Психологічні кореляти релігійної активності віруючих

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г. Сковороди

Харківська державна академія культури

ПСИХОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯТИ РЕЛІГІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ВІРУЮЧИХ

Олексій Кузнецов кандидат психологічних наук,

доцент кафедри психології,

Ольга Радько кандидат психологічних наук, доцент

кафедри психології і педагогіки

Харків

Анотація

релігійний копінговий психологічний активність

стаття присвячена дослідженню показників релігійної активності та використання молитви як копінгу, екзистенційних ресурсів, релігійної саморегуляції, особистісних чеснот. В дослідженні взяли участь 98 осіб віруючих різних конфесій. Було виявлено, що чим вищим є прояв релігійної активності як синергія здатності до релігійних переживань, вчинків та глибока внутрішня потреба у спілкуванні з Теосом, тим більшою мірою у віруючих проявляється автономна релігійна саморегуляція та психологічна нагальна потреба у використанні молитви для забезпечення різних копінгових функцій. Показано, що релігійна активність позитивно пов'язана із такими особистісними чеснотами, як постійність, цілісність, доброта, милосердя, смиренність, розсудливість та духовність, утім зовнішня релігійна мотивація пов'язана із креативністю, любов'ю до навчання, життєрадісністю, любов'ю, соціальним інтелектом, надією, вдячністю та гумором, тобто наявністю адаптивного потенціалу для викликів сучасного життя віруючого. Крім того, вищі показники зовнішньої релігійності передбачають вищу міру розвитку екзистенційних ресурсів особистості. Визначено, що природничий світогляд відповідає вищій мірі розвитку морального компоненту духовного інтелекту, натомість релігійний світогляд більшою мірою взаємозумовлений високими показниками трансцендентного компоненту духовного інтелекту віруючих.

Ключові слова: релігійна активність; особистісні чесноти; релігійна саморегуляція; екзистенцій ні ресурси; духовний інтелект.

Abstract

Oleksiy Kuznetsov candidate of psychological sciences, associate professor of the department of psychology, H. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University; Kharkiv, Ukraine

Olga Radko candidate of psychological sciences, associate professor of the department of psychology and pedagogy, Kharkiv state academy of culture; Kharkiv, Ukraine

PSYCHOLOGICAL CORRELATIONS OF RELIGIOUS ACTIVITY OF BELIEVERS

the article is devoted to the study of indicators of religious activity and the use of prayer as coping, existential resources, religious self-regulation, personal virtues. 98 people of different faiths took part in the study. It was found that the higher the manifestation of religious activity as a combination of the ability to religious experiences, actions and a deep inner need to communicate with Theos, the greater the autonomous religious selfregulation and psychological need to use prayer to ensure various coping functions. It is shown that religious activity is positively related to such personal virtues as constancy, integrity, kindness, mercy, humility, prudence and spirituality, however, external religious motivation is related to creativity, love of learning, cheerfulness, love, social intelligence, hope, gratitude and humor, that is, having an adaptive potential for the challenges of the modern life of a believer. In addition, higher indicators of external religiosity predict a higher degree of development of the existential resources of the individual. It was determined that the naturalistic worldview corresponds to a higher degree of development of the moral component of spiritual intelligence, whereas the religious worldview is to a greater extent mutually determined by high indicators of the transcendental component of spiritual intelligence in believers.

Key words: religious activity; personal virtues; religious self-regulation; existential resources; spiritual intelligence.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Релігія, крім соціальних, економічних та політичних причин, також має глибокі психологічні корені. У зв'язку з цим релігійність як невід'ємне явище внутрішнього та зовнішнього світу людини вимагає детального дослідження, щоб визначити об'єктивний вплив на індивідуальні характеристики та розвиток особистості. На прикладі віруючих дослідження релігійної активності особистості дозволяє більш детально проаналізувати вплив релігії на свідомість та поведінку людини. Саме тому вибір феномену релігійної активності як предмету дослідження є доцільним та актуальним. Крім того, актуальність обраної теми визначається кризою ситуації сучасного українського суспільства, де низка проблемних явищ у полі релігії зумовлює: 1) цінну дезорієнтацію та духовний вакууму свідомості; 2) явище аномії в молодіжному середовищі; 3) широке поширення традиційних та нетрадиційних конфесій, що ставить питання про природу впливу різних віросповідань на людину; 4) кризу соціального інституту релігії як суперечність усталеної догми та фактичних релігійних потреб віруючих; 5) індивідуальну духовну кризу, яка відбувається в житті кожної людини, сутність якої полягає у необхідності реалізації та визначення екзистенціальних основ буття. Згідно Цілей сталого розвитку, зокрема зі “сприяння розбудові миролюбного і всеохопного суспільства” [3] вивчення релігійної активності людини як її копінгового ресурсу виявляється надзвичайно актуальним, утім недостатньо дослідженим питанням сучасної психологічної науки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми і на які спирається автор, зокрема проблему релігійної активності віруючих показав, що вона являє собою складний багатокомпонентний феномен психіки, що характеризується як міра здійснення суб'єктом в навколишній дійсності трансцендентних, теїстичних - релігійних інтенцій, спрямованих на здійснення зв'язку між суб'єктом і Теосом та виражений вірою у надприродне, а також у специфічних нумінозних переживаннях, культових діях, вчинках та поведінки загалом (за С. Смирновим) [3]. У дослідженні Н. Савелюк вказується, що загалом активність є системою багатоаспектних особистісних проявів функціонування цілісної психіки, а релігійна активність є інтегративною формою активності особистості, яка періодично переживає певні сакральні, дуже часто інтуїтивні, ірраціональні емоційні процеси та стани (афективний аспект), визнає за істинні певні типові релігійні уявлення та поняття (когнітивний аспект), усвідомлює, приймає та реалізує релігійно релевантні потреби, мотиви, інтенції (мотиваційно-цільовий аспект), а також здійснює відповідні усім цим внутрішнім почуттям, уявленням, мотивам, інтенціям і зовнішнім релігійним нормам дії та вчинки (конативний аспект) [3]. Вивченню релігійної активності присвячено чимало сучасних зарубіжних досліджень, зокрема визначено позитивну роль внутрішньої релігійності у психологічному благополуччі [4; 8], самоконтролі [7] та психічному здоров'ї [9], проте в Україні емпіричні розвідки проблеми релігійної активності віруючих значно обмежені через недостатню розробленість вітчизняної методології дослідження релігійності особистості, табуювання тематики віри та релігії у науковому пізнанні. Утім за останні роки було здійснено і продовжують реалізовуватись власні авторські розробки та адаптації англомовних психодіагностичних інструментів із проблематики релігійності, що і уможливило дане дослідження.

Виходячи із зазначених теоретичних уявлень та методологічних принципів дослідження релігійної активності, запропонованих вказаними вище авторами, ми здійснили аналіз зв'язків релігійної активності з іншими феноменами психіки віруючих, що буде викладено нижче.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття

У представленому дослідженні вперше розглянуто зв'язки між релігійною активністю та іншими особистісними особливостями духовної сфери особистості - екзистенційними ресурсами, особистісними чеснотами, духовним інтелектом, релігійною саморегуляцією та молитвою як копінгом.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Мета статті - визначити і описати психологічні кореляти релігійної активності віруючих.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Дослідження було проведене протягом лютого-квітня 2023 року дистанційно засобами гугл-форм. Вибірку досліджуваних склали 98 осіб, які за даними попереднього анкетування є віруючими різних конфесій (громадян України, віком від 17 до 56 років, серед яких за результатами анкетування було виявлено 75 християн (36 протестантів, 26 прихожан УПЦ, 12 католиків, 11 прихожан Української греко-католицької Церкви), 10 прибічників юдаїзму та 13 - ісламу). Участь в опитуванні була добровільною, за результатами попереднього анкетування було визначено, що усі респонденти ідентифікують себе як віруючі люди.

У представленому дослідженні були використані такі методики: Особистісний питальник “Методика виміру релігійної активності” Д. Смірнова [3]; Опитувальник молитви А. Лакоу [6] адаптований на кафедрі психології ХНПУ імені Г. Сковороди у 2018 році [1]; Опитувальник духовного інтелекту особистості О. Говіної [1]; Опитувальник екзистенційних ресурсів особистості (І. Бринза, О. Рязанцева) [1];

Опитувальник особистісних чеснот С. Водяхи [1].

За результатами кореляційного аналізу з використанням критерію r-Пірсона було отримано низку кореляцій між показниками релігійної активності та релігійної саморегуляції (таблиця 1), молитви як копінгу (таблиця 2), особистісних чеснот (таблиця 3), екзистенційних ресурсів (таблиця 4) та духовного інтелекту (таблиця 5).

Таблиця 1