Народження неповносправної дитини, як фактор травматизації сім’ї
Сім'я, в якій живе неповносправна дитина являється особливою групою, якій відповідає притаманна тільки їй атмосфера міжособистісних стосунків. Це суттєво впливає на психологічний стан батьків. Проблеми інтеграції в соціум, підвищення якості життя дітей.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.03.2024 |
| Размер файла | 27,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Народження неповносправної дитини, як фактор травматизації сім'ї
Грицюк Ірина Михайлівна
кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології та психодіагностики
Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна
Анотація
Багато наукових праць сучасності присвячені дослідженню проблеми впливу присутності дитини з інвалідністю чи проблемами розвитку на психологічний стан батьків та функціонування сім'ї в цілому. Загальна думка про те, що неповносправність дитини як медико-психологічна проблема не існує сама по собі, а насправді існує сім'я, в якій живе дитина з особливими проблемами призвело до розвитку якісно нової моделі допомоги, головним об'єктом якої стала не окремо дитина, а вся її сім'я. Сім'я, в якій живе неповносправна дитина являється особливою групою, якій відповідає притаманна тільки їй атмосфера міжособистісних стосунків. Що суттєво впливає на психологічний стан самих батьків. Проблема інтеграції в соціум, підвищення якості життя дітей з проблемами розвитку та їх сімей завжди була і залишається актуальною. Адже у нашій країні з кожним роком збільшується кількість дітей з важкими вродженими та набутими вадами розвитку, що призводить до повної їх інвалідизації.
Ключові слова: сім'я, травматизація, міжособистісні стосунки, інвалідизація, психопатологія, неповносправна дитина.
Аналіз останніх досліджень показав, що сьогодні практика корекційної психології та спеціальної педагогіки свідчать про необхідність активного вивчення всього спектра проблем сім'ї, яка виховує дитину з особливостями психофізичного розвитку. Інтерес фахівців не обмежується лише методичними питаннями формування у дітей тих чи інших знань та навичок [1]. Акцент корекційного впливу переноситься на сім'ю хворої дитини. При цьому особлива увага приділяється позитивному впливу близьких на дитину з проблемами в розвитку, створення сприятливих умов для її навчання не тільки в спеціальному закладі, але й вдома. Різноманітні форми навчання, як в державних, так і недержавних освітніх установах, робота з дітьми, що мають обмежені можливості та функціональні розлади, включають сім'ю в поле корекційного впливу в якості основного стабілізуючого чинника соціальної адаптації дитини.
Для дитини з інвалідністю сімейне виховання представляє унікальну умову її нормального розвитку. Важко переоцінити роль сім'ї в процесі розвитку всіх сторін психіки дитини, починаючи від елементарних моторних навичок і закінчуючи становленням її інтелекту, та емоційної сфери [6].
У випадку, коли мова йде про сім'ю дитини з відхиленнями у розвитку, домашнє виховання виступає не тільки як найважливіший і визначальний фактор соціалізації, але і як двері в соціальну інтеграцію, шлях до самостійного і незалежного життя.
Саме тому не можливо недооцінювати психологічний стан самих батьків і родини неповноправної дитини в цілому. І часто виявляється, що в більшості випадків батькам необхідна кваліфікована психологічна допомога, яка могла б запобігти на ранніх стадіях формування та фіксації неадекватних стилів ставлення до хворої дитини, що ускладнює процес її психічного розвитку в більшій мірі, ніж саме захворювання.
Проблеми сьогодення, які виникають в сім'ї, у зв'язку з дитячою інвалідністю можна розділити на певні категорії:
1) проблеми дитини: розвиток та підтримка психофізичного здоров'я, формування особистості, забезпечення емоційної підтримки, навчання, задоволення соціальних потреб;
2) проблеми сім'ї: вирішення емоційних проблем батьків, навички по догляду за дитиною з особливими потребами, забезпечення фінансової підтримки, житлових умов, подолання соціальної ізоляції;
3) проблеми професіоналів: медики (профілактика та підтримка здоров'я), психологи та педагоги (розробка та впровадження спеціальних методів освіти та виховання дітей, сімейна та групова робота), інженери та виробники (розробка та виготовлення спеціальних засобів для підтримки ефективної життєдіяльності та навчання дітей, створення спеціальних робочих місць), юристи (захист інтересів дітей та сім'ї), представники законодавчої та виконавчої влади (створення та впровадження відповідної системи захисту прав та обов'язків інвалідів та їх сімей);
4) проблема суспільства - зміна ставлення до дітей з інвалідністю чи проблемами розвитку, а також їх сімей;
5) проблеми навколишнього середовища: зменшення впливів, що зашкоджують здоров'ю та життєдіяльності людини [2;3].
«Народження неповноправної дитини -- великий переворот у житті сім'ї. Це не те, про що мріяли батьки, не те, до чого вони готувалися. Зовсім інші сподівання має молоде подружжя, коли з нетерпінням очікує на народження своєї дитини, яка має утвердити їх у власних очах і в очах інших у їхній батьківській ролі, скріпити їхню любов, стати її виявом, її плодом -- безумовно найгарнішою, найкращою дитиною в світі. Та й чи батьки молоді чи старші, і дитина перша чи ні, очікуючи на народження дитини, вони уже наперед вимріюють її долю -- найщасливішу, найдобрішу...»
Батьки мріють про той день, коли ця дитина з'явиться на світ, про те, як з любов'ю і радістю вони її приймуть, яке ім'я їй дадуть, як вона буде рости і розвиватися їм на радість, як колись піде до школи, буде приносити додому гарні оцінки, і батьки будуть пишатися нею... Батьківські мрії летять ще далі: як дитина закінчить школу, здобуде престижну освіту, роботу, одружиться, приведе в їхній дім онуків, забезпечить їм спокійну, зігріту турботою і любов'ю старість... І разом з батьками на цю дитину чекають їхні близькі родичі, друзі...
Цей довгожданий день настає, дитина народжується -- омріяна, очікувана з таким нетерпінням і хвилюванням... Комусь уже відразу в пологовому будинку, а комусь згодом, за декілька місяців, коли з'являться відхилення у розвитку, або нещасний випадок чи хвороба дадуть серйозне ускладнення, лікарі проголосять: «Ваша дитина буде не така, як інші діти, ваша дитина буде інвалідом...»
Для батьків ці слова прозвучать як вирок смерті усім їхнім очікуванням та мріям, їхня дитина не буде найкращою, її розвиток відставатиме від розвитку ровесників: чи зможе вона ходити, бігати? чи буде говорити? чи зможе ходити до школи і вчитись, як інші діти? їх дитина не буде найгарнішою: викривлене неконтрольованими рухами обличчя, скуте паралічем тіло... І доля її не та, про яку мріялось: неповносправність, з якою доведеться жити усе життя; чи матиме вона друзів? свою сім'ю? професію? чи знайде вона своє місце у світі, суспільстві? і що з нею буде потім, коли батьки постаріють і уже не зможуть турбуватися про неї, а що буде, коли вони помруть?... І ця дитина не буде гордістю батьків в очах їхньої родини, друзів -- багато хто з них сприйме її як «нещасний випадок», про який намагатимуться не згадувати в розмові, а може ще і радитимуть відмовитись від неї, віддати в інтернат. Кардинально міняється і доля батьків: тепер вони уже на усе життя «прив'язані» до дитини турботою про неї...
Тому проголошення діагнозу стає для батьків немов землетрусом, який руйнує усі мрії та сподівання, з якими вони пов'язували своє і дитини щастя. Усвідомлення втрати цих мрій призводить багатьох до справжнього емоційного шоку» [5]. Це значна травматизація, яку важко приймати, що буде супроводжувати їх усе життя.
«Неповносправність дитини впливає на матерів, татів, братів і сестер, дідусів та бабусь й усіх членів сім'ї чиї життя пов'язані з життям дитини. Ці члени сімей найважливіші у визначенні майбутнього дитини. Сім'ї - це своєрідні цикли, ланцюжки взаємодій, і всі члени сім'ї впливають один на одного. Фахівці, що допомагають дітям, мають усвідомлювати важливість сім'ї для дитини, а також того соціального та культурного середовища у якому живе сім'я.(...) Неможливо допомогти дитині, не допомагаючи її сім'ї» [4]. Кожна сім'я має свій досвід у вихованні дитини із особливими потребами. В цьому полягає вся складність і суперечливість теорій, щодо пояснення цього досвіду. Очевидно, що кожна теорія відображає лише частину досвіду і лише частини сімей. У кожному ж конкретному випадку ми стикаємося з неповторним індивідуальним досвідом, який не вкладається в жодну теорію. Але, все таки існують загальні особливості батьківського реагування на цю проблему. народження неповносправна дитина сім'я
Робертс [4] виокремлює щонайменше чотири компоненти втрати, яку переживають батьки, виявляючи в дитини неповносправність:
1. Втрата очікуваного, ідеалізованого образу дитини;
2. Втрати вимріяного для дитини майбутнього;
3. Втрата особистих та сімейних мрій і планів на майбутнє;
4. Нарцистична втрата.
Під останньою мається на увазі, що при народженні здорової повноцінної дитини батьки відчувають гордість, що є доказом їхньої повноцінності як батьків, підтвердженням їхнього статусу в очах родини та суспільства. І навпаки народження неповноправної дитини може спровокувати у батьків відчуття сорому, власної меншовартості, особистої неповноцінності.
Народження неповноправної дитини сприймається батьками як смерть омріяної, здорової дитини.
З усвідомлення цього компонента втрати Duncan (1977, цит. за Seligman 1989, [5]) переніс модель стадій пережиття процесу втрати при усвідомленні людиною наближення власної смерті з описаної моделі послідовності стадій Елізабет Кюблер-Росс (1969):
1) шок і заперечення;
2) торгівля, угода з Богом;
3) злість;
4) депресія;
5) прийняття і примирення.
Вона перегукується з моделлю Irvin, Klaus та Kennell (1975):
1) шок;
2) заперечення реальності/неповносправності чи ж наявності/прогнозу захворювання;
3) усвідомлення реальності, яке супроводжується почуттями провини, смутку, відчаю, злості тощо;
4) поступове примирення та прийняття реальності, реорганізація життя і реалістична адаптація до неповносправності [4].
Для проведення емпіричного дослідження нами був використаний комплекс методів, який дозволяє виявити: особливості особистісного прийняття батьками дітей з неповносправністю, структуру ціннісних орієнтацій особистості, рівень депресії, рівень тривоги. За показниками цих методик були виявлені психологічні особливості сімей, що виховують дітей з інвалідністю.
Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характерів особистості дитини, її вчинків.
Ціннісні орієнтації - це елементи внутрішньої структури особистості. Сюди відносяться спрямованість, мета, життєва позиція, механізм індивідуальної взаємодії. Вони є найважливішими елементами структури особистості, які закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відокремлюють значуще, суттєве для певної людини від незначущого, несуттєвого. Наявність життєвих цінностей у свідомості людини залежить як від вікового етапу, на якому знаходиться індивід, пережитих подій та випробувань на життєвому шляху, так і рівня розвитку суспільства загалом.
Депресія - це хворобливий стан пригніченості, безвиході, коли людина почуває себе глибоко нещасною і цілковито нездатною відчувати задоволення, такою, що втратила мету та зміст життя.
В даний час депресивні стани є однією з найважливіших проблем нашого суспільства. Особливо велика імовірність виникнення депресивного стану можлива у даній категорії респондентів.
Тривожність визначає індивідуальну чутливість особистості до стресу, схильність особистості до переживань, емоційного стану тривоги, боязливості, невпевненості, очікування неприємностей.
Дослідження особливостей особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами. Тест-опитувальник батьківського ставлення (А.Я. Варга, В. В. Століна)
Аналіз результатів, отриманих в процесі дослідження за опитувальником батьківського ставлення А.Я. Варга, В.В. Століна, показав яскраво виражену позицію за шкалою «прийняття/відкинення». Отримані результати можна трактувати як середній показник, питома вага якого складає (95%), що свідчить про позитивне ставлення батьків до своєї дитини. Вони сприймають дитину такою, як вона є, поважають індивідуальність дитини, схвалюють її плани та інтереси.
За шкалою «кооперація» у 100 % батьків, виявлені високі показники, що свідчать про те, що вони проявляють зацікавленість до планів та справ своїх дітей, пишаються своєю дитиною, схвалюють прояви ініціативи та самостійності дитини. Спрямовують свої зусилля на пошук сильних сторін та здібностей своєї дитини та їхній розвиток.
Показники за шкалою «симбіоз» демонструють, що у більшості батьків виявляються середні (60%) та високі (20%) показники, що свідчать про надмірну тривогу за свою дитину. Батьки намагаються задовольнити усі потреби дитини, відмежувати її від проблем. Через надмірну тривогу за дитину (щоб її не образили, не завдали шкоди), самі того не розуміючи, ще більше ізолюють її від соціуму.
Показник середніх значень (70%) та високих значень (20%) за шкалою «авторитарна гіперсоціалізація» свідчить проте, що більшість батьків є добрими педагогами для своїх дітей.
За шкалою «маленький невдаха» більшість батьків демонструють середній (60%) та низькі (40%) показники, високих значень не виявлено взагалі. Це свідчить про те, що вони схильні сприймати свою дитину дещо молодшою за своїм розвитком, ніж вона є насправді. Проте, остаточно не втрачають віри в її майбутнє.
В ході проведення даного дослідження, яке було проведено на базі Психологічного консультативного центру при кафедри практичної психології та психодіагностики ВНУ імені Лесі Українки (м. Луцьк, Україна), що переважаючими типами батьківського ставлення в позитивному їх значенні за методикою А.Я. Варга, В.В. Століна є такі шкали: кооперація - максимальні показники у всіх досліджуваних; прийняття - відкинення, контроль, відношення до невдач - середні показники. Дещо зміщені в сторону негативного трактування показники по шкалі - симбіоз.
Таблиця 1
Результати визначення батьківського ставлення
|
Критерій оцінки |
Характеристика показників (у балах) |
Тестовані батьки |
Відсотковий показник результатів |
|
|
Прийняття відкинення |
високий показник (24-33) |
2 |
5% |
|
|
середній показник |
38 |
95% |
||
|
низький показник (0-8) |
0 |
0 |
||
|
Кооперація |
високий показник (7-8) |
40 |
100% |
|
|
середній показник |
0 |
0 |
||
|
низький показник (1-2) |
0 |
0 |
||
|
Симбіоз |
високий показник (6-7) |
8 |
20% |
|
|
середній показник |
24 |
60% |
||
|
низький показник (1-2) |
8 |
20% |
||
|
Авторитарна гіперсоціалізація |
високий показник (6-7) |
8 |
20% |
|
|
середній показник (3-5) |
28 |
70% |
||
|
низький показник (1-2) |
4 |
10% |
||
|
Маленький невдаха |
високий показник (7-8) |
0 |
0 |
|
|
середній показник |
24 |
60% |
||
|
низький показник (1-2) |
16 |
40% |
Ставлення до дитини впливає на її емоційне та особистісне становлення. Від емоцій та переживань батьків залежить емоційне благополуччя дітей. Розвиток емоційної сфери дітей не є лінійним процесом. Її рівень і зміст пов'язані з індивідуально-особистісними властивостями людини, включаючи її самосвідомість. Емоційне ставлення до навколишнього світу, соціальні властивості виробляються протягом життя особистості.
Емоційне насичення організму є його важливою вродженою потребою, яка також розвивається протягом життя. Ця потреба може задовольнятися не тільки позитивними, але й негативними емоціями. Негативна емоція -- це сигнал тривоги, сигнал організму про те, що певна ситуація є для нього згубною. Позитивна емоція -- сигнал повернутого благополуччя. Позитивному сигналу немає потреби лунати довго, тому емоційна адаптація до позитивного настає швидко. Сигнал тривоги повинен подаватися увесь час, поки небезпеку не усунено. Життя сучасної людини неможливе без негативних емоцій, тому відгороджувати дитину від них неможливо та й немає потреби.
За результатами методики Діагностика індивідуальної структури ціннісних орієнтацій особистості (С. Бубнова) нами були отримані наступні результати, які відображені в Таблиці 2
Таблиця 2
Результати визначення структури ціннісних орієнтацій особистості
|
Цінності |
Сума балів |
Відсотковий показник, (%) |
|
|
1. Приємне проводження часу, відпочинок |
126 |
52,5 |
|
|
2. Високе матеріальне благополуччя |
120 |
50 |
|
|
3. Пошук і насолода прекрасним |
123 |
51,3 |
|
|
4. Допомога і милосердя до інших людей |
135 |
56,3 |
|
|
5. Любов |
174 |
72,5 |
|
|
6. Пізнання в світі, природі, людині |
138 |
57,5 |
|
|
7. Високий соціальний статус й управління людьми |
90 |
37,5 |
|
|
8. Визнання та повага людей, вплив на оточуючих |
177 |
73,8 |
|
|
9. Соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві |
141 |
58,8 |
|
|
10. Здоров'я |
117 |
48,8 |
|
|
11. Спілкування |
126 |
52,5 |
Рангові місця ціннісних орієнтацій наводимо у Таблиці 3.
Таблиця 3
Ціннісні орієнтації у сім'ях, де виховуються діти з інвалідністю
|
Рангові місця |
Цінності |
Сума балів |
Відсотковий показник, (%) |
|
|
I |
Визнання та повага людей, вплив на оточуючих |
177 |
73,8 |
|
|
II |
Любов |
174 |
72,5 |
|
|
III |
Соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві |
141 |
58,8 |
|
|
IV |
Пізнання в світі, природі, людині |
138 |
57,5 |
|
|
V |
Допомога і милосердя до інших людей |
135 |
56,3 |
|
|
VI |
Приємне проводження часу, відпочинок |
126 |
52,5 |
|
|
VII |
Спілкування |
126 |
52,5 |
|
|
VIII |
Пошук і насолода прекрасним |
123 |
51,3 |
|
|
IX |
Високе матеріальне благополуччя |
120 |
50 |
|
|
X |
Здоров'я |
117 |
48,8 |
|
|
XI |
Високий соціальний статус й управління людьми |
90 |
37,5 |
Отже, для вивчення цінностей батьків неповносправних дітей був проведений опитувальник «Діагностика індивідуальної структури ціннісних орієнтацій особистості (С. Бубнова)».
Відносно середньо групових результатів найвищі показники продемонстровані за шкалами: «Визнання та повага людей, вплив на оточуючих», що свідчить про те, що для даної групи досліджуваних дуже важлива думка оточуючих, про кожного з них як особистість. Швидше за все, це пов'язане з тим, що сім'я в якій народжується дитина з особливими потребами, відчуває деяку меншовартість, що і пояснює бажання самоствердитися і переконатися у власній значущості.
Також високі результати були отримані за шкалою - любов. Сім'ї, які змогли встояти у непростій життєвій ситуації бачать любов в основі своїх сімейних відносин, а також любов один з основних факторів при вихованні дитини з особливими потребами.
Третє рангове місце займає шкала - соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві. Так як, дослідження проводилося на базі громадської організації, здобутки якої базуються саме на соціальній активності батьків у відстоюванні прав та інтересів власних дітей.
Найменш важливою ціннісною орієнтацією виявилася шкала - високий соціальний статус й управління людьми.
Оскільки багато батьків змушені залишити роботу у зв'язку із інвалідністю дитини, ця сфера життя набуває значно меншої ваги, порівняно з іншими цінностями.
На жаль, така ціннісна орієнтація як здоров'я, не отримала лідерських позицій у рейтингу. Швидше за все, це пов'язане з браком часу та фінансово - економічною ситуацією в країні.
За методикою Дослідження рівня депресії за методикою - шкала депресії (адаптація Т.І. Балашової) ми отримали такі результати:
В ході проведеного тестування у даній групі респондентів показники рівня депресії є такими: 80 % (32 людини) - це стан без депресії; 20 % (8 людей) - це легка депресія ситуативного чи невротичного ґенезу.
Субдепресивний стан або маскована депресія та істинно депресивний стан, не були виявлені взагалі.
Такі показники можуть бути пов'язані із прийняттям ними даної ситуації (виховання дитини з проблемами розвитку), а також із віком дітей, яким уже понад п'ять років, у групі досліджуваних батьків.
Це свідчить про те, що вони знаходяться на стадії усвідомлення реальності.
Вимірювання рівня тривожності за методикою Тейлора. Дана методика дозволила нам виявити такі психологічні особливості сімей, які виховують дитину з особливими потребами:
За результатами дослідження в даній групі респондентів отримані такі показники:
* високий рівень тривоги - 5 % опитаних;
* середній (з тенденцією до високого) рівень - 8 % опитаних;
* середній (з тенденцією до низького) рівень - 62 %;
* низький рівень тривоги - 25 % опитаних (10 людей).
Отже можна зробити загальний висновок, що у сім'ях, у яких виховуються діти з порушеннями розвитку, переважає позитивне ставлення та взаємозв'язок батьків та дітей, незважаючи на всю складність та різноманітність життєвих ситуацій.
Ціннісні орієнтації спрямовані на соціальну активність та любов. Проте, були зафіксовані показники середніх рівнів тривоги та легку депресію ситуативного характеру. Батьки змогли прийняти і полюбити своїх дітей, вони роблять усе можливе для їх повноцінного життя та розвитку.
Список використаних джерел:
[1] Грицюк І.М., Магдисюк Л.І. (2022). Психологічний супровід та консультування сім'ї, яка виховує дитину з порушеннями розвитку (системний підхід). Перспективи та інновації науки. Електронний журнал. С. 832-840.
[2] Заверико Н. В., Лещенко О. Г. (2016).Умови ефективного розвитку дитини з особливими потребами в сім'ї. Діти - батьки. Київ, Вип. 5. С. 17-23.
[3] Матвійчук Т. (2014). Соціально-психологічні зміни в сім'ї після народження дитини
з особливими потребами. Психогенеза особистості: норма і девіація: Луцьк, С. 140143.
[4] Романчук О. (2008). Неповносправна дитина в сім'ї та суспільстві. Київ: Видавництво Літопис. 235 с.
[5] Seligman, M. E. P. (2002). Positive psychology, positive prevention, and positive therapy.
In C. R. Snyder & S. J. Lopez (Eds.), Handbook of positive psychology (pp. 3-9). Oxford University Press.
[6] I.Hrytsiuk and other (2018). The influence of moderate physical activities on the psychophysical state of children with minimal brain dysfunctions. Journal of Physical Education and Sport. Romania: University of Pitesti, Vol.18. P. 1912-1918.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчння проблеми конфліктності у сім’ї. Розуміння у контексті батьківського ставлення до дитини. Вплив стилю сімейного виховання на формування ставлення довіри дітей до батьків. Порушення стосунків дитини і дорослого, як основа соціальної дезадаптації.
дипломная работа [532,9 K], добавлен 15.06.2010Планування дитини, як фактор благополучного розвитку особистості. Роль матері та батька у розвитку особистості, сімейні фактори (типи ставлення батьків до дитини), що впливають на цей процес. Педагогічно-психологічні дослідження відхилень небажаних дітей.
реферат [31,6 K], добавлен 04.02.2011Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят. Гра є особливою формою життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих. Підлітковий період – сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів.
контрольная работа [23,5 K], добавлен 31.01.2008Поняття група в соціальній психології. Проблеми психологічної корекції міжособистісних стосунків у трудовому колективі. Форми групової взаємозалежності. Особливості самооцінки психологічного клімату медичного колективу. Організаційно-управлінський підхід.
курсовая работа [134,9 K], добавлен 02.12.2013Психологічний захист як предмет дослідження психології особистості. Структурна теорія механізмів захисту Р. Плутчика. Особливості розвитку молодших школярів. Механізми психологічного захисту батьків як фактор формування психологічного захисту дитини.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 23.01.2012Особливості міжособистісних стосунків підлітків. Організація дослідження щодо виявлення соціального статусу кожного учня і рівня міжособистісних стосунків в класі, аналіз впливу стилю керівництва класного керівника на психологічний мікроклімат в класі.
курсовая работа [50,9 K], добавлен 03.02.2011Наркоманія, алкоголізм, токсикоманія та тютюнопаління - найбільш шкідливі звички для організму людини. Фактори впливу шкідливих звичок батьків на здоров’я майбутньої дитини. Шляхи, методи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків.
реферат [245,1 K], добавлен 06.04.2013Характеристика міжособистісних стосунків у молодих сім’ях. Різновиди стосунків у молодих сім'ях на різних етапах шлюбу. Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сім'ях.
курсовая работа [465,8 K], добавлен 02.03.2013Емоційні переживання як чинник розвитку довільної поведінки дитини. Ставлення дорослих до дитини в умовах сім’ї як фактор становлення психологічної статі дошкільника. Удосконалення педагогічної культури батьків. Особливості виховного середовища родини.
статья [22,7 K], добавлен 07.02.2018Аналіз рівнів депресій, алекситимії та тривоги у дітей, що страждають невротичними та соматоформними розладами та органічними ураженнями центральної нервової системи. Розробка методики психотерапевтичної корекції міжособистісних взаємовідносин у дітей.
дипломная работа [209,2 K], добавлен 18.09.2014Теоретичний аналіз психологічної проблеми переживання батьками почуття провини до своїх дітей. Переживання провини людиною в сучасному суспільстві, його види, джерела та психологічна допомога. Практичне дослідження почуття провини батьків до своїх дітей.
курсовая работа [107,2 K], добавлен 19.01.2010Аналіз формування "Я-концепції" у дитини 1-3 років у структурі самосвідомості дитини раннього віку. Підходи до тлумачення феномену самосвідомості у ранньому дитинстві. Методи підвищення педагогічної культури батьків з питань розвитку самосвідомості.
курсовая работа [73,0 K], добавлен 12.06.2016Проблема готовності дітей до школи в психологічній літературі. Формування мотиваційної готовності та виявлення її рівнів у дітей 6 року життя. Методичні рекомендації для вихователів і батьків. Невдачі шестирічних першокласників. Значення ролевих ігор.
курсовая работа [70,2 K], добавлен 15.03.2012Зміна поведінки дорослого і його ставлення до гіперактивної дитини, психологічного мікроклімату в родині. Організація режиму дня та місця для занять. Формування в дітей і підлітків "здорових" моделей життя. Право на конфіденційність приватної бесіди.
практическая работа [20,5 K], добавлен 25.02.2011Визначення педагогічної психології. Виникнення педагогічної психологі. Педагогічний вплив і психологічний розвиток. Поєднання навчання і виховання. Розвиток дитини. Зв'язок дозрівання і навчання. Готовність дітей до навчання. Індивідуалізація навчання.
реферат [24,3 K], добавлен 11.11.2008Варіації "порядкових позицій" дітей в сім'ї, вплив наявності чи відсутності братів і сестер на характер людини. Типи сиблінгових позицій. Розвиток у дитини соціального відчуття і гнучкості для адаптації і пристосування до вимог сім'ї і суспільства.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 15.12.2010Феномен прив’язаності і особливості його формування. Аналіз психічного розвитку дитини 1 року. Виявлення та опис відмінностей в емоційному прояві дітей в присутності матері як представника більш сильного об’єкта прив’язаності і в присутності батька.
курсовая работа [93,4 K], добавлен 27.11.2010Характеристика розумової активності дітей раннього віку, умови формування. Супровід практичного психолога в розвитку дитини, етапи залучення вихователів і батьків до системи. Принципи психодіагностичної роботи фахівця. Моделі розумового розвитку.
контрольная работа [29,6 K], добавлен 08.06.2015Демографічні тенденції в Україні. Неповна сім'я і її соціально-педагогічні категорії. Психологічні особливості дитини з неповної сім'ї, труднощі соціалізації. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми. Особливості відношення дітей до батьків.
курсовая работа [59,8 K], добавлен 12.01.2011Сутність психологічної готовності до шкільного навчання. Діагностика загальної шкільної зрілості. Критерії готовності дошкільнят до школи та їх розвиток. Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку. Процедура визначення готовності дитини до школи.
курсовая работа [72,6 K], добавлен 25.11.2011
