Аналіз особливостей самоставлення залежно від рівня психологічного благополуччя особистості

Размещено на http://allbest.ru

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Аналіз особливостей самоставлення залежно від рівня психологічного благополуччя особистості

Яворська-Вєтрова Ірина Вікторівна

канд. психол. наук, старший науковий співробітник,

старший науковий співробітник

лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати

Україна

Анотація.

У статті аналізуються результати емпіричного вивчення особливостей самоставдення у групах досліджуваних з різним рівнем психологічного благополуччя. Учасниками дослідження були старшокласники, студенти, працюючі фахівці. Виявлено, що у групах з високим та низьким рівнями психологічного благополуччя структура самоставлення відрізняється вираженістю його компонентів. У досліджуваних з високим рівнем психологічного благополуччя констатовано безумовну позитивну самооцінку і схвалення себе у цілому. У структурі самоставлення цієї групи респондентів найбільш вираженими є самоповага і самоінтерес, а найменш вираженими - ставлення інших і самозвинувачення. Низькі показники саморозуміння при цьому можуть свідчити як про певний дисбаланс компонентів самоставлення, так і про вибудовану систему психологічного захисту. Особи з низьким рівнем психологічного благополуччя виявляють сумніви щодо цінності й цікавості свого Я для інших. Низькі показники саморозуміння й середні показники самозвинувачення свідчать про поєднання у них недостатньої рефлексивності з негативними емоціями щодо себе, тобто про певну конфліктність їх самоставлення.

Ключові слова: позитивне функціонування особистості, психологічне благополуччя, ставлення особистості самоставлення, самоприйняття, саморозуміння.

Вступ

Численні психологічні дослідження останніх десятиліть, зокрема, гуманістичного напрямку, зосереджені на проблемах позитивного функціонування й відчуття благополуччя й щастя особистості як важливих умов її саморозвитку та самоздійснення. Ставлення як інтегруючий елемент структури особистості розглядаються в якості потенціалу її самореалізації, самоактуалізації, досягнення процвітання [1], [2].

Визначаючи психологічне благополуччя як інтегральний показник міри спрямованості основних компонентів позитивного функціонування людини, а також міри реалізованості цієї спрямованості, яка виявляється в переживанні задоволеності й щастя, C. Ryff виокремила серед компонентів психологічного благополуччя (автономії як самостійності у прийнятті рішень, відповідальності за них, почутті самовизначення; компетентності («управління середовищем») як здатності адекватно реагувати на виклики повсякденного життя; цілей в житті як усвідомлення індивідуальних цінностей і смислів, впевненість, що життя є значимим і цілеспрямованим; особистісного зростання як відчуття самореалізації, поступального руху і розвитку) також самоприйняття як позитивне ставлення до себе й свого життя та позитивне ставлення до оточуючих як доброзичливість, довіру, емпатію [3].

Таким чином, за C. Ryff, прагнення людини до досконалості базується на знанні свого унікального потенціалу. Евдемоністичний підхід, який визначає психологічне благополуччя як детермінанту повноцінного функціонування індивіда, акцентує на його самореалізації та смислі життя, є основою концепції самодетермінації. Висвітлюючи конструкт «психологічне благополуччя» у площині цього підходу, Л.М. Яворовська і Г.С. Хафізова окреслюють такі його структурні аспекти: компонент метапотреб (особистісне зростання, реалізація потреб в автономії, компетентності, зв'язках з іншими); трансцендентний аспект (наявність життєвих цілей, осмисленість минулого та майбутнього); міжособистісний аспект (компетентність у стосунках з оточуючими); особистісний аспект (самооціночний або прийняття себе та особистісний потенціал) [4]. Одним із підходів до визначення сутності та змісту психологічного благополуччя особистості є теорія оптимального переживання М. Чиксентмігаї [5], [6]. Умовою досягнення стану оптимального переживання, «потоку» є здатність контролювати своє життя. Така здатність як упорядкована свідомість допомагає інтегрувати Я, сприяє ускладненню й зростанню особистості, досягненню стану «аутотелічної особистості».

Ключовою рисою аутотелічної особистості, за М. Чиксентмігаї, є «неегоїстичний індивідуалізм», наявність чіткої мети, що стоїть вище за власні інтереси. Люди, наділені цією властивістю, «не припиняють діяти за жодних обставин. Внутрішня мотивація робить їх стійкими перед зовнішніми загрозами... Маючи достатньо вільної психічної енергії, щоб спостерігати й об'єктивно аналізувати своє оточення, вони мають більше шансів знайти в ньому нові можливості для дій» [6]. Люди, що мають риси аутотелічної особистості, за спостереженнями автора, мають кращий потенціал для управління свідомістю. Психологічно благополучні особистості не відчувають постійної потреби в управлінні й контролі зовнішнього середовища і людей навколо, їх взаємодія з оточуючим характеризується свободою, оптимістичним поглядом, вірою у свої можливості, впевненістю у собі, позитивним образом Я. Позитивне самоставлення, самоприйняття у поєднанні з толерантним ставленням до інших людей та навколишнього світу сприятиме досягненню гармонізації особистішої позиції, психічного здоров'я, професійного успіху, а відтак, позитивного функціонування особистості [7].

Мета статті полягає в аналізі особливостей самоставлення в групах осіб з різними рівнями психологічного благополуччя.

Методика та організація дослідження

Для вивчення особливостей ставлення досліджуваних до себе застосовувався тест-опитувальник самоставлення [8]. Ґрунтуючись на ієрархічній моделі структури самоставлення опитувальник виявляє три рівні самоставлення за мірою узагальненості: глобальне самоставлення; самоставлення, що диференційоване за самоповагою, аутосимпатією, самоінтересом і очікуваним ставленням інших, а також включає сім шкал, спрямованих на вимірювання вираженості установки на ті чи інші внутрішні дії щодо свого «Я», а саме: самовпевненість; ставлення інших; самоприйняття; самокерівництво, самопослідовність; самозвинувачення; самоінтерес; саморозуміння. Слід зазначити, що автори теста-опитувальника не вважають показники, що набрали більше 80 і менше 40 балів достатньо достовірними, оскільки на такі дані можуть впливати другорядні умови, наприклад, соціальна бажаність.

Вибірку досліджуваних склали 370 осіб, серед яких: старшокласники, студенти, працюючі фахівці. Вік досліджуваних від 16 до 57 років. У комплексному дослідженні за попередньо встановленими рівнями сформованості показників психологічного благополуччя уся вибірка досліджуваних була поділена на дві групи: особи з високим рівнем психологічного благополуччя та особи з низьким рівнем психологічного благополуччя. Порівняльний аналіз вибіркових середніх за Т-критерієм Стьюдента показав статистично значимі (р<0,01) відмінності за низкою показників. самоставдення психологічний благополуччя

Результати дослідження

Першим завданням дослідження було висвітлення особливостей проявів показників самоставлення (табл. 1). На рівні описових статистик можна констатувати, що деякі показники самоставлення досліджуваних знаходяться в межах діапазону середнього рівня. Так, середні показники самовпевненості - 67,58, самокерівництва, самопослідовності - 65,06; вище середнього рівня показники самоповаги - 73,6, аутосимпатії - 72,17; на нижній межі середнього рівня показники очікуваного ставлення інших - 56,74, самозвинувачення - 52,87. Показники глобального самоставлення, самоприйняття та інтересу до себе трохи перевищують межу «яскраво вираженого рівня», зокрема, глобальне самоставлення - 82,29, само прийняття - 78,85, самоінтерес - 80,41, інтерес до себе за шкалою конкретних дій - 87,86. Водночас за шкалою конкретних дій стосовно свого «Я» показники ставлення інших і саморозуміння нижче рівня «показник не виражений» (47,2 та 30,37 відповідно).

Таблиця 1

Середні значення показників самоставлення респондентів

Примітка:^a Є кілька мод. Показана найменша мода.

Можна стверджувати, що досліджувані продемонстрували глобальне позитивне ставлення до себе, безумовне емоційне прийняття себе, високий інтерес до власних переживань та роздумів. У емоційному вимірі респонденти мають високу позитивну самооцінку, довіру до себе, схвалюють себе у цілому. При цьому ставлення до себе як до самостійної, вольової та надійної людини, якій є за що себе поважати, а також відчуття підвладності, керованості й активності «Я» мають середній рівень прояву. Низькі показники за шкалами «ставлення інших» та «самозвинувачення» свідчать про незначний вплив думок оточуючих людей на ставлення досліджуваних до себе, а також наявність у них тенденції до перекладання провини за певні невдачі на зовнішні обставини чи інших людей.

Наднизькі показники за шкалою «саморозуміння» констатують домінування емоційної складової у ставленні до себе й менше значення когнітивного компоненту.

Особливості прояву складників самоставлення залежно від відчуття задоволеності життям, психологічного благополуччя ілюструє табл. 2. Аналіз даних показує, що особи з високим рівнем психологічного благополуччя мають вищі середні показники за всіма шкалами самоставлення, окрім шкали самозвинувачення.

Таблиця 2

Середні значення показників самоставлення у осіб з високим і низьким рівнями психологічного благополуччя

Привертає увагу, що показники загального почуття «за» або «проти» свого «Я» і макроструктурних емоційних компонентів самоставлення у досліджуваних з високим рівнем психологічного благополуччя мають «маніфестуючі» прояви: глобальне самоставлення - 93,38, самоповага - 87,88, самоінтерес - 86,74, аутосимпатія - 84,44. При цьому серед осіб з низьким рівнем психологічного благополуччя ці показники в межах середнього рівня; 74,34; 63,92; 75,52 і 64,25 відповідно. Надпозитивні результати «благополучних» осіб можуть бути зумовлені нормативним тиском оточуючого середовища, виявом конформності чи соціальної бажаності.

Аналіз даних за шкалами конкретних дій стосовно свого «Я» дає підстави констатувати подібні тенденції: у осіб з високим рівнем психологічного благополуччя показники інтересу до себе - 95,46, у осіб з низьким рівнем психологічного благополуччя - 82,31, показники самоприйняття - 92,37 і 69,48 відповідно; показники самовпевненості - 83,02 і 58,04 відповідно. Привертає увагу те, що показники саморозуміння в обох групах досліджуваних виявилися на низькому рівні (у осіб з високими показниками психологічного благополуччя - 38,96, з низькими показниками психологічного благополуччя - 24,99), а показники самокерівництва, самопослідовності - на середньому рівні (71,03 і 61,68 відповідно).

Останнє може свідчити про те, що у звичних умовах респонденти переважно мають відчуття керованості власним життям і розвитком, спираючись при цьому на внутрішні спонукання та цілі, але в нових ситуаціях регулятивні й інтегративні можливості їх Я виявляються менше. За шкалами «очікуване ставлення інших», що виявляють суб'єктивне уявлення респондентів про характер і модальність ставлення до них з боку інших, досліджувані з високим рівнем психологічного благополуччя продемонстрували середні показники (67,61 і 51,11), досліджувані з низьким рівнем психологічного благополуччя - показники нижче середніх і низькі (49,47 і 44,77). Тільки за шкалою самозвинувачення показники осіб з низьким рівнем психологічного благополуччя вищі, ніж у осіб з високим рівнем психологічного благополуччя: перші виявили середній рівень - 59,07, другі - низький рівень - 42,66. Можна стверджувати, що респонденти з низьким рівнем психологічного благополуччя, звинувачуючи себе за певні невдачі чи вчинки, відчувають водночас негативні емоції й щодо оточуючих людей, «розподіляючи» провину. А низькі показники самозвинувачення у осіб з високим рівнем психологічного благополуччя свідчить, що у проблемних ситуаціях захист власного Я спонукає їх уникати відповідальності за помилки, звинувачуючи в них інших.

Висновки

Отже, аналіз особливостей самоставлення у осіб з різними рівнями психологічного благополуччя дає підстави стверджувати, що у групах з високим та низьким його рівнями структура самоставлення відрізняється вираженістю його компонентів. Аналіз особливостей самоставлення осіб з низьким рівнем психологічного благополуччя дав змогу з'ясувати такі особливості: при загальному позитивному ставленні до себе, готовності до пізнання себе, достатньому рівні усвідомлення своїх внутрішніх спонукань вони виявляють сумніви щодо цінності й цікавості свого

Я для інших, очікують скоріше негативної оцінки своєї особистості та діяльності. Низькі показники саморозуміння й середні показники самозвинувачення свідчать про поєднання у цих досліджуваних недостатньої рефлексивності з негативними емоціями щодо себе, тенденцією до схильності переживати провину за власні недоліки й помилки, тобто про певну конфліктність їх самоставлення.

У досліджуваних з високим рівнем психологічного благополуччя при глобальному позитивному ставленні до самих себе емоційні виміри самоставлення виявляються більш яскраво. Можна говорити про їх безумовну позитивну самооцінку і схвалення себе у цілому, віру у свої сили, здібності, енергійність. У структурі самоставлення цієї групи респондентів найбільш вираженими є самоповага і самоінтерес, а найменш вираженими - ставлення інших і самозвинувачення, а отже, вони декларують значний інтерес до власних думок і почуттів, впевненість у своїй цікавості для інших, а також при цьому - самовдоволеність, закритість, заперечення проблем.

На нашу думку, навряд чи можна стверджувати, що у досліджуваних повною мірою розвинене «діалогове ставлення до себе» (Н.І. Сарджвеладзе), оскільки низькі показники саморозуміння при маніфестуючому емоційному самоприйнятті можуть свідчити як про певний дисбаланс компонентів самоставлення, так і про вибудовану систему психологічного захисту. Потребує подальшого уточнення статус рефлексивності у площині самоусвідомлення й ставлення до себе респондентів, а також перспективним є аналіз самоставлення у контексті досягнення особистішої зрілості.

Список використаних джерел

[1] Сердюк, Л.З. (2018) Психологічні технології самодетермінації розвитку особистості: монографія / Данилюк І. В., Турбан В. В., Пенькова О. І., Володарська Н. Д. [та ін.] ; ред. Л. З. Сердюк. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. URL: http://lib.iitta.gov.ua/712878/.

[2] Сердюк, Л.З. (2021) Самодетермінація психологічного благополуччя особистості: монографія / І. В. Данилюк, В. В. Турбан, О. І. Пенькова, Н. Д. Володарська [та ін.]; за ред. Л. З. Сердюк. Київ - Львів : Видавець Вікторія Кундельська. URL: http://psychology-naes-ua.institute/userfiles/files/Serdjuk_1.pdf.

[3] RYff, C.D., Keyes, C., Lee, M. (1995) The structure of psychological well-being revisited. Journal of Personality and Social Psychology, 69 (4), 719-727.

[4] Яворовська Л.М., Хафізова Г.С. (2011) Теоретичні підходи до визначення психологічного благополуччя особистості. Вісник Харківського національного університету. Серія: Психологія, 985 (48), 46-50.

[5] Csikszentmihalyi, M., Csikszentmihalyi, I.S., eds. (1988) Optimal experience: Psychological studies of flow in consciousness. New York: Cambridge University Press.

[6] Чиксентмігаї, М. (2017) Потік. Психологія оптимального досвіду. Харків: КСД.

[7] Мерзлякова, О. (2017) Критичне мислення: засоби оцінювання й цілеспрямованого розвитку. Психолог, 11-12, 3-96.

[8] Тест-опитувальник для визначення самоставлення особистості. URL: http://ni.biz.ua/12/12_23/12_234049_test-oprosnik-camootnosheniya-vv-stolin-sr- panteleev.html.

Размещено на Allbest.ru