Аналіз основних підходів до розуміння феномену емоційної стійкості особистості у зарубіжній психології

Размещено на http://www.allbest.ru

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Аналіз основних підходів до розуміння феномену емоційної стійкості особистості у зарубіжній психології

Хуртенко Оксана Вікторівна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання

Анотація

У статті здійснено аналіз основних підходів до розуміння феномену емоційної стійкості особистості у зарубіжній психології. Зазначається, що, незважаючи на невизначеність розуміння цього феномена, емоційна стійкість є одним із ключових понять у царині психології та має важливе значення для розуміння поведінки й рівня адаптації індивідів у різних життєвих ситуаціях. Методологічний аналіз поняття емоційної стійкості надастє можливість сформувати цілісне уявлення про нього і допоможе надалі визначити оптимальні способи розвитку та корекції емоційної стійкості.

Аналіз різноманітних підходів до розуміння емоційної стійкості та висвітлення основних положень і висновків провідних вчених у цій проблемі демонструє, що емоційна стійкість є складним і багатогранним феноменом, підходи до вивчення якого включають такі підходи, як біологічні, психофізіологічні, особистісні, соціально-психологічні та інтегративні. Кожен із розглянутих підходів робить свій внесок у розуміння емоційної стійкості, виявляючи компоненти емоційної стійкості та механізми, які лежать в основі цього феномена. Незважаючи на ці відмінності, в усіх підходах можна зробити акцент на тому, що емоційна стійкість - це вміння індивіда справлятися зі стресовими ситуаціями, контролювати свої емоції. Кожен підхід висвітлює значущість корекції та розвитку емоційної стійкості, акцентуючи увагу на тому, що це допомагає легше адаптуватися до стресових ситуацій.

Однак підхід, який розглядає емоційну стійкість як інтегративну систему, видається найперспективнішим, оскільки об'єднує різні психічні процеси та властивості особистості, що дозволяє повніше й об'єктивніше оцінювати здатність індивіда адаптуватися та справлятися з труднощами.

Ключові слова: емоційна стійкість; особистість; зарубіжна психологія; адаптація; індивід; життєві ситуації.

Khurtenko Oksana Viktorivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Theory and Methods of Physical Education, Vinnytsia State Pedagogical University Mykhailo Kotsiubynskyi, Vinnytsia

ANALYSIS OF THE MAIN APPROACHES TO UNDERSTANDING THE PHENOMENON OF EMOTIONAL STABILITY OF PERSONALITY IN FOREIGN PSYCHOLOGY

Abstract

The article analyzes the main approaches to understanding the phenomenon of emotional stability of a personality in foreign psychology. It is noted that, despite the uncertainty of understanding this phenomenon, emotional resilience is one of the key concepts in the field of psychology and is important for understanding the behavior and level of adaptation of individuals in different life situations. The methodological analysis of the concept of emotional resilience will provide an opportunity to form a holistic view of it and will help to further determine the best ways to develop and correct emotional resilience.

The analysis of various approaches to understanding emotional resilience and the coverage of the main provisions and conclusions of leading scientists in this area demonstrates that emotional resilience is a complex and multifaceted phenomenon, the approaches to the study of which include such approaches as biological, psychophysiological, personal, socio-psychological and integrative. Each of these approaches contributes to the understanding of emotional resilience by identifying the components of emotional resilience and the mechanisms that underlie this phenomenon. Despite these differences, all approaches emphasize that emotional resilience is an individual's ability to cope with stressful situations and control his or her emotions. Each approach highlights the importance of correcting and developing emotional resilience, emphasizing that it helps to adapt more easily to stressful situations.

However, the approach that considers emotional resilience as an integrative system seems to be the most promising, as it combines various mental processes and personality traits, which allows for a more complete and objective assessment of an individual's ability to adapt and cope with difficulties.

Keywords: emotional stability; personality; foreign psychology; adaptation; individual; life situations.

Постановка проблеми. У сучасній психологічній науці не існує єдиного підходу до вивчення емоційної стійкості. Незважаючи на невизначеність розуміння цього феномена, емоційна стійкість є одним із ключових понять у царині психології та має важливе значення для розуміння поведінки й рівня адаптації індивідів у різних життєвих ситуаціях. Методологічний аналіз поняття емоційної стійкості надастє можливість сформувати цілісне уявлення про нього і допоможе надалі визначити оптимальні способи розвитку та корекції емоційної стійкості.

Аналіз останніх досліджень і публікації. Різні автори, виходячи з різноманітних підходів, дають розхожі визначення емоційної стійкості. У зарубіжній психологічній науці зустрічаються такі визначення емоційної стійкості. Наприклад, Д.Гоулман, визначав її як здатність контролювати і регулювати свої емоції та реакції на навколишнє середовище [1]. Д.Кенфілд пов'язував емоційну стійкість із наявністю певних навичок і вмінь, таких як уміння брати відповідальність за своє життя, уміння встановлювати межі та вміння адаптуватися до змін [2]. У працях А.Адлера емоційну стійкість розглядають як здатність пристосовуватися до життєвих ситуацій, зберігати оптимізм та енергію в складних умовах [3]. Теорія А.Адлера стала основою для розроблення низки терапевтичних методів, спрямованих на допомогу людям у розвитку та зміцненні їхньої емоційної стійкості. Вона також є важливим елементом психологічної науки і практики та використовується в різних галузях.

Мета статті - аналіз основних підходів до розуміння феномену емоційної стійкості особистості у зарубіжній психології.

Виклад основного матеріалу. Розберемо більш детально основні підходи до розуміння емоційної стійкості. Біологічний підхід розглядає емоційну стійкість як функцію біологічних процесів, як-от генетичні чинники та хімічні процеси в мозку. Цей підхід фокусується на ролі генетичних і нейрофізіологічних чинників у розвитку та функціонуванні цієї психологічної властивості. А.Тімоті, А.Вінен, І.Патер у своїх наукових працях вказували на те, що емоційна стійкість значною мірою визначається біологічними особливостями індивіда, включно зі спадковістю та структурою мозку [4].

Різні гени можуть впливати на емоційну стійкість індивіда, визначаючи, наскільки він схильний до стресу, тривоги або депресії. Один із ключових авторів у цій царині досліджень - Р.Пломін, який працює в рамках біхевіоральної генетики, у своїх дослідженнях розглядав роль генетичних чинників у розвитку емоційної стійкості й показав, що ця властивість багато в чому визначається генами [5]. Так, у низці досліджень, включно з аналізом даних про близнюків, Р.Пломін і його колеги виявили, що генетичні чинники пояснюють від 40 до 60 % варіабельності в емоційній стійкості [10]. К.Кендлер у своїх наукових роботах робить акцент на генетичній складовій емоційної стійкості. К.Кендлер і його колеги з'ясували, що емоційна стійкість має сильну генетичну компоненту, яка пояснює близько 50 % варіабельності цієї властивості [6]. Окремі структури мозку, такі як мигдалеподібне тіло, гіпокамп і префронтальна кора, також відіграють роль у процесі емоційної регуляції. Так, Дж. Леду було встановлено, що емоційна стійкість пов'язана з роботою мигдалеподібного тіла і префронтальної кори мозку. На думку Дж. Леду, мигдалеподібне тіло відіграє важливу роль у визначенні емоційної значущості подій, у той час як префронтальна кора відповідає за регуляцію емоцій і контроль над мигдалеподібним тілом [7]. Баланс активності між цими двома структурами мозку може визначити ступінь емоційної стійкості індивіда.

Дослідження Дж. Леду, К.Кендлера, Р.Пломіна підкреслюють значущість генетичних і нейрофізіологічних чинників у розвитку та функціонуванні розуміння емоційної стійкості. Такий підхід є одним з основних напрямів у психології та нейронауках.

Однак, біологічний підхід може призводити до "генетичного детермінізму "2, не враховує соціокультурні та психологічні чинники, які також можуть впливати на формування та розвиток емоційної стійкості. Наприклад, життєвий досвід, виховання та соціальна підтримка можуть чинити сильний вплив на розвиток здатності справлятися зі стресом та емоційними викликами.

Когнітивний підхід до розуміння емоційної стійкості акцентує увагу на ролі мислення, переконань і схем сприйняття себе та навколишнього світу. На відміну від біологічного підходу, когнітивна теорія припускає, що індивідуальні відмінності в емоційній стійкості значною мірою визначаються способами сприйняття, інтерпретації та оцінки подій, а також когнітивними стратегіями справляння зі стресом. Один із засновників когнітивної психотерапії, А.Бек, у своїх наукових роботах запропонував модель, у якій емоційні проблеми та психічні розлади пов'язані з викривленнями мислення і негативними переконаннями. Він стверджував, що корекція таких викривлень і переконань може підвищити емоційну стійкість і поліпшити психічне здоров 'я [8]. У рамках когнітивного підходу А.Елліс розробив раціонально- емоційно-поведінкову терапію. Він висунув ідею, що ірраціональні переконання і думки лежать в основі емоційних проблем, включно з низькою стійкістю до стресу, і запропонував методи корекції таких думок і переконань для підвищення емоційної стійкості [9]. Засновник позитивної психології М.Селігман також зробив значний внесок у вивчення емоційної стійкості з когнітивної точки зору. У своїй науковій роботі М.Селігман запропонував концепцію "оптимізму, що навчається", згідно з якою індивід може навчитися переоцінювати свої думки та переконання, щоб стати більш оптимістичним та емоційно стійким. М.Селігман провів низку досліджень, які демонструють, що навчання оптимізму може поліпшити моделі поведінки під час стресу і призвести до кращої адаптації до життєвих труднощів [10].

Однією з основних переваг когнітивного підходу є його здатність персоналізувати терапію для кожного пацієнта. Терапевт може допомогти пацієнтові розпізнати спотворення мислення, які негативно впливають на його емоційний стан, і розробити індивідуальну програму корекції. Крім того, когнітивний підхід показав високу ефективність у лікуванні психічних розладів, пов'язаних з емоційною нестійкістю, і підвищенні стійкості до стресу. Ґрунтуючись на роботах таких авторів, як А. Бек, А. Елліс і М. Селігман, можна зробити висновок, що корекція спотворених думок і негативних переконань може сприяти розвитку емоційної стійкості та поліпшенню психічного здоров'я.

Однак застосування когнітивного підходу може бути обмежене, якщо причини емоційних проблем і психічних розладів не пов'язані зі спотвореннями мислення. У таких випадках може знадобитися використання інших підходів до корекції. Корекція спотворених думок і негативних переконань може бути складною і тривалою процедурою. Необхідно багато часу і зусиль, щоб змінити складні розумові схеми, які можуть бути вкорінені в підсвідомості пацієнта. Цей підхід може не підійти для всіх людей, особливо для тих, хто не зацікавлений у психотерапії або не готовий працювати над своїми розумовими процесами.

Психоаналітичний підхід, заснований на теоріях З.Фрейда, припускає, що емоційна стійкість формується на ранніх етапах розвитку людини і пов'язана з особливостями взаємодії між свідомими і несвідомими структурами психіки. З.Фройд у своїх наукових працях розглядав емоційну стійкість у контексті динаміки свідомих і несвідомих процесів, а також впливу механізмів захисту і придушення на емоційний стан індивіда. З.Фройд стверджував, що емоційна стійкість залежить від успішності опрацювання несвідомих конфліктів і розв'язання психосексуальних криз [11]. Один із засновників его-психології Х.Гартман у своїй науковій праці досліджував роль Его в адаптації до довкілля та регуляції емоцій. Згідно з Г.Гартманом, емоційна стійкість пов'язана з ефективністю роботи Его і його здатністю врівноважувати вимоги ід, суперего і зовнішнього світу [12]. А.Фройд у своїх наукових працях детально аналізувала механізми захисту его та їхню роль у регуляції емоцій і формуванні емоційної стійкості. Вона наголошувала на тому, що люди, у яких розвинені здорові механізми захисту, можуть краще справлятися з життєвими труднощами та стресом. Водночас, люди, у яких механізми захисту его не розвинені належним чином, можуть мати труднощі з контролем своїх емоцій і часто опинятися в стані психологічної нестійкості [13]. фрейд емоційна стійкість

Психоаналітичний підхід до розуміння емоційної стійкості акцентує важливість взаємодії між свідомими та несвідомими процесами психіки, а також на ролі механізмів захисту та адаптації у формуванні емоційної стійкості. Цей підхід, розглядаючи емоційну стійкість, виокремлює розуміння причин емоційних проблем, дає змогу сформувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта і дає можливість досягнення довгострокових результатів. Психоаналіз дає змогу проаналізувати і зрозуміти глибинні, несвідомі причини емоційних проблем і порушень у людини. Цей підхід враховує індивідуальні особливості кожної людини та її життєву історію, що дає змогу застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, що може призвести до довгострокових змін в емоційному житті людини.

Однак, психоаналітичний підхід є складним і тривалим процесом, який може бути важким для розуміння і реалізації для деяких людей, деякі аспекти психоаналізу не мають наукового підтвердження. Крім того, психоаналітичний підхід може виявитися неефективним під час лікування деяких порушень, як-от важкі психічні захворювання та фізичні порушення психічного здоров'я.

Соціально-психологічний підхід до розуміння емоційної стійкості акцентує увагу на впливі соціальних чинників (спілкування, культурні норми, міжособистісні стосунки та виховання) на розвиток і функціонування емоційної стійкості. Цей підхід передбачає, що емоційна стійкість не є лише внутрішньою властивістю індивіда, але також формується під впливом соціального середовища [14].

А.Бандура, один з основних дослідників у рамках соціально- психологічного підходу, у своїх дослідженнях вказував, що емоційна стійкість розвивається в процесі навчання через спостереження і взаємодію з оточуючими людьми. Згідно з його теорією, індивіди засвоюють норми, цінності та способи роботи з емоціями, спостерігаючи за іншими людьми та моделюючи їхню поведінку [15]. Засновник екологічної системної теорії розвитку У.Бронфенбреннер у своїй науковій праці розглядав розвиток емоційної стійкості в контексті взаємодії між індивідом та його соціальним оточенням на різних рівнях, починаючи від мікросистеми (сім'я, друзі, школа) до макросистеми (культура, суспільство) [16]. Ця теорія підкреслює, що емоційна стійкість залежить від успішності індивіда в адаптації до різних соціальних середовищ.

Соціально-психологічний підхід до розуміння емоційної стійкості включає врахування соціального середовища та його впливу на розвиток і функціонування цієї властивості. Цей підхід підкреслює роль соціальних чинників у формуванні та функціонуванні цієї властивості. Він дає змогу глибше зрозуміти, як соціальні чинники, такі як спілкування, культурні норми, міжособистісні стосунки та виховання, формують і впливають на емоційну стійкість у людей. Це допомагає отримати більш повне уявлення про вплив соціального середовища на розвиток і функціонування емоційної стійкості.

Однак, соціально-психологічний підхід може недооцінювати вплив внутрішніх чинників на емоційну стійкість, таких як спадковість, біологічні процеси та особистісні особливості. Крім того, соціально-психологічний підхід до розуміння емоційної стійкості може обмежуватися дослідженням тільки тих соціальних чинників, які легко доступні для вивчення, та ігнорувати складніші й глибші соціальні взаємодії (у межах сім'ї, невеликого робочого колективу, групи друзів, соціальних структур, і суспільства загалом), які також можуть впливати на емоційну стійкість.

Кожен із розглянутих підходів до розуміння емоційної стійкості має свої переваги та недоліки. Усі недоліки проаналізованих підходів прагне подолати інтегративний підхід, який розглядає емоційну стійкість як об'єднання емоційних, вольових, інтелектуальних і мотиваційних компонентів. Що дає змогу вивчати емоційну стійкість із різних боків, водночас об'єднувати результати в цілісну систему.

Р.Лазарус також представляв емоційну стійкість як інтегративну систему. У своїй науковій роботі Р.Лазарус акцентував увагу на взаємозв'язку когнітивних, мотиваційних та емоційних процесів. Він стверджував, що емоційна стійкість залежить від здатності людини оцінювати й адаптуватися до стресових ситуацій, а також від її вміння регулювати та виражати емоції [17]. Концепція інтегративної емоційної стійкості також знайшла відображення в роботах Р.Плутчика, який розглядав емоційні процеси в їхньому взаємозв'язку з когнітивними та мотиваційними аспектами психічної діяльності. Його дослідження вказували на складність емоційної стійкості та вказують на важливість інтеграції різних психічних компонентів для досягнення адаптивних реакцій на стресові ситуації [18].

Інтегративний підхід дає змогу глибше розуміти складність психічної діяльності та її ролі у формуванні й розвитку емоційної стійкості, вирізняється комплексністю і може допомогти в розробленні ефективніших стратегій корекції емоційної стійкості [19]. Цей підхід враховує безліч чинників, включно з емоційними, вольовими, інтелектуальними та мотиваційними компонентами психічної діяльності. Це дає змогу отримати більш повне розуміння емоційної стійкості та її механізмів. Крім того, цей підхід дає змогу виокремити роль особистості у формуванні емоційної стійкості, що може бути корисним під час пошуку способів поліпшення та розвитку емоційної стійкості. Це також дає змогу враховувати індивідуальні особливості та потреби кожної людини [20]. Однак, цей підхід методологічно не опрацьований і вимагає досить глибоких знань у галузі психології та психофізіології. Необхідно враховувати, що емоційна стійкість залежить від багатьох чинників, таких як досвід, особисті якості, фізичне здоров'я тощо, тому врахування всіх цих чинників формує практичну ефективність застосування цього підходу.

Висновки

Аналіз різноманітних підходів до розуміння емоційної стійкості та висвітлення основних положень і висновків провідних вчених у цій проблемі демонструє, що емоційна стійкість є складним і багатогранним феноменом, підходи до вивчення якого включають такі підходи, як біологічні, психофізіологічні, особистісні, соціально-психологічні та інтегративні. Кожен із розглянутих підходів робить свій внесок у розуміння емоційної стійкості, виявляючи компоненти емоційної стійкості та механізми, які лежать в основі цього феномена. Незважаючи на ці відмінності, в усіх підходах можна зробити акцент на тому, що емоційна стійкість - це вміння індивіда справлятися зі стресовими ситуаціями, контролювати свої емоції. Кожен підхід висвітлює значущість корекції та розвитку емоційної стійкості, акцентуючи увагу на тому, що це допомагає легше адаптуватися до стресових ситуацій.

Однак підхід, який розглядає емоційну стійкість як інтегративну систему, видається найперспективнішим, оскільки об'єднує різні психічні процеси та властивості особистості, що дає змогу повніше й об'єктивніше оцінювати здатність індивіда адаптуватися та справлятися з труднощами. Використання інтегративного підходу під час психологічної корекції емоційної стійкості може сприяти ефективному підвищенню рівня емоційної стійкості. Це ґрунтується на тому, що одночасно психологічній корекції піддаються емоційні, вольові, інтелектуальні та мотиваційні компоненти психічної діяльності. Таким чином, це дослідження підтверджує важливість продовження вивчення емоційної стійкості з використанням різноманітних наукових підходів, а також акцентує увагу на необхідності подальшого розвитку інтегративного підходу для виявлення складних взаємозв'язків між різноманітними психічними процесами та властивостями особистості. Водночас результати цього огляду підштовхують до розроблення нових дослідницьких стратегій, що допоможуть поглибити наше розуміння емоційної стійкості та розширити знання про механізми, що лежать в основі успішної адаптації індивідів у різних життєвих ситуаціях.

Література

Goleman D. Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. Bantam Books, Inc., 1996. 352 p.

Canfield J., Janet Switzer J. The Success Principles : How to Get from Where You Are to Where You Want to Be. Mariner Books, 2015. 624 p.

Adler A. The practice and theory of individual psychology. London: K. Paul, Trench, Trubner; New York: Harcourt, Brace, 1924 360 p.

Timothy A. Judge, Annalies E., Irene E. De Pater: Emotional Stability, Core SelfEvaluations, and Job Outcomes: A Review of the Evidence and an Agenda for Future Research, Human Performance/ А. Timothy, Е. Annalies, Е. Irene. Journal of Empirical Psychology. 2004. № 147. Р. 91-102.

Plomin R. Blueprint: How DNA Makes Us Who We Are / R.Plomin. Cambridge: the MIT Press, 2018. 280 р.

Kendler K. A Population-Based Twin Study of the Relationship Between Neuroticism and Internalizing Disorders / K.Kendler, J.M. Hettema, C.Prescott. American Journal of Psychiatry. 2006. № 163. Р. 857-864.

Ledoux J. The Emotional Brain: The Mysterious Underpinnings of Emotional Life. New-York: Simon & Schuster, 1998. 384 р.

Beck A.T. Cognitive Therapy and the Emotional Disorders. New-York:Plume, 1979.368 р.

Ellis A. Changing rational-emotive therapy (RET) to rational emotive behavior therapy (REBT). Journal of Rational-Emotive & Cognitive-Behavior Therapy. 1995, Vol. 13(2). P. 85-89.

Seligman M. Learned Optimism: How to Change Your Mind and Your Life. Vintage Boors. NY, 1958. 319 p.

Freud S. A general Introduction to Psychoanalysis. New York, Boni and Liveright Publishers, 2020. 260 p.

Hartmann H. Ego Psychology and the Problem of Adaptation. International Universities Press, 1958. 121 p.

Freud A. Ego and defense mechanisms. Karnac Books. London. 1993. 179 p.

Whissell C. Emotion and Development. Journal of Health Psychology. 2023. №79. Р. 33-40.

Bandura A. Social foundations of thought and action: A social cognitive theory. Englewood Cliffs: Prentice Hall, 1986. 617 p.

Bronfenbrenner U. The ecology of human development. Cambridge: Harvard University Press, 1996. 319 p.

Lazarus R.S. Emotion and Adaptation. Oxford: Oxford University Press, 1991. 118 p.

Plutchik R. The nature of emotions. American Scientist. 2001. Vol. 89. P. 344-350.

Greenbaum R.L., Deng Y., Butts M.M., Wang C.S., & Smith A.N. Managing my shame: Examining the effects of parental identity threat and emotional stability on workproductivity and investment in parenting. Journal of Applied Psychology. 2022. №3. Р. 154-162.

Chan P., Dennis L. Emotional Stability and Motivation of 21st Century Learners: A Comparative Review of Learning Theories. Quantum Journal ofSocial Sciences and Humanities. 2022. №6. Р. 68-80.

References

Goleman D. Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. Bantam Books, Inc., 1996. 352 p.

Canfield J., Janet Switzer J. The Success Principles : How to Get from Where You Are to Where You Want to Be. Mariner Books, 2015. 624 p.

Adler A. The practice and theory of individual psychology. London: K. Paul, Trench, Trubner; New York: Harcourt, Brace, 1924 360 p.

Timothy A. Judge, Annalies E., Irene E. De Pater: Emotional Stability, Core SelfEvaluations, and Job Outcomes: A Review of the Evidence and an Agenda for Future Research, Human Performance/ А. Timothy, Е. Annalies, Е. Irene. Journal of Empirical Psychology. 2004. № 147. Р. 91-102.

Plomin R. Blueprint: How DNA Makes Us Who We Are / R.Plomin. Cambridge: the MIT Press, 2018. 280 p.

Kendler K. A Population-Based Twin Study of the Relationship Between Neuroticism and Internalizing Disorders / K.Kendler, J.M. Hettema, C.Prescott. American Journal of Psychiatry. 2006. № 163. Р. 857-864.

Ledoux J. The Emotional Brain: The Mysterious Underpinnings of Emotional Life. New-York: Simon & Schuster, 1998. 384 p.

Beck A.T. Cognitive Therapy and the Emotional Disorders. New-York: Plume, 1979. 368 p.

Ellis A. Changing rational-emotive therapy (RET) to rational emotive behavior therapy (REBT). Journal of Rational-Emotive & Cognitive-Behavior Therapy. 1995, Vol. 13(2). P. 85-89.

Seligman M. Learned Optimism: How to Change Your Mind and Your Life. Vintage Boors. NY, 1958. 319 p.

Freud S. A general Introduction to Psychoanalysis. New York, Boni and Liveright Publishers, 2020. 260 p.

Hartmann H. Ego Psychology and the Problem of Adaptation. International Universities Press, 1958. 121 p.

Freud A. Ego and defense mechanisms. Karnac Books. London. 1993. 179 p.

Whissell C. Emotion and Development. Journal of Health Psychology. 2023. №79. Р. 33-40.

Bandura A. Social foundations of thought and action: A social cognitive theory. Englewood Cliffs: Prentice Hall, 1986. 617 p.

Bronfenbrenner U. The ecology of human development. Cambridge: Harvard University Press, 1996. 319 p.

Lazarus R.S. Emotion and Adaptation. Oxford: Oxford University Press, 1991. 118 p.

Plutchik R. The nature of emotions. American Scientist. 2001. Vol. 89. P. 344-350.

Greenbaum R.L., Deng Y., Butts M.M., Wang C.S., & Smith A.N. Managing my shame: Examining the effects of parental identity threat and emotional stability on workproductivity and investment in parenting. Journal of Applied Psychology. 2022. №3. Р. 154-162.

Chan P., Dennis L. Emotional Stability and Motivation of 21st Century Learners: A Comparative Review of Learning Theories. Quantum Journal ofSocial Sciences and Humanities. 2022. №6. Р. 68-80.

Размещено на Allbest.ru