Соціально-психологічні особливості соціономічних професій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні особливості соціономічних професій

Сколота Е.В.

Анотація

Сколота Едуард Віталійович - аспірант кафедри психології та педагогіки, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, м. Київ.

У статті розкрито соціально-психологічні особливості соціономічних професій. Проведений аналіз свідчить, що соціономічна професійна діяльність має високе суспільне призначення, а фахівці соціономічного профілю відчувають підвищену вимогливість суспільства, стикаються з високим рівнем очікувань щодо своїх професійних якостей, дотримання правових і деонтологічних норм, швидкості прийняття рішень. Все це надає соціономічним професіям творчого характеру, емоційності та екстремальності, вимагає постійного спілкування з людьми, долання комунікативних бар 'єрів та запобігання конфліктів. Наголошується, що з позицій системного підходу замість поняття «соціономічна сфера» доцільніше використовувати поняття «система соціономічних відносин». Під системою соціономічних відносин слід розуміти всю множину суспільних відносин і соціальних взаємодій, що відбуваються у процесі здійснення соціономічної діяльності.

Ключові слова: професійна діяльність, соціономічні професії, фахівці соціономічних професій, вимоги до фахівців соціономічних професій.

Abstract

Skolota E.V.

SOCIO-PSYCHOLOGICAL CHARACTERISTICS OF SOCIOLOGICAL PROFESSIONS

The article reveals the socio-psychological features of socionomic professions. The conducted analysis shows that socionomic professional activity has a high social purpose, and socionomic specialists feel the increased demands of society, face a high level of expectations regarding their professional qualities, compliance with legal and deontological norms, speed of decision-making. All this gives socionomic professions a creative character, emotionality and extremity, requires constant communication with people, overcoming communication barriers and preventing conflicts. It is emphasized that from the standpoint of the systemic approach, instead of the concept of "socioeconomic sphere", it is more appropriate to use the concept of "system of socionomic relations". The system of socionomic relations should be understood as the whole set of social relations and social interactions that take place in the process of carrying out socionomic activities.

Key words: professional activity, socionomic professions, specialists in socionomic professions, requirements for specialists in socionomic professi

Постановка проблеми

Українськими дослідниками проведений різнобічний аналіз психолого-педагогічних проблем праці, особливостей професійної діяльності та особистості професіонала соціономічного профілю. Науковцями ретельно вивчено психологічну специфіку соціономічних професій (Н. Бєльська, О. Бровендер, Є. Каширіна, О. Корж, Л. Міщик, Г. Побокіна, О. Пришляк, Т. Тюльпа та ін.) та їх безпекову складову (В. Балахтар, С. Гвоздій, Є. Каширіна, В. Танасійчук та ін.). Проаналізовано основні психологічні проблеми професійного становлення фахівців соціономічного профілю (К. Аверіна, В. Бережний, О. Данилюк, О. Кокун, Г. Кузан, А. Овчиннікова, К. Ткаченко О. Чуйко та ін.). Розглянуто різні аспекти розвитку особистості професіоналів соціономічних професій (Л. Левицька, Т. Поворознюк, Н. Провоторова, І. Ролдугіна, І. Томаржевська, А. Фрадинська, О. Хартман, О. Чуйко та ін.). Сформульовано інноваційні підходи до їх підготовки у вищих навчальних закладах (Л. Буркова, Л. Гуменюк, В. Кремень, Т. Кухар, О. Матеюк, Л. Онуфрієва, Л. Орбан, Л. Руденко, Ю. Холостенко, О. Чернякова, С. Шандрук та ін.). емоційність комунікативний соціономічний професія

Аналіз зазначених публікацій свідчить, що терміни «соціономія», «соціономічний», «соціоном» по відношенню до певної групи професій вживаються переважно у дослідженнях і публікаціях, у тому числі українськими психологами, педагогами, фахівцями з соціальної роботи тощо. Крім поняття соціономічна професія (спеціальність, фах), українські науковці вживають і низку споріднених, зокрема, соціоном, соціономіст, соціономічний профіль, соціономічне професійне середовище, соціономічна сфера. Водночас, прихильники співзвучних концепцій зарубіжних науковців Я. Морено (2004), Р. Пректера (R. Prechter, 2003; 2004; 2011) застосовують зазначені терміни у відмінному від українських науковців і дослідників сенсі. При цьому кількість авторських публікацій українських дослідників в іншомовних наукових виданнях постійно зростає. За таких обставин виникає проблема узгодження понятійного апарату у дослідженнях з психології праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У своєму дослідженні Л. Буркова відзначає, що науковці та дослідники послуговуються терміном «соціономічні професії» для позначення групи професій які входять до типу «людина-людина» згідно з класифікацією російського фахівця з психології праці Є. Клімова, наголошуючи при цьому, що «робота з людьми є основною ознакою професійної діяльності соціономістів» (Буркова, 2011: 3). Вченими виділено і охарактеризовано п'ять типів предметів праці: живі системи, технічні і неживі системи, знакові системи, системи художніх образів та «соціальні (у вузькому практичному сенсі) системи, тобто колективи, групи, люди як індивіди». Ці об'єкти відповідають соціономічним професіям, спеціальностям у сферах управління, службового навчання, в яких зміст роботи зводиться до з'ясування того, чи потрібно трансформувати характеристики людей, груп або задовольнити їх специфічні потреби.

За результатами аналізу словників, довідників і енциклопедій О. Корчова (2014) дійшла висновку, що до сьогодні чітке визначення терміну «соціономія» не сформоване і зробила спробу проаналізувати поняття соціономія, соціономічна сфера, соціономічна професія через проекцію мовної комунікації. Дослідниця пропонує вважати терміни «соціономіка» і «соціономія» синонімічними та такими, що мають тотожні або майже тотожні значення і є варіантами одного терміну (Корчова, 2014: 232-235). У своєму аналізі О. Корчова використовувала визначення «соціономії» за Я. Морено (2004) і визначення «соціономіки» за Р. Пректером (Prechter, 2004), які також будуть проаналізовані у цій роботі.

Поняття «соціономічна професія» через зв'язок з концепцією Я. Морено також розкривають у своїх дослідженнях Т. Буркова (2016), Т. Тюльпа (2020), К. Аверіна (2020). Так, на думку Т. Буркової поєднання соціономії з поняттям соціономічної професії відбувається за рахунок того, що перша вивчає і пояснює соціальні процеси та соціальні стосунки, які розглядає на різних рівнях соціальної взаємодії, а виходячи з цього, припускає дослідниця, соціономічні це ті професії, що покликані підтримувати, регулювати, керувати, гармонізувати ці процеси, прогнозувати їх розвиток (Буркова, 2016: 13).

Щодо визначення соціономічної професії, то Л. Буркова визначає соціономічні професії як професії що «вирішують професійні завдання, пов`язані з соціальними стосунками в суспільстві, зміст яких зосереджено на їх розвитку, регуляції, дослідженні соціальних закономірностей і тенденцій, збереженні, трансформації історично визначених і прийнятих у суспільстві форм культури й традицій на всіх рівнях соціальної взаємодії ... психолог, педагог, соціальний педагог, соціальний працівник, журналіст, політолог, соціолог, юридичні професії» (Буркова, 2010: 72). З нею погоджуються Т. Тюльпа (2020) та К. Аверіна (2021).

Мета статті - розкрити соціально-психологічні особливості соціономічних професій, уточнити етимологію і зміст поняття «соціономія» та похідних від нього.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Українські науковці розглядають поняття «соціономічний» у контексті концепції Я. Морено і поширюють його на професії психолога, педагога, соціального педагога, соціального працівника журналіста, політолога, соціолога, юриста. При цьому залишається не вирішеним питання співвідношення понять «соціономічна професія» і професія типу «людина-людина», адже останніх значно більше, ніж віднесених авторами до соціономічних. Також потребує уточнення співвідношення понять «соціономія» і «соціономіка».

За Я. Морено соціономія як наука об'єднує знання про соціальний розвиток і соціальні стосунки отримані за допомогою розроблених ним самим методів: соціометрії та соціопсиходрами. Тобто, Я. Морено розглядає соціономію як науку, що вивчає всі соціальні відносини в цілому і теоретично концентрує тенденції і закони-тенденції виявлені лише у практиці соціопсиходрами і соціометрії. Я. Морено так формулює завдання соціономії (Морено, 2004):

Вивчення соціальних структур в їх нерівномірності і безперервності ситуаційно-історичного переходу від одного до іншого.

Вивчення соціальних архетипів, тобто уявлень і значущих назв груп і соціальних якостей людей із соціальних процесів.

Вивчення соціальних якостей (ознак) людей, за допомогою фіксації соціонімів як імен, народжених в соціодрамі, а також аналізу документів, контент-аналізу, семантичного диференціалу та інших методів.

Екстрадраматичне дослідження кола спілкування індивіда (групи), сукупності відстаней в його відносинах, назв груп і персонажів в його соціальних архетипах та підготовка індивіда (групи) до соціометрії і соціодрами.

Пошук і «розрахунок» людей для реального спілкування. Соціальна інформатика та інформаційний пошук - соціономічний пошук. Наприклад, пошук кандидатів на будь-які посади в організаціях через соціодраму управлінського колективу підготовлену за результатами соціометрії.

Культурна консервація результатів соціодраматичного (якісного) дослідження соціального явища.

Таким чином, коректне наукове застосування поняття соціономії за Я. Морено можливе лише у контексті результатів соціометрії та соціопсиходрами і не може бути використане для позначення групи професій, навіть якщо їх об'єктом є людина, соціальні системи або соціальні відносини.

Американський дослідник Р. Пректер використав у своїх роботах назву «соціономіка» для позначення науки соціального прогнозування (Prechter, 2003; 2004; 2011). За допомогою соціономіки, яка базується на хвильовій теорії Р. Елліота (Пректер & Фрост, 2012), Р. Пректер та його послідовники намагаються спрогнозувати появу тих, чи інших настроїв у суспільстві і їх вплив на економіку та бізнес за допомогою хвильового принципу. На їх думку, соціономіка - це всеосяжна теорія соціальної поведінки, яка описує причинно- наслідковий зв'язок між соціальним настроєм і соціальною дією. Основними теоретичними положеннями соціономіки є (Prechter, 2011: 25-26):

Спільні несвідомі стадні імпульси в умовах невизначеності призводять до масової психологічної динаміки, що проявляється як тенденції соціальних настроїв.

Ці тенденції суспільного настрою відповідають ієрархічному фракталу, який має назву хвильового принципу (WP), і тому є імовірнісно передбачуваними.

Ці закономірності сукупної поведінки людини формально обумовлені ендогенними процесами, а не механістично обумовлені екзогенними причинами.

Тенденції соціальних настроїв визначають характер соціальних дій і є їх першопричиною.

Таким чином, дефініції соціономії і соціономіки не можуть бути ні синонімічними, ні тотожними, ні варіантами одного терміну. Науки, які називають соціономією і соціономікою, мають різний предмет вивчення і використовують різні жорстко визначені дослідницькі методи: соціометрії і соціопсиходрами та хвильового принципу відповідно. Виходячи із зазначеного необхідно трактувати і самоназви представників цих наукових напрямів, які склалися у зарубіжній науковій літературі: соціономи - це прихильники методів

Морено, які працюють у сфері соціології, практичної та соціальної психології і використовують у своїй практиці соціометрією та психодраму, а соціономісти - це прихильники хвильового принципу, які займаються соціально-економічним та бізнес-прогнозуванням на основі хвильового принципу (Leydesdorff, 2002). При цьому також слід враховувати й інші варіанти застосування поняття у соціоном науковій літературі, адже «socionom» з англійської перекладається як соціолог, а зі шведської як соціальний працівник.

Розглядаючи соціономічні професії на основі системного підходу, тобто не лише в межах психології праці, а у більш широкому соціальному контексті, можна стверджувати, що семантика понять соціономія, соціономічна сфера, соціономічна професія тісним чином пов'язана з концепцією аномії, яку почав розробляти Е. Дюркгейм (1996; 1998) і яку було розширено у роботах Р. Мертона (1996), Р. Макайвера (Maciver, 1950), Д. Рісмана (Riesman, Reuel & Glazer, 1950) та ін. Проблемі аномії в українському суспільстві присвячені роботи Ю. Шайгородського (2011), Г. Афенченка & Н. Шумлянської (2015), Тимошенко (2016) та ін.

Якщо номія - це, закон, система поглядів та правил, то аномія за Е. Дюркгеймом - це, відсутність чітких правил і норм поведінки в ситуаціях соціальної дезорганізації під час соціальних криз, або хоча й сприятливих, але раптових і занадто швидких соціальних перетворень, під час яких належний вплив суспільства на людину втрачається (Дюркгейм, 1998). На думку Е. Дюркгейма, аномія у суспільстві виникає за відсутності колективних сил (організованих соціальних груп), метою яких є управління соціальним життям певних сегментів суспільства. Подолання аномії потребує збільшення згуртованості соціальних груп для того щоб вони міцніше утримували індивіда в межах соціальних норм, а індивід міцніше тримався за групи членом яких він є. Це необхідно для того, щоб людина не втрачала сенсу життя і постійно бачила, що вона служить загальній меті, яка стосується її безпосередньо. Зазначене можливе лише в тому випадку, коли людина перебуває в тісному оточенні простого нерозгалуженого соціального середовища яке пропонує близьку для неї мету діяльності (Дюркгейм, 1998). Суспільства можуть підтримувати рівновагу, мати правила, що задовольняють усіх його членів і сприяють підтриманню суспільного порядку тільки завдяки спеціалізації занять, що виводить поділ праці за межі суто економічного явища і робить його «найсуттєвішою умовою громадського життя» у тому сенсі, що поділ праці - це, поділ діяльності із збереження громадського порядку (Дюркгейм, 1996).

На думку Р. Мертона, аномія є результатом неузгодженості, конфлікту між різними елементами ціннісно-нормативної системи суспільства, між культурно заданими суспільством універсальними цілями і наявними у його членів легітимними, інституційними засобами їх досягнення. Інтерпретація аномії Р. Мертоном більш розгалужена. На його думку вона: по-перше, властива соціальній системі в цілому; по-друге, означає розбалансованість між нормами і цінностями, що регулюють один і той же тип поведінки; по-третє, є результатом невідповідності нормативної структури структурі можливостей (Мертон, 1966).

У сучасних дослідженнях аномія вивчається на двох рівнях: в межах соціологічних досліджень на рівні суспільства і на індивідуально- психологічному рівні в межах психолого-педагогічних досліджень. Якщо на макросоціальному рівні аномія викликана дисфункціональними відносинами між соціальними підсистемами, то на мікросоціальному рівні вона викликана дисфункціональними відносинами між цими підсистемами і індивідами. Аномічний стан індивідів, звичайно, безпосередньо пов'язаний з аномічним станом соціальної системи, але в аналітичних цілях вони розділені: для позначення «соціальної» аномії використовується поняття Е. Дюркгейма (anomie); для позначення «психологічної» аномії - термін американського соціолога Л. Сролома (anomia). Психологічна концепція аномії була розроблена Р. Макайвером (Maciver, 1950) і Д. Рісманом (Riesman, Reuel & Glazer, 1950) Р. Макайвер визначає аномію як «руйнування індивідом почуття приналежності до суспільства»: «людина не стримується своїми моральними установками, для неї більше не існує моральних норм, а тільки нескладні мотиви, вона втратила почуття безперервності, обов'язку, відчуття існування інших людей. Аномічна людина стає духовно безплідною, відповідальною тільки перед самою собою. Вона скептично ставиться до життєвих цінностей оточуючих. Її єдиною релігією є філософія заперечення. Вона живе тільки безпосередніми відчуттями, у неї немає ні майбутнього, ні минулого» (Maciver, 1950: 38). Р. Макайвер пояснює це явище трьома «проблемними характеристиками сучасного демократичного суспільства»: конфліктом культур, капіталістичною конкуренцією та швидкістю соціальних змін. Він виділяє, відповідно, три типи аномії як стану свідомості індивідів. Індивіди анемічні, коли: 1) їх життя безцільне через відсутність цінностей, що, в свою чергу, є результатом конфліктного зіткнення різних культур і систем цінностей: «втрачаючи компас, який вказує шлях до майбутнього, вони втрачають сьогодення»; 2) вони використовують свою владу або можливості заради себе - результат втрати моральної орієнтації в суспільстві капіталістичної конкуренції; 3) вони ізольовані від значущих людських відносин і зв'язків через втрату «ґрунту своїх колишніх цінностей» (Maciver, 1950).

Таким чином, з огляду на сутність аномії через призму методології діяльнісного підходу, поняття соціономічна по відношенню до діяльності та професії набуває конкретного значення завдяки застосуванню дефініції мета діяльності - те чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти (Максименко, 2008). Отже, соціономія - це антагоністичний аномії стан суспільства який характеризується ефективною дією соціальних норм за відсутності протиріч між цілями суспільства та наявними у його членів засобів їх досягнення. Соціономічна діяльність - це свідома діяльність соціальної групи або окремої людини з метою запобігання розвитку аномії у суспільстві. Підкреслення того, що соціономічна діяльність повинна мати свідомий характер пов'язане з тим, що не всі представники соціономічних професій до кінця усвідомлюють суспільне значення своєї професійної діяльності, водночас соціономічною діяльністю можуть свідомо займатися представники будь якої іншої групи професій або опосередковано у процесі творчості, або безпосередньо у складі громадських організацій і волонтерських груп.

На наш погляд, з позицій системного підходу замість поняття соціономічна сфера доцільніше використовувати поняття система соціономічних відносин. Під системою соціономічних відносин слід розуміти всю множину суспільних відносин і соціальних взаємодій, що відбуваються у процесі здійснення соціономічної діяльності. У найпершому наближенні система соціономічних відносин може мати чотирьохрівневу структуру. На метарівні систему представляють міжнародні інституції призначені для протистояння аномії на рівні Світу та його частин, запобігання аномії на мезорівні є метою інституцій кожної окремої держави, макрорівень займають організації різної форми власності, у тому числі громадські та благодійні, а на мікрорівні на аномію впливають соціальні групи та окремі індивіди, які функціонують у цих організаціях та на рівні самоорганізації населення.

Соціономічна професія - це, професія яка за поділом праці призначена для запобігання аномії у суспільстві в межах специфічного для неї трудового поста. Та обставина, що фахівець соціономічної професії може не повною мірою усвідомлювати її суспільне значення і особисте високе суспільне призначення є результатом перманентного впливу аномії на суспільство та потребує постійних зусиль з його усунення у процесі соціономічної діяльності представників усіх рівнів системи соціономічних відносин. Підвищену відповідальність за ефективне розв'язання цього завдання покладено суспільством на представників соціономічних професій, як вже згадуваних - психологів, педагогів, соціальних педагогів, журналістів, політологів, соціологів, юристів, так й інших - керівників усіх рівнів, менеджерів, працівників по роботі з персоналом, бізнес - тренерів, коучів тощо, а також на представників неформальних організаційних структур - лідерів команд. Таким чином, об'єктом професійного впливу фахівців соціономічних професій є: соціальні відносини, соціальні групи, окремі індивіди, у тому числі аномічні. У зв'язку з невпинним розвитком суспільства, появою нових галузей людської діяльності і змінами у суспільних відносинах, аномічні процеси відбуваються постійно набуваючи нових форм, що призводить до динамічного зникнення старих і появи нових соціономічних професій.

Соціально-психологічні особливості соціономічних професій визначаються метою соціономічної діяльності та засобами її досягнення. Слід відзначити, що незважаючи на певну невизначеність категоріального апарату, українським науковцям вдалося чітко виділити основні з них. У контексті нашого дослідження виділимо ті соціально-психологічні особливості соціономічних професій, які можуть бути пов'язані з асертивністю особистості. До них можна віднести:

- підвищену вимогливість з боку суспільства до професійних якостей через високе суспільне значення результатів професійної діяльності;

високий рівень очікувань щодо особистісних і професійних якостей фахівця, результатів його діяльності з боку інших людей і соціальних груп;

творчий характер професійної діяльності;

нормативно-правове і деонтологічне регулювання професійної діяльності;

наявність професійних повноважень щодо інших людей;

- самостійність у прийнятті рішень і персональну відповідальність за результати своєї діяльності;

багатоаспектність рольової поведінки;

емоційно-насичений, а у деяких випадках екстремальний, характер професійної діяльності;

постійну взаємодію і безпосереднє спілкування з людьми за принципом тут і зараз;

необхідність постійного подолання комунікативних бар'єрів та запобігання виникненню конфліктів.

Зазначені особливості соціономічних професій визначають вимоги до особистості майбутнього фахівця соціономічного профілю (Браніцька, 2012; Карамушка, 2001): прагнення до спілкування; уміння легко вступати в контакт з незнайомими людьми; оптимізм, стійкий позитивний настрій та добре самопочуття; доброзичливість, чуйність, витримка; уміння управляти емоціями; здатність аналізувати поведінку оточуючих і свою власну; здатність розпізнавати емоції, розуміти наміри, настрій, взаємовідносини людей; уміння злагоджувати конфліктні ситуації; емпатія, уміння слухати; упевнене володіння мовою, мімікою, жестами; здатність знаходити спільну мову з різними людьми, переконувати їх та управляти ними; готовність до прийняття самостійних рішень.

Т. Браніцька вказує, що процес спілкування фахівців соціономічних професій може бути пов'язаний з труднощами, бар'єрами, що виникають під час реалізації комунікативної діяльності. Вміння спілкуватися, встановлювати і розвивати взаємини з людьми багато в чому зумовлює успішність професійної діяльності фахівця (Браніцька, 2012: 26). Особливого значення зазначені вміння набувають для представників тих соціономічних професій, які мають перетворюючий характер щодо особистості інших людей (вчителі, викладачі, психологи, менеджери-керівники, соціальні працівники, бізнес-тренери тощо) (Кокун, 2012: 45). А. Рижанова зазначає, що з огляду на професійне спрямування, такі фахівці здатні залучати додаткові соціальні ресурси суспільства - тих, хто своїм прикладом може впливати на інших людей (Рижанова, 2012: 245).

Висновки

Проведений аналіз свідчить, що соціономічна професійна діяльність має високе суспільне призначення, фахівці соціономічного профілю відчувають підвищену вимогливість суспільства, стикаються з високим рівнем очікувань щодо своїх професійних якостей, дотримання правових і деонтологічних норм, швидкості прийняття рішень. Все це надає соціономічним професіям творчого характеру, емоційності та екстремальності, вимагає постійного спілкування з людьми, долання комунікативних бар'єрів та запобігання конфліктів.

Одним з напрямів подальших наукових розвідок може стати пошук шляхів для підвищення якості підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю до професійної діяльності, опанування знаннями, уміннями і навичками, які забезпечать високу ефективність професійної взаємодії і спілкування.

Література

1. Аверіна К.С. Теоретико-методологічні засади розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій.: дис. ... д. пед. н. : 13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки / К. С. Аверіна ; Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - 2021. - 480 с.

2. Афенченко Г. В. Аномія як соціально-культурний феномен / Г. В. Афенченко, Н. В. Шумлянська // Вісник Харківської державної академії культури. Серія : Соціальні комунікації. - 2015. - Вип. 46. - С. 103-113.

3. Браніцька Т. Р. Загальна характеристика фахівця соціономічної професії / Т. Р. Браніцька // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету "Україна". - 2012. - № 6. - С. 25-28.

4. Буркова Л. В. Теоретико-методологічні засади застосування інноваційних технологій у підготовці фахівців соціономічних професій у вищій школі : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / Л. В. Буркова ; Черкас. нац. унт ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2011.

5. Карамушка Л. М. Концептуальні засади дослідження підготовки практичних психологів до надання психологічної допомоги управлінському персоналу організації / Л.М. Карамушка // Актуальні проблеми психології. - Т. 1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К. : Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2001. - Вип. 2. - С. 260 - 267.

6. Кокун О.М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця: Монографія. - К.: ДП "Інформ.-аналіт. агенство", 2012. - 200 с.

7. Корчова О. Соціономія в системі мовної комунікації / О. Корчова // Наукові записки [Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського]. Серія : Філологія (мовознавство). - 2014. - Вип. 19. - С. 232-239.

8. Максименко С. Д. Загальна психологія [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. Д. Максименко. - Вид. 3-тє, переробл. та допов. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 271 с.

9. Рижанова А. О. Розвиток соціальності в культурі інформаційного суспільства. Проблеми інженерно-педагогічної освіти: збірник наукових праць. Харків, 2012. № 36. С. 240-245.

10. Тимошенко В. І. Аномія / В. І. Тимошенко // Вісник Асоціації кримінального права України. - 2016. - Вип. 1. - С. 442-446.

11. Тюльпа Т. Соціономічна сфера як поле формування соціальної компетентності майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей / Т. Тюльпа // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2020. - Вип. 27(5). - С. 133-137.

12. Шайгородський Ю. Ж. Аномія як суспільний і особистісний феномен / Ю. Ж. Шайгородський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. - 2011. - Вип. 4. - С. 19-29.

13. Leydesdorff L. (2002), May There Be A “Socionomy” beyond “Sociology”? Scipolicy--The Journal of Science and Health Policy 2(1) (2002)

14. Maciver. R.M. The Ramparts We Guard. - Macmillan, New York, 1950. 152 p.

15. Prechter, Robert R. (2011). The Financial/Economic Dichotomy in Social Behavioral Dynamics : The Socionomic Perspective. The Journal of Behavioral Finance, Vol. 8, No. 2, pp. 84-108.

16. Prechter, Robert R. Jr. (2003). Socionomics: The Science of History and Social Prediction, Gainesville, GA: New Classics Library. ISBN 0-932750-57-5. Two volumes: The Wave Principle of Human Social Behavior (1999); Pioneering Studies in Socionomics (2003).

17. Prechter, Robert R. Jr. (2004). "Socionomics - Social Mood as the Engine of Social Activity". Presented at the London School of Economics and Political Science, London, England, 18 March 2004. Retrieved April 25, 2012. 25.

18. Riesman D., Reuel D., Glazer. N. The lonely crowd. - New Haven: Yale University Press, 1950. 386 p.

References

1. Averina K.S. Teoretyko-metodolohichni zasady rozvytku sotsialnoi aktyvnosti maibutnikh fakhivtsiv sotsionomichnykh profesii.: dys. ... d. ped. n. : 13.00.01 - Zahalna pedahohika ta istoriia pedahohiky / K. S. Averina ; Ternopilskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni Volodymyra Hnatiuka. - 2021. - 480 s.

2. Afenchenko H. V. Anomiia yak sotsialno-kulturnyi fenomen / H. V. Afenchenko, N. V. Shumlianska // Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi akademii kultury. Seriia : Sotsialni komunikatsii. - 2015. - Vyp. 46. - S. 103-113.

3. Branitska T. R. Zahalna kharakterystyka fakhivtsia sotsionomichnoi profesii / T. R. Branitska // Zbirnyk naukovykh prats Khmelnytskoho instytutu sotsialnykh tekhnolohii Universytetu "Ukraina". - 2012. - № 6. - S. 25-28.

4. Burkova L. V. Teoretyko-metodolohichni zasady zastosuvannia innovatsiinykh tekhnolohii u pidhotovtsi fakhivtsiv sotsionomichnykh profesii u vyshchii shkoli : avtoref. dys. ... d-ra ped. nauk : 13.00.04 / L. V. Burkova ; Cherkas. nats. un-t im. B. Khmelnytskoho. - Cherkasy, 2011.

5. Karamushka L. M. Kontseptualni zasady doslidzhennia pidhotovky praktychnykh psykholohiv do nadannia psykholohichnoi dopomohy upravlinskomu personalu orhanizatsii / L.M. Karamushka // Aktualni problemy psykholohii. - T. 1. Sotsialna psykholohiia. Psykholohiia upravlinnia. Orhanizatsiina psykholohiia. - K. : In-t psykholohii im. H.S. Kostiuka APN Ukrainy, 2001. - Vyp. 2. - S. 260 - 267.

6. Kokun O.M. Psykholohiia profesiynoho stanovlennia suchasnoho fakhivtsia: Monohrafiia. - K.: DP "Inform.-analit. ahenstvo", 2012. - 200 s.

7. Korchova O. Sotsionomiia v systemi movnoi komunikatsii / O. Korchova // Naukovi zapysky [Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho]. Seriia : Filolohiia (movoznavstvo). - 2014. - Vyp. 19. - S. 232-239.

8. Maksymenko S. D. Zahalna psykholohiia [Tekst] : navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakl. / S. D. Maksymenko. - Vyd. 3-tie, pererobl. ta dopov. - K. : Tsentr uchbovoi literatury, 2008. - 271 s.

9. Ryzhanova A. O. Rozvytok sotsialnosti v kulturi informatsiinoho suspilstva. Problemy inzhenerno-pedahohichnoi osvity: zbirnyk naukovykh prats. Kharkiv, 2012. № 36. S. 240-245.

10. Tymoshenko V. I. Anomiia / V. I. Tymoshenko // Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy. - 2016. - Vyp. 1. - S. 442-446.

11. Tiulpa T. Sotsionomichna sfera yak pole formuvannia sotsialnoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv sotsionomichnykh spetsialnostei / T. Tiulpa // Aktualni pytannia humanitarnykh nauk. - 2020. - Vyp. 27(5). - S. 133-137.

12. Shaihorodskyi Yu. Zh. Anomiia yak suspilnyi i osobystisnyi fenomen / Yu. Zh. Shaihorodskyi // Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy. - 2011. - Vyp. 4. - S. 19-29.

13. Leydesdorff L. (2002), May There Be A “Socionomy” beyond “Sociology”? Scipolicy--The Journal of Science and Health Policy 2(1) (2002)

14. Maciver. R.M. The Ramparts We Guard. - Macmillan, New York, 1950. 152 p.

15. Prechter, Robert R. (2011). The Financial/Economic Dichotomy in Social Behavioral Dynamics : The Socionomic Perspective. The Journal of Behavioral Finance, Vol. 8, No. 2, pp. 84-108.

16. Prechter, Robert R. Jr. (2003). Socionomics: The Science of History and Social Prediction, Gainesville, GA: New Classics Library. ISBN 0-932750-57-5. Two volumes: The Wave Principle of Human Social Behavior (1999); Pioneering Studies in Socionomics (2003).

17. Prechter, Robert R. Jr. (2004). "Socionomics - Social Mood as the Engine of Social Activity". Presented at the London School of Economics and Political Science, London, England, 18 March 2004. Retrieved April 25, 2012. 25.

18. Riesman D., Reuel D., Glazer. N. The lonely crowd. - New Haven: Yale University Press, 1950. 386 p.

Размещено на Allbest.ru