Психологічні особливості емоційних станів у військових під час фізичної реабілітації

Размещено на http://allbest.ru

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Психологічні особливості емоційних станів у військових під час фізичної реабілітації

Белякова Світлана Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент,

доцент кафедри практичної психології,

Пеценюк Олександр Сергійович магістр

м. Переяслав



Анотація

Проблеми соціально-психологічної та фізичної реабілітації стають все більш актуальними для мешканців України через деструктивну війну, яка триває з 2014 року.

Теоретично доведено, що психіка пересічної людини реагує на тривалу травматизацію зростанням тривоги, напруженням, безпорадністю, байдужістю, зменшенням працездатності та погіршенням якості життя.

Визначено психологічні проблеми військових, такі як хронічна втома, безсоння, агресивні спалахи та труднощі у відновленні професійної та сімейної діяльності, а також переживання провини перед померлими товаришами або тими, хто через тяжкі поранення втратив працездатність. Ті військові, що мали травматичні переживання до демобілізації, часто стикаються з посттравматичними стресовими розладами.

Розглянуто наслідки такого складного та багатогранного стресору, як сучасна війна. Травматизація населення проявляється передусім у втраті почуття особистого благополуччя, що свідчить про значне зниження рівня психологічного здоров'я.

Відповідно, систему заходів, спрямованих на відновлення та підтримку психологічного здоров'я, визначено як соціально - психологічну реабілітацію, участь у якій мають брати спеціалісти різних профілів: практичні, клінічні, військові психологи, лікарі, реабілітологи, соціальні працівники, працівники медіа, волонтери, громадські активісти та інші.

Уточнено термін «особистісне чи психологічне здоров'я, оскільки щодо його визначення існує розбіжність у розумінні, і відмінності у трактуванні змісту психологічного здоров'я в різних авторів.

Очевидно, що психологічне здоров'я не є сталою величиною, константою, яка визначається від народження чи досягається разом із набуттям зрілості. Ця характеристика особистості є динамічною і різноспрямовано змінюється протягом життя, хоча має певний початковий рівень, індивідуально обумовлений. Під впливом тривалої травматизації особистісне здоров'я зменшується, проте здійснення ефективних реабілітаційних впливів може сприяти його відновленню та навіть зміцненню.

Ключові слова: емоційні стани, стресори, реабілітація, військові, психологічне благополуччя.



Abstract

Psychological characteristics of emotional states in military people during physical rehabilitation

Beliyakova Svitlana Mykolayivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Practical Psychology Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Petsenyuk Oleksandr Serhiyovych Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav Pereiaslav

The problems of social-psychological and physical rehabilitation have become increasingly relevant for the residents of Ukraine due to the destructive war that has been ongoing since 2014. It has been theoretically proven that the psyche of an average person reacts to prolonged traumatization with increased anxiety, tension, helplessness, indifference, reduced work capacity, and diminished quality of life. Psychological problems of military personnel have been identified, such as chronic fatigue, insomnia, aggressive outbursts, difficulties in restoring professional and family activities, as well as feelings of guilt towards fallen comrades or those who lost their ability to work due to severe injuries. Military personnel who have had traumatic experiences prior to demobilization often face post-traumatic stress disorders.

The consequences of such a complex and multifaceted stressor as modern war are considered. The traumatization of the population primarily manifests in the loss of a sense of personal well-being, indicating a significant decrease in the level of psychological health. Consequently, a system of measures aimed at restoring and maintaining psychological health has been defined as social-psychological rehabilitation, in which specialists from various fields, such as practical, clinical, military psychologists, doctors, rehabilitation specialists, social workers, media workers, volunteers, activists, and others, are to participate.

The term "personal or psychological health" has been clarified, as there is a divergence in understanding and differences in interpreting the content of psychological health among various authors. Obviously, psychological health is not a constant quantity, a constant that is determined from birth or achieved with maturity. This characteristic of an individual is dynamic and changes in different directions throughout life, although it has a certain initial level, which is individually determined. Under the influence of prolonged traumatization, personal health is reduced, but implementation of effective rehabilitation interventions can contribute to its restoration and even strengthening.

Keywords: emotional states, stressors, rehabilitation, military, psychological well-being.



Вступ

Постановка проблеми. Збільшення кількості військових, які отримують поранення та травми, є наслідком сучасних реалій нашої країни. Фізична реабілітація таких військовослужбовців має особливе значення, оскільки вона сприяє поверненню їх до активного життя, повноцінної служби та роботи, а також впливає на психологічний стан та загальну якість життя.

Проблема психологічних особливості фізичної реабілітації військових має велике значення для нашого суспільства посередництвом практичного застосування відповідних методів і підходів до реабілітаційних процесів. У роботі з військовослужбовцями, які пережили травму, враховуються їх особливості та потреби, а також вплив травми на психічний стан та психосоціальну адаптацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему соціально - психологічної та фізичної реабілітації досліджували як вітчизняні, так і іноземні вчені.

Серед них можна виділити українського психолога Євгена Стадного, який займався питанням вивчення психологічних аспектів участі військовослужбовців у воєнних конфліктах та реабілітації після поранень.

Іван Савіцький, український дослідник, який досліджує питання фізичної реабілітації військових та роль психологічних факторів у цьому процесі.

Американський психолог Джонатан Шейн, який працює з ветеранами та досліджує психологічні аспекти фізичної реабілітації учасників військових дій. психологічний фізичний реабілітаційний військовий

Еріка Кофманн - дослідниця з психології травматичних подій та психологічної реабілітації, яка вивчає вплив стресу та травм на військовослужбовців та їх фізичну реабілітацію. Утім, питання психологічних особливостей фізичної реабілітації військових все ще залишається мало дослідженим, чим і підтверджує свою актуальність.

Метою статті є висвітлення результатів аналітичного огляду проблеми психологічних особливостей емоційних станів у військових під час фізичної реабілітації.



Виклад основного матеріалу

Суспільство стикається з реальністю війни та її жахливими наслідками. Особливо це відчувають люди, особливо молоді чоловіки, які беруть участь у бойових діях, на їхнє майбутнє це залишає глибокий слід. Війна триває довго і, можливо, назавжди, змінюючи якість їхнього життя.

Бойові дії можуть призвести до інвалідності, що часто веде до безробіття, депресії, втрати мотивації, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших проблем. Кожен четвертий боєць, повертаючись із зони бойових дій, потребує психологічної допомоги [7].

Повертаючись із війни, військовий потрапляє у зовсім інший світ, де немає вибухів та стрілянини, але є втрати та травми. Одне з ключових завдань суспільства у ставленні до військових, що повернулися - це забезпечення їх психологічної реабілітації. Відсутність адекватної реабілітації має серйозний вплив на долю людей, що зазнали війни. [2].

У МОЗ України створено окремий відділ медичної та психологічної реабілітації учасників військових конфліктів. Розробкою наукових програм, протоколів реабілітації, методичним керівництвом реабілітаційних закладів займаються дев'ять науково-дослідних установ, зокрема НДІ реабілітації інвалідів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, Український НДІ медичної реабілітації та курортології (м. Одеса), Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології (м. Київ); Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності. У вищих навчальних закладах працюють 14 профільних кафедр і шість кафедр в закладах після дипломної освіти [1].

Учасники бойових дій під час виконання своїх професійних обов'язків зазнають стресових ситуацій, що може викликати різноманітні негативні психологічні стани, включаючи посттравматичні стресові розлади, психічні травми, нервово-психічні напруження, військовий невроз та військову втому. Ці стани мають свої унікальні симптоми, форми, прояви та наслідки.

Дослідження включає аналіз наукових підходів до ідентифікації стресових факторів, які призводять до різних проблем для військовослужбовців у конфліктних та неконфліктних умовах. Досліджені різні типології військовослужбовців, які досвідчують стрес під час бойових дій.

Систему реабілітації учасників бойових дій можна поділити на кілька складових, враховуючи багатоплановість завдань реабілітації. Це медична (лікувальна) реабілітація та соціально-професійна (психологічна) реабілітація.

Важливо врахувати, що ці види реабілітації можуть взаємодоповнювати один одного в залежності від потреб та стану військовослужбовців. У нашому дослідженні ми визначили основні складові (види) реабілітації: психологічна, соціальна та медична. Більше того, ці види можуть цілеспрямовано комбінуватися для формування нових визначень, залежно від об'єкта реабілітації, його психоемоційного стану, конкретної ситуації, в яку потрапив військовослужбовець, факторів та умов, які впливають на організацію реабілітаційних заходів з даною категорією клієнтів [4].

Зокрема, психологічна реабілітація є однією з форм психологічної допомоги, яку військові психологи визначають як будь-яку активну діяльність, спрямовану на розширення психологічних можливостей іншої людини для її особистісного та соціального функціонування. Ці форми психологічної допомоги включають співприсутність, психічне зараження, навчання, стимуляцію, надання корисної інформації, демонстрацію ефективних моделей поведінки, консультування та психотерапію. Ця допомога може бути надана як до, під час, так і після виконання бойових дій, спрямована на відновлення порушених психічних можливостей і здоров'я військових.

Психологічна реабілітація вирішує різноманітні завдання психологічної підтримки осіб з обмеженими можливостями здоров'я, включаючи:

- нормалізація психічного стану спрямована на відновлення рівноваги та стабільності психічного стану особи;

- відновлення порушених (втрачених) психічних функцій орієнтоване на відновлення та покращення роботи різних аспектів психічної функціональності, що могли бути ушкоджені;

- гармонізація Я-образу з соціально-особистісною ситуацією спрямована на досягнення гармонії між уявленням про себе (Я-образом) та соціальним оточенням, урахуванням змін унаслідок поранення або інвалідизації;

- надання допомоги у встановленні конструктивних відносин з референтними особами та групами спрямована на надання підтримки та допомоги у встановленні позитивних та підтримуючих відносин з оточуючими.

Таким чином, мета психологічної реабілітації полягає у відновленні психічного здоров'я та ефективної соціальної поведінки. Це означає повернення до активного життя, повернення у суспільство, або ресоціалізацію. Реабілітація має важливу мету - прискорення процесу відновлення здоров'я, яке враховує нейрофізіологічні та психологічні аспекти, і залежить від співпраці та партнерства між хворим та медичним персоналом. Реабілітаційний процес охоплює багато напрямків, спрямованих на різні аспекти життя хворого та його ставлення до себе та хвороби [3].

Фізична реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення та покращення фізичних функцій організму після травм, захворювань або хірургічних втручань. Цей процес може включати різні етапи залежно від характеру та тяжкості ураження. Основні етапи фізичної реабілітації включають:

1. Первинна медична реабілітація:

- цей етап передбачає надання невідкладної медичної допомоги, стабілізацію стану пацієнта, лікування травм та хірургічні втручання, якщо необхідно.

2. Лікувально-діагностичний етап:

- на цьому етапі проводяться ретельні медичні обстеження та діагностика для визначення обсягу уражень та функціональних порушень. Це дозволяє розробити індивідуальну програму реабілітації.

3. Фаза активної мобілізації:

- після стабілізації стану та виявлення обсягу уражень, починають специфічні фізичні вправи та процедури, спрямовані на поліпшення мобільності, координації та м'язового тонусу.

4. Фаза відновлення функцій:

- включає роботу з фізіотерапевтом та іншими спеціалістами для відновлення функцій уражених органів або систем організму. Це може бути лікування через воду, масаж, електротерапія тощо.

5. Тренування та зміцнення:

- основна мета цього етапу - зміцнення м'язів, покращення стійкості та збільшення витривалості. Фізичні вправи спрямовані на досягнення нормального рівня функціонування організму.

6. Повернення до нормального життя:

- на цьому етапі пацієнт навчається адаптуватися до повсякденних активностей та оточуючого середовища. Важливе увімкнення у звичну діяльність та повернення до роботи.

7. Підтримуючий та профілактичний етап:

- після завершення основних етапів, важливо продовжувати фізичні вправи та обслуговування для підтримки досягнутого рівня функцій та запобігання можливим загостренням або ускладненням.

Кожен етап фізичної реабілітації має свої характеристики та цілі, спрямовані на максимальне відновлення фізичних можливостей та якості життя пацієнта 8]. Психологічна реабілітація допомагає у вирішенні широкого спектру психологічних проблем для учасників бойових дій.

Насамперед, це включає:

- відновлення нормального психічного стану;

- відновлення порушених (втрачених) психічних функцій;

- гармонізація уявлення про себе у ветеранів війни в контексті формованої соціально-особистісної ситуації (поранення, інвалідність та інше);

- надання допомоги у встановленні позитивних відносин з важливими особами та групами.

Отже, метою психологічної реабілітації є відновлення психічного здоров'я та ефективної соціальної поведінки військових.

Групова психотерапія відіграє ключову роль у психологічній реабілітації в цьому випадку, надаючи значення таким аспектам як згуртованість, емоційна підтримка, універсальність, ідентифікація, самоврядування та емоційна реакція учасників групи [9].

Групи відкриті, тобто нові учасники приєднуються після того, як інші ветерани завершили реабілітацію. Це сприяє оптимізму та надає можливість навчитися конструктивним способам адаптації, пізнати себе та інших, зрозуміти причини патологічних порушень та формувати більш ефективні когнітивні моделі. У відміну від традиційної групової психотерапії, де обговорення того, що відбувається на заняттях, поза межами групи заборонене, в групах ветеранів бойових дій навпаки заохочується спілкування учасників поза межами занять та їх подальша соціалізація.

Дослідження в цій галузі показують, що у людей, які пережили екстремальні ситуації, можуть виникати посттравматичні стресові розлади. За результатами досліджень у структурі психічної патології серед військовослужбовців термінової служби, які брали участь у бойових діях під час локальних війн у Афганістані, Карабаху, Абхазії, Таджикистані, Чечні, психогенні розлади становлять до 70%. У офіцерів та прапорщиків цей показник трохи нижчий. У 15 -20% військовослужбовців, які пережили збройні конфлікти, спостерігаються хронічні посттравматичні стани, спричинені стресом.» За даними провідних вітчизняних військових психіатрів, які вивчають частоту та структуру санітарних втрат при збройних конфліктах та локальних війнах, за останній час спостерігається суттєве збільшення кількості розладів граничного рівня. Проте наслідки війни, які виявляються у військовослужбовців, тепер пом'якшені та відстрочені, впливаючи на їхнє психофізичне здоров'я, психологічну врівноваженість, світогляд та стабільність ціннісних орієнтацій [5]. Коло явищ, що спричиняють травматичні стресові порушення, включає різні ситуації, коли є загроза власному життю або життю близьких, фізичному здоров'ю або образу «Я». Ці порушення, які виникають після психологічної травми, впливають на всі рівні людського функціонування - фізіологічний, особистісний, міжособистісний та соціальний, і мають стійкий характер, змінюючи особистість не лише тих, хто пережив стрес, а й членів їхніх сімей та очевидців.

Посттравматичні стресові порушення формують специфічні сімейні відносини та життєві сценарії, що можуть мають важливий вплив на майбутнє життя. Психічна травма, психологічний шок та їх наслідки визначають життєвий настрій тих, хто пережив військові конфлікти. Статистичні дані підтверджують, що на кожного загиблого воїна припадає один випадок самогубства серед ветеранів у період після проходження військової служби. Значна поширеність посттравматичного стресового розладу (ПТСР) внаслідок екстремальних переживань під час воєнних конфліктів, а також різних техногенних та природних катастроф, надає актуальність цій проблемі для представників різних галузей науки. Потреба у тривалій медико- психологічній реабілітації осіб з ПТСР часто веде до явищ лікарської інтоксикації, фармакологічної та психологічної залежності. Суттєвість цієї проблеми полягає не лише в поширеності патології, але й в її соціальних наслідках, оскільки особи, схильні до захворювання, переважно є працездатними громадянами.

Хронічний стрес розглядається як фактор, що сприяє прискореному старінню організму та зниженню його працездатності. Багато наукових праць присвячено вивченню впливу стресуючих чинників на особистість. Важливе значення вивчення впливу стресових ситуацій на психічне здоров'я підкреслив Гіляровський В.А., стверджуючи, що психотравмуючі переживання, навіть не виявляючись зовні, можуть тривалий час зберігати патогенний вплив і впливати на реакції людини у майбутньому. Психічна травма має комплексний характер, впливаючи на всі біохімічні та вегетативні процеси організму [5].

У кінці XX століття ряд подій, таких як війна в Афганістані, катастрофа на Чорнобильській АЕС, землетрус у Вірменії, бойові дії на Сході України, повномаштабне вторгнення росії, вибухи житлових будинків та захоплення заручників, викликали підвищений інтерес українського суспільства до проблеми травматичного психологічного стресу та посттравматичного розвитку особистості. Стало очевидним, що ці події мають значущі психологічні наслідки як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому. Це особливо важливо, оскільки частина населення, яка пережила такі події, стає неспроможною до нормального функціонування в суспільстві [6].

Для дослідження психологічних особливостей емоційних станів у військових під час фізичної реабілітації були використані наступні методики:

- оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності (Тест Спілбергера-Ханіна), яка призначена для визначення рівня реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності під час проходження фізичної реабілітації;

- Міссісіпська шкала ПТСР, яка призначена для діагностики посттравматичних стресових розладів у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях;

- тест САН (Самопочуття. Активність. Настрій) Ця методика призначена для самоконтролю і самооцінки самопочуття, активності і настрою;

Оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності (Тест Спілбергера - Ханіна) є однією з методик, які використовуються для дослідження психологічного явища тривожності. Цей опитувальник складається з 20 тверджень, що стосуються тривожності як стану (реактивна або ситуативна тривожність), і 20 тверджень для визначення тривожності як особистісної риси. Рівні реактивної та особистісної тривожності були визначені за шкалою: до 30 балів - низький рівень тривожності; від 31 до 45 балів - помірний рівень тривожності; 46 балів і більше - високий рівень тривожності.

Ця методика - єдиний засіб вимірювання тривожності як властивості особистості та як стану. В Україні використовується модифікація цієї шкали від Ханіна. Реактивна (ситуативна) тривожність - це стан особи в конкретний момент часу, який характеризується емоціями, такими як напруженість, турбота, занепокоєння, нервозність у цій конкретній ситуації. Цей стан виникає як емоційна реакція на екстремальні або стресові ситуації і може виявлятися різними за інтенсивністю та змінами з часом.

Міссісіпська шкала ПТСР - клінічний тест, створений в 1987 році Кеапе Т.М. та іншими для діагностики посттравматичних стресових розладів у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Ця методика була розроблена на основі MMPI. У 1995 році була розроблена і опублікована цивільна версія шкали, валідність якої була підтверджена на вибірці цивільних осіб з діагнозом ПТСР.

Опитувальник складається з 35 запитань у «військовому» варіанті та 39 запитань у «цивільному». Відповіді оцінюються за шкалою Ліккерта. Незважаючи на те, що питання розділені на чотири субшкали, розраховується лише один підсумковий показник. Деякі питання мають зворотне значення, що дозволяє зменшити вплив впізнавання випробуваного або порядок заповнення аркуша за власним бажанням.

Запитання формують три основні шкали, що відповідають трьом групам симптомів посттравматичних стресових розладів: 11 питань першої шкали описують симптоми групи «вторгнення», 11 питань другої шкали - симптоми групи «уникнення», 8 питань третьої шкали - симптоми «збудливості». П'ять питань, які залишилися, описують симптоми, пов'язані з почуттям провини та схильністю до самогубства.

Методика САН (Самопочуття. Активність. Настрій), розроблена в 1973 році авторським колективом (В.А. Доскін, Н.А. Лаврентьєва, М.П. Мірошников, В.Б. Шарай), спрямована на вивчення актуального самопочуття, настрою та активності випробуваного.

Ця методика використовується для відстеження змін у емоційному та функціональному стані досліджуваного перед та після консультації; дослідження кривих працездатності, діагностики втоми та інших видів функціональних станів. Методика може також застосовуватися у дослідженнях з ергономіки, фізіології, гігієни праці, під час роботи зі студентами, спортсменами, а також як метод експрес-діагностики актуального функціонального стану.

Аналіз результатів експериментального дослідження психологічні особливості емоційних станів у військових під час фізичної реабілітації показав наступні дані.

За методикою «САН» (Самопочуття, Активність, Настрій) (В. Доскін) було отримано наступні показники у відсотковому співвідношенні:

- Загальний показник самопочуття - 40,61%;

- Загальний показник активності - 40,94%;

- Загальний показник настрою - 18,45%.

У всіх учасників дослідження спостерігалося погіршення самопочуття та настрою, а також зниження активності. Після повернення до мирного життя виникає післятравматичний стресовий розлад, пов'язаний із впливом бойових ситуацій, а також новий ламінований стресовий розлад, пов'язаний із соціальними проблемами, які зазнали бійці. Учасники бойових дій зазвичай стикаються з нерозумінням, осудом, труднощами у спілкуванні та професійному самовизначенні, економічними проблемами, сімейними та іншими складнощами. За даними методики «Міссісіпської шкали для оцінки посттравматичних реакцій (військовий варіант)» отримані наступні результати. Ці дані свідчать про ймовірність розвитку ПТСР у такому співвідношенні:

- Низька ймовірність ПТСР - 22,85%;

- Середня ймовірність ПТСР - 50,80%;

- Висока ймовірність ПТСР - 9,05%.

З цієї методики видно, що середня ймовірність розвитку ПТСР найбільш виражена, що свідчить про певні психологічні порушення, такі як тривога, неспокій, страх та можливі інші симптоми, залежно від характеру психотравмуючої події.

Результати дослідження методики «Шкала оцінки рівня реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера-Ю.Л. Ханіна» показали наступне у відсотковому значенні:

- ситуативна тривожність - 40,05%;

- особистісна тривожність - 59,95%.

Отримані результати даної методики свідчать про наявність ознак тривожності серед військовослужбовців під час проходження фізичної реабілітації, причому показник особистісної тривожності перевищує ситуативну тривожність на 19,9%. Ця різниця між показниками може свідчити про вагомість власних почуттів та емоційного стану особистості військового, на які він спрямовує свою увагу у першу чергу, а потім вже на підтримку та допомогу своєму товаришеві.

Адаптація відбувається під час зміни місця роботи, місця навчання, або місця проживання в межах своєї країни в умовах нових соціально-політичних, економічних та інших умов (соціально -політична адаптація), після повернення з тривалої відсутності до попередніх умов життя (соціальна реадаптація), або після важкої хвороби, психічних травм, внаслідок інвалідності (соціальна реабілітація), при необхідності освоєння нових правових норм (соціально - правова адаптація) та інше.



Висновки

Отже, системний та комплексний підхід є необхідним для вирішення проблеми емоційних станів учасників військових дій під час фізичної реабілітації. Загальні напрями психологічного забезпечення адаптації військовослужбовців включають виявлення факторів, що ускладнюють процес служби, зниження рівня розладів, розвиток психологічного клімату в армії, оцінку професійного потенціалу та розвиток навичок емоційного самоконтролю.



Література

1. Вознесенська О., Сидоркіна М. Арт-терапія у подоланні психічної травми : практ. посіб. К.иїв : Золоті ворота, 2015. 148 с.

2. Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики [Електронний ресурс] : аналіт. зап. / Нац. ін-т стратег. дослідж. 2015. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/volonter697e4.pdf

3. Лазоренко Б. П. Реабілітаційний комплекс надання психологічної допомоги та соціально-психологічного супроводу учасників АТО, що зазнали психотравми та ПТСР. Актуальні проблеми психологічної допомоги, соціальної та медико-психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції : матеріали наук. -практ. конф. (Київ, 3 червня 2015 р.) / М-во оборони, Нац. ун -т оборони України ім. І. Черняховського. - К., 2015. - С. 190-192.

4. Керівництво МПК із психічного здоров'я та психосоціальної підтримки в умовах надзвичайної ситуації: перелік контрольних показників для використання на місцях. К. : Пульсари, 2017. - 36 с.

5. Робота з травмами війни. Український досвід : матеріали Першої всеукр. наук. - практ. конф. (м. Київ, 28-31 берез. 2018 р.) / [за наук. ред. Л. А. Найдьонової,

О.Л. Вознесенської, В. В. Савінова та ін.]. - К., 2018. - 170 с.

6. Горбунова В. В. Робота з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) у рамках когнітивно-поведінкової терапії. Психологічна допомога особистості, що переживає наслідки травматичних подій : зб. статей / Ін -т соц. та політ. психології ; Представництво Польської академії наук у м. Києві ; Соціально-психологічний методичний реабілітаційний центр. К. : Міленіум, 2015. С. 26-35.

7. Климчук В. О. Посттравматичне зростання та як йому можна сприяти у психотерапії. Наука і освіта. - 2016. - № 5. - С. 46-52.

8. Титаренко Т. М. Напрями психологічної реабілітації особистості, що переживає події війни. Психологічна допомога особистості, що переживає наслідки травматичних подій : зб. статей / Ін -т соц. та політ. психології НАПН України; Представництво Польської акадамеї наук у м. Києві; Соціально-психологічний методичний центр. - К. : Міленіум, 2015. - С. 3-14.

9. Соціально-психологічна підтримка адаптації ветеранів АТО: посібник для ведучих груп : навч. посіб. / В. В. Горбунова, А. Б. Карачевський, В. О. Климчук та ін.- Львів : Ін-т психічного здоров'я Укр. катол. ун -ту, 2016. - 92 с.



References

1. Voznesens'ka, O., Sidorkma, M. (2015). Art-terapija upodolannipsihichnoitravmi [Art therapy in overcoming mental trauma]. K.i'iv : Zoloti vorota [in Ukrainian].

2. Volonters'kij ruh: svtiovij dosvM ta ukra'i^nsk gramad-jansk praktiki [Volunteer movement: world experience and Ukrainian civic practices]. www.niss.gov.ua Retrieved from http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/volonter697e4.pdf [in Ukrainian].

3. Lazorenko, B. P. (2015). Reani^a^m] kompleks nadannja psihologіchnoї dopomogi ta socіal'no-psihologіchnogo suprovodu uchasnikU ATO, shho zaznali psihotravmi ta PTSR [Rehabilitation complex for providing psychological assistance and socio-psychological support to participants of ATO who suffered psychotrauma and PTSD]. Proceedings from naukovo- praktychna konferentsiia « Aktual'ni problemi psihologichno'i dopomogi, social'no'i ta mediko- psihologichno'i reabilitaci'i uchasnikiv antiteroristichno'i operaci'i » - The Scientific and Practical Conference « Actual problems of psychological assistance, social and medical-psychological rehabilitation of participants in the anti-terrorist operation». (pp. 190-192). Kiev: M-vo oboroni, Nac. un-t oboroni Ukrami іт. І. Chernjahovs'kogo [in Ukrainian].

4. Kerivnictvo MPK iz psihichnogo zdorov'ja ta psihosocial'no'i pidtrimki v umovah nadzvichajno'i situaci'i: perelik kontrol'nih pokaznikiv dlja vikoristannja na miscjah [IPC Guidelines for Mental Health and Psychosocial Support in Emergencies: A Checklist for Field Use]. K. : Pul'sari [in Ukrainian].

5. Najd'onova, L. A. , Voznesens'ka, O. L. , Savmov, V. V. (2018). Robota z travmami vijni. Ukrams'kij dosvid[Work with war injuries. Ukrainian experience]. K. in Ukrainian].

6. Gorbunova, V. V. (2015). Robota z posttravmatichnim stresovim rozladom (PTSR) u ramkah kognіtivno-povedіnkovoї terapn [Work with post-traumatic stress disorder (PTSD) within the framework of cognitive-behavioral therapy]. Psihologichna dopomoga osobistosti, shho perezhivae naslidki travmatichnih podij - Psychological assistance to individuals experiencing the consequences of traumatic events, 26-35 [in Ukrainian].

7. Klimchuk, V. O. (2016). Posttravmatichne zrostannja ta jak jomu mozhna sprijati u psihoterapu [Post-traumatic growth and how it can be promoted in psychotherapy]. Nauka i osvita - Science and education, 5, 46-52 [in Ukrainian].

8. Titarenko, T. M. (2015). Naprjami psihologіchnoї reabіlіtacії osobistosti, shho perezhivaє podu vijni [Directions of psychological rehabilitation of the individual experiencing the events of the war.]. Psihologichna dopomoga osobistosti, shho perezhivae naslidki travmatichnih podij - Psychological assistance to individuals experiencing the consequences of traumatic events, 3-14 [in Ukrainian].

9. Gorbunova, V. V. , Karachevs'kij, A. B. , Klimchuk, V. O. (2016). Social'no-psihologichna pidtrimka adaptacit veteraniv A TO [Socio-psychological support for the adaptation of A TO veterans: a guide for leading groups]. L'vU : In-t psihmhnogo zdorov'ja Ukr. katol. un-tu [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...