Тілесні модифікації як відображення психологічних особливостей особистості

Отже, завдяки отриманим результатам нами було визначено, що показники самооцінки в опитуваних без тілесних модифікацій та з ними є доволі подібними, проте респонденти без тілесних модифікацій мають переважаючі результати в зоні неадекватних високих показників, а особи з тілесними модифікаціями - в зоні високих і адекватних. Із цього виходить, що загалом досліджувані без тілесних модифікацій більш схильні до неадекватного переоцінювання себе, ніж люди з тілесними модифікаціями. В обох вибірках чоловіки більш схильні до середньої адекватної самооцінки, а жінки - до високої адекватної.

За показниками методики дослідження самоставлення С. Пантилеєва і В. Століна було з'ясовано, що в респондентів без тілесних модифікацій переважають середні значення показників внутрішньої чесності (у 88% респондентів), само- керівництва (64%), відображеного самоставлення (80%), самоприйняття (60%), самоприв'язаності (60%) та внутрішньої конфліктності (64%). Остання шкала самозвинувачення також переважно демонструє середні значення (56%), але з невеликим відривом від низьких показників (40%). Серед опитуваних також переважають високі показники самоцінності (60%) та самовпевненості (44%). Респонденти з тілесними модифікаціями мають дещо інші результати. Серед них переважають середні показники по шкалам внутрішньої чесності (у 92% респондентів), самовпевненості (80%), самокерівництва (56%), відображеного самоставлення (72%), самоприйняття (52%), самоприв'язаності (80%) та внутрішньої конфліктності (80%), а шкала самоцінності має однакову кількість середніх (48%) та високих (48%) показників у вибірці. За останньою шкалою самозвинувачення переважають середні (72%) показники і, на відміну від результатів респондентів без тілесних модифікацій, низькі значення за цією шкалою має невелика кількість опитуваних (16% опитуваних). Загалом всі показники обох вибірок перебувають в межах норми. Причому показники середньогрупового суб'єкта без тілесних модифікацій завжди дещо вищі, ніж у суб'єкта з наявними модифікаціями, окрім останніх двох шкал: внутрішньої конфліктності та самозвинувачення, за якими люди з тату та пірсингом мають вищі результати (див. табл. 1).

Вибірка опитуваних із тілесними модифікаціями загалом також характеризується невеликою різницею показників шкал. Але слід звернути увагу на те, що середньогрупові значення представників чоловічої статті з тілесними модифікаціями за шкалою внутрішньої чесності виявилися вищі, ніж у жінок, а жінки своєю чергою показали вищі результати за шкалою самовпевненості. Жінки також демонструють вищі значення за шкалами самоприйняття та самоприв'язаності, ніж чоловіки. У вибірці опитуваних без тілесних модифікацій значних відмінностей за статтю не виявлено, як і у вибірці респондентів із тілесними модифікаціями, окрім деяких окремих шкал. Чоловіки з тату і пірсингом є більш внутрішньочесними, тобто мають вищий рівень саморефлексії та самосвідомості, ніж жінки з модифікаціями. Зі свого боку жінки є більш самовпевненими, більше схильні до прийняття й прив'язаності до себе та власного тіла.

За методикою «Акцент 2-90» було встановлено, що в респондентів без тілесних модифікацій переважаючими типами акцентуацій виявилися гіпертимність, екзальтованість та циклотимність. Ці показники в опитуваних мають переважно високий рівень. Також підвищені результати наявні за шкалами демонстративності, застрягання та емотивності. Переважна кількість респондентів має низькі значення за шкалою дистимності та інтроверсії. Спираючись на описи цих типів за К. Леонгардом, опитуваних можна назвати досить емоційними та лабільними, схильними до швидких змін настроїв, надмірного оптимізму й екстраверсії. Респонденти з тілесними модифікаціями за шкалами демонстративності, гіпертимності, екзальтованості та циклотимності мають досить широкий розподіл отриманих показників: ці шкали переважають у спектрі як високих балів, так і завищених. Тобто абсолютна більшість опитуваних із тілесними модифікаціями має наднормові показники вищевказаних шкал. Підвищеною також є й шкала емотивності. Шкала тривожності розподілена у вибірці майже порівну: половина опитуваних мають підвищений рівень тривожності, інша половина - низький рівень. Також переважна кількість респондентів із тілесними модифікаціями має знижену дистимність й інтроверсію. Тобто, окрім демонстративності, постійної активності та надмірної емоційності, вони виявляють екстраверсію й емоційну нестабільність, швидкий перехід з одного емоційного стану в інший.

Окремим важливим аспектом цього дослідження було з'ясування схильності респондентів із тілесними модифікаціями до екстра- або інтроверсії. Згідно з отриманими результатами переважна кількість опитуваних має низькі показники інтроверсії (24 особи, або 48%), 18 осіб (36%) мають підвищені результати та 8 осіб (16%) мають середні значення. Високих показників за шкалою інтроверсії визначено не було. Отже, переважна кількість респондентів демонструє схильність до екстраверсії та амбіверсії.

Аналіз питань авторської анкети показав, що, відповідаючи на питання «Як ви думаєте, чому інші люди роблять собі тілесні модифікації?», респонденти без тілесних модифікацій найчастіше вказували такі причини: «самовираження» (20%), «естетичні вподобання» (16%), «щось покращити в собі» (16%), «виділитися з натовпу» (16%). Нагадаємо, що ця вибірка характеризується переважними значеннями за показниками гіпертимності, екзальтованості та циклотимності за методикою «Акцент 2-90». На питання «Чи бажаєте ви зробити тату або пірсинг у майбутньому?» переважна кількість осіб відповіла таким чином: «Тілесні модифікації не є для мене естетичними» (28,57%), «Не маю бажання й потреби в тілесних модифікаціях» (21,42%), «Не маю фінансових можливостей для тілесних модифікацій і «Не хочу окремо відкладати на це кошти» (по 14,27%). Слід зазначити, що причину «Тілесні модифікації не є для мене естетичними» вказували респонденти з високими значеннями демонстративності, застрявання та емотивності, а також опитувані з високими показниками самоцінності за методикою дослідження самоставлення. Респонденти з причиною «Не маю бажання й потреби в тілесних модифікаціях» не виказували протягом дослідження жодного інтересу до тілесних модифікацій. І хоча 28 осіб (56%) відповіли, що не бажають робити тілесні модифікації в майбутньому, інша частина вибірки (22 особи, або 44%) вказала, що хоче мати татуювання чи пірсинг у майбутньому. На питання «Чому досі не зробили пірсинг або татуювання?» опитувані переважно обирали відповіді: «Тимчасово не маю фінансових ресурсів на тілесні модифікації» (36,36%), «Ще не наважуюсь на тілесні модифікації» (27,27%), «Боюся болю від тілесних модифікацій, чекаю на психологічну готовність до переживання болю» (18,18%), «На момент опитування вже перебуваю в процесі підготовки до виконання тілесної модифікації» (18,18%).

Слід звернути увагу на кореляції в межах цього питання. Причину «Ще не наважуюсь на тілесні модифікації» вказали особи, в яких високе значення циклотимності за методикою «Акцент 2-90». Причину «Боюся болю від тілесних модифікацій, чекаю психологічної готовності до переживання болю» вказали опитувані з високим значенням за шкалою екзальтованості. Причину «На момент опитування вже перебуваю в процесі підготовки до виконання тілесної модифікації» вказали опитувані з гіпертимною акцентуацією.

На питання «Як ви думаєте, чому інші люди роблять собі тілесні модифікації?» у групі респондентів із тілесними модифікаціями найбільшу кількість здобули відповіді: «Естетичні вподобання, краса» (24%), «Тілесна модифікація як пам'ять на тілі про певну подію, спогад» (16%), «Тілесна модифікація має глибокий особистісний символічний сенс» (12%), «Тілесна модифікація як мистецтво або творчість на тілі» (12%), «Самовираження» (12%). Оскільки середньогруповий суб'єкт із тілесними модифікаціями демонструє перевагу за шкалами демонстративності, екзальтованості, емотивності, циклотимності, а також має високі показники гіпертимності, то вважаємо, що в такому разі тілесні модифікації можуть бути зумовлені емоційністю, чутливістю та нестабільністю опитуваних. І тут тілесні модифікації можуть стати як певним якорем, який надає опитуваним можливість стабілізуватися хоча б на рівні тіла, так і проявом бажання помістити творчі образи на власне тіло й у такий спосіб виразити свої цінності та погляди, своє внутрішнє «Я». Крім того, 44 респонденти (88% опитуваних) із тілесними модифікаціями прагнуть зробити тілесні модифікації повторно, і тільки 6 осіб (12%) не хочуть більше модифікацій із власним тілом. Можна припустити, що тілесні модифікації відіграють важливу роль в психічному стані респондентів, виконують певні особистісні функції для опитуваних, від яких їм важко відмовитися, що й стає причиною робити їх повторно.

На запитання «Чи змінилося ваше ставлення до тіла після модифікації? Якщо так, то як саме?» були отримані досить неоднозначні відповіді. 56% респондентів указали, що їх ставлення до тіла змінилося на краще. На їхню думку, тілесні модифікації були зроблені доцільно і виконали ту основну функцію, яку несе будь-яка тілесна модифікація, зокрема покращили сприйняття тіла, змінюючи його. Але 44% опитуваних відповіли, що їх ставлення до тіла жодним чином не змінилося. Можна припустити, що в такий спосіб респонденти дійсно використали модифікації в якості якоря на рівні тіла, не рефлексуючи зміни на рівні емоцій та когніцій.

Для визначення значущості зв'язків між шкалами застосованих у дослідженні методик було використано кореляційний аналіз за Спірме- ном, для дослідження значущих відмінностей у двох різних групах респондентів було застосовано U-критерій Манні-Уітні. Кореляційний аналіз за Спірменом виявив, що взаємозв'язки між результатами методики дослідження самооцінки та показниками шкал методики дослідження самоставлення в опитуваних без тілесних модифікацій не досягають значущих для досліджень значень. Але між результатами методики дослідження самооцінки та показниками шкал методики дослідження типу особистості в групі опитуваних без тату існує від'ємний кореляційний зв'язок на 0,5% рівні між самооцінкою та показником педантичності (-0,419).

Тобто за умови збільшення в опитуваних педантичності їх самооцінка падає. Це можна пояснити тим, що педантичність часто сприяє перфекціонізму та надмірній скрупульозності, а також сумнівам у самому собі, тим самим призводячи до знецінювання себе і своїх успіхів. Аналіз взаємозв'язків між результатами методики дослідження самоставлення та показниками шкал методики дослідження типу особистості в опитуваних без тату показав, що в разі підвищення значень демонстративності в опитуваних також зростає самокерівництво (0,435) на 0,5% рівні статистичної значущості, тобто що демонстративнішою є особистість, то більшою для неї є значущість власного «Я» і тим більше виникає контроль за власними емоціями, поведінкою. При підвищенні показників застрявання зростають значення самоцінності (0,618) та самоприв'язаності (0,617) на 1% рівні значущості. Можна припустити, що застрявання надає особистості надмірну фіксацію на власних почуттях, а отже, і надмірну чутливість до самої себе та зумовлює відсутність готовності до змін (самоприв'язаність) через цю надчутливість. При підвищенні показників педантичності зростає самоцінність особистості (0,435), рівень статистичної значущості 0,5%.

При підвищенні збудливості в респондентів зростає внутрішня конфліктність (0,483), рівень статистичної значущості (р< 0,05), тобто вони емоційніше та інтенсивніше переживають певні зміни, як зовнішні так і внутрішні, таким чином породжуючи нові внутрішні конфлікти. При підвищенні гіпертимності в опитуваних зростають показники внутрішньої чесності (0,454), самокерівництва (0,461) та віддзеркаленого самоставлення (0,424), рівень статистичної значущості 0,5%. Це є досить закономірним, бо гіпертими здебільшого є активними, лідерськими та емоційними особистостями, отже, такі опитувані більш схильні до відкритості до себе та інших, мають сильний внутрішній стрижень та віру у власну цінність для оточення. При підвищенні тривожності зростає показник самозвинувачення (0,401), що також є закономірним: висока тривожність зумовлює сумніви в собі та почуття провини. При підвищенні екзальтованості зростає внутрішня конфліктність (0,516) та самозвинувачення (0,401), тобто екзальтовані опитувані, які схильні до високої емоційності та надчутливості, також можуть виявляти цю надчутливість до самих себе, а отже, надмірно себе звинувачувати та створювати внутрішні конфлікти. Значна кореляція на 1% рівні також наявна між показниками циклотимності, внутрішньої конфліктності (0,722) та самозвинувачення (0,644), рівень статистичної значущості 1%, що дає змогу стверджувати, що опитувані з нестабільним емоційним фоном і змінами настрою схильні до створення внутрішніх конфліктів та звинувачень себе через будь-які невдачі. Також наявна зворотна кореляція: при збільшенні циклотимності зменшується самовпевненість (-0,457), тобто нестабільний емоційний фон негативно впливає на самовпевненість респондентів. Інші шкали не демонструють значущих кореляційних зв'язків.

У респондентів із тілесними модифікаціями при підвищенні показника самооцінки на 0,5% рівні зростає самовпевненість (0,45), самокерівництво (0,472) та самоприв'язаність (0,479), а на 1% рівні значущості - самоцінність (0,538). Тобто що вища самооцінка особистості, то більше вона відчуває власну цінність і самодостатність, силу власного «Я». Цікаво, що, незважаючи на таку закономірність і досить вагому кореляцію самооцінки з самоприв'язаністю, респонденти все одно змінюють власне тіло і додають до нього модифікації. Вагомих кореляційних зв'язків між результатами методики С. Будассі та «Акцент 2-90» у групі респондентів із тілесними модифікаціями визначено не було. Було встановлено, що в групі з тілесними модифікаціями існують кореляційні взаємозв'язки між самоставленням та типом особистості. Отже, у респондентів із тілесними модифікаціями при підвищенні самовпевненості на 0,5% рівні зростають демонстративність (0,464) та застрявання (0,405), а на 1% рівні - гіпертимність (0,678).

Підвищення за показником самоставлення «Самокерівництво» призводить до зростання на 0,5% рівні таких показників типу особистості, як демонстративність (0,438) та застрявання (0,398); на 1% рівні - до зростання гіпертимності (0,556). Тобто що більше людина схильна до звернення на себе уваги оточення або до фіксації на певних емоційних станах, то більшу впевненість в собі вона відчуває і менше готова до певних змін у собі. Схожу кореляцію мали й опитувані без тілесних модифікацій. При збільшенні збудливості в респондентів із тату зростає самоприв'язаність. Можна припустити, що саме надмірна збудливість стає перешкодою до відкритості і готовності особистості до власних змін. Вагому кореляцію шкала гіпертимності має також на 0,5% рівні з показниками віддзеркаленого самоставлення (0,428), самоцінності (0,491) та самоприв'язаності (0,491).

Як було згадано вище, така кореляція є досить закономірною, бо гіпертими здебільшого є активними, лідерськими та емоційними особистостями, тож такі опитувані більш схильні до відкритості до себе та інших, мають сильний внутрішній стрижень та віру у власну цінність для оточення. При підвищенні дистимності спостерігається й зростання самозвинувачення (0,391) на 0,5% рівні, тобто в осіб з модифікаціями дистимність стає джерелом для частих звинувачень самих себе у життєвих невдачах. Так само, як у вибірці опитуваних без тату, шкала циклотимності корелює з внутрішньою конфліктністю (0,549) та самозвинуваченням (0,481), тобто що нестабільнішим є емоційний стан респондентів, то більше вони схильні до самокопання та докорів самим собі. Інших кореляційних взаємозв'язків за допомогою кореляційного аналізу Спірмена в двох групах респондентів визначено не було.

Суттєвих розбіжностей між показниками двох груп за всіма методиками за допомогою U-критерію Манна-Уітні в цьому дослідженні визначено не було. Отже, ця тема, на нашу думку, потребує подальших наукових розробок.

тілесний модифікація татуювання самовизначення

Висновки

З вищесказаного можна зробити такі висновки. Тема пошуку зв'язку між характерологічними особливостями особистості та зробленими нею тілесними модифікаціями залишається актуальною і потребує подальших досліджень. Адже, як написав у своїй книзі «Татуювання, шрамування й інші прикраси тіла» чеський науковець М. Рихлік: «Татуювання привертало і досі привертає мало уваги соціологів, істориків, знавців мистецтва і культури. Водночас це єдиний вид мистецтва, який використовує в якості матеріалів живі тканини» [7]. Дослідження творчого ставлення особистості до власного тіла, коли саме воно виступає об'єктом для творчості, з метою вивчення впливу особистісних особливостей на цей процес може стати вагомим внеском психології у дослідження культурно-історичної природи феномена тілесних модифікацій.

Література

1. Артюхіна Н. Феномен татуювання як засіб самовизначення та самопрезентації особистості в юнацькому віці. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2016. Том 1. Випуск 5. С. 17-23.

2. Вігдорчик М. Психодинамічний підхід до проблеми акцентуації. Акцент 2-90. Одеса, 1995. 40 с.

3. Касинюк Л., Яровицька Н. Феномен тіла: філософський вимір.

4. Марті Й. Тіло як культура. Татуювання тіла та процеси глобалізації.

5. Муха О. Формати ставлення до власного тіла: парадокс духовності 20 сторіччя. Наука. Релігія. Культура: збірник наукових статей. Донецьк, 2006. № 1. С. 141-146.

6. Kertzman S. Do young women with tattoos have lower self-esteem and body image than their peers without tattoos? A non-verbal repertory grid technique approach.

7. Rychlik M. Tetovani, skarifikace a jine zdobeni tela. 2005.

Размещено на Allbest.ru