Вікова динаміка ставлення до хвороби у дітей хворих на епілепсію

Размещено на http://allbest.ru

Прикарпатський національний університет, імені Василя Стефаника

Вікова динаміка ставлення до хвороби у дітей хворих на епілепсію

Гасюк Мирослава Богданівна кандидат психологічних наук,

професор кафедри клінічної та реабілітаційної психології,

Дзюбинська Марія Ярославівна кандидат психологічних наук,

асистент кафедри психології розвитку

м. Івано-Франківськ

Анотація

Успішного лікування не можливо досягнути без врахування індивідуальних особливостей особистості. Ставлення до хвороби визначає поведінку людини у лікувальному процесі та впливає на успіх лікування.

Особливістю епілепсії в дітей, порівняно з іншими хронічними захворюваннями, є те, що вона негативно впливає на соціальне життя, обмежує поле діяльності, накладає відбиток на сферу взаємин. Діти, хворі на епілепсію, зіштовхуються з багатьма психосоціальними проблемами, що визначають їх ставлення до навколишньої дійсності та самих себе, в тому числі і ставлення до свого здоров'я.

Важке хронічне соматичне захворювання суттєво змінює, перш за все, всю соціальну ситуацію розвитку людини, змінює рівень психологічних можливостей, веде до обмеження кола контактів та обмеження діяльності в цілому. Воно, також, змінює об'єктивне місце, яке займає людина у житті, і тим самим порушує її «внутрішню позицію» [1].

Ставлення до хвороби характеризується поняттям «внутрішня картина здоров'я» (ВКЗ). Формування ВКЗ починається з ранніх етапів онтогенетичного розвитку дитини в ході її соціалізації. Нами підтверджено можливості корекції ВКЗ хворих дітей.

Врахування чинників розвитку внутрішньої картини здоров'я в контексті вікових особливостей особистості виступає необхідною умовою надання ефективної психологічної допомоги дітям, хворим на епілепсію. В той же час вважаємо, що необхідно дослідити особливості вікової динаміки ставлення до хвороби дітей, які страждають на епілепсію.

Актуальність та важливість дослідження суб'єктивного сприймання хвороби дітьми, які страждають на епілепсію на різних вікових етапах розвитку доводить те, що одним з найбільш поширених в останні роки неврологічних розладів, що проявляються здебільшого у дитячому віці є епілепсія [6].

Ключові слова: діти хворі на епілепсію, епілепсія, ставлення до хвороби, типи ставлення до хвороби, внутрішня картина здоров'я, вікові особливості.

Abstract

Age dynamics of treating the disease for children with epilepsy

Hasyuk Myroslava Bohdanivna Candidate of Psychological Iciences, Associate Professor, Head of the Department of Clinical and Rehabilitation Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National university, Ivano-Frankivsk

Dzyubynska Maria Yaroslavivna Candidate of Psychological Iciences, Assistant of Department Developmental Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National university, Ivano-Frankivsk

It's impossible to be succeeded in curing without bearing a patient's individuality. Threating the disease identifies the patient's behavior when being cured and affects its success. A feature of epilepsy in children, in comparison with other chronic diseases, is that it negatively affects social life, limits the field of activity, leaves an imprint on the sphere of relationships. Children with epilepsy face many psychosocial problems that determine their attitude to the surrounding reality and themselves, including their attitude to their health.

A severe chronic somatic disease dramatically changes, first all social status of personal development, then changes the level of psychological possibilities and leads to limited communicative surrounding and activity in general. It can also change the objective position taken by that person in his/her life, and meanwhile destroys the inner position.

Treating the disease can be characterized by the concept of “internal health picture” (IHP). Forming IHP starts from the early ontogenetic development of the child in the course of his/her socialization. We have proved the possibilities to correct IHP of the sick children.

Taking into account the factors of the development of the internal picture of health in the context of the age characteristics of the individual is a necessary condition for providing effective psychological assistance to children with epilepsy. At the same time we consider the necessity to research the features of age dynamics of treating the disease for children with epilepsy. Being actual and important researching subjective perception of disease by the children with epilepsy in different periods of its development proves the fact that epilepsy has recently appeared to be one of the most spread neurological disorders mostly at early.

Keywords: children with epilepsy, epilepsy, treating the disease, types of treating the disease, internal health picture, age features.

Вступ

Постановка проблеми. Епілепсія є однією з найпоширеніших хвороб центральної нервової системи. В Україні, за останніми даними, налічується близько 100 000 хворих на епілепсію [5]. Зважаючи на те, що велика частина з них - це діти, проблеми їх психологічної реабілітації та адаптації в соціумі є сьогодні надзвичайно актуальними.

Особливістю епілепсії в дітей, порівняно з іншими хронічними захворюваннями, є те, що вона негативно впливає на соціальне життя, обмежує поле діяльності, накладає відбиток на сферу взаємин. Діти, хворі на епілепсію, зіштовхуються з багатьма психосоціальними проблемами, що визначають їх ставлення до навколишньої дійсності та самих себе, в тому числі і ставлення до свого здоров'я.

Ставлення дитини до своєї хвороби є важливим у протистоянні соціальній стигмі, яка часто пов'язана з епілепсією. Дослідження допомагають зрозуміти, як формується ставлення до епілепсії, що можна вести до розробки програм з інформування та освіти. Також епілепсія може викликати емоційний стрес, тривожність, депресію та інші психологічні розлади у дітей на різних етапах дорослішання. Знання про суб'єктивне ставлення до здоров'я допоможе у розробці ефективних психотерапевтичних підходів.

Розуміння того, як дитина адаптується до хвороби, є ключовим для розробки індивідуалізованих планів психологічної підтримки, що сприяє кращій адаптації та якості життя. Суб'єктивні оцінки здоров'я значною мірою впливають на поведінку хворого в лікувальному процесі. Ставлення до здоров'я, що полягає в усвідомленні його цінності та активно-позитивному прагненні до його поліпшення, виражається через психологічний феномен - внутрішню картину здоров'я (ВКЗ) [3]. Врахування чинників розвитку внутрішньої картини здоров'я в контексті вікових особливостей особистості виступає необхідною умовою надання ефективної психологічної допомоги дітям, хворим на епілепсію. Дослідження допоможе зрозуміти, які зміни ставлення до здоров'я відбуваються в різних стадіях дитинства та підліткового віку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему ставлення до хвороби та формування внутрішньої картини здоров'я досліджували такі українськими учені як А. Ковальчук, І. Коцан, О. Лісова, М. Мушкевич, М. Пустовойт, Н. Тараненко та інші. Проте більшість робіт цих авторів присвячено вивченню внутрішньої картини здоров'я дорослих осіб, тому дослідження динаміки розвитку ставлення до хвороби дітей і підлітків, а особливо тих, хто страждає на епілепсію, є надзвичайно актуальними для сучасної науки.

Мета статті - дослідження вікової динаміки типів ставлення до хвороби дітей, які страждають епілепсією.

Виклад основного матеріалу

Аналіз основних підходів до вивчення ставлення до хвороби доводить, що вона формується у процесі розвитку особистості й зумовлюється психологічними особливостями кожного вікового періоду, станом здоров'я та впливом оточення.

Основними чинниками, які визначають тип ставлення до хвороби у дітей з епілепсією є:

- сукупність уявлень, думок, знання про хворобу;

- відчуття та переживання всієї ситуації пов'язаної із хворобою;

- реакція на погіршення здоров'я, конкретні дії та стратегії поведінки.

Вони представлені у когнітивному, емоційному та поведінковому компонентах внутрішньої картини хвороби [1]. Для дослідження вікової динаміки ставлення до хвороби у дітей з епілепсією ми провели опитування на базі неврологічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні. У дослідженні взяли участь 45 дітей з віковим діапазоном від 7 до 18 років, які мають діагноз епілепсія. Випробовувані були розділені на три групи (по 15 осіб) за віковими періодами психічного розвитку в дитинстві:

1) молодший шкільний вік (7 - 10 років);

2) підлітковий вік (11 -14 років);

3) рання юність (15-17 років).

У нашому дослідженні важливим є визначення типу особистісної реакції дітей на епілепсію і для цього ми використали методику Лобі. Додатковим методами виступили складання розповідей про хворобу та здоров'я. Доповнення діагностики типів ставлення до хвороби здійснювалося нами шляхом розпитування хворого, спостереження за його поведінкою, збором відомостей від рідних та медичного персоналу. В результаті проведення дослідження ми отримали наступні дані. Серед дітей молодшого шкільного віку, які страждають на епілепсію переважають егоцентричний (40%) та іпохондричний (33,3%) типи реагування на хворобу, також у 20% дітей даної групи ми виявили сенситивний тип.

Егоцентричний тип реагування інколи називають істеричним, бо основним мотивом поведінки людини стає притягнення до своєї персони уваги оточуючих. Він характеризується «зануренням у хворобу» дітей молодшого шкільного віку. Досліджувані, яким притаманний даний тип реагування на епілепсію, виставляють напоказ близьким і оточуючим свої страждання та переживання з метою повністю оволодіти їх увагою. Вимагання виключної турботи до себе пов'язане, на нашу думку, з тим що тільки 58,3% дітей молодшого шкільного віку хворих на епілепсію вважають себе відповідальними за збереження та зміцнення свого здоров'я.Досліджувані даної вікової групи (7-10 років) мають тісний емоційний зв'язок з батьками або людьми, які їх замінюють, вони занурені в ці почуття і ще не вміють рефлексувати. Тому, на нашу думку, молодші школярі вважають, що за їх здоров'я відповідають в основному близькі люди. Тип ставлення до хвороби дітей молодшого шкільного віку залежить від поведінки батьків, їх знання, розуміння та реагування на прояви епілепсії. Особливості сімейного виховання значною мірою визначають ставлення дітей до свого здоров'я. До дев'ятирічного віку діти практично повністю копіюють ставлення близьких дорослих до свого захворювання. Батькам хворих дітей найчастіше притаманні такі реакції як занепокоєння, заклопотаність, страх за дитину. Природно, що вони бережуть дітей і бояться за них. нервовий віковий дитинство епілепсія

Проблемою це стає лише в тому випадку, якщо ці страхи перебільшені, якщо батьки надають захворюванню надто великого значення [1]. Результатом надмірної уваги до хвороби дитини зі сторони її найближчого оточення є іпохондричний тип реагування на епілепсію у дітей молодшого шкільного віку. Для нього характерні зосередженість на суб'єктивних хворобливих та інших неприємних відчуттях, прагненням постійно розповідати про них оточуючим людям. Вважається, що особи з іпохондричним типом реагування схильні до егоцентризму. Вони часто звертають увагу співбесідника на незвичність і тяжкість хворобливих ознак. При такому типі реагування з'являється схильність до деталізації свого самопочуття при описуванні його лікарям та іншим слухачам. Більшість дітей молодшого шкільного віку охоче відповідають на запитання про те що з ними відбувається під час епілептичних приступів, яскраво описують свої відчуття та поведінку, особливо детально вони розказують про перший випадок. Головними героями придуманих історій про здоров'я здебільшого є самі діти.

Психологічні особливості епілепсії полягають у непередбачуваності епілептичних приступів та їх виражених проявах, які створюють нерозуміння і негативні реакції зі сторони близького оточення хворої дитини [2]. Більшість дітей молодшого шкільного віку переживають через негативне враження, яке виникає в оточення через епілептичні приступи, що призводить до сенситивного типу сприймання своєї хвороби. Таке ставлення до епілепсії виражається через побоювання, що оточуючі стануть уникати, вважати неповноцінним, зневажливо ставитися, розпускати плітки або негативні відомості про причину й природу хвороби; страх стати тягарем для близьких через хворобу й недоброзичливе ставлення з їх сторони в зв'язку з цим.

В основі сенситивного ставлення до хвороби є рефлексивний стиль мислення, орієнтація на погляди й оцінку оточуючих людей. У зв'язку з цим суттєвими стають не особисті хворобливі або неприємні відчуття внаслідок хвороби, а реакції зі сторони референтної групи. Перехід до підліткового віку дітей хворих на епілепсію характеризується глибокими змінами умов, які впливають на розвиток особистості. Організм дитини починає швидко перебудовуватися і перетворюватися в організм дорослої людини. Підліток починає відчувати себе дорослим і хоче, щоб навколишні визнавали його самостійність і значимість. В результаті нашого дослідження ми визначили що саме в підлітковому віці найбільше виражений специфічний мотив який називається «воля до здоров'я». Таке ставлення виникає якщо здоров'я займає першу позицію в системі цінностей людини [4]. Це пояснюється бажанням самореалізації в майбутньому, що можливе тільки за наявності здоров'я. Зміни тіла, які починаються в підлітковому періоді впливають на емоційне самопочуття підлітків. Незадоволеність своїм тілесним образом «Я» часто може призвести до різних афективних реакцій, таких як депресивний фон настрою, іпохондрії, фобії, емоційна ізоляція, фрустрованість, агресивність [1]. Наявність хронічного захворювання негативно позначається на формуванні образу «Я» у підлітковому віці. Даний віковий період характеризується особливою увагою дитини до власних недоліків, тому наявність епілепсії та її усвідомлення призводить до вимогливості, роздратування та дратівливості.

Через це, на нашу думку, у 40% дітей підліткового віку хворих на епілепсію спостерігається неврастенічний тип реагування на хворобу. Така реакція є неспецифічною відповіддю організму й особистості на захворювання, що проявляється у роздратування, яке охоплює як фізичні явища (яскраве світло, сильні звуки, різкі запахи), так і ставлення оточуючих людей. Діти з цим типом реакції на епілепсію схильні до спалахів гніву, якщо їх очікування відносно поведінки оточуючих людей не виправдовується.

Для неврастенічного типу характерні різка зміна настроїв і переживань, підвищена збудливість, імпульсивність, надзвичайно великий діапазон полярних почуттів які притаманні дітям підліткового віку. Він може відображатися у «дратівливій слабкості».

Наявність у підлітків хворих на епілепсію неврастенічного ставлення до хвороби підтверджують результати нашого опитування:

- 26,67% досліджуваних вважають, що епілептичний приступ у них настає після того як їх «хтось рознервує»;

- 20% досліджуваних вказують, що будуть здоровими коли «не будуть нервуватися».

Разом із самопізнанням та пошуком свого «Я» підлітків починають цікавити і причини погіршення їхнього здоров'я, а саме що послугувало появі епілепсії. Однією із причин хвороби 20% досліджуваних вважають «чийсь злий намір», така реакція на погіршення свого здоров'я виражається у паранояльному типі ставлення до епілепсії.

Паранояльний тип реагування відображає світоглядну позицію підлітка, який бачить таємний смисл його хвороби й причини її виникнення. Такі досліджувані впевнені у тому, що хвороба є результатом якогось злого наміру, вони приписують можливі ускладнення лікування або побічну дію ліків халатності або злому наміру лікарів та медичному персоналу [1].

Цікавим у нашому дослідженні є той факт, що у випадках, де діти вважали причиною виникнення епілепсії помилку лікарів таких же поглядів дотримувалися і їхні батьки, що підтверджує вплив думки батьків на формування типу ставлення до хвороби дітей з епілепсію. З віком відсоток дітей хворих на епілепсію, яким притаманний паранояльний тип реагування на хворобу зменшується і у період ранньої юності становить 13, 33 %. При переході від підліткового до юнацького віку самопізнання молодої людини втрачає свою емоційну напруженість та існує вже на спокійному емоційному тлі. Якщо підліток може приховувати свої переживання під особистою байдужістю, то юнак вміє не тільки приховувати почуття, але і маскувати їх під іронічним сміхом, удаваною веселістю.

У ранньому юнацькому віці завершується формування складної системи соціальних установок. Однак період ранньої юності характеризується великими протиріччями, внутрішньою неузгодженістю і мінливістю багатьох соціальних установок. Протиріччя проявляються і в ставленні досліджуваних до своєї хвороби, так у 40% досліджуваних юнацького віку переважає ейфорійний, а у 20% апатичний типи ставлення до епілепсії, що корелює із складністю захворювання. Не зважаючи на те, що із віком хворі діти більше розуміють особливості епілепсії, у ставлення до лікування та підтриманні свого здоров'я вони проявляють все менший інтерес. Тільки 53,33% досліджуваних періоду ранньої юності чітко виконують рецепти та призначення лікарів. Легковажне ставлення до хвороби та лікування, необґрунтовано підвищений настрій призводять до того, що діти хворі на епілепсію із легкістю порушують режим, хоч ці порушення можуть несприятливо позначитися на перебігу хвороби. Досліджуваним з ейфорійним типом притаманне бажання отримати від життя все, не дивлячись на хворобу. Така поведінка у осіб раннього юнацького віку я може мати захисний характер або відображати характерологічні особливості.

Епілепсія, як і будь-яке інше хронічне захворювання потребує постійного лікування, яке часто не дає бажаних результатів, тому чим старші стають діти тим більше вони зневірюються у своєму видужанні. Втрата віри у позитивний результат лікування та втома можуть привести до апатичного типу реагування на епілепсію, який виражається у повній байдужість до своєї долі, до виходу з хвороби, до результатів лікування. Досліджувані з таким типом втрачають інтерес до всього, що раніше хвилювало і при настирливому спонуканню зі сторони пасивно підкорюються процедурам та лікуванню [1].

Висновки

Суб'єктивні реакції на хворобу дітей, які страждають епілепсією залежать від ставлення до хвороби у їхніх сім'ях та референтних групах. Визначальний вплив на ставлення до епілепсії мають вікові особливості розвитку емоційної сфери хворих дітей.

У молодшому шкільному віці ставлення до хвороби дітей, які страждають на епілепсію значною мірою залежить від ставлення до хвороби їх найближчого оточення. Діти знаходяться у великій емоційній залежності від своїх батьків, тому психологічна допомога повинна бути спрямована на зменшення страху, зниження чутливості та зміні зосередженості з неприємних відчуттів на ресурсах як у дітей хворих на епілепсію так і у їхніх батьків. Зміни, які відбуваються у період статевого дозрівання відображаються на сприйманні підлітками, які страждають епілепсією, себе та стану свого здоров'я. Це знаходить відображення у поведінці за типом «дратівливої слабкості» та схильності шукати причини погіршення здоров'я у зовнішніх чинниках.

Досліджувані періоду ранньої юності уже мають чіткі уявлення про причини та ознаки погіршення здоров'я, тому їх ставлення до хвороби зумовлене більше власною внутрішньою позицією ніж зовнішніми чинниками. Розбіжність їх поглядів з думками інших людей призводить до протиріч, результатом яких є ейфорійний та апатичний типи ставлення до хвороби. Для покращення суб'єктивного сприйняття хвороби та підвищення компетенції щодо зміцнення здоров'я потрібно здійснювати психологічну допомогу сім'ям, які виховують дітей з епілепсією. Тому подальшу перспективу досліджень ми вбачаємо у створені програми психологічного супроводу таких сімей.

Література

1. Дзюбинська М. Я. Вікова динаміка розвитку внутрішньої картини здоров'я дітей, хворих на епілепсію : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Дзюбинська Марія Ярославівна. -- Івано-Франківськ, 2018. -- 189 с.

2. Дзюбинська М. Я. Формування внутрішньої картини здоров'я у дітей хворих на епілепсію // Актуальні проблеми психології: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. №15 2015, с. 127-135.

3. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., М. І. Мушкевич Психологія здоров'я людини /За ред.

І.Я. Коцана. Луцьк: РВВ Вежа Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. - 430 с. Лісова О.С. Психологічні особливості внутрішньої картини здоров'я осіб з виразковою хворобою: автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.04 / Харк. мед. акад. післядиплом. освіти. Харків, 2008. 20 с.

4. Лісова О.С. Психологічні особливості внутрішньої картини здоров'я осіб з виразковою хворобою: автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.04 / Харк. мед. акад. післядиплом. освіти. Харків, 2008. 20 с.

5. Музичук , Г. О. Якість життя пацієнтів з фармакорезістентною епілепсією. Collection of Scientific Papers «ЛОГОЕ», (August 18, 2023; Cambridge, UK), 244-245. https://doi.org/10.36074/logos-18.08.2023.69

6. Jonsson, P. & Eeg-Olofsson, O. 10-Year outcome of childhood epilepsy in wellfunctioning children and adolescents. Europen Journal Paediatric Neurology. (Mar, 2011) doi:10.1016/j.ejpn.2011.02.002

References

1. Dziubynska M. Ya. Vikova dynamika rozvytku vnutrishnoi kartyny zdorovia ditei, khvorykh na epilepsiiu : dys. ... kand. psykhol. nauk : 19.00.07 / Dziubynska Madia Yaroslavivna. -- Ivano-Frankivsk, 2018. -- 189 s.

2. Dziubynska M. Ya. Formuvannia vnutrishnoi kartyny zdorovia u ditei khvorykh na epilepsiiu // Aktualni problemy psykholohii: Psykholohiia osobystosti. Psykholohichna dopomoha osobystosti: zb. nauk. prats Instytutu psykholohii imeni H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy. №15 2015, s. 127-135.

3. Kotsan I. Ya., Lozhkin H. V., M. I. Mushkevych Psykholohiia zdorovia liudyny /Za red. I. Ya. Kotsana. Lutsk: RVV Vezha Volyn. nats. un-tu im. Lesi Ukrainky, 2011. - 430 s. Lisova O.S. Psykholohichni osoblyvosti vnutrishnoi kartyny zdorovia osib z vyrazkovoiu khvoroboiu: avtoref. dys. kand. psykholoh. nauk: 19.00.04 / Khark. med. akad. pisliadyplom. osvity. Kharkiv, 2008. 20 s.

4. Lisova O.S. Psykholohichni osoblyvosti vnutrishnoi kartyny zdorovia osib z vyrazkovoiu khvoroboiu: avtoref. dys. kand. psykholoh. nauk: 19.00.04 / Khark. med. akad. pisliadyplom. osvity. Kharkiv, 2008. 20 s.

5. Muzychuk , H. O. Yakist zhyttia patsiientiv z farmakorezistentnoiu epilepsiieiu. Collection of Scientific Papers «АОНОЕ», (August 18, 2023; Cambridge, UK), 244-245. https://doi.org/10.36074/logos-18.08.2023.69

6. Jonsson, P. & Eeg-Olofsson, O. 10-Year outcome of childhood epilepsy in wellfunctioning children and adolescents. Europen Journal Paediatric Neurology. (Mar, 2011) doi:10.1016/j.ejpn.2011.02.002.

Размещено на Allbest.ru