Самоактуалізація неповнолітніх як чинник збереження їх психічного здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра психології, соціальної роботи та педагогіки

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Самоактуалізація неповнолітніх як чинник збереження їх психічного здоров'я

Барсученко Ігор Васильович, аспірант

Анотація

В статті розкрито самоактуалізацію неповнолітніх як чинника збереження їх психічного здоров'я. З'ясовано, що здоров'я виступає найбільшою людською цінністю, що служить характеристикою не тільки її стану, а й життєвої стратегії. Розглянуто сутність поняття «психологічне здоров'я», яке не трактують як категорію однозначну і з усталеним змістом. Це виступає умовою різних наукових дискурсів та підходів до того, де проходить відносна межа між поняттями психічного та психологічного здоров'я, їхнім співвідношенням, співзалежністю чи автономністю, як визначати критерії та ін. Узагальнивши підходи, які були досліджені, ми прийшли до висновку, що психологічним здоров'ям слід вважати активний стан, в якому перебуває внутрішній баланс різноманітних факторів підліткового життя, завдяки якому обирається оптимальна для них поведінка, окремі вчинки та дії в ході контакту з об'єктивними навколишніми обставинами та шансами втілити свої можливості.

Наведено основні підходи до трактування категорії психологічного здоров'я та його критерії. Визначено, що попри виокремлення вченими критеріїв психологічного здоров'я, вирішення питання, яким чином оцінити його стан, залишається відкритим. Жоден критерій неможливо інтерпретувати однозначно, адже психологічне здоров'я виступає інтегративною системою, яку варто аналізувати не тільки в формі цілісного феномена, а й враховуючи суб'єктивну об'єктивність як ситуації, так і середовища.

Відтак, психологічне здоров'я виступає складним багаторівневим утворенням. З'ясовано, що на характеристику особистісно-смислового та екзистенційного рівнів (духовного здоров'я) впливає те, яку якість мають смислові ставлення людини; існує залежність між рівнем індивідуально- психологічного здоров'я та вмінням людини сформувати відповідні шляхи, якими реалізуватимуться смислові прагнення за участю психічних функцій (мислення, уяви, почуття, волі); психофізіологічному рівню (психосоматичному здоров'ю) характерно відображати особливості, якими володіє внутрішня нейрофізіологічна організація психічної діяльності, й фізичного стану людини.

Ключові слова: неповнолітні, самоактуалізація, здоров'я, психічне здоров'я, критерії психологічного здоров'я.

Barsuchenko Ihor Vasylovych graduate student of the department of psychology, social work and pedagogy, V.I. Vernadsky Tavri National University, s. Kyiv

Self-actualization of under-aged yak officer of the protection of mental health

Abstract

The article reveals the self-actualization of minors as a factor in preserving their mental health. It was found that health is the greatest human value, which is a characteristic not only of its condition, but also of life strategy. The essence of the concept of "psychological health", which is not interpreted as an unambiguous category with a fixed meaning, is considered. This serves as a condition for various scientific discourses and approaches to where the relative boundary between the concepts of mental and psychological health is, their relationship, interdependence or autonomy, how to define criteria, etc. Summarizing the approaches that were studied, we came to the conclusion that psychological health should be considered an active state in which there is an internal balance of various factors of adolescent life, thanks to which the optimal behavior, individual actions and actions during contact with the environment are chosen for them. positive surrounding circumstances and chances to realize their potential.

The main approaches to the interpretation of the category of psychological health and its criteria are presented. It was determined that despite the scientists' identification of psychological health criteria, the solution to the question of how to assess its condition remains open. No criterion can be interpreted unambiguously, because psychological health is an integrative system that should be analyzed not only in the form of a holistic phenomenon, but also taking into account the subjective objectivity of both the situation and the environment.

Therefore, psychological health is a complex multi-level entity. It was found that the characteristics of the personal-semantic and existential levels (spiritual health) are influenced by the quality of a person's meaningful attitudes; there is a dependence between the level of individual psychological health and a person's ability to form appropriate ways to realize meaningful aspirations with the participation of mental functions (thinking, imagination, feelings, will); it is characteristic of the psychophysiological level (psychosomatic health) to reflect the features possessed by the internal neurophysiological organization of mental activity and the physical state of a person.

Keywords: minors, self-actualization, health, mental health, psychological health criteria.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні обставини акцентують на низці злободенних питань, чільне місце в переліку яких доцільно надати потребі дослідити самоактуалізовану здорову особистість. Психологічному здоров'ю відводиться роль необхідної умови, за якої активно й гармонійно розвивається особистість, її психічні процеси, емоції та інтелект, творчі механізми та ін.

Нині, в часи системної кризи, в якій в Україні перебувають соціально- політичне, економічне та духовне життя, особливо актуальною є необхідність побудувати «психічно здорове суспільство», котре б гарантувало, що буде успішно сформовано повноцінну, гармонійну розвинену, самодостатню, самоактуалізовану особистість. Наше непросте й суперечливе сьогодення характеризується різнобічним виявом ресоціалізації цінностей, якими володіють неповнолітні. Коли відбуваються глобальні трансформації, розвивати «психічно здорове суспільство» стає важча, а часом і неможливо, в результаті чого практично стається нівелювання повноцінного особистісного росту неповнолітніх. Вітчизняній та зарубіжній теорії та практиці притаманна наявність різновекторних положень, які стосуються особливостей, характерних психічно здоровому суспільству, того, як воно впливає на процеси особистісного зростання, формування людських цінностей, смисли, ставлення людини до таких явищ, як любов, творчість, свобода, відповідальність, автономія. Однак уявлення про психічно здорове суспільства й донині не однозначне. Суть проблеми полягає в надто непростому виявленні критеріїв згаданого суспільства. Якщо керуватися парадигмою гуманістичних теорій, то умовою побудови такого соціуму є сформована якомога більша спільнота, до складу якої входять самоактуалізовані особистості. Психологія не цілком пояснює, наскільки взаємозв'язані між собою особливості особистісного росту і вплив, який спричиняють культура, менталітет, етнопсихологічні життєві орієнтації. Вивчення зосереджене тільки на моделях окремих особистісних конструктів та культурних змінних. Визначеним проблемам найчастіше присвячені тільки дотичні напрямки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дану проблематику досліджували чимало науковців, зокрема І. Барсученко, М. Боднар, І. Галецька, О. Голець, О Гринь, А. Гусєв, О. Завгородня, І. Коцан, В. Лефтеров, Г. Ложкін, С. Максименко, Г. Меднікова, М. Мушкевич, Г. Павленко, А. Резник, І. Смоляр, Т. Сосновський, Л. Терещенко, І. Толкунова, Н. Чиженко та інші.

Метою статті є розкриття самоактуалізації неповнолітніх як чинника збереження їх психічного здоров'я.

Виклад основного матеріалу

Одним із значних механізмів формування соціально-психологічної адаптації неповнолітнього є його самоактуалізація, яка визначається психологами надважливим компонентом особистості та має безпосередній вплив на підтримку її суб'єктивного благополуччя. У зарубіжній психології з'явились дослідження, у яких виявлено взаємозв'язки позитивного розвитку та саморегуляції [1]; показано, що розвинені навички самоконтролю та саморегуляції у неповнолітніх забезпечують більш високі рівні їх задоволеності життям [12]; виявлено роль саморегуляції як протектора у формуванні проблемної поведінки у підлітковому віці [3]. Психологами визначено, що ключовими особливостями самореалізації неповнолітніх є наявність: самосвідомості і самоаналізу, автономності і незалежності, креативності і оригінальності, власного позитивного образу та самооцінки, прагнення до особистісного зростання та реалізації в усіх сферах життєдіяльності, відчуття мети та сенсу життя [4].

Відомо, що в процесі самоактуалізації формується та усвідомлюється специфічна система ціннісних орієнтацій, що визначають характер змісту та засобів досягнення провідних життєвих цілей особистості і тому складають основу саморегуляції її соціальної поведінки. Поряд із самоактуалізацією розвивається соціально-конструктивна життєва позиція, що передбачає усвідомлення необхідності творчої взаємодії з соціальним середовищем на основі прийняття особистістю відповідальності за побудову власного життя, ставлення до оточуючих як до суб'єктів життя, а не засобів досягнення власних цілей, інших цінностей самоактуалізації. Результатом прояву самоактуалізації викристалізовується компетентність особистості в професійній діяльності. Вона передбачає таку єдність часової перспективи у свідомості людини, за якої минуле сприймається лише як джерело досвіду, а майбутнє - лише як сфера цілепокладання [5].

Аби було досягнуте психологічне (духовне) благополуччя, важливо відчувати психологічну рівновагу, яку обумовлює гармонійна організація психіки та її здатність пристосовуватися до стресових ситуацій. Духовні надбання особистості виявляються в тому, що переосмислюються прояви любові, піддається аналізу зрілість, ресурси, завдяки яким долаються непрості життєві ситуації та відбувається особистісне зростання. Ознакою психологічного здоров'я є не тільки те, що людина відчуває себе благополучною, а й володіє баченням реального світу. Ваду, якою позначене психологічне здоров'я, вважають специфічною формою сліпоти, рисою, яка означає моральну та емоційну неповноцінність. Відсутність здоров'я асоціюється з недостатністю, ослабленими ресурсами діяльності. Психологічного здоров'я та всіх його цінностей, як явищ можливих, досягти цілком реально.

«Психологічне здоров'я» не трактують як категорію однозначну і з усталеним змістом. Це виступає умовою різних наукових дискурсів та підходів до того, де проходить відносна межа між поняттями психічного та психологічного здоров'я, їхнім співвідношенням, співзалежністю чи автономністю, як визначати критерії та ін.

Взагалі в науці не склалось однозначного підходу до визначення понять «психічне здоров'я» та «психологічне здоров'я». Іноді ці терміни вживають як тотожні, а іноді акцентують увагу на суттєвих відмінностях між ними, тому вважаємо за доцільне провести короткий змістовний аналіз цих дефініцій. Психічне здоров'я визначається як ментальне здоров'я, використовується для опису будь-якого рівня розумового, емоційного благополуччя або відсутності психічного розладу. Показниками психічного здоров'я є відсутність психічних захворювань, психічний розвиток, що відповідає віку, сприятливий функціональний стан вищих відділів центральної нервової системи. Протилежність психічному здоров'ю - психічні відхилення та психічні захворювання. Психічне здоров'я не гарантує душевного здоров'я. При збереженні повної психічної адекватності людина може бути хвора душевно. У свою чергу, душевне здоров'я визначається як оптимальний для особистості, суспільства і життєвих перспектив душевний стан людини [6].

О. Завгородня виокремлює три основні підходи до трактування категорії:

1) психологічне здоров'я та психічне здоров'я вживають як синоніми;

2) психологічне здоров'я розглядають як аналог індивідуально-психологічних властивостей особистості у контексті соціально-психологічної адаптації, самосвідомості, суб'єктивного благополуччя;

3) психологічне здоров'я трактують як аналог особистісної зрілості, своєрідний ідеальний гіпотетичний стан досконалості [7].

1. Коцан, Г. Ложкін, М. Мушкевич виокремлюють такі критерії психологічного здоров'я:

- усвідомлення відповідальності за особисте життя й власне здоров'я; самопізнання як аналіз власної особистості;

- саморозуміння та прийняття себе, процес внутрішньої інтеграції;

- уміння жити сьогоденням;

- свідомість індивідуального буття і, як наслідок, усвідомлено вибудована ієрархія цінностей;

- здатність до розуміння, слухання та прийняття інших [8].

Узагальнюючи результати теоретичного аналізу наукової літератури, можемо стверджувати, що серед критеріїв психологічного здоров'я, основними є наступні:

- серед властивостей особистості: оптимізм, зосередженість, урівноваженість, етичність, адекватний рівень вимог (домагань), почуття обов'язку, впевненість у собі, невразливість до образ (уміння позбавлятися образ), працелюбство, незалежність, природність, відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терпимість, самоповага, самоконтроль;

- серед психічних станів: стійкість, зрілість почуттів, володіння негативними емоціями, вільний природний прояв почуттів та емоцій, здатність радіти, збереження звичного оптимального самопочуття;

- серед психічних процесів: адекватне сприйняття самого себе; здатність до логічної обробки інформації; критичність мислення; креативність; знання себе; дисципліна розуму [9].

І. Галецька пояснює психологічне здоров'я як здатність адаптації до реальних мінливих умов та антиципації можливих наслідків і змін у поєднанні з самореалізацією і саморозвитком власної ідентичності. Психологічне здоров'я є втіленням результатів соціалізації особи і чинником ефективності цього процесу та індивідуального розвитку водночас. Успішність адаптації залежить не стільки від особливостей та об'єктивних властивостей ситуації, скільки від особливостей та наявності індивідуальних ресурсів, адекватності й ефективності стратегій їхнього застосування: здатність до адаптації є інстинктом власне життя та набутими навичками водночас [10].

Говорячи про психологічне здоров'я, С.Д. Максименко пропонує трирівневу структуру особистості: психофізіологічний, індивідуально-психологічний та особистісно-смисловий рівні. Повноцінна сформованість конструктивних особистісних якостей на цих рівнях визначає відповідні типи психологічного здоров'я особистості: психосоматичне, психічне й духовне здоров'я. С.Д. Максименко зазначає, що критерієм психологічного здоров'я особистості служить її моральна орієнтація, підкреслюючи при цьому, що людина може бути психічно здоровою, але особистісно хворою. Категорії психічного, психологічного й духовного здоров'я С. Д. Максименко розглядає як рівні особистісного розвитку. Духовне здоров'я розглядається ним як прояв індивідуально-смислового та екзистенційного рівнів. Критеріями психологічного здоров'я учений визначає:

- сформованість моральних ціннісних ставлень особистості до себе, до оточуючих, до світу (довіра, любов);

- уміння справлятися з життєвими проблемами;

- стресостійкість;

- здатність до ефективної творчої діяльності. Він зазначає, що конструктивна реалізація людиною позитивних ставлень до оточуючих створює відчуття щастя й духовного спокою. Психологічно здорові особистості здатні самостійно ставити цілі, приймати рішення, нести відповідальність [11].

Психологічне здоров'я є необхідною умовою активного гармонійного розвитку особистості, її психічних процесів, емоцій і інтелекту, механізму творчості тощо. Психологічно здорова людина - це, перш за все, особистість спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита і така, що пізнає себе і навколишній світ не лише розумом, а й відчуттями, інтуїцією, повністю приймає себе, визнає цінність і унікальність людей, які її оточують. Така людина покладає відповідальність за своє життя перш за все на себе, робить висновки з негативних ситуацій. Її життя наповнене сенсом, хоча вона не завжди формулює його для себе. Вона знаходиться в постійному розвитку і, звичайно, сприяє розвитку інших людей. Її життєва дорога може бути не зовсім легкою, а інколи досить важкою, але вона адаптується до умов життя, що швидко змінюються. І що важливо - вміє знаходитися в ситуації невизначеності, довіряючи тому, що буде з нею завтра. Ключовим для опису психологічного здоров'я є слово «гармонія», або «баланс». І перш за все це гармонія між різними складовими самої людини: емоційними й інтелектуальними, тілесними і психічними тощо. У Міжнародному стандарті психологічного здоров'я представлено 10 ознак: інтелект, цілеспрямованість, гнучкість, логічність мислення, моральні якості, соціальна поведінка, особливості харчування, емоційність, ставлення до свого здоров'я, сексуальність. Психологічними детермінантами гармонізації психологічного здоров'я є: позитивне мислення, емоційна стійкість, толерантність до стресових факторів, врівноваженість у стосунках з іншими людьми [12].

Таким чином, психологічне здоров'я виступає складним багаторівневим утворенням. На характеристику особистісно-смислового та екзистенційного рівнів (духовного здоров'я) впливає те, яку якість мають смислові ставлення людини; існує залежність між рівнем індивідуально-психологічного здоров'я та вмінням людини сформувати відповідні шляхи, якими реалізуватимуться смислові прагнення за участю психічних функцій (мислення, уяви, почуття, волі); психофізіологічному рівню (психосоматичному здоров'ю) характерно відображати особливості, якими володіє внутрішня нейрофізіологічна організація психічної діяльності, й фізичного стану людини. На психологічному здоров'ї тримаються особистісна стійкість та психологічний імунітет індивіда, коли тривають соціально-економічні, політичні, екологічні кризи.

Відомо, що самоактуалізація осіб зрілого віку характеризується: повним прийняттям реальності і комфортним ставленням до неї; прийняттям інших і себе; професійною захопленістю улюбленою справою, орієнтацією на цілі; автономністю, незалежністю від соціального середовища, самостійністю суджень; здатністю до розуміння інших людей; готовністю до вирішення проблем і труднощів, до усвідомлення свого досвіду, до справжнього розуміння своїх можливостей, до підвищення конгруентності. Досягнення самоактуалізації передбачає повне залучення людини до життя та усвідомлення того, на що вона здатна. Як правило, стан самоактуалізації розглядається як досягнутий лише після задоволення основних потреб людини у безпеці, любові та самооцінці. Самоактуалізація осіб зрілого віку не обов'язково є метою, яку необхідно досягти в майбутньому, а є вродженою схильністю людини реалізувати свій потенціал у будь-який момент за даних обставин [13].

Самоактуалізацію неповнолітнього необхідно розглядати як психічний процес, що поступово розвивається в часі за рахунок безперервності формування, наявності стадій і переймання окремих онтогенетичних етапів. Самоактуалізація як процес характеризується формами, що систематично ускладнюються. Формування самоактуалізації неповнолітнього у негативному полюсі породжує проблеми соціалізації, що заважають його розвитку як у внутрішніх, так і у зовнішніх аспектах. У свою чергу, ці труднощі впливають на розвиток характерологічних особливостей особистості, які можуть бути поштовхом до девіантної поведінки. Самоактуалізація у підлітковому віці є відображенням процесів формування та розвитку ціннісних орієнтацій. Тому у вивченні психологічні особливості самоактуалізації та делінквентності неповнолітніх важливе місце займає ціннісна сфера особистості, оскільки соціальні цінності у процесі соціалізації стають системою ціннісних орієнтацій особистості, які визначають спрямованість його діяльності. Підлітковий та ранній юнацький вік у процесі становлення особистості є періодом переоцінки її установок, сформованих у дитячому віці, та закладки фундаменту для майбутнього будування життєвих сенсів [14].

Українська дослідниця Г.І. Меднікова встановила суттєвий багатогранний зв'язок між структурою і змістовими особливостями ставлення до себе та самоактуалізацією неповнолітніх. Змістовний аналіз компонентів ставлення до себе засвідчив, що за наявності у структурі самоставлення певних бар'єрів самоактуалізації присутні і такі особливості самоставлення, які можуть пригнічувати потенціал подальшого особистісного зростання і самоактуалізації. Водночас, у структурі самоставлення неповнолітніх з більш вираженою тенденцією до самоактуалізації присутні характеристики, які у подальшому можуть сприяти гальмуванню процесу самоактуалізації [15].

Під час розгляду проблеми сприяння психологічному здоров'ю неповнолітніх в ракурсі нинішніх перипетій вирізняються актуальні, на нашу думку, критерії, які полягають у прийнятті невизначеності та фрустраційній толерантності. Через війну, яка впливає нині на український соціум, виникла надзвичайна розгубленість. Невизначене життя, невідоме майбутнє, відсутні або знищені плани та перспективи спричинили зростання емоційної напруги, підвищену тривожність, страхи, нав'язливі негативні думки та постійні переживання, що дуже вплинули на психологічну підліткову рівновагу, стан їхнього психологічного здоров'я.

Обґрунтувати значимість зазначеного критерію, а саме, прийняття невизначеності, варто через характеристики проявів двох протилежних особистісних конструктів: толерантність та інтолерантність до невизначеності. Толерантність до невизначеності є багаторівневим та багатовимірним особистісним конструктом, що відображає когнітивний аспект, який характеризує тенденцію сприймання ситуації, афективний аспект - емоційну реакцію на невизначеність та конативний - демонструє індивідуальні поведінкові особливості саморегуляції в складних умовах, що пов'язані з невизначеністю смислових підвалин власного буття. Крім того, вчений досліджував толерантність до невизначеності як фактор розвитку ідентичності особистості, застосувавши для цього: методику «Толерантність до невизначеності» (С. Баднер, в адаптації Г. Солдатової), методику «Шкала толерантності до невизначеності» (Д. Маклейн, в адаптації Е. Луковицької), методику «Особистісна готовність до змін» (Ролнік, Хезер, Голд, Халл, в адаптації Н. Бажанової та Г. Бардієр) та інші методики дослідження розвитку ідентичності [16].

Таким чином, інтолерантною до невизначеної ситуації особистістю може бути продемонстрована здатність: жорстко категоризувати й виносити абсолютно протилежнісудження, тяжіти до поспішних та невиважених рішень, уникати ситуацій, яким притаманна непрозорість, розмитість, незрозумілість, та емоційно на них реагувати, сприймати невизначеність як загрозу та відкидати все нове. В результаті, коли існує невизначеність, психологічне здоров'я інтолерантної особи може значно дестабілізуватися. Тож усвідомити кардинальну зміну обставин та неможливість здійснити вплив на низку життєвих подій - означає надзвичайно серйозний крок, що сприятиме підтримці психологічного здоров'я кожного неповнолітнього.

Прийняти невизначеність та зорієнтуватися в наявній життєвій ситуації допоможе толерантність до невизначеності, яка також розглядається як здатність людини знаходити сенс життя в складних умовах. Толерантна до невизначеності особистість демонструє такі можливості як:

- здатність приймати рішення, розв'язувати проблеми в ситуаціях, коли складно передбачити всі можливі наслідки та в умовах значного дефіциту фактів щодо наявної ситуації;

- здатність опиратись відсутності логіки у інформації що надходить;

- здатність сприймати нові, незнайомі та ризиковані ситуації як стимулюючі;

- здатність організувати себе і застосовувати дієву соціально- психологічну установку, яка передбачає активізацію афективного, когнітивного та поведінкового компонентів в складній ситуації;

- здатність відчувати та продукувати позитивні емоції в неоднозначних ситуаціях шляхом сприймання їх не як загрози, а як певного виклику;

- готовність пристосуватись до невизначеної ситуації і використовувати ті можливості, які є в наявності [17].

Отже, через те, що неповнолітні приймають невизначеність та можуть її толерувати, вони не зневірюються, не опускають руки, активізують та мобілізують усі свої ресурси, аби забезпечити психологічному здоров'ю самодопомогу та самопідтримку. Особливу увагу, на нашу думку, варто приділити і фрустраційній толерантності особистості, ще одній ознаці психологічного здоров'я. Та обставина, що особистість здатна чинити опір негативним і дуже складним нинішнім проблемам, пристосовуватись до воєнного характеру навколишнього середовища, свідчить про виняткову актуалізацію зазначеної риси особистості.

Проблема фрустраційної толерантності в сучасній науці активно вивчається та розробляється. Інтерпретуючи це поняття, науковці суголосні в розумінні того, що це здатність особистості долати труднощі, здатність до адекватної оцінки фрустраційної ситуації і передбачення виходу з неї, межа допустимого рівня психічного напруження, перевищення якого викликає деструктивні зміни у психіці і поведінці людини. На наше переконання заслуговує уваги визначення, запропоноване Н. Чиженко, яка розглядає цей феномен як психічну якість особистості, що дозволяє адекватно переносити фрустраційні ситуації, демонструючи при цьому конструктивну поведінку на шляху подолання фрустраційних бар'єрів. На думку дослідниці усвідомлення негативних фрустраційних впливів, налаштування на вирішення актуальних життєвих завдань, прояв оптимізму дозволяє зберігати психічну рівновагу. Від рівня сформованості фрустраційної толерантності залежить зниження чутливості до впливу несприятливих факторів, що дозволяє підтримувати психологічне здоров'я особистості. Розглядаючи фрустраційну толерантність як психічну стійкість дослідниця наголошує, що це здатність індивіда протистояти зовнішнім проявам, що виводять людину зі стану нервово- психічної нерівноваги, і самостійно повертатися в стан психічної рівноваги [18].

На думку А. Гусєва фрустраційна толерантність діє в когнітивній, емоційній і поведінковій сферах та дозволяє особистості витримувати кризові прояви, які пов'язані з невизначеністю власного буття. Науковець кваліфікував толерантність до невизначеності як інтегральну характеристику чи особистісну властивість, яка діє в когнітивній, емоційній і поведінковій сферах особистості. Характеризуючи толерантну особистість, вчений називав такі її властивості, як здатність приймати конфліктну ситуацію, витримувати напруження кризової ситуації, готовність пристосуватися до невизначеної ситуації, аналізувати проблему, не знаючи результатів вибраного рішення [19]. Проаналізувавши досліджені джерела, можна говорити про фрустраційну толерантність як інтегративну характеристику особистості, основні складові якої полягають у стійкості, витривалості щодо фрустраторів, мотивації долати перешкоди, життєвому оптимізмі, когнітивному оцінюванні, обумовленому рефлексіями та процесами критичного мислення, за яких потрібна здатність прогнозувати перемогу над фрустраторами.

Висновки

самоактуалізація неповнолітній психічне здоров'я

Таким чином, здоров'я виступає найбільшою людською цінністю, що служить характеристикою не тільки її стану, а й життєвої стратегії. Узагальнивши підходи, які були досліджені, ми прийшли до висновку, що психологічним здоров'ям слід вважати активний стан, в якому перебуває внутрішній баланс різноманітних факторів підліткового життя, завдяки якому обирається оптимальна для них поведінка, окремі вчинки та дії в ході контакту з об'єктивними навколишніми обставинами та шансами втілити свої можливості. Реалізація психологічного здоров'я відбувається за умови соціального, емоційного та духовного благополуччя, воно розглядається як базова потенційна передумова процесу, який забезпечує життєві потреби, сприяє досягненню власних цілей, гарантує адекватну та оптимальну взаємодію з людьми та соціальним оточенням. Стан, у якому перебуває психологічне здоров'я, потрібно досліджувати посередництвом конкретних критеріїв. У зв'язку з потенційною складністю феномена, що досліджується, проблему критеріїв психологічного здоров'я варто ретельно вивчити й проаналізувати. Попри виокремлення вченими критеріїв психологічного здоров'я, вирішення питання, яким чином оцінити його стан, залишається відкритим. Жоден критерій неможливо інтерпретувати однозначно, адже психологічне здоров'я виступає інтегративною системою, яку варто аналізувати не тільки в формі цілісного феномена, а й враховуючи суб'єктивну об'єктивність як ситуації, так і середовища.

Література

1. Gestsdottir S., Lerner R.M. Positive development in adolescence: The developmentand role of intentional self-regulation. Human Development. 2008. № 3. С. 202-224.

2. Converse P.D., Beverage M.S. Vaghef K., Moore L.S. Self-control over time: Implications for work, relationship, and well-being outcomes. Journal of Research in Personality. 2018. № 73. С. 82-92.

3. Elliot A.J., Thrash T.M., Murayama K. A longitudinal analysis of self-regulation andwell-being: Avoidance personal goals, avoidance coping, stress generation, and subjective well-being. Journal of Personality. 2011. № 3. С. 643-674.

4. Elliot A.J., Thrash T.M., Murayama K. A longitudinal analysis of self-regulation andwell-being: Avoidance personal goals, avoidance coping, stress generation, and subjective well-being. Journal of Personality. 2011. № 3. С. 643-674.

5. Боднар М. Самоактуалізація як чинник психічного здоров'я. Український науковий журнал. Освіта регіону. 2011. № 2. C. 315-320.

6. Лефтеров В.О. Проблеми психічного здоров'я та надання психологічних послуг населенню. Інтегративна Антропологія. 2013. № 2 (22). С. 47-50.

7. Завгородня ОВ. Проблема психологічного здоров'я: спроба теоретичного аналізу. Практична психологія та соціальна робота. 2007. № 1. С. 55-60.

8. Коцан І.Я., Ложкін Г.В., Мушкевич М.І. Психологія здоров'я людини. Луцьк: Вежа; 2011. 430 с.

9. Толкунова І.В., Гринь О.Р., Смоляр І.І, Голець О.В. Психологія здоров'я людини. Київ: ТАЛКОМ, 2018. 156 с.

10. Галецька І, Сосновський Т. Психологічне здоров'я: теорія і практика. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка; 2006. 338 с.

11. Максименко С.Д. Психологія учіння людини: генетико-моделюючий підхід: монографія. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2013. 592 с.

12. Толкунова І., Терещенко Л. Самоактуалізація особистості як чинник збереження її психологічного здоров'я. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2021. № 4. С. 81-88.

13. Резник А.О. Самоактуалізація як процес особистісного зростання особистості. URL: https://duan.edu.ua/images/staff7departments/pedagogy_and_psychology/Conferences/conf_ Psychology_2022.pdf#page= 179.

14. Барсученко І. Психологічні особливості самоактуалізації та делінквентності неповнолітніх. Перспективи та інновації науки. 2023. № 7 (25). С. 349-359.

15. Меднікова Г.І. Характеристика самоактуалізації студентів з різними варіантами структури ставлення до себе. Психологічні науки. URL: http://mdu.edu.ua/spaw2/uploads/ files/42_6.pdf.

16. Гусєв А.І. До проблеми формування та розвитку толерантності до невизначеності. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 2007. № 17(41). С. 101-113.

17. Павленко Г.В. Толерантність до невизначеності як ресурс психологічного благополуччя студентів. Актуальні проблеми психології. 2019. Вип. 47. URL: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i47/20.pdf.

18. Чиженко Н. Фрустраційна толерантність особистості як афективний компонент оптимізму. Психологія і особистість. 2006. № 2(10). С. 146-155.

19. Гусєв А.І. До проблеми формування та розвитку толерантності до невизначеності. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 2007. № 17(41). С. 101-113.

References

1. Gestsdottir, S. & Lerner, R.M. (2008). Positive development in adolescence: The developmentand role of intentional self-regulation. Human Development, 3, 202-224 [in English].

2. Converse, P.D., Beverage, M.S., Vaghef, K. & Moore, L.S. (2018). Self-control over time:Implications for work, relationship, and well-being outcomes. Journal of Research in Personality, 73, 82-92 [in English].

3. Elliot, A.J., Thrash, T.M. & Murayama, K. (2011). A longitudinal analysis of selfregulation andwell-being: Avoidance personal goals, avoidance coping, stress generation, and subjective well-being. Journal of Personality, 3, 643-674 [in English].

4. Elliot, A.J., Thrash, T.M. & Murayama, K. (2011). A longitudinal analysis of selfregulation andwell-being: Avoidance personal goals, avoidance coping, stress generation, and subjective well-being. Journal of Personality, 3, 643-674 [in English].

5. Bodnar, M. (2011). Samoaktualizatsiia yak chynnyk psykhichnoho zdorovia [Selfactualization as an official of mental health]. Ukrainskyi naukovyi zhurnal. Osvita rehionu - Ukrainian scientific journal. Lighting up the region, 2, 315-320 [in Ukrainian].

6. Lefterov, V.O. (2013). Problemy psykhichnoho zdorovia ta nadannia psykholohichnykh posluh naselenniu [Mental health problems and the provision of psychological services to the population]. Intehratyvna Antropolohiia - Integrative Anthropology, 2 (22), 47-50 [in Ukrainian].

7. Zavhorodnia, OV. (2007). Problema psykholohichnoho zdorovia: sproba teoretychnoho analizu [The problem of psychological health: a test of theoretical analysis]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota - Practical psychology and social work, 1, 55-60 [in Ukrainian].

8. Kotsan, I.Ia., Lozhkin, H.V. & Mushkevych, M.I. (2011). Psykholohiia zdorovia liudyny [Psychology of human health]. Lutsk: Vezha [in Ukrainian].

9. Tolkunova, I.V., Hryn, O.R., Smoliar, I.I. & Holets, O.V. (2018). Psykholohiia zdorovia liudyny [Psychology of human health]. Kyiv: TALKOM [in Ukrainian].

10. Haletska, I. & Sosnovskyi, T. (2006). Psykholohichne zdorovia: teoriia i praktyka [Psychological health: theory and practice]. Lviv: Vyd. tsentr LNU im. I. Franka [in Ukrainian].

11. Maksymenko, S.D. (2013). Psykholohiia uchinnia liudyny: henetyko-modeliuiuchyi pidkhid [Psychology of scientific people: genetic-modeling approach]. Kyiv: Vydavnychyi Dim «Slovo» [in Ukrainian].

12. Tolkunova, I. & Tereshchenko, L. (2021). Samoaktualizatsiia osobystosti yak chynnyk zberezhennia yii psykholohichnoho zdorovia [Self-actualization of specialness as an agent of preserving psychological health]. Teoriia i metodyka fizychnoho vykhovannia i sportu - Theory and methodology of physical training and sports, 4, 81-88 [in Ukrainian].

13. Reznyk, A.O. (2022). Samoaktualizatsiia yak protses osobystisnoho zrostannia osobystosti [Self-actualization as a process of special growth of specialness]. Retrieved from https://duan.edu.ua/images/staff/departments/pedagogy_and_psychology/Conferences/conf_Psyc hology_2022.pdf#page=179 [in Ukrainian].

14. Barsuchenko, I. (2023). Psykholohichni osoblyvosti samoaktualizatsii ta delinkventnosti nepovnolitnikh [Psychological features of self-actualization and delinquency of minors]. Perspektyvy ta innovatsii nauky - Prospects for innovation in science, 7 (25), 349-359 [in Ukrainian].

15. Mednikova, H.I. Kharakterystyka samoaktualizatsii studentiv z riznymy variantamy struktury stavlennia do sebe [Characteristics of self-actualization of students with different options for the structure of self-direction]. Psykholohichni nauky - Psychological sciences. Retrieved from http://mdu.edu.ua/spaw2/uploads/files/42_6.pdf [in Ukrainian].

16. Husiev, A.I. (2007). Do problemy formuvannia ta rozvytku tolerantnosti do nevyznachenosti [Before the problem forms and develops tolerance to the point of insignificance]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova - Scientific book of hours of the National Pedagogical University named after M.P. Drahomanov, 17(41), 101-113 [in Ukrainian].

17. Pavlenko, H.V. Tolerantnist do nevyznachenosti yak resurs psykholohichnoho blahopoluchchia studentiv [Tolerance to the point of insignificance as a resource for the psychological well-being of students]. Aktualni problemy psykholohii - Current problems of psychology, 47. Retrieved from http://appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i47/20.pdf [in Ukrainian].

18. Chyzhenko, N. (2006). Frustratsiina tolerantnist osobystosti yak afektyvnyi komponent optymizmu [Frustration tolerance of specialness as an affective component of optimism]. Psykholohiia i osobystist - Psychology and specialness, 2(10),146-155 [in Ukrainian].

19. Husiev, A.I. (2007). Do problemy formuvannia ta rozvytku tolerantnosti do nevyznachenosti [Before the problem forms and develops tolerance to the point of insignificance]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova - Scientific book of hours of the National Pedagogical University named after M.P. Drahomanov, 17(41), 101-113 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru