Взаємозв’язок макіавеллізму й емоційної саморегуляції у молоді в контексті діагностики обману

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Кафедра психології

Взаємозв'язок макіавеллізму й емоційної саморегуляції у молоді в контексті діагностики обману

Васюк К.М., к. психол. н., доцент

м. Вінниця

Анотація

Маніпуляції у спілкуванні, обман і нещирість все більше стають актуальними у сучасному світі. Спілкування не втрачає провідних позицій у забезпеченні успішності особистості. Деструктивність певних маніпуляцій посилюється деякими особистісним якостями маніпулятора. Один з них це макіавеллізм. Він трактується в психологічній науці як схильність людини до егоїстичного використання інших людей як засобу досягнення своєї мети, холодне ставлення до їх потреб, відсутність співчуття. Це явище базується не тільки на дефектах моральної сфери, а також на вольових якостях. До таких ми відносимо емоційну саморегуляцію.

Було висунуте припущення, що зростання макіавеллізму прямо пов'язане і зростання рівня емоційної саморегуляції особистості. Цей комплекс особистісних рис покращує здатність людини до обману у спілкуванні. Емпіричне дослідження з перевірки цього припущення включало два етапи.

На першому етапі було проведено дослідження рівня макіавеллізму і емоційної саморегуляції особистості. Характер їх взаємозв'язків перевірявся за допомогою кореляційного аналізу. В результаті були встановлені численні кореляційні зв'язки макіавеллізму і показників емоційної саморегуляції. особи з високим рівнем макіавеллізму здатні подавляти зовнішні прояви емоцій чи демонструвати фальшиві емоції, пригнічують надмірно виражені емоції, у спілкуванні не бояться конфлікту, сміливо відстоюють власну позицію. Їм більше притаманна емоційна черствість, прагнення тиснути на інших, щоб отримати бажане або змінювати емоційну експресію, але не вистачає вольових зусиль або мотивації, щоб змінити внутрішню позицію. Таким чином макіавеллізм має сильний зв'язок із саморегуляцією особистості, особливо з її когнітивними складовими.

На другому етапі дослідження був проведений експеримент з визначення успішності обману у спілкуванні особами з низьким і високим рівнем макіавеллізму. Було встановлено, що високий рівень макіавеллізму забезпечує успіх в обмані

Ключові слова: засоби детекції, макіавеллізм, емоційна саморегуляція, обман, мораль.

Abstract

The interrelationship between machiavellianism and young people's self-regulation in the context of lie detection

Vasuk K.M., PhD in Philosophy, Assistant of Professor of Department of Psychology, Vasyl Stus' Donetsk National University, Vinnitsa

The communicative manipulations, deceit and insincerity become more relevant in the modern world. The communication doesn't lose the main position to provide person's success. The destructiveness of these manipulations is supported by manipulator's some personal qualities. One of them is “Machiavellianism”. In psychology it's interpreted as a person's tendency to use another people egoistically as the mean to achieve the goal, cold attitude to their needs, lack of empathy. Thai phenomenon is based on the moral defects and some strong-willed qualities. The emotional self-regulation is one of them.

We have made the hypothesis that increasing of Machiavellianism is related with a level of emotional self-regulation. The complex of personality traits improves personal ability to deceive in communication. Empirical investigation included two studies to test this hypothesis. At first, we have researched a level of Machiavellianism and emotional self-regulation. We've investigated the feature of relationship Machiavellianism and emotional self-regulation using correlation analysis. As a result, we've revealed a lot of correlations between Machiavellianism and emotional self-regulation. People with high level of Machiavellianism can suppress the emotional expression or demonstrate fake emotions, suppress strong emotions in communication, are not afraid a conflict, defend their position. They are characterized by emotional callousness, tendency to suppress others to achieve the desired or modify their own expression. But they lack strong-willed qualities or motivation to change their inner attitude. Therefore, Machiavellianism has a strong relationship with emotional self-regulation, especially with cognitive components.

At the second, we've realized an experiment to detect success of deceit in communication with person who has a high level of Machiavellianism. We have found that high level of Machiavellianism ensures success in deceit.

Keywords: detection methods, Machiavellianism, emotional self-regulation, deceit, moral.

Постановка проблеми

Тема маніпуляцій і обману в міжособистісних стосунках є актуальною, не зважаючи на всі еволюції суспільних відносин. В комунікаціях люди часто вдаються до викривлення інформації з різних причин: отримання вигоди для себе, страху, прагнення подобатись чи приховати інформацію, що дискредитує особу в очах оточуючих. Не зважаючи на значну кількість праць теоретиків-дослідників цієї проблеми, тренінгів, що проводять практики, щоб навчити протидіяти маніпуляціям, доля людей, які не охоплені психологічною просвітою або вміють використовувати набуті знання у практичному вимірі незначна. Принаймні проблема і досі актуальна.

В контексті змін в соціумі відбуваються і трансформації в маніпулятивних прийомах. Класичні техніки набувають сучасних трансформацій, але захист від цього є завданням кожного окремого суб'єкта. Особливо негативним з сучасної точки зору є обман як засіб маніпуляції. Він несе негативні як моральні, так і матеріальні наслідки, тому вкрай важливо розуміти механізми використання різних прийомів обману. Важливим є виділення чітких ознак, які в поведінці людини свідчили б про обман. Такі спроби неодноразово проводились в історії науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Численні дослідження можна поєднати в основні напрямки:

- Дослідження обману на основі невербальних ознак, зокрема, міміки, мікровиразів обличчя, жестів і поз, інтонацій голосу тощо. Дані дослідження активно розроблялися в науковій школі П. Екмана та В. Фрізена, В. Лабунською, О. Морозовим та ін.

- Дослідження психофізіологічних показників як індикаторів обману, де обман ідентифікується на основі вегетативних реакцій, таких як частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, шкірно-гальванічна реакція, розширення зіниць тощо. Найпопулярніший напрям таких досліджень - поліграфологічні дослідження. Досить ґрунтовно теорія вимірювання описана в працях Н. Данилової, О. Мотляха, Т. Морозової, та зарубіжних дослідників (М. Хартвіна та С.К. Бонда)

- Дослідження вербальних маркерів обману, серед яких виділяють особливі мовні конструкції і навіть цілі стратегії обману. Особливою популярності мають праці Т. Левіна, К. Моррісон та А. Врія.

Глибокий аналіз досліджень показав, що обман неможливо однозначно визначити за якоюсь певною категорією ознак, це має бути завжди комплексна діагностика, де включені максимально всі наявні компоненти детекції. Як вербальні, так і невербальні. Крім того критика окремих засобів детекції, зокрема, поліграфу, дає підстави вважати, що в процесі обману ми маємо справу з різними типами стратегій, які можуть відповідати різним категоріям осіб, що обманюють. Тобто мова йде про виділення окремих типів обманщиків. Зокрема П. Екман говорить про дві типові реакції на обман, що спостерігаються у самого обманщика: страх викриття та задоволення від вдалого обману, і, вірогідно, що всі ці реакції є проявом різних типів людей. Логічно, що у першого типу будуть більш явні стресові реакції, які фіксує поліграф (підвищення артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, зміна дихання і тону голосу, тремор тощо), а в іншої категорії осіб дані реакції будуть невиражені. Їм більше притаманні піднесений настрій, відсутність вираженої тривоги, приємні переживання з приводу обману [1].

Подібний тип обманщика демонструє ознаки маккіавелізму - риси особистості, яка полягає у схильності використовувати інших у власних цілях, егоїстичне ставлення до людей як засобів задоволення власних потреб, при чому без переживання почуття провини та інших моральних почуттів.

Оскільки зумисний обман є досить складним прийомом, який по суті створює для індивіда стресову ситуацію, то дана якість у поєднанні з високим рівнем емоційної саморегуляції може створювати комплекс рис, що забезпечують високу схильність до маніпуляцій за допомогою обману і ускладнюють детекцію цього обману у поведінці індивіда традиційними засобами.

Для більш точної діагностики явищ макіавеллізму та емоційної саморегуляції, потрібно виділити характерні їх ознаки, особливо ті, що чітко простежуються на рівні поведінки суб'єкта.

Вперше термін «макіавеллізм» як психологічних детально проаналізували американські дослідники Р. Крісті та Ф. Гейз, на підставі цього аналізу була розроблена ними шкала макіавеллізму [2]. Поняття походить від прізвища італійського мислителя Н. Макіавеллі, який загальновідомий завдяки своїм дослідженням державності і правових аспектів життя суспільства. Він досить скептично оцінював природу людини і її альтруїстичні наміри, схвалював використання будь-яких методів для управління соціумом, в тому числі і грубого примусу. Звідси всі форми маніпуляцій, які підкоряються принципу «ціль виправдовує засоби, де нехтуються норми моралі і хитрість та жорстокість вважаються допустимими з точки зору моралі і права для досягнення мети і утримання влади, називається на його честь терміном «макіавеллізм».

Серед дослідників тривалий час велися суперечки про природу таких рис в людині, адже люди досить суттєво розрізняються за своїм моральним рівнем. На користь прихильників ідеї про вроджений характер цієї риси говорить те, що у дітей риси макіавеллізму проявляються досить часто, але у більшості з віком поведінковий прояв його знижується. Прихильники генетичного походження даної якості Д. Паулус і К. Вільямс створили концепцію «темної тріади», куди внесли на ряду з макіавеллізмом нарцисизм та психопатію. Високі показники за темною тріадою свідчать, що особистість має виражені імпульсивність, егоїзм, жорстокість, асоціальну поведінку, гордість, навіть манію величі. На думку цих дослідників, наявність хоча б однієї такої риси часто корелює з іншими [2].

Н. Вітюк зазначає, що в психологічних досліджень макіавеллізм трактується в декількох аспектах:

- риса особистості, що виражається у схильності маніпулювати іншими, як правило є поведінковим вираженням інших негативних рис особистості, наприклад, егоїзму, емоційної холодності, жорстокості та низької емпатії;

- захисний механізм особистості, який є наслідком соціопатичних рис, травм дитинства, кризових подій, що знижували самооцінку особистості, таким чином емоційна холодність, відсутність співчуття і споживацьке, цинічне ставлення до оточуючих є своєрідною помстою і в той же час «панциром», який захищає особистість від подальшого загострення переживання травми;

- стереотип соціальної поведінки, який засвоюється в процесі виховання різними категоріями населення і вважається суспільною нормою. Особливо цьому сприяють батьківське виховання та різні соціальні інституції, які часто з моральної точки зору виправдовують таку поведінку [3].

Таким чином, макіавеллізм досить складне явище, який включає і когнітивний компонент (коли особистість рефлексує, оцінює ситуацію як таку, де допустима подібна поведінка), мотиваційну (бо задовольняє певні потреби людини, наприклад, у самоствердженні), емоційний компонент (вірніше його відстуність, оскільки не відбувається процесу співпереживання об'єкту маніпуляції), а також поведінковий (виражається в конкретних діях по відношенню до жертви маніпуляції).

Важливим також було питання про можливості корекції такої риси, оскільки вона створює серйозні прецеденти для асоціальної поведінки особистості. Так, П. Хоулі вважає макіавеллізм стійкою рисою особистості, що важко піддається корекції. В цілому більшість дослідників силяється до такої ж думки. Навіть якщо допустити не вроджений характер макіавеллізму, а те, що на нього впливають соціальні чинники, протидіяти цьому надзвичайно важко [4].

Особливу цікавість представляє така риса, як макіавеллізм, бо він нечасто досліджується в психологічній науці.

Макіавеллізм розглядався нами в контексті емоційної саморегуляції особистості. З огляду на зазначені вище поведінкові прояви макіавеллізму і ті особистісні якості, які його супроводжують, особи з високим рівнем макіавеллізму мають володіти високим рівнем емоційної саморегуляції.

Поняття саморегуляції було введене досить давно, і вже має свою значну історію. Введене у практику психології А. Бандурою, наразі це поняття дуже широко використовується як теоретиками, так і практиками. В сучасній українській психології поняття саморегуляції досить ґрунтовно розглядав С. Максименко, який виділив його рівневу структуру, що включає три рівні:

- базова саморегуляція, що носить в основному несвідомий характер, проявляється у контролі за несвідомими імпульсами, підтримання глибинного душевного комфорту;

- вольова саморегуляція - виражається у свідомому пригніченні певних емоцій, коли вони здаються суб'єкту недоцільними, таким чином, допомагає соціалізуватися, уникати конфліктів тощо. Але при цьому дотримання внутрішнього емоційного комфорту порушується, тому що суб'єкту доводиться постійно пригнічувати власні емоції і почуття;

- ціннісно-смислова саморегуляція - полягає у цілеспрямованому виборі в ситуації моральної дилеми, коли суб'єкту доводиться обирати ту альтернативу, яка найбільше відповідає його цінностям і переконанням, моральному рівню розвитку, що часто може створювати на віть конфлікти з оточуючими, але в основному теж спрямована на збереження внутрішнього комфорту, тому що порушення даних норм призводить до виражених докорів сумління і почуття провини [5].

Не дивлячись на різні підходи, дослідники сходяться на думці, що саморегуляція є ознакою зрілої особистості, з розвиненими вольовими якостями, але в той же час, цікавим буде і те, як співвідноситься вольова саморегуляція із макіавеллізмом, тобто схильністю до холоднокровної маніпуляції іншими людьми.

В. Зарицька зазначає, що емоційна саморегуляція спрямовує зовнішні поведінкові реакції і когнітивний аналіз на певний об'єкт, тобто узгоджує смислову інтерпретацію ситуації і поведінкові реакції людини, в тому числі емоційну експресію. Також авторка зазначає, що багато в чому саморегуляція залежить від установок особистості [6].

Дослідниця В. Зарицька визначає емоційну саморегуляцію як ступінь володіння власними емоційними переживаннями, при цьому їх глибина не є суттєвою. Людина зі слабкою регуляцією буде відчувати проблеми навіть при незначних переживаннях. Отже дослідники сходяться на думці, що емоційна саморегуляція включає не тільки вольовий аспект (хоча беззаперечно, він є ключовим), але і мотиваційний і навіть когнітивний. Такі дані дають нам підстави припустити, що в процесі обману рівень саморегуляції буде позитивно корелювати з рівнем макіавеллізму особистості.

Також емоційна саморегуляція є складним, багаторівневим процесом, а не тільки властивістю. Вона включає декілька механізмів, що діють на різних рівнях функціонування психіки:

1. Енергетичний - забезпечує потрібний рівень психічної активності. Виражається к в мобілізації психічних ресурсів при нестачі енергетичного потенціалу, так і в пригніченні його в ситуації надлишку. Даний процес порушується внаслідок перевтоми, емоційного вигорання, соматичних і деяких психічних захворювань тощо.

2. Вольовий - це не тільки вольові якості, які може використовувати суб'єкт для подолання внутрішніх і зовнішніх перепон, але і активні засоби впливу на власний психоемоційний стан і установки у вигляді самонаказів, самонавіювання, аутогенного тренування, підкріплення власних дій, в тому числі і докори сумління.

3. Мотиваційний - цей компонент забезпечує потрібне мотиваційне напруження, яке стимулює діяльність суб'єкта щодо дотримання певної стратегії поведінки.

4. Особистісний - включає вищі потреби людини, її прагнення до вдосконалення себе, самореалізації, а також наявність певних особистісних рис, таких як організованість, акуратність, високий рівень духовного розвитку, низькі показники тривожності і агресивності тощо.

Узагальнюючи теоретичний аналіз підходів до проблеми емоційної саморегуляції, зазначаємо, що найчастіше її визначають як механізм управління емоційними станами, в основному їх стримування. За характером використаних для цього засобів, на нашу думку, можна встановити рівень емоційної зрілості особистості.

Мета статті. Метою даного дослідження є аналіз можливого взаємозв'язку макіавеллізму і емоційної саморегуляції в контексті ситуацій зумисного обману як засобу маніпуляції і окреслення стратегій детекції обману у даного типу особистості. Із зазначеного вище випливає висновок, що макіавеллізм сприяє вдалому використанню обману в поведінці особистості. Припускаємо, що тип обманщика, який не відчуває тривоги і докорів сумління, отже є більш успішним в обмані, буде мати завищені показники маккіавелізму.

Виклад основного матеріалу

Для дослідження були використані наступні методики: шкала макіавеллізму Р. Крісті та Ф. Гейза, що складається з 20 тверджень і виявляє такі особливості, як: схильність до маніпулювання людьми, ставлення до чужих емоцій, ставлення до суспільної моралі. Для оцінки емоційної саморегуляції використовувався опитувальник регуляції емоцій Дж. Гросс в адаптації А. Панкратової, Д. Корнієнко; опитувальник когнітивної регуляції емоцій Н. Гарнефскі, В. Крайг, методика «Шкала емоційних схем» Р. Ліхі в адаптації Н. Сироти, що визначає стиль опанування емоціями, а також анкетування з метою встановлення ефективності виявлення обману в усному повідомленні [7].

В якості досліджуваних виступали студенти 1,2 курсів Донецького національного університету імені Василя Стуса у кількості 124 особи, з них 32 чоловічої статі і 92 - жіночої. Диспропорція викликана самими гендерним складом студентів, де представників чоловічої статі суттєво менше, ніж жіночої. Через це ми знехтували статевими відмінностями і досліджували вибірку як цілісну.

На першому етапі ми дослідили кореляційні зв'язки між макіавеллізмом і емоційною саморегуляцією особистості, з метою встановлення взаємозв'язків між цими явищами. У разі їх виявлення буде доведено, що осіб з високим рівнем макіавеллізму і саморегуляції можна виділити в окремий тип обманщика, який важко піддається детекції, але якого можна визначити за певними поведінковим ознаками.

На другому етапі проводилось дослідження рівня макіавеллізму і саморегуляції в осіб з різним рівнем успішності в обмані. Критерієм успішності обману була кількість правильно розпізнаних фактів обману у розповідях досліджуваних іншим учасникам в контрольованих повідомленнях.

На самому першому етапі встановлювався рівень прояву макіавеллізму у досліджуваних за методикою Р. Крісті та Ф. Гейза. Результати представлені у діаграмі нижче.

Рис. 1. Відсоткові значення рівня макіавеллізму у вибірці молоді

вербальний обман макіавеллізм емоційний саморегуляція особистість

Як свідчить діаграма, домінуючим відсотковим значенням є середній показник макіавеллізму, а високий показник є менше представленим, чим низький. Для формування подальшої стратегії у використанні статистичних критеріїв потрібно перевірити нормальність такого розподілу. Для цього використовувався критерій Пірсона. В якості теоретичного розподілу використовувалось співвідношення 20% низьких значень, 60% середніх і 20% високих. Емпіричне значення X² = 4,71, при цьому критичні значення Р0,05 = 5,99, та Р0,01 = 9,21. Це свідчить про недостовірність емпіричного показнику, тобто розподіл не відрізняється від теоретичного і є нормальним. Результат дає підстави використовувати в подальшому будь-який критерій, що підходить нам за іншими параметрами.

Наступним етапом аналізу була діагностика саморегуляції за показниками методики «Опитувальник регуляції емоцій Дж. Гросс в адаптації А. Панкратової, Д. Корнієнко». опитувальник визначає 2 основні стратегії емоційної саморегуляції: когнітивну переоцінку та подавлення емоцій. Іншими словами саморегуляція, на думку авторів може відбуватись або шляхом приховування емоцій, або такої інтерпретації ситуації, коли вона сприймається суб'єктом як мало значуща, яка не заслуговує суттєвого прояву емоцій. Методика базується на теорії Дж. Гроса, що виділяє окремі прояви цих двох стратегій, в результаті чого формується 5 основних процесів емоційної саморегуляції: уникнення (вибір ситуації, де суб'єкт переключається на іншу ситуацію, займається побутовими справами або слухає музику замість сварки); модифікація ситуації (захист своїх прав, коли суб'єкт наполегливо добивається дотримання своїх прав, ідучи на конфлікт, що створює певний імідж); відволікання (переключення уваги на інші думки, намагання не думати про емоційно неприємні речі); переоцінка (це зміна думки про ситуацію); зміна відповіді (подавлення емоційної експресії, коли емоція не виражається зовсім, зменшує інтенсивність вираження або заміняється на іншу, наприклад, гнів прикривається ввічливістю).

З метою підтвердження першої гіпотези про наявність взаємозв'язків між макіавеллізмом і емоційною саморегуляцією був проведений кореляційний аналіз за допомогою лінійної кореляції Пірсона. Результати обрахунку представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати кореляційного аналізу показників макіавеллізму та показників саморегуляції за методикою Дж. Г роса

Проведений кореляційний аналіз свідчить, що практично всі показники взаємозв'язків макіавеллізму та показників емоційної саморегуляції є достовірними, окрім шкали «Відволікання». Найбільший кореляційний зв'язок, на рівні достовірності Р>0,01, встановлено між показниками макіавеллізму і шкалою «Зміна відповіді». Це свідчить про те, що особи з високим рівнем макіавеллізму здатні подавляти зовнішні прояви емоцій чи демонструвати фальшиві емоції. Дана здатність суттєво посилює ефективність обману. Таким чином, макіавеллізм має глибші основи, бо тісно взаємопов'язаний з поведінковими аспектами емоційної саморегуляції.

Також тісною є кореляція зі шкалою «Уникнення», яка відображає здатність людини переключатися на зовнішню активність, щоб покращити контроль за власними емоціями. Таким чином, суб'єкт з високим рівнем макіавеллізму активно використовує поведінкові засоби пригнічення надмірно виражених емоцій. В діагностичному плані це цінні висновки, тому що за подібними поведінковими проявами можна визначати підвищений рівень макіавеллізму навіть без додаткової діагностики. Адже її гне завжди можна здійснити.

Також достовірним на рівні статистичної значущості Р 0,01є кореляція між макіавеллізмом та шкалою «Модифікація ситуації». Це виражається в тому, що суб'єкт зі зростанням рівня макіавеллізму будуть демонструвати більшу наполегливість у дотриманні своїх прав, не бояться конфлікту, сміливо відстоюють власну позицію. Отже, ми не помилились у припущенні, що особи з високим рівнем макіавеллізму матимуть достатньо високі показники емоційної саморегуляції.

Дещо слабшим, але статистично достовірним є кореляція між макіавеллізмом та шкалою «Переоцінка». Дана шкала демонструє здатність особистості здійснювати когнітивну оцінку ситуації з метою збереження емоційної рівноваги. Це передбачає глибоку і складну внутрішню роботу. Особи, схильні до вираженого макіавеллізму не часто це роблять. Їм більше притаманна емоційна черствість, прагнення тиснути на інших, щоб отримати бажане або змінювати емоційну експресію. Але їм не вистачає вольових зусиль або мотивації, щоб змінити внутрішню позицію.

Встановлено, що досліджувані з високим рівнем макіавеллізму практично не використовують відволікання уваги. Припускаємо, що це залежить від показників сензитивності або пов'язане з високим рівнем ригідності, хоча дані висновки є лише припущенням і потребують додаткової експериментальної перевірки.

Також в нашому дослідженні використовувалась методика «Опитувальник когнітивної регуляції емоцій» Н. Гарнефскі, В. Крайг, яка вивчає когнітивний аспект саморегуляції емоцій, він дозволяє регулювати ставлення до тої чи іншої емоційно значущої події і за рахунок цього зменшувати інтенсивність емоційної реакції. Методика включає 9 показників, що згруповані у 2 групи стратегій - ефективні та деструктивні.

Ефективні включають в себе: прийняття ситуації, позитивне перефокусування, зосередження на плануванні, позитивна переоцінка, розгляд ситуації в довготривалій перспективі. Дані стратегії дозволяють краще адаптуватись у емоційно значущих ситуаціях, при цьому мінімізують ризик конфліктів.

Деструктивні стратегії мають ризик конфліктів, перешкоджають ефективній адаптації: самозвинувачення, нав'язливі спогади про травмівну подію, перебільшення негативних наслідків події, звинувачення інших.

Було проведено дослідження можливих взаємозв'язків макіавеллізму з вище означеними стратегіями. Важливо встановити, з якими стратегіями макіавеллізм має тісніший кореляційний зв'язок - з позитивними чи негативними. Кореляційний аналіз також проводився за допомогою коефіцієнту лінійної кореляції Пірсона. Результати статистичного аналізу представлені в таблиці 2 нижче.

Таблиця 2

Показники коефіцієнтів кореляції макіавеллізму та показників саморегуляції за методикою Н. Ганефскі, В. Крайга

В таблиці 2. Зірочками позначення статистично достовірні показники коефіцієнтів кореляції макіавеллізму та когнітивних стратегій емоційної саморегуляції. Встановлені достовірні кореляційні зв'язки макіавеллізму як з ефективними, так і з деструктивними когнітивними стратегіями емоційної саморегуляції.

Як видно з таблиці 2, високі рівні достовірності виявились у взаємозв'язках макіавеллізму із «Позитивним перефокусуванням» і «Довготривалою перспективою» на 5% рівні значущості також є взаємозв'язок з показником «Позитивна переоцінка». Це означає, що в когнітивному плані особи з високим рівнем макіавеллізму вміють вдало переключати свої думки на позитивно забарвлені образи, таким чином зберігаючи оптимальний рівень психоемоційного напруження. Також ці особи вміють планувати на довготривалу перспективу, зазвичай ця здатність забезпечується широтою мислення. Тобто особи з високим показником макіавеллізму досить прагматично і вдало планують, вміють враховувати деталі ситуації у дуже широкому контексті. Це дозволяє одразу переосмислити наслідки негативної поточної події, побачити в ній вигідні перспективи в майбутньому. Це дозволяє знизити негативні емоції при оцінці ситуації і стабілізувати емоційний стан.

В питанні деструктивних стратегій саморегуляції достовірних взаємозв'язків значно менше., а наявні мають зворотну кореляцію. Зі зростанням рівня макіавеллізму зменшується прагнення особистості до самозвинувачення, тобто докори сумління за скоєні порушення загальноприйнятих норм у даної особи не спостерігаються. В цілому це логічно співвідноситься з описом макіавелліста, що має егоїстичне ставлення до оточуючих і використовує їх у власних цілях, отже, докори сумління в нього не виникають.

В комплексі з цією якістю спостерігаються тенденції до звинувачення інших у невдачах, що є вираженням надмірного екстернального локусу контролю. Вірогідно, це також забезпечує непогану емоційну стійкість, створює підґрунтям до спокійного прийняття ситуації, коли власне почуття провини не керує суб'єктом.

На другому етапі дослідження було здійснено експеримент, суть якого полягала у визначенні успішності обману осіб з різним рівнем маківеллізму. Досліджувані одночасно виступали в ролі експериментатора і піддослідного. Для більшого контрасту в якості експериментаторів були обрані тільки особи з високим або низьким рівнем макіавеллізму, в той час, як спостерігачами були всі досліджувані.

На першому етапі експерименту досліджувані мали розказати правдиву і неправдиву історію, а слухачі мали оцінити, де правдива, а де - ні. При чому, щоб уникнути установок на те, що одна історія обов'язково має бути неправдивою, інструкція містила пояснення, що обидві історії мають бути неправдивими або тільки одна з двох. А доповідач тягнув жереб із завданнями, чи має він розповісти обидві історії неправдиво чи тільки одну з них. Доповідачі мали півгодини на підготовку доповіді. В подальшому результати оцінювались за відсотковим значенням правильно вгаданих обманних повідомлень. Враховуючи те, що до експерименту були залучені в якості доповідачів особи з високим або низьким рівнем макіавеллізму, то вибірка є значно меншою. Нижче на діаграмі 1. Представлені результати відсоткових значень високого, середнього і низького рівня успішності обману. Високим вважався рівень, коли особа змогла обманути більше 70% спостерігачів , середнім - коли лише від 40 до 69% експертів неправильно визначили обман і низьким коли обманутими виявились менше 40% експертів.

Рис. 1. Показники успішності обману в осіб з різним рівнем макіавеллізму

В пост-діагностичному опитуванні слухачі зізнавались, що їм було дійсно важко відрізнити обман від правдивої розповіді. Особи з високим рівнем макіавеллізму змогли вдало імітувати певні емоції, говорили переконливо, їх інтонація, жестикуляція, міміка в правдивих і брехливих висловлюваннях практично не відрізнялись. Це свідчить про високий рівень емоційної саморегуляції особистості з високим рівнем макіавеллізму. На противагу їм, особи з низьким рівнем макіавеллізму не могли впоратись із хвилюванням, тому за невербальними параметрами стресової реакції їх досить легко розпізнавали, про свідчить статистика, що подана в рис.1.

Висновки

Таким чином, доцільним буде висновок про наявність у осіб з високим рівнем макіавеллізму здібностей до обману в процесі комунікації, при чому об'єктивні заміри показали дуже високу його ефективність. Вважаємо також, що чимало в цьому їм сприяють вище зазначені показники емоційної саморегуляції, які дають можливість контролювати зовнішні прояви емоцій, зберігати оптимальний рівень емоційного напруження. Це убезпечує їх від надмірних стресових реакцій і створює підґрунтям для успішного контролю невербальних показників обману. Адже саме на них, в першу чергу, орієнтувались слухачі. В подальшому було б пріоритетним визначити емоційне ставлення осіб з різним рівнем макіавеллізму до факту обману, адже саме цих осіб характеризують, зазвичай, як особливо холоднокровних маніпуляторів.

Література

1. Vrij, A., & Granhag, P.A. (2012). Eliciting cues to deception and truth: What matters are the questions asked. Journal of Applied Research in Memory and Cognition, 1, 110-117.

2. Hartwig M., Bond C.F. Lie detection from multiple cues: A meta-analysis. Applied Cognitive Psychology. 2014. No. 28 (5). P. 661-676.

3. Вітюк Н., Вітюк С. Прояви макіавеллізму в міжособистісній взаємодії студентської молоді. Збірник наукових праць: психологія. Вип 23. 2019. С.18-26.

4. Hawley P.H. Evolution and personality: A new look at Machiavellianism. Handbook of personality development / Mroczek D.K., T.D. Little ds). New Jersey: Lawrence Erlbaum. Associates Publishers, 2006. Р. 147-161.

5. Максименко С.Д. Психологія учіння людини: генетико-моделюючий підхід: монографія. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2013. 592 с

6. Зарицька В.В. Особливості емоційної саморегуляції у молодих жінок. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія. 2017. Вип. 55. С. 26-36.

7. Новицька, І.В. Вплив «темної тріади» особистісних властивостей на формування упередженості у суб'єкта спілкування/ Психологічні науки. 2014. №1 (7).

References

1. Vrij, A., & Granhag, P.A. (2012). Eliciting cues to deception and truth: What matters are the questions asked. Journal of Applied Research in Memory and Cognition, 1, 110-117 [in English].

2. Hartwig, M., Bond, C.F. (2014). Lie detection from multiple cues: A meta-analysis. Applied Cognitive Psychology, 28 (5), 661-676.

3. Vіtjuk, N., Vіtjuk, S. (2019). Projavi makmvelhzmu v mіzhosobistіsnіj vzaєmodії students'ko'i іті [Manifestations of Machiavellianism in the interpersonal interaction of student youth]. Zbirnik naukovih prac': psihologija - Collection of scientific works: psychology, 23, 18-26 [in Ukrainian].

4. Hawley, P.H. (2006). Evolution and personality: A new look at Machiavellianism. New Jersey: Lawrence Erlbaum. Associates Publishers [in English].

5. Maksimenko, S.D. (2013). Psihologija uchinnja ljudini: genetiko-modeljujuchijpidhid [Psychology of human learning: genetic modeling approach], Ki'iv: Vidavnichij Dm «Slovo» [in Ukrainian].

6. Zaric'ka, V.V. (2017). Osoblivosti emocijnoi samoreguljacii u molodih zhinok [Peculiarities of emotional self-regulation in young women]. VisnikHarkivs'kogo nacional'nogopedagogichnogo universitetu imeni G.S. Skovorodi. Psihologija - Bulletin of Kharkiv National Pedagogical University named after H.S. Skovoroda. Psychology, 55, 26-36.

7. Novic'ka, І.V. (2014). Vpliv «temnoi triadi» osobistisnih vlastivostej na formuvannja uperedzhenosti u sub^kta spilkuvannja [The influence of the "dark triad" of personal attributes on the formation of prejudice in the subject of communication]. Psihologichni nauki - Psychological Sciences, 1 (7) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru