Комунікабельність як чинник соціально-психологічної адаптації підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікабельність як чинник соціально-психологічної адаптації підлітків

Палько Тетяна Василівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри наук про здоров'я, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород

Рошко Валерія Іванівна студентка І курсу спеціальності «Психологія», Східно-європейський слов'янський університет, м. Ужгород

Анотація

комунікабельність психологічний підліток соціальна адаптованість

Проблема комунікабельності не є новою для психологічної науки і її роль у життєдіяльності людини ніколи не заперечувалася, але невпинно зростаюча підліткова і навіть дитяча замкнутість, невміння і небажання встановлювати дружні, відкриті контакти з іншими людьми актуалізувала наші наукові пошуки. Новим у нашому дослідженні є вельми цікаве припущення щодо співвіднесення рівня комунікабельності з рівнем соціальної адаптованості.

Наше дослідження показує, що підлітки з високою комунікабельністю не завжди є «душею компанії», інколи вони, демонструючи свої плюси напоказ, навпаки стають аутсайдерами.

Ми дійшли висновку, що найбільш успішно адаптуються ті особистості, які мають середній рівень комунікабельності, оскільки вони товариські і в незнайомому оточенні відчувають себе цілком упевнено.

Нові проблеми їх не лякають, у той же час вони не вступають у зайві, безперспективні суперечки і диспути, охоче слухають цікавого співрозмовника, досить терплячі у спілкуванні, відстоюють свою точку зору без запальності.

Вони допитливі, надають перевагу конструктивності, виваженості у рішеннях і судженнях. Такі підлітки, завдяки своїй у міру розвиненій комунікабельності, будуть добре адаптуватися у новому середовищі, завжди будуть бажані у компанії однолітків, їх підтримують учителі, вони у дружніх відносинах зі своїми батьками.

За результатами анкетування і детального аналізу відповідей підлітків на кожне запитання, ми зробили висновок, що соціальну адаптованість слід розглядати як шлях до успішної адаптації людини у соціумі, яка є певною послідовністю психологічних реакцій на об'єктивну ситуацію, ефективність якої великою мірою залежить від вміння підлітка до взаємодії з оточуючими, а відтак - рівня комунікабельності.

Ключові слова: адаптація, дезадаптація, комунікабельність, підліток, соціальна адаптованість.

Abstract

Palko Tetiana Vasylivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Health Sciences, Uzhgorod National University, Uzhgorod

Roshko Valery Ivanivna Student of the 1st year, specialization "Psychology", East European Slavic University, Uzhgorod

COMMUNICATION AS A FACTOR OF SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL ADAPTATION OF ADOLESCENTS

The problem of sociability is not new for psychological science, and its role in human life has never been denied, but the constantly growing adolescent and even childhood isolation, inability and reluctance to establish friendly, open contacts with other people actualized our scientific research. New in our research is a very interesting assumption regarding the correlation of the level of sociability with the level of social adaptability.

Our research shows that teenagers with high sociability are not always the "soul of the company", sometimes they, showing off their advantages, on the contrary become outsiders. We came to the conclusion that those individuals who have an average level of sociability adapt most successfully, because they are sociable and feel quite confident in an unfamiliar environment. New problems do not frighten them, at the same time they do not enter into unnecessary, hopeless arguments and disputes, willingly listen to an interesting interlocutor, are quite patient in communication, defend their point of view without temper. They are inquisitive, prefer constructiveness, balance in decisions and judgments. Such teenagers, thanks to their moderately developed sociability, will adapt well in a new environment, they will always be welcome in the company of their peers, they are supported by teachers, they are in friendly relations with their parents.

According to the results of the questionnaire and detailed analysis of the answers of teenagers to each question, we concluded that social adaptability should be considered as a way to successful adaptation of a person in society, which is a certain sequence of psychological reactions to an objective situation, the effectiveness of which largely depends on the skills of the teenager to interaction with others, and therefore to the level of sociability.

Key words: adaptation, maladaptation, sociability, adolescent, social adaptability.

Постановка проблеми

Для підлітків комунікабельність - важливий чинник успішної соціальної взаємодії з однокласниками, всіма учасниками освітнього процесу: учителями, учнями інших класів, однолітками з інших закладів освіти. Але комунікабельність не замикається тільки на взаєминах у межах освітнього процесу, вона є важливою і в побуті.

Тому нас зацікавило питання, що впливає на комунікабельність, які причини низької комунікабельності. У нас виникли певні припущення щодо цього питання: низька самооцінка, депресія, інші психологічні проблеми, які на нашу думку найбільш часто пов'язані із дезадаптацією дітей і підлітків у соціумі. Причому, до цього підштовхує спілкування за допомогою ґаджетів, які заполонили все наше життя, починаючи з телефонних переписок з друзями на кшталт «ок», «все норм», «гуд» і т.і., завершуючи дистанційним навчанням, під час якого можна заховатися за «чорним екраном», що ніяким чином не тренує мовний апарат дитини. Ми перестаємо вчитися будувати речення і за допомогою слів висловлювати думки.

Також, вірогідно, проблеми замкнутості у собі беруть початок із сім'ї. У тому, що дитина не комунікабельна можуть бути винні батьки, власне, їхня байдужість до дітей, зайнятість. У багатьох дорослих побутує думка, що вони повинні забезпечити своїх нащадків у першу чергу матеріальними благами, а духовне, у тому числі батьківська порада, спільне проведення часу у парку, у лісі тощо відходить на задній план. Батьки повинні усвідомлювати, що їхній власний приклад - це найкраще, що вони можуть зробити у вихованні дитини, звичайно, якщо цей приклад позитивний.

Отже, актуальність нашого дослідження є очевидною - невпинно зростаюча підліткова і навіть дитяча замкнутість, невміння і небажання встановлювати дружні, відкриті контакти з іншими людьми. Звичайно, проблема комунікабельності не є новою для психологічної науки і її роль у життєдіяльності людини ніколи не заперечувалася, але новим у нашому дослідженні є вельми цікаве припущення щодо співвіднесення рівня комунікабельності з рівнем соціальної адаптованості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Комунікабельність досить широке поняття. Є різні його тлумачення, але основний зміст полягає у здатності людини до спілкування, до встановлення соціальних взаємин, плідної взаємодії з іншими людьми. На думку дослідників О. Бікус та В. Волошиної «Бути комунікабельним - означає наявність схильності до спілкування з іншими, вияв ініціативи у встановленні та підтримці контакту, бажання та вміння передавати свої думки тощо» [1]. Серед українських психологів, які займаються вивченням комунікації, також варто відмітити Ю. Косенко, О. Корніяку, Л. Копець, В. Гордієнко, Л. Долинську, І. Ніколаєнко, І. Кошлань, Є. Більченко. Вивченням комунікативних властивостей підлітків займалися Л. Виготський, А. Гельбак, І. Дубровіна та ін., які констатують, що ці властивості є найважливішим чинником самореалізації особистості в підлітковому віці. Дуже влучним є трактування цього питання М. Бахтіним: «поняття мовного суб'єкту розуміється як учасники діалогу направляють свої висловлювання один на одного. Суть діалогу в орієнтації учасників на активне розуміння, на взаємодію різних точок зору» [2]. Л. Гавриляк, розглядаючи пов'язану з комунікабельністю комунікативну компетентність відзначає, що до комплексу комунікативних знань та вмінь, що складають комунікативну компетентність серед іншого належить: «здатність викликати у співрозмовника позитивне сприйняття власної особистості» [3].

Аналіз наукової літератури щодо визначення поняття «комунікабельність» не дає нам підстав взяти за основу ні одне з існуючих тверджень. Вивчаючи наукові джерела, приходимо до висновку, що поняття «комунікабельність» не було предметом спеціального дослідження і не піддавалося детальному і ґрунтовному висвітленню у галузі психології. В. Леві розглядає комунікабельність як здатність спілкуватися, В. Шепель - як здатність встановлювати контакти з іншими людьми, В. Андріаді протиставляє комунікабельність замкнутості» [4]. В. Кабрін розуміє комунікабельність як інтегральну характеристику особистості, яка може реалізуватися лише безпосередньо під час спілкування, через різноманітні зв'язки, що забезпечують життєздатність особистості, її цілісний морально-творчий потенціал, багатогранну тенденцію до самоактуалізації. [5]. Комунікабельність особистості - це той стрижень, на якому виникають, актуалізуються та розвиваються істотні комунікативні властивості особистості. Вивчаючи структуру комунікативності особистості, Ю. Ханін виділяє 3 основні її компоненти: потреба у спілкуванні; емоційний стан до, під час і після спілкування; комунікативні вміння і навички (певні способи спілкування, що допомагають особистості активно входити в процес міжособистісного спілкування). Кожна людина, у тому числі підліток, вступає у різні взаємовідносини, стосунки, у яких розкривається рівень її комунікабельності, проявляється комунікативність особистості [6]. Уміння сприймати, розуміти та переконувати, слухати та чути не кожній людині дається від природи, часто це потрібно у собі розвивати. Комунікабельність «досягається також і спеціальним навчанням, оволодінням цілою системою мовленнєво-розумових операцій, котрим навчали всіх культурних людей з найдавніших часів» [7].

Таким чином на основі викладеного можна зробити висновок, що комунікабельність особистості - надзвичайно важливе надбання, а у підлітковому віці воно є необхідною умовою формування характеру, саморозвитку, самоідентифікації підлітка у соціумі.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та експериментальне дослідження рівня комунікабельності підлітків як соціально-психологічного чинника адаптації.

Виклад основного матеріалу

Перші прояви комунікабельності можемо побачити навіть у маленької дитини: спочатку це дотики, посмішка, вираз очей; потім перші «агу», слова й речення, на які немовля прагне почути відповідь, одержати реакцію близьких людей. У цей період закладаються основи характеру, які під впливом соціальних взаємин відшліфовуються.

Підлітковий період не менш важливий у формуванні основних рис характеру, як дитинство. Підлітковий вік, як і дитинство, також відзначається високим рівнем безтурботності, не дуже серйозної відповідальності, але одночасно з'являється бажання бути дорослим. Намагання бути дорослим - найважливіша особливість особистості підлітка, яка показує його життєву позицію щодо людей, навколишнього світу, визначає зміст і спрямованість соціальної активності, прагнення і переживання. Цукерман Г.А., розглядаючи процес саморозвитку особистості зазначає, що окрім почуття дорослості, у підлітків з'являється тенденція до дорослості -- прагнення бути і вважатися дорослими [8]. В. Сухомлинський дуже гарно звернувся до дорослих вустами підлітка: «Не опікуйте мене, не ходіть за мною, не зважуйте кожне моє слово та діло. Я самостійна людина. Переді мною висока гора, це мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її.. .Мені потрібна підтримка мого друга. Я досягну своєї вершини, якщо буду спиратись на плече сильного і мудрого друга. Та мені соромно і боязко сказати про це. Я хочу, щоб всі вважали, наче я самостійно, своїми силами доберуся до вершини». Ці слова великого педагога підтверджують те, що у підлітковому періоді на формування основних рис характеру впливають не стільки внутрішні переконання, скільки зовнішні чинники, оскільки для підлітка є важливою думка оточуючих, релевантних для нього. Мудрий друг, про якого говорив В. Сухомлинський не обов'язково одноліток, нерідко важливу і дуже необхідну підтримку надають батьки. Зрозуміло, що у першу чергу батьки повинні підтримувати, давати поради своїй дитині. Але, на жаль, так буває не завжди. Коли нема поряд дорослої близької людини, підлітки шукають «плече сильного і мудрого друга» серед однолітків, які не мають відповідного досвіду для надання хороших порад. Характер підлітків проявляється в іншому середовищі, там, де вони швидко можуть знайти собі комфортне місце у новій компанії, школі. Ці риси характеру визначають комунікабельність підлітка.

Комунікабельність - це вміння переконувати, вихованість, уважність, кмітливість, інтелектуальність, освіченість. Також для комунікабельної людини важливо вміти переконувати, взаємодіяти з людьми, знаходити компроміси у важких ситуаціях, грамотно вести діалог, успішно вирішувати конфлікти. Американський мільярдер Джон Рокфеллер одного разу висловився: «Я готовий платити за уміння спілкуватися більше, аніж за всякий інший товар у цьому світі». [9].

Більше проблем з комунікабельністю створюються через самих підлітків. Якщо людина чимось відрізняється від інших, то вони починають обговорювати, групуватись між собою. Часто у такій ситуації стає не дуже приємно перебувати і відпадає бажання спілкування з усіма взагалі. На жаль у підлітковому віці ми ще не замислюємося над такими словами: «Жити серед людей - все одно, що ходити в казковому саду, де навколо тебе найтонші пелюстки квітів з тремтячими краплями роси, і треба так іти і так торкатися до квітів, щоб не впала жодна крапля» [10]. Це говорить про те, що в кожного з нас є свій внутрішній світ з власними переживаннями і дуже тендітними почуттями, тому потрібно налагоджувати такі комунікації, які не зашкодять іншій людині. Перш, ніж зробити боляче іншому, треба приміряти на собі: «А як буде мені у цій ситуації?». Про це гарно висловився І. Томан: «Людям дуже важко ставитися нечемно до того, хто ставиться до них приязно. Через те привітність і ввічливість - найкращі засоби боротьби з нечемністю» [11]. А Конфуцій колись сказав: «Є три помилки у спілкуванні людей: перша - це бажання говорити перш, ніж потрібно; друга - сором'язливість, не говорити, коли це потрібно; третя - говорити, не спостерігаючи за вашим слухачем» [12]. У цій цитаті розкриваються найбільші помилки або ж недоліки підлітків у процесі комунікації.

У нашому дослідженні ми зробили припущення щодо впливу рівня комунікабельності на стан адаптації. Але, варто зауважити, що терміни «адаптація» і «адаптованість» мають дещо різний зміст. Особистісну адаптованість слід розглядати як шлях до успішної адаптації людини у соціумі, тому можемо говорити про те, що рівень адаптованості, який ми визначали у дослідженні, свідчить про ефективність процесу адаптації. Тобто, чим вищий рівень адаптованості, тим краща адаптація людини. Адаптація підлітків в основній школі кардинально відрізняється від адаптації у початковій школі: зростає кількість предметів, а відтак і кількість учителів, у яких різні вимоги; приміщення класу знаходиться поряд із класами старших дітей; це динамічний, складний і довготривалий процес, адже відбувається протягом всього часу перебування у закладі освіти до отримання документа про освіту. Переходячи з садочку до початкової школи, кожній дитині стає важко адаптуватись до нових людей, тому що в садочку можна було поспати, гратись, а в школі уроки, потрібно вчитись, сидіти 45 хвилин на одному місці. Адаптація ж підлітків відбувається не тільки у закладі освіти: взаємодія з приятелями, якими проводять вечірній час; знайомими, з якими відвідують разом гурток; дорослими, у тому числі з рідними, з якими потрібно комунікувати з різних питань і т.і.

У дослідженні були використані стандартизовані методики «Методика дослідження соціальної адаптованості»,«Оцінка комунікабельності» (методика Ф. Ряховського), які ми перетворили у Google форми. У першому і другому опитувальнику взяло участь 84 респонденти із закладів загальної середньої освіти м. Ужгорода. Варто зауважити, що для порівняльного аналізу ми запропонували учасникам наступне «У цьому дослідженні буде запропоновано два опитувальника, тому для порівняльної картини просимо взяти участь в обидвох, вказавши умовне ім'я або псевдонім (однаково для двох анкет)». Це дало змогу порівняти рівень соціальної адаптованості з рівнем комунікабельністі в одних і тих же осіб.

Експериментальне дослідження рівня комунікабельності підлітків як соціально-психологічного чинника адаптації було проведено серед підлітків віком від 12 до 17 років (вік учасників опитування проілюстровано у діаграмі («рис. 1).

Рис. 1 Вік респондентів, які брали участь в опитуванні

Отже, найбільша кількість респондентів від 12 до 14 років (77%), можливо це і зумовило певні тенденції у результатах. 38 учасників (45% від усіх респондентів), результати опитування яких показали низьку і дуже низьку адаптованість, знаходяться саме у цьому віковому цензі.

Серед підлітків, які брали участь в обидвох анкетуваннях 33 осіб чоловічої статі і 51 - жіночої «рис. 2».

Рис. 2 Стать респондентів, які брали участь в опитуванні

Серед учасників, результатами опитування яких є низька і дуже низька адаптованість 29 респондентів жіночого роду(64% від кількості учасників, результати яких знаходяться у межах шкали низької адаптованості) і 16 - чоловічого (відповідно 36%). Такі результати ймовірно зумовлені тим, що участь підлітків жіночої статі була значно більшою від підлітків чоловічої статі.

Під час інтерпретації результатів ми розподілити відповіді респондентів в опитуванні «Методика дослідження соціальної адаптованості» на чотири групи: висока адаптованість; середня; низька; соціальна адаптованість дуже низька. За результатами нашого дослідження констатовано наступне: три респондента виявили високий рівень адаптованості, що складає 3,5%, 36 учасників - 43% також добре адаптовані у соціумі - це середній рівень, 42 підлітка, що складає 50% опитаних відзначаються низьким рівнем адаптованості, а троє учасників мають навіть дуже низький рівень адаптованості (З,5%), що свідчить про невпевненість у собі, внутрішні конфлікти. Результати опитування проілюстровано у діаграмі «рис.3».

Рис.3 Результати «Методики дослідження соціальної адаптованості»

Такі результати свідчать про достатньо великий відсоток респондентів, які мають низьку адаптованість (50% - низька і 3,5% - дуже низька), тому дане питання викликало наш інтерес. Проаналізувавши відповіді респондентів на кожне питання нами зроблені певні припущення щодо можливих причин низької адаптованості підлітків у взаємозв'язку з комунікабельністю (див. табл. 1)

Ці припущення можуть стати у нагоді підліткам з метою підвищення рівня соціальної адаптованості. За результатами анкетування і детального аналізу відповідей підлітків на кожне запитання, робимо висновок, що соціальну адаптованість слід розглядати як шлях до успішної адаптації людини у соціумі, яка є певною послідовністю психологічних реакцій на об'єктивну ситуацію, ефективність якої великою мірою залежить від вміння підлітка до взаємодії з оточуючими, а відтак - рівня комунікабельності. Звичайно, що є багато об'єктивних і суб'єктивних причин для успішної комунікабельності, які без сумніву, впливають на її розвиток і на психологічні механізми, які лежать в основі поведінкових стратегій, спрямованих на пристосування.

Для визначення рівня комунікабельності і можливих причин її неуспішності з огляду на досить великий відсоток низької адаптованості ми застосували методику Ф. Ряховського, що включає шістнадцять запитань з можливими варіантами відповідей «так», «іноді», «ні», які оцінюються в 2, 1 та 0 балів відповідно. Питання тесту прості і не вимагають осмислення. Тому відповідати треба було швидко, не замислюючись. Цей тест дозволив нам визначити рівень комунікабельності підлітків, наскільки розвинені їхні комунікативні навички, чи терплячі вони у спілкуванні, або навпаки - чи не є їхня комунікабельність «хворобливою». Тест передбачає розширені межі рівнів комунікабельності: 30-32бали - дуже низька комунікабельність;

25-29 балів - низька комунікабельність, що характеризується замкнутістю, самотністю; 19-24 бали - середній рівень комунікабельності, який межує з низьким і тому в багатьох випадках у людини проявляється велика обережність при встановленні нових контактів; 14-18 балів - визначається як нормальна комунікабельність, але багатослівність викликає роздратування; 9-13 балів - висока, яка проявляється значною мірою непосидючістю, нетерпінням, небажанням вирішувати складні проблеми; 4-8 балів - дуже висока, яка характеризується товариськістю, але непослідовністю; 3 і менше - надто висока комунікабельність, яка має болісний характер.

Таблиця 1Аналіз результатів відповідей респондентів на питання «Методики дослідження соціальної адаптованості

Результати проведеного опитування «Оцінка комунікабельності» продемонстрували наступне «рис. 4»:

Рис. 4 Результати опитування за методикою «Оцінка комунікабельності»

Як і в попередньому опитувальнику нас зацікавили можливі причини відповідей респондентів на кожне запитання, оскільки відсоток тих, хто опинився у межах низької і дуже низької комунікабельності достатньо великий (43%).

Проаналізувавши відповіді респондентів на кожне питання нами зроблені певні припущення щодо таких результатів у взаємозв'язку з адаптованістю у табл. 2.

Таблиця 2Аналіз результатів відповідей респондентів на питання методики

Як видно з діаграми гіпотеза нашого дослідження підтверджується, незважаючи на незначні похибки: чим нижчий рівень комунікабельності, тим нижчий показник адаптованості підлітків.

Серед 45 респондентів, які показали низьку (42 учасника - 50%) і дуже низьку (3 учасника - 3,5%) адаптованість у 36 респондентів (43%) відзначається також низька і дуже низька комунікабельність. Шестеро респондентів з низькою адаптованістю мають середній показник комунікабельності, який межує з низьким рівнем комунікабельності і тільки двоє мають середню нормальну комунікабельність (від 14 до 18 балів), але знову-таки на межі із середньою. Показник надто високої комунікабельності продемонстрував тільки один респондент, але цей результат нас зацікавив, оскільки людині із таким рівнем комунікабельності нелегко адаптуватися у соціумі. Адже надмірну товариськість, багатослівність і балакучість можна вважати негативними якостями особистосі. Наші перестороги були небезпідставними. Респондент з нікнеймом С.А. (12 років, хлопчик) має найвищу комунікабельність і найнижчу адаптованість. Це може свідчити про те, що свідомо чи несвідомо він є причиною різного роду конфліктів у своєму оточенні, запальний, образливий тощо. Наше дослідження показує, що підлітки з високою комунікабельністю не завжди є «душею компанії», інколи вони, демонструючи свої плюси напоказ, навпаки стають аутсайдерами.

Висновки

Наше дослідження показує, що підлітки з високою комунікабельністю не завжди є «душею компанії», інколи вони, демонструючи свої плюси напоказ, навпаки стають аутсайдерами. За результатами анкетування і детального аналізу відповідей підлітків на кожне запитання, ми зробили висновок, що соціальну адаптованість слід розглядати як шлях до успішної адаптації людини у соціумі, яка є певною послідовністю психологічних реакцій на об'єктивну ситуацію, ефективність якої великою мірою залежить від вміння підлітка до взаємодії з оточуючими, а відтак - рівня комунікабельності.

Ми дійшли висновку, що найбільш успішно адаптуються ті особистості, які мають середній рівень комунікабельності, оскільки вони товариські і в незнайомому оточенні відчувають себе цілком упевнено. Нові проблеми їх не лякають, у той же час вони не вступають у зайві, безперспективні суперечки і диспути, охоче слухають цікавого співрозмовника, досить терплячі у спілкуванні, відстоюють свою точку зору без запальності. Вони допитливі, надають перевагу конструктивності, виваженості у рішеннях і судженнях. Отже, такі підлітки, завдяки своїй у міру розвиненій комунікабельності, будуть добре адаптуватися у новому середовищі, завжди будуть бажані у компанії однолітків, їх підтримують учителі, вони у дружніх відносинах зі своїми батьками.

Література

1. Бікус О. О., Волошина В. В. Теоретичні засади формування комунікативної компетенції у підлітковому віці. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. Випуск 1/2015 (46).

2. Заніздра Н.О., Заніздра В.В. Діалогічність наукового мовлення. Вісник КДПУ ім. М.В. Остроградського. Випуск 2/2007 (43). Частина 1

3. Г авриляк Л.С. Комунікативна компетентність як складова професійної підготовки сучасного фахівця. Scientific journal «АОГОЕ. The art of scientific mind». 2019. №3

4. Пономаренко Я.С. Психолого-педагогічні підходи до вивчення комунікабельності як системної властивості особистості поліцейського. Психологічні та педагогічні проблеми професійної освіти та патріотичного виховання персоналу системи МВС України. Харків. 2020.

5. Дьоміна Г. А. Комунікабельність як одна з найголовніших якостей сім'янина. Збірник наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / ред. С. Д. Максименка. Т. VII. Вип. 4. Київ : «Гнозіс», 2005. С. 102-110.

6. Савенкова Л. О. Професійне спілкування майбутніх викладачів як об'єкт психолого-педагогічного управління: Монографія. К.: КНЕУ, 2005. 212 с.

7. Чибісова Н. Г., Тарасова О. І. Риторика: Навч. посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003 р. 228 с.

8. Токарева Н. М. Сучасний підліток у системі психолого-педагогічного супроводу : монографія / Н. М. Токарева, А. В. Шамне, Н. М. Макаренко. Кривий Ріг, 2014. 312 с

9. Спілкування як багатоплановий психологічний процес. URL: https://osvita.ua/vnz/ reports/psychology/10051/ (дата звернення 18.11.2022)

10. Дічек Н. Універсальність педагогічного новаторства В. О. Сухомлинського. Рідна школа. 2010. №3. С. 8-11

11. Томан І. Мистецтво говорити. Київ, Видавництво політичної літератури України, 1986. 224 сторінки.

12. Цитати українською. URL: https://tsytaty.com/xfsearch/avtor/%D0%9A%D0%BE% D0%BD%D 1%84%D 1%83%D 1%86%D 1%96%D0%B9/ (дата звернення 18.11.2022)

References

1. Bikus O. O., Voloshyna V. V. (2015) Teoretychni zasady formuvannia komunikatyvnoi kompetentsii u pidlitkovomu vitsi. [Theoretical foundations of the formation of communicative competence in adolescence] Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 12: Psykholohichni nauky. Vypusk 1/2015 (46). [in Ukrainian]

2. Zanizdra N.O., Zanizdra V.V. (2007) Dialohichnist naukovoho movlennia. [Dialogic nature of scientific speech] Visnyk KDPU im. M.V. Ostrohradskoho. Vypusk 2/2007 (43). Chastyna 1 [in Ukrainian]

3. Havryliak L.S. (2019) Komunikatyvna kompetentnist yak skladova profesiinoi pidhotovky suchasnoho fakhivtsia. [Communicative competence as a component of the professional training of a modern specialist]. Scientific journal «AOHOE. The art of scientific mind». 2019. №3 [in Ukrainian]

4. Ponomarenko Ya.S. (2020) Psykholoho-pedahohichni pidkhody do vyvchennia komunikabelnosti yak systemnoi vlastyvosti osobystosti politseiskoho. [Psychological and pedagogical approaches to the study of sociability as a systemic property of a policeman's personality] Psykholohichni ta pedahohichni problemy profesiinoi osvity ta patriotychnoho vykhovannia personalu systemy MVS Ukrainy. Kharkiv. 2020. [in Ukrainian]

5. Domina H. A. (2005) Komunikabelnist yak odna z naiholovnishykh yakostei simianyna. [Sociability as one of the most important qualities of a family man]Zbirnyk nauk. prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka APN Ukrainy / red. S. D. Maksymenka. T. VII. Vyp. 4. Kyiv : «Hnozis», 2005. S. 102-110. [in Ukrainian]

6. Savenkova L. O. (2005) Profesiine spilkuvannia maibutnikh vykladachiv yak obiekt psykholoho-pedahohichnoho upravlinnia[Professional communication of future teachers as an object of psychological and pedagogical management]: Monohrafiia. K.: KNEU, 2005. 212 s. [in Ukrainian]

7. Chybisova N. H., Tarasova O. I. (2003) Rytoryka[Rhetoric]: Navch. posibnyk. K.: Tsentr navchalnoi literatury, 2003 r. 228 s. [in Ukrainian]

8. Tokareva N. M. (2014) Suchasnyi pidlitok u systemi psykholoho-pedahohichnoho suprovodu [A modern teenager in the system of psycho-pedagogical support]: monohrafiia / N. M. Tokareva, A. V. Shamne, N. M. Makarenko. Kryvyi Rih, 2014. 312 s[in Ukrainian]

9. Spilkuvannia yak bahatoplanovyi psykholohichnyi protses (2010) [Communication as a multifaceted psychological process] URL: https://osvita.ua/vnz/reports/psychology/10051/ (data zvernennia 18.11.2022) [in Ukrainian]

10. Dichek N. Universalnistpedahohichnoho novatorstva V. O. Sukhomlynskoho (2010) [Universality of pedagogical innovation of V. O. Sukhomlynskyi]. Ridna shkola. 2010.№3. S. 8-11 [in Ukrainian]

11. Toman I. (1986) Mystetstvo hovoryty. [The art of speaking] Kyiv, Vydavnytstvo politychnoi literatury Ukrainy, 1986. 224 s [in Ukrainian]

12. Tsytaty ukrainskoiu. [Quotes in Ukrainian] URL: https://tsytaty.com/xfsearch/avtor/ %D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D1%83%D1%86%D1%96%D0%B9/ (data zvernennia 18.11.2022) [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru