Взаємозв’язки асертивності з психологічними та соціально-психологічними характеристиками особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язки асертивності з психологічними та соціально-психологічними характеристиками особистості

Вдовіченко Оксана Володимирівна доктор психологічних наук, професор, декан соціально-гуманітарного факультету, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», м. Одеса

Сокальська Наталія Леонтіївна викладач відділення фахового коледжу, Черкаська медична академія, м. Черкаси

Запорожченко Олексій Володимирович кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри права і соціальної роботи, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, м. Ізмаїл,

Бедан Вікторія Борисівна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки та психології, Міжнародний гуманітарний університет, м. Одеса

Анотація

Стаття містить теоретичний аналіз взаємозв'язків асертив- ності з психологічними та соціально-психологічними характеристиками особистості. Встановлено, що асертивність у сучасних умовах існування людини є важливою складовою особистості, оскільки, з одного боку, є стійкою психологічною та соціально-психологічною характеристикою особистості, головною рисою якої є впевненість у собі, а з іншого - може розглядатися як процес самоствердження в житті та суспільстві. Встановлено, що асертивність - це поведінка людини, яка поєднує внутрішню силу з освіченістю та доброзичливістю у спілкуванні з іншими людьми, що проявляється в умінні грамотно відстоювати свої інтереси під зовнішнім тиском та адекватно поводитися в соціумі, оскільки сучасна соціальна взаємодія під впливом низки суб'єктивних та об'єктивних чинників часто супроводжується конфліктом між різними думками, інтересами, світоглядами, точками зору та цінностями, що призводить до соціальної напруженості та конфліктних ситуацій. Показано, що асертивність розглядається з точки зору трьох підходів: когнітивного, емоційно-вольового та соціально-психологічного. Зазначено, що на розвиток асертивності впливають психологічні та соціальні чинники. До психологічних факторів відносяться: Невпевненість у собі, невпевненість у собі, страх критики, потреба у визнанні. Соціальні фактори включають соціальний тиск, культурні стереотипи та стигматизацію. Вважається, що асертивність пов'язана з такими психологічними характеристиками особистості як: емоційний інтелект, когнітивні знання, рефлексивність, мотивація та індивідуально-типологічніриси особистості.Соціально-психологічні характеристики особистості включають: комунікативні здібності особистості, моральне ставлення до інших, взаємоповагу, визнання суверенітету та індивідуальності, толерантність і довіру. Зроблено висновок, що розвиток асертивності визначається психологічними (біологічними) та соціально- психологічними (соціальними) характеристиками особистості. На виникнення та розвиток асертивності впливає розвиток когнітивної, емоційної та вольової сфер, мотивація та індивідуально-типологічні особливості особистості, а також суспільство, в якому особистість зростає, розвивається та виховується.

Ключові слова: асертивність, особистість, психологічні характеристики особистості, соціально-психологічні характеристики особистості. асертивність особистість психологічний

Vdovichenko Oksana Volodymyrivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Dean of the Social and Humanities Faculty, The State institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky», Odesa,

Sokalska Natalia Leontiivna Teacher of the Department of the Professional College, Medical Academy in Cherkasy, Cherkasy,

Zaporozhchenko Oleksii Volodymyrovych Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law and Social Work, Izmail State University of Humanities, Izmail,

Bedan Viktoriia Borysivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Pedagogy and Psychology, International Humanitarian University, Odesa,

Melnychenko Vyacheslav Vitaliiovych Graduate Student of the Department of Pedagogy and Psychology, International Humanitarian University, Odesa

INTERRELATIONSHIPS OF ASSERTIVENESS WITH PSYCHOLOGICAL AND SOCIO-PSYCHOLOGICAL CHARACTERISTICS OF PERSONALITY

Abstract. The article carries out a theoretical analysis of the interrelationships between assertiveness and psychological and socio-psychological characteristics of personality. It is noted that in the modern conditions of human existence, assertiveness is an important component of personality, since, on the one hand, it is a stable psychological and socio-psychological characteristic of a personality, the main feature of which is self-confidence, and on the other hand, it can be considered as a process of self-affirmation in one's own life and in society. It is determined that assertiveness is the behavior of a person who combines inner strength with politeness and goodwill in communicating with others, which is manifested in the ability to competently defend their interests under external pressure and behave adequately in society, since modern social interaction, under the influence of a number of subjective and objective factors, is often accompanied by a clash of different opinions, interests, worldviews, points of view and values, which leads to social tension and conflict situations. It is substantiated that assertiveness is considered from the point of view of three approaches, namely: cognitive, emotional and volitional, and socio-psychological approaches. It is noted that psychological and social factors influence the formation of assertiveness. Psychological factors include: self-confidence; self-doubt; fear of criticism; need for recognition. Social factors include: social pressure, cultural stereotypes and stigma. It is assumed that assertiveness is interrelated with the following psychological characteristics of a personality: emotional intelligence, cognitive knowledge, reflexivity, motivation, and individual-typological characteristics of a personality. The socio-psychological characteristics of personality include: communicative qualities of personality, moral attitude to each other; mutual respect, recognition of sovereignty and individuality, tolerance and trust. It is concluded that the formation of personality assertiveness occurs due to psychological (biological) and socio-psychological (social) characteristics of the personality. The formation and development of assertiveness is influenced by: the development of the cognitive, emotional and volitional, motivational spheres and individual typological characteristics of the personality; as well as the society in which the personality grows, develops and is brought up.

Keywords: assertiveness, personality, psychological characteristics of personality, socio-psychological characteristics of personality.

Постановка проблеми

Сучасне суспільство ставить високі вимоги до людей: вони повинні бути сміливими, соціально адаптованими та активними, проявляти ініціативу, реально оцінювати власні можливості, вміти презентувати себе та висловлювати свої думки, досягати поставлених цілей, спілкуватися та будувати стосунки. Усього цього можна досягти за допомогою психологічного феномену під назвою «асертивність», адже асертивність - це поведінка людини, яка поєднує внутрішню силу з ввічливістю та доброзичливістю у спілкуванні з оточуючими. Асертивність проявляється в умінні грамотно відстоювати свої інтереси під зовнішнім тиском і адекватно поводитися в соціумі, оскільки сучасна соціальна взаємодія під впливом низки суб'єктивних і об'єктивних факторів часто супроводжується зіткненням різних думок, інтересів, світоглядів, точок зору і цінностей, що призводить до соціальної напруженості і конфліктних ситуацій.

Все це робить зрозумілим, наскільки важливим є вивчення взаємозв'язку асертивності з психологічними та соціально-психологічними характеристиками особистості, адже зростаючий інтерес до асертивності вимагає оволодіння соціальними практиками, спрямованими на розвиток асертивної поведінки та навичок асертивної комунікації, які проявляються у всіх сферах життя і діяльності людини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що особливості асертивної поведінки в межах різних психологічних напрямків досліджували: Е. Берн (транзактний аналіз); А. Маслоу, Р. Мей, Ф. Перлз, В. Франкл (екзистенційна психологія); М. Боришевський, Л. Виготський, Г. Костюк, С. Максименко, В. Роменець, М. Савчин (вчинковий підхід).

Як спосіб поведінки асертивність розглядали: С. Бішоп, В. Галицький, А. Лазарус.

Як властивість поведінки асертивність аналізували: С. Медведєва, О.Хохлова, В. Шамієва.

Незважаючи на численні напрацювання у напрямку асертивності, все ще залишається багато невирішених питань щодо психологічних та соціально- психологічних характеристик цієї риси.

Метою статті є теоретичний аналіз взаємозв'язків асертивності з психологічними та соціально-психологічними характеристиками особистості.

Виклад основного матеріалу

У сучасних умовах існування людини асертивність є важливою складовою особистості, оскільки, з одного боку, це стійка психологічна та соціально-психологічна характеристика особистості, головною рисою якої є впевненість у собі, а з іншого боку, її можна розглядати як процес самоствердження у власному житті та в суспільстві.

Р. Мей вважає, що асертивність описує якість внутрішнього ставлення людини, це «сила, з якою людина наполягає на своїх правах і відстоює їх» [1].

Відсутність здатності виражати та реалізовувати власні цілі, потреби, бажання, прагнення, інтереси та почуття призводить до підвищення рівня незадоволеності життям, неможливості планувати власне майбутнє та виникнення соціальної тривожності.

Поняття «асертивність» передбачає формування у людини певної якості поведінки, завдяки якій вона володіє спонтанними реакціями, адекватним проявом емоцій, умінням прямо говорити про свої бажання і вимоги, висловлювати свою точку зору, не боїться опонувати з аргументами, стоїть на своєму в ситуаціях, де аргументація не потрібна; володіє тактикою реагування на справедливі вимоги і відмови у відповідь на неприйнятні прагнення, щоб не порушувати права інших.

Термін «асертивність» є похідним від англійського дієслова assert (наполягати, стверджувати, заявляти). У психології асертивність розуміється як якість та здатність особистості конструктивно відстоювати свої права, демонструвати позитивне і шанобливе ставлення до інших людей, як здатність захищати власні інтереси, формулювати і відстоювати свою думку, вільно висловлювати свої почуття і емоції, досягати поставленої мети, при цьому не порушувати права інших людей і брати на себе відповідальність за власну поведінку [2].

Американський психолог А. Солтер був першим вченим, який досліджував асертивність. Науковець асертивність розглядав як певний тип особистісної поведінки, що поєднується з почуттям поваги до власної індивідуальності та емоційно цінним ставленням до інших людей. Він вважає, що людина з сильним почуттям власної гідності здатна діяти асертивно в будь-якій ситуації, тобто відкрито, впевнено і рішуче. Асертивні дії особистості виражаються в таких формах поведінки, як: знання своїх прав і обов'язків; адекватна самооцінка та оцінка інших; усвідомлення своїх потреб та інтересів; розуміння своїх цілей, намірів і способів дій та вміння висловлювати їх відкрито, без страху і напруги; повага до прав та інтересів інших; вміння досягати поставлених цілей, не маніпулюючи іншими; вміння переконувати інших, вислужитися, попросити поради чи допомоги; вміння приймати компромісні рішення; налагодження ділових контактів і партнерських відносин [3].

Чеські психологи В. Каппоні та Т. Новак під асертивністю розглядали гармонійне поєднання особистісних якостей людини, що відображаються у формі конкретних світоглядних позицій та позитивній спрямованості, проявляються у знаннях про людську сутність, у вміннях і навичках ефективної взаємодії. Асертивність - це спосіб організації своєї поведінки, уміння формулювати особистісні потреби й бажання, прагнення до честолюбства у досягненні намічених цілей, шанобливе ставлення до людей, а головне - повага і любов до себе [4].

На думку, А. Лазаруса асертивність це соціальна компетентність, яка включає в себе емоційну свободу, що виявляється в умінні висловлювати свої бажання, вимоги, прохання, в здатності сказати «ні». Зовні це виражається у змозі відкрито заявляти про свої бажання і вимоги, у прояві як позитивних, так і негативних почуттів, в умінні як починати розмову за власною ініціативою, так і закінчувати її, не поступаючись при цьому своїми інтересами [5].

Поняття «асертивність» не існує само по собі, а включає достатньо широкий спектр суміжних понять, з якими має прямий і зворотний зв'язок. Прямий зв'язок складають такі поняття як: асертивна поведінка, впевнена поведінка, ефективна комунікація, емоційна та соціальна компетентність, соціальна сміливість. Зворотний зв'язок - агресивна, пасивна поведінка, маніпуляція, невпевненість, соціальний страх, нерішучість і т. д. [6].

Ми погоджуємося з думкою американського психолога М. Дойча, який вважає, що людина, яка поважає і цінує себе, характеризується високим ступенем асертивності. Вчений сформулював «потрійний принцип», який стверджує, що асертивна людина діє рішуче, чесно і сердечно в будь-якій ситуації. Психолог вказує, що рішучість людини не дозволяє опоненту маніпулювати нею або залякувати, чесність - втягувати її в аморальну ситуацію, навіть якщо її провокують, а привітність дає зрозуміти опонентам, що ця людина не тільки поважає і цінує власну думку, а й відкрита до конструктивної взаємодії [7].

Що стосується взаємозв'язків асертивності з психологічними та соціально-психологічними характеристиками особистості, то тут доречним буде згадати українську психологиню Ірину Лебедєву, яка визначила основні три підходи до дослідження асертивності [8]:

1. Когнітивний підхід - у цьому підході асертивність розглядається як навичка пізнання та правильного розуміння ситуацій і поведінки людей, що дозволяє адекватно реагувати на них і відстоювати свої права та інтереси.

2. Емоційно-вольовий підхід - цей підхід зосереджується на емоційно- вольових особливостях людини, зокрема на її здатності контролювати свої емоції та волю. Вважається, що це дозволяє людині адекватно реагувати на різноманітні ситуації та поведінку інших людей.

3. Соціально-психологічний підхід - у цьому підході асертивність розглядається як соціальний феномен, який виникає у взаєминах між людьми. В цьому контексті досліджується взаємодія асертивної поведінки з іншими соціальними факторами, такими як культурні особливості, соціальний статус, рольові очікування тощо [9].

На нашу думку перші два підходи ми можемо віднести саме до психологічних характеристик особистості, а останній третій до соціально- психологічних.

Цікавою також є думка науковиці В. Шамієвої. В своїх дослідженнях вона виокремлює три структурні компоненти асертивності [7]:

1. Компонент самоповаги. Цей компонент відображає розуміння та оцінку людиною своєї власної цінності, поваги до себе та своїх прав.

2. Компонент емоційної стабільності. Цей компонент відображає здатність людини контролювати свої емоції та поводитись адекватно в різних ситуаціях.

3. Компонент соціальної активності. Цей компонент відображає здатність людини до ініціативи та самовираження у соціальних відносинах, здатність до спілкування та побудови взаємовідносин з іншими людьми.

Отже, на основі аналізу доробків науковців можемо зазначити, що асертивність розвивається в суспільстві, і вона є соціальною навичкою, яка формується в процесі міжособистісної взаємодії під час якої задіються психологічні характеристики особистості. У соціальному середовищі люди вчаться висловлювати свої думки та потреби застосовуючи ті знання, вміння і навички, які вони мають, контролювати свої емоції, встановлювати межі та захищати власні права, не порушуючи права інших.

То ж розглянемо як асертивність взаємопов'язана з психологічними характеристиками особистості, але перш ніж це зробити вважаємо за потрібне розглянути психологічні та соціальні фактори, які впливають на формування асертивності.

Так до психологічних факторів відносяться:

> Впевненість у собі: люди з високою самооцінкою, як правило, більш наполегливі у своїй поведінці.

> Невпевненість у собі: низька самооцінка і невпевненість у собі можуть призвести до неасертивної поведінки, яку можна трансформувати в здоровий асертивний стиль.

> Страх критики: багато людей не демонструють асертивної поведінки, тому що бояться критики і принижуючих коментарів з боку інших.

> Потреба у визнанні: ще однією психологічною причиною, яка може призвести до неасертивної поведінки, є потреба у визнанні та прийнятті з боку інших [8].

До соціальних факторів відносяться:

> Соціальний тиск: багатьом людям важко виражати себе в ситуаціях, коли соціальний тиск є високим.

> Культурні стереотипи: культурні стереотипи можуть впливати на типи поведінки, які вважаються прийнятними в різних культурах.

> Стигма: деякі люди можуть боятися бути напористими через соціальну стигму, пов'язану з таким типом поведінки в їхній культурі [9].

На нашу думку асертивність є взаємопов'язаною із наступними психологічними характеристиками особистості:

- Емоційним інтелектом, який входить до емоційно-вольової сфери особистості, адже він дозволяє людині навчитися розуміти та керувати своїми емоціями, розпізнавати та враховувати емоції інших людей, впливає на розвиток професійного і особистісного потенціалу. На сьогоднішній день доведено, що емоційний інтелект забезпечує:

1. Самосвідомість емоцій - це здатність розпізнавати та розуміти свої власні емоції. Це допомагає людині краще контролювати свої реакції на різні ситуації, уникати поведінки, яка може бути шкідливою для неї самої та інших людей.

2. Розуміння емоцій інших - це здатність розпізнавати та розуміти емоції інших людей. Це допомагає людині краще сприймати поведінку та реакції інших людей, а також взаємодіяти з ними ефективно.

3. Керування емоціями - це здатність керувати власними емоціями та реагувати на ситуації таким чином, щоб досягти максимально можливого результату. Це допомагає людині уникати негативних наслідків від своїх емоцій, зберігаючи контроль над собою та ситуацією.

4. Керування емоціями інших - це здатність впливати на емоції та настрій інших людей. Це допомагає людині підвищувати ефективність комунікації та взаємодії з іншими людьми.

5. Соціальна адаптація - це здатність адаптуватися до різноманітних соціальних ситуацій, а також до різних людей та їх поведінки [10].

В цьому випадку доречним є думка американського психолога Стейна, який розглядав асертивність як частину емоційного інтелекту та вважав, що асертивна особистість володіє не тільки здатністю емоційного самоаналізу, що дозволяє чітко визначити власні почуття, але й достатньою силою над особистими імпульсами, щоб вони могли бути виражені у відповідній формі та з відповідною силою. Науковець писав про те, що асертивна людина добре розуміє не лише власні почуття, але і може керувати своїми афектами [11].

- Когнітивними знаннями, які полягають в аналізі цілей, що ставить перед собою людина в прагненні зайняти бажане місце; потребі самоаналізу власного вибору, що здійснюється на основі тих чи інших особистісних домагань; потребі у самооцінці того, як оцінюють її інші люди; здатності до самоспостереження, самопізнання власних якостей, вчинків, дій та можливих суб'єктивних труднощів у їх здійсненні на основі оцінки цих якостей наставником; здатності до обмірковування, аналізу своїх дій та вчинків, правильного розуміння себе, своїх нахилів та здібностей, рис характеру, аналізу правильно розроблених реальних цілей, планів діяльності (з врахуванням думок інших людей); здатності контролювати себе, свої думки, вчинки, дії, усвідомлюючи, що від цього залежить успіх у поведінці та діяльності (прислуховуватись до оцінки результатів власної діяльності іншими людьми), здатність будувати свої життєві цілі на основі власних особливостей, властивостей і можливостей; почуття власної гідності, поваги до себе, віри в себе [12].

- Рефлексивністю, яка свідчить про сформованість самооцінки, власної значущості, пізнання себе і самореалізації. Рефлексія, як засіб пізнання особистістю самої себе, є важливою здатністю для людини, що здійснює міжособистісну взаємодію, коли вона пізнає себе, розуміє себе в конкретній ситуації, порівнює свої думки, почуття, дії з іншими учасниками міжособистісної взаємодії. Водночас рефлексія є процесом, на основі якого відбувається подальше самовдосконалення особистості.

- Мотивацією, яка передбачає бажання та здатність особистості досягати успіху, наявність позитивних установок, а також наявність відповідних гуманних цінностей: милосердя, терпимості, взаєморозуміння, співчуття, співучасті.

- Індивідуально-типологічними особливостями особистості, а саме типом темпераменту та характеру.

До соціально-психологічних характеристик особистості, які є взаємопов'язаними з асертивністю, на нашу думку, доцільно віднести:

- Комунікативні якості особистості, які забезпечать її взаємодію з оточуючими:

*Sспілкування і взаємодія з людьми, вміння встановлювати

контакти, вибудовувати стратегію ділових взаємин;

*Sвербальні здібності - вміння говорити чітко, ясно, виразно,

грамотно висловлювати свої думки;

*Sораторські здібності - вміння переконувати; здатність до

самоконтролю.

Під час взаємодії та спілкуванні людини з оточуючими важливими для асертивності є наступні соціально-психологічні характеристики:

- повне і правильне сприйняття людини (спостережливість, швидкість орієнтування в ситуації і ін.);

- розуміння внутрішніх властивостей і особливостей людини (проникнення в її духовний світ, інтуїція);

- здатність до співпереживання (емпатія, співчуття, повага до людини, готовність прийти на допомогу);

- вміння аналізувати свою поведінку (рефлексія);

- вміння управляти самим собою і процесом спілкування (самоконтроль).

Соціально-психологічна складова проявляється у:

а)моральному ставленні один до одного;

б)взаємній повазі;

в)визнанні суверенності і індивідуальності;

г)толерантності й довірі.

На думку О. Харцій асертивність пов'язана з такими соціально- психологічними характеристиками особистості:

- Відчуття благополуччя, яке має більше суб'єктивний характер, адже містить в собі значущі для внутрішнього світу кожної людини цінності, так благополуччя людини містить різні складові: соціальне благополуччя, яке містить задоволеність від власного соціального положення в соціумі.

- Задоволеність від міжособистісних зв'язків та відчуття спільності.

- Фізичне благополуччя, яке характеризується задовільним фізичним самопочуттям та комфортом, фізичним тонусом та загальним рівнем здоров'я, який задовольняє особистість.

- Духовне благополуччя, що містить відчуття спільності в духовній культурі з суспільством, вірою в себе або релігіозне вірування.

- Матеріальне благополуччя, яке передбачає задоволеність матеріальною сферою свого життя, своєю фінансовою спроможністю.

- Психологічне благополуччя, яке містить відчуття цілісності, злагодженості функцій всіх психічних процесів, психологічної рівноваги [13, с. 144].

Висновки

Таким чином, здійснивши теоретичний аналіз взаємозв'язків асертивності з психологічними та соціально-психологічними характеристиками особистості можемо зазначити, що формування асертивності особистості відбувається за рахунок психологічних (біологічних) та соціально- психологічних (соціальних) характеристик особистості. На формування і розвиток асертивності впливає: розвиток когнітивної, емоційно-вольової, мотиваційної сфери та індивідуально-типологічні особливості особистості; а також соціум в якому зростає, розвивається та виховується особистість. Перспективою подальших наших розвідок є емпіричне дослідження щодо визначення взаємозв'язків асертивності з психологічними характеристиками особистості.

Література:

1. Шевченко В. В Ретроспективний аналіз категорії «ідентичність» в психології. Наукові перспективи. 2023. №10 (40). С. 868-877. DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530- 2023-10(40)-868-877

2. Білоущенко В. В. Асертивність як комплексна характеристика особистості. Інсайт: збірник наукових праць студентів, аспірантів та молодих вчених. 2015. Випуск 12. С. 41-45.

3. Salter A. Conditioned reflex therapy. New York: Capricorn. 1949. 236 p.

4. Шинкар М. І. Проблема асертивності в сучасному суспільстві. Вісник Національного університету оборони України. 2020. № 1 (54). С. 210-214. DOI: https://doi.org/10.33099/ 2617-6858-20-54-1-210-214

5. Alberti R.E. & Emmons M.E. (1990) Your perfect Right: A Guide to Assertive Living (6th ed.). San Luis Obispo, CA: Impact ublishers.

6. Kjell Erik Rudestam. Experiential Groups in Theory and Practice Monterey, Calif.: Brooks/Cole, 1982.

7. Щіпановська О. Р. Асертивність особистості як основа успішної міжособистісної взаємодії у діяльності майбутніх фахівців. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. 2012. Вип. 32-33 (36-37). С. 269-275.

8. Шаповалова І. В. Асертивність та комунікативна компетентність учнів як складові підготовки майбутніх фахівців гуманітарного профілю. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2019. Випуск 34. Ч. 2. С. 141-144.

9. Бутузова Л. П. Асертивність особистості як основа становлення безпечної поведінки в підлітковому віці. Проблеми психологічної безпеки: особистість, суспільство, держава. 2010. С. 33-40.

10. Gerasymova, I., Maksymchuk, B., Bilozerova, M., Chernetska, Yu., Matviichuk, T., Solovyov, V., & Maksymchuk, I. (2019). Forming professional mobility in future agricultural specialists: the sociohistorical context. Revista Romaneasca pentru Educatie Multidimensionala, 11 (4), 345-361. http://lumenpublishing.com/journals/index.php/rrem/article/view/1604/pdf

11. Stein, S., & Book, H. (2006). The EQ edge: Emotional intelligence and your success (2nd ed.). Toronto, Ontario: Jossey-Bass.

12. Omelchuk, M., Maksymchuk, B., Ihnatenko, S., Navolskyi, N., Kitsak, T., Vitkovskyi, O., Ostrovska, N., Vykhrushch, A., Lukashchuk, M., Lukashchuk, I., Demianchuk, M., Khmeliar, I., Kushnir, L., & Maksymchuk, I. (2022). Developing Professional Competency in First Aid in Future Coaches in Ukraine. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 14 (3), 392-411. https://doi.org/10.18662/rrem/14.3/615

13. Харцій О. М., Чередник А. О. Взаємозв'язок асертивності особистості з відчуттям суб'єктивного благополуччя та задоволеністю життям серед молоді під час війни. Габітус. 2022. Випуск 37. С. 143-148. DOI https://doi.org/10.32843/2663-5208. 2022.37.26

References:

1. Shevchenko V. V. (2023). Retrospektyvnyi analiz katehorii «identychnist» v psykholohii [Retrospective analysis of the category «identity» in psychology]. Naukoviperspektyvy - Scientific perspectives, 10 (40), 868-877. DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530-2023-10(40)-868-877

2. Biloushchenko V. V. (2015). Asertyvnist yak kompleksna kharakterystyka osobystosti [Assertiveness as a complex characteristic of personality]. Insait: zbirnyk naukovykh prats studentiv, aspirantiv ta molodykh vchenykh - Insight: a collection of scientific papers by students, graduate students and young scientists, Vypusk 12, 41-45.

3. Salter A. (1949). Conditioned reflex therapy. New York: Capricorn.

4. Shynkar M. I. (2020). Problema asertyvnosti v suchasnomu suspilstvi [The Problem of Assertiveness in Modern Society]. VisnykNatsionalnoho universytetu oborony Ukrainy - Bulletin of the National Defense University of Ukraine, 1 (54), 210-214. DOI: https://doi.org/10. 33099/2617-6858-20-54-1-210-214

5. Alberti R.E. & Emmons M.E. (1990) Your perfect Right: A Guide to Assertive Living (6th ed.). San Luis Obispo, CA: Impact ublishers.

6. Kjell Erik Rudestam (1982). Experiential Groups in Theory and Practice Monterey, Calif.: Brooks/Cole,.

7. Shchipanovska O. R. (2012). Asertyvnist osobystosti yak osnova uspishnoi mizhosobystisnoi vzaiemodii u diialnosti maibutnikh fakhivtsiv [Personality assertiveness as a basis for successful interpersonal interaction in the activities of future specialist]. Problemy ta perspektyvy formuvannia natsionalnoi humanitarno-tekhnichnoi elity - Problems and Prospects of Formation of the National Humanitarian and Technical Elite, Vyp. 32-33 (36-37), 269-275.

8. Shapovalova I. V. (2019). Asertyvnist ta komunikatyvna kompetentnist uchniv yak skladovi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv humanitarnoho profiliu [Assertiveness and Communicative Competence of Students as Components of Training Future Humanities Specialists]. Naukovyi visnykMizhnarodnoho humanitarnoho universytetu - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University, Vypusk 34. Ch. 2, 141-144.

9. Butuzova L. P. (2010). Asertyvnist osobystosti yak osnova stanovlennia bezpechnoi povedinky v pidlitkovomu vitsi [Personality assertiveness as a basis for the formation of safe behavior in adolescence]. Problemy psykholohichnoi bezpeky: osobystist, suspilstvo, derzhava - Problems of psychological security: personality, society, state, 33-40.

10. Gerasymova, I., Maksymchuk, B., Bilozerova, M., Chernetska, Yu., Matviichuk, T., Solovyov, V., & Maksymchuk, I. (2019). Forming professional mobility in future agricultural specialists: the sociohistorical context. Revista Romaneasca pentru Educatie Multidimensionala, 11 (4), 345-361. http://lumenpublishing.com/journals/index.php/rrem/article/view/1604/pdf

11. Stein, S., & Book, H. (2006). The EQ edge: Emotional intelligence and your success (2nd ed.). Toronto, Ontario: Jossey-Bass.

12. Omelchuk, M., Maksymchuk, B., Ihnatenko, S., Navolskyi, N., Kitsak, T., Vitkovskyi, O., Ostrovska, N., Vykhrushch, A., Lukashchuk, M., Lukashchuk, I., Demianchuk, M., Khmeliar, I., Kushnir, L., & Maksymchuk, I. (2022). Developing Professional Competency in First Aid in Future Coaches in Ukraine. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 14 (3), 392-411. https://doi.org/10.18662/rrem/14.3/615

13. Khartsii O. M., Cherednyk A. O. (2022). Vzaiemozviazok asertyvnosti osobystosti z vidchuttiam subiektyvnoho blahopoluchchia ta zadovolenistiu zhyttiam sered molodi pid chas viiny [Interrelation of personality assertiveness with a sense of subjective well-being and life satisfaction among young people during the war]. Habitus - Habitus, Vypusk 37, 143-148. DOI https://doi.org/10.32843/2663-5208. 2022.37.26

Размещено на Allbest.ru