Особливості застосування арттерапії у подоланні страхів дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості застосування арттерапії у подоланні страхів дошкільників

Глушковська Оксана Олександрівна здобувач магістерського рівня вищої освіти спеціальності «Психологія» факультету педагогічної освіти, менеджменту і мистецтва, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Бочаріна Наталія Олексіївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Анотація

арттерапія дошкільник страх

У статті проаналізовано загальні підходи до проблеми особливостей застосування арттерапії щодо дошкільників з деструктивним емоційним розвитком та страхами.

Встановлено, що психологічними особливостями генезуі страхів у дітей дошкільного віку є залежність емоційногоі розвитку дитини від зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на неї. Констатовано, що формуванняі страхів та негативних емоційних симптокомплексів дошкільників відбуваєтьсяі на базі особистісних новоутворень данного віку

Визначено, що основною умовою усунення емоційних порушень у дітей дошкільного віку є формування в педагогічному процесі фасилітуючого середовища, що включає творчу взаємодію, безумовне прийняття і розуміння потреб дитини, визнання її переваг.

Встановлено структуру впливу компонентів арттерапії, дія якої безпосередньо залежить від соціальної ситуації розвитку дитини і набуває особливого значення у дошкільному віці, відбиваючись на становленні особистості дитини.

Сформульовано основні механізми впливу арттерапевтичних технологій на формування поведінкових стратегій і емоційних проявів в дітей дошкільного віку.

Проведене дослідження доводить, що арттерапія в роботі з дошільниками- новий концептуальний орієнтир в освіті та психології нового століття, та є необхідною умовою успішної соціалізації підростаючого покоління, так як дошкільний вік - найбільш сприятливий період для використання арттерапевтичних технологій у профілактиці та корекції страхів.

Ключові слова: арттерапія, дошкільний вік, дитячі страхи, механізм арттерапевтичних технологій, засоби арттерапії.

Abstract

Glushkovska Oksana Oleksandrivna Graduate of the master's level of higher education majoring in "Psychology" at the Faculty of Arts, Management, Pedagogy and Psychology of Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Bocharina Natalia Oleksiivna, Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

FEATURES OF THE APPLICATION OF ARTTHERAPY IN OVERCOMING THE FEARS OF PRE-SCHOOL CHILDREN

The article analyzes general approaches to the problem of the specifics of applying art therapy to preschoolers with destructive emotional development and fears. It has been established that the psychological features of the genesis of fears in preschool children are the dependence of the child's emotional development on external and internal factors affecting it. It was established that the formation of fears and negative emotional symptom complexes of preschoolers takes place on the basis of personal neoplasms of this age.

It was determined that the main condition for eliminating emotional disorders in preschool children is the formation of a facilitating environment in the pedagogical process, which includes creative interaction, unconditional acceptance and understanding of the child's needs, recognition of his advantages.

The structure of the influence of the components of art therapy has been established, the action of which directly depends on the social situation of the child's development and acquires special importance in preschool age, reflecting on the formation of the child's personality.

The main mechanisms of the influence of art therapy technologies on the formation of behavioral strategies and emotional manifestations in preschool children are formulated.

The conducted research proves that art therapy in work with preschoolers is a new conceptual guideline in education and psychology of the new century, and is a necessary condition for successful socialization of the younger generation, since preschool age is the most favorable period for the use of art therapy technologies in prevention and correction fears

Keywords: art therapy, preschool age, children's fears, mechanism of art therapy technologies, means of art therapy.

Постановка проблеми

В даний час, в умовах війни та соціальної нестабільності, особистість дитини схильна до впливу безлічі несприятливих чинників, що здатні суттєво уповільнити її розвиток. Дитина як одна з найтендітніших частин суспільства часом нездатна впоратися з негативним впливом навколишнього світу, адже психіка дитини відрізняється загостреною сприйнятливістю, вразливістю, нездатністю протистояти шкідливим впливам. Ці обставини значною мірою обумовлені перетвореннями в суспільстві, підвищенням вимог до інтелектуальних, психоемоційних, фізичних можливостей дитини, до її здатності регулювати емоційні стани соціально прийнятними засобами.

Першим сигналом деструктивних впливів ситуації у країні є почастішання у дітей дошкільного віку станів, що характеризуються страхами та тривогою, які навіяні та закріплені дорослими завдяки відчуттям незахищеності та невпевненості дитини у власному благополуччі в умовах негативного впливу середовища.

Становлення особистості у дошкільному віці супроводжується активним психічним розвитком, змінами в емоційній та поведінковій сферах, перетворенням соціальних зв'язків та соціального оточення. Саме дошкільний вік одна із найважливіших ланок у становленні особистості, успішність цього переходу багато в чому залежить від здатності дитини пристосовуватися до нових соціальних та психологічних ситуацій. Постійний процес активного пристосування дитини до умов соціального середовища та умов діяльності, стосується всіх рівнів функціонування дитини, розуміється як адаптація. Закономірним стає виникнення порушень адаптації, негативних емоційних та поведінкових станів, тривожності та інших побічних явищ дорослішання. Найпоширенішими є страхи та тривожність [4].

З погляду позитивного підходу, психічне здоров'я є збереження людиною здатності до розвитку та збагачення особистості, її індивідуалізації. Тому обґрунтованим є зростаючий інтерес у нашій країні до терапії творчістю, або арт-терапії, що пояснюється орієнтацією цього виду терапії на властивий кожній людині внутрішній потенціал здоров'я та сили, її акцент на природний прояв почуттів, настроїв, емоцій.

Арттерапія використовується в соціальній, педагогічній, психологічній роботі для гармонізації та розвитку психіки дитини через її заняття художньою творчістю і відноситься до психологічного впливу мистецтвом. Довгий час у системі освіти мистецтво традиційно розглядалося як засіб естетичного розвитку та формування дітей. В онтогенезі естетичному вихованню належить виключно важлива та відповідальна функція, оскільки саме воно закладає основи світовідчуття за рахунок позитивних емоцій як фундаменту світогляду у побудові картини світу дитини.

Проблема застосування методів арт-терапіїт у роботі з дітьми зі страхами становить великий інтерес для психологічної науки, особливо в експериментальному плані, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки питань психологічної та освітянської практики, зокрема, пов'язаною з успішною адаптацією дитини у різноманітних ситуаціях та попередженням виникнення в неї страхів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Беручи до уваги численні публікації на означену тематику, можна говорити про те, що арт-терапев- тичний процес впливає на психіку і дозволяє не лише знизити кількість страхів дитини, рівень тривожності, а й зформувати у дитини стійкість, впевненість у собі, включаючи позитивні патерни поведінки та переживання. Арт -терапія здатна найбільш м'яко та гуманно підтримати особистість дитини, стрімко примножити її здатність до самопізнання, що відбивається на роботах Дж. Аллана, М. Бурно, А. І. Копитіна, Л. Д. Лебедєвої, Л. Ловенфельд, Є. Г. Макарова [1].

Неодноразово підіймалися питання стосовно чинників виникнення страхів у дітей, закономірностей їх перебігу та психологічних механізмів впливу страхів на підростаючу особистість в цілому. Визначенню психологічної природи та чинників страхів, тривоги, фрустрації у дошкільному віці присвячено роботи Р. Байярд, В. Єренкова, І. Кона, Ю. Орлова, Р. Рассела, Д. Скотта, Є. Тарасова, Т. Титаренко [2].

Значний внесок у напрямі арттерапії зробили такі зарубіжні та відчизняні вчені, як О. Бреусенко -Кузнецова, Л. Брусиловський, М. Бурно, В. Велес, О. Вознесенька, О. Древіцька, Е. Крамер, О. Любарець, М. Наумбург, В. Райх, К. Рудестам, С. Скейфі, Н. Шевченко [2].

Значна кількість робіт присвячена впливу арттерапії на дітей зі страхами (А. Биков, І. Бех, В. Бондар, С. Болтівець, Г. Бондаренко, Т. Данилова, Т. Ілляшенко, Г. Іващенко, В. Кондрашин, А. Кігічак, Л. Обухова, Л. Одинченко, А. Панов, В. Синьов, О. Хохліна, Т. Шульга, О. Чебикіна, М. Щибрик та ін.).

Точна і глибока діагностика емоційних порушень, і навіть корекція та прогноз розвитку дітей із такими симптомами мають значення для здоров'я дитини та її життя, і навіть для життя сім'ї та суспільства загалом.

Мета статті - здійснити теоретичне дослідження проблеми особливостей використання методів арттерапії в роботі з дітьми зі страхами у системі дошкільної освіти.

Виклад основного матеріалу

Варто зазначити, що емоційна сфера є важливою складовою у розвитку дітей, оскільки спілкування, взаємодія не будуть ефективними, якщо її учасники не здатні, по-перше, «читати» емоційний стан іншої людини, а по друге, управляти своїми емоціями. Формування емоційної сфери є однією з найважливіших умов становлення особистості дитини, досвід якої безперервно збагачується. Розвитку емоційної сфери сприяє сім'я, школа, дошкільний заклад освіти, загалом - соціум. Однак акцентуємо увагу у даному питанні на роботі психолога дошкільного закладу освіти з дитиною, оскільки виникнення порушень у емоційній сфері вимагає кваліфікованої допомоги спеціаліста [4].

Факторами, що визначають виникнення та закріплення порушень емоційних станів у дітей-дошкільнят є, як правило, перинатальне неблагополуччя, конфліктність системи відносин з однолітками, вихователями, неадекватна батьківська позиція у вихованні дітей, подружні конфлікти.

Порушення розвитку емоційної сфери дітей-дошкільнят виявляються, насамперед, на рівні особистісної тривожності, неадекватної самооцінці з тенденцією до її значного завищення чи заниження, виражених агресивних реакціях, закріпленні негативних емоцій.

У роботахі вітчизняних і зарубіжних психологів та психотерапевтів проблемаі страху займає особливе місце. У різних дослідниківі існують різні підходи до визначення страху.

Наі думку О. Д'яченко, страх - психічний стан, що виникає на основі інстинкту самозбереження які реакція на дійсну або уявну небезпеку. Страхі має багато причин як суб'єктивного (мотивація, емоційно -вольова стійкість тощо ), так і об'єктивногоі порядку (особливості ситуації, складність завдань, перешкоди таі ін.) [1].

Психолог Д. Айке визначає страх, які неприємне емоційне переживання, коли людина усвідомлює, щоі їй загрожує небезпека [4].

Наі думку В. Зіньківського, страх є однієюі з основних і вроджених форм реакції душі: змінюються предмети страху, змінюється вираз страху, іі його вплив на внутрішній світ особистості, наі її поведінку, але страх, як відома формаі оцінки, як тип ставлення до світу іі людей, залишається завжди в нас. На думкуі вченого, якщо дитина хоч раз злякалася уі темряві, темрява сама по собі буде лякатиі її [1].

Науковець А. Ребер, трактує страх як емоційнийі стан, що виникає в присутності або передбаченніі небезпечного чи шкідливого стимулу. Страх звичайно характеризуєтьсяі внутрішнім, суб'єктивним переживанням, бажанняі бігти або нападати [2].

На думку А. Захарова, страхі - це одна з фундаментальних емоцій людини, щоі виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Якщо об'єктивно розглянути емоцію страху, то незважаючиі на негативне забарвлення, можна констатувати, що страхі виконує різноманітні функції в житті людини [4].

На думкуі 3. Фройда, А. Фройд, страх - афективний стані очікування будь якої небезпеки. Страх перед якимосьі конкретним об'єктом називається боязню, у патологічних випадкахі - фобією. Страхи часто є результатом незадоволених бажаньі і потреб [4].

У залежності від ґенезу, страх умовно класифікують на ситуативний (виникає ві незвичних ситуаціях) і особистісно обумовлений (зумовлений характеромі людини тривожністю, вразливістю). Розрізняють вікові страхи, появаі яких найчастіше збігається з певними змінами ві житті дитини, тобто вікові страхи є відображеннямі особистісного розвитку дитини. Ситуативний страх виникає ві незвичайних, небезпечних або шокуючих для дитини обставинах. Особистісно обумовлений страх зумовлений характером дитини, схильністюі до переживання тривоги, з'являється в нових обставинахі або при контактах з незнайомими людьми.

Головним формуючим фактором розвитку страхів залишається умови життяі та соціальна ситуація розвитку в якій зростаєі особистість.

Таким чином, виходячи з тлумачення, щоі страх - це негативний емоційний стан, який пов'язанийі з відображенням у свідомості конкретної загрози дляі життя і благополуччя індивіда та проявляється ві очікуванні і передбаченні невдачі при здійсненні дії, яка має бути виконана в конкретних умовах, визначаємо, що генезис дитячих страхів, обумовлений певними чинниками, які поділяються на наступні групи:

- зовнішнії' фізичні причини, наприклад: напад дикого звіра абоі собаки, падіння в прірву або загроза потонутиі в річці)

- внутрішні фізіологічні причини (сильний біль, кров) та індивідуально особистісні якості (особистісна тривожність, боязкість, лякливість)

- моральні причини: загроза бути викритимі за поганий вчинок, боязкість публічного засудження;

- матеріальніі причини: загроза втрати або втрата матеріального ресурсаі (іграшки, місця у групі) [4].

Констатовано, що формуванняі страхів та негативних емоційних симптокомплексів дошкільнят відбуваєтьсяі на базі таких особистісних новоутворень: емоційна уява, афективно-гностичні комплекси, здатність до емпатії, формуванняі «етичних інстанцій», оцінних еталонів, елементарна саморегуляція поведінки, механізми психічного захисту, «ієрархія мотивів», емоційна децентрація, елементарна рефлексія, довільна поведінка та внутрішній плані дій. Зазначені вище новоутворення формуються в ігровій, навчальній, творчій діяльності і зумовлюють становленняі стилю поведінки та індивідуальних емоційних реакцій дитини.

У рамках сучасних теорійі ґенезу дитячих страхів, слід виділити соціально-когнітивнуі теорію А. Бандури. В якій було визначено, що багато нових зразків поведінки і емоційніі реакції можуть виникати в результаті наслідування (навчанняі на моделях). Дитині досить бачити, чого боятьсяі люди (в першу чергу батьки), що оточуютьі її, щоб почати боятися того ж самого, так звані «вербальні моделі» можуть спровокувати механізмі навчання на моделях [2].

Наступною теорію у поясненніі генезису страхів є теорія схильності, за М. Селігманом, відповідно до цієї гіпотези, в ходіі еволюції виникла деяка генетично закріплена схильність доі виникнення страху відносно певних стимулів [4].

Представник біогенетичного напрямкуі С. Холл, поширював біогене - тичний закон на онтогенезі страху, стверджуючи, що дитина переживає ві процесі свого розвитку страхи, які зазнали тварини, а потім люди на різних етапах антропогенезу [3].

Доказом біогенетического детермінізму, з точки зору С. Холла, є численні раціонально незрозумілі дитячі страхи. Страх тварин більш ніж інших видів страхуі походить на зниклі рефлекси і відгомони психічнихі станів первісної людини, наявність яких у сучасноїі дитини не можна пояснити ні фактами їїі індивідуального життя, ні нинішніми умовами її існування. Ці форми страху інтерпретуються дослідником як інстинктивнийі страх [6].

Дослідник В. Гарбузов, розробляв концепціюі неврозів у дітей. Аналізуючи специфіку дитячих страхів, він зазначав, що основою всіх страхів дитиниі є неусвідомлюваний або усвідомлюваний страх смерті. Цейі страх - корінь всіх страхів [3].

Психологи Л. Петровська, Т., О. Співаковська підкреслювали, що з найпоширеніших причин появи дитячих страхіві є неправильне виховання у родині, складні стосункиі між батьками [5].

Розглянуті теоретичні підходи до розуміння сутності «емоційної сфери дітей-дошкільнят, їх класифікації, формуванню та розвитку показують, що емоційна-сфера дитини розглядається як одна з основних передумов загального психічного розвитку, один із фундаментальних внутрішніх факторів, що визначають психічне здоров'я дитини, та становлення її вихідно благополучної психіки. При цьому основними причинами страхів та інших порушень емоційних станів є: внутрішні - слабкість нервової системи дитини, вікові та індивідуальні особливості емоційно -когнітивної сфери (некритичність мислення) і як наслідок - висока психоемоційна нестабільність; зовнішні - особливості дитячо-батьківських відносин, відносин у дитячому колективі, а також з вихователями, педагогами дошкільного закладу.

Констатовано, що механізми розвитку страхів поєднуються між собою, утворюючи вмотивовану структуру. Від того, наскільки можливо визначити походження страхів та особливості їх розвитку, залежатиме успішність їхньої корекції.

Одним із ефективних методів, який сприяє корекції страхів та емоційного неблагополуччя, є арттерапія, оскільки вона використовує «мову» візуальної та пластичної експресії та має широкі можливості роботи з дітьми [6]. Це робить її незамінним інструментом для дослідження та гармонізації тих сторін внутрішнього світу дитини, особливо емоційної сфери особистості, для вираження яких слова малопридатні.

Аналіз наукової літератури демонструє посилену увагу багать ох авторів до актуальності використання технологій арт-терапії, особливо в умовах сьогодення. Ґрунтовно розкривають особливості використання арттерапевтичних прийомів спеціалісти, такі як О.Деркач, Л.Лєбєдєва, є необхідністю включення їх у освітній процес підростаючого покоління. Багато спеціалістів розглядають арттерапію, як напрямок творчої діяльності з певним лікувальним та розвиваючим ефектом. Арттерапія покликана не виявляти психічні порушення або недоліки в особистості, а звернена до більш стійких сторін людини, та завдяки їй здійснюється відновлення цілісності людини, і сприяння самореалізації особистості [1; 4;].

Визначено, що арттерапія - це напрямок, що включає безліч областей знань, таких як психологія, медицина, педагогіка, культурологія та інші. В основі арттерапії лежить художня практика, під час терапії дитина проєктує свої внутрішні переживання у вигляді творчості, використовуючи безліч матеріалів. Цей напрямок терапії дозволяє одночасно працювати з групою дітей як одного, так і різного віку; може бути адаптовано до роботи з однією дитиною. Ефективно для корекції різноманітних страхів, але насамперед тих, які викликані уявою: страх хвороби, нападу, стихійних лих, транспорту, казкових персонажів та ін [2].

Встановлено, що завдяки арт -терапії стає можливим розвиток адаптаційного потенціалу особистості дитини дошкільного віку зі страхами, завдяки механізмам корекції та компенсації. Тож доцільно розглянути основні засадниі поняття дефектологічного тезаурусу. Корекція - сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особи, виправлення окремих вад у дітей із психофізичними недоліками.

Компенсація - відновлення недорозвинених чи порушених психічних функцій, використовуючи збережені чи перебудовуючи частково порушені функції. При компенсації психічних функцій можливе залучення в її реалізацію нових нервових структур, які раніше не брали в цьому участі. Такі структури функціонально об'єднуються на основі розв'язання спільних завдань [5].

Визначено, що корекційно-розвивальна робота яка здійснюється у процесі використання арт -терапії - вагома складова формування емоційно гамонійної особистості дитини дошкільного віку.

Визначено, що залежно від характеру порушення, часу його виникнення та особливостей протікання певні деструктивни емоційні явища у дитини з наявними страхами можуть повністю усуватися, інші - тільки коригуватися, деякі - компенсуватися

Один із видатних засновників гуманістичної психології К. Роджерс вважав, що вся психотерапія повинна ґрунтуватися на науці й мистецтві, які здатні проникати у внутрішній світ людини, бути особистісно орієнтованими [2].

Виходячи з цієї парадигми, ми розглядаємо арттерапію як специфічну технологію соціалізації дітей з деструктивним емоційним статусом, як психологічне «лікування» засобами мистецтва з метою формування в них активної операційно-діяльнісної життєвої позиції, за рахунок механізмів компенсування та корекції.

Встановлено, що арттерапія - метод, який пов'язаний із розкриттям творчого, емоційного та адаптаційного потенціалу дитини, вивільненням її прихованих енергетичних резервів і, у результаті, знаходженням нею оптимальних способів вирішення проблем зі страхами. Заняття з використанням арт -технологій пробуджують силу уяви, розвивають образне мислення, створюють ефект проживання вивченого, формують мобільність особистості дитини та розширюють її світогляд [5].

Встановлено, що саме через те, що дитина не замислюється про кінцевий результат у процесі арттерапії, вона отримує задоволення від самого процесу, ось чому цей процес для неї такий терапевтичний. Саме у творчості дитини відображається те, що її хвилює, те, що для неї важливе, тому арттерапія така ефективна при роботі з дітьми, які мають деструктивні емоційні прояви та страхи.

Науковець, М. Наумбург вважає, що дитина ві результаті художніх занять долає сумніви в своїйі здатності вільно висловлювати свої страхи, виступає візіткненні зі своїм несвідомим і «розмовляє» зі ним на символічній мові образів [6].

Основною метою впровадження арттерапії у закладі дошкільної освіти психологи бачать - адаптацію дітей (у томуі числі тих з них, хто страждає емоційнимиі і поведінковими розладами) до умов освітнього закладуі і підвищення їх успішної адаптації.

Так, ві Україні, арттерапія як засіб корекції використовуєтьсяі досить недавно, але вже є успішні наслідкиі плідної праці науковців та психологів.

Дослідження українських вчених також показуютьі важливість мистецтва і творчості для сучасної особистості.

На думкуі Ю. Гундертайло, арттерапія спрямована на гармонізаціюі дитини, її середовища, її взаємодію з природою, шляхом інтеграції тих частин особистості, досвіду чи соціуму, котрі викликали страхи абоі агресію у людини. Арттерапія надає можливістьі виразити особистості себе «іншими голосами»: рухами, кольором, формою, пластикою, глиною, ландшафтом [3].

Тому, арттерапія розглядається нами як метод розкриттяі переживань дитини, звільнення її від негативних емоційнихі станів, який допомагає дитині виявити власні внутрішніі неусвідомлені переживання та позбавитися від їх деструктивногоі впливу, за допомогою природнього для неї стануі гри та творчості [3].

Отже, розглянемо структуру тренінгу на прикладі проведення арттерапевтичного заняття з дітьми.

Першим етапом кожного заняття єі налаштування. Початок заняття - це «налаштування на творчість». Завдання цього етапу - підготовка дітей до спонтанноїі художньої діяльності і внутрішньогрупової комунікації. При цьомуі можна використовувати ігри, рухові і танцювальні вправи, нескладні образотворчі прийоми. Наприклад, різні варіанти технікиі «карлючки» («карлючки тіла», «каляки»), техніка «закритих очейі», «автографи», «естафета ліній». При виконанні цихі вправ відбувається зниження контролю з боку свідомостіі і настає релаксація [5].

На першому етапі роботиі зі страхами, також проводиться бесіда з дитиною. При цьому відстежується внутрішній стан дитини, виявляєтьсяі місце локалізації страху, його розмір, колір: «Закрийі очі, згадай ситуацію, коли виник страх. Подивися, в якій частині твого тіла він розташовується, чи має він форму чи ні, якогоі він кольору, розміру». Потім проводиться обговорення відчуттіві дитини. Якщо страх не має певного образногоі вираження, то пропонується з'єднати його яким небудь чином: «А якби це був якийсь образ, то що б це було?

Другим етапом кожного заняття є актуалізація візуальних, аудіальних, кінестетичнихі відчуттів. На цьому етапі дитині пропонується намалюватиі образ страху. Потім йде обговорення малюнка, ві ході якого дитині необхідно здійснити вибір: «Тиі можеш знищити свій страх (розрізати, розірвати, спалитиі) або перемогти його, а можеш з нимі подружитися». Зазвичай діти вибирають позитивні методи вирішенняі проблеми, тобто хочуть подружитися зі страхом, щобі він їх більше не лякав. Якщо дитинаі здійснює подібний вибір, то робота триває. Їй пропонується намалювати образ свого страху зовсім нестрашним.

На цьому етапі можна використовувати малюнок уі сполученні з елементами музичної і танцювальної терапії. Музика як терапевтичний засіб, на думку багатьохі вітчизняних і закордонних учених (С. Корсаків, В. Бехтерев, К. Швабі та ін.) впливає на настрій дитини, поліпшує її самопочуття, стимулює її волю до одужання, допомагає активноі брати участь у процесі корекції. Для занятьі краще підбирати мелодійні композиції без тексту, якіі не викликають протесту в дитині. Можна сполучати арті- і танцювально-рухову терапію [6].

Третій етап кожного заняття цеі індивідуальна образотворча діяльність. Цей етап припускає індивідуальнуі творчість для дослідження проблем дитини та їїі переживань. Прийнято вважати, що всі види підсвідомихі процесів, у тому числі страхи, сновидіння, внутрішнії конфлікти, ранні дитячі спогади, відбиваються в образотворчійі продукції при спонтанній творчості.

На цьому етапі роботи зі страхами доцільноі використовувати техніку «Два стільця». Дитина може поговоритиі зі своїм страхом. У результаті діти можутьі визначити для себе причину виникаючих страхів, помиритися, подружитися зі своїм образом страху, укласти зі ним певний договір. У ході виконання вправиі і після неї обов'язково потрібно провести обговоренняі з дитиною її стану [4].

Четвертим етапом є активізаціяі вербальної і невербальної комунікації. Головне завдання цьогоі етапу полягає у створенні умов для внутрішньогруповоїі комунікації. Кожному учаснику пропонується показати свою роботуі і розповісти про неї.

П'ятий етапі це колективна робота в малих групах. Учасникиі за допомогою психолога придумують сюжет і програютьі невеликі спектаклі. Переклад травмуючих переживань у комічнуі форму призводить до катарсису, звільненню від неприємнихі відчуттів, емоцій [2].

Шостим етапом є рефлексивний аналіз. Заключний етап припускає рефлексивний аналіз у безпечнійі обстановці. Необхідна присутність елементів спонтанної «взаємотерапії» уі вигляді доброзичливих висловлювань, позитивного програмування, підтримки. Діти здобувають позитивнийі досвід самоповаги і самосприйняття, у них зміцнюєтьсяі почуття власної гідності, поступово коректується образ «Я» [5].

Визначено, що корекційна арттерапевтичнаі роботаі зіі страхамиі передбачаєі акцентуванняі комфортностіі іі релаксації, аі такожі приверненняі увагиі дитиниі доі такихі внутрішнімі змістіві які переживання, образиі уяви, спогадиі іі відчуття. Посилюється концентрацій наі цихі змістах,і дитинаі досягаєі трансоподібногоі стану, ві якомуі вонаі більші готоваі доі самосприйняття, вільномуі віді страхів [1].

Діти зі страхами часто не контролюють своє дихання, витрачаючи його в процесі висловлювання нераціонально, мають швидкий темп мовлення, говорять на вдиху. У них слаборозвинене музично -ритмічне почуття, слухове сприйняття, інтонаційна, ритмічна, мелодійна сторона мовлення, рухова та емоційно-вольова сфера. Тому так важливо займатись з дітьми дихальними вправами, музикою, співом, ритмікою, застосовуючи як традиційні, так й альтернативні прийоми арт-впливу для нормалізації емоційного стану, корекції рухових та мовленнєвих розладів у дітей зі страхами. Під час занять логоритмікою (інтеграція слова, музики, руху), у дітей активізується словниковий запас, відпрацьовуються поставлені звуки, закріплюється лексичний матеріал, розвивається м'язова активність та метроритмічне почуття.

Завдяки арттерапії дошкільники засвоюють норми правильної емоційної поведінки та реагування у ситуації страху, вчаться відстоювати свою позицію, тим самим формуючи свою конструктивну емоційну сферу. Арттерапія розкриває внутрішній світ дитини, її потенціал, і в той же час збагачує її цікавими знаннями, яскравими переживаннями, почуттями, здібностями бачити і чути навколишній світ, тим самим виховуючи любов до мистецтва, формуючи конструктивні емоційні стратегії дитини та естетичний погляд на речі [6].

Отже, дітям зі страхами та деструктивним емоційним розвитком доцільно надавати комплексну, спеціальну психолого -педагогічну допомогу, що включає індивідуальний підхід вихователя, чи психолога в умовах дошкільного навчального закладу, індивідуальні заняття з психологом в поєднанні з арттерапією. За умови своєчасності і правильності подібної допомоги недоліки у емоційній сфері можуть поступово долатися і в подальшому така дитина зможе формуватися як успішна і гармонійна особистість.

Таким чином, арттерапія як метод корекції страхів у дошкільному віці має використовуватись для надання психологічної допомоги дитині.

Висновки

Визначено, що виникає необхідність розглядати мистецтво як чинник розвитку та формування особистості, а й ефективний засіб профілактики і корекції порушень, збереження здоров'я дітей, захисту дитячої психіки від агресивних впливів довкілля.

Констатована необхідність в ході психолого -педагогічної діяльності створені специфічні умови: фасилітуюче середовище, що включає в себе творчу взаємодію, безумовне прийняття та розуміння потреб дитини та використовуються спеціальні прийоми, що сприяють зняттю емоційної напруги дитини, її творчому самовираженню та рефлексії.

Визначено, що арт-терапевтичні прийоми у процесі психокорекції сприяють позитивній зміні основних показників порушень емоційної сфери у дітей-дошкільнят.

Встановлено, що арттерапія сприяє розширенню уявлень дітей - дошкільнят про емоції, спонтанності самовираження, зміні негативних емоційних станів; психокорекція здійснюється на тлі гуманізації відносин до дитини в сім'ї та дитячому садку, що згладжує соціально -психологічні причини порушень емоційних станів у дітей - дошкільнят.

Констатовано позитивні зміни емоційних станів дітей-дошкільнят, які реалізуються за допомогою психокорекційної програми, заснованої на прийомах та техніках арттерапії, спрямованої на розширення уявлень дітей про емоції, розвиток емоційної та поведінкової спонтанності, створення умов для набуття дитиною позитивного досвіду з однолітками, вихователями, батьками та збагачення емоційної сфери дитини позитивними емоціями.

Література

1. Вєтрова О. Є. Психолого-педагогічний підхід до визначення поняття "страх"// Педагогічна освіта та наука. 2012. №8. с. 37 -41.

2. Вознесенська, Олена. Арт-терапія в роботі практичног психолога [Текст]: використання арт-технологій в освіті Київ: Шкільний світ. 2017.120 с.

3. Гріньова О.М. Особливості використання музикотерапії в роботі з дошкільниками // Практичний психолог: Дитячий садок.2015. No10.C. 25-31.

4. Павелкін Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія: Навч. посіб. К.: Академвидав, 2018. 432 с.

5. Сорока О.В. Корекція страхів методами арт-терапії К.2013 325 с.

6. Терлецька Л .Г. Психологія здоров'я: арт-терапевтичні технології: навч.посіб. Київ: Видавничий дім «Слово», 2016. 128 с

References

2. Voznesenska, Olena.(2017)Art-terapiia v roboti praktychnoh psykholoha [Art therapy in the work of a practical psychologist]: vykorystannia art-tekhnolohii v osviti Kyiv: Shkilnyi svit. [in Ukrainian].

3. Hrinova O.M. (2015) Osoblyvosti vykorystannia muzykoterapii v roboti z doshkilnykamy [Peculiarities of using music therapy in working with preschoolers] // Praktychnyi psykholoh: Dytiachyi sadok.No10.pp. 25-31.5. [ in Ukrainian].

4. Pavelkin R.V., Tsyhypalo O.P. (2018) Dytiacha psykholohiia[Child psychology]: Navch. posib. K.: Akademvydav. [ in Ukrainian].

5. Soroka O.V. (2013) Korektsiia strakhiv metodamy art-terapii[Correction of fears by methods of art therapy] K. [ in Ukrainian].

6. Terletska L .H. (2016) Psykholohiia zdorovia: art-terapevtychni tekhnolohii[Health psychology: art-therapeutic technologies]: navch.posib. Kyiv: Vydavnychyi dim «Slovo», [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru