Проблема емоційного стану біженців та переселенців за умов військового конфлікту в Україні на прикладі студентів 5 курсу

Шиліна Н.Є.

Державний університет інтелектуальних технологій і зв'язку

Стаття присвячена проблемі емоційного стану біженців та переселенців України у результаті військового нападу Росії. Автор проводить теоретичний аналіз проблеми біженців на основі досвіду інших країн. Доводить актуальність та своєчасність означеної проблематики, оскільки сучасний світ змінився, багато людей постраждали від наслідків війни, їх психологічний, фізичний стан змінився, змінився соціальний статус і матеріальні умови життя. Все це потребує розробки та застосування певних мір для надання таким людям своєчасної допомоги. У статті аналізуються дослідження українських та зарубіжних вчених, їх оригінальні авторські підходи до означеної проблеми. Серед проаналізованих проблем є такі: високий рівень тривожності, депресія, посттравматичний синдром, травма через втрату близьких та дому. Також проаналізована роль копінг-стратегій у подоланні негативних явищ. Автором було проведено емпіричне дослідження рівня ситуативної та особистісної тривожності, а також депресивних проявів у осіб, які переїхали за кордон, у внутрішньо переміщених осіб, а також у осіб, які не змінювали своє місце проживання. Дослідження проводилось на базі Державного університету інтелектуальних технологій та зв'язку на прикладі студентів 5 курсу технічних спеціальностей. Подані короткі характеристики понять ситуативна тривожність, особистісна тривожність, депресія. В дослідженні використовувались шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна, шкала депресії Бека та розроблений автором опитувальник суб'єктивної оцінки своїх емоційних станів. На основі психодіагностичних методик здійснено порівняльний аналіз ситуативної та особистісної тривожності різних груп студентів, а також наявність депресивних проявів у студентів в залежності від їхнього місця перебування.

Ключові слова: біженці, переселенці, тривога, ситуативна тривожність, особистісна тривожність, депресія.

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року спричинило потрясіння та зміни у багатьох сферах нашого життя: економічній, політичній, соціально-психологічній тощо.

В умовах військового конфлікту виникає такий соціальний феномен як біженство та переселення: люди часто змушені залишати свої будинки, свій сталий звичний спосіб життя та бігти у пошуках безпеки. Це може бути надзвичайно важким періодом для них, під час якого вони стикаються з без-ліччю викликів як фізичних, так і психологічних.

Біженці стикаються із значно високим рівнем тривожності порівняно з населенням країни-господаря та навіть з іншими мігрантами. Це пов'язано з травматичними подіями, яких багато біженців зазнали у своїй рідній країні, включаючи насильство, переслідування, втрату близьких та дома. Ці травми можуть призвести до різних психологічних проблем, включаючи тривогу, депресію та посттравматичний стресовий синдром (ПТСС).

У контексті біженства тривога може виявлятися у вигляді постійного страху про долю близьких та занепокоєння через незнайоме середовище. Багато біженців також можуть зіткнутися із соціальною ізоляцією та відчуженням, що може посилити їхні почуття тривоги та занепокоєння. Крім того, мовні бар'єри та труднощі в адаптації до нової культури можуть також сприяти розвитку тривоги у біженців.

Війна та конфлікти на території країни часто призводять до того, що багато людей змушені залишити свій будинок і переїхати в інші регіони. Такі люди називаються внутрішньо переміщеними особами. Вони стикаються з різними проблемами, такими як втрата будинку та майна, розрив зв'язків із рідними та близькими, необхідність починати все спочатку, зіткнення з новою середою, а також проблеми, пов'язані з психологічним станом.

Вивчення емоційного стану біженців і переселенців за умов військового конфлікту є важливим завданням, оскільки дозволяє розуміти, з якими труднощами вони стикаються у процесі адаптації до нових умов життя. У цій статті ми розглянемо психологічні аспекти вивчення емоційного стану біженців та переселенців, а також обговоримо проблеми, пов'язані з їхньою адаптацією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження емоційного стану біженців та пере-селенців в умовах військового конфлікту проводиться багатьма психологами, соціологами та медиками по всьому світу. Розглянемо кілька прикладів актуальних досліджень на цю тему.

Серед українських дослідників проблему біженців і переселенців досліджували В. Педоренко, Т Алєксєєнко, Л. Гончар, Т Куниця, Д. Бибик, З. Спринська, С. Дерев'янко, Ю. Макси-менко, О. Морозова-Йоханнессен, В. Кердивар.

У своєму дослідженні В.М. Педоренко доводить, що вимушені переселенці мають серйозні проблеми в психоемоційній сфері внаслідок психотравмуючих подій, які сталися через воєнні дії з боку Росії. Такі люди виявляли сильний стрес, фрустрацію, агресивність, стресові розлади, невпевненість та ригідність, а також почуття сорому та провини, що в подальшому може призвести до формування синдрому «біженця» [5, с 5-10].

Проблему національної та індивідуальної ідентифікації вимушених переселенців розглядали у своїй роботі Т. Алєксєєнко, Л. Гончар, Т. Куниця, Д. Бибик. Автори охарактеризували різні підходи щодо педагогічного супроводу та соціальної підтримки вимушених переселенців та запропонували власну концептульну модель для супроводу дітей переселенців та їх батьків [1].

З. Спринська стверджує, що внутрішньо переміщені особи мають високий рівень реактивної тривожності, незадоволені потреби у визнанні та самовизначенні, високий рівень самотності, для них характерна недовірливість та страх майбутнього [6, с. 50-56].

С. Дерев'янко вважає, що збройний конфлікт на Південному Сході привів до демографічної кризи через масові міграції українців в інші регіони та закордон [2, с. 199-216].

Ю. Максименко, О. Морозова-Йоханнессен досліджували емпатію як основний конструкт впливу на особистісні зміни переселенців. В своїх роботі автори відзначають, що мігранти характеризуються заниженим рівнем емпатії, інтолерантністю до умов невизначеності, а також песимістичністю, емоційним дискомфортом та труднощами в адаптації [4, с. 90-97].

В. Кердивар у своїй монографії досліджує синдром жертви у внутрішньо переміщених осіб зі сходу України внаслідок збройного конфлікту України і Росії. Автор дає поняття синдрому жертви, його основні характеристики, способи діагностування та основні детермінанти, які провокують появу цього синдрому [3].

Серед зарубіжних авторів проблему біженців та мігрантів досліджувала низка вчених.

Так, група вчених досліджувала стан фізичного і психічного здоров'я іракських біженців до США, а також можливість доступу до медичної допомоги. Було проведено 366 опитувань. Сімдесят п'ять відсотків учасників мали медичне страхування на момент опитування, 43% повідомили, що зволікали або не зверталися за медичною допомогою. Шістдесят відсотків учасників повідомили про одне хронічне захворювання; 37% повідомили про >2 захворювання. Поширеність емоційного стресу, тривоги та депресії становила приблизно 50% серед учасників, 31% мали ризик посттравматичного стресового розладу [9].

Sara Keshavarzi досліджує зв'язок між стресом, методами управління стресом і релігійністю у біженців із Сирії до Канаді. Одна із основних ідей її роботи полягає у впливі релігії на боротьбу зі стресом та травматичністю. Результати дослідження авторки показують, що нещодавно прибулі беженці використовують різні методи боротьби зі стресом, включаючи релігійні практики, соціальну підтримку та вправи, такі як йога та медитація. Тобто релігійність може бути важливим джерелом підтримки у періоди стресу та невизначеності [10].

На думку турецьких дослідників основними факторами, що ускладнюють адаптацію сирійських біженців, є відсутність роботи, низький дохід, низький рівень освіти, мовний бар'єр, культурний шок, розрив із батьківщиною та поділ сім'ї. Дослідження показало, що за наявності підтримки сирійські мігранти можуть успішно адаптуватися в новому середовищі, покращити своє психічне здоров'я та стати активними членами суспільства. Дослідження також показує необхідність створення ширших заходів щодо надання допомоги біженцям у Туреччині, таких як доступ до освіти та охорони здоров'я, підтримка у працевлаштуванні та посилення міжкультурної комунікації [7, р. 99-111].

Наступне дослідження, проведене канадськими вченими, стосувалось поширеності та соціальним детермінантам депресії серед дорослих біженців і не біженців у віці 45-85 років. За допомогою двовимірного аналізу та багатофакторного бінарного логістичного регресійного аналізу було виявлено такі закономірності: поширеність депресії була вищою у вибірці з 272 біженців (22,1%) і 5059 іммігрантів, які не є біженцями (16,6%), порівняно з 24 339 канадцями, які народилися в Канаді (15,2%). Однак, коли була включена соціальна підтримка, яка представляє собою тісні особисті контакти, ймовірність депресії для біженців була знижена до незначущої. Автори зробили висновок, що надмірна вразливість біженців до депресії в основному пояснюється низьким рівнем соціальної підтримки. Цілеспрямоване втручання у розвиток підтримуючих міжособистісних стосунків для біженців є повністю виправданим [11, р. 946-956].

Важливість соціальної підтримки біженців була також доведена в дослідженні Zoha Salam, Amy Gajaria, Olive Wahoush та Elysee Nouvet. Автори досліджували емоційний стан сирійських підлітків-біженців і дійшли висновку, що основним методом подолання стресу та депресивних настроїв стала для них соціальна мережа, де підлітки мали змогу спілкуватись з однолітками [12].

Роль копінг-стратегій задля подолання посттравматичного стресу досліджували у своїй роботі Busra Acar, Ibrahim H. Acar, Omar A. Alhiraki, Ola Fahham, Yesim Erim, та Ceren Acarturk. Дослі-дження авторів мало на меті розробити попередні докази ідентифікаційних факторів: травматичний досвід, постміграційні стресори та стратегії подолання, які пов'язані з посттравматичним зростанням (PTG) сирійських біженців, які проживають у Туреччині [8].

Постановка завдання: 1) здійснити теоретичний аналіз проблеми емоційного стану біженців та переселенців з різних країн; 2) провести практичне дослідження стану тривожності та депресії в біженців та переселенців під час воєнного конфлікту України з Росією.

Виклад основного матеріалу

Для проведення дослідження ми обрали студентів 5 курсу Державного університету інтелектуальних технологій та зв'язку спеціальностей 172 - Телекомунікації та радіотехніка, 121 - Інженерія програмного забезпечення, 122 - Комп'ютерні науки, 123 - Комп'ютерна інженерія, 125 - Кібербезпека, 126 - Інформаційні системи та технології. Вибірку склали 120 студентів, з яких статус біженців мають 28 чоловік, статус внутрішньо переміщених осіб - 37 та 55 - студенти, які не змінювали місце проживання. Дослідження проводилось у вересні-листопаді 2022 року.

В емпіричному дослідженні в якості психодіагностичного інструментарію було використано шкалу реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна, шкалу депресії Бека та складений нами опиту- вальник, який передбачав на меті дізнатись про зміни настрою, поведінки та емоцій у учасників за останні півроку.

Під ситуативною тривожністю ми розуміємо поточний стан тривоги людини у моменті «тут і зараз», який пов'язаний з відчуттями нервового напруження, страху, неспокою, дратівливості та збудження вегетативної нервової системи.

Особистісна тривожність - це стійка індивідуальна характеристика, яка характеризується схильністю суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати більшість жит-тєвих ситуацій як загрозливі.

Депресія - це розлад емоційної сфери, який супроводжується постійним пригніченим станом, втратою задоволення та інтересу до будь- якої діяльності, а також нездатністю виконувати повсякденні справи протягом довгого часу.

Таблиця 1

Результати дослідження щодо ситуативної та особистісної тривожності студентів викладені у Таблиці 1. Шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна.

Як видно з таблиці 1 показник ситуативної тривожності у процентному відношенні дещо вище у студентів - внутрішньо переміщених осіб: 43% показали низьку тривожність, 38% - помірну та 19% - високу. Найнижчий показник - у студен- тів-біженців: 54% виявили низьку тривожність, 39% - помірну та 7% - високу. У студентів, які не змінювали своє місце проживання, ц- високу. На нашу думку, е пов'язано з тим, що ті особи, які переїхали за кордон, менше відчувають загроз для життя і менше перебувають під дією негативних факторів, таких як: повітряні тривоги, відключення світла, перебої з водою тощо. Базові умови для виживання та безпеки в них задоволені краще, ніж у студентів інших груп. Відповідаючи на питання нашого опитувальника щодо суб'єктивної оцінки своїх змін в емоційному стані, поведінці та відношенні до життя, студенти І групи (біженці) описали свої зміни у настрої, емоціях, поведінці таким чином: «стало більш спокійно», «іноді забуваю про війну», «тут інші клопоти», «сирена не репетує, і вже добре» та ін.

Якщо порівнювати ситуативну тривожність студентів-ВПО та тих, хто не переїздив, то у перших вона вища на 1% (помірна тривожність) та на 3% (висока тривожність). Це пов'язано з минулим досвідом, пережитим людьми, які вимушені були залишити свої домівки через загрозу життю та через руйнування. В опитувальнику зустрічаються такі вислови таких студентів: «таке враження, що постійно щось гримить», «більш спокійно, ніж раніше», «здригаюсь від різких звуків», «став більш роздратованим», «завжди на низькому старті» тощо.

Щодо студентів ІІІ групи, які не змінювали місце проживання, свої зміни в поведінці, емоціях і настроях вони описували такими фразами: «стала дуже неспокійна, погано сплю», «часто плачу», «підстрибую від голосних звуків», «боюся за рідних» тощо.

Що стосується особистісної тривожності, то показники у 3-х групах дуже близькі за значеннями, дещо вищі у внутрішньо переміщених осіб (на 2% більше осіб з високими показниками, ніж в інших групах). Це можна пояснити тим, що усі групи втратили стабільність та орієнтацію в майбутньому, переживають глибинні зміни як у ціннісній сфері та і у сфері планування свого майбутнього, у багатьох є сумніви у правомірності власних виборів. «Я і не вдома, і не за кордоном: начебто втік від війни та водночас ні», «Плани геть змінились, і я навіть не намагаюсь думати, що буде далі», «Важко на чужині, злюсь на обставини та на своє безсилля», «Чекаю перемоги, поки ще рано про плани говорити», «Фірма, де я працював закрилась, тому мені немає, що тут втрачати», «Скоро закінчу університет, дуже не хочу на війну», «Шкодую, що вчасно не поїхав за кордон» тощо.

Результати дослідження депресивних проявів викладені у Таблиці 2. Шкала депресії Бека.

Аналізуючи дані таблиці 2 можна зробити висновок, що найбільші показники депресії були виявлені у І групи студентів: 4% - важка депресія, 28% - виражена депресія, 39% - помірна та 29% - легка депресія. Осіб з відсутніми депресивними симптомами не виявлено.

Таблиця 2