Поняття, предмет і метод юридичної психології

1) проаналізувати зв'язок класичної психології та юридичної психології й констатувати відмінність наукових течій;

2) побудувати дефініцію юридичної психології;

Виклад основного матеріалу

юридичний психологія кримінологічний особа жертва злочин

Юридична психологія є відгалуженням класичної психології, що зумовлює більшість ключових аспектів. В архаїчному уявленні про психологію її пропонували розуміти як науку про людську душу. Вона, абстрагуючись від теократичних уявлень, розкривається як сукупність психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб'єктивний світ людини, а також сукупність основних рис особистості, її життєвих інтересів, переконань, ідеалів, моральних цінностей, її ставлення до суспільства, до інших людей, до своїх обов'язків і до себе самої [1, с. 555].

Цю логіку переймають О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук, І.С. Булах та інші автори підручника «Загальна психологія», які наголошують, що психологічна наука вивчає такі психічні явища:

1) психічні процеси, до яких входять відчуття, сприймання, запам'ятовування, мислення, уява, почуття тощо;

2) психічні стани - уважність, байдужість, спокій, схвильованість, піднесення, зацікавленість тощо;

3) психічні властивості - спостережливість, чутливість, розумові, емоційні, вольові якості людини, її здібності, риси характеру тощо. Продукти психіки здійснюють взаємодію людини з оточенням; допомагають людині орієнтуватись у середовищі, забезпечують її успіх в усіх видах діяльності (ігровій, навчальній, трудовій та ін.) [2].

При цьому, на наше переконання, в сучасній науковій думці потребують осмислення й питання трансперсональної психології, психології натовпу чи масової поведінки. Ці напрями не є новітніми, окремі з них сягають своїм корінням першої половини минулого століття. Але вони все ще зберігають значний гносеологічний потенціал, а також потребують сучасного осмислення в процесі стрімкого розвитку цифрових технологій, зокрема технологій з ознаками штучного інтелекту.

Аналізуючи складний зміст науки психологія, Т.В. Матвієнко й О.М. Пасько наголосили, що вона формувалась упродовж століть і бурхливо розвивається в сучасних умовах науково-технічного поступу в нерозривному взаємозв'язку з іншими галузями наукового знання й суспільної практики. Психологія як наука становить систему пов'язаних між собою та з іншими науками галузей. Передусім це соціальна, історична, економічна, етична, юридична, політична психологія, психолінгвістика та психологія мистецтва [3].

Погоджуючись із позицією дослідників, ми також хочемо наголосити на принципово важливій ролі психології в міждисциплінарних дослідженнях. Саме психологія пов'язує окремі напрями досліджень навколо осмислення особистості, її мислення, сприйняття явищ і процесів.

Отже, узагальнено під психологією варто розуміти науку про внутрішній вимір людини, її почуття, емоції та емоційні стани, яка спрямована на аналіз та вивчення: по-перше, психічних процесів та особливостей їх перебігу; по-друге, впливу оточення та об'єктивної реальності на психічний стан; по-третє, особливостей сприйняття людиною процесу життєдіяльності в цілому, а також його окремих етапів.

Юридична психологія переймає ці властивості, але має додаткову кваліфікуючу, правову ознаку, яка прямо впливає на її зміст, предмет і метод. Намагаючись пояснити окреслену специфіку, В.Ю. Шепітько та В.О. Коновалова стверджують, що юридична психологія - це наука, яка досліджує закономірності психіки людини, що виявляються у сфері суспільних відносин, які регулюються правом [4].

Щодо точності цього визначення питань не виникає, проте вважаємо за доречне розширити наведене в ньому коло суспільних відносин, що становлять предмет юридичної психології, зокрема тими, що регулюються й іншими нормами, наприклад нормами моралі, але становлять інтерес для юридичної психології з позиції дослідження нею окремих особливостей психіки людини поза суспільними відносинами, які регулюються правом.

В.Й. Бочелюк пропонує розуміти юридичну психологію як галузь загальної психології, в межах якої вивчаються закономірності й механізми психічної діяльності людей у сфері регульованих правом відносин [5, c. 18-19]. У цьому визначенні, крім характеру суспільних відносин, про що ми зазначали вище, також на окрему увагу потребує категорія «закономірності й механізми психічної діяльності». Цікаво також, що дослідник розглядає цю категорію саме крізь призму діяльності, адже психіка є продуктом діяльності головного мозку. Ми в цілому погоджуємося з такою позицією, але зауважимо, що під закономірностями розглядають повторювані на основі певної системи з визначеною періодичністю процеси, які мають місце у психічній діяльності. А під механізмами розуміємо певні інструменти, об'єднані у стійкі системи сукупності явищ, особливостей, що зумовлюють настання певних наслідків, породжують окремі процеси.

Згідно з науковою концепцією О.М. Бандурки, С.П. Бочарової та Є.В. Землянської юридична психологія - це одна з галузей загальної психології. Психічні процеси, риси особистості специфічно проявляються і формуються в різних видах діяльності, у зв'язку з чим виокремлюють прикладні галузі психології, що досліджують відповідні теоретичні та практичні проблеми поведінки людини (педагогічна, соціальна психологія, психологія праці тощо). З огляду на це предметом юридичної психології науковці визначають вивчення закономірностей поведінки людей у системі правових відносин, а також аналіз структури та видів юридичної діяльності [6].

Як бачимо, дослідники дещо конкретизують предмет юридичної психології категорією «поведінка людей». Ми вважаємо, що це дозволяє виокремити найбільш важливі та характерні для юридичної сфери типи поведінки людей, осмислити їх та розробити на основі їх ґрунтовного аналізу дієві рекомендації.

У своїй дисертації С.В. Савчук висловлює таку думку: «Юридична психологія, концептуальною основою якої є психологічна теорія права, ставить за мету вивчення психологічних аспектів правових явищ і процесів, виявлення фундаментальних психологічних констант правового пізнання і функціонування права та розробку на цій основі теорії їх структурно-функціональної дії [7, с. 163-164].

Наведене визначення є доволі розгорнутим, у ньому значно розширений предмет юридичної психології, тому ми поділимо його на складові та розглянемо кожну з них окремо.

Так, у запропонованому визначенні предмет юридичної психології складається з таких складових (компонентів).

1. Психологічні аспекти правових явищ і процесів. При цьому дослідник не уточнює, які саме психологічні аспекти, але ми вважаємо, що найбільш значущі ті, що проявляються в юридичній діяльності та науці, а також ті, що вивчають психіку людини з тих позицій, які є важливими в правовій думці та суміжних із правом галузях знань.

2. Фундаментальні психологічні константи правового пізнання й функціонування права. Ці компоненти предмета юридичної психології, запропоновані дослідником, ми розуміємо як відносно стійкі категорії загальної теорії права та окремих галузей права, визнані правовою наукою та закріплені на нормативно-правовому рівні.

Окремо ми хотіли б звернути увагу на те, що, на наше переконання, юридична психологія більше фокусується на дослідженні поведінки, характерної для особи правопорушника, зокрема агресії як відхилення від норми, певного порушення правил сумісного існування людей, яке необхідно стримувати, приборкувати чи викорінювати [8, с. 39]. При цьому ми аж ніяк не применшуємо ролі законослухняної поведінки як складової предмета юридичної психології, зокрема поведінки жертви.

На основі проаналізованих вище поглядів нами було запропоноване авторське визначення юридичної психології, під якою ми розуміємо науку про психічний, емоційний, почуттєвий стан людини в аспекті її участі у правових відносинах як суб'єкта права, який реалізує відповідні права та виконує покладені на нього обов'язки та якому властиві значущі для психології та права особливості.

Під методом юридичної психології ми розуміємо систему спеціальних теоретичних і практичних засобів, способів та заходів, які дозволяють проаналізувати складові предмета юридичної психології, вивчити їхні закономірності та сформулювати на основі цього обґрунтовані висновки та наукові концепції.

На основі проаналізованих джерел і виробленого авторського підходу вважаємо, що предметом юридичної психології є:

1) особливості перебігу психічних процесів при вступі людини в суспільно-правові відносини відповідної галузевої належності та участі в них;

2) особливості впливу на емоційний та почуттєвий стан людини тих чи інших юридичних фактів та юридично значущих подій;

3) процес сприйняття людиною правової реальності, усвідомлення наданих їй прав та обов'язків, шляхів і порядку їх реалізації тощо;

4) організація людиною своєї поведінки як учасника суспільно-правових відносин.

На основі осмислених нами категорій, проаналізованих джерел, позицій провідних науковців у галузі можемо запропонувати перспективні напрями подальших досліджень у сфері проведеного нами дослідження:

1) переосмислення категоріального апарату юридичної психології в контексті новітніх цифрових, безпекових викликів, що постають перед українським суспільством;

2) проведення міждисциплінарних досліджень широкого кола проблем юридичної психології, що межують з іншими галузями знань;

3) новітнє осмислення питань трансперсональної психології, психології натовпу чи масової поведінки з урахуванням розвитку цифрових технологій, зокрема технологій з ознаками штучного інтелекту.