретної цілі.

К. К. Платонов відмічав, що бажання можуть бути пасивними, у випадку недосяжності цілі, а також перетворюватися у мрії. У зв'язку з цим не всяке бажання можна віднести до прагнення як активної сторони потреби.

Ж. Лакан говорив наступне: «Бажання - це ставлення до нестачі. Це не просто нестача того чи іншого, а нестача буття, за допомогою якого існує... Бажання, це центральна в будь-якому людському досвіді функція, не є бажання чогось іменованого. Саме через брак, саме в досвіді бажання приходить істота до переживання свого Я в його відносинах з буттям».

Бажання, виходячи з нестачі, є переживанням невдоволення, незадоволеності існуючим. Але на відміну від нестачі бажання й задає вектор своєї реалізації, визначаючи структуру людської реальності (Ветличенко, 2011).

Бажання ніколи, насправді, не спрямоване на досягнення. Тут річ у русі. Бажання спрямоване лише те що, щоб відтворювати себе як бажання (тому зайве наближення до об'єкта закінчується смертю бажання чи страхом, втечею). Завдяки ланцюжку означають бажання будь - якої миті може зісковзнути інший об'єкт (Агаєв, 2016).

Л.К. Ветличенко відмічає, що бажання є нічим іншим як особливою формою активності особи, яка прагне задовольнити усвідомлену нею потребу за допомогою певного предмету. Бажання завжди емоційно забарвлене. В його основі лежить яка-небудь потреба. Проте бажання виникає лише на певному етапі її розвитку. Спочатку потреба звернена до деякого недиференційованого об'єкту свого задоволення. Коли ж цей об'єкт конкретизується, то виникає нова форма потреби - бажання. У разі неможливості досягти бажаного виникає стан фрустрації.

Окрім активних бажань, існують ті, яка задовольняються лише в фантазіях, виступаючи не як передумова діяльності, а як її підміна. Враховуючи все вище сказане в методі «Я - реконструкція» було сформоване власне визначення конструкту «бажання». Це усвідомлений чи неусвідомлений потяг особистості, який забезпечує її психічне і фізичне виживання, спонукає її до дій направлених на користь чи шкоду собі.

Говорячи про шкоду від задоволення бажань, про фантазії, які виникають з цього приводу, ми говоримо про наявність травматичного досвіду в житті особистості. Тобто, заборону відчувати та задовольняти бажання будь-якого, або певного характеру. Більш детально про виникнення травми конструкту «бажання» ви можете зрозуміти з рис. 2.

Малюк, перебуваючи ще на етапі плоду, потребує надходження поживних речовин, та середовища для власного виживання. Тіло, яке ще не має свідомості, вже має змогу відчути зовнішній світ через маму, а її емоції та гормональний фон допомагають сформувати уявлення про світ. Народжуючись, малюк вже має більше бажань, потребу в піклуванні, близькості та багато чого іншого. Можна говорити, що з моменту зачаття, майбутня людина перебуває в обставинах, в яких виникає бажання, що знаходить свій прояв у реакціях тіла, емоціях та відображаються в поведінці. В залежності від того, яке ставлення до цих бажань в дорослих, формуються фантазії про себе. Ці фантазії можуть бути як конструктивними (малюк отримає все що потрібно та задовольняється) або деструктивними, коли виникає розуміння, що бажати це страшно. Як наслідок формується фантазія «Я не існую», і щоб якось вижити психологічно, особистість починає орієнтуватись на чужі бажання, вважаючи їх правильними, а іноді і своїми.

Ми бачимо, що бажання є одним із базових конструктів особистості, який дозволяє ідентифікувати світ та себе в цьому світі, визнати своє право на існування в цьому світі. Коли ж конструкт бажання було травмовано, реалізувати вище зазначене стає дуже важко. Особисті шукає інші, зазвичай деструктивні шляхи бажати. Це можуть бути орієнтири на чужі бажання, виконання чужих бажань, опора на якусь систему цінностей, яка може негативно впливати на життя людини, проте дозволяє реалізувати права на існування.

Рис. 2. Формування травми конструкту бажання відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція» (Павленко Т.В.)

Травму конструкту бажання досить помітно в терапії, ще на першій сесії, коли клієнту дуже важко сформувати запит, сказати, що саме йому хочеться. Сказати «Я хочу...» викликає у клієнта страх, тривогу злість (Павленко, 2022).

Наступною ознакою, яка говорить про травму конструкту «бажання», може бути формування «деструктивних запитів», слідування за якими принесе особистості більше шкоди і негативно вплине на стан клієнта. Серед цих запитів, варто відмітити «суіцидальні запити», тобто ті, які відображаюсь прагнення клієнта до самознищення (Павленко, 2022).

Таким чином, ми бачимо, що бажання є одним з ключових конструктів особистості, який лежить в основі виживання особистості в цьому світі та внутрішній реальності. Аналізуючи цей конструкт, ми маємо змогу отримати доступ до глибинного матеріалу, проаналізувати

травматичний досвід та дозволити особистості більш ефективно використовувати наявний в неї досвід.

Висновки

Наукове обґрунтування та аналіз сучасних підходів в психотерапії, дав змогу виявити, що є перспективи для розвитку нових напрямків у психотерапевтичній діяльності, зокрема, створення структури особистості, яка б дала можливість охопити всі періоди розвитку особистості, починаючи від зачаття. Це дало змогу до створення методу психотерапії «Я - реконструкція» та побудову нової структури особистості, основними конструктами якої є бажання, володіння та задоволення. Бажання - це усвідомлений чи неусвідомлений потяг особистості, який забезпечує її психічне і фізичне виживання, спонукає її до дій направлених на користь чи шкоду собі. І саме цей конструкт є тим, який зазнає травматичного впливу в першу чергу та є основою для формування «Я є», тобто права бути у особистості. Працюючи з цією складовою структури особистості, терапевт отримує доступ до глибинного матеріалу, травматичного досвіду.

Список літератури

Агаєв, Н. А., & Кокун, О. М. (2016). Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців: Методичний посібник./К.: НДЦ ГПЗСУ.

Ветличенко, Л. К. (2011). Загальна психологія в основних категоріях і поняттях: програмн.довідн. /Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович.

Дегтяренко, Т. В. (2015). Вклад в развитие отечественной психофизиологии и основ когнитивной психологии И. М. Сеченова / Наука і освіта.

Кокун, О. М. (2006). Психофізіологія / К: Центр навчальної літератури.

Павленко, Т. В. (2022). Метод психотерапії «Я-реконструкція» (вступ в метод)/ К.: «Психобук» (Psyhobook).

Павленко, Т. В. (2022). Робота з психосоматичними запитами/ К.: «Психобук» (Psyhobook).

Павленко, Т. В. (2022). Розуміння руйнівних терапевтичних запитів клієнтів у терапевтичному методі «я-реконструкція»/ Психолого-педагогічний супровід професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців в умовах воєнного стану : Матеріали XI Міжнародної науково-практичної конференції (20 травня 2022 р., м. Київ). Київ: ДЗВО «УМО», 117-119 URL: http://umo.edu.ua/materiali-konferencijnimp

Павленко, Т. В. (2022). Розуміння болю в методі психотерапії «Я-реконструкція» / Психолого-педагогічні передумови успішності функціонування особистості в інформаційному суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково -практичної заочної конференції 25-26 листопада 2022 року, 177-178

Платонов, К. К. (1986). Структура и развитие личности./ М.: Наука,

Русинка, І. І. (2011).Психологія: навч. посіб. /К.: Знання.

Столяренко, О. Б. (2011). Психологія особистості (курс лекцій та практикум)/ Камянець - Подільський: ПП «Медобори

Ягупов, В. В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.

References

Ahaiev,, N.A., & Kokun, O.M. (2016). Zbirnyk metodyk dlia diahnostyky nehatyvnykh psykhichnykh staniv viiskovosluzhbovtsiv [Collection of methods for diagnosing negative mental states of servicemen: Methodical manual]: Metodychnyi posibnyk./K.: NDTs HPZSU.

Vetlychenko, L. K. (2011). Zahalna psykholohiia v osnovnykh katehoriiakh i poniattiakh: prohramn.dovidn [General psychology in the main categories and concepts: program reference]. /Odesa: vydavets Bukaiev Vadym Viktorovych.

Dehtiarenko, T. V. (2015). Vklad v razvytye otechestvennoi psykhofyzyolohyy y osnov kohnytyvnoi psykholohyy Y. M. Sechenova [I. M. Sechenov's contribution to the development of domestic psychophysiology and the foundations of cognitive psychology] / Nauka i osvita.

Kokun, O. M. (2006). Psykhofiziolohiia [Psychophysiology]/ K : Tsentr navchalnoi literatury.

Pavlenko, T. V. (2022). Metod psykhoterapii «Ia-rekonstmktsiia» (vstup v metod) [Method of psychotherapy "Self-reconstruction" (introduction to the method)] / K.: «Psykhobuk» (Psyhobook).

Pavlenko, T. V. (2022). Robota z psykhosomatychnymy zapytamy [Work with psychosomatic questions]/ K.: «Psykhobuk» (Psyhobook).

Pavlenko, T. V. (2022). Rozuminnia ruinivnykh terapevtychnykh zapytiv kliientiv u terapevtychnomu metodi «ia-rekonstruktsiia» [Understanding destructive therapeutic requests of clients in 124 the therapeutic method "Self -reconstruction]/ Psykholoho-pedahohichnyi suprovid profesiinoi pidhotovky ta pidvyshchennia kvalifikatsii fakhivtsiv v umovakh voiennoho stanu : Materialy KhI Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (20 travnia 2022 r., m. Kyiv). Kyiv: DZVO «UMO». URL: http://umo.edu.ua/materiali-konferencijnimp

Pavlenko, T. V. (2022). Rozummnja bolju v metodі psihoterapії «Ja-rekonstruktija» [Understanding pain in the method of psychotherapy " Self -reconstruction"] / Ps^o^o-pedagog^m peredumovi uspіshnostі funkdonuvannja osobistosti v mformadjnomu suspіl'stvі: Materіali

Vseukrains'koi naukovo-praktichnoi zaochnoi konferench 25-26 listopada 2022 roku, 177-178

Platonov, K. K. (1986). Struktura y razvytye lychnosty [Structure and development of personality]./ M.: Nauka,

Rusynka, I. I. (2011).Psykholohiia: navch. posib. [Psychology: education. manual] /K.: Znannia. Stoliarenko, O. B. (2011). Psykholohiia osobystosti (kurs lektsii ta praktykum) [Personality psychology (course of lectures and workshop)] / Kamianets-Podilskyi: PP «Medobory

Yahupov, V.V. Pedahohika: Navch. Posibnyk [Pedagogy: Education. manual]. - K.: Lybid, 2002.- 560 s.

Размещено на Allbest.ru