Вплив тривожності на переконання та емоційно-ціннісне ставлення особистості до навчання

Размещено на http://www.allbest.ru

Вплив тривожності на переконання та емоційно- ціннісне ставлення особистості до навчання

Яремчук В.В.

Yaremchuk V.V.

THE INFLUENCE OF ANXIETY ON PERSONAL BELIEFS AND EMOTIONAL AND VALUE ATTITUDES TO EDUCATION

The article is devoted to the empirical study of the influence of anxiety on the beliefs and emotional and value attitude of an individual towards learning. It has been found that the appearance of anxiety corresponds to such personal manifestations as worry, tension, fear of exams, mistrust, exaggeration of the importance of perceived information, anticipation of danger. It has been established that ifpersonal anxiety is perceived as an increased tendency to experience, anxiety and worry without sufficient grounds, reactive or situational anxiety is said to describe the state of a person at a time characterized by subjectively experienced emotions in this specific situation. This condition occurs as an emotional reaction to an extreme or stressful situation, which can be of different intensity and dynamic over time. Methods and strategies have been identified that allow you to cope with anxiety and worry in specially created conditions - this is learning self-regulation techniques, developing certain behavioral skills in possible stressful situations, developing psychological stability through overcoming a conditionally dangerous situation in a specially created game situation, increasing self-confidence and self acceptance. Recommendations are given on overcoming anxiety in students to increase the level of motivation to study and improve academic performance (predictability of external events, the ability to prepare for them and control them, significantly reduces the level of anxiety and anxiety in general), diagnosis and self-diagnosis, timely referral to specialists, self-help.

Key words: personality, personal beliefs, anxiety, emotional and value attitude, higher education, self-regulation, self-help.

Яремчук Віталія Василівна - кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Стаття присвячена емпіричному дослідженню впливу тривожності на переконання та емоційно-ціннісне ставлення особистості до навчання. З'ясовано, що появі тривожності відповідають такі особистісні прояви, як занепокоєння, напруженість, почуття страху перед іспитами, недовірливість, перебільшення значущості інформації, що сприймається, очікування небезпеки. Встановлено, якщо особистісна тривожність сприймається як підвищена схильність до переживань, тривога і занепокоєння без достатніх підстав, про реактивну чи ситуативну тривожність говорять під час опису стану людини у час, що характеризується суб'єктивно переживаними емоціями у цій конкретній обстановці. Цей стан виникає як емоційна реакція на екстремальну або стресову ситуацію, що може бути різною за інтенсивністю, динамічним у часі. Визначено методи та стратегії, що дозволяють справлятися з тривогою та занепокоєнням у спеціально створених умовах - це навчання прийомів саморегуляції, вироблення певних навичок поведінки у можливих стресових ситуаціях, розвиток психологічної стійкості через подолання умовно небезпечної ситуації у спеціально створеній ігровій ситуації, підвищення впевненості у собі та самоприйняття. Надано рекомендації щодо подолання тривожності у студентів для підвищення рівня мотивації до навчання та підвищення академічної успішності (передбачуваність зовнішніх подій, можливість підготовки до них та їх контролю, значно знижує рівень тривоги та тривожного стану загалом), діагностики та самодіагностики, своєчасне звернення до фахівців, самодопомога. тривожність переконання тривога

Ключові слова: особистість, особистісні переконання, тривожність, емоційно-ціннісне ставлення, саморегуляція, самодопомога.

Постановка проблеми. Аналіз психофізіологічних станів тривожності людини є актуальною проблемою сучасної медичної, фізіологічної, психологічної та педагогічної науки. Сучасна система навчання у ЗВО породжує безліч проблем та труднощів, з якими студенти стикаються протягом усього часу перебування у ньому. Темп сприйняття інформації, яку необхідно засвоїти, дуже часто не відповідає її обсягу, що супроводжується тривогою, особливо в такі сенситивні періоди навчання як ситуація під час складання заліку або іспиту, що містять фактор невизначеності. Саме тривожність, як було помічено багатьма дослідниками, лежить у їх основі. Не можна не відзначити і вплив інформаційного навантаження, яке надходить через мережу Інтернет і впливає на рівень тривоги та на результативність діяльності студента, знижуючи його творчу реалізацію. Зазначається зміна рівнів тривожності у процесі професійного становлення ще стадії навчання у ЗВО. Зокрема, відзначається її високий рівень на перших та випускних курсах закладу вищої освіти. Така ситуація пояснюється зміною умов навчання на першому курсі порівняно зі шкільними, а також необхідністю адаптації багатьох першокурсників до самостійного життя, без батьків, складної фінансової ситуації, проживання у гуртожитку тощо. У той же час студенти випускних курсів показують високі рівні тривожності у зв'язку з необхідністю шукати оплачувану роботу, інтегрувати до нового колективу, звикати до інших вимог з боку керівництва тощо.

Мета статті - розкрити результати емпіричного дослідження впливу тривожності на переконання та емоційно-ціннісне ставлення особистості до навчання.

Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. Метою дослідження був аналіз впливу тривожності на переконання та емоційно - ціннісне ставлення до навчання студентів, які навчаються третьому курсі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Звернення саме до цього періоду обумовлено тим, що за нашим припущенням, третій курс є найбільш адаптованим до системи навчання, на відміну від студентів 1-го і 4-го курсів, окрім того третьокурсники - це ті студенти, які почали своє навчання у період розгортання пандемії COVID-19 на початку 2020 р., а у 2022 році - війни, що так чи інакше вплинуло на мотивацію студентів до навчання, а у певні періоди - значно підвищило рівень тривожності студентів.

Дані про кількість респондентів із різними рівнями особистісної тривожності за вибіркою загалом представлені рис. 1.

Спираючись на результати дослідження, ми можемо зробити висновок, що у більшості респондентів - 15 осіб, або у відсотковому еквіваленті 56% спостерігається середній рівень особистісної тривожності, що сприяє хорошій адаптації, адекватній самооцінці та оцінці своєї діяльності, є сприятливим підґрунтям для набуття нових навичок та вирішення складних конфліктних ситуацій.

Рис. 1. Відсотковий розподіл респондентів з різним рівнем особистісної тривожності за вибіркою загалом (n=27)

Друга за чисельністю група людей із високим рівнем особистісної тривожності - 9 осіб, або у відсотковому еквіваленті - 33,33%. Високий рівень - негативно впливає розвиток особистості, сприяючи її дезадаптації і невротизації. Виснажує життєво необхідні ресурси, створюючи загрозу здоров'ю людини. До того ж, при високому рівні тривожності збільшується загроза вживання наркотичних засобів та використання неадаптивних способів подолання тривоги. Найменша група у цій вибірці - 3 осіб (11,11%) - це респонденти з низьким рівнем особистісної тривожності.

Для людей з низьким рівнем тривожності характерно сприймати світ як комфортний і безпечний, у той же час вони задовольняються справжнім становищем і не прагнуть високих досягнень, що може позначатися на успіхах у кар'єрі або навчальній діяльності.

Дані про відсоткове співвідношення та кількість жінок та чоловіків з різними рівнями особистісної тривожності представлені на рис. 2.

Рис. 2. Відсоткове співвідношення рівня особистісної тривожності у чоловіків та жінок (п=27)

Порівняння вибірок чоловіків і жінок виявило достовірно більшу кількість чоловіків із низьким рівнем особистісної тривожності. Серед низькотривожних респондентів виявилося значно більше чоловіків, ніж жінок. Отримані результати можуть бути пов'язані з відмінностями в мозкових структурах, рівні гормонів у чоловіків та жінок, а також коливання рівня цих гормонів, викликаним менструальним циклом, оральними контрацептивами, вагітністю, менопаузою. Також було висловлено припущення, що статеві відмінності у розвитку тривожних розладів можуть бути пов'язані у відмінності у процесах соціалізації, які посилюються у підлітковому віці та фокусують увагу на уявленнях про чоловіче та жіноче.

Дослідження К. П. Маклінна спільно з групою вчених підтверджує, що тривожність більшою мірою властива саме жінкам [1].

Таким чином, якщо в подальшому проводити вивчення тривожності в руслі статевих відмінностей, то воно повинно бути сконцентровано на вивченні впливу гормонів, тендерних ролей, сексуальної ідентичності та культурних варіаціях статевих відмінностей [1; 2].

Достовірних відмінностей у вибірках респондентів різного віку (19-20 років) не виявлено, спостерігаються відносно рівні відсоткові частки респондентів із тими чи іншими рівнями особистісної тривожності залежно від віку. Підводячи підсумки за результатами проведення цієї методики слід зазначити таке. Проблема наявності високого рівня тривоги до студентів третього курсу таки має місце. Для її вирішення у процесі навчання у ЗВО слід допомагати студентам формувати почуття впевненості та створювати ситуацію успіху на окремих відрізках навчання. Можливо, спробувати зміщення акцентів із зовнішньої вимогливості, категоричності, високої значущості у постановці завдань на змістовне осмислення діяльності та конкретне планування з підзавданнями.

На наш погляд, з метою сприятливої взаємодії зі студентами викладачам слід приділяти увагу особистісно орієнтованому підходу при навчанні. При зміщенні акценту уваги від неуспішних дій та слабких сторін індивідуальності студентів до організації допомоги в усвідомленні ними цілей навчальної діяльності та формуванні почуття впевненості в успіху і можливий перехід від високого рівня тривожності на нижчі рівні тривожності, що призведе до збереження та підтримання здоров'я молоді загалом. Студентам з переважанням низької тривожності слід приділити особливу увагу мотивації діяльності, зокрема професійної, і навіть розвитку почуття відповідальності. При цьому корекція поведінки студентів може відбуватися через усвідомлення ними своїх помилок у поведінці під час аудиторних занять: лекції відповідної тематики або спеціально організовані практичні заняття. Великим успіхом користуються релаксуючі вправи зі зняття високої тривожності.

Після проведення та обробки даних по опитувальнику Айзенка зі студентами були отримані наступні показники:

17 осіб (62,96%) студентів - інтроверти. Вони спокійні та сором'язливі, стримані у своїх емоціях, високоморальні, заздалегідь планують та обмірковують свої дії, серйозно ставляться до прийняття рішень.

10 студентів (37,03%) студентів є екстравертами. Вони товариські, звернені до соціуму, мають широке коло знайомств, діють під впливом моменту, імпульсивні, запальні, оптимістичні і схильні до ризику.

Для унаочнення отриманих результатів тестування наведемо графіку.

16 осіб (56%) емоційно стабільні. Вони характеризуються зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, занепокоєння, мають схильність до лідерства, для них властива товариськість. 11 людей емоційно не стабільні. Вони нервові, нестійкі, погано адаптуються, схильні до швидкої зміни настроїв, стурбованості, неуважності, імпульсивності, невпевненості у собі.

Рис. 3. Співвідношення студентів-респондентів інтро- та екстравертів (n=27)

Відповідно, 15 студентів (55,55 %) мають холеричний темперамент (неврівноважені екстраверти). Така людина активна, палка, рвучка і абсолютно неврівноважена, з різко змінним настроєм і емоційними спалахами, швидко виснажується. На відміну від сангвініка, холерик не має рівноваги у нервових процесах.

Захоплюючись роботою, холерик часто витрачає сили даремно і швидко втомлюється. Вони підвищено збудливі, різкі, імпульсивні, енергійні та важливі, нездатні до самоконтролю. 5 осіб (18,51 %) є флегматиками. Вони терплячі, неквапливі, але цілеспрямовані та врівноважені, стримані у своїх емоціях та почуттях. У роботі флегматик відрізняється завзятістю та старанністю, але також і неквапливістю. Вони повільні в прийнятті рішень, спокійні в діях, рідко виходять із себе, економлять сили і даремно їх не витрачають. 7 респондентів (25,92 %) мають меланхолійний тип темпераменту. Ця людина чуттєва, часто відчуває хвилювання про різні події, слабо реагує на навколишні фактори. Не здатний стримувати свої хвилювання та почуття зусиллям волі, вразливий, легко емоційно вразливий. Він неенергійний, ненаполегливий, легко втомлюється і мало працездатний, часто бувають стриманими. Зазвичай невпевнені у собі, боязкі, найменші труднощі змушують їх опускати руки. Серед респондентів не виявлено жодного сангвініка.

Рис. 4. Співвідношення типів темпераменту студентів-респондентів (n=27)

Відповідно до нормальності розподілу показників мотивації та темпераменту - більшість змінних не нормально розподілені.

Всі проаналізовані взаємозв'язки темпераменту з мотивацією навчання у студентів дозволили виділити один взаємозв'язок темпераменту з мотивацією отримання диплому у студентів з проявом флегматичного темпераменту, де є яскраво виражена мотивація навчання для здобуття диплома. Для них навчання у ЗВО має суто функціональний характер, важлива практична спрямованість у плані необхідності отримання диплома через важливість його наявності для подальшого працевлаштування. Отриманий взаємозв'язок відбиває характеристику цього темпераменту - його раціональну і прагматичну спрямованість.

Дані про кількість респондентів з різним рівнем мотивації досягнення успіху за вибіркою загалом представлені рис. 5.

Аналіз результатів показує, що у більшості респондентів (56%) переважає мотивація на успіх. Особистість при цьому типі мотивації активна, ініціативна, при зіткненні з труднощами намагається знайти способи розв'язання. При цьому активність меншою мірою залежить від зовнішнього контролю. У разі дефіциту часу якість виконаної роботи поліпшується. У цілому нині, даний тип мотивації вважається позитивним. А великий відсоток випробуваних у нашій вибірці може бути пов'язаний із сучасними тенденціями, які диктують моду на успішність та високу продуктивність.

Рис. 5. Відсотковий розподіл респондентів з різним рівнем мотивації досягнення за вибіркою в цілому (n=27)

Найменше серед протестованих людей із вираженою мотивацією страху невдачі, що є негативним типом мотивації (8%). У цьому випадку людина перш за все намагається уникнути осуду, вибирає легші завдання, малоініціативна, їй важко адекватно оцінювати свої можливості. У разі дефіциту часу якість виконаної роботи значно погіршується.

Друга за чисельністю група - це респонденти з неяскраво вираженою мотивацією (36%). Вважається, що за кількістю балів 8-9 респондент швидше за все тяжіє до мотивації страху невдачі, а за сумою балів 12-13, швидше за все, тяжіє до мотивації на успіх. У нашому випадку це 4 та 8 осіб відповідно. 7 людей перебувають на рубежі.

Отже, абсолютна більшість респондентів ставляться чи тяжіють до мотивації досягнення успіху.

Дані про кількість жінок та чоловіків з різною мотивацією досягнення подано на рис. 6.

Таким чином, ми можемо припустити, що зважаючи наші культурні особливості, провідна роль у професійних досягненнях, на даний момент більшою мірою належить чоловікам, але все може змінитися в найближчі десятиліття.

Рис. 6. Відсоткове співвідношення мотивації досягнення та страху невдачі у чоловіків і жінок (n=27)

Також вдалося виявити провідні мотиви навчання серед респондентів. В результаті, відповідно до наданих студентами ЗВО відповідей, провідними мотивами їхнього навчання є такі: позиційний мотив (98,2%), який пов'язаний із прагненням зайняти нове місце у взаємовідносинах з іншими оточуючими, зовнішній (1,8%), який проявляється у підпорядкування вимог викладачів та соціальний мотиви (1,8%), який пов'язаний з особливістю буття індивіда у суспільстві, цей мотив націлений на особистісне зростання, вдосконалення.

Студенти з яскраво вираженим соціальним мотивом прагнуть бути значущим, цікавим для оточуючих, бути оціненими. Найбільш наочно домінуючі мотиви окреслено на рис. 7.

У більшості респондентів (52%) виявлено явне переважання внутрішніх мотивів над зовнішніми. Багатьом характерно наявність прагнення до успіху у навчальній діяльності (55,55%) та реалізації навчальних мотивів у поведінці (44,45%). Приблизно у половини опитаних зовнішні та внутрішні мотиви виражені приблизно в рівній мірі, є як прагнення успіху, так і недопущення невдач у навчальній діяльності; навчальні мотиви реалізуються у поведінці досить рідко.

Розглянемо деякі способи надання допомоги у подоланні тривожності.

Насамперед, це інформування. Вміти розпізнавати ознаки тривожності та знати фактори, що сприяють зниженню тривожності - це перший крок у протистоянні з нею та її подоланні, а відповідно і крок до забезпечення безпечного сталого розвитку особистості. Передбачуваність зовнішніх подій, можливість підготовки до них та їх контролю, значно знижує рівень тривоги та тривожного стану загалом.

Рис. 7. Провідні мотиви навчання студентів ЗВО (n=27)

Також на зменшення негативного впливу тривожного стану на життєдіяльність особи впливають її вольові якості. Також не варто забувати і про індивідуальні особливості нервової системи та особистості загалом. Студенти зі слабким типом нервової системи більш схильні до несприятливого впливу стресогенних факторів у бік збільшення тривоги і навпаки, з сильним типом нервової системи менш схильні до впливу тих же несприятливих стресогенних факторів. Таким чином, тут зазначено деякі фактори, що зменшують можливий несприятливий вплив стресу на психічний стан індивіда, але, на жаль, сьогодні нерідко можна зустріти молодь з незрілою вольовою сферою та слабким типом нервової системи, що явно визначає їх у групу ризику з підвищеним рівнем тривожності, а значить не можна говорити і про їх безпечний стійкий розвиток.

Наступним кроком у подоланні тривожності може бути діагностика та самодіагностика. Своєчасне звернення до фахівця, отримання консультативної та діагностичної допомоги у визначенні актуального психічного стану, допоможе визначити, наскільки тривога та тривожний стан є критичним та потребує психологічного чи медикаментозного втручання. Інформування, своєю чергою, дозволить самостійно провести первинну самодіагностику, що може надалі бути приводом звернення до фахівця.

Своєчасна допомога фахівців - третій крок щодо подолання тривожного стану та дезадаптивної поведінки. Консультування, психокорекційна та медикаментозна допомога, при необхідності лікування. При цьому важливим напрямом психологічної допомоги щодо зниження рівня тривожності є розвиток у них деяких властивостей особистості, такі як локус контроль, психологічна стійкість, самооцінка та домінуючий настрій. Передбачається, що ці риси впливають на психічний стан і можуть керувати тривогою та тривожним станом індивіда. Незважаючи на те, що в психологічній літературі природа настрою розглядається різними дослідниками по-різному, більшість розглядають настрій як загальний емоційний стан, який протягом певного часу забарвлює переживання і діяльність людини і таким чином може впливати на її психічний стан. Вважається, що життєрадісні люди стійкіші, здатні зберігати контроль та критичність у складних ситуаціях.

Четвертим і не менш важливим кроком щодо зниження тривоги та забезпечення безпечного сталого розвитку буде самодопомога: використання навичок саморегуляції та релаксації для відновлення психоемоційного стану, пошук особистісного ресурсу подолання наслідків стресогенних факторів. Для цього важливо навчити студентів різним способам подолання тривоги та тривожного стану (вправи на дихання, на саморегуляцію, на релаксацію). І в цьому випадку освітнє середовище та всі учасники освітнього простору (педагоги, психологи, батьки, студенти старших курсів, студентське самоврядування) можуть взяти на себе це завдання з надання допомоги собі та іншим у подоланні тривожності.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження було надано рекомендації щодо подолання тривожності у студентів для підвищення рівня мотивації до навчання та підвищення академічної успішності. Зокрема, рекомендувалось звернутись до інструментів інформування (передбачуваність зовнішніх подій, можливість підготовки до них та їх контролю, значно знижує рівень тривоги та тривожного стану загалом), діагностики та самодіагност ики, своєчасне звернення до фахівців, самодопомога.

Висновки

Успішність навчання студента у вищому навчальному закладі залежить від рівня його самостійності, вміння планувати й організовувати свою навчально-професійну діяльність. Тривога є тим поняттям, яке пов'язане зі станом психіки людини, чи має він схильність до того, щоб переживати тривогу (занепокоєння) і страх, що настає в характерних соціальних ситуаціях. Тривожність впливає на міжособистісну взаємодію студентів, на саму поведінку, а, отже, і навчання. Підвищений рівень тривожності може свідчити про недостатню емоційну пристосованість до ситуації, у якій перебуває студент. Для будь-якої людини є нормальним певний рівень тривожності, необхідний при адекватному соціальному існуванні. Під час студентського життя виникає безліч труднощів та перепон, студенти часто перебувають у нервовому напруженні, відчувають страх, тривогу, безпорадність. Відтак, проблеми зниження проявів таких станів у студентів є особливо актуальними для сучасності.

References

McLean C. P., Asnaani A., Litz B. T. & Hofmann S. G. (2011). Gender differences in anxiety disorders: Prevalence, course of illness, comorbidity and burden of illness. Journal of Psychiatric Research, 45(8). P. 1027-1035. [in English].

Christiansen D. M. Examining Sex and Gender Differences in Anxiety Disorders. A Fresh Look at Anxiety Disorders // National Center for Psychotraumatology. 2015. P. 17-49. [in English].

Henderson A., Jorm, A. Korten, A. Jacomb, P. Christensen, H. Rodgers,

(1998). Symptoms of depression and anxiety during adult life: Evidence for a decline in prevalence with age. Psychological Medicine, 28(6), P. 1321- 1328. [in English].

Lijster J.M. de Dierckx, B. Utens, E.M. W. J. Verhulst, F.C. Zieldorff,

Dieleman, G.C. & Legerstee, J. S. (2016). The Age of Onset of Anxiety Disorders. The Canadian Journal of Psychiatry, 62(4). P. 237-246. [in English].

Размещено на Allbest.ru