Взаємозв’язок особливостей особистості та ефективності психосоціальної адаптації мігрантів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок особливостей особистості та ефективності психосоціальної адаптації мігрантів

Шевченко Р.П.

Пахмурний В.А.

Кравченко А.Ю.

Анотація

Шевченко Росіна Петрівна - доктор психологічних наук, професор, професор кафедри практичної психології Одеського національного морського університету;

Пахмурний Віктор Анатолійович - кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології Одеського національного морського університету;

Кравченко Анастасія Юріївна - студентка 4 курсу кафедри практичної психології Одеського національного морського університету.

Стаття присвячена актуальній проблемі психосоціальної адаптації мігрантів. Визначено, що природним для людини є потреба в адаптації до змінюючись умов навколишнього середовища. Цей процес базується на розвитку відповідних вітальних та адаптивних функцій. Важливо зазначити, що функції необхідні для забезпечення індивіда не тільки фізичними потребами, а й соціальними, емоційними та психологічними. Це пояснюється тим, що людина залежить від соціуму та спілкування з іншими людьми для забезпечення своєї екзистенції. У зв'язку з цим, відображення вітальних та адаптивних функцій в особистості людини є важливим аспектом її формування та розвитку адаптація мігрант вітальний

Показано, психічна адаптація є одним з найважливіших аспектів загального адаптаційного процесу. Вона є процесом встановлення оптимальних взаємодій між особистістю та навколишнім середовищем, що забезпечує адекватність поведінки людини до вимог соціального оточення. Психосоціальна адаптація особистості є необхідною умовою функціонування суспільства як єдиного соціального організму, оскільки передбачає інтегрування індивіда в соціальне середовище через набуття статусу, місця в соціальній структурі суспільства. Серед специфічних особливостей психосоціальної адаптації дослідники відзначають активну участь свідомості, вплив трудової діяльності людини на середовище, активне змінення результатів своєї соціальної адаптації відповідно до соціальних умов буття. При цьому "успішний" характер адаптація має при збереженні стійкості об'єкта, придбанні нової якості в результаті змін і розвитку адаптивних механізмів.

Встановлено, що психосоціальна адаптація тісно пов'язана із психофізіологічними характеристиками мігрантів.

Проведене емпіричне дослідження показало, психофізіологічні характеристики впливають на ефективність психосоціальної адаптації.

Проблема потребує подальшого дослідження та розробки рекомендацій щодо формування ефективної психосоціальної адаптації..

Ключові слова: адаптація, адаптивність, мігрант, особливості особистості, психосоціальна адаптація, соціально-психологічна адаптація, психофізіологічні характеристики.

Shevchenko R.P., Pakhmurny V.A., Kravchenko A.

The relationship between personality traits and the effectiveness of psychosocial adaptation of migrants

The article is devoted to the actual problem of psychosocial adaptation of migrants. It was determined that the need for adaptation to changing environmental conditions is natural for humans. This process is based on the development of appropriate welcoming and adaptive functions. It is important to note that functions are necessary to provide an individual not only with physical needs, but also with social, emotional and psychological ones. This is explained by the fact that a person depends on society and communication with other people to ensure his existence. In this regard, the reflection of welcome and adaptive functions in a person's personality is an important aspect of its formation and development

It is shown that mental adaptation is one of the most important aspects of the general adaptation process. It is the process of establishing optimal interactions between the individual and the environment, which ensures the adequacy of human behavior to the requirements of the social environment. Psychosocial adaptation of the individual is a necessary condition for the functioning of society as a single social organism, as it involves the integration of the individual into the social environment through the acquisition of a status, a place in the social structure of society. Among the specific features of psychosocial adaptation, researchers note the active participation of consciousness, the impact of a person's labor on the environment, active change of the results of their social adaptation in accordance with the social conditions of existence. At the same time, adaptation has a "successful" character when maintaining the stability of the object, acquiring a new quality as a result of changes and the development of adaptive mechanisms.

It was established that psychosocial adaptation is closely related to the psychophysiological characteristics of migrants.

The conducted empirical research showed that psychophysiological characteristics affect the effectiveness of psychosocial adaptation. The problem requires further research and development of recommendations for the formation of effective psychosocial adaptation.

Key words: adaptation, adaptability, migrant, personality traits, psychosocial adaptation, socio-psychological adaptation, psychophysiological characteristics.

Постановка проблеми. Міграційні переміщення, що характеризуються великими масштабами, стали суттєвим фактором у сучасному глобалізованому світі. Вони суттєво впливають на склад і якість населення, соціально- демографічний та економічний розвиток, політичну та культурну сфери, а також на інші аспекти суспільного життя. Україна, вперше в ХХІ столітті, зіштовхнулася зі значним впливом міграційних процесів на розвиток свого громадянського суспільства.

Ситуація, яка виникла внаслідок військових дій на території України, спонукала багатьох громадян країни залишити своє звичне життя та почати адаптуватися до нових умов. Цей процес супроводжувався великим психологічним тиском та соціальною нестабільністю, що змусило переселенців докласти великих зусиль для поліпшення свого психологічного та соціального становища. Саме тому, вивчення сучасного стану переселенців є надзвичайно актуальним, оскільки вони утворюють особливу групу людей, яка потребує особливої уваги та підтримки в цей нелегкий період для України. Аналіз їх проблем, пов'язаних з психологічним, соціальним, політичним та економічним становищем, може допомогти українському суспільству та державі розробити ефективні механізми підтримки та інтеграції переселенців, що є важливим фактором для відновлення стабільності та розвитку країни в умовах війни.

Проблема адаптації має багато теоретичних та практичних досліджень, але в умовах постійної зміни українського суспільства та військового конфлікту країні, адаптаційні процеси українських переселенців є особливо важливими для вивчення та моніторингу актуальної ситуації. Дослідження з даної тематики допомагають виявляти типові труднощі, з якими стикаються переселенці, та вдосконалювати механізми їхньої інтеграції в новому соціальному та культурному середовищі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед значних наукових праць, що стосуються адаптації людини до кризових подій життя, можна виділити дослідження Ф.Ю. Василюка. Він досліджував проблеми адаптації до іншого культурного та етнічного середовища. Також варто зазначити праці Л. Орбан-Лембрик, О. Смирнової, С. Цимбал, які також розглядали проблему адаптації до іншого культурного та етнічного середовища. [2]

Сутність адаптації полягає у сполученні стійкості, яка передбачає збереження ідентичності, та мінливості, яка означає розвиток та досягнення нових станів. Цей процес простежується на рівні способів взаємодії з середовищем та на рівні адаптивних механізмів.

Кожен з вчених підходить до вивчення соціально-психологічної адаптації з власного наукового ракурсу, використовуючи свої методи та теоретичні підходи. Це розширює обсяг знань про процес адаптації та дає змогу знайти шляхи розв'язання проблем, з якими зіштовхуються переселенці. [1]

У сучасній психологічній науці існує значна кількість досліджень, присвячених проблемам психосоціальної адаптації переселенців. Вчені, такі як A. Furnham та S. Bochner, досліджували культурний шок, а Р. Аніс, Дж. Бері та Дж. Вестермайєр займалися дослідженням стресу акультурації. Проблема адаптації особистості в різних соціальних групах була досліджена такими вченими, як І. Георгієва та А. Хохлова. [7]

Дослідження психосоціальної адаптації в Україні проводили зокрема Т. Титаренко, В. Середа, О. Овчиннікова, М. Слюсаревський, О. Міхеєва, М. Колодій та інші. [7; 8]

Ці дослідження допомагають розкрити особливості переживань та психічних станів переселенців, що відображається у різних аспектах адаптації, таких як культурний шок, стрес акультурації та інші. Кожне з цих досліджень вносить свій внесок у наше розуміння соціально-психологічної адаптації та може сприяти розробці ефективних стратегій підтримки та покращення якості життя вимушених переселенців.

Питання впливу психологічних, соціальних та культурних факторів на наслідки міграції є досить різноманітними та набули детального вивчення в дослідженнях багатьох науковців. Останнім часом з'явилося значно більше уваги до цієї проблематики, і це дозволяє нам отримати більш повне розуміння реальних можливостей впливати на успішність адаптації внутрішньо переміщених осіб.

Мета статті: дослідити взаємозв'язок особливостей особистості між механізми психосоціальної адаптації мігрантів

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. З'ясовано, що у широкому сенсі поняття "адаптація" описує динамічний процес та результат пристосування організму чи особистості до змінюючогося зовнішнього середовища. Це поняття також властиве будь-якій саморегулюючій системі, будь то біологічна, соціальна чи технічна. Адаптація полягає в здатності системи пристосуватися до змінюючись умов довкілля. У наукових дослідженнях функції адаптації розглядалися з різних психологічних підходів. Наприклад, в рамках необіхевіоризму увагу приділяли реакції поведінки організму на зміни в зовнішньому середовищі (Г. Айзенк, Р. Хенкі). Інтеракціоністський підхід розглядав адаптацію як взаємодію особистості зі світом та іншими людьми (Л. Філліпса). Когнітивна психологія зосереджувалася на процесах пізнання та розвитку інтелекту (Ж. Піаже). У гештальтпсихології розглядали адаптацію як процес відновлення гармонії між людиною та середовищем (Ф. Перлз). Психоаналітичний напрямок аналізував адаптацію через призму захисних механізмів, що використовує людина для збереження свого психічного благополуччя (А. Адлер, Г. Гартман, З. Фрейд). [8; 9]

Зауважимо, що кожен новий життєвий етап, зміна умов проживання, соціальне середовище або культурний контекст вимагають індивіда адаптуватися до нових умов і змінювати свої психологічні стратегії та ресурси. Це може включати зміну поглядів, цінностей, способів спілкування, ставлення до себе та оточуючих людей, а також розвиток нових навичок і вмінь.

Унікальність процесу психологічної адаптації' полягає в тому, що кожна людина має свої особливості, ресурси, досвід і внутрішні резерви, які вона використовує для успішної адаптації до нових умов. Також важливим фактором є психологічна гнучкість та здатність до саморегуляції, що дозволяє індивіду ефективно реагувати на зміни і забезпечувати свою психологічну стабільність.

З'ясовано, що психосоціальна адаптація особистості являється процесом і результатом взаємодії індивіда зі своїм соціальним оточенням. Цей процес базується на механізмах збалансованого врівноваження, що забезпечує особистісну психічну цілісність та стійкість. Зокрема, такий механізм допомагає зберегти ідентичність та власну тотожність індивіда.

Аналіз сучасних підходів до процесу психосоціальної адаптації дозволив виявити інтеграцію та розвиток психологічних якостей і властивостей, які стосуються як характеристик особистості, так і способів взаємодії з оточенням. Що дозволяє формувати адекватні міжособові стосунки та досягати соціально значущих цілей.

Показано, що формування важливої складової для психосоціальної адаптації є здатність індивіда до адаптації до різноманітних ситуацій та змін відповідно до внутрішніх потреб і зовнішніх умов. За допомогою такої адаптації особистість може знайти своє місце в соціальному середовищі та здійснювати ефективну взаємодію з навколишнім світом.

Отже, таким чином, за результатами теоретичного аналізу ми дійшли висновку, що психосоціальна адаптація представляє собою послідовність взаємозв'язаних реакцій, що спрямовані на досягнення стандарту, вимога до якого виставляється соціальним середовищем. Якість впливу, необхідного для початку адаптаційного процесу, повинна містити інформацію про серйозні порушення нормального функціонування особистості в соціумі. Довжина впливу порівнюється з "запасом міцності" особистості, використання якого є другим сигналом для запуску адаптаційного процесу. Таким чином, зовнішній вплив повинен значно порушити рівновагу, в якій перебуває суб'єкт. Здатність особистості утримувати рівновагу визначає її можливість нормального функціонування в соціумі, оскільки рівновага представляє собою єдність та боротьбу протилежностей, таких як стійкість і мінливість, а також системи умов, які забезпечують життя. Адаптація є мірою єдності цих протилежностей.

На підставі теоретичного аналізу проблеми, нами було проведено емпіричне дослідження за методикою діагностики соціально-психологічної адаптації Роджерса-Даймонд. Згідно з отриманими та опрацьованими результатами було отримано показники рівня соціально -психологічної адаптації за шести інтегральними шкалами: адаптація, самоприйняття, прийняття інших, емоційна комфортність, інтернальність, прагнення до домінування.

Згідно з отриманими даними по інтегральній шкалі адаптивності, в групі ранньої дорослості середній показник адаптивності склав 71,7%. У той час як середній показник за інтегральною шкалою у групі середньої дорослості віком від 40-60 років становив 73.9%

Отримані дані свідчать про те, що респонденти другої групи більш адаптовані до існування у суспільстві відповідно до вимог цього суспільства та з власними потребами, мотивами та інтересами. Адаптивність - тенденції функціонування цілеспрямованої системи, що визначаються відповідністю (невідповідністю) між її цілями та результатами, що досягаються в процесі діяльності.

Отриманими даними по інтегральній шкалі прийняття себе в групі ранньої дорослості показник прийняття себе склав 65,0%. У той час як середній показник за інтегральною шкалою у групі середньої зрілості віком від 40-60 років становив 65,3%.

Отримані результати вказують на те, що група середнього віку проявляє високі показники самоприйняття, що свідчить про їхнє розуміння власного поточного становища, цінностей та якостей, які можуть бути корисними для адаптації до нового середовища. Вони здатні об'єктивно оцінювати свою поточну ситуацію, можливості та становище, і відповідно до цих знань вчиняють свої дії.

Рис. 1. Первині середні показники групи ранньої та середньої дорослості за методикою Роджерса-Даймонд

Отриманими даними по інтегральній шкалі прийняття себе в групі ранньої дорослості показник прийняття себе склав 65,0%. У той час як середній показник за інтегральною шкалою у групі середньої зрілості віком від 40-60 років становив 65,3%.

Отримані результати вказують на те, що група середнього віку проявляє високі показники самоприйняття, що свідчить про їхнє розуміння власного поточного становища, цінностей та якостей, які можуть бути корисними для адаптації до нового середовища. Вони здатні об'єктивно оцінювати свою поточну ситуацію, можливості та становище, і відповідно до цих знань вчиняють свої дії.

Отриманими даними по інтегральній шкалі емоційна комфортність в групі ранньої дорослості середній показник склав 43,7%. У той час як середній показник за інтегральною шкалою у групі середньої зрілості віком від 40-60 років становив 42,2%.

Рис. 2. Середні показники інтегральних шкал групи ранньої та середньої дорослості за методикою Роджерса-Даймонд

Отримані дані свідчать про те, що досліджувані першої групи мають більш вищий ступінь певності у своєму емоційному ставленні до дійсності, предметів та явищ.

Отриманими даними по інтегральній шкалі сприйняття інших в групі ранньої дорослості середній показник склав 31,1%. У той час як середній показник за інтегральною шкалою у групі середньої зрілості віком від 40-60 років становив 28,0%.

Отримані дані свідчать про те, що респонденти першої групи більш сприймають інших, що говорить про розуміння світогляду, традицій та образу життя інших людей. Вони приймають активну участь в інтегруванні себе до нового соціуму, легко та охоче входять в контакт, задля спроби заглибитися в внутрішній світ іншої особи.

Отриманими даними по інтегральній шкалі інтернальність в групі ранньої дорослості середній показник склав 46,4%. У той час як середній показник за інтегральною шкалою у групі середньої зрілості віком від 40 -60 років становив 43,1%.

Отримані результати свідчать про те, що респонденти першої групи виявляють більший рівень внутрішнього контролю, що вказує на їхню здатність перенести психологічно-важку ситуацію, де вони відчували себе беззахисними та слабкими, і адаптувати свою поведінку, щоб уникнути повторного переживання болі. Вони активно контролюють свій емоційний стан, реагуючи з усвідомленістю на свої імпульсивні та спонтанні дії, а також контролюють свої бажання і думки.

Отриманими даними по інтегральній шкалі прагнення до домінування в групі ранньої дорослості середній показник склав 56,0%. У той час як середній показник за інтегральною шкалою у групі середньої зрілості віком від 40-60 років становив 54,5%.

Отримані результати свідчать про те, що прагнення до домінування першої групи виявляють більший рівень, свідчить про їхню здатність до агресивної та цілеспрямованої поведінки з метою подолання стресової напруги, спричиненої новими умовами життя. Вони відчувають відповідальність, але одночасно захищають свої позиції, бажання та погляди, можливо, схильні нав'язувати їх іншим та вступати в конфронтації з метою отримання кращих умов.

Загальний оціночний результат показав що група ранньої дорослості (20 - 40 років) має більший рівень психосоціалтьної адаптації на відмінку від групи середньої дорослості (40-60 років).

Згідно з отриманими даних шкали сили процесів збудження, в групі ранньої дорослості середній рівень адаптивності склав 85,5 балів, тоді як у групі середньої дорослості цей показник становив 77,95 бала. Виявлено, що респонденти з групи ранньої дорослості мають високий рівень процесів збудження, що свідчить про їх легку збудливість, витривалість та гнучкість нервової системи.

Рис. 3. Середні показники групи ранньої та середньої дорослості за методикою Я. Стреляу

Щодо шкали сили процесів гальмування, в групі ранньої дорослості середній показник адаптивності склав 60,35 бала, у порівнянні з середнім показником у групі середньої дорослості, який становив 65,5 балів. Виявлено, що респонденти з групи середньої дорослості мають високий рівень сили процесу гальмування, що свідчить про сильні гальмуючі нервові процеси. Вони здатні швидко гасити збудження та ефективно реагувати на прості сенсорні сигнали, а також виявляють самоконтроль, уважність та холоднокровність у своїх поведінкових реакціях.

Отриманими даними по шкалі сили процесів гальмування, в групі ранньої дорослості середній показник адаптивності склав 58,95 балів, у порівнянні з середнім показником у групі середньої дорослості, який становив 9256,45 балів. Результати свідчать про те, що респонденти з групи ранньої дорослості також мають високий рівень сили процесу гальмування. Це свідчить про їх імпульсивність, активність та здатність швидко переключатися між різними видами діяльності, а також високу здатність до засвоєння нової інформації та контролю уваги.

В цілому, отримані дані вказують на індивідуальні особливості прояву сили процесів збудження та гальмування у ранній та середній дорослості. Кожна група має свої характеристики, але загалом спостерігається високий рівень адаптивності та реагування на зовнішні подразники у обох групах.

За допомогою кореляційного аналізу Пірсона було поведено аналіз рівня коряляції між адаптацією та сили процесів збудження. Виявилась помірно сильна негативна кореляція у розмірі - 54%. Що вказує на тенденцію збільшення рівня адаптивності при зменшені процесів збудження рівень взаємозв'язку між адаптацією та сили процесів збудження R² = 0,2873.

Рис. 4. Графік розсіювання рівня адаптації відповідно до сили процесів збудження

Можна зробити висновок, що істотної коререції між адаптацією та силою поцесів гальмування не виявлено. Рівень взаємозв'язку між адаптацією та сили процесів збудження R² = 0.0102.

Рис. 5. Графік розсіювання рівня адаптації відповідно до сили процесів гальмування

Виявлена середня негативна кореляція між адаптивністью та рухливістю нервових процесів у розмірі - 44%.Рівень взаємозв'язку між адаптацією та сили процесів збудження R2 = 0.1976.

Ми провели кореляційний аналіз, щоб встановити рівень взаємозв'язку психофізіологічних особливостей особистості вираховані за допомогою методики Стреляу з їх рівнем психосоціальнох адаптації вийявленої за допомогою методики за Роджерсом-Даймон

Аналіз показав що показники "сили процесів збудження" та "рухливість нервових процесів" мають помірно сильну негативну кореляцію з показниками "адаптації".

З цього можна зробити висновок що на успішність психосоціальної адаптації індивідума пов'язана з силою реації у відповідь на збудження. Швидке включання в роботу, висока продуктивность, низька стомлюваність та витривалість допомогає успішно адаптуватись до нового середовища.

Рис. 6. Графік розсіювання рівня адаптації відповідно до рухливості нервових процесів

Висновки

Таким чином, проведене емпіричне дослідження показало, група ранньої дорослості має більший рівень психосоціальної адаптації на відмінку групи середньої дорослості. Результати показують, що респонденти ранньої дорослості мають більшу адаптивність до вимог суспільства і власних потреб, мотивів та інтересів. Вони також проявляють вищий рівень самоприйняття, розуміючи своє поточне становище та цінності, що сприяє їхній адаптації до нового середовища.

Крім того, група ранньої дорослості має більш вищий рівень емоційної комфортності, виявляє більшу спрямованість на сприйняття інших людей і володіє більш внутрішнім контролем. Однак, їхнє прагнення до домінування також виявляється більшим, що може вказувати на схильність до агресивної та цілеспрямованої поведінки для подолання стресу та досягнення своїх цілей.

Отже, група ранньої дорослості проявляє загалом більш високий рівень психосоціальної адаптації, що може бути пов'язано з їхнім молодим віком, гнучкістю та здатністю швидко адаптуватися до змін у середовищі.

Також було виявлено в досліджені по методиці Стреляу психофізіологічні характеристики які впливають на ефективність психосоціальної адаптації. Дослідження виявило різні рівні сили процесів збудження і гальмування у групі ранньої дорослості та групі середньої дорослості. Респонденти з групи ранньої дорослості мають високий рівень процесів збудження, що свідчить про легку збудливість, витривалість та гнучкість нервової системи. З іншого боку, респонденти з групи середньої дорослості мають високий рівень сили процесу гальмування, що свідчить про сильні гальмуючі нервові процеси, виявляють самоконтроль, уважність та холоднокровність у своїх поведінкових реакціях.

Загалом, з проведеного аналізу випливає, високий рівень адаптивності та реагування на зовнішні подразники в обох групах. Результати дослідження свідчать про індивідуальні особливості прояву сили процесів збудження та гальмування в ранній та середній дорослості, але не вказують на якесь переважання однієї групи над іншою.

Проведений кореляційний аналіз показав, що між адаптацією та силою процесів збудження виявилася помірно сильна негативна кореляція в розмірі - 54%. Це означає, що зі зменшенням рівня процесів збудження спостерігається тенденція до збільшення рівня адаптивності. Коефіцієнт детермінації R² = 0.2873 вказує на те, що 28.73% варіації у рівні адаптації може бути пояснено залежністю від сили процесів збудження. У випадку сили процесів гальмування не було виявлено істотної кореляції з адаптацією. Коефіцієнт детермінації R2 = 0.0102 свідчить про дуже слабку залежність між цими двома змінними. Виявлена середня негативна кореляція (-44%) між адаптивністю та рухливістю нервових процесів. Коефіцієнт детермінації R2 = 0.1976 вказує на те, що 19.76% варіації у рівні адаптації може бути пояснено залежністю від рухливості нервових процесів. Загалом, з проведеного аналізу випливає, що сила процесів збудження та рухливість нервових процесів мають вплив на рівень психосоціальної адаптації. Індивідууми з більш сильною реакцією на збудження, швидким включенням в роботу, високою продуктивністю та низькою стомлюваністю мають більш успішну адаптацію до нового середовища.

Дана проблема потребує подальшого дослідження та розробки психолого-педагогічних рекомендацій щодо формування ефективної психосоціальної адаптації у мігрантів.

Література

1. Рижакова В. І. Психологічні особливості процесу адаптації вимушено переселених осіб до нового середовища проживання. Психологічні виміри особистісної взаємодії суб'єктів освітнього простору в контексті гуманістичної парадигми: збірник тез V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 22 квітня 2022 р.) / редкол.: Максименко С.Д. [та ін.] Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України [та ін.]. С. 124-127.

2. Солдатова О.С. Соціально-психологічні особливості адаптації внутрішньо-переміщених осіб. Одеса: Національний університет "Одеська юридична академія", 2017. С. 80-83.

3. Зінченко О.С. Теоретичні засади дослідження соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2015. № 4. С. 47-53. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apspp 2015 4 10

4. Соціальна адаптація обдарованої особистості: від дитинства до юності: методичний посібник / К.А. Андросович, Л.І. Ткаченко, Г.В. Ільїна, І.О. Якимова, В.М. Шульга. К.: Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2021. 106 с.

5. Шульга В.М. Проблема соціально-психологічної адаптації обдарованих учнів в умовах профільного навчання. Обдаровані діти - інтелектуальний потенціал держави: матеріали ХІІ-ї Міжнар. наук.-практ. конф. (Чорноморськ, Одеська обл., 1-8 лип. 2019 р.). К.: ІОД НАПН України, 2019. С. 364-369.

6. Чуйко О.В., Голотенко А.А. Соціальна підтримка в структурі особистісних ресурсів внутрішньо переміщених осіб. Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Серія "Психологія". К., 2017. № 1(6), 2(7). C. 146-150.

7. Ровенчак О. Соціологія міграції: міжнародні аспекти: навчальний посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 208 с.

8. Блинова О.Є. Соціально-психологічні засади адаптації вимушених мігрантів. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Том ІХ: Загальна психологія. Історична психологія. Етнічна психологія. Вип. 9.

9. Слюсаревський М.М., Блинова O.C Психологія міграції: навчальний посібник. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кіровоград: ТОВ "Імекс ЛТД", 2013. 244 с. Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/backup ispp/1423057032.pdf

10. References

11. Ryzhakova V. I. Psykholohichni osoblyvosti protsesu adaptatsii vymusheno pereselenykh osib do novoho seredovyshcha prozhyvannia. Psykholohichni vymiry osobystisnoi vzaiemodii subiektiv osvitnoho prostoru v konteksti humanistychnoi paradyhmy: zbirnyk tez V Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi konferentsii (m. Kyiv, 22 kvitnia 2022 r.) / redkol.: Maksymenko S.D. [ta in.] Instytut psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy [ta in.]. S. 124-127. [in Ukraine].

12. Soldatova O.S. Sotsialno-psykholohichni osoblyvosti adaptatsii vnutrishno-peremishchenykh osib. Odesa: Natsionalnyi universytet "Odeska yurydychna akademiia", 2017. S. 80-83. [in Ukraine].

13. Zinchenko O.S. Teoretychni zasady doslidzhennia sotsialno-psykholohichnoi adaptatsii vnutrishno peremishchenykh osib. Aktualni problemy sotsiolohii, psykholohii, pedahohiky. 2015. № 4. S. 47-53. Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apspp 2015 4 10 [in Ukraine].

14. Sotsialna adaptatsiia obdarovanoi osobystosti: vid dytynstva do yunosti: metodychnyi posibnyk / K.A. Androsovych, L.I. Tkachenko, H.V. Ilina, I.O. Yakymova, V.M. Shulha. K.: Instytut obdarovanoi dytyny NAPN Ukrainy, 2021. 106 s. [in Ukraine].

15. Shulha V.M. Problema sotsialno-psykholohichnoi adaptatsii obdarovanykh uchniv v umovakh profilnoho navchannia. Obdarovani dity - intelektualnyi potentsial derzhavy: materialy XII-yi Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (Chornomorsk, Odeska obl., 18 lyp. 2019 r.). K.: IOD NAPN Ukrainy, 2019. S. 364-369. [in Ukraine].

16. Chuiko O.V., Holotenko A.A. Sotsialna pidtrymka v strukturi osobystisnykh resursiv vnutrishno peremishchenykh osib. Visn. Kyiv. nats. un-tu imeni Tarasa Shevchenka. Seriia "Psykholohiia". K., 2017. № 1(6), 2(7). C. 146-150. [in Ukraine].

17. Rovenchak O. Sotsiolohiia migratsii: mizhnarodni aspekty: navchalnyi posibnyk. Lviv: LNU imeni Ivana Franka, 2017. 208 s. [in Ukraine].

18. Blynova O. Ie. Sotsialno-psykholohichni zasady adaptatsii vymushenykh mihrantiv. Aktualni problemy psykholohii: zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. Tom IKh: Zahalna psykholohiia. Istorychna psykholohiia. Etnichna psykholohiia. Vyp. 9. [in Ukraine].

19. Sliusarevskyi M.M., Blynova O.S. Psykholohiia mihratsii: navchalnyi posibnyk. Natsionalna akademiia pedahohichnykh nauk Ukrainy, Instytut sotsialnoi ta politychnoi psykholohii. Kirovohrad: TOV "Imeks LTD", 2013. 244 s. Rezhym dostupu: http://www.ispp.org.ua/backup ispp/1423057032.pdf [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru