Агресивна поведінка студенської молоді: причини та шляхи профілактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Агресивна поведінка студенської молоді: причини та шляхи профілактики

Бочаріна Наталія Олексіївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Астаф'єва Тетяна Сергіївна здобувач магістерського рівня вищої освіти спеціальності «Психологія» факультету педагогічної освіти, менеджменту і мистецтва, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Анотація

агресивна поведінка студентська молодь

У статті висвітлено пояснення агресивної поведінки серед студентської молоді, визначено актуальн ість цього феномена та обумовленість його факторами, надана характеристика видів агресії, висвітлено та описано причини появи агресивних проявів. Зазначено фактори, що обумовлюють підвищення рівня агресивності. та запропоновано шляхи профілактики агресивної поведінки молоді.

Визначено основні види агресії, конструктивну агресію (відкриті прояви агресивних спонукань, реалізовані в соціально прийнятній формі, при наявності відповідних поведінкових навичок і стереотипів емоційного реагування, відкритості соціального досвіду і можливості саморегуляції та корекції поведінки) та деструктивну агресію (прямий прояв агресивності, пов'язаний із порушенням морально -етичних норм, що містить елементи кримінальної поведінки з недостатнім урахуванням вимог реальності та зниженим емоційним самоконтролем).

Охарактеризовано чинники агресивної поведінки студентської молоді, серед яких основними вважаються недоліки сімейного виховання, спостереження за моделями агресивної поведінки інших у реальному житті, на телеекранах чи комп'ютерних іграх. Також агресія виникає під дією ситуативних чинників, таких як вплив кліматичних умов, температури навколишнього середовища, підвищений шум, велике скупчення людей, неприємний запах та тіснота у приміщенні, дискомфорт, зазіхання на особистий простір, вороже соціальне середовище, біль, виникнення стресової ситуації, очікування помсти за власні агресивні дії, вживання алкоголю, сексуальне збудження. Серед особистісних факторів розглядають: підвищену ворожість та подразливість, підвищений рівень тривожності та депресії, підвищену емоційну реактивність, завищену самооцінку, певні особливості мотиваційної сфери, низький рівень розвитку інтелекту, антисоціальну спрямованість особистості, заздрісність, схильність приписувати оточуючим агресивні наміри тощо.

Розкрито становлення особистості студента в сучасній соціальній ситуації яка, реалізується через систему його переживань, установок, усвідомлення свого внутрішнього світу, своїх психологічних якостей і можливостей з погляду перспектив подальшого самостійного життя, що проявляється в спілкуванні і взаєминах зі старшими й однолітками, сприйняття референтної групи, у становленні до навчання і окремих навчальних предметів.

Запропонована корекційна програма яка має суттєво знизити прояви агресивної поведінки, упередженого ставлення. Програма спрямованна на розуміння та навчання конструктивно спілкуватися не використовуючи агресію.

Запропоновані рекомендації роблять відносний акцент на регулюванні надмірного гніву, вивчення власних емоцій та стратегій вирішення проблем при проявах небажаної поведінки. Запропоновані рекомендації допоможуть знизити рівень агресивності, розвивати комунікативні навички, навчитися шукати варіанти для розуміння власних потреб, навчитися усвідомлювати, контролювати та регулювати власні емоції, знаходити конструктивні варіанти вирішення конфліктів у життєвому процесі.

Ключові слова: агресія, агресивна поведінка,студентська молодь, види агресії, агресивні прояви, агресивна поведінка молоді.

Abstract

Bocharina Natalia Oleksiivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Department of Practical Psychology, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Astaf'eva Tetyana Serhiyivna master's degree in higher education, majoring in "Psychology" at the Faculty of Pedagogical Education, Management and Art, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

AGGRESSIVE BEHAVIOR OF YOUTH STUDENTS: CAUSES AND WAYS OF PREVENTION

The article highlights the explanation of aggressive behavior among student youth, determines the relevance of this phenomenon and its factors, provides a description of the types of aggression, highlights and describes the reasons for the appearance of aggressive manifestations. The factors causing an increase in the level of aggressiveness are indicated. and ways to prevent aggressive behavior of young people are proposed.

The main types of aggression, constructive aggression (open manifestations of aggressive impulses, realized in a socially acceptable form, in the presence of appropriate behavioral skills and stereotypes of emotional response, openness of social experience and the possibility of self-regulation and correction of behavior) and destructive aggression (a direct manifestation of aggressiveness associated with with a violation of moral and ethical norms, containing elements of criminal behavior with insufficient consideration of the requirements of reality and reduced emotional self-control).

The factors of aggressive behavior of student youth are characterized, among which the main ones are the shortcomings of family upbringing, observing models of aggressive behavior of others in real life, on TV screens or computer games. Aggression also occurs under the influence of situational factors, such as the influence of climatic conditions, ambient temperature, increased noise, a large crowd of people, an unpleasant smell and crowding in the room, discomfort, encroachment on personal space, a hostile social environment, pain, the occurrence of a stressful situation, waiting revenge for one's own aggressive actions, alcohol consumption, sexual excitement. Among the personal factors considered: increased hostility and irritability, increased level of anxiety and depression, increased emotional reactivity, overestimated self-esteem, certain features of the motivational sphere, low level of intellectual development, antisocial personality orientation, envy, tendency to attribute aggressive intentions to others, etc.

The formation of the student's personality in the modern social situation is revealed, which is realized through the system of his experiences, attitudes, awareness of his inner world, his psychological qualities and opportunities from the point of view of the prospects of further independent life, which is manifested in communication and relationships with elders and peers, perception of the reference group, in the formation of learning and individual educational subjects.

A correctional program is proposed, which should significantly reduce manifestations of aggressive behavior and prejudiced attitudes. The program is aimed at understanding and learning to communicate constructively without using aggression.

The proposed recommendations put a relative emphasis on the regulation of excessive anger, studying one's own emotions and problem-solving strategies in the event of unwanted behavior. The proposed recommendations will help reduce the level of aggressiveness, develop communication skills, learn to look for options for understanding one's own needs, learn to realize, control and regulate one's emotions, find constructive options for resolving conflicts in the life process.

Keywords: aggression, aggressive behavior, student youth, types of aggression, aggressive manifestations, aggressive behavior of youth.

Постановка проблеми

Сучасні кризові умови життєдіяльності нашого суспільства сприяють зростанню рівня соціальної напруги, неймовірне прискорення ритму життя, трансформація колишньої соціально-політичної системи, високий рівень протестних настроїв, війна в Україні, радикальна зміна цінностей і вимушена переорієнтація поведінки призвели до сплесків агресії, зростання насильства і злочинності, жорстокості людей у побутовій поведінці. Особливу тривогу викликають факти, що свідчать про зростання проявів агресивності серед юнаків, про міжособистісне спілкування молоді на рівні концентрованої конфліктно -негативістської субкультури.

У період студентського життя, коли молода людина здійснює активний пошук своєї ідентичності і постає перед необхідністю розв'язувати нові й надзвичайно важливі для неї життєві завдання, для вирішення яких їй бракує знань і досвіду, вона може почуватися розгубленою, а її поведінка може набути неконструктивних, хоч і досить типових для цього віку, форм вияву - безкомпромісного негативізму, егоцентризму, відвертої вербальної чи й фізичної агресії, глибокої образи як агресії, спрямованої на саму себе тощо.

Саме тому необхідно й важливо знати й усвідомлювати витоки агресивної поведінки студентів, прогнозувати її наслідки та бути обізнаним щодо можливостей її корекції, аби така поведінка не стала звичним стилем соціальної комунікації і не набула статусу негативної риси особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Агресія та агресивність розглядаються з позицій психодинамічного, глибинно -психологічного підходу (А. Мелоян, Т. Туз, А. Адлер, З. Фройд, Е. Фромм, К. Горні, К. Юнг та ін), біхевіористичного підходу (А. Бандура, Дж. Доллард, М. Міллер і ін.), в контексті індивідуально -типологічних особливостей особистості, зокрема, емоційності (І. Бринза, І. Василенко, І. Кошлань, А.Кузнєцова, А. Ольшанникова, І. Пацявічюс, І. Переверзєва, Є. Саннікова), в процесі розвитку особистості (Н. Алікіна, Н. Дубинка, Л. Семенюк, І. Фурманов, К. Бютнер та ін), в рамках проблеми емоційної регуляції поведінки (В. Вілюнас, Г. Костюк, Є. Носенко, О. Чебикін) у працях цих вчених розкривається загальна характеристика сутності агресії та її конкретних проявів.

Мета статті вивчити особливості агресії студентської молоді, її причини та профілактику.

Виклад основного матеріалу

Слово агресія від латинського <^^і» означає «нападати». Воно здавна існує в європейських мовах, проте значення йому надавалося не завжди однакове. До початку XIX століття агресією вважалася будь-яка активна поведінка як доброзичлива, так і ворожа. Пізніше значення цього слова змінилося і стало більш вузьким. Багато хто з психологів вважають агресію вродженої невід'ємною характеристикою поведінки в живому світі, пов'язаних з боротьбою за виживання [1].

У науковій літературі прийнято розмежовувати поняття «агресія» (дія) і «агресивність» (властивість особистості, яка проявляється в готовності до агресивної поведінки). Таким чином, агресивність - це усвідомлювана чи неусвідомлювана якась схильність до агресивної поведінки; агресія - це форма поведінки, яка частково є соціальним навчанням (ЗМІ, однолітки, сім'я) і частково є наслідком агресивності (властивості особистості). Більшість психологів сходяться на думці, що агресивність - це вроджена властивість кожної живої істоти, здатність до активності, спрямованої на задоволення своїх потреб. Позитивна сторона агресивності як здатності до активності - це ініціатива до подолання труднощів, боротьба за виживання, самовдосконалення. Негативного значення агресивність набуває тоді, коли через недоліки соціальної адаптації особа конфліктує з оточуючими, неадекватно засвоює і порушує моральні норми на шкоду іншим [1].

На думку Ф. Бассіна, відмінність понять «агресія» і «агресивність» веде до важливих наслідків: по-перше, не за всякими агресивними діями суб'єкта варто вбачати агресивність особистості, по-друге, агресивність людини не завжди проявляється в агресивних діях. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта соціально небезпечним, адже, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю і агресією не є однозначним, а, з другого боку, акт агресії може не набувати соціально небезпечних та несхвалюваних громадськістю форм. Часто агресивність розуміють як «зловмисну активність». Однак сама деструктивна поведінка «зловмисною» не є, такою її робить мотив діяльності, тобто ті цінності, заради досягнення і оволодіння якими активність розгортається. Зовнішні практичні дії можуть бути схожими, але їх «мотиваційні компоненти прямо протилежними» [5].

Агресивність у різних осіб може мати різний ступінь прояву - від майже повної відсутності до граничного розвитку. Повна відсутність агресивності призводить до, нездатності зайняти активну життєву позицію. Разом з тим надмірний розвиток агресивності на зразок акцентуації починає визначати весь характер особистості, перетворює її в конфліктну, нездатну на соціальну кооперацію. Агресія втрачає раціонально -виборчу спрямованість і стає звичним способом поведінки, проявляючись у невиправданій ворожості, злостивості, жорстокості, негативізмі[5].

Незважаючи на значні розбіжності щодо визначень агресії, А. Реан підкреслює, що, зважаючи на очевидність того, що люди часто втрачають контроль над собою, агресія - це поведінка, яка спрямована на заподіяння шкоди або збитку іншій живій істоті, що має всі підстави уникати подібного із собою поводження. Дане комплексне визначення включає в себе такі окремі положення: агресія є навмисним, цілеспрямованим заподіянням шкоди жертві; під агресією може бути розглянута лише така поведінка, що передбачає заподіяння шкоди або збитку живим істотам; жертви повинні мати мотивацію уникнення подібного із собою поводження [2].

При цьому слід урахувати, що агресивна поведінка може бути як прямою, коли людина не приховує свою агресію від оточуючих, так і непрямою, коли агресія приховується під неприязню, єхидством або іронією. Пряма агресія проявляється різними способами, починаючи від висловлення погроз у бік співрозмовника і закінчуючи безпосередніми агресивними діями. Непрямою агресією людина чинить тиск на «жертву»[4].

У літературі представлено досить велику кількість типів класифікації агресії. Так, виділяють два основних види агресивної поведінки:

- конструктивну агресію (відкриті прояви агресивних спонукань, реалізовані в соціально прийнятній формі, при наявності відповідних поведінкових навичок і стереотипів емоційного реагування, відкритості соціального досвіду і можливості саморегуляції та корекції поведінки);

- деструктивну агресію (прямий прояв агресивності, пов'язаний із порушенням морально-етичних норм, що містить елементи кримінальної поведінки з недостатнім урахуванням вимог реальності та зниженим емоційним самоконтролем). У змістовному плані провідними ознаками агресивної поведінки можна вважати такі її прояви, як виражене прагнення до домінування над людьми і використання їх у своїх цілях, тен денцію до руйнування, спрямованість на заподіяння шкоди оточуючим людям, схильність до насильства (заподіяння болю) [1].

Учений В. Менделевич зазначає, що можна говорити про конструктивну і неконструктивну форми агресії (за термінологією Е. Фромма - доброякісну і злоякісну). Різниця перерахованих форм полягає в намірах, що передували прояву агресивності. При конструктивній агресії злий, злочинний умисел завдати шкоду кому-небудь з оточуючих відсутній, тоді як при неконструктивній - він є основою вибору саме даного способу взаємодії з людьми [3].

Конструктивна форма агресії може бути названа також псевдоагресією. Такий вчений як, Е. Фромм описує в рамках псевдоагресивної поведінки ненавмисну, ігрову, оборонну, інструментальну агресію, агресію як само - ствердження. Ненавмисна агресія може бути ознакою психопатологічного типу девіантної поведінки [1].

Молодь, як окрема соціально-вікова група, має певну специфіку своєї поведінки. Відповідно, особливості агресивної поведінки юнаків обумовлюються комплексом певних вікових особливостей. Дослідниками виділяються такі особливості юнацького віків (Л. Божович, М. Кле, І. Кон, А. Лічко, Ф. Райс, Д. Фельдштейн та ін.):

- психофізіологічні: починаючи з підліткового віку проходить гормональна та фізіологічна «перебудова» організму; в крові різко підвищується рівень статевих гормонів, що, в свою чергу, обумовлює зміни в процесах центральної нервової системи людини (домінування процесів збудження над гальмуванням, підвищена реактивність тощо);

- психологічні: почуття «дорослості»; поява акцентуацій характеру; певний егоцентризм мислення; прояв амбівалентних тенденцій (активність - пасивність, ідеалізм-цинізм, чуттєвість-байдужість тощо); схильність до ризикованих рішень, експериментів; орієнтація, головним чином, на теперішній час;

- соціально-психологічні: прояв реакцій групування з однолітками, часте наслідування один одного, утворення власної субкультури, конформність по відношенню до однолітків, реакція емансипації по відношенню до батьків та інших дорослих, відносно низький рівень соціального інтелекту (життєвого досвіду), не до кінця сформовані самосвідомість та «Я-концепція»; маргінальний (проміжний) статус індивіда в цьому віці; пошук меж дозволеного через девіантні (в тому числі агресивні) вчинки [5].

Деякі дослідники зазначають, що агресія молоді носить, в більшості випадків, ворожий, а не інструментальний характер, тобто є самоціллю. Цікавою є точка зору Н. Алікіної, згідно якої, в свідомості неповнолітніх емоційний (ворожий) та інструментальний типи агресії не розрізняються, а зливаються в одну дію. Дорослі люди на суб'єктивному рівні можуть чітко диференціювати ці типи поведінки [10].

Так, І. Горькова виділяє наступні особливості молодіжної агресії: висока афективна зарядженість поведінкових реакцій, імпульсивний характер реагування на ситуацію фрустрації, короткочасність реакцій з критичним виходом, низький рівень стимуляції, недиференційований напрям реагування, високий рівень готовності до агресії [1].

Вітчизняна вчена В. Іванова вважає, що агресивна поведінка юнаків постає як спосіб: задоволення потреби в спілкуванні, самовираження та самоствердження, відреагування на жорстоке ставлення з боку батьків, досягнення значущої мети [6].

Дослідник В. Знаков, аналізуючи молодіжну агресію, виділяє три основні функції (і, відповідно, типи) агресивної поведінки в цьому віці: агресія, як засіб самоствердження; захисна агресія (як засіб відстоювання свого «Я» в ситуаціях конфлікту) та інструментальна агресія [7].

Одним із основних чинників набуття особистістю підвищеної агресивності вважаються недоліки сімейного виховання, спостереження за моделями агресивної поведінки інших у реальному житті, на телеекранах чи комп'ютерних іграх. Істотна роль у зародженні і формуванні готовності людини до агресії, а також у її реалізації відводиться і ситуативним чинникам, таким як вплив кліматичних умов, температури навколишнього середовища, підвищений шум, велике скупчення людей, неприємний запах та тіснота у приміщенні, дискомфорт, зазіхання на особистий простір, вороже соціальне середовище, біль, виникнення стресової ситуації, очікування помсти за власні агресивні дії, вживання алкоголю, сексуальне збудження [13].

Серед особистісних факторів, які зумовлюють підвищення рівня агресивності, розглядають: підвищену ворожість та подразливість, підвищений рівень тривожності та депресії, підвищену емоційну реактивність, завищену самооцінку, певні особливості мотиваційної сфери, низький рівень розвитку інтелекту, антисоціальну спрямованість особистості, заздрісність, схильність приписувати оточуючим агресивні наміри тощо [6].

Агресія призводить до збільшення форм девіантної поведінки серед молоді (вандалізм, крадіжки, вживання алкоголю, наркотиків); погіршенню соціально-психологічного клімату в закладах освіти. Оскільки агресивна ситуація за своїми характеристиками є різновидом інтенсивної тривалої стресової ситуації, то вона має серйозні психологічні наслідки. Як жертви, так і самі агресори схильні до нервово -психічних розладів (різні розлади поведінки, депресії), що може призвести до скоєння кримінальних злочинів.

У даний час агресивна поведінка юнаків зустрічається все частіше й частіше. Така тенденція має досить багато причин. Шукати їх слід у вихованні, спілкуванні з іншими людьми та наростаючих вимогах, які ставляться перед молодими людьми, також варто враховувати і природжені схильності до насильства[11].

Агресивна поведінка студентів виникає від зміни звичного для них середовища, найчастіше коли вони переходять від школи до університету, коледжу чи ПТУ. Молодь зіштовхується з новими вимогами, викладачами, друзями. В більшості випадків вони не готові до таких змін, як наслідок це - агресивна поведінка, істерики. У юнацькому віці агресивні дії виступають як засіб досягнення бажаної мети, психологічної розрядки, задоволення потреби в самореалізації та самоствердженні [7].

Як зазначалося, агресивна поведінка студентів, виникає від неправильного сімейного виховання. Сім'я це - основний мікросоціальний чинник розвитку людини, оскільки дає дитині первинну соціалізацію. Саме у сім'ї дитина засвоює форми та норми поведінки, на прикладі взаємодії між близькими вчиться будувати взаємовідносини з іншими людьми. Тому помилки у сімейних взаємовідносинах є одним із головних факторів виникнення агресивної поведінки молоді.

Так, на думку Р. Берона і Д. Річардсона, агресія зароджується в сім'ях, де дистанція між дітьми і батьками велика, де мало цікавляться розвитком дітей, де не вистачає тепла і лагідності, ставлення до проявів дитячої агресивності байдуже, де в якості дисциплінарних впливів замість піклування і терплячого пояснення надають перевагу силовим методам, особливо фізичним покаранням [3].

Привертає увагу точка зору Д. Берковіц, який стверджує, що значний вплив на виникнення агресії мають несприятливі умови, які створюють батьки, а саме: жорстоке ставлення, непослідовність виховних впливів, необґрунтовані покарання, відторгнення, недостатня любов і увага з боку батьків, байдужість тощо [9].

Як зазначає М. Щелгунов, при несприятливих умовах виховання таких як, порушення емоційних зв'язків у сім'ї, відсутність педагогічної культури батьків, демонстрація аморальних поведінкових моделей дратівливість дитини може призвести до розвитку агресивності і як наслідок така поведінка залишається на все життя [10].

Учений А. Бандура, головним джерелом агресії вважає научіння через спостереження за зразком. На його думку, більшість особливостей нашої поведінки розвивається в основному шляхом наслідування моделей. Коли вихователь дитини (батьки, вчителі) виявляють агресивність, то й дитина, наслідуючи їх, стане агресивною. Якщо ж модель (інша людина, яка є зразком для дитини) буде покарана за свою агресивність, це зменшить вияви агресивності в дитини. Таким чином, агресивність - продукт звичайного научіння. Вона розвивається, підтримується або зменшується внаслідок спостереження сцен агресії і врахування її очевидних наслідків для агресивної людини [8].

На сьогоднішній день молоде покоління поглинуте комп'ютерами, гаджетами, телевізорами і майже не звертають уваги на оточуюче середовище. Такі новітні технології приносять чимало можливостей. Молодь може багато дізнатися, навчитися із Інтернету, але не завжди вони використовують його за призначенням. Наприклад комп'ютерні ігри агресивного змісту сприяють розвитку агресивних тенденцій особистості. Молоді люди застосовують фізичну агресію, усе, що бачать на екрані монітора, тобто образ того, як необхідно поводитись, еталон переваги над іншими, вони виносять в «життя». Вираженням своєї агресивності люди бачать у вербальній агресії, тобто вираження негативних почуттів через сварки, докори, погрози. Особистість при такій поведінці стає антисоціальною [8].

Агресивна поведінка молоді виступає способом задовольнити свої потреби, досягти бажаної мети та самоствердженням. Основними видами агресії є: вербальна, фізична, пряма, непряма, інструментальна, ворожа та аутоагресія. Практичні рекомендації спрямовані на розвиток особистості, управління емоціями, отримання інформація про вирішення проблемних ситуацій [12]. Врахувавши вище зазначені чинники, важливо продовжувати після психокорекційної роботи регулювати прояв агресивної поведінки за допомогою технік для управління емоцій:

1. Глибоке дихання: Зосереджене, глибоке дихання може допомогти знизити рівень стресу та відчуття напруги, спокійною реакцією на стресові ситуації [9].

2. Медитація та увага: Регулярна практика медитації або вправ уваги може допомогти створити внутрішню рівновагу, покращити контроль над емоціями та зберегти спокій у стресових ситуаціях[ 2].

3. Самоспостереження: Усвідомлення своїх власних емоцій, їх джерел та того, як вони впливають на поведінку, дозволяє краще розуміти себе та контролювати реакції [3].

4. Визначення та розуміння спостережень: Розвиток навичок розпізна - вання своїх власних емоцій та визначення факторів, які спричиняють їх, може допомогти у попередженні агресивних реакцій[ 1].

5. Вивчення стресових керуючих сигналів: Розпізнавання реакцій на стресові ситуації та розвиток стратегій для позитивної відповіді на ці сигнали

[14].

6. Управління часом та планування: Організація режиму дня, планування завдань та засобів розвантаження можуть допомогти у зменшенні стресу та підтриманні емоційного балансу[15].

Ці техніки можуть бути використані для підтримки студентів у керуванні емоціями, зниженні рівня стресу та попередженні агресивної поведінки в університетському середовищі.

Висновок

Отже, проаналізовано наукову літературу з проблеми агресивної поведінки студентів. Агресія вивчається багатьма галузями науки, зокрема філософією, психологією, соціологією, культурологією, педагогікою, етикою, історією тощо. Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив стверджувати, що агресія - це форма поведінки яка направлена на нанесення фізичної або психологічної шкоди.

Визначено основні види агресії. Так, виділяють два основних види агресивної поведінки:

- конструктивну агресію (відкриті прояви агресивних спонукань, реалізовані в соціально прийнятній формі, при наявності відповідних поведінкових навичок і стереотипів емоційного реагування, відкритості соціального досвіду і можливості саморегуляції та корекції поведінки);

- деструктивну агресію (прямий прояв агресивності, пов'язаний із порушенням морально-етичних норм, що містить елементи кримінальної поведінки з недостатнім урахуванням вимог реальності та зниженим емоційним самоконтролем).

Охарактеризовано чинники агресивної поведінки студентської молоді, серед яких основними вважаються недоліки сімейного виховання, спостереження за моделями агресивної поведінки інших у реальному житті, на телеекранах чи комп'ютерних іграх. Також агресія виникає під дією ситуативних чинників, таких як вплив кліматичних умов, температури навколишнього середовища, підвищений шум, велике скупчення людей, неприємний запах та тіснота у приміщенні, дискомфорт, зазіхання на особистий простір, вороже соціальне середовище, біль, виникнення стресової ситуації, очікування помсти за власні агресивні дії, вживання алкоголю, сексуальне збудження. Серед особистісних факторів розглядають: підвищену ворожість та подразливість, підвищений рівень тривожності та депресії, підвищену емоційну реактивність, завищену самооцінку, певні особливості мотиваційної сфери, низький рівень розвитку інтелекту, антисоціальну спрямованість особистості, заздрісність, схильність приписувати оточуючим агресивні наміри. Профілактика і попередження агресивної поведінки молоді стає не тільки соціально значущим, але і психологічно необхідним завданням практичної психології.

Література

1. Афанасьєва В.В. Педагогічна профілактика агресивної поведінки підлітків в умовах загальноосвітньої школи. Луганськ: Наука, 2010. 55-63 с.

2. Бондаренко Г.Л. Методи роботи соціального педагога. Київ: Наука. 2014, 96 с.

3. Борисенко О.Д. Аналітико-статистичні методи й моделі психології та педагогіки. Київ: ВЦ «Київський ун-т». 2000, 117 с.

4. Бушай І.М. Особливості психокорекції «Я-образу» підлітків-акцентуантів в системі психологічної служби школи. Київ: Збірник наукових праць. 2010, 233 -238 с.

5. Бушай І.М. Особливості когнітивного компоненту «Я-образу» акцентуйованих підлітків. Київ: Збірник наукових праць. 2019, 111 - 117 с.

6. Бугера О.А. Телевізійна продукція з елементами насильства та агресії. Київ: Бюлетень Міністерства юстиції України. -2017, 70-76 с.

7. Бойко-Бузиль Ю.Ю., Процик ЛС. Особливості прояву дитячого та учительського булінгу в шкільному середовищі. Херсон: Науковий вісник Херсонського державного університету. 2020, 86-94 с.

8. Вознесенська О.Л. Арт-терапія як засіб психо-соціального відновлення особистості. Харків: Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2015, 28-33 с.

9. Вознесенська О.Л. Ресурси арт-терапії на допомогу вимушеним переселенцям. Харків : Практичний посібник. 2015, 50 с.

10. Войтко В.І. Психологічний словник. Київ: Вища школа. 2002, 294 с.

11. Вознесенська О. Арт-терапія в роботі практичного психолога. Харків: Мова. 2016, 120 с.

12. Варій М.Й. Психологія особистості. Київ: Центр учбової літератури. 2015, 592 с.

13. Грицюк І.М. Арт-терапія у роботі практичного психолога з дітьми, які мають емоційні порушення. Київ: Психологія: реальність і перспективи. 2017, 67-70 с .

14. Заброцький М. М. Вікова психологія. Київ: Вікова психологія. 2008, 92 с.

15. Кльоц Л.А. Профілактика агресивної та жорсткої поведінки серед неповнолітніх та молоді. Київ: 2019, 19-25с .

References

1. Afanasieva V.V.(2010) Pedahohichna profilaktyka ahresyvnoi povedinky pidlitkiv v umovakh zahalnoosvitnoi shkoly[Pedagogical prevention of aggressive behavior of teenagers in the conditions of a comprehensive school]. Luhansk: Nauka, pp,55-63 [ in Ukrainian].

2. Bondarenko H.L(2014). Metody roboty sotsialnoho pedahoha.[ Work methods of a social pedagogue.] Kyiv: Nauka. [ in Ukrainian].

3. Borysenko O.D. (2000). Analityko-statystychni metody y modeli psykholohii ta pedahohiky. [Analytical and statistical methods and models of psychology and pedagogy ]Kyiv: VTs «Kyivskyi un-t».. [ in Ukrainian].

4. Bushai I.M. (2010). Osoblyvosti psykhokorektsii «Ia-obrazu» pidlitkiv-aktsentuantiv v systemi psykholohichnoi sluzhby shkoly.[ Peculiarities of psychocorrection of the "self-image" of adolescent accent students in the school's psychological service system ] Kyiv: Zbirnyk naukovykh prats. pp.233-238 [ in Ukrainian].

5. Bushai I.M. (2019). Osoblyvosti kohnityvnoho komponentu «Ia-obrazu» aktsentuiovanykh pidlitkiv[Peculiarities of the cognitive component of the "self-image" of accented teenagers.]. Kyiv: Zbirnyk naukovykh prats. pp. 111 - 117 [ in Ukrainian].

6. Buhera O.A. (2017). Televiziina produktsiia z elementamy nasylstva ta ahresii [Television products with elements of violence and aggression.]. Kyiv: Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy. pp.70-76 . [ in Ukrainian].

7. Boiko-Buzyl Yu.Iu., Protsyk LS. (2020). Osoblyvosti proiavu dytiachoho ta uchytelskoho bulinhu v shkilnomu seredovyshchi.[ Peculiarities of child and teacher bullying in the school environment] Kherson: Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. pp. 86-94 [ in Ukrainian].

8. Voznesenska O.L. (2015). Art-terapiia yak zasib psykho-sotsialnoho vidnovlennia osobystosti. [ Art therapy as a means ofpsycho-social restoration ofpersonality] Kharkiv: Aktualni problemy sotsiolohii, psykholohii, pedahohiky. 2015, pp.28-33 [ in Ukrainian].

9. Voznesenska O.L. (2015). Resursy art-terapii na dopomohu vymushenym pereselentsiam. [Art therapy resources to help displacedpeople.]Kharkiv : Praktychnyiposibnyk. 250 s. [ in Ukrainian].

10. Voitko V.I. (2002). Psykholohichnyi slovnyk. [Psychological dictionary.]Kyiv: Vyshcha shkola. [ in Ukrainian].

11. Voznesenska O. (2016). Art-terapiia v roboti praktychnoho psykholoha.[ Art therapy in the work of a practical psychologist.] Kharkiv: Mova. [ in Ukrainian].

12. Varii M.I. (2015). Psykholohiia osobystosti.[Personality psychology] Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury. [ in Ukrainian].

13. Hrytsiuk I.M. (2017). Art-terapiia u roboti praktychnoho psykholoha z ditmy, yaki maiut emotsiini porushennia.[ Art therapy in the work of a practical psychologist with children who have emotional disorders] Kyiv: Psykholohiia: realnist iperspektyvy. pp. 67-70 [ in Ukrainian].

14. Zabrotskyi M. M. (2008). Vikova psykholohiia. [Age psychology.] Kyiv: Vikova psykholohiia. [ in Ukrainian].

15. Klots L.A. (2019). Profilaktyka ahresyvnoi ta zhorstkoi povedinky sered nepovnolitnikh ta molodi. [Prevention of aggressive and violent behavior among minors and young people.] Kyiv: pp.19-25 [ in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru