Ретроспективний аналіз категорії "ідентичність" в психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ретроспективний аналіз категорії "ідентичність" в психології

Шевченко Вікторія Василівна доктор філософії з психології, доцент кафедри психології та педагогіки, Національна академія Національної гвардії України, м. Харків

Анотація

У статті здійснено ретроспективний аналіз категорії «ідентичність» у психології. Констатовано, що в сучасних умовах актуальним є питання розвитку конструктивної ідентичності, оскільки набуття людиною позитивної ідентичності є запорукою розвитку успішної особистості. Слід зазначити, що протягом свого життя людина дуже ретельно шукає своє призначення і місце у світі, а також свою соціальну роль, відведену їй суспільством. Визначено, що сьогодні самоідентифікація значно ускладнилася, оскільки людина повинна мати чітке уявлення про навколишній світ та ідентифікувати певну соціальну групу як «свою». Зі збільшенням кількості інформації звичні явища та процеси ніби розмиваються, втрачають частину своїх кордонів та унікальності. Існування різноманітних концепцій ідентичності є фундаментальним елементом сучасної психологічної теорії., відбувся інтенсивний розвиток різних психологічних шкіл і течій пов'язаний з дослідженням цього феномену. Це призвело до появи великої кількості концепцій ідентичності, які передбачають різні закономірності та механізми формування. З одного боку, це призвело до різного розуміння предмета, а з іншого - термінологічна плутанина призвела до кризи психології як науки. На основі аналізу наукової літератури з проблематики ідентичності зроблено висновок, що основний фундаментальний внесок у вивчення цієї проблематики зроблено в галузі індивідуалістичної психології та соціальної психології. Також зазначається, що основи наукової розробки поняття ідентичності були закладені психологами-психоаналітиками. Теорії цього напряму психології виходять з того, що джерелом ідентичності є базові потреби людини, які розглядаються як захисний механізм від соціального тиску. Однак ця група теорій часто ігнорує подальшу взаємодію ідентичності людини з соціальними групами, що її оточують. Цей аспект розвитку ідентичності описує соціальна психологія. Деякі концепції з цієї галузі психології припускають, що, окрім особистої ідентичності, людина розвиває також соціальну ідентичність, засновану на членстві в різних групах. Однак такий поділ ідентичності на зовнішню і внутрішню частини призводить до того, що в аналізі особистості виникають образи, які не дають цілісного уявлення про об'єкт ідентичності.

Ключові слова: ідентичність, особистість, ретроспективний аналіз, підхід.

Abstract

ідентичність психологія концепція

Shevchenko Viktoriia Vasylivna Doctor of Philosophy in Psychology, ssociate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, National Academy of the National Guard of Ukraine, Kharkiv

A RETROSPECTIVE ANALYSIS OF THE CATEGORY OF «IDENTITY» IN PSYCHOLOGY

The article presents a retrospective analysis of the category of "identity" in psychology. It is stated that in modern conditions the issue of developing a constructive identity is relevant, since the acquisition of a positive identity by a person is the key to the development of a successful personality. It should be noted that throughout his or her life, a person very carefully searches for his or her purpose and place in the world, as well as his or her social role assigned to him or her by society. It has been determined that today self-identification has become much more complicated, as a person must have a clear understanding of the world around him or her and identify a certain social group as "his or her own". With an increase in the amount of information, familiar phenomena and processes seem to be blurred, losing some of their boundaries and uniqueness. The existence of various concepts of identity is a fundamental element of modern psychological theory. intensive development of various psychological schools and trends has been associated with the study of this phenomenon. This has led to the emergence of a large number of identity concepts that imply different patterns and mechanisms of formation. On the one hand, this has led to different understandings of the subject, and on the other hand, terminological confusion has led to a crisis in psychology as a science. Based on the analysis of the scientific literature on identity, it is concluded that the main fundamental contribution to the study of this issue has been made in the field of individualistic psychology and social psychology. It is also noted that the foundations of the scientific development of the concept of identity were laid by psychologists-psychoanalysts. The theories of this branch of psychology are based on the fact that the source of identity is the basic human needs, which are considered as a defense mechanism against social pressure. However, this group of theories often ignores the further interaction of a person's identity with the social groups around him or her. This aspect of identity development is described by social psychology. Some concepts from this branch of psychology suggest that, in addition to personal identity, a person also develops a social identity based on membership in various groups. However, such a division of identity into external and internal parts leads to the fact that in the analysis of personality there are images that do not give a holistic view of the object of identity.

Keywords: identity, personality, retrospective analysis, approach.

Постановка проблеми

Протягом всього життя людина знаходиться в постійному пошуку свого місця та призначення у цьому світі. Кожний віковий період особистості характеризується певною кризою та ідентифікацією, але найбільше з цим зіштовхуються люди молодого віку. Адже саме в цьому віці відбувається соціалізація до професійної діяльності, сімейного життя, формуються більш постійні життєві цінності.

Загальновідомим є той факт, що в людині «накладаються» різні ідентичності: соціальна, національна, професійна, культурна, політична, релігійна та інші. В умовах соціального буття людина змушена переглядати різні аспекти своєї ідентичності, особливо в плані освіти, професії та економіки, щоб досягти певного рівня самореалізації. Водночас небажана втрата ідентичності, розрив з найближчим соціальним оточенням, таким як сім'я, друзі, професійний колектив, може стати серйозною проблемою.

На сьогоднішній день існує велика кількість наукових підходів, щодо трактування феномену ідентичності. Саме тому є потреба у проведенні ретроспективного аналізу інтерпретування «ідентичності» з точки зору різних науковців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволив виявити, що феномен «ідентичності» у зарубіжній психології розглядала велика кількість науковців різних напрямків. З. Фрейд, Е. Еріксон, Дж. Марсія, Н. Холланд, А. Ватерман, Ж. Лакан - досліджували ідентичність в межах психоаналізу; Ч. Кулі, Дж. Мід, Л. Краппман, Е. Гофман, Г. Брейкуеля, Р. Рогельсон - описували ідентичність з точки зору символічного інтеракціонізму; в межах когнітивної психології ідентичності свою увагу приділяли Дж. Тернер та Р. Теджфел; в біхевіоризмі ідентичність описували: Д. Доллард, Н. Міллер, О. Маурер, Р. Сієрс, Х. Льовін, Е. Маккобі, П. Муссен; в діяльнісному підході питання ідентичності піднімав В. Агаєв; Ф. Барт, П. Бергер, Т. Лукман, Т. Стефаненко висвітлювали ідентичність в межах конструкціоністського підходу.

Серед вітчизняних дослідників питанням ідентичності цікавилися: Л. Боровська, О. Блинова, М. Жилін, О. Краєва, Ю. Кулагін, М. Ліпін, О. Макарова, Н. Мілорадова, А. Османова, Г. Хорунжий, Т. Яблонська.

Мета статті полягає у здійсненні ретроспективного аналізу категорії «ідентичність» в психології з точки зору різних науковців.

Виклад основного матеріалу

В сучасних умовах сьогодення актуальним є питання розвитку конструктивної ідентичності особистості, адже набуття людиною позитивної ідентичності є гарантом для саморозвитку успішної особистості. Виникнення феномену «ідентичність», вчені пов'язують з ім'ям американського філософа і психолога Уільямом Джеймсом. Саме він у своїх наукових працях писав, що суб'єктивне відчуття тотожності і цілісності є переживанням ідентичності, а не характером [1].

На сьогоднішній день в психології та суміжних з нею науках розрізняють значну кількість ідентичностей: особистісну, релігійну, професійну, ґендерну, рольову, соціальну тощо.

Також потрібно зазначити, що в сучасному світі існує велике розмаїття варіантів трактування досліджуваного нами феномену.

Так, наприклад, Е. Еріксон ввів в психологію декілька різних визначень даного поняття. В одній науковій праці він пише, що ідентичність - це гіпотетична цілісна картина суб'єктності, стійке відчуття «Я-той самий». Це стійка тотожність «Я» у часі та просторі, яка включає такі параметри, як стійкість суттєвих індивідуальних рис, інтеграція їх в узагальнене узгоджене уявлення про себе («Образ Я»), послідовність і смислова наступність внутрішнього світу, безперервність у часі персональної історії та індивідуального досвіду переживань. Шлях становлення такої самототожності лежить через узагальнення, кристалізацію дитячих ідентифікацій, рольового досвіду та досвіду соціальних впливів, оцінок та очікувань оточуючих. У такому тлумаченні ідентичність отожнюється з терміном «константність особистості» [2, с. 379].

В інших своїх працях вчений пише, що ідентичність - це інтеграційні аспекти, сутністю яких є соціальні зв'язки людини. В даному випадку ідентичністю буде вважатися співпадіння «Образу Я» і сприйняттям його іншими.

На думку Е. Еріксона досягнення ідентичності відбувається тоді коли особистість прийме ряд свідомих рішень щодо своїх цінностей та позицій в соціумі.

Е. Еріксон писав: «Ідентичність - це процес переживання людиною узагальненого смислу свого «Я», суб'єктивне натхнення відчуття тотожності і цілісності та переживання відповідності самому собі» [3, с. 65].

З. Фрейд з точки зору психоаналізу виділив механізми і особливості ідентичності, які описав в своїй праці «Психологія мас і аналіз людського «Я». на думку вченого ідентичність пов'язана з ідентифікацією та з Едіповою ситуацією. Він писав: «Ідентичність відома психоаналізу як перший прояв емоційного зв'язку з іншою особою». Таким чином він вважав, що хлопчик обов'язково хоче бути схожим на свого батька у всьому, тобто ідентифікуватися з ним. Адже батько завжди є ідеалом та зразком для наслідування. Дитина відчуває свій зв'язок з ним і намагається його посилити. З. Фрейд також наголошував на тому, що одночасно хлопчик ідентифікує себе із мамою. Виходячи з цього положення вчений виділив два типи ідентифікації:

- захисну - це ідентифікація, яка виникає через страх бути покараним за потяги і агресивні прагнення;

- розвиваюча - ідентифікація яка виникає несвідомо, проявляється при ототожненні себе з іншою людиною через страх втратити її любов.

З огляду на це З. Фрейд вивів концепт ідентичності як явище, що розвивається на основі послідовних ідентифікацій [4].

В. Франкл вважав, що ідентичність є проявом співбуття і самобуття. Співбуття проявляється в ідентифікації індивіда з суспільними символами, а самобуття особистості тобто відкриття відчуття власного «Я» відбувається під час взаємодії з «Ти», власне ця взаємодія і породжує «Ми» й упрозорює унікальність свого «Я» й «Ти» іншого [5, с. 52].

В наукових працях А. Ватермана ідентичність базується на ціннісно- вольовому аспекті розвитку. На його думку ідентичність має дві сторони: процесуальну та змістовну. До головних елементів ідентичності він відносить: цілі, цінності та переконання особистості, які формуються під впливом та вибором альтернативи в момент кризи ідентичності.

А. Ватерман трактує ідентичність як наявність у людини її головних елементів: самовизначення, вибір, цілі, цінності і переконання які особистість виділила в своєму житті.

Також дослідником було виділено чотири сфери, які є найголовнішими при формуванні ідентичності, а саме:

- вибір професії;

- прийняття і переоцінка моральних, релігійних переконань;

- формування політичних поглядів;

- прийняття соціальних ролей [6].

Ще одним психологом, який займався дослідженням ідентичності був Дж. Марсія. Він вважає, що ідентичність розвивається протягом всього життя людини. Він виокремив два шляхи розвитку ідентичності:

- перший - це усвідомлення деякої інформації про себе, тобто це присвоєна ідентичність;

- другий - це самостійно прийняте рішення особистістю щодо того якою їй бути, тобто досягнута ідентичність.

Дж. Марсія під ідентичністю розуміє структуру Ego, а саме внутрішню динамічну організацію потреб, здібностей, переконань та особистісної життєдіяльності. Так само як і Е. Еріксон, Дж. Марсія вважає, що ідентичність набуває найбільшої актуальності саме у підлітковому віці. Науковець висунув гіпотезу про те, що структура ідентичності проявляється як феноменологічне через спостережувані патерни «вирішення проблем». З його точки зору, те як людина приймає рішення відносно себе та свого життя формується і розвивається структура ідентичності, відбувається усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, цілеспрямованість і осмисленість життя. Також автором виділено чотири статуси ідентичності:

- досягнута (або реалізована) ідентичність;

- мораторій;

- передчасна ідентичність;

- дифузна ідентичність.

Дж. Марсія зазначив, що на формування ідентичності безпосередньо впливають процеси професійного, ідеологічного та сексуального самовизначення [7].

Р. Теджфел розробив теорію «соціальної ідентичності» в якій обґрунтував, що ідентичність, або «Я» концепція - це когнітивна система, яка виступає регулятором поведінки людини і складається з соціальної та особистісної ідентичності.

Він вважає, що:

а)індивіду властиве прагнення до позитивної Я-концепції;

б)позитивна Я-концепція створюється через категоризацію соціального світу та ідентифікацію себе із певними категоріями, за рахунок яких індивід формує свою соціальну ідентичність як складову Я-концепції;

в)групи, до яких індивід себе приписує, у свою чергу повинні забезпечувати позитивний внесок в його Я-концепцію;

г)диференціювання відбувається за допомогою процесу порівняння власної групи з іншими;

д)групи завжди шукають позитивні відмінності і прагнуть збільшити їх, виявляючи фаворитизм стосовно групи членства [8, с. 61-62].

Дж. Г. Мід досліджував ідентичність в межах інтеракціонізму та спирався на «Я-концепцію». Проблема співвідношення особистих і суспільних принципів людини ґрунтується на неправильному розумінні прийнятих норм і звичаїв. Це сукупність очікувань, які приймаються людиною і виходять від етнічної чи національної групи, до якої вона належить. Усвідомлена ідентичність з'являється тоді, коли людина починає думати про себе і свою поведінку. Однак ідентичність не означає, що людина є незалежною від суспільства, адже вона формується за допомогою категорій, набутих у процесі соціальної взаємодії та розвинених у мові. Водночас наявність усвідомленої ідентичності означає момент відносної свободи для індивіда, адже "людина перестає слідувати ритуалізованій послідовності дій і починає замислюватися над цілями і тактикою своєї поведінки". Дж. Г. Мід вважав, що людина не має ідентичності від народження, а формує її через соціальний досвід та взаємодію з іншими. Тому акцент робиться на соціальній обумовленості ідентичності: вона з'являється лише тоді, коли людина залучена до соціальної групи і спілкується з її членами. Розвиток ідентичності йде від несвідомої ідентичності до свідомої [9].

У теорії К. Роджерса ідентичність (нині синонім Я-концепції) - це «організований і цілісний концептуальний гештальт», побудований зі сприйняття особливостей «Я» або «мене» в різних аспектах життя і цінностей, пов'язаних з цими сприйняттями. Цей гештальт доступний свідомості, навіть якщо він не завжди усвідомлюється. К. Роджерс стверджує, що тенденція до конструктивного розвитку особистості, її повноти і цілісності може бути реалізована лише тоді, коли людина чітко сприймає і адекватно символізує свій вибір, перевіряє свої припущення, відрізняє прогресивну поведінку від регресивної [10].

Г. Брейкуелл наполягає на соціальному походженні ідентичності і вважає, що особистісна ідентичність підпорядкована соціальній ідентичності, тобто лише у взаємодії з соціальним світом людина активно засвоює поняття, які дають їй змогу пізнати себе. Це засвоєння включає:

а)формування структури особистісної ідентичності (набору характеристик, що використовуються для опису себе);

б)оцінку елементів змістовної структури (моральних і соціальних норм, встановлених референтною групою).

Таким чином, особистісна ідентичність є продуктом соціальної ідентичності, але після свого формування починає активно впливати на неї [11].

Згідно з теорією самокатегоризації Дж. Тернера [12], процес формування соціальної ідентичності складається з трьох послідовних когнітивних процесів:

1) самовизначення індивіда як члена певної соціальної категорії;

2) приписування спільних характеристик групі та прийняття групових норм і стереотипів поведінки;

3) приписування прийнятих групових норм і стереотипів собі та використання їх у регуляції власної поведінки.

Соціальна ідентичність розглядається як когнітивна система, що регулює поведінку за відповідних умов. Він висунув гіпотезу про існування трьох рівнів самокатегоризації, які вважає рівнями ідентичності:

1) універсальний;

2) соціальний;

3) особистісний.

А. Маслоу вважає, що ідентичність пов'язана з піковими переживаннями особистості. У ці моменти людина відчуває себе, своє «Я», і це найбільш хвилююче переживання автентичності, істинного «Я». При цьому почуття ідентичності виникає спонтанно і не є результатом соціального навчання. У звичайних, повсякденних моментах життя ідентичність не є проблемою. Екстремальні переживання характерні для «екзистенційного» способу життя, в якому людина не пристосовується до ситуації, не задовольняє свої органічні та соціальні потреби, пливучи за "течією життя", а посилює напругу, пливучи «проти течії» [13].

Професор філософії Гарвардського університету К. Корсгард виділяє в структурі ідентичності практичну, або персональну ідентичність; ідентичність, яка походить з дій; ідентичність, визначену попереднім вибором; ідентичність, яка протистоїть рослинному та тваринному існуванню; ідентичність, що відносить людину до живих істот; гуманізм як практичну ідентичність; ідентифікацію з принципами; ідентифікацію з розумом. Проте ця структура ідентичності формується як в особистості, так і у соціальних групах [14, с. 31].

К. Абульханова-Славська розробила типологію ідентичності відповідно до характерних особливостей самовираження індивіда у професійній діяльності, відзначаючи важливу роль особистісної активності у самовизначенні:

1 тип ідентифікації -- самовираження через вибір максимально близької до особистісних характеристик професії;

2 тип ідентифікації -- самовираження через вибір професії, котра дає можливість руху щаблями професійної майстерності, зміни професійного статусу у бік підвищення -- через розвиток особистості й виконання вимог і завдань професії;

3 тип ідентифікації -- самовираження відбувається шляхом удосконалення і розвитку особистісних якостей і здібностей, професія актуалізує потенційні здібності й розкриває перспективи розвитку;

4 тип ідентифікації -- самовираження ґрунтується на розвитку здібностей, самоконтролю, самоаналізу, планування творчої активності [15].

Висновки

Ретроспективний аналіз наукової літератури показує, що в багатьох роботах ідентичність визначається як щось, що можна визначити, порівнюючи одну річ з тією ж річчю, але існуючою в іншому часі та місці. Ідентичність - це також те, що ми бачимо в іншому місці та часі, що схоже на те, що ми вже маємо. Ми також бачимо, що через ідентичність людина порівнює теперішній стан і попередній стан своєї ідентичності. І з цього порівняння можна зробити висновок, що якщо ми перенесемо ці дві ідентичності, одна з яких існує в часі незалежно від іншої, в теперішнє, то отримаємо дві абсолютно ідентичні ідентичності. Отже, дві абсолютно ідентичні особистості не можуть існувати в одній тілесній оболонці, і ми робимо висновок, що вони є однією і тією ж особистістю. Виходячи з цього міркування, ми формулюємо поняття ідентичності як те, що відноситься до цих двох особистостей і створює нерозрізненну спільність між ними, навіть якщо вони перебувають у різних часових і просторових станах. Цей висновок випливає з тези, що ніщо у світі не може мати двох начал існування; жоден імпульс не може дати існування двом різним речам. Отже, те, що мало однаковий початок, є тотожним, і навпаки, те, що мало різні початкові імпульси в різний час і в різних місцях, є різним.

Література

1. Османова А. М. Психологічні детермінанти розвитку ідентичності особистості у працях зарубіжних та вітчизняних учених. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: психологія. 2020. Том 31 (70). №1. С. 45-52.

2. Яблонська Т. М. Ідентичність як предмет психологічного аналізу. Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2010. Випуск 38. С. 378-387.

3. Жилін М. Аналіз ідентичності з погляду індивідуалістичної та соціальної психології. Вісник Львівського університету. Серія: психологічні науки. 2020. Випуск 6. С. 63-71.

4. Лебединська І. В. Ідентичність і культура. Досвід психологічної інтерпретації. Київ: Золоті ворота, 2012. 278 с.

5. Топор К. С. Усвідомлення особистішого досвіду майбутніми педагогами як чинника формування їх професійної ідентичності: дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. Київ, 2008. 217 с.

6. Waterman A. S. Identity development from adolescent to adulthood: an extension of theory and review of research. Development psychology. 1982. V. 18. №3. P. 341-358/

7. Marcia J. E. Identity in adolescence. New York: John Wiley, 1980.

8. Макарова О. П. Особистісна ідентичність: теоретичні аспекти проблеми. Virtus: Scientific Journal. 2018. № 26. С. 60-63.

9. Mead G.H. Mind, Self and Society. Chicago : The Univ. of Chicago Press, 1946.

10. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека. Москва: Издание группа «Прогресс»: Универс, 1994. 479 с.

11. Антонова Н. В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии. Вопросы психологии. 1996. № 1. С. 131-143.

12. Фромм Э. Искусство любить: Исследование природы любви. Москва: Педагогика, 1990. 160 с.

13. Маслоу А. Г. Дальние пределы человеческой психики. Санкт-Петербург : Евразия, 1997. 430 с.

14. Балл Г. О., Зливков В. Л., Копилов С. О. Становлення ідентичності фахівця: монографія. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 260 с.

15. Бондаренко Т. В. Феномен ідентичності та індикатори її формування у дитячому віці. Проблеми загальної та педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. 2010. Т. XII. Ч. 1. С. 56-63.

References

1. Osmanova A. M. (2020). Psykholohichni determinanty rozvytku identychnosti osobystosti u pratsiakh zarubizhnykh ta vitchyznianykh uchenykh [Psychological Determinants of Personal Identity Development in the Works of Foreign and Domestic Scientists]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: psykholohiia - Scientific notes of Vernadsky TSU. Series: psychology, Tom 31 (70), 1, 45-52.

2. Iablonska T. M. (2010). Identychnist yak predmet psykholohichnoho analizu [Identity as a subj ect of psychological analysis]. Naukovi zapysky Instytutupsykholohii imeni H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy - Scientific Notes of the H.S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Vypusk 38, 378-387.

3. Zhylin M. (2020). Analiz identychnosti z pohliadu indyvidualistychnoi ta sotsialnoi psykholohii [Identity analysis from the point of view of individualistic and social psychology]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: psykholohichni nauky - Bulletin of Lviv University. Series: psychological sciences, Vypusk 6, 63-71.

4. Lebedynska I. V. (2012). Identychnist i kultura. Dosvid psykholohichnoi interpretatsii [Identity and Culture. Experience of psychological interpretation]. Kyiv: Zoloti vorota, 2012. 278 s.

5. Topor K. S. (2008). Usvidomlennia osobystisnoho dosvidu maibutnimy pedahohamy yak chynnyka formuvannia yikh profesiinoi identychnosti [Awareness of personal experience by future teachers as a factor in the formation of their professional identity]. Candidates's thesis. Kyiv.

6. Waterman A. S. (1982). Identity development from adolescent to adulthood: an extension of theory and review of research. Development psychology, V. 18, 3, 341-358.

7. Marcia J. E. (1980). Identity in adolescence. New York: John Wiley.

8. Makarova O. P. (2018). Personal identity: theoretical aspects of the problem [Personal identity: theoretical aspects of the problem]. Virtus: Scientific Journal - Virtus: Scientific Journal, 26, 60-63.

9. Mead G. H. (1946). Mind, Self and Society. Chicago: The Univ. of Chicago Press.

10. Rodzhers K. R. (1994). Vzglyad na psihoterapiyu. Stanovlenie cheloveka [A look at psychotherapy. Becoming human]. Moskva: Izdanie gruppa «Progress»: Univers.

11. Antonova N. V. (1996). Problema lichnostnoy identichnosti v interpretatsii sovremennogo psihoanaliza, interaktsionizma i kognitivnoy psihologii [The problem of personal identity in the interpretation of modern psychoanalysis, interactionism and cognitive psychology]. Voprosyi psihologii - Questions of Psychology, 1, 131-143.

12. Fromm E. (1990). Iskusstvo lyubit: Issledovanie prirodyi lyubvi [The Art of Loving: Exploring the Nature of Love]. Moskva: Pedagogika.

13. Maslou A. G. (1997). Dalnie predelyi chelovecheskoy psihiki [The far reaches of the human psyche]. Sankt-Peterburg : Evraziya.

14. Ball H. O., Zlyvkov V. L., Kopylov S. O. (2014). Stanovlennia identychnosti fakhivtsia [Formation of a specialist's identity]: monohrafiia. Kirovohrad: Imeks-LTD.

15. Bondarenko T. V. (2010). Fenomen identychnosti ta indykatory yii formuvannia u dytiachomu vitsi [The phenomenon of identity and indicators of its formation in childhood.]. Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi psykholohii: zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii im. H. S. Kostiuka APN Ukrainy - Problems of general and pedagogical psychology: a collection of scientific papers of the H.S. Kostiuk Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, T. XII, Ch. 1, 56-63.

Размещено на Allbest.ru