Методики корекції психомоторного розвитку дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру

Анотація

корекція психомоторний аутистичний розлад

У статті здійснено теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичних підходів і методик корекції психомоторного розвитку дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру (РАС).

Розкрито взаємозв'язок рухової діяльності аутистичних дітей з іншими видами діяльності - інтелектуальною, мовленнєвою й емоційною; систематизовано засоби, методи корекції рухової діяльності та поведінки даного контингенту дітей.

Теоретично обґрунтовано необхідність і важливість вирішення завдань корекції та розвитку рухової діяльності аутистичних дітей із врахуванням особливостей їхнього психофізичного розвитку. Встановлено, що для успішної корекції психомоторного розвитку, соціалізації дітей-аутистів, потрібна поступовість, наполегливість, співпраця з батьками, використання комплексного, корекційно-розвивального, сенсорно-перцептивного, еклектичного, поведінкового, варіативного й індивідуального підходів до кожної дитини -аутиста. З'ясовано, що до основних засобів корекції психомоторного розвитку дітей із РАС відносяться: рухливі та сенсорні ігри, імітаційні та гімнастичні вправи, вправи ЛФК, що спрямовані на розвиток великої та дрібної моторики, координаційних і силових здібностей, а також вправи на міжкульову взаємодію, плавання і масаж; до основних методів корекції психомоторного розвитку - метод раннього втручання, метод імітації, тандем-метод та ігровий метод.

Ключові слова: діти з розладами аутистичного спектру, особливості психомоторного розвитку, своєрідність адаптації аутистів до зовнішнього світу, раннє втручання, методики корекції психомоторного розвитку, засоби та методи корекції.

Annotation

Liakhova I.M., Baryshnikov A.O. Methods of correction of psychomotor development of preschool children with autism spectrum disorders. The article is based on the study of scientific and methodological literature, pedagogical observations and own experience of working with autistic children, theoretical analysis and generalization of scientific and methodological approaches and methods of correction of psychomotor development of preschool children with autism spectrum disorders, which manifest themselves in early childhood and are considered one of the most severe disorders of psychophysical development of this category of children, are carried out.

It is noted that the activities aimed at correcting psychomotor development are quite specific and diverse, have a certain evidence base and affect the process of socialization of autistic children. On this basis, the article reveals the relationship between the motor activity of autistic children and other types of activity - intellectual, speech and emotional; systematizes the means and methods of correction of motor activity and behavior of this contingent of children.

The necessity and importance of solving the problems of correction and development of motor activity of autistic children, taking into account the peculiarities of their psychophysical development, are theoretically substantiated. Based on the expe rience of researchers on this issue, the approaches, means and methods that should be taken into account when developing correctional programs for this contingent of children are identified.

It has been established that successful correction of psychomotor development and socialization of autistic children requires gradualness, perseverance, cooperation with parents, and the use of a comprehensive, correctional and developmental, sensory and perceptual, eclectic, behavioral, variable and individual approach to each autistic child. It has been found that the main means of correcting the psychomotor development of children with autism spectrum disorders include: outdoor and sensory games, imitati on and gymnastic exercises, exercise therapy exercises aimed at developing gross and fine motor skills, coordination and strength abilities, as well as exercises for intercortical interaction, swimming and massage; the main methods of correcting psychomotor development are the method of early intervention, the method of imitation, the tandem method and the game method.

Key words: children with autism spectrum disorders, peculiarities of psychomotor development, peculiarity of autistic people's adaptation to the outside world, early intervention, methods of psychomotor developme nt correction, means and methods of correction.

Постановка проблеми

За даними Центру контролю та попередження захворювань в США, що були отримані в 2014 році на вибірці 8-ми річних дітей, одна дитина із 68 має діагноз аутизму. Згідно статистичних даних спостерігається збільшення випадків захворювань на аутизм, оскільки цей показник збільшився на 30% у порівнянні з 2008 р. (1 із 88), на 60% - у 2006 р. (1 із 110), на 120% - у 2002-2000 рр. (1 із 1500) (Center for Disease Control) [5].

Сучасні дані також засвідчують про те, що кількість дітей-аутистів з кожним роком зростає. Відтак, питання навчання, виховання та соціалізації таких дітей є нагальною потребою сьогодення. Завдяки зміні ставлення суспільства до цього актуального питання, розробляються та широко впроваджуються в практику роботи реабілітаційні та корекційно-розвивальні програми, що базуються на сучасних методах корекції та передбачають: відпрацювання умінь і навичок імітації, поведінкових реакцій, розвиток психомоторної функції таких дітей та ін. Ціль корекції - соціалізація і подальша підтримка осіб з розладами спектру аутизму [3, 4].

Основні характерні особливості дітей із розладами аутистичного спектру полягають в обмеженні їхніх комунікативних навичок, труднощах із соціальною взаємодією, страху змін, відсутності емоційного контакту з людьми, нерозумінні емоцій інших людей і тому наданні переваги усамітненню [6].

Проблема аутизму висвітлювалася протягом багатьох років у науковій, в науково-методичній літературі з точки зору медицини, психології, педагогіки, фізичної культури і спорту. Доволі тривалий час це були переважно зарубіжні дослідження (H. Asperger, L. Bender, M. Bristol, S. Harris, B. Hermelin, L. Kanner etc.). Воднак, в останнє десятиріччя в Україні спостерігається значна зацікавленість цією проблемою з боку як науковців, так і практиків. (Т. Ілляшенко, С. Конопляста, К. Островська, М. Рождественська, М. Химко, Д. Шульженко) [1, 2].

Мета роботи - здійснення теоретичного аналізу методик корекційної роботи психомоторного розвитку дітей із розладами аутистичного спектру в умовах центру реабілітації.

Виклад основних результатів дослідження

Аутизм - порушення пов'язане з аномальним розвитком головного мозку людини, що обумовлене вродженими факторами (генетичні, епігенетичні) та факторами середовища. Незважаючи на це, дисфункції ділянок головного мозку та нервових сполучень між ними можуть нівелюватися завдяки компенсаторній активності мозку. Однак, компенсація не завжди може відбуватися в напрямку, що відповідає критеріям нормального розвитку дитини. Наприклад, при відсутності соціальної мотивації у дитини-аутиста спостерігається надмірна увага й інтерес до предметів навколишнього середовища, і свого роду «зациклення» на них, внаслідок чого страждає її соціальний розвиток [7].

Втім на сьогодні відбуваються позитивні зміни в діагностиці розладів аутистичного спектру й інтервенції (втручання). Завдяки проведеним дослідженням, починаючи вже з 6-12 місяців можна ідентифікувати дітей, які швидше за все отримають діагноз аутизму в майбутньому [8-10]. Із зазначеного вище, стає зрозумілим, що рання постановка діагнозу призводить до ранньої корекції. Отже, метод раннього втручання необхідно максимально задіяти при корекції психомоторних розладів у дітей - аутистів.

У випадку аутизму відзначається коло взаємопов'язаних характеристик, що ускладнюють контакт дитини з оточенням та їхній розвиток загалом. Передусім варто зазначити, що діти з розладами спектру аутизму мають особливу, надзвичайно вразливу систему сприймання, тож більшість сигналів із довкілля спричиняють їм дискомфорт (інколи біль) і навіть дезорієнтують їх. Захищаючись від надмірних і лякливих вражень, з якими вони не можуть упоратися, ці діти несвідомо формують «аутистичний» варіант механізму саморегуляції, що своєрідно адаптує їх до зовнішнього світу та виявляється в таких проявах як: 1) гіперфокус уваги (концентрація на певному фрагменті дійсності та нехтування іншими, при цьому спостерігається невбачання цього фрагменту у взаємозв'язку з іншими); 2) аутостимуляція (стереотипне повторення певних рухів, звуків, дій, що часто виникає в моменти збудження або перевтоми дитини); 3) тілесні блоки (локальна м'язова напруженість, яку людина несвідомо підтримує внаслідок дисгармонійного, часто стресового стану) [3, 4]. Названі захисні реакції дають змогу дітям з аутизмом керувати враженнями від довкілля, знижуючи інтенсивність випадкових сигналів, і зберігати відносну стабільність свого стану. Таким чином, дитина з аутизмом своєрідно бореться за власне виживання, зменш уючи інтенсивність зовнішніх стимулів і підтримуючи внутрішній комфорт, що позначається на всіх рівнях її розвитку.

Корекція психомоторного розвитку та реабілітація таких дітей повинна проводитись із урахуванням методичних принципів, до яких відносяться: прагнення до формування правильних рухових стереотипів; навчання й опанування моторних функцій і навичок самообслуговування через ігрову діяльність; складання реабілітаційних і корекційно -розвивальних програм на основі індивідуального підходу; узгодження темпу рухів і ступеня контролю за їх виконанням із максимально можливою активністю дитини; багаторазове повторювання та використання в щоденному житті моторних функцій, опанованих дитиною; обов'язкова і тісна співпраця з батьками [5].

Для корекційних і розвивальних програм, що охоплюють дітей із розладами аутистичного спектру, одним із найбільш ефективних засобів є фізичні вправи. Інтенсивні заняття фізичною культурою асоціюються у таких дітей зі зменшенням стереотипної поведінки (самостимуляції), гіперактивності, агресії, самоушкодженням, деструктивності. Інтенсивна програма фізичних навантажень передбачає не менше ніж 20-ти хвилинні заняття, 3-4 рази на тиждень. Багато аутистичних дітей, які ведуть пасивний спосіб життя, швидко набирають вагу, що тягне за собою інші проблеми, які пов'язані зі здоров'ям і руховою діяльністю. Навіть при відсутності очевидних психомоторних порушень аутистичній дитині необхідним є певне фізичне навантаження для підтримки психофізичного тонусу, нормального розвитку м'язової й опорно-рухової системи та зняття психоемоційної напруги [7].

У адаптивній фізичній культурі і спорті, а також і у фізичній терапії з дітьми -аутистами дошкільного та переддошкільного віку використовують частіше за все ігровий метод. Вважається, що рухливі ігри є найбільш вдалим засобом корекції наслідків аутистичного дефекту. Заняття розрізняють за загальною та тренувальною специфікою, що проводяться як в індивідуальній, так і в мало-груповій формах. Обов'язковими для дітей зі спектром аутизму вважаються вправи для великої та дрібної моторики, а також вправи на рівновагу, на міжкульову взаємодію, вправи на розвиток координаційних і силових здібностей. Крім того, корисним для дітей з аутизмом є плавання, тому що під час таких занять зміцнюються всі основні групи м'язів, збільшується рухливість суглобів. Діти з аутизмом стають більш витривалими, гнучкими, позбавляються від напруги та стресу, поліпшують свій психоемоційний стан і завдяки контакту з водою заряджаються позитивною енергією.

При аутизмі також показаний загальний масаж, який є одним із засобів адаптивного фізичного виховання. Однак, варто зазначити, що використання простирадл і ароматичних олій може дратівливо діяти на таких дітей. Масаж при аутизмі краще починати в положенні лежачи на животі, дозволивши при цьому дитині залишатися повністю одягненою. Робити його слід обережно (спочатку тільки руки) з прийнятною для дитини швидкістю. Масаж призначається таким дітям для розслаблення, заспокоєння та для їхнього звикання до дотиків із боку фахівців. Необхідно наголосити на тому, що методика масажу повинна підбиратися індивідуально для кожної дитини.

Діти з розладами аутистичного спектра характеризуються збідненою імітаційною поведінкою. Дослідження показують, що вони проявляють більш виражений рівень відставання у імітації рухів, ніж діти із затримкою психічного розвитку [7].

Втім, імітація є однією із найбільш базових форм соціальної взаємодії дитини з оточуючими. В зв'язку з тим, що аутистичні діти характеризуються труднощами в соціальному розвитку, стає очевидною необхідність орієнтації в процесі психолого-педагогічної роботи на найбільш базові форми соціальної поведінки. Зміни імітаційних здібностей таких людей пов'язані з поліпшенням соціально-комунікативних навичок, мовлення, гри, спільної уваги. Тобто, через розвиток імітації можна покращити інші проблемні аспекти розвитку. Таким чином, розвиток імітаційних здібностей у аутистичної дитини повинен тягнути за собою розвиток її соціальної та моторної сфери [5].

Висновки

Сучасний етап розвитку загальної психо-корекційної роботи з дітьми, які мають розлади аутистичного спектру, характеризується посиленою увагою до поглибленого вивчення особливостей їхнього психічного розвитку, когнітивних і рухових можливостей, виявлення особливостей формування пізнавальних, психічних функцій, соціальних відносин, комунікативної поведінки, розвитку емоційно-вольової сфери, що має велике науково-практичне значення.

До основних засобів корекції психомоторного розвитку дітей з розладами спектру аутизму, якими користуються фахівці в Україні та за кордоном, варто віднести такі як: рухливі (сюжетні та безсюжетні) та сенсорні ігри, імітаційні та гімнастичн і вправи, вправи ЛФК, що спрямовані на розвиток великої та дрібної моторики, координаційних (вправи на формування рівноваги, орієнтування в просторі, відчуття ритму, плавності рухів, довільного розслаблення м'язів і узгодження рухів різних ланок тіла; вправи на міжкульову взаємодію) і силових здібностей, плавання і масаж; до основних методів корекції психомоторного розвитку - метод раннього втручання, метод імітації, тандем-метод, ігровий, індивідуальний та ін., які слід розглядати як важливі елементи їхнього розвитку. Втім, неможливо однозначно, сказати яка методика виявиться кращою, оскільки проблема аутизму є багатогранною, а відтак не можна з точністю передбачити реакцію кожної окремої аутистичної дитини на той чи інший засіб або метод терапії чи адаптивного фізичного виховання.

Спираючись на теоретичні й експериментальні данні багатьох науковців-дослідників щодо розвитку дітей з розладами спектру аутизму, та, маючи власний досвід із цього питання, можна з упевненістю наголосити на тому, що для успішної корекції психомоторного розвитку, а також соціалізації даної категорії осіб, потрібна поступовість, систематичність, наполегливість, співпраця з батьками, використання комплексного, корекційно-розвивального, сенсорно-перцептивного, еклектичного, поведінкового, варіативного й індивідуального підходів до кожної дитини -аутиста.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розробленні авторської методики корекції психомоторного розвитку дітей з розладами спектру аутизму віком 4-6 років та проведення педагогічного експерименту для її наукового обґрунтування.

Література

References