Гендерно-вікові та соціально-демографічні особливості переживання самотності дорослої особистості в кризових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центрального інституту післядипломної освіти ДЗВО « Університет менеджменту освіти», магістр психології

Київський Університет імені Бориса Грінченка

Гендерно-вікові та соціально-демографічні особливості переживання самотності дорослої особистості в кризових умовах

Тетяна Кулаєва

викладач кафедри практичної психології, здобувач PhD з психології кафедри психології управління

м. Київ, Україна

Анотація

У статті наведено результати комплексного дослідження самотності у осіб дорослого віку, розглянуто дослідження самотності у різних країнах. Проаналізовано результати та показано, що самотність у дорослих повязана насамперед зі статтю та віком. Подано дані дисперсійного аналізу психологічних особливостей самотності у дорослої особистості залежно від віку, статі та місця проживання.

Ключові слова: самотність, доросла особистість, гендер, соціальна криза.

Abstract

Tetiana Kulaieva

Lecturer, Department of practical psychology,

Borys Grinchenko Kyiv University,

PhD student of the Department of Management Psychology of the Central Institute of Postgraduate Education ,

University of Educational Management, Master's degree in psychology,

Kyiv, Ukraine,

GENDER-AGE AND SOCIAL DEMOGRAPHIC CHARACTERISTICS OF LONELINESS EXPERIENCE OF ADULTS DURING CRISIS

The article presents the results of a comprehensive study of loneliness among adults, and reviews studies of loneliness in different countries. The results were analyzed and it was shown that loneliness in adults is primarily related to gender and age. The data of the dispersion analysis of the psychological features of loneliness in adults depending on age, gender and place of residence are presented.

Keywords: loneliness, adult personality, gender, social crisis.

Постановка проблеми

В кризових умовах сьогодення значно зросла кількість психологічних проблем особистості, які потребують нагального розвязання. Серед цих проблем особливе місце займає переживання самотності, що, зокрема, зумовлено всесвітніми соціальними кризами, як-то COVID 19 та повязані з ним зміни в освітній системі та перерозподілу робочих місць на загальносвітовому ринку праці [1], а також військові дії в різних частинах світу (Україна, Нагорний Карабах, Арменія) та спричинені ними соціально-гуманітарні катастрофи [2].

Про загострення проблеми самотності опосередковано свідчать кількість розлучень (приблизно кожен другий шлюб добігає кінця протягом 6 років існування пари) [3], суїцидів та звертань по психіатричну допомогу які, як відомо, можуть слугувати індикаторами субєктивного переживання даного стану.

Психологічна допомога , якої потребують особи з переживанням самотності, має , з одного боку, враховувати унікальні особливості кожної особистості, а з іншого, спиратись на виявлені закономірності перебігу такого переживання для різних вікових, гендерних та обмежених місцем проживання та освітою груп. Як зазначає Титаренко Т.М., «людина вибудовує свій життєвий ландшафт відповідно до рівня осмислення ситуації, що склалася, і пріоритетних у таких умовах ціннісних уподобань, життєвих перспектив» [4].

Водночас, як свідчить теоретичний аналіз літератури, системний аналіз гендерно-вікових та демографічних особливостей переживання самотності у дорослих особистостей відсутний . Є окремі аспекти , що дослідджуються, але це питання потребує подальшого вивчення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблему переживання самотності під час всесвітньої кризи досліджують сьогодні у всьому світі. На загал, питання про визначення самотності обговорюється протягом майже цілого сторіччя, але так і не знайшло, власне, спільного рішення. Це пов'язано, насамперед, з тим, що існують дві точки зору щодо спрямованості переживання самотності: одні вчені визнають негативну спрямованість, а інші, навпаки - позитивну. Позитивна слугує удосконаленню особистості, прояву її самосвідомості, а негативна - руйнуванню особистості. Оскільки переживання самотності суперечливий феномен, то важко дати йому універсальне й однозначне визначення. У процесі вивчення переживання самотності філософи, соціологи, соціальні психологи, антропологи виділяють такі тлумачення: самотність - це форма вираження емоційного переживання;

самотність - це складний стан, що опановує людину цілком - почуттями, думками, вчинками; самотність - форма свідомості.

Напередодні пандемії, спричиненої COVID 19, багато хто із дослідників зазначав дуальність цього поняття, необхідність ревізії, перегляду суто негативного розуміння самотності як травмуючого для людини стану, підкреслюючи профіцитарний, «вигідний» стан самотності для людини. Дж. Бланшар. [5], пропонує розглядати самотність як усвідомлену конструктивну поведінкову стратегію на основі нових інтерпретацій. Як зазначає К.Мустакас, саме цей підхід при дослідженні проблеми самотності є прикладним та таким, що «на основі взаємного збагачення дозволяє отримати більш обосновані результати» [6]. Серед інших робіт, що наголошують на ресурсній природі стану самотності , можна зазначити Е.Кляйненберга [7], Е.Пепло[8], Е.Рокач [9].

Проте з настанням пандемії, поняття самотності знов почала набувати суто негативного значення. Ситуація, коли мільйони людей по всьому світу опинились наодинці або сам із собою, або замкнені в помешканні виключно з членами родини, спричинило пошук спілкування через соціальні мережі та зростання гострого незадоволення цією формою міжособистісної комунікації. Більшість науковців знов почали розглядати феномен самотності за класифікацією Р.Вайса [10], яка є однією з перших класифікацій видів самотності. Р. Вайс виділяє два види самотності: самотність як емоційна ізоляція та самотність як соціальна ізоляція. Самотність як емоційна ізоляція (`loneliness of emotional isolation') - це стан втрати або відсутності глибокої емоційної прив'язаності. Вона викликається втратою значущої людини (коханої, найближчого друга). Самотність як соціальна ізоляція (`loneliness of social isolation') походить із відсутності широких соціальних зв'язків. Як пише Грубер , це відрив від соціального кола спілкування (друзі, колеги, сусіди)[11].

На теренах України проблема переживання стану самотності представлена класичними роботами, в яких самотність розглядається як ситуативний тимчасовий стан при розлученні, удівстві, хворобі або втраті роботи (Л.Варава[12], В.Лашук[13]. Також українськими вченими досліджуються окремі аспекти проблеми проживання самотності, наприклад, О.Брюховецька описує особливості проживання самотності особами юнацького віку[14], але попри актуальність проблеми, системних розвідок ще не вистачає, і потреба в них стоїть гостро.

Мета статті: :емпірично дослідити гендерно-вікові та соціально- демографічні особливості переживання самотності дорослої особистості в кризових умовах.

Виклад основного матеріалу

У дослідженні взяли участь 650 осіб з різних регіонів України , із них 342 жінки (52,6%) та 308 чоловіків (47,4%). За віком опитувана група була розподілена наступним чином: вік до 20 років - 21,5%; 20-40 років - 24,3%, 40-60 років - 28:; понад 60 років - 26,2%.

Опитувані заповнювали анкету, де зазначали такі соціально-демографічні показники, як вік, стать, склад батьківської родини, свій сімейний стан, наявність дітей, місце проживання , регіон України, напрям отриманої освіти та робочу посаду.

Особливості переживання самотності було досліджено за допомогою методики Д.Рассела та М.Фергюсона - Шкала самотності UCLA (UCLA Loneliness Scale) [15]. Методика являє собою опитувальник, що містить 20 тверджень. Необхідно оцінити, як часто респонденту властиве те чи інше переживання: «ніколи», «рідко», «інколи» чи «завжди». Підрахунок балів здійснюється за допомогою ключа. Таким чином можна визначити показник загального рівня самотності. Отримані результати підлягали математикостатичному аналізу (первинні статистики, дисперсійний аналіз) з використанням компютерної програми SPSS (версія 23.0).

Отримані показники дозволяють говорити про те, що загальний рівень переживання самотності у досліджуваних є доволі значним ( Табл. 1).

Таблиця 1 Результати дослідження рівнів переживання самотності осіб дорослого віку

Як випливає з даних, наведених у Табл. 1, лише третина досліджуваних (32,3%) характеризується низьким рівнем самотності, 38,5% середнім, а 29,2% високим.

Фактично, понад половини досліджуваних (67,7%) переживають ізольованість від інших людей, страждають від недостатнього спілкування, скаржаться на те, що оточуючі люди не розуміють їх, а також часто чекають на те, що знайомі або друзі позвонять або напишуть. І лише 32,3% опитуваних зазначають, що не відчувають себе самотніми та мають людей, з якими можуть поділитись своїми думками, а також ці люди знають, якою людиною досліджуваний є насправді.

На наступному етапі емпіричного дослідження за результатами дисперсійного аналізу за процедурою GLM (General Linear Model, Univariate) визначено гендерно-вікові та соціально-демографічні особливості переживання самотності дорослими людьми.

Установлено, що жінки відчувають себе більш самотніми, ніж чоловіки (Рис. 1)., причому з віком рівень самотності у жінок знижується (p<0,01).

Рис. 1. Гендерно-вікові особливості переживання самотності дорослими.

Це може бути пояснно тим, що в Україні з народженням дітей жінки часто залишають свою роботу (іноді це усвідомлене добровільне рішення самої жінки, а іноді жінку примушують до такого кроку несприятливі життєві обставини), і таким чином втрачають звичне коло спілкування та свій соціальний статус. А українські чоловіки, навпаки, навіть після народження дітей продовжують працювати і не страждають від одноманітності спілкування та зменшення кількості близьких людей. Напротивагу з віком, коли діти стають самостійними, жінки часто розпочинають новий життєвий етап: отримують додаткову освіту, більше часу приділяють цікавим для себе активностям, і знов розширюють своє коло спілкування. А чоловіки, навпаки, із віком, протягом тривалого періоду до того, зосередившись на роботі та власному кар'єрному зростанні, не отримують у віці понад 40 років повноцінних міжособистісних звязків, яких прагнуть.

Цікаво, що у віці від 20 до 40 років жінки демонструють зниження рівня самотності, а чоловіки- навпаки.

Рис. 2. Гендерно-вікові особливості переживання самотності дорослими залежно від складу батьківської сім'ї

Як бачимо, чоловіки, які зростали у неповних сімях, демонструють вищий рівень самотності, ніж чоловіки із повних сімей(р<0,05). Це може бути пояснене тим, що у неповних сім'ях (в Україні діти найчастіше лишаються з матерями, і рідко мають повноцінне спілкування з біологічним батьком) хлопчики не отримують належної якості спілкування з дорослими одної з ними статі, і їм бракує саме спілкування з чоловіками. Напротивагу жінки з повних батьківських сімей мають вищий рівень самотності, ніж жінки, які зростали у неповних сім'ях. Можна припустити, що у неповних сімях дівчинки раніше дорослішають та раніше сепаруються від матері, а отже мають більшу кількість спілкування та різноманітніше коло знайомств поза батьківською сім'єю, аніж їхні однолітки з повних сімей.

Також виявлено залежність рівня самотності осіб дорослому віці від наявності дітей (Рис.3).

Рис. 3. Гендерні особливості переживання самотності дорослими залежно від наявності дітей

Чоловіки, які мають дітей, демонструють вищий рівень самотності, аніж бездітні чоловіки. Цей факт можна пояснити тим, що до народження дітей чоловіки мають більше часу та можливостей для спілкування із людьми, які мають схожі інтереси або спільні цінності. Також бездітні чоловіки часто мають більше фінансових можливостей для того, аби урізноманітнити свій вільний час, подорожувати та проводити час.

Жінки, які мають дітей, менше відчувають самотність, аніж бездітні жінки. У спілкуванні з дітьми багато хто з жінок можуть знаходити сенс життя. А також жінки доволі легко, принаймні легше, аніж чоловіки, будують нове ситуативне коло спілкування, переважно із жінок, які мають дітей схожого віку (сусідки, знайомі на ігрових майданчиках, батьки однокласників дитини тощо).

Цікаві дані було отримано завдяки аналізу гендерних особливостей переживання самотності дорослими залежно від місця проживання (місто або село) (Рис. 4). гендерний переживання самотність психологічний

Рис. 4. Гендерні особливості переживання самотності дорослими залежно від місця проживання

Як бачимо, рівень самотності чоловіків практично не змінюється, або змінються несильно, в залежності від того, у місті або селі, проживає даний чоловік. Натомість жінки, які проживають у місті, значно більше відчувають самотність, аніж жінки з сел. Можливо, у місті жінка менше відчуває стереотипи патріархальних суспільних очікувань (жінка-мати, жінка- дружина) і може приділяти більше часу роботі, але при цьому все ж- таки відчуває нестачу родинного спілкування.

Виявлені особливості дозволяють будувати програми психологічної підтримки самотніх дорослих з урахуванням їхнього віку, складу батьківської родини та наявності дітей, а також місця проживання.

Разом з тим, являється доречним дослідити інші чинники, які можуть також можуть позначитись на особливостях перебігу переживання самотності у дорослих і можуть стати перспективою подальших досліджень

Висновки

За результатами дослідження виявлено, що переживання самотності властиве доволі великій кількості осіб дорослого віку(лише третина має низький рівень).

Згідно даних, встановлених за дисперсійним аналізом, виявлені гендерно-вікові особливості переживання самотності у дорослих осіб. Жінки в цілому відчувають себе більш самотніми, ніж чоловіки., причому з віком рівень самотності у жінок знижується. Хоча у віці від 20 до 40 років жінки демонструють зниження рівня самотності, а чоловіки- навпаки.

Виявлені соціально-демографічні особливості переживання самотності у дорослих залежно від: батьківської сімї, наявності дітей та місця проживання.

Окреслено перспективи подальших досліджень проблеми самотності, а також розробці програм психологічної підтримки самотніх дорослих з урахуванням соціально-демографічних чинників.

Література

1. Ernst, M., Niederer, D., Werner, A. M., Czaja, S. J., Mikton, C., Ong, A. D., Rosen, T., Brahler, E., & Beutel, M. E. (2022). Loneliness before and during the COVID-19 pandemic: A systematic review with meta-analysis. American Psychologist, Jul-Aug; 77(5), 660-677.

2. Sauer P. (2023) Nagorno-Karabakh crises forces western rethink on Azerbaijan.

3. Entringer, T. M., & Gosling, S. D. (2022). Loneliness During a Nationwide Lockdown and the Moderating Effect of Extroversion. Social Psychological and Personality Science, 13(3), 769-780.

4. Титаренко Т.М. (2023) Навігація особистості у травматичних життєвих обставинах: ландшафти життєтворення- Українська психологія. ХХІ століття. Початок. (Дні української психології в Берліні): матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю 27-28 квітня 2023 року: Зб. Матеріалів. Київ:, 507 с.-48-42

5. Blanchard J.M., Anthony B. (Eds.). (2013) Aging in a community. Chapel Hill, NC: Second Journey Publications.

6. Moustakas C. E.(1972) Loneliness and love. N.Y. : Prentice-Hall

7. Klinenberg E.(2012) Going Solo: The Extraordinary Rise and Surprising Appeal of Living Alone- The Penguin Press

8. Peplau, L. A., & Perlman, D. (Eds.). (1982). Loneliness: A source-book of current theory, research, and therapy. New York: Wiley Interscience.

9. Rocach A.(2019) The Psychological Journey To and From Loneliness Elsevier Inc.

10. Weiss, R.S.(1973) Loneliness: the experience of emotional and social isolation / Robert Stuart Weiss. - Cambridge, MA: MIT Press,- 236 p.

11. Gruber J, Prinstein MJ, Clark LA, Rottenberg J, Abramowitz JS, Albano AM, Aldao A, Borelli JL, Chung T, Davila J, Forbes EE, Gee DG, Hall GCN, Hallion LS, Hinshaw SP, Hofmann SG, Hollon SD, Joormann J, Kazdin AE, Klein DN, La Greca AM, Levenson RW, MacDonald AW, McKay D, McLaughlin KA, Mendle J, Miller AB, Neblett EW, Nock M, Olatunji BO, Persons JB, Rozek DC, Schleider JL, Slavich GM, Teachman BA, Vine V, Weinstock LM.(2021) Mental health and clinical psychological science in the time of COVID-19: Challenges, opportunities, and a call to action. Am Psychol. Apr;76(3):409-426.

12. Варава Л. А.(2009) Особливості переживання особистістю почуття самотності у стані соціальноїдепривації: автореф. дис. канд. психол. наук : 19.00.01 / Л. А. Варава. - Київ

13. Лашук В. Г.(2013) Ситуація втрати стосунків як чинник переживання самотності / В. Г. Лашук // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер. : Психологічні науки. - Вип. 114. - С. 120-123.

14. Брюховецька О.В. (2023) Психологічні особливості переживання самотності у юнацькому віці. // Збірник наукових праць «Вісник післядипломноїосвіти» Серія «Соціальні та поведінкові науки», «Управління та адміністрування» Випуск 25(54), 44-55

15. Russell, D. W. (1996) UCLA Loneliness Scale (Version 3): Reliability, validity, and factor structure / David W. Russell // Journal of Personality Assessment.- 66. pp. 20-40.

References

1. Ernst, M., Niederer, D., Werner, A. M., Czaja, S. J., Mikton, C., Ong, A. D., Rosen, T., Brahler, E., & Beutel, M. E. (2022). Loneliness before and during the COVID-19 pandemic: A systematic review with meta-analysis.American Psychologist, Jul-Aug; 77(5), 660-677.

2. Sauer P. (2023) Nagorno-Karabakh crises forces western rethink on Azerbaijan.

3. Entringer, T. M., & Gosling, S. D. (2022). Loneliness During a Nationwide Lockdown and the Moderating Effect of Extroversion. Social Psychological and Personality Science, 13(3), 769-780.

4. Tytarenko T. (2023) Navigacija osobystosti u travmatychnyh zhyttevyh obstavynah: landshavty zhyttiestvorennia [Navigation of the personality in traumatic life circumctances: landscapes of life creation.]- Days of Ukrainian psychology in Berlin: materials of the scientific and practical conference with international participation on April 27-28th:- Ukrainian psychology. 21st century. Beginning. Collection. Materials, 48-52

5. Blanchard J.M., Anthony B. (Eds.). (2013) Aging in a community. Chapel Hill, NC: Second Journey Publications.

6. Moustakas C. E.(1972) Loneliness and love. N.Y. : Prentice-Hall Klinenberg E.(2012) Going Solo: The Extraordinary Rise and Surprising Appeal of Living Alone- The Penguin Press

7. Peplau, L. A., & Perlman, D. (Eds.). (1982). Loneliness: A source-book of current theory, research, and therapy. New York: Wiley Interscience.

8. Rocach A.(2019) The Psychological Journey To and From Loneliness Elsevier Inc.

9. Weiss, R.S.(1973) Loneliness: the experience of emotional and social isolation / Robert Stuart Weiss. - Cambridge, MA: MIT Press,- 236 p.

10. Gruber J, Prinstein MJ, Clark LA, Rottenberg J, Abramowitz JS, Albano AM, Aldao A, Borelli JL, Chung T, Davila J, Forbes EE, Gee DG, Hall GCN, Hallion LS, Hinshaw SP, Hofmann SG, Hollon SD, Joormann J, Kazdin AE, Klein DN, La Greca AM, Levenson RW, MacDonald AW, McKay D, McLaughlin KA, Mendle J, Miller AB, Neblett EW, Nock M, Olatunji BO, Persons JB, Rozek DC, Schleider JL, Slavich GM, Teachman BA, Vine V, Weinstock LM.(2021) Mental health and clinical psychological science in the time of COVID-19: Challenges, opportunities, and a call to action. Am Psychol. Apr;76(3):409-426.

11. Varava L.A. (2009) Osoblyvosti perezhyvannya osobystistyu pochuttya samotnosti u stani socialnoyi depryvaciyi.: autoref. dis. [Peculiarities ofpersonal experience of loneliness in a state of social deprivation: autoref. thesis], G.S.Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine,Kyiv [in Ukrainian].

12. Lashuk V.H. (2013) Sytuacija vtraty stosunkiv jak chynnyk perrzhyvannia samotnosti [The situation of relationships loss as a factor in experiencing loneliness] // Visnuk chernigivskogo Nacionalnogo Pedagogichnogo Universytetu- Pedagogichni nauky [Bulletin of Chernigiv's National Pedagogical University Phychology studies], Vol. 114, 120-123.

13. Brukhovetska O.V. (2023) Psyhologichni osoblyvosti perezhyvannia samotnosti u junackomu vici [Psychological features of lonely experience in youth] Visnyk pisliadyplomoi osvity Bulletin of Postgraduate education.. Is. 25(54) Social and Behavioral Sciences Series; Management and Administration Series., 44-55.

14. Russell, D. W. (1996) UCLA Loneliness Scale (Version 3): Reliability, validity, and factor structure / David W. Russell // Journal of Personality Assessment.- 66. pp. 20-40.

Размещено на Allbest.ru