Історико-психологічний аналіз проблеми розвитку емоційно-вольової сфери особистості в студентському віці

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Кафедра психології та соціології

Спеціальність 053 Психологія, ОП «Психологія

Історико-психологічний аналіз проблеми розвитку емоційно-вольової сфери особистості в студентському віці

Бохонкова Ю.О., д. псих. н., професор

Сербін Ю.В.. к. психол. н., доцент

Пелешенко О.В. ст. викладач

Павлов Р.В., студент

Анотація

Стаття присвячена історико-психологічному аналізу проблеми розвитку емоційно-вольової сфери особистості в студентському віці. Представлено існуючі концепції та теорії різних авторів. Надано історичне тлумачення понять «емоції», «стрес», «стресостійкість», «копінг». Проаналізовано шляхи розвитку стресостійкості. Охарактеризовано особливості розвитку емоційно-вольової сфери особистості здобувачів вищої освіти. Зроблено акцент на аналізі фізіологічних, психологічних, психофізіологічних, психоорганічних концепцій та теорій. Описано особливості впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на розвиток емоційно-вольової сфери особистості. Зазначено, що саме воля є однією із основних людських сил, яка спонукає особистість до дії та може визначати життєвий шлях особистості, саме воля допомагає людині приймати рішення, творчо мислити, діяти відповідно до своїх переконань та цінностей. Окрему увагу приділено емоційному інтелекту та його зв'язку із емоційно-вольовою сферою особистості. Саме емоційний інтелект у поєднанні зі здібностями, знаннями, навичками та вміннями дозволяє особистості управляти власними емоціями та створювати сприятливу емоційну атмосферу в процесі комунікації.

Ключові слова: особистість, емоційно-вольова сфера особистості, стрес, стресостійкість, воля, емоційний інтелект, переконання, цінності, історичний аналіз проблеми.

Annotation

Bohonkova Yu.О., Serbin ly.V., Peleshenko O.V., Pavlov R.V. Formation of adaptation mechanisms among teachers of vocational institutions to the conditions of remote education during the period of marital law

The article is devoted to the historical and psychological analysis of the problem of the development of the emotional and volitional spheres of the individual in the age of a student. The existing concepts and theories of various authors are presented. Historical interpretation of the concepts of "emotions", "stress", "stress resistance", "coping" is provided. Ways of development of stress resistance are analyzed. The peculiarities of the development of the emotional and volitional spheres of the personality of higher education students are characterized. Emphasis is placed on the analysis of physiological, psychological, psycho-physiological, psycho-organic concepts and theories.

The peculiarities of the influence of external and internal factors on the development of the emotional and volitional sphere of the individual are described. It is mentioned that the will is one of the main human forces that prompts a person to act and can determine the individual's life path, it is the will that helps a person make decisions, think creatively, and act in accordance with his beliefs and values. Special attention is given to emotional intelligence and its connection with the emotional and volitional spheres of the individual. It is emotional intelligence in combination with abilities, knowledge and skills that allows an individual to manage his own emotions and create a favorable emotional atmosphere in the process of communication.

Key words: personality, emotional and volitional sphere of personality, stress, stress resistance, will, emotional intelligence, beliefs, values, historical analysis of the problem.

Постановка проблеми

Студентській вік - новий етап в житті молодої людини. Особистості потрібно адаптуватися до нових умов, в яких вона опинилася. Молода людина починає нервувати через особливості навчально- виховного процесу, через адаптацію до усього нового, через це здобувач вищої освіти починає переживати стрес, який, в свою чергу, впливає на емоційно - чуттєву та вольову сферу особистості. Вплив стресу, з одного боку, є і позитивним, так як прискорює психологічні процеси та роботу нервової системи і організму в цілому, але, з іншого боку, стрес може погіршувати розвиток психічних пізнавальних процесів, таких, як: відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, увага, мислення. Це пов'язано з тим, що стрес, емоції і почуття дуже сильно впливають на навчальну діяльність здобувача вищої освіти, та призводять до неуважності, імпульсивних дії, вибору неправильних стратегій поведінки в ситуаціях невизначеності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історичний аналіз проблеми дослідження свідчить про те, що існує достатньо велика кількість вітчизняний та зарубіжних концепцій та теорій, які відображають різноманіття розгляду різними дослідниками проблеми та які у поєднанні дають змогу сформувати загальний підхід до вивчення цієї проблеми. До таких концепцій та теорій можна віднести: концепції та теорії, що описують принцип детермінізму, поєднання свідомості та діяльності (Г.С. Костюк, П.І. Зінченко); концепції вивчення стресу та стресостійкості (В.Б. Кеннон, К. Матені, Френк П. Мерфі, Г. Сельє, С. Фолкман); теорії, що описують соціальну ситуацію розвитку особистості в юнацькому та студентському віці (Р. Бекер, Е. Еріксон, Ж. Піаже, У. Перрі, С. Сільвер, Р. Хавігер), концепції та теорії, присвячені опису емоцій, почуттів, афективної сфери особистості (А. Адлер, П. Екман, Д. Кантер, А. Маслоу, Р. Мей, З. Фройд), концепції емоційного інтелекту, його визначення та вивчення етапів формування емоційного інтелекту (Р. Бар-Он, М. Браун, Д. Гоулман, І. Калініна, І Кучеренко, Д. Майер, П. Соловей).

Мета статті - провести історико-психологічний аналіз проблеми розвитку емоційно-вольової сфери особистості в студентському віці.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

психологічний емоційний вольовий студентський особистість

Невід'ємною та дуже важливою частиною життя людини є емоції. Дослідження емоцій та емоційної сфери особистості в студентському віці досліджувала велика кількість вчених (К. Кевінс, Д. Вотсон, К. Гейнц Хойнеке, К. Хелм, Д. Гросс, І. Перрі, П. Екман, А. Дамазіо, Е. Ільсон та інші). Одним із перших, хто вказав на значущість емоції в житті люди був англійський науковець Чарлз Дарвін, який в своїх роботах вказав, що емоції - це результат еволюції живих істот у процесі їх виживання та адаптації до умов існування, вказавши на те, що за допомогою емоцій виникали тілесні зміни, що відповідали змінам в навколишньому середовищі (К. Кевінс, 2007).

Під час психолого-історичного аналізу даної проблеми можна побачити, що існує достатньо велика кількість концепцій та теорії, що описують розвиток емоцій та емоційної сфери особистості. До них можна віднести:

- фізіологічну теорію емоційного реагування, згідно з якою головне формування емоцій відбувається в правій півкулі кори головного мозку, у гіпоталамусі з'являється агресія, страждання, задоволення, насолоди. Через перезбудження підкоркових центрів відбувається імпульсивна неконтрольована поведінка людини, надмірне гальмування її веде до депресивної поведінки тощо;

- психоорганічна теорія У. Кеннона і П. Барда, яка вказує на те, що в організмі не з'являться фізіологічні зміни, поки не з'являться емоції;

- біхевіоральна теорія емоцій американського психолога Джеймса Утсона, який розглядав емоцій як реакції, що виникають через специфічні події та ввів в обіг таке поняття, як «типова емоційна поведінка», тобто кожній прояв емоцій відповідає певній поведінці та певному стимулу. Дж. Утсон вважав, що до безумовних емоційних реакцій відносяться тільки любов, гнів, страх, а всі інші формуються у людині за допомогою навчання;

- теорія емоцій М. Арнольда, в якій зазначено, що емоції - це результат послідовності події. До виникнення емоції об'єкт повинен бути сприйнятий та оцінений. У відповідь на оцінку об'єкта, відбувається вплив на особистість, виникає емоція як нераціональне прийняття або відкидання. Існує суттєва відмінність між емоцією і мотивом. Емоція - це чуттєво дієва тенденція. Мотив - це дієвий імпульс та розум;

- теорія емоцій американського дослідника та викладача Пола Екмана, який описав ще у 1970 році 6 базових емоцій: страх, сум, радість, гнів, огиду та здивування).

Емоції та наше відреагування ситуації пов'язані із виникненням стресу. Насьогодні існує різноманітна кількість тлумачення таких понять як «стрес», «дистрес», «стресостійкість».

Термін «стрес» у психологію та фізіологію ввів у 1932 році Волтер Бредфорд Кеннон. У перекладі з англійської мови слово «стрес» означає «натиск, тиск, напругу». В більшості словників поняття «стрес» - це стан напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. А в 1972 році Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла визначення, згідно з яким «стрес - це неспецифічна реакція організму на будь-яку висунуто до нього вимогу».

Вальтер Кендалл вважав, що стрес - це реакція «боротьби або втечи», що включає ряд фізіологічних змін, що в свою чергу допомагає підготуватися всьому організму від втечі або реакції на загрозу. Також В. Кендалл розвивав ідею про позитивний та негативний стрес, позитивний стрес слугує для мобілізації та підвищення продуктивності, а негативний шкодить здоров'ю та життєдіяльності людини (W. Kendall).

Перші наукові дослідження «стресу» почав проводити у 1926 році канадський вчений Ганс Сельє, у 1935 році він ввів у науку поняття «біологічний стрес» як стан неспецифічного напруження в організмі, який супроводжується та виявляється в морфологічних змінах організму (Л.Б. Наугольник, 2015). Ганс Сельє мав декілька визначень поняття «стрес»:

- «це те, що прискорює процес старіння, проводячи людини через проблеми(труднощі) життя», душевні переживання;

- «стрес - це нанесена шкода нашому організмові у продовж отримання життєвого досвіду» (Л.Б. Наугольник, 2015).

Одним із перших дослідників, який почав розмежувати фізіологічне і психологічне розуміння стресу був американський психолог Ріхард Лазарус (Т.М. Титаренко, 2006). Він висунув концепцію, в якій розділяє фізичний стрес, що є впливом фізичних подразників та психологічний або емоційний стрес, в якому особистість оцінює складність та важкість стресової ситуації, що відбудеться в майбутньому. Але таке розділення фізичного та психологічного стресу є умовним через те, що в фізичному стресові завжди будуть присутні емоційний або психологічний подразник, а у психологічному навпаки фізичний подразник (W. Kendall, 2013).

Звичайно більшість людей при слові стрес сприймають це як негативне явище, що шкодить здоров'ю людини та нічого корисного не приносить особистості. Але стрес є одним із рушійних процесів для людини, під час стресу активізується нервова система, такі частини мозку, як гіпофіз, гіпоталамус. Щоб зробити стрес корисним для людині треба адаптуватися до нього, виробити стресостійкість.

Стресостійкість - це визначена сукупність особистісних якостей, що дозволяють переносити стресові ситуації без неприємних наслідків для особистої діяльності індивіда та оточення. Стресостійкість включає в себе такі складові, як: позитивне відношення до стресу, психологічна гнучкість, здатність до саморегуляції, відчуття контролю над ситуаціями. Люди з високим рівнем стресостійкості здатні зводити негативні впливи стресу до найнижчого рівня у своєму житті (W. Kendall, 2013).

Американський психолог Френк П. Мерфі у своїх роботах розглядає стресостійкість як здатність людини в будь-яких ситуаціях (стресових ситуаціях) досягати максимально ефективних результатів та не піддаватися негативним впливам стресу на особистість. Він підкреслював, що стресостійкість полягає не виключно в фізичній витривалості, а і психологічній та емоційній стійкості, вмінні управляти емоціями. Автор вважав стресостійкість важливою характеристикою успішної людини, яка має можливість ефективно працювати в стресових, напружених умовах (P. Murphy Frank, 1972). Він стверджував, що стресостійкість можна розвивати та тренувати за допомогою позитивного мислення та здатності до релаксації, адже розвиток стресостійкості є важливим елементом успішного життя і кар'єри особистості.

С'юзен Кові вважає стресостійкість дуже важливою рисою для досягнення успіху в різних аспектах життя. Вона розглядає стрес як природну реакцію на небезпечні ситуацію, яка мобілізує ресурси та енергію людини. Але вказує на те, що стрес може стати хронічним та принести шкоду фізіологічному та психологічному здоров'ю. Для розвитку та зберігання стресостійкості С. Кові рекомендує працювати над такими якостями, як зосередженість, самоконтроль, відповідальність та впевненість у собі (W. Kendall, 2013).

Велика кількість авторів асоціює стресостійкість з емоційною стійкістю. К. Матені визначив, що стресостійкості сприяють такі ресурси, як адекватна самооцінка та самоконтроль, здатність до навчання та ерудованість, генетичні задатки, цілісність психіки, впевненість у собі та своїх діях, соціальна підтримка, конструктивні переконання, матеріальне благополуччя (К. Матені, 2006).

Можна визначити стресостійкість як здатність швидко та ефективно долати перешкоди в житті на шляху до своєї мети, якими вони складними не були. Для цього підходять копінгові прийоми та техніки, що вже добре себе зарекомендували в практичній психології.

У студентському віці провідним видом діяльності є навчальна, адже особистість зосереджується на отриманні знань та професійній освіті. Американський психолог і соціолог Роберт Хавінгер говорив про важливість провідної діяльності у розвитку молодої людини, в своїх роботах він стверджував, що людині в студентському віці треба виконати ряд завдань, щоб бути задоволеною собою та відповідати вимогам суспільства. До таких завдань автор відносив: розвиток соціальних навичок, компетенцій, підвищення самооцінки, формування професійної ідентичності. Р. Хавінгер наголошував, що провідна діяльність має вагомий вплив на фізичний та психічний розвиток молоді (А. Адлер, 2019).

Щодо вольового розвитку особистості, то різними дослідниками з 18 ого століття вивчалось поняття волі та її природи, того, що мотивує особистість здійснювати вольові прояви. Вивченням волі та усього, що з нею пов'язано, займалося багато вчених (В. Джеймс, З. Фройд, Р. Мей, К. МакҐоніґал, А. Адлер, В. Мішель, А. Маслоу, Д. Макклеланд, Р. Райн, Е. Десі та ін.).

Видатний американський філософ та психолог Вільям Джеймс описував волю, як здатність людини приймати самостійні рішення, самостійно діяти та вибирати. Він вважав, що воля дозволяє людині діяти не тільки за умовами зовнішніх факторів, а й приймати самостійні рішення і діяти відповідно ним. Також В. Джеймс наголошував, що воля не є безмежною, а залежить від фізичних та соціальних факторів (William James, 1902).

Психолог та психотерапевт Ролло Різ Мей, який працював у галузі зв'язку психотерапії та волі, досліджував взаємозв'язок любові та волі в людському житті. В своїх роботах він писав про те, що воля - це сила, яка дозволяє людині вибирати свій шлях у житті, впливати на своє життя, а також за допомогою цієї сили людина може здійснити свою мрію та подолати труднощі (Р. Мей, 2001).

Альфред Адлер вважав, що воля є однією із основних людських сил та спонукає особистість до дії та визначенні життєвого шляху, він визначав, що людина має завжди вибір, навіть у дуже складних ситуаціях, тому що кожна людина має відповідальність за своє життя та долю, здійснення мрії. Воля є критерієм для досягнення та реалізації власних цілей (А. Адлер, 2019).

Дуже важливим є також зв'язок волі, емоцій та емоційного інтелекту. Емоційний інтелект - це група ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомлені та розумінні людиною власних емоції та емоції оточуючих людей. Поняття емоційний інтелект у психології з'явилося не так давно. Дослідники, які зробили внесок у вивченя та дослідження емоційного інтелекту: П. Екман, Д. Мейєр, Р. Девідсон, Д. Гоулман, М. Браун, П. Голден, М. Фрідман. Першими вченими, які почали у 1990 році використовувати поняття «емоційний інтелект» були американські дослідники Пітер Соловей та Джек Майер. В це поняття вони вкладали групи ментальних здібностей таких, як: мотивація, самосвідомість, самоконтроль та такі соціальні навички, як вміння працювати з іншими людьми, вміння та навички налагодження взаєморозуміння з іншими людьми та вміння розуміти емоції інших людей та ставити себе на їх місце (Д. Гоулман, 2009).

Д. Гоулман у своїх дослідженнях говорив про те, що успіх в житті людині не на стільки залежить від її інтелектуального розвитку, як здатність до самопізнання й емоційної саморегуляції, вміння виражати свої почуття, розуміти емоційний стан та почуття інших людей. Саме емоційний розвиток, на думку автора, впливає на життєву та професійну успішність особистості. Також Д. Гоулман вважав, що в різних ситуаціях є безліч шляхів вирішення будь якої проблеми (Д. Гоулман, 2009).

Український психолог Ірина Калініна вважає, що емоційний інтелект є важливим аспектом нашого життя та його можна розвивати та покращувати. Вона визначає, що емоційний інтелект є важливим аспектом соціальної компетентності дітей та підлітків і, якщо емоційний інтелект поєднувати з соціальними навичками, то це дасть можливість дітям та підліткам добре взаємодіяти з іншими, будувати здорові відносити та досягати успіхів у житті (І. Калініна, 2018).

Формування емоційного інтелекту у здобувачів вищої освіти є одним з важливих аспектів. Він полягає в тому, що за допомогою здібностей, знань, навичок, вмінь особистість може управляти власними емоціями та створювати сприятливу емоційну атмосферу в процесі комунікації. Отже, емоційний інтелект являє собою здатність до усвідомлення, управління та прийняття емоційних станів своїх та інших людей, що формується протягом усього життя особистості у спілкуванні з соціумом та у процесі професійної діяльності.

Висновки

Емоції дуже важливі та багато в чому впливають на життєдіяльність особистості. Емоції спонукають людину до певної діяльності, через те, що певна мотивація відбувається у особистості через переживання (потяги, бажання, прагнення), з цим за допомогою емоцій людина передбачає розвиток приємних чи не приємних дії в певній ситуацій і це спонукає до певних дії особистості. Також вони добре впливають на розвиток психічних пізнавальних процесів людини, а також на психічне та психологічне здоров'я людини.

Література

1. Адлер А. Розуміння життя. Київ: Наш Формат, 2019. 320 с.

2. Гоулман Д. Емоційний інтелект. Харків: Харківський видавничий дім, 2009. 368 с.

3. Калініна І. Емоційний інтелект у дітей та підлітків: як розвивати та підтримувати. Харків: Ранок, 2018. 256 с.

4. Мей Р. Любов і воля. Київ: Дух і Літера, 2001. 320 с.

5. Наугольник Л.Б. Психологія стресу: підручник. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2015. 324 с.

6. Титаренко Т.М., Лєпіхова Л.А. Психологічна профілактика стресових перевантажень серед шкільної молоді: Науково-методичний посібник. К.: Міленіум, 2006. 204 с.

7. Kendall W. Stress, Anxiety, and Health. Logos Vergal; 2013. 227 p.

8. Murphy Frank P. The Miracle of Mind Dynamics. Prentice Hall Press; 1972. 221 p.

References

1. Adler A. (2019). Rozumlnnja jittja. [Understanding life]. Knv: Nash Format. 320 c. [in Ukrainian].

2. Goulman D. (2009). Emotsfni' rntelekt. [Emotional intelligence]. Harkrv: Harkrvcki' vidavnichi' dim. 368 c. [in Ukrainian].

3. Kahnrna І. (2018). Emotsfni' rntelekt u dxte' ta pidlitkiv: jak rozvivati ta pidtrimuvati. [Emotional intelligence in children and adolescents: how to develop and maintain]. Harkrv: Ranok. 256 c. [in Ukrainian].

4. Me' R. (2001). Ljubov і volja. [Love and will]. Knv: Duh і Lhera. 320 c. [in Ukrainian].

5. Naugolnik L.B. (2015). Pcihologya ctrecu: pidшchnik. [Psychology of stress]. Lvrv: Lvrvcki' derjavni' umvercitet vnutrishmh cprav. 324 c. [in Ukrainian].

6. Titarenko T.M., Lєpihova L.A. (2006). Pcihologkhna profilaktika ctrecovih perevantajen cered shkdnoi molodr Naukovo-metodichni' podbnik. [Psychological prevention of stress overload among school youth]. K.: Medum, 204 c. [in Ukrainian].

7. Kendall W. (2013). Stress, Anxiety, and Health. [Stress, Anxiety, and Health]. Logos Vergal. 227 p. [in English].

8. Murphy Frank P. (1972). The Miracle of Mind Dynamics. [The Miracle of Mind Dynamics]. Prentice Hall Press. 221 p. [in English].

Размещено на Allbest.Ru