Особливості самоставлення курсантів-психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості самоставлення курсантів-психологів

Власенко Софія Борисівна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ-ДСП



Анотація

Стаття присвячена теоретико-емпіричному вивченню однієї із найбільш актуальних проблем юнацького віку - самоставлення особистості. Даний віковий етап характеризується формуванням особистісного та професійного самовизначення, індивідуального стилю діяльності, зокрема - інтелектуальної, стабільної та стійкої самосвідомості. Усе перераховане має нерозривний взаємозв'язок із формуванням позитивного ставлення до власного Я. І хоча самоставлення осіб юнацького віку - це всесторонньо вивчена психологічна проблема, самоставлення курсантів-психологів станом на сьогодні залишається недостатньо вивченим питанням.

Мета дослідження полягала у теоретико-емпіричному вивчення особливостей самоставлення курсантів, які навчаються за спеціальністю "Психологія". юнацький вік самовизначення

У статті розглянуто глобальне, диференційоване самоставлення та рівень конкретних дій по відношенню до власного Я у курсантів-психологів, проведено порівняльний аналіз особливостей самоставлення за гендерною ознакою.

Задля досягнення поставленої мети та завдань дослідження ми використали метод теоретичного аналізу літературних джерел за вказаною темою, метод тестування та порівняльний метод.

Самоставлення курсантів-психологів було визначене за такими шкалами: інтегральна шкала (S), шкала самоповаги (І), шкала аутосимпатії (ІІ), шкала очікування позитивного ставлення інших (ІІІ), шкала самоінтересу (ІУ), шкала самовпевненості (1), шкала очікування ставлення інших (2), шкала самоприйняття (3), шкала самопослідовності (самокерування) (4), шкала самозвинувачення (5), шкала самоінтересу (6), шкала саморозуміння (7). У якості діагностичного інструментарію ми використали тест-опитувальник "Самовідношення".

Аналіз самоставлення у курсантів-психологів показав, що глобальне самоставлення респондентів позитивне. При високому рівні самоповаги, аутосимпатії та самоінтересу майбутні психологи у переважній більшості виявляють дещо знижене очікуване відношення від інших.

Порівняння отриманих даних за ознакою гендеру надало змогу стверджувати, що диференційоване самоставлення за такими шкалами як аутосимпатія, очікуване ставлення від інших та самоінтерес у дівчат домінує, порівняно із відповідними показниками у групі хлопців. Окрім того, у дівчат дещо вищі показники за шкалою самокерування, що свідчить про кращу вольову регуляцію.

Ключові слова: самоставлення, курсанти-психологи, самосвідомість, самоповага, аутосимпатія, очікуване ставлення від інших, самоінтерес, самовпевненість, самоприйняття, саморозуміння, самозвинувачення, самокерування.



Vlasenko Sofiia Borysivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Legal Psychology, National Academy of Internal Affairs, Kyiv-DSP

PECULIARITIES OF CADETS-PSYCHOLOGISTS' SELF-ATTITUDE

The article is devoted to the theoretical and empirical study of one of the most pressing problems of adolescence - the problem of self-attitude of a personality. This age stage is characterized by the formation of personal and professional self-determination, individual style of activity, in particular, intellectual, stable and sustainable self-awareness. All of the above is inextricably linked to the formation of a positive attitude towards one's own self. Although the self-attitude of adolescents is a comprehensively studied psychological problem, the self-attitude of psychology cadets remains an insufficiently studied issue today.

The purpose of our study was to theoretically and empirically analyze the peculiarities of self-attitude of cadets studying psychology.

The article deals with the global, differentiated self-attitude and the level of specific actions in relation to the own self of psychology cadets, a comparative analysis of the peculiarities of self-attitude by gender is carried out.

In order to achieve the purpose and objectives of the study, we used the method of theoretical analysis of literature on the topic, the method of testing and the comparative method.

The self-attitude of cadets-psychologists was determined by the following scales: integral scale (S), self-esteem scale (I), autosympathy scale (II), scale of expectation of positive attitude of others (III), scale of self-interest (IV), selfconfidence scale (1), scale of expectation of attitude of others (2), scale of selfacceptance (3), scale of self-consistency (self-direction) (4), scale of self-blame (5), scale of self-interest (6), scale of self-understanding (7).

The analysis of cadets-psychologists' self-attitude showed that the global selfattitude of the respondents is positive. With a high level of self-respect, autosympathy and self-interest, future psychologists in the vast majority show a slightly reduced expected attitude from others.

The comparison of the data obtained by gender made it possible to assert that differentiated self-attitudes on such scales as autosympathy, expected attitudes from others and self-interest dominate in girls compared to the corresponding indicators in the group of boys. In addition, girls have slightly higher scores on the selfmanagement scale, which indicates better volitional regulation.

Keywords: self-attitude, cadets-psychologists, self-awareness, self-respect, autosympathy, expected attitude from others, self-interest, self-confidence, selfacceptance, self-understanding, self-accusation, self-management.



Постановка проблеми. Самоставлення особистості розглядають як ставлення до самої себе, власних суб'єктивних утворень, характеристик та властивостей, що є необхідним компонентом особистісної структури, а також невід'ємною умовою життєдіяльності людини як суб'єкта соціальних відносин. Самоставлення - це основа розвитку особистості на усіх етапах її онтогенезу. Ставлення до себе забезпечує емоційний розвиток індивіда, його міжособистісну взаємодію. Відношення до власного Я нерозривно пов'язане із такими психологічними феноменами як самооцінка, самоповага, самопізнання, самоактуалізація, саморозвиток, самовдосконалення, особистісна активність, соціальні установки, цінності, переконання та іншими важливими компонентами, що входять до складу самосвідомості. Дослідження особливостей формування та розвитку механізму ставлення до себе у осіб юнацького віку є одним із найбільш актуальних та важливих завдань в умовах сьогодення, так як саме період юності - це один із найважливіших періодів психосоціального розвитку особистості. На даному віковому етапі відбувається формування особистісного та професійного самовизначення, індивідуального стилю діяльності, в першу чергу, інтелектуальної, формування стабільної та стійкої самосвідомості. Позитивне самоставлення на даному віковому етапі забезпечує успішне проходження кризи ідентичності, ускладненнями якої можуть слугувати зниження задоволення сенсом життя, зниження самооцінки, поява невизначеності, фрустрованості. Лише при формуванні позитивного самоставлення можливий розвиток особистісного потенціалу.

На особливу увагу заслуговує дослідження феномену самоставлення у здобувачів вищої освіти, які навчаються у закладах зі специфічними умовами навчання. До таких умов відносять високі вимоги до дисципліни, самоорганізованості, емоційно-вольової саморегуляції здобувачів, знання законодавчої бази та неухильне дотримання норм моралі та законності, фізичну та психічну стійкість, в першу чергу, стійкість до стресу та значних фізичних та психічних навантажень тощо. Усі ці вимоги накладають відбиток на формування особистості юнака в цілому та ставлення до себе як одного із провідних компонентів особистісної структури.

Усе вищеперераховане визначає актуальність обраної теми дослідження - "Особливості самоставлення курсантів-психологів".

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема самоставлення особистості - це досить повно та всесторонньо вивчене питання вітчизняної та зарубіжної психології. Українські вчені розглядали поняття самоставлення переважно у структурі особистості, самосвідомості, Я-концепції. Серед українських дослідників варто відмітити Г. Балла, І. Беха, М. Боришевського, O. Гуменюк, О. Дусавицького, О. Запорожця, Г. Костюка, С. Максименка, В. Моляко, Р. Моляко, К. Платонова, В. Рибалку, О. Романенко, Т. Титаренко, П. Чамату, Л. Чепігу, І. Чеснокову та багатьох інших. У зарубіжній психології вивчення ставлення до себе теж формувалося через призму досліджень особистості. Серед найбільш відомих - роботи А. Адлера, А. Бандури, P. Бернса, В. Джеймса, А. Маслоу, К. Роджерса, Н. Сарджвеладзе, Д. Узнадзе, З. Фрейда, К. Хорні, К. Юнга та ін. Різноманітні аспекти особистості курсантів станом на сьогодні теж досить всесторонньо вивчене питання. Зокрема, аспекти самосвідомості досліджували Ю. Александров, О. Андрієвська, А. Боднар, О. Вавринів, Н. Жигайло, Н. Макаренко, М. Маковецька, О. Колесніченко, Л. Пілецька, О. Прохоренко, О. Сафін, О. Стельмах, О. Ступакова, О. Шибрук, А. Черкашин. Особливості самоставлення майбутніх психологів вивчали Н. Дідик, В. Горбенко, К. Крикля, Л. Онуфрієва, І. Соколова, Г. Стадник, З. Шайхлісламов та інші науковці. Проте, проблема особливостей самоставлення курсантів-психологів станом на сьогодні залишається недостатньо вивченим питанням.

Мета статті полягає у теоретико-емпіричному вивченні особливостей глобального, диференційованого самоставлення та рівня конкретних дій по відношенню до власного Я у курсантів, які навчаються за спеціальністю "Психологія".

Виклад основного матеріалу. Як зазначалося вище, у психології під поняттям самоставлення прийнято розуміти ставлення особистості до самої себе, до власного Я-образу [1, С. 268]. Структуру самоставлення складають певні внутрішні дії або установки, які характеризуються предметним змістом та емоційно-ціннісними особливостями.

Перші ідеї Я-концепції через призму понять фізичного, соціального та духовного компонентів структури особистості розробив В. Джеймс. У своїх дослідженнях Джеймс доводить наявність нерозривного взаємозв'язку самооцінки та самоставлення, шляхом ототожнення даних понять, розглядаючи самооцінку як задоволення або невдоволення собою [2]. Проте сам термін "Я-концепція" В. Джеймс не використовує у своїх роботах. Найбільш ґрунтовні дослідження даного поняття належать Р. Бернсу. Відповідно до наукових поглядів Р. Бернса, Я-концепція особистості та її ставлення до себе - нерозривно пов'язані психологічні феномени. Автор визначає поняття Я-концепції як сукупності установок на себе, що складається із когнітивного (знання про себе або образи Я), емоційно-ціннісного (самооцінка) та поведінкового компонентів [3]. Таким чином, самоставлення особистості - це частина емоційно-ціннісного компоненту Я-концепції, що формується на основі знань про власні образи Я та самооцінки. Самоставлення особистості чинить безпосередній вплив на її поведінку загалом, а також на поведінку в конкретній ситуації.

На думку Н. Сарджвеладзе, структуру самоставлення утворюють такі взаємопов'язані складові:

I. самосвідомість;

II. самопізнання;

III. самооцінка;

IV. саморегуляція;

V. самоконтроль;

VI. емоційне самоставлення.

І. Чеснокова розглядає феномен самоставлення особистості як невід'ємну частину її самосвідомості і розглядає модель самоставлення, по аналогії із моделлю, що була розроблена Н. Сарджвеладзе [4, 5].

Розглядаючи структуру самоставлення, О. Крошка визначає два основні підходи, які відображають погляди на структуру самоставлення у психології: самоставлення як одномірне та як складно структуроване утворення психіки [4]. Три підходи до визначення суті феномену самоставлення пропонує також

B. Горбатих: самоставлення як глобальна самооцінка, як самоповага та емоційно-ціннісне самоставлення [6]. О. Кузнецова, з опорою на дослідження

C. Пантелєєва, до складу структури самоставлення відносить такі компоненти:

I. аутосимпатія;

II. самоповага;

III. самоінтерес;

IV. очікуване позитивне ставлення іншого [7].

О. Камінська виділяє дві групи наукових поглядів на розкриття суті проблеми самоставлення у вітчизняній психології та наголошує на їх суперечливості. Відповідно до першої групи поглядів самоставлення слід розглядати як мотиваційно-емоційну спрямованість активності особистості.

Представники другого підходу пов'язують самоставлення із емоційною сферою особистості [8].

І. Василенко пропонує три підходи, спрямовані на визначення суті проблеми самоставлення у психології. Авторка зазначає, що самоставлення може бути розглянуте як частина афективного компоненту самосвідомості; відповідно до другого підходу самоставлення - це риса особистості; відповідно до третього підходу самоставлення - невід'ємний компонент саморегуляції [9].

Як зазначалося вище, ми поділяємо думку переважної більшості авторів і в структурі даного дослідження будемо розглядати феномен самоставлення як невід'ємну частину афективного компоненту самосвідомості. Аналізуючи структуру ставлення до себе, найбільш актуальним вбачаємо виділення глобального та диференційованого самоставлення як предмету дослідження.

Задля реалізації поставленої мети було проведене емпіричне дослідження особливостей самоставлення курсантів Національної академії внутрішніх справ, що навчаються за спеціальністю "Психологія". Дослідною роботою було охоплено 91 особу - курсанти 1-4 курсів. У якості діагностичного інструментарію було використано тест-опитувальник "Самовідношення" [10, С. 184-193]. За допомогою тесту-опитувальника було діагностовано наступні рівні самоставлення:

1. Глобальне самоставлення.

2. Диференційоване самоставлення (самоповага, аутосимпатія, самоінтерес, очікуване ставлення до себе).

3. Рівень конкретних дій по відношенню до власного Я [10, С. 186].

Самоставлення курсантів-психологів було визначене за такими

шкалами: інтегральна шкала (S), шкала самоповаги (І), шкала аутосимпатії (ІІ), шкала очікування позитивного ставлення інших (ІІІ), шкала самоінтересу (ІУ), шкала самовпевненості (1), шкала очікування ставлення інших (2), шкала самоприйняття (3), шкала самопослідовності (самокерування) (4), шкала самозвинувачення (5), шкала самоінтересу (6), шкала саморозуміння (7) [10, С. 188-189].

Аналізуючи отримані дані, було виділено три рівні самоставлення особистості:

Низький - від 0 до 33,33%.

Середній - від 33,34% до 66,66%.

Високий - від 66,67% до 100%.

Кількісні дані емпіричного дослідження показані у таблиці 1.



Таблиця 1

Особливості самоставлення курсантів-психологів

Структурні компоненти самоставлення	Показник %	Рівні самоставлення
		Низький	Середній	Високий
		абсол.	%	абсол.	%	абсол.	%
S	80,6	3	3,3	12	13,2	76	83,5
І	72,2	4	4,4	21	23,1	66	72,5
ІІ	69,5	5	5,5	26	28,6	60	65,9
ІІІ	50,6	28	30,8	32	35,2	31	34,1
IV	79,5	5	5,5	13	14,3	73	80,2
1	62,7	11	12,1	53	58,2	27	29,7
2	53,3	30	33,0	29	31,9	32	35,2
3	77,7	5	5,5	14	15,4	72	79,1
4	67,0	6	6,6	40	44,0	45	49,5
5	45,8	42	46,2	33	36,3	16	17,6
6	72,9	7	7,7	24	26,4	60	65,9
7	68,0	11	12,1	15	16,5	65	71,4

Інтегральна шкала (S) являє за своєю суттю глобальне самоставлення особистості. Під глобальним самоставленням слід розуміти внутрішнє недиференційоване почуття, яке можна охарактеризувати як "за або проти самого себе". В цілому досліджувані характеризуються позитивним самоставленням. Середньогрупове значення за даною шкалою складає 80,6%, що відповідає високому рівню.

Низький рівень інтегрального самоставлення притаманний курсантам у поодиноких випадках (3,3%). Даний рівень сформованості самоставлення характеризується негативним відношенням до власного Я. Останнє виявляється у заниженні самооцінки, відсутності самоповаги, зниженні рівня домагань, появі, так званого, почуття меншовартості. Наслідками негативного самоставлення можуть стати порушення міжособистісної взаємодії в середовищі однолітків, утруднення або неможливість адаптації, в тому числі і адаптації до умов професійного навчання, виникнення міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів тощо. Для переважної більшості курсантів-психологів притаманний високий рівень інтегрального самоставлення (83,5%). Високий рівень ставлення до себе характеризується підвищенням інтересу до власної особистості, високим, а іноді і завищеним, рівнем самооцінки та самоповаги. Позитивне ставлення до себе передбачає і позитивне ставлення до оточуючих.

На рисунку 1 графічно зображено структурні компоненти диференційованого самоставлення у курсантів-психологів.

Рис. 1. Особливості диференційованого самоставлення курсантів- психологів

Як показують графічні дані, найбільш вираженою у структурі диференційованого самоставлення є шкала самоінтересу (IV). Середньо- груповий показник за даною шкалою складає 79,5%, що відповідає високому рівню розвитку. Низький рівень самоінтересу притаманний курсантам лише у поодиноких випадках (5,5%), тоді як переважна більшість досліджуваних (80,2%) виявляють високий рівень інтересу до власної особистості. У психології самоінтерес прийнято визначати як інтерес до власних думок, почуттів, переживань, власних образів Я, поведінки та діяльності. Підвищений інтерес до себе - це характерна риса для осіб юнацького віку загалом, оскільки одним із основних новоутворень періоду юності є особистісне самовизначення, що буде мати значні утруднення при зниженому інтересі до власного Я.

Окрім того, майбутні психологи характеризуються високим рівнем самоповаги та аутосимпатії (72,2% та 69,5% відповідно). Поняття самоповаги Вільямом Джеймсом було визначене у наступній формулі [2]:

Успіх

Самоповага =

Рівень домагань

Самоповага - це почуття власної гідності, значущості, пошана до себе. Без самоповаги неможливе формування позитивної самосвідомості та Я-концепції. Людина, яка не володіє самоповагою, не зможе завоювати повагу оточуючих, низький рівень самоповаги стає перешкодою для самовираження та самореалізації, вияву творчості та креативності. Оскільки самооцінка особистості та її самоповага знаходяться у нерозривному взаємозв'язку, - наслідком низького рівня сформованості самоповаги стане заниження самооцінки особистості. Курсанти, які виявляють високий рівень самоповаги, мають високий рівень впевненості у собі, задоволені результатами власної діяльності, в тому числі, професійної, характеризуються вірою у власні сили та здібності, мають вищий рівень професійної мотивації.

Аутосимпатія визначається як позитивне відношення до характеристик власної особистості, результатів діяльності та поведінки. Аутосимпатія, так само як і самоповага, покладена в основу формування самооцінки особистості. Окрім того, аутосимпатія створює підґрунтя для рефлексії. Оскільки людина із розвинутою аутосимпатією схильна до аналізу власних дій та вчинків. Аутосимпатію прийнято визначати також як індикатор самовпевненості особистості та її успішної самореалізації.

При цьому шкала очікування позитивного ставлення інших (ІІІ) значно поступається за своїми показниками іншим шкалам диференційованого самоставлення (50,6% - середній рівень). Приблизно третя частина досліджуваних (30,8%) мають низький рівень очікуваного ставлення від інших, тобто очікують на негативне ставлення від оточуючих, заперечення власних чеснот, досягнень. Приблизно стільки ж респондентів (35,2%) мають середній рівень та третя частина (34,1%) характеризуються високим рівнем. Варто зазначити, що очікування антипатії від оточуючих людей негативно впливає на самосвідомість особистості, породжує такі емоційні стани як ворожіть та агресивність по відношенню до інших людей, невдоволення власним місцем у соціумі, прагнення уникати контактів тощо.

Узагальнюючи вищевикладене зазначимо, що диференційоване самоставлення курсантів-психологів у таких його компонентах як самоповага, аутосимпатія та самоінтерес знаходиться на високому рівні. В той час, шкала очікування позитивного ставлення від інших людей виражена помірно. Останнє є свідченням того, що при загальному позитивному самовідношенні, майбутні психологи можуть очікувати негативного ставлення від оточуючих (приблизно третя частина респондентів).

На наступному рисунку (див. рис. 2) графічно зображені результати дослідження рівня конкретних дій по відношенню до власного Я у курсантів.

Рис. 2. Рівень конкретних дій по відношенню до власного Я у курсантів- психологів

Графічні дані рисунку 2 показують, що найбільш вираженою у досліджуваних є шкала самоприйняття. Із загального числа обстежених курсантів 79,1% характеризуються високим рівнем за даною шкалою. Самоприйняття - це здатність особистості приймати себе разом зі своїми недоліками, здатність ставитися до себе із симпатією, вміння абстрагуватися від оціночних суджень інших людей, емоційна стабільність, довіра до себе, впевненість у власних рішеннях та діях.

Окрім того, курсанти-психологи виявляють високий рівень самокерування (67,0%), самоінтересу (72,9%) та саморозуміння (68,0%) у власних діях.

Самокерування прийнято визначати як найвищу форму самовдосконалення, свідомий, цілеспрямований вплив особистості на саму себе, метою такого впливу є досягнення поставлених цілей та реалізація планів. Процес самокерування потребує залучення вольової активності, особистісної саморегуляції. Вважають, що процес самокерування покладений в основу саморозвитку індивіда. Аналізуючи отримані дані, варто зазначити, що рівень розвитку самокерування у курсантів-психологів займає проміжне положення між середнім та високим. Із загальної кількості досліджуваних спостерігаємо поодинокі випадки низького рівня (6,6%). Решта досліджуваних характеризуються середнім (44,0%) та високим рівнем самокерування (49,5%).

Рівень вияву шкали саморозуміння у курсантів-психологів, по аналогії із шкалою самокерування, займає проміжне положення між середнім та високим. Саморозуміння слід визначати як розуміння власної особистості, власного Я, власних мотивів, цінностей та переконань, емоційних та поведінкових реакцій.

Самоінтерес, що виражається на рівні конкретних дій по відношенню до власного Я, так само як і у структурі самоставлення, знаходиться на високому рівні (72,9%).

Позитивним слід вважати те, що показник шкали самозвинувачення у курсантів виявляється переважно на середньому рівні (45,8%). Із загального числа досліджуваних низький рівень самозвинувачення притаманний переважній більшості (46,2%), тоді як високий рівень виявляється лише у 16 осіб (17,6%). І хоча в загальному аутосимпатію курсантів можна охарактеризувати позитивно, високий рівень самозвинувачення у конкретних осіб ми пояснюємо психологічними особливостями юнацького віку, а саме: саморефлексія, зростання інтересу до самоаналізу, формування особистісної ідентичності, соціально-моральне самовизначення та ін.

На середньому рівні у респондентів виявляється очікуване ставлення від інших. При цьому третина досліджуваних (33%) характеризуються низьким рівнем очікуваного ставлення від оточуючих.

Для формування стійких уявлень з приводу щодо структури самоставлення було згруповано шкали відповідно до їх рівнів [10, С. 193] (див. табл. 2).

Таблиця 2

Структура самоставлення курсантів-психологів (%)

Глобальне почуття "за" або "проти себе" S - 80,6
Самоповага (І) - 72,2	Аутосимпатія (ІІ) - 69,5	Очікування ставлення інших (ІІІ) - 50,6	Самоінтерес (IV) - 79,5
Самовпененість (1) - 62,7 Самокерування (4) - 67,0 Саморозуміння (7) - 68,0	Аутосимпатія (3) - 77,7 Самозвинувачення (5) - 45,8	Очікування ставлення інших (2) - 53,3	Самоінтерес (6) - 72,9

Як показують табличні дані (див. табл. 2) самоповага особистості виявляється у таких конкретних діях по відношенню до власного Я як самовпевненість, самокерування та саморозуміння. У курсантів-психологів дані конкретні дії по відношенню до власного знаходяться приблизно на однаковому рівні прояву (від 62% до 68%), що відповідає середньому та високому рівням та свідчить про позитивну самоповагу.

Аутосимпатія містить у своєму складі такі конкретні дії як аутосимпатію та самозвинувачення. Як показують табличні дані (див. табл. 2) аутосимпатія у курсантів-психологів розвинута на високому рівні (близько 78%), тоді як самозвинувачення - на середньому (близько 46%).

Шкала очікуваного ставлення від інших виявляється також і у конкретних діях по відношенню до власного Я. Як зазначалося вище, майбутні психологи мають порівняно скромні очікування від оточуючих людей, що можемо пояснити високим рівнем самовпевненості, самокерування, саморозуміння, аутосимпатії, самоінтересу. Перераховані особистісні характеристики створюють базис для формування самостійності, що виявляється у прагненні самому вирішувати власні проблеми, ставити перед собою цілі та досягати їх, не покладаючись на допомогу сторонніх осіб.

Як зазначалося вище, самоінтерес курсантів відповідає високому рівню, що теж можна пояснити особливостями періоду юності, а саме - переходом у доросле життя та підвищення, у зв'язку із цим, інтересу до власного внутрішнього світу.

Беручи до уваги неоднорідність досліджуваної вибірки за ознакою психологічної статі, а також важливість взаємозв'язку гендеру та формування особистості (О. Авраменко, М. Бойчич, С. Бондаревич, А. Василик, О. Камінська, Л. Карнаух, О. Кікінеджі, Л. Костик, Л. Суслік та ін.) ми провели порівняльний аналіз особливостей самоставлення хлопців та дівчат (див. рис. 3).



Рис. 3. Гендерні особливості самоставлення курсантів-психологів

Як показують дані рисунку 3, глобальне самоставлення дівчат перевищує відповідні дані у групі хлопців (82,6% та 76,0% відповідно). Хоча в обох групах глобальне самоставлення знаходиться на високому рівні.

Аналізуючи дані диференційованого самоставлення відмітимо, що самоповага (І) в обох групах виражена приблизно на однаковому рівні (72,0% - у групі дівчат та 72,5% - у групі хлопців). Поруч із цим такі складові самоставлення як аутосимпатія (ІІ), очікуване ставлення від інших (ІІІ) та самоінтерес (IV) мають вищий рівень вираження у групі дівчат. За шкалою аутосимпатії середньогрупове значення у групі курсанток складає 71,5%, тоді як у курсантів - 64,8%. Очікування ставлення дівчат від оточуючих 52,6%, в той час як даний показник у групі хлопців - 46,2%. Проте найбільш виражену різницю показників спостерігаємо за шкалою самоінтересу (IV). Середньогрупове значення за шкалою самоінтересу у дівчат-курсанток становить близько 82,0%, а у хлопців-курсантів - 74,1%.

Аналіз рівня конкретних дій по відношенню до власного Я у двох групах досліджуваних показує, що у хлопців та дівчат приблизно однаково виражена самовпевненість (1) - 64,6% та 61,8% відповідно, а також приблизно на однаковому рівні знаходяться показники за шкалою самозвинувачення (5) - 44,5% та 46,4% та за шкалою аутосимпатії (3) - 75,2% та 78,8%. За іншими шкалами показники, отримані у групі дівчат перевищують дані, отримані у групі хлопців. Особлива різниця виявляється за показниками шкали самокерування (4). У групі дівчат показник знаходиться на рівні 69,3%, у групі хлопців - 61,9%. Також досить вираженою є різниця за шкалою самоінтересу (6) - 76,6% (дівчата) та 64,7% (хлопці).



Висновки

Таким чином, самоставлення особистості розглядається у даній статті як невід'ємна частина афективного компоненту самосвідомості. Аналіз самоставлення у курсантів-психологів показав, що глобальне самоставлення респондентів позитивне. При високому рівні самоповаги, аутосимпатії та самоінтересу майбутні психологи у переважній більшості виявляють дещо знижене очікуване відношення від інших.

Порівняння отриманих даних за ознакою гендеру надало змогу стверджувати, що диференційоване самоставлення за такими шкалами як аутосимпатія, очікуване ставлення від інших та самоінтерес у дівчат домінує, порівняно із відповідними показниками у групі хлопців. Окрім того, у дівчат дещо вищі показники за шкалою самокерування, що свідчить про кращу вольову регуляцію.

Беручи до уваги актуальність обраної теми, слід вважати, що робота в даному напрямку має бути продовжена. Зокрема, перспективними вбачаються дослідження спрямовані на вивчення образу Я курсантів-психологів.



Література

1. Психологічний словник / за ред. Н.А. Побірченко. Київ, 2007. 336 с.

2. James W. Psychology: Briefer Course. N.Y.: H. Holt & Co, 1923. 498 p.

3. Burns R. Self-concept development and education. Holt, Rinehart and Winston, 1982. 441 p.

4. Крошка О. І. Структура емоційно-оцінного ставлення особистості до себе // Психологія особистості: теорія, практика, досвід: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Одеса, 25-26 вересня. 2009 рік. Одеса, 2009. С. 72-75.

5. Яворська-Вєтрова І. В. Теоретичний аналіз проблеми самоставлення: ціннісний аспект // Актуальні проблеми психології. 2017. Том 13. № 6. С. 198-206.

6. Горбатих В.В. Самоставлення особистості як емоційний компонент самосвідомості // Вісник Запорізького національного університету. 2010. № 2 (13). С. 48-52.

7. Кузнецова О.А. Самовідношення, самосприйняття, самопізнання як передумови морального самовизначення // Наукові праці. Педагогіка. 2005. Том 50. Випуск 37. С. 43-47.

8. Камінська О. Основні характеристики самоставлення як компоненту структури самосвідомості // Освіта регіону: політологія, психологія, соціальні комунікації. 2011. № 2-3. С. 272-277.

9. Василенко І. А. Специфіка самоставлення особистості // Габітус. 2021. Випуск 23. С. 90-94.

10. Прикладна психодіагностика в Національній гвардії України: методичний посібник / О.С. Колесніченко та ін. Харків, 2020. 390 с.

11. References:

12. Pobirchenko, N. A. (Eds.). (2007). Psykholohichnyi slovnyk [Psychological dictionary]. Kyiv [in Ukrainian].

13. James, W. (1923). Psychology: Briefer Course. N.Y.: H. Holt & Co [in English].

14. Burns, R. Self-concept development and education. (1982). Holt, Rinehart and Winston [in English].

15. Kroshka, O. I. (2009). Struktura emotsiino-otsinnoho stavlennia osobystosti do sebe [The structure of an individual's emotional and evaluative attitude towards himself]. Proceedings from MIIM '09: Psykholohiia osobystosti: teoriia, praktyka, dosvid: materialy Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii - Personality psychology: theory, practice, experience: materials of the International Scientific and Practical Conference. (pp. 72-75). Odesa [in Ukrainian].

16. Iavorska-Vietrova, I. V. (2017). Teoretychnyi analiz problemy samostavlennia: tsinnisnyi aspect [Theoretical analysis of the problem of self-determination: a value aspect]. Aktualni problemy psykholohii - Actual problems of psychology, 6 (Vols. 13), (pp. 198-206). [in Ukrainian].

17. Horbatykh, V. V. (2010). Samostavlennia osobystosti yak emotsiinyi komponent samosvidomosti [Self-identification of the individual as an emotional component of selfawareness]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of Zaporizhzhya National University, 2 (13), (pp. 48-52). [in Ukrainian].

18. Kuznetsova, O. A. (2005). Samovidnoshennia, samospryiniattia, samopiznannia yak peredumovy moralnoho samovyznachennia [Self-attitude, self-perception, self-knowledge as prerequisites for moral self-determination]. Naukovi pratsi. Pedahohika - Scientific works. Pedagogy, 37 (Vols. 50), (pp. 43-47). [in Ukrainian].

19. Kaminska, O. (2011). Osnovni kharakterystyky samostavlennia yak komponentu struktury samosvidomosti [The main characteristics of self-attribution as a component of the structure of self-awareness]. Osvita rehionu: politolohiia, psykholohiia, sotsialni komunikatsii - Education of the region: political science, psychology, social communications, 2-3, (pp. 272-277). [in Ukrainian].

20. Vasylenko, I. A. (2021). Spetsyfika samostavlennia osobystosti [The specificity of selfidentification of the individual]. Habitus - Habitus, 23, (90-94). [in Ukrainian].

21. Kolesnichenko, O. S., Prykhodko, I. I., Matsehora, Ya. V., Yurieva, N. V., Lyman, A. A. & Baida, M. S. (2020). Prykladna psykhodiahnostyka v Natsionalnii hvardii Ukrainy [Applied psychodiagnostics in the National Guard of Ukraine]. Kharkiv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...