Аналіз методів самопідтримки та саморегуляції для збереження психологічного благополуччя в умовах стресу та навантаження

Размещено на http://allbest.ru

1Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти"

2Харківський національний університет внутрішніх справ

Аналіз методів самопідтримки та саморегуляції для збереження психологічного благополуччя в умовах стресу та навантаження

1Москальова Алла Степанівна, кандидат психологічних наук,

доцент, професор кафедри психології управління,

1Москальов Максим Володимирович,

кандидат психологічних наук, доцент,

2Ляска Оксана Петрівна, кандидат психологічних наук, доцент,

м. Київ, м. Харків

Анотація

Психологічне благополуччя нині є проблемним питанням для громадян нашої держави. Так, після 24 лютого 2022 року психологічний стан багатьох людей погіршився, що можна пояснити як військовими діями, так і страхом за власне життя. Для багатьох тривожність стала типовим станом, оскільки невідомо, чого очікувати наступного дня і чи взагалі він настане. При цьому на психологічне благополуччя педагога впливають ще й інші фактори. Зокрема, отримуючи доручення щодо виконання навчального навантаження, освітянин хвилюється чи встигне підібрати необхідний навчальний матеріал до занять, підготувати наочність, обрати актуалізовані питання теми, що зумовлює умови стресовості.

Все це впливає на його психічну ресурсність, її збалансованість, а отже й визначає внутрішнє благополуччя. Тому проблема самодопомоги, використання ефективних методів самопідтримки та саморегуляції, які дозволяють ефективно долати стрес та витримувати академічний темп життєдіяльності освітянина є надзвичайно актуальною, особливо в умовах постійної стресогенності суспільних процесів.

Визначено, що психологічне благополуччя педагога є тим станом людини в професійно-педагогічній діяльності, в якому вона здатна виконувати всі покладені на неї функції. Компонентами психологічного благополуччя є позитивні відносини з оточенням, автономія, позитивна оцінка себе, компетентність, наявність цілей. Їхнє поєднання дозволяє освітянину самореалізовуватися та розвивати власні компетенції.

Описано методику використання окремих методів саморегуляціх: як антистресове дихання, заспокійливе дихання, аутогенне дихання, релаксація, медитація. Охарактеризовано значущість кожної методики. Проаналізовано такі методи самопідтримки педагога, як ізотерапія, піскова терапія, глиняна терапія, казкотерапія. Визначено значущість їх впливовості для психологічного благополуччя науково-педагогічного працівника. Висвітлено методи самоефективності педагога. Сюди віднесено ділові ігри, вербальне переконання, спостереження.

Ключові слова: учасники освітнього процесу в системі післядипломної освіти (педагогічні, науково-педагогічні працівники, поліцейські), трансформація професійного розвитку, особистісний потенціал, психологічне благополуччя, правоохоронна діяльність, силовий блок, стрес, самопідтримка, саморегуляція, самоефективність.

Abstract

Analysis of self-support and self-regulation methods for preserving psychological well-being in conditions of stress and load

Moskalova Alla Stepanivna, Candidate of psychological sciences, Associate Professor, professor of the Department of Management Psychology, State institution of higher educational «University of Educational Management», Kyiv

Moskalov Maksym Volodymyrovych, PhD of Psychology, Associate Professor, Associate professor, State institution of higher educational «University of Educational Management», Kyiv

Liaska Oksana Petrivna, PhD (psychology), As. Professor (docent), KhNUIA, Kharkiv,

Psychological well-being is currently a problematic issue for the citizens of our country. Thus, after February 24, 2022, the psychological condition of many people worsened, which can be explained by military actions and fear for their own lives. At the same time, for many, anxiety has become a typical state, as it is not known what to expect the next day and whether it will come at all. At the same time, a number of other factors influence the psychological well-being of a teacher and a scientific-pedagogical worker. In particular, receiving the educational load, the teacher worries whether he will have time to prepare the educational material for the class, and is also in a state of stress, because he has constant contact with various participants in the educational process.

All this affects the fact that it is necessary to highlight effective methods of self-support and self-regulation, which allow pedagogical and scientific-pedagogical workers to effectively overcome stress and withstand the academic load. As a result, the following study was conducted. Accordingly, it is determined that psychological well-being is the state of a person in which he is able to perform all the functions assigned to him. The components of psychological well-being are positive relationships with the environment, autonomy, positive self-evaluation, competence, and the presence of goals. Their combination allows a person to realize himself and develop his own skills and abilities. Such methods of self-regulation as anti-stress breathing, calming breathing, autogenic breathing, relaxation, and meditation are described. The significance of each technique is characterized. Such methods of self-support as isotherapy, sand therapy, clay therapy, fairytale therapy were analyzed. Their benefit for the psychological well-being of the teacher is determined. Methods of teacher self-efficacy are highlighted. This includes business games, verbal persuasion, observation of other people's achievements.

Keywords: participants in the educational process in the post-graduate education system (pedagogues, scientific and pedagogical workers, police officers), transformation of professional development, personal potential, psychological wellbeing, law enforcement activities, power block, stress, self-support, self-regulation, self-efficacy.

Вступ

Постановка проблеми. Педагогічна робота є тим видом діяльності, яка вимагає постійного контакту із різними соціальними групами, а також спрямована на вирішення складних завдань. Відповідно, викладач часто знаходиться під дією стресових факторів, які здатні викликати у нього тривожність, дратівливість, нервозність, схвильованість. Такими чинниками можуть бути й соціальна відповідальність за студентів, курсантів, слухачів, й виконання академічного навантаження, і щоденні задачі аврального терміну виконання і т.д.

Зокрема, варто відзначити, що прояви стресу, екстремального стресу можуть бути різними, а тому й провокуватимуть різні психічні порушення. Це і погіршення пам'яті, і дратівливість, і зниження апетиту, і проблеми зі сном, і нервозність. Також можуть виникати психосоматичні розлади у формі мігрені чи запаморочення. У прагненні досягти досконалості, успішності в професійній діяльності викладач може надмірно перевантажувати себе, постійно вдосконалюватися, не рахуючи часу, зусиль, засобів. Він прагне бути конкурентоздатним, успішним, ефективним. Однак таке спрямування до досконалості нерідко призводить до обтяження, перевантаження. Наслідком може стати погіршення не лише фізичного, але і психологічного здоров'я. Через значну активність освітянин може не усвідомлювати, що у нього порушився баланс психологічного благополуччя.

Тому важливо, щоб педагог умів користуватися методами саморегуляції, самопідтримки задля відчуття внутрішнього комфорту, задоволеності. самоефективності. Це дозволить унормувати його моральний, емоційний та психічний стан, бути продуктивним в процесі реалізації професійно-педагогічної діяльності. Саме викладач, який вміє стабілізувати свій психологічний стан, може бути ефективним і є виховуючим для інших.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження питань, пов'язаних з методами самопідтримки та саморегуляції для збереження психологічного благополуччя в умовах стресу та навантаження, здійснювалося такими науковцями як О. Бондарчук [11], Н. Калька [6], О. Креденцер [12], Т. Кремешна [14], К. Мирончак [13], У. Михайлишина [4], Н. Онопрієнко- Капустіна [10], М. Хрепливець [1]. На основі отриманих ними даних визначено, що психологічне неблагополуччя педагогічних працівників визначається, в основному, стресами та інтенсивним навантаженням.

Мета статті - аналіз ефективності використання педагогом методів збереження психологічного благополуччя педагогічних, науково-педагогічних працівників (а отже і слухачів) в умовах стресу та педагогічного навантаження.

Виклад основного матеріалу

Нині питанню психологічного благополуччя приділяєься ключова роль, оскільки війна Росії проти України є тим фактором, що значно впливає на душевний та моральний стан кожної людини. При цьому психологічне благополуччя визначається як «стан, при якому людина постійно проявляє активність та вдосконалюється» [1, с. 138]. Водночас людина, яка не відчуває психологічного благополуччя, системно деградує та не контролює своє життя. Та ж людина, яка є психологічно здоровою, благополучною, здатна виконувати покладені на неї функції відповідним чином, а також постійно навчається, є самоефективною, продуктивною, задоволеною своїм теперішнім станом, існуючими успіхами, вміє оцінювати минуле, може реалістично прогнозувати майбутнє і себе в ньому.

Позитивні стосунки з оточенням є одним з основних факторів, що впливають на психологічне благополуччя педагога. Особа, яка активно комунікує, намагається співпрацювати з іншими, відчуває себе спокійно, адже впевнена, що її вміння встановлювати контакти дозволяють вирішити будь-яке проблемне питання. Така людина, зазвичай, менш схильна до стресу, оскільки вміє транслювати свої емоції оточуючим, а також менш тривожна до впливовості умов академічного навантаження, оскільки здатна розставляти пріоритети, обирати першочергове, більш важливе. Загалом прийнято виділяти наступні компоненти психологічного благополуччя особистості (К. Ріфф), які представлені на рис. 1.

Розглянемо більш детально компоненти психологічного благополуччя особистості, зокрема, освітян системи правоохоронної діяльності та в післядипломній освіті. Так, важливим аспектом становлення психологічного благополуччя педагога його самореалізація. Успішний вчитель, переважно, відчуває себе психологічно стійким та готовим самостійно вирішувати наявні проблеми професійної сфери. Від того, наскільки педагог відчуває себе самореалізованти та успішним, залежить те, як він здатний боротися зі стресом. До того ж сприйняття себе як самореалізованої особистості сприяє унормовуванню та планомірному розподілу активності, пов'язаної з перевантаженням.

Рис. 1. Компоненти психологічного благополуччя особистості

Автономія передбачає можливість слідувати своїм переконанням незалежно від ситуації. Людина, яка здатна підтримувати свої принципи життя, є психологічно зрілою та самостійною. При цьому, якщо педагог дотримується переконань, але не нав'язує їх іншим, то це також свідчить про його впевненість у своєму стилі життя. Одночасно з цим, в умовах війни людина має проявляти асертивність, бути стриманою, поважати думку іншої та вміти висловлювати власну.

Автономія - це не лише здатність слідувати своїм переконанням у будь-яких умовах, а й виявляти цю незалежність як ознаку психологічної зрілості та самостійності. Особисті принципи та переконання стають фундаментом стабільності у стилі життя кожної людини, адже вони визначають її внутрішні цінності та цілі. Той, хто вміє відстоювати свої переконання навіть у складних обставинах, виявляє впевненість у собі та своєму життєвому шляху. Толерантність до різних поглядів та повага до інших є також важливою частиною автономії. Здатність висловлювати свою думку без намагання переконати інших відповідає принципам асертивності. Асертивність включає в себе вміння висловлювати власні погляди та бажання, не порушуючи при цьому прав інших. Важливо бути стриманим, висловлювати свою точку зору розумно та розсудливо. Такий підхід сприяє збереженню гідності та ефективному спілкуванню, навіть у найскладніших ситуаціях. Наявність цілей теж визначає психологічне благополуччя. Педагог, який має певні плани у житті та готовий їх дотримуватися, є впевненою у собі та психологічно сформованою особистістю. Зокрема, готовність пожертвувати чимось заради бажаного у межах, виключно, морального права, теж свідчить про сформовану особистість, яка задоволена своїм життям. навантаження психологічний педагогічний

Позитивна оцінка себе теж здатна визначати психологічне благополуччя. Людина, яка приймає себе такою, якою вона є, а також прагне до змін, є морально стійкою та задоволеною життям. Така особа здатна витримувати навантаження та стрес, адже впевнена, що зможе все перебороти та отримати бажаний результат.

Психологічне благополуччя є надзвичайно важливим аспектом для науково-педагогічних працівників системи правоохоронної та післядипломної освіти. Бути компетентним фахівцем - це значить не тільки знати методи самопідтримки та саморегуляції, а і вміти їх використовувати залежно від ситуації. Особливо це стає актуальним для викладачів в умовах війни, коли доводиться навчальний процес адаптовувати до умов війни, вчити в незвичних умовах, пристосовувати графік навчального процесу до існуючих середовищних можливостей, виявляти гнучкість і мобільність до постійних змін і нових запитів, вимог. Разом їх збільшенням академічного навантаження це може призвести до проявів депресії, тривожності і невротичних розладів. Стрес, особливо екстремальний стрес, обумовлений зовнішніми факторами, такими як війна, і внутрішніми причинами, пов'язаними з організацією освітнього процесу, може суттєво підірвати психологічне благополуччя педагогів. Це, в свою чергу, веде до зниження особистого потенціалу викладача і бажання до саморозвитку. Для забезпечення психологічного благополуччя працівника вищої освіти та стійкості до дії цих фахівців важливо впроваджувати програми підтримки їх психологічного потенціалу та внутрішньої задоволеності, вчити методам підтримання ресурсного балансу, які допомагатимуть ефективно впоратися зі стресом та зберегти мотивацію до професійного зростання. Відчуття психологічного благополуччя у педагогічних працівників може розбалансовуватися під час взаємодії з учасниками освітнього процесу. Це спричинено недосконалим рівнем розвитку наступних навичок: слухати та чути один одного; безконфліктно спілкуватися; поважати думку іншого, навіть якщо вона радикально протилежна; емоційно-сприйнятно реагувати на події та ситуації; радіти за особисті та професійні досягнення колег; бути толерантними, стриманими, виваженими. Така комунікація може бути стресовою для всіх учасників освітньої системи [2].

Психологічне благополуччя є значущим для осіб, які здійснюють діяльність у освітніх закладах силового блоку. Це обумовлено передусім тим, що всі учасники таких установ повинні у пізніх ситуаціях, в т.ч. складного вибору, слідувати визначеним нормам поведінки та дотримуватися дисципліни. Це складно, адже представники цього спрямування теж можуть відчувати негативні емоції та утиски совісті через певну поведінку. До того ж від їх вчинків (чи бездіяльності) залежить життя людей, що значно впливає на їх потреби у саморегуляції та самоефективності.

Необхідно зазначити, що психологічне благополуччя викладачів, які готують майбутніх поліцейських, особливо піддається стресу. Йдеться про специфічні умови навчання, чітко структуровану ієрархію підпорядкованості, ліміт часу, специфічність задач і неспецифічність рішень, мобільність у підготовці правоохоронця у зв'язку з запитами війни і т.д. [3]. Значна увага нині приділяються методам самопідтримки.

Самопідтримкою є способи нормалізації психологічного стану, що полягають у формуванні стійкого сприйняття дійсності. Зокрема, основними тут є, на наш погляд, методи, які пов'язані з арт-терапією. Сутність арт-терапії полягає у тому, що людина знімає напруження та стрес засобами мистецтва, при цьому знижуючи рівень тривожності та переживань. Радимо, як ефективний метод самопідтримки, використовувати ізотерапіяю [4, с. 548].

Ізотерапія є способом спонтанного малювання особою чогось (або ж малювання на визначену тематику). При цьому малюючи, педагог, вивільнює свої почуття та думки. Для науково-педагогічного працівника це особливо важливо, оскільки проводячи заняття, викладач накопичує багато емоцій у собі, які не може вивільнити. Ізотерапія стає засобом для вивільнення та вираження цих накопичених переживань, надає можливість відпочити від рутини і позбавитися психологічного напруження. Ізотерапевтичні вправи можуть допомогти викладачам зберігати емоційну стабільність, зміцнити психологічну стійкість та підтримати психологічне благополуччя.

Варто зазначити, що ізотерапія важлива тоді, коли особа має проблеми із самоприйняттям. Необхідно зазначити, що для освітнього середовища така проблема є поширеною, оскільки педагог, який працює з учасниками освітнього процесу в системі правоохоронної чи післядипломної освіти, може бути невпевнений у своїх знаннях та вміннях, до того ж завжди є ймовірність того, що людина недостатньо оцінює свої здібності [5].

Наші спостереження дають можливість констатувати, що ефективно в педагогічному середовищі сприймається метод піскотерапії. Використовуючи природні матеріали, такі як пісок, каміння, рослини, воду, особа на дерев'яній таці створює певний малюнок на піску. Відповідно, у процесі роботи з природними матеріалами, у педагогічного працівника знижується тривожність, стресовий стан, психічне перенапруження. Така техніка доцільна, коли педагог має значне навантаження, тому потребує розслаблення, розвантаження. Крім того, у піскотерапії використовуються різні фігурки, які символізують як людей, так і предмети. Це дозволяє проілюструвати, візуалізувати причини складного психологічного стану. Цей метод надає можливість розслабитися та відновити емоційну рівновагу, виплеснути внутрішню напруженість у пальцеву моторику і зовнішню активність. Потребує окремого розгляду й метод глинотерапії. Цей метод передбачає активну роботу педагога із предметами, що є пластичними. Відповідно, людина може виліплювати ті образи, які її турбують. Глинотерапія дієва, коли особа перебуває в стресі або має підвищену тривожність, низький рівень самоконтролю. Робота з глиною не вимагає значних знань та вмінь, тому педагогу легко включитися у процес, до того ж він може швидко розкрити свій внутрішній світ. За допомогою глини людина швидко відчуває релакс, відновлює емоційну стійкість та зосередженість, а також така робота сприяє самопізнанню та внутрішньому розвитку, що важливо для педагогів у професійному розвитку та підтриманні психологічного благополуччя.

В практиці роботи по формуванню психологічного благополуччя педагогів вищої школи прогресивним методом є казкотерапія. Його суть полягає у тому, що педагог порівнює своє життя із подіями у казці, тож метафорично сприймає сюжет. Застосування даного методу дозволяє розкрити внутрішній потенціал особистості, потаємні її бажання і мрії, з'ясувати модель світу у людини. Крім того, педагог вчиться працювати з архетипами та внутрішніми установками [6]. З метою трансформації професійного розвитку педагогічних працівників задля їх самоефективності ми вважаємо за необхідне використовувати в педагогічній практиці методи самопідтримки, саморегуляції освітян. Це дозволить знизити рівень впливовості на них стресу, сприятиме розвитку їх резильєнтності, унеможливити вплив понаднормового навантаження на їх психологічне здоров'я. При цьому саморегуляцією на думку дослідників, є властивість нервової системи, що полягає у стабілізації своїх емоцій та відчуттів [7, с. 23]. Одним з основних методів психологічної саморегуляції, що дозволяє знизити рівень стресу і навантаження викладачів, є антистресове дихання, завданням якого є правильне дихання. Важливо, щоб педагогічний працівник оволодів тезнікою сповільнювального дихання. Це дозволить в критичні ситуації заспокоїтися, зменшити рівень тривожності та занепокоєння. Подібний ефект має і заспокійливе дихання, яке застосовується тоді, коли людина відчуває підступи тривоги, панічні атаки [8]. В своїй практиці ми використовуємо й навчання педагогів аутогенним вправам. Його суть полягає у тому, що людина постійно проговорює фрази, вислови, які мають оптимістичний зміст. Це дозволяє людині розслабитися та заспокоїтися. За допомогою повторення спеціальних формулювань людина відчуває нервове розвантаження, адже її психологічний стан унормовується [9].

Також доцільно визначити значущість медитації у саморегуляції педагога. Медитація дозволяє знизити рівень стресу та зняти психологічне напруження. Її сутність полягає у тому, що відбувається концентрується на певних об'єктах, а це сприяє розвитку у вчителя уваги та уяви, або ж навпаки, увага розсіється. Відповідно, людина втрачає відчуття впливу сторонніх факторів, ніби для неї навколишній світ перестає існувати.

Усі перелічені вище методи супроводжуються релаксацією організму. Тобто педагог починає відчувати внутрішній спокій, у нього знижується нервове напруження, встановлюється внутрішній комфорт, з'являється відчуття узгодженості з собою та світом. Як наслідок, наступає внутрішній баланс, психологічне благополуччя. Необхідно зазначити також важливість розвитку самоефективності педагога як умови підтримання чи встановлення психологічного благополуччя. У загальному вигляді педагогічна самоефективність - це «інтегративна здібність розвивати свої компетентності та удосконалювати вміння» [10, с. 23]. Цю проблему у системі післядипломної освіти розглядали такі вітчизняні дослідники як О. Бондарчук [11, с. 5] та О. Креденцер [12, с. 51].

Для викладача самоефективність є важливою, оскільки він має продуктивно проводити заняття і при цьому покращувати свої знання та вміння. Водночас самоефективність не є можливою, якщо педагог перебуває у стресовому стані, а його значне навантаження призводить до перенапруження. Сприйняття власної ефективності є одним з центральних факторів у всіх різноманітних формах когнітивної мотивації. Самоефективність має вплив на характер казуальної атрибуції успіхів та невдач. Так, люди діють у відповідності до своїх переконань стосовно того, що вони можуть зробити та якими будуть вірогідні наслідки різноманітних дій. Тому вплив очікуваних наслідків на мотивацію частково регулюється переконаннями у власній ефективності. Наприклад, існує багато видів діяльності, які гарантують цінні наслідки, але вони не обираються людьми, які сумніваються у тому, що володіють достатнім для цього рівнем здібностей.

Одним із найпоширеніших методів розвитку самоефективності викладача є ділові ігри. Застосування ділових ігор дозволяє ввести педагогів в ігрове моделювання педагогічних явищ, надавати в ході гри нового професійного досвіду. Значущість ділових ігор полягає й у тому, що останні є ефективним способом інтенсифікації процесу формування професійної та соціальної компетентності викладачів, їх позитивний ефект у навчанні полягає й у присутності дискусії, обговорення, аналізі дій кожного з учасників [13, с. 63].

Важливим методом є спостереження за досягненнями інших людей. Його сутність полягає у тому, що викладач, спостерігаючи за досягненнями своїх колег, вибудовує ефективну стратегію саморозвитку. Це дозволяє зменшити відчуття навантаження, оскільки педагог усвідомлює кінцеву ціль своїх можливостей. При цьому також зменшується рівень стресу, тому що педагог об'єктивно оцінює свій особистісний потенціал. При цьому переймаючи досвід інших людей педагог аналізує: як іншій особі вдалося досягнути результату; яким чином та які ресурси було залучено. Необхідно зазначити, що важливим аспектом є врахування досвіду інших людей. Тоді стає зрозумілим, що помилятися є нормальним і, навіть, є частиною процесу навчання та зростання. Також педагог може здійснювати самоспостереження, тим самим навчатися аналізувати свої дії та вчинки. Зокрема, педагог, може визначити основні аспекти своєї поведінки під час стресу та під час значного навантаження, що дозволить здійснити ефективний самоаналіз. Водночас правильно здійснене самоспостереження дозволить спрогнозувати свої дії у майбутньому [14, с. 16]. Варто додати, що методом розвитку самоефективності є вербальне переконання. Так, педагог повинен вчитися переконувати самого себе у чомусь, при цьому проговорюючи вголос те, що повинно переконати уявного співбесідника. Це дозволяє педагогу навчитися підбирати потрібні аргументи та відстоювати свої позиції. При цьому практикувати свої вміння педагог може за допомогою колег чи слухачів, навчаючись переконувати їх у чомусь. Відповідно, даний метод позитивно впливає на зменшення навантаження та стресового стану, оскільки педагог розвиває вміння відстоювати власні психологічні кордони та доводити свою думку, тим самим демонструючи своє психологічне благополуччя [15, с. 603; 16, с. 14]. Застосування означених методів підтримання психологічного благополуччя педагога веде до нових або новоструктурованих вмінь та навичок регулювання моральним та емоційним станами, володіння способами ефективної власної поведінки в умовах стресу та підвищеного педагогічного навантаження, надання відповідної допомоги іншим в кризових ситуаціях.

Висновки

Розглядаючи питання підтримки психологічного благополуччя науково-педагогічних працівників правоохоронних освітніх закладів та закладів системи післядипломної освіти, слід розуміти, що їх діяльність є стресогенною, пов'язаною з дією багатьох чинників, що порушують внутрішню збалансованість, психологічну узгодженість, і тому вимагає спецівльної роботи по навчанню методам і технологіям самопідтримки, спмоефективності та саморегуляції. Ці методи охоплюють релаксацію, медитацію, аутогенне тренування, казкотерапію, інтервенції за допомогою мистецтва (наприклад, ізотерапію, піскотерапію, глинотерапію), антистресове дихання, та інші психологічні практики. Їх використання допомагає педагогам знизити рівень тривожності, покращити самопочуття, зміцнити психологічну стійкість та забезпечити оптимальний рівень психологічного благополуччя. Важливим результатом використання психологічних методів є підвищення особистісного потенціалу, його здатності до позитивного самосприймання та саморозвитку. Використання пропонованих психологічних методів для поліпшення психологічного благополуччя викладачів сприяє їхньому професійному становленню як особистостей і компетентних фахівців. Такий підхід позитивно впливає на якість навчання та сприяє створенню сприятливого психологічного клімату в навчальному середовищі освітнього закладу.

Література

1. Хрепливець М. Психологічне благополуччя: визначення поняття та змісту // Особистість, суспільство, закон: психологічні проблеми та шляхи їх розв'язання. Вип. 59, 2017, с. 138-139.

2. Психологічне благополуччя. http://psychologis.com.ua/psihologicheskoe_blagopoluchie.htm

3. Поняття саморегуляції. https://sumy-gospital.lic.org.ua/novyny-2/pomattia-samorehuliatsii- sposoby-samorehuliatsii/

4. Михайлишин У. Методи психічної саморегуляції особистості // Психологічні науки. Вип. 1, 2022, с. 548-549.

5. Практичні навички саморегуляції. https://vinps.vn.ua/?p=1131

6. Калька Н. Сучасні засоби психічної саморегуляції у науково-педагогічних працівників // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Вип. 2, 2009., c. 23-26/

7. Калька Н. Практикум з арт-терапії. Львів : ЛьвДУВС, 2020. 232 с.

8. Психологічна самопідтримка. Ресурси людини. https://vseosvita.ua/library/ psykholohichna-samopidtrymka-resursy-liudyny-564161.html

9. Креативні методи самопідтримки та пошуку ресурсу для учасників освітнього процесу. https://naurok.com.ua/webinar/kreativni-metodi-samopidtrimki-ta-poshuku-resursu-dlya- uchasnikiv-osvitnogo-procesu

10. Онопрієнко-Капустіна Н. Психологічні особливості розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб у процесі професійної підготовки. Київ: НАПН, України, 2021. 235 с.

11. Бондарчук О. Професійне психологічне благополуччя освітян та особливості його підтримки в кризових умовах сьогодення // Вісник Університету менеджменту освіти. Вип. 31, 2023, с. 5-14.

12. Креденцер О. Підприємницька самоефективність персоналу освітніх організацій як чинник розвитку їх підприємницької активності // Організаційна психологія. Економічна психологія. Вип. 14, 2016, с. 51-60.

13. Мирончак К. Стратегія відновлення самоефективності особистості при переживанні втрати // Соціальна психологія особистості. Вип. 4, 2018, с. 63-70.

14. Кремешна Т. Педагогічна самоефективність: шлях до успішного викладання. Умань: Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, 2011. 164 с.

15. Dhanabhakyam M. Psychological Wellbeing: A systematic Literature Review // International Journal of Advanced Research in Science Communication and Technology. Vol. 1, 2023, p. 603-606.

16. Carol D. Psychological Weil-Being: Meaning, Measurement, and Implications for Psychotherapy Research // Psychotherapy and Psychosomatics. Vol. 65, 2016, p. 14-23.

References

1. Khreplivets, M. (2017). Psykholohichne blahopoluchchya: vyznachennya ponyattya ta zmistu [Psychological well-being: definition of the concept and content]. Osobystist', suspil'stvo, zakon: psykholohichni problemy ta shlyakhy yikh rozv”yazannya - Personality, society, law: psychological problems and ways of solving them, 59, 138-139 [in Ukrainian].

2. Psykholohichne blahopoluchchya [Psychological well-being]. Retrieved from http:// psychologis.com.ua/psihologicheskoe_blagopoluchie.htm [in Ukrainian].

3. Ponyattya samorehulyatsiyi [The concept of self-regulation]. Retrieved from https://sumy- gospital.lic.org.ua/novyny-2/poniattia-samorehuliatsii-sposoby-samorehuliatsii/ [in Ukrainian].

4. Mykhailyshyn, U. (2022). Metody psykhichnoyi samorehulyatsiyi osobystosti [Methods of mental self-regulation of personality]. Psykholohichni nauky - Psychological sciences, 1, 548-549 [in Ukrainian].

5. Praktychni navychky samorehulyatsiyi [Practical skills of self-regulation]. Retrieved from https://vinps.vn.ua/?p=1131 [in Ukrainian].

6. Kalka, N. (2009). Suchasni zasoby psykhichnoyi samorehulyatsiyi u naukovo- pedahohichnykh pratsivnykiv [Modern means of mental self-regulation in scientific and pedagogical workers]. Naukovyy visnyk L'vivs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs., 2, 23-26 [in Ukrainian].

7. Kalka, N. (2020). Art therapy workshop. Lviv: LvDUVS, 232 p. [Kal'ka, N. (2020). Praktykum z art-terapiyi. L'viv : L'vDUVS, 232 s.] [in Ukrainian].

8. Psykholohichna samopidtrymka. Resursy lyudyny [Psychological self-support. Human resources]. Retrieved from https://vseosvita.ua/library/psykholohichna-samopidtrymka-resursy- liudyny-564161.html [in Ukrainian].

9. Kreatyvni metody samopidtrymky ta poshuku resursu dlya uchasnykiv osvitn'oho protsesu [Creative methods of self-support and resource search for participants in the educational process]. Retrieved from https://naurok.com.ua/webinar/kreativni-metodi-samopidtrimki-ta- poshuku-resursu-dlya-uchasnikiv-osvitnogo-procesu [in Ukrainian].

10. Onoprienko-Kapustina, N. (2021) Psychological peculiarities of the development of self-efficacy of future specialists of social services in the process of professional training. Kyiv: NAPN, Ukraine, 235 p. [Onopriyenko-Kapustina, N. (2021). Psykholohichni osoblyvosti rozvytku samoefektyvnosti maybutnikh fakhivtsiv sotsial'nykh sluzhb u protsesi profesiynoyi pidhotovky. tsesi profesiynoyi pidhotovky. Kyyiv: NAPN, Ukrayiny, 235 s.] [in Ukrainian].

11. Bondarchuk, O. (2023). Professional psychological well-being of educators and features of its support in today's crisis conditions [Profesiyne psykholohichne blahopoluchchya osvityan ta osoblyvosti yoho pidtrymky v kryzovykh umovakh s'ohodennya]. Bulletin of the University of Management of Education - Visnyk Universytetu menedzhmentu osvit, 31, 5-14 [in Ukrainian].

12. Kredentser, O. (2016). Entrepreneurial self-efficacy of the staff of educational organizations as a factor in the development of their entrepreneurial activity [Pidpryyemnyts'ka samoefektyvnist' personalu osvitnikh orhanizatsiy yak chynnyk rozvytku yikh pidpryyemnyts'koyi aktyvnosti]. Organizational Psychology. Economic psychology - Orhanizatsiyna psykholohiya. Ekonomichna psykholohiya, 14, 51-60 [in Ukrainian].

13. Myronchak, K. (2018). Stratehiya vidnovlennya samoefektyvnosti osobystosti pry perezhyvanni vtraty [The strategy of restoring the self-efficacy of the individual when experiencing a loss]. Sotsial'na psykholohiya osobystosti - Social psychology of the individual, 4, 63-70. [in Ukrainian].

14. Kremeshna, T. (2011). Pedagogical self-efficacy: the way to successful teaching. Uman: Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna, 164 p. [Kremeshna, T. (2011). Pedahohichna samoefektyvnist': shlyakh do uspishnoho vykladannya. Uman': Umans'kyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet imeni Pavla Tychyny, 164 s.] [in Ukrainian].

15. Dhanabhakyam, M. (2023). Psychological Wellbeing: A systematic Literature Review. International Journal of Advanced Research in Science Communication and Technology, 1, 603-606.

16. Carol, D. (2016). Psychological Weil-Being: Meaning, Measurement, and Implications for Psychotherapy Research. Psychotherapy andPsychosomatics, 65, 14-23.

Размещено на Allbest.ru