Особливості прояву довіри в спілкуванні в осіб з різним рівнем емоційного інтелекту

Ключові слова: довіра, емоційний інтелект, емпатія, міжособистісне спілкування, невизначеність. емоційний інтелект емпатія міжособистісний

THE FEATURES OF MANIFESTATIONS OF TRUST IN COMMUNICATION BY PEOPLE WITH DIFFERENT LEVEL OF EMOTIONAL INTELLIGENCE

Key words: emotional intelligence, empathy, interpersonal communication, trust, uncertainty.

Постановка проблеми

Проблема довіри в міжособистісних стосунках завжди була предметом філософських досліджень. Згодом цю проблему успадкувала психологія. Довіра є базовою характеристикою особистості дитини в ранньому віці і слугує своєрідним критерієм оцінки психічного благополуччя особистості. Ще Е. Еріксон в своїх працях з вікової психології вважав довіру основним новоутворенням раннього дитячого віку, який закладає фундамент багатьох психологічних проблем у майбутньому у разі формування базальної недовіри до оточуючого світу [1].

Основний механізм управління цим процесом лежить у сфері емоцій, тому вірогідно припустити, що емоційний інтелект має суттєві взаємозв'язки з довірою, характер яких потребує додаткового дослідження. Найкращим періодом, на нашу думку, для дослідження даного взаємозв'язку є юнацький вік, коли основні структурні компоненти особистості вже сформовані, але є можливість для певної корекції негативних ліній розвитку. У своєму дослідження І.В. Кряж та Н.В. Левенець довели, що довіра та емоційний інтелект є важливими детермінантами суб'єктивного благополуччя особистості [2].

Цікавою є думка Д. Левенець, що вважає довіру феноменом, який виникає якраз в ситуації невизначеності, бо в іншому випадку - це буде впевненість і знання. Людина мусить довіряти або не довіряти, покладаючись на іншого, коли не знає напевне його наміри, а лише припускає, які вони можуть бути. У випадку з довірою вона думає, що інший має добрі наміри і не буде чинити шкоди, а у випадку з недовірою - виникає установка на погані наміри, які людина намагається всіляко підтвердити тепер уже конкретними фактами [2, с. 29].

Емоційний інтелект, який на думку Д. Гоул- мана, емоційний інтелект представляє собою здатність особистості розпізнавати емоції у себе та інших, прогнозувати наміри і вчинки інших людей, а також здатність керувати своїми та чужими емоціями. По суті, застосовуючи соціально прийнятні маніпуляції. Дана властивість також неможлива без певного рівня емпатії. Вірогідно, що саме довіра, як базова установка, що формується в ранньому віці, сприяє розвитку цієї здатності, а в дорослому віці відбувається постійний взаємовплив цих феноменів [3].

Поняття довіри також досить актуальний феномен для сучасних дослідників, особливо в умовах постійно зростаючої урбанізації і прагматизації суспільства розвинених країн. Не вдаючись до довгого аналізу історії дослідження цього фено- мену, підсумуємо основні елементи і визначення, на нашу думку, більш повно представлені в дослідженні Н.В. Лисенко, який зазначає, що довіра - інтегральне соціально-психологічне відношення, яке виражається в особливому ставленні до об'єкта відношення, відображає внутрішню позицію суб'єкта. Також включає в себе три основних компонента: емоційний, когнітивний і поведінко- вий [4, с. 124].

Емоційний виражається комплексом переживань, які супроводжують ту чи іншу установу щодо об'єкта довіри.

Когнітивний компонент включає уявлення і знання про основні підстави довіри, ознаки людей, які заслуговують довіри, досвід порушення довірливих відносин в минулому тощо

Поведінковий аспект виражається в конкретних діях суб'єкта, що демонструє його довіру чи недовіру до партнера у спілкуванні.

В дослідженні М. Мачикової як раз і підкреслюється вміння прогнозувати поведінку інших людей як запорука довіри [5]. Те, що є максимально невизначеним, викликає страх і тривогу, отже, про довіру мова не йде. Можна припустити, що здатність до кращого розуміння себе та інших, яке забезпечує емоційний інтелект, знижує цю невизначеність та підвищує рівень довіри.

Мета дослідження - проаналізувати характер взаємозв'язків між структурними елементами емоційного інтелекту та рівня довіри особистості до партнерів в міжособистісному спілкуванні. А також проаналізувати, які саме труднощі в довірливих стосунках мають особи з різним рівнем емоційного інтелекту.

Результати дослідження

Для дослідження довіри використовувалась методика довіри до себе, інших і світу А. Купрейченко [6], методика міжособистісної довіри Роттера, для дослідження емоційного інтелекту - опитувальник MSCEIT, адаптований українською мовою, також використовувалось в якості опитувального метода (метод аналізу продуктів діяльності) есе на тему «Чому я довіряю або не довіряю людям», статистична обробка здійснювалась за допомогою кореляційного відношення Пірсона, а також метод контент- аналізу для оцінки результатів діагностики за допомогою есе. Дослідження проводилось із залученням здобувачів 1-4 курсів СО «Бакалавр» та 1 курсу СО «Магістр» факультету філології, психології та іноземних мов та економічного факультету у кількості 128 осіб. З них 16 чоловічої статі та 112 - жіночої статі. В основу дослідження було покладене припущення, що зі зростанням рівня емоційного інтелекту буде спостерігатись збіль-

шення рівня довіри в між особистісних відносинах. На нашу думку, це пов'язано із самою природою емоційного інтелекту і його складових, адже глибоке розуміння емоційних переживань своїх і партнера у спілкуванні дає людині впевненість в собі, відчуття контрольованості процесу спілкування. Це знімає бар'єр недовіри, тому що недовіра є породженням нерозуміння вчинків і мотивів дій особистості.

Аналіз результатів дослідження

На першому етапі дослідження нами була проведена діагностика рівня емоційного інтелекту з метою визначення загальної картини розподілу вибірки за рівнями. Даний розподіл представлений на рисунку 1.

Розподіл шкала у вибірці свідчить про те, що різні складові емоційного інтелекту за цією методикою мають певні відмінності. Так, на достатньо високому рівні у досліджуваних розвинена емпа- тія, що демонструє їх здатність проникнутись емоційними переживаннями партнера у спілкуванні, краще відчути його стан. Також спостері

гається високий рівень поінформованості, тобто досліджувані володіють інформацією про емоційну сферу людини, цікавляться цим явищем. А от в плані управління емоціями ситуація дещо гірша. Якщо в управлінні чужими емоціями домінує середній рівень показників, то в управлінні власними емоціями явне домінування низького рівня показників. Тобто досліджувані з нашої групи гірше впливають на власні емоції, ніж на емоції інших людей.

На другому етапі дослідження проводилась діагностика рівня довіри за методикою А. Купрей- ченко. Дана методика виявляє рівень довіри до світу в цілому, до інших та до себе. Вона досить лаконічна і містить всього 15 тверджень, які мають 5 градацій. Таким чином максимальна оцінка за кожною шкалою 25 балів. За результатами діагностики була також створена діаграма, що представлена на рис. 2.

На даній діаграмі представлені шкали методики на визначення довіри, як бачимо спостерігаються суттєві відмінності в значеннях цих шкал.

Рис. 1. Результати діагностики за методикою MSCEIT

Рис. 2. Рівень довіри за шкалами методики А. Купрейченко

Зокрема, показник довіри до світу має майже нормальний розподіл, з домінуванням середніх показників, але низькі в той же час домінують над високими. Отже, досліджувані мають середній рівень довіри до світу і схильні все ж таки більше проявляти недовіру, ніж беззастережно довіряти світу, є певна настороженість у ставленні до нього.

Таблиця 1

Коефіцієнти кореляції за критерієм кореляційного відношення Пірсона показників довіри і емоційного інтелекту у вибірці осіб юнацького віку

За умови, що критичні значення для цього обсягу вибірки становлять Р0,05 = 1,96 (достовірні на цьому рівні значущості показники відмічені *) та Р0,01= 2,58 (достовірні на цьому рівні значущості показники відмічені **)

Також невтішні висновки і в питанні довіри до інших людей, тут низький показник представлений набагато більше, ніж в попередній шкалі. Це свідчить про те, що досліджувані не схильні довіряти іншим. На відміну від цього довіра до себе значна, тут домінує високий показник, а низький практично відсутній.

З метою статистичного підтвердження нашого припущення про те, що рівень довіри корелює з показниками емоційного інтелекту, ми провели кореляційне дослідження. Враховуючи те, що кожна методика має декілька шкал, то кореляційний аналіз здійснювався окремо за кожною шкалою. Результати кореляційного аналізу представлені в таблиці 1 нижче. Для цього було використане кореляційне відношення Пір- сона, а не коефіцієнт лінійної кореляції, через те, що немає впевненості у лінійному розподілі всіх показників.

Також зважимо на те, що в кореляційному відношенні Пірсона знаходиться 2 коефіцієнти кореляції, що дозволяє визначити взаємовплив показників один на один. У разі, коли певна шкала довіри впливає на рівень емоційного інтелекту ми позначаємо в дужках це як «причина». У разі, коли емоційний інтелект впливає на довіру, ми позначаємо це як «наслідок».

Нагадаємо, що для вирахування кореляційного відношення використовуються таблиця критичних значень критерію Стьюдента, тому числа будуть більші за 1.

Як бачимо з таблиці 1, статистично достовірних показників не дуже багато, отже взаємозв'язок довіри та емоційного інтелекту не можна вважати занадто тісним, однак, певні закономірності все ж існують.

По-перше, емоційний інтелект частіше є детермінантою того чи іншого рівня довіри, а не навпаки. Всі показники кореляції є позитивними. Лише у випадку з емпатією є виключення. Зважаючи на статистичний аналіз, розвиток високого рівня довіри до оточуючих буде позитивно впливати на емпатію і навпаки. Таким чином, ми маємо ситуацію взаємного впливу двох показників. У всіх інших випадках довіра не є тим чинником, який може впливати на емоційний інтелект. Але з боку емоційного інтелекту вплив на рівень довіри простежується більш чітко.

Другий випадок впливу на емоційний інтелект з боку довіри є шкала «довіра до світу». Вона сприяє розвитку здатності до управління чужими емоціями, тобто застосування доброякісних маніпуляцій. І з боку цієї складової емоційного інтелекту також простежується вплив на рівень довіри до світу. Тобто ці два явища взаємо підкріплюють одне одного. Так, управління своїми і чужими емоціями сприяє розвитку довіри до себе, вірогідно через механізм впевненості в собі, це дає відчуття контролю над собою і ситуацією.

Емпатія природно більше орієнтована на інших людей, тому позитивно корелює з показниками довіри до інших. Адже здатність зрозуміти переживання партнера у спілкуванні створює людині відчуття контролю над процесом спілкування. Адже підозрілість зароджується в ситуації невизначеності. Мабуть саме тому поінформованість має такий високий рівень впливу на довіру до світу. Загально відомо, що в основі страху і підозрілості, що є базовими складовими недовіри, лежить невизначеність ситуації. Отже, взаємозв'язок емоційного інтелекту і довіри існує, але лише у певних проявах.

Для дослідження міжособистісної довіри також використовувався міжособистісний опиту- вальник Роттера. Дана методика визначає загальний рівень довіри в міжособистісних стосунках. Загальне враження від змісту запитань - оцінювання довіри до великих соціальних спільнот, до людства в цілому. На діаграмі на рисунку 3 зображений розподіл вибірки за рівнями прояву довіри в соціальній взаємодії.

Аналіз за методикою показав домінування середнього рівня довіри, в той же час є суттєва диспропорція між низьким і високим рівнями довіри на користь низького. Тобто загальний рівень довіри до соціуму має тенденцію до середнього і низького. Кореляційний аналіз за допомогою кореляційного відношення Пірсона показав наступний результат: за шкалою «Само- мотивація» Ремп = 2,04, за шкалою «Поінформованість» Ремп = 2,73, за шкалою «Емпатія» Ремп = 1,82, за шкалою «Управління своїми емоціями» Ремп = 1,68, за шкалою «Управління чужими емоціями» Р емп = 2,2, при критичних значеннях Р 0,05 = 1,96, Р 0,01 = 2,58. Таким чином маємо достовірні кореляційні зв'язки на рівні Р > 0,01 між рівнем довіри і шкалою «Поінформованість, та на рівні Р>0,05 між рівнем довіри і шкалами «Самомотивація», «Управління чужими емоціями», що є підтвердженням результатів діагностики за попередньою методикою.

Таблиця 2

Відсоткові значення діагностичних категорій довіри, виділених в есе за допомогою техніки контент-аналізу

Останнім методом, який ми використовували в даному дослідженні, було письмове опитування за допомогою есе на тему «Чому я довіряю або не довіряю людям». Обробка результатів дослідження здійснювалась за допомогою техніки контент-аналізу текстів есе з виділенням категорій. Щоб мати можливість статистично обробити результати за допомогою кореляційного аналізу числовим показником у випадку аналізу текстів вважалася частота появи тої чи іншої категорії. Основні категорії, які були виділені у текстах досліджуваних представлені в таблиці 3. нижче.

Зазначимо, що сукупність всіх відповідей буде складати більше 100%, тому що один текст міг одночасно включати декілька категорій. Аналіз здійснювався шляхом підрахунку частоти появи тої чи іншої характеристики і вирахування відсоткового значення цієї частоти у загальному обсязі всіх одиниць тексту. В якості одиниці тексту враховувались самостійні частини мови, без урахування прийменників, сполучників, часток і вигуків. Через те, що обсяги текстів у кожного були свої, то сама по собі кількість певних одиниць є неінформативною, тому було обране стандартне вирахування відсоткових значень.

Хоча дане дослідження описує саме взаємозв'язок між явищем довіри та емоційним інтелектом, в обробці даного методу кореляційний аналіз дуже проблематичний, тому ми використали звичайну описову статистику, щоб побачити певні тенденції у частоті появи тієї чи іншої ознаки в групах з різним рівнем емоційного інтелекту.

Також есе містило дві змістові частини, і одній описані критерії довіри до людей а в іншій -недовіри. У частині вивчення довіри до інших були виділені категорії, представлені в таблиці 1. Якщо брати сумарно, то найбільше люди довіряють не іншим, а собі, своєму досвіду, знанням та інтуїції, а також своїм близьким. Певна частка також довіряє авторитетам. Найменший рівень довіри приписується людям з низьким інтелектом. Також зазначалось явище каузальної атрибуції, коли довіряє людина, яка сама є порядною, тобто вона приписує шляхетні мотиви дій, які б вчинила сама, іншим людям. Якщо ж подивитись на відмінності між групами з різним рівнем емоційного інтелекту, то в певних категоріях існують суттєві відмінності.

Так, особи з низьким інтелектом набагато частіше довіряють іншим за принципом родинного зв'язку, в осіб з середнім і високим рівнем емоційного інтелекту такого явно не спостерігається. Також представники цієї групи схильні значно довіряти просто знайомим і друзям, які не відносяться до рідні.

В меншій мірі, але у осіб з низьким емоційним інтелектом більше виражена довіра до засобів масової інформації, отже, вони легше піддаються соціальним маніпуляціям. На користь цього припущення говорить також те, що особи з низьким інтелектом вважають впевнену поведінку іншої людини підставою для довіри їй. Та сама ситуація і з науковими джерелами. Науковим авторитетам довіряють 41,2 % опитаних, що значно вище, ніж у представників інших 2 груп.

Рис. 3. Розподіл вибірки за рівнями довіри за методикою Роттера

Таблиця 3

Відсоткові значення діагностичних категорій довіри, виділених в есе за допомогою техніки контент-аналізу

Зі зростанням рівня емоційного інтелекту картина міняється. Особи з високим емоційним інтелектом не довіряють ЗМІ та знайомим тільки на підставі їхнього знайомства, а також зовнішнім поведінковим ознакам (впевненості в собі). Навіть рівень довіри до близьких у них значно менший, ніж у інших 2 груп. Вони максимально орієнтуються на власний досвід та інтуїцію, а вже на третьому місці - наукові авторитети. Припускаємо, що цьому сприяють розвинені навички оцінки невербальної поведінки, висока емпатія і комунікативні вміння осіб з високим емоційним інтелектом. На жаль, в завдання дослідження не входило оцінити об'єктивні успіхи в оцінці людей, але навряд чи індивід буде високо оцінювати недієву стратегію, яка не працює в досвіді. До речі, невеликий відсоток осіб з середнім і високим рівнем емоційного інтелекту взагалі скептично ставляться до надмірної довіри, вважаючи це проявом низького рівня розумового інтелекту, а також фундаментальною помилкою атрибуції.

Складається враження, що при зростанні рівня емоційного інтелекту збільшується тенденція до більш усвідомленої аналітичної оцінки інших людей, з опорою на наукові знання або хоча б на власні спостереження.

Другою частиною есе були критерії недовіри до оточуючих. В цьому випадку набагато вище оцінюється інтуїція. Навіть особи з низьким інтелектом зазначали, що здатні відчувати обман і нещирість на інтуїтивному рівні. Закономірно, що в осіб з високим емоційним інтелектом цей показник максимальний.

В групі з низьким і середнім емоційним інтелектом спостерігаємо знову тенденцію до каузальної атрибуції, коли людина здійснює проєкцію на інших своєї поведінку, що не заслуговує довіри. Цікаво, що серед осіб з високий емоційним інтелектом майже третина вважає недовіру атрибутом ревнивців, в той час, як у осіб з низьким емоційним інтелектом таких відповідей не спостерігалось.

Дуже показове ставлення до обману. Так, особи з низьким та середнім рівнем емоційного інтелекту не пробачають навіть одноразовий обман, а от для осіб з високим інтелектом більш вагомою підставою для недовіри є багаторазовий обман. Також ті, хто мають високий інтелект дещо більше орієнтуються на власний досвід, а ті, в кого низький - на досвід інших людей.

Висновки

В результаті проведеного дослідження було встановлено, що існує взаємозв'язок між рівнем довіри та показниками емоційного інтелекту особистості, зокрема, зі зростанням показників емоційного інтелекту відбувається зростання рівня довіри, але не у всіх аспектах, так основою довіри в осіб з високим інтелектом є власний досвід та інтуїтивне сприйняття партнера у спілкуванні, а особи з нижчим рівнем емоційного інтелекту частіше орієнтуються на соці

альні інституції та авторитети, прагнуть довіряти зовнішнім атрибутам, а не інтуїції чи науковим знанням. Загалом рівень довіри у вибірці не надто високий, домінує середній рівень.

Відмінності між особами з різним рівнем емоційного інтелекту полягають в тому, що особи з високим емоційний інтелектом більше орієнтовані на свої відчуття, досвід як головний критерій довіри, а особи з низьким емоційним інтелектом покладаються на стереотипні критерії - приваблива зовнішність, факт родинних зв'язків та дружба. В перспективі доцільним був би аналіз ролі раннього досвіду та виховання у формуванні довіри, її впливу не тільки на суб'єктивне благополуччя, але і на об'єктивні показники успішності особистості в професії та особистому житті.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Штуца О.В. Довіра як аспект соціально-психологічного благополуччя особистості. Науковий вісних Херсонського державного університету Серія «Психологічні науки. Вип 1, 2013 С. 71-73.

2. Кряж І.В., Левенець Н. В. Довіра й емоційний інтелект як предиктори суб'єктивного благополуччя у студентів. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Психологія», Вип. 64, 2018. С. 26-31.

3. Гоулман Д. Емоційний інтелект: пер. з англ. С.Л. Гумецької. Харків: Вівіт, 2020. 512 с.

4. Лисенко Д.П. Довіра як соціально-психологічний феномен. Теорія і практика сучасної психології. Вип. 3., 2018. С. 123-126.

5. Мачикова М. Ретроспективний аналіз дослідження феномену «довіра» психологічною наукою. Психолінгвістика. Вип. 20 (1). 2016. С. 162-173.

6. Циганенко Г. Про довіру: методи діагностики та практичної роботи. Психолог. Вип. 21, 2014. С. 6-17.

Размещено на Allbest.ru