Методологічне дослідження впливу суб’єктивних факторів на успішність оперативних дій бійців тероборони в контексті захисту прав людини на життя та охорону здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічне дослідження впливу суб'єктивних факторів на успішність оперативних дій бійців тероборони в контексті захисту прав людини на життя та охорону здоров'я

Сова Маргарита

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психології, педагогіки та соціології Державного податкового університету м. Ірпінь, Україна

Анотація

Abstract

SOVA Marharyta

Doctor of Pedagogic, Professor of the Department of Psychology, Pedagogy and Sociology of the State Tax University Irpin, Ukraine

DIENIZHNA Svitlana

PhD in Pedagogic, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology, Pedagogy and Sociology of the State Tax University Irpin, Ukraine

The operational actions of territorial defense fighters during martial law are associated with a risk to their own life and health, and also involve a high degree of responsibility for the lives of people suffering from Russia's military invasion. The success of their defensive, operational, and rescue actions depends to some extent on the outcome of countering military aggression. In this regard, the study of the influence of subjective factors on the success of the operational actions of territorial harrow fighters acquires special relevance and requires in-depth study. The relevance of the research problem is due to the need to implement the legally established human rights to life and health care during martial law, as well as to identify the influence of subjective factors on the success of operational actions of defenders of the Motherland. The purpose of the article is a methodological study of the influence of subjective factors on the success of operational actions of territorial defense fighters in the context of the protection of human rights to life and health. The research methodology consists of a set of methods (descriptive, inductive, deductive, analytical, evaluative, correlational, methods of mathematical statistics) and diagnostic methods necessary for the realization of the scientific goal. The study of the influence of subjective factors on the success of operational actions of defenders was carried out using the following methods: "Social- psychological adaptation" by K. Rogers and R. Diamond; "Diagnosis of emotional burnout" V. V. Boyka, "Questionnaire for identifying risk propensity" by H. Schubert, "Scale of psychological well-being" by K. Riff. "Viability test" S. Muddy. The scientific novelty of the research lies in the fact that for the first time the influence of subjective factors on the success of the operational actions of the participants of the territorial defense in the context of the protection of human rights to life and health care has been theoretically substantiated and empirically proven; criteria for the success of operational actions are defined, according to which a set of diagnostic research methods aimed at achieving the set goal is proposed; a correlational analysis of the subjective factors of the success of the operational actions of the soldiers of the territorial defense was carried out; the priority directions for improvement of psychological service programs during martial law are outlined. The results of the study indicate a downward trend in the indicators of the internal and external evaluation of the success of combat operations of the participants of the territorial defense, which decreases from the group of respondents with a high level to the group with a low level, as well as in the indicators of socio-psychological adaptation to extreme conditions of operational activity, propensity to risk, psychological well-being and vitality. Indicators of emotional burnout, on the contrary, have upward dynamics and grow from a group with a high level of success to a group with a low level of success. The results of the diagnostic examination indicate the need for timely detection of negative consequences of the mental health of soldiers, obtaining objective data for a short period of diagnostic examination, on the basis of which the specifics of measures are determined that ensure the improvement of the vitality and working capacity of soldiers of the Armed Forces of Ukraine, the success of their operational actions in the conditions martial law. Conclusions. The use of the proposed methodological toolkit made it possible to comprehensively examine the state of mental health of territorial defense fighters, to reveal the influence of subjective factors (adaptability to extreme conditions of operational activity, emotional stability, propensity to risk, psychological well-being, vitality) on the effectiveness of operational actions of defenders in dangerous conditions armed conflict. Regular preventive, advisory and corrective measures aimed at monitoring the health of defenders will contribute to the realization of their rights to health care. The practical significance of the results of the conducted methodological research is that the obtained empirical data on the influence of the considered subjective factors on the success of the operational activities of the fighters can serve as concrete guidelines for improving programs for the implementation of human rights to life and health protection during martial law, the organization of preventive and advisory measures that contribute to increasing the effectiveness of the military actions of the defenders of the Motherland

Keywords: right to life; right to health care; territorial defense fighters; subjective factors of success of operational actions

Вступ

Водночас невід'ємною складовою життєдіяльності людей є право на охорону здоров'я, яке міститься в нормативно-правових документах державного (ст. 3, 49 Конституції України) та міжнародного рівнів, а саме: у документах Організації Об'єднаних Націй і її спеціалізованих установ - статутах (Конституції) Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної організації праці, Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни .

З огляду на загрози життю та здоров'ю під час війни, поглибленого обґрунтованого аналізу потребує дотримання цих прав захисниками Батьківщини, які в боротьбі з воєнним злочином виявляють мужність, стійкість і незламність. У цей складний для країни час на допомогу населенню прийшли фахівці різних професій - лікарі та психологи, водії та пожежники, інженери й техніки, соціальні працівники та волонтери.

Бійці Сил територіальної оборони (ТрО) спільно з рухом опору української громади допомагають і військовослужбовцям, і лікарям, і постраждалим, ризикуючи власним життям та щодня наражаючи себе на небезпеку.

Бойові дії учасників ТрО пов'язані з використанням зброї, спеціальної техніки, військово- технічних засобів, постійною готовністю до виїздів на оперативні завдання, прийняттям рішень в екстремальних ситуаціях, що, відповідно, супроводжується значними фізичними та психологічними навантаженнями.

Цілодобові чергування також є порушенням нормального режиму життєдіяльності людини, що може стати причиною не лише стомлення, а й різних психічних захворювань і розвитку психоло-гічних аномалій, патологічних процесів.

Певна річ, екстремальний режим роботи в небезпечних умовах, пов'язаний зі значними фізичними та нервово-психічними навантаженнями, впливає на зміни у функціонуванні організму, зумовлює прояви негативних психічних станів, що, відповідно, спричиняє зниження готовності до бойового реагування, втрату працездатності захисників, зниження продуктивності їхньої діяльності й успішності виконаних оперативних завдань. Такі наслідки слід ураховувати під час організації антивоєнної діяльності бійців територіальної оборони, що пов'язані з ризиком для їхнього життя та здоров'я. Отже, наразі актуальними є питання боротьби людей за право на життя та захист громадян від злочинних посягань терористичного характеру, які вчиняються на теренах нашої держави із застосуванням військової зброї та супроводжуються жертвами серед населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що в сучасному науковому дискурсі феномен «право людини», зокрема право людини на життя та охорону здоров'я, отримало статус інтегрального напряму правничого дослідження, до якого доєднались інші наукові складові, котрі спільно становлять систему прав людини та громадянина.

Щодо розуміння прав людини на життя постійно триває жвава міжнародна дискусія. Представники різних методологічних підходів обстоюють різні тлумачення прав людини на життя. Відповідно, існують численні виміри проблеми права людини на життя, які стосуються різних сфер суспільного життя - мораль, ідеологія, світогляд, релігія, філософія, соціологія, психологія, культура, антропологія. Так, прихильники класичного природного права дотримуються розуміння прав на життя як невід'ємного атрибута кожної людини, який належить їй від народження, зокрема природні, невідчужувані та священні імперативи (V^hlovska, & Demydenko, 2009, p. 46; Thebenko, 2015, p. 162).

Згідно з позицією юридичного позитивізму (нормативного) право людини на життя тлумачать як юридично гарантовані можливості використовувати соціальні блага, як офіційний критерій можливої поведінки людини в державно-організованому суспільстві (Hladun, 1994, p. 48; Stadmk, & Bondar, 2019, p. 4).

Адепти соціологічного позитивізму до осмислення феномена «право людини на життя» розглядають його як соціально-природну потребу індивіда та його інтереси, що існують і здійсню-ються в соціумі за допомогою природного модусу. Як зазначає П. Рабінович, «основоположні права людини є певними можливостями людини, які доконечні для задоволення потреб існування та її розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно обумовлюються досягнутим рівнем розвитку суспільства та забезпечені обов'язками інших суб'єктів» (Rabmvych, 2015, p. 12).

У науковому дискурсі існують різні методологічні погляди на взаємовідношення між захистом міжнародного права людини та міжнародного гуманітарного права людини на життя під час збройного конфлікту. Варті уваги конкурентний, інтеграційний і комплементарний методологічні підходи щодо співвідношення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.

На думку представників конкурентного підходу (наприклад Г. Мейровіц), які акцентують на співвідношенні міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, ці права не можуть діяти одночасно через специфіку їхнього характеру та розвитку. Автори обґрунтовують свою позицію тим, що під час збройного конфлікту міжнародне гуманітарне право повною мірою витісняє міжнародне право прав людини тому, що перше є lex specialis щодо останнього (BakaHnska et al., 2017; Stepaniuk, 2021).

Прихильники інтеграційного підходу Б. Шефер (В. Schaefer), Ж. Пікте (J. Pictet)) аргументують свою позицію тим, що зазначені міжнародні права можна поєднати в одне ціле та розглядати як єдине поняття - «гуманітарне право» або «право прав людини» (Schaefer, 2006; Pictet, 1975).

Однак військові дії показали суперечливість таких суджень відповідно до реального факту, коли російським агресорам віддали наказ вбивати полонених у с. Попасна Луганської області або спричинити підпал полонених «азовців» у с. Оленівка Донецької області.

Прибічники комплементарного підходу вважають, що норми міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини мають бути частково взаємоузгодженими та доповнювати одна одну. Цей підхід закріплено в практиці міжнародних організацій, зокрема в резолюціях і рішеннях Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Комісії ООН з прав людини, у яких зазначено про необхідність дотримання під час військових конфліктів вказаних прав. З огляду на це можна твердити, що замах на життя або позбавлення життя в умовах збройного конфлікту є одночасним порушенням норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.

Урегулювання розглянутих міжнародних прав має здійснюватися з дотриманням принципу lex specialis, який встановлює, що право, яке більш конкретно розроблене для певної ситуації, що склалася (lex specialis), має переважну силу над більш загальним правом (lex generalis). Такої думки дотримується О. В. Сенаторова (Senatorova, 2018, p. 53).

Як відомо, права людини на життя та охорону здоров'я визначають відносини, що формуються між людиною та державою. Визначення цих прав у законодавчих правових актах має забезпечити надійні гарантії їх реалізації.

Безперечним є те, що держава виявляє політичну відповідальність щодо захисту прав людини під час збройних конфліктів. З цього приводу варті уваги висловлювання Ю. Усманова про те, що в межах екстратериторіальної дії положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права держава має вжити заходів, спрямованих проти свавільного та незаконного вбивства, а також має проводити ефективне розслідування та надати ефективний засіб правового захисту (Usmanov, 2018, p. 4; Usmanov, 2021).

Міжнародні правові стандарти у сфері охорони здоров'я, окреслені в статті С. Цебенко та М. Журавель, розглядають у взаємозв'язку з міжнародними стандартами прав людини, що відповідають демократичним цілям розвитку людства та суспільних відносин. Автори зазначають, що правові позиції міжнародно- правових документів у сфері охорони здоров'я (Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Конвенції про права дитини, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Лісабонської декларації) сформульовані як функціонально універсальні норми та принципи, у яких зафіксовано необхідний мінімальний і бажаний обсяг та зміст прав людини у цій галузі (Thebenko, & Zhuravel, 2020, p. 116).

Варта уваги й праця О. О. Пунди, у якій право на охорону здоров'я тлумачиться як забезпечу-вальне право, спрямоване на недопущення погіршення стану здоров'я людини, основним елементом якого є право на використання засобів збереження здоров'я (індивідуально або за допомогою спеціально уповноважених організацій) (Punda, 2014).

Узагальнення методологічних підходів до розуміння прав людини на життя та охорону здоров'я дозволяє розглядати їх у різних аспектах, а саме, як: поняття, які є підґрунтям існування індивіда, що пов'язано з його свободою та відображає цінність людини, і водночас є її вимогою мати певні можливості (суб'єктивні права), що сприяють зробити життя цієї людини справді гідним; система принципів, які забезпечують і гарантують умови можливості людського життя, норм і традицій; мірило свободи; визначальна компонента правового статусу особи; засади конституційного ладу; базис громадянського суспільства; основа сучасної цивілізації; загальна та рівна для всіх норма (міра) можливої поведінки (свободи).

Тому перед сучасною наукою постало завдання всебічного розгляду реалізації прав людини, розробки та використання відповідних форм і методів боротьби з ворогами під час війни в контексті закріплених законом захисту прав на життя та здоров'я українців.

Окреслюючи особливості оперативних дій учасників ТрО під час воєнного стану, зазначимо, що вони пов'язані з ризиком для їх власного життя та здоров'я. Водночас виконання бойових завдань передбачає високий ступінь відповідальності за життя людей, які страждають від військового вторгнення Росії. Наші громадяни стали свідками насильства, втратили членів сім'ї, близьких людей, житло, що спричинило порушення психічного стану, страждання, посттравматичні стресові розлади.

Від успішності оборонних, оперативних, рятувальних дій учасників ТрО певним чином залежить результат протидії військовій агресії. Тому особливої актуальності набуває дослідження впливу суб'єктивних факторів на успішність оперативної діяльності бійців ТрО в екстремальних умовах воєнного стану, зокрема в контексті захисту прав людей на життя та охорону здоров'я. Адже мобілізація зусиль і сили волі, внутрішніх ресурсів і незламного духу захисників держави сприяють ефективності бойових дій і, відповідно, успіху в протидії окупантам і перемозі над ворогом.

Мета статті полягає в методологічному дослідженні впливу суб'єктивних факторів на успішність оперативних дій бійців територіальної оборони в контексті захисту прав людини на життя та охорону здоров'я.

Як показала практика, за умов екстремального режиму оперативних дій у бійців терто- ріальної оборони нерідко простежуємо негативні вияви їхнього внутрішнього стану, зумовлені такими факторами, як складність і незвичність завдань; обмеженість часу та недостатня інформованість про дії ворога для прийняття рішень і виконання завдань; тривога та страх; оперативність й інтенсивність діяльності; фізіологічний дискомфорт; сенсорна депривація. Негативний вплив цих факторів, безперечно, позначається на здоров'ї людей.

Зауважимо, що в теорії права серед його ознак виокремлено, перш за все, інтелектуальний та емоційно-вольовий характер людей, що підтверджує неможливість відділення прав і свобод від психофізіологічного стану людини. Осягнення цінності цих прав і їх реалізація ґрунтуються на рефлексивних актах свідомості, зокрема осмисленні факторів впливу на волю, стрес, дистрес, психотравму (Skakun, 2001).

Так, у захисників ТрО на психофізіологічному стані можуть відбуватися порушення у функціонуванні їхніх внутрішніх ресурсів. Психічні негаразди зумовлюють виникнення певних проблем під час виконання оперативних завдань, а саме: складнощі соціально-психологічної адаптації до екстремальних умов бойових дій, зниження продуктивності й успішності оперативної діяльності. На процес соціально-психологічної адаптації впливає безліч емоційних ситуацій, які негативно позначаються на якості когнітивних функцій: зниження інтелектуальної активності, концентрації уваги, погіршення пам'яті та бойового реагування.

У випадках негативного впливу стресового фактора спостерігаємо труднощі в мобілізації вольових зусиль, погіршення саморегуляції емоційного стану та поведінки, зниження самооцінки виконаної діяльності, що свідчить про вияви синдрому емоційного вигорання та виснаження особистісних ресурсів.

Крім того, під впливом трагічних подій, пов'язаних із пораненням і загибеллю людей або можливою загрозою власної загибелі чи поранення, може виникнути посттравматичний стресовий розлад. Численні стресові фактори, що виникають у захисників в екстремальних умовах бойових дій, зумовлюють розвиток невротичних розладів і психосоматичних порушень. Тому зазначимо важливість організації та проведення заходів для допомоги захисникам у запобіганні негативних станів, досягненні ними емоційної стійкості, збереженні здоров'я. Психологічні розлади перешкоджають адаптації до оперативної діяльності в екстремальних умовах і можуть спричинити загострення захворювань серцево- судинної системи, підвищення артеріального тиску.

З огляду на викладене, зазначимо, що тривале психічне та фізичне перевантаження учасників ТрО під час бойових дій і під час виконання оперативних завдань можуть спричинити негативні психічні наслідки (емоційне вигорання, вияви тривоги та страху, псих осо- матичні порушення, посттравматичний стресовий розлад), а також зміни функціонального стану організму. Отже, інтенсивні переживання впливають на зниження працездатності й успішності результатів діяльності людей, зокрема в екстра- мальних умовах територіальної оборони.

Таким чином, провідним завданням допомоги учасникам ТрО під час їх боротьби за право українського народу на життя, збереження здоров'я та підвищення успішності оперативних дій є спостереження та контроль за внутрішнім станом бійців, своєчасна діагностика в них психічних розладів, проведення профілактичних, діагностичних, консультативних і корекційних заходів.

Матеріали та методи

Науковий інтерес до проблеми соціально- психологічної адаптації захисників пов'язаний з тим, що діяльність в екстремальних умовах ТрО є ризиконебезпечною для життя та характеризується тривалими виявами психоемоційної напруги. Цей процес полягає в спостереженні за поведінкою бійців і встановленням доброзичливих стосунків між ними, виявленні особливостей виявів психічних функцій і властивостей.

У межах обстеження щодо соціально- психологічної адаптації учасників ТрО до оперативної діяльності в екстремальних умовах воєнного стану було проведено діагностичні заходи, спрямовані на виявлення психічного стану захисників з метою визначення суб'єктивних факторів, що впливають на досягнення успішності оперативної діяльності, а також наявності в них психічних наслідків бойових дій.

Вибірку дослідження складали 15 респондентів - особи чоловічої статі від 18 до 59 років.

За допомогою методу опитування здійснювалося вивчення самооцінки успішності бойових дій. Подальше дослідження суб'єктивних фак.- торів, які впливають на успішність результатів оперативної діяльності захисників ТрО та їх психологічне благополуччя, проводилося з використанням комплексу діагностичних методик, а саме:

1. «Соціально-психологічна адаптація» К. Роджерса та Р. Даймонда (СПА, адаптація A.К. Осницького) (Rodzhers).

2. Діагностика емоційного вигорання B.В. Бойка (Boiko).

3. Опитувальник на виявлення схильності до ризику (RSK) Г. Шуберта (адаптація Є. П. Ільїна) (Shubert).

4. Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф (ШПБ, адаптація Т. Д. Шевеленкової та Т. П. Фесенко) ^іІГ).

5. Тест життєстійкості С. Мадді (ТЖС, адаптація Д.О. Леонтьєва) (MaddQ.

Результати та обговорення

Діагностика самооцінки успішності бойових дій передбачала застосування методу опитування. Учасникам було запропоновано оцінити успішність виконання своїх дій за 7-бальною шкалою: 7 балів - «безумовно «так»; 6 балів - «так»; 5 балів - «скоріше «так»; 4 бали - «складно оцінити»; 3 бали - «скоріше «ні»; 2 бали - «ні»; 1 бал - «безумовно «ні». За допомогою експертного інтерв'ю відбувалося зовнішнє оцінювання успішності бойових дій захисників ТрО. До експертної групи було залучено керівника батальйону та його заступника.

За результатами опитування було визначено критерії успішності оперативних дій бійців ТрО (табл. 1):

Таблиця 1

Критерії та показники успішності оперативних дій учасників тероборони

Згідно з даними самооцінки успішності оперативних дій вибірку захисників було розподілено на 3 групи: з високим рівнем - 6 випробуваних (40 %), із середнім - 5 респондентів (35 %), з низьким - 4 учасники (25 %). Отримані результати унаочнено на мал. 1.

Таким чином, згідно з порівняльним аналізом, групи з високим і середнім рівнем успішності оперативних дій мають подібні показники за всіма вказаними критеріями. Однак група з низьким рівнем успішності відрізняється за всіма показниками від групи з високим рівнем по трьох показниках з чотирьох від групи з середнім рівнем успішності (табл. 2).

Таблиця 2 Достовірність відмінностей (за U-критерієм Манна-Уітні) середніх значень самооцінки успішності діяльності бійців ТрО (в балах)

Результати експертної оцінки успішності оперативних дій за визначеними критеріями подано в табл. 3.

Таблиця 3

Достовірність відмінностей (за U-критерієм Манна-Уітні) середніх значень експертної оцінки критеріїв успішності оперативних дій бійців ТрО в групах (у балах)

Кореляційний аналіз показників успішності оперативних дій, здійснений на підставі самооцінки й експертної оцінки, виявив у виборці бійців (п = 15) наявність тісних кореляцій між ними (р = 0,52; при p < 0,001), що доводить взаємоузгодження між внутрішньою та зовнішньою оцінкою успішності. Бійці ТрО об'єктивно оцінюють успішність власних дій.

Проте кореляційний аналіз, проведений у трьох окремих групах, виявив, що зовнішня та внутрішня оцінки успішності бойових дій корелюють лише в групі бійців з низькою самооцінкою (р = 0,57; при p < 0,05), у ній їхня самооцінка характеризується нестабільністю й може зменшуватися в разі зниження експертної оцінки. І навпаки, підвищення зовнішньої оцінки успішності дій бійців ТрО з низькою самооцінкою може бути прогностичним фактором ефективності оперативних дій.

Таким чином, окрім зовнішньої оцінки успішності, існують й інші, зокрема внутрішні (суб'єктивні) фактори підвищення ефективності оперативних дій і самооцінки їхньої успішності. Так, до визначальних суб'єктивних факторів успішності бойових дій в екстремальних умовах належить здатність до соціально-психологічної адаптації. З метою її дослідження використовувалася методика «Соціально-психологічна адаптація» К. Роджерса та Р. Даймонда (адаптація А. К. Осницького) (Rodzhers).

У результаті опрацювання отриманих результатів діагностики за цією методикою виявилося, що найбільш адаптивною до дій в екстремальних умовах є група з високими показниками самооцінки успішності оперативних дій. У цій групі були найменші кількісні показники дезадаптації.

Причому в першій групі виявився найвищий сумарний показник «Адаптація», що містить як вихідні показники позитивного аспекту адаптації - «Самоприйняття», «Прийняття інших», «Інтер- нальність», так і маркери дезадаптації - «Неприйняття себе», «Емоційний дискомфорт», «Екстернальність». Останні показники знаходяться нижче нормативних значень.

Порівняльний аналіз (U-критерій Манна- Уітні) дозволяє зазначити, що в другій і третій групі показники соціально-психологічної адаптації зменшуються, а показники дезадаптації, відповідно, збільшуються (табл. 4).

Таблиця 4