Життєві кризи та способи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Переяслав

Кафедра менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти

Життєві кризи та способи їх подолання

Хараджи Марина Вікторівна

кандидат психологічних наук, доцент

Білінський Ростислав Анатолійович

здобувачка другого курсу

другого (магістерського) рівня вищої освіти

спеціальності «Практична психологія»

група ПП-21пмз

Анотація

психологічний подолання життєвий криза

У статті аналізуються основні підходи до вивчення феномену життєвих криз та їх подолання. Життєвою кризою (life crisis) вважається будь-яка руйнівна подія життя, що викликає втрату соціального статусу, потребує персонального корегування, здатна загрожувати цілісності «Я» й соціальним відносинам. Джерелом кризи є протиріччя. У результаті кризи відбуваються якісні зміни, руйнується звичний стереотип поведінки особистості.

Наголошується, що життєву кризу утворюють як реальні обставини життя, так і їх сприймання та переживання особистістю. Сприймання проблеми, що виникла, як кризи необхідно розглядати в суб'єктивній ієрархії значущих переживань, оскільки фактор значущості опосередковує будь-який зовнішній вплив, що діє на особистість. Акцентується, що термін «криза» багатозначний і у різних психологічних теоріях він використовується по-різному й пов'язується з різними явищами психічного життя людини.

Наголошується, що психологічне подолання кризи - це активна взаємодія особистості з ситуацією, яка відбувається у відповідності до логіки розвитку останньої, залежить від її значущості в житті людини та її психологічних можливостей і спрямована на конструктивне розв'язання проблемної ситуації. Це складний, багатоплановий і багаторівневий процес, що реалізується за допомогою великої кількості прийомів та способів поведінки.

Крім того, специфіка процесу подолання визначається не лише особливостями ситуації та її інтерпретацією з боку особистості, але й особистісними її особливостями та здатністю до подолання, сформованими протягом життя.

Ключові слова: життєва криза, складна життєва ситуація, копінг, подолання, криза новонародженості, підліткова криза, юнацька криза.

Kharadzhy Marina Viktorivna Candidate of Psychological Sciences Associate Professor of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav

Bilinsky Rostislav Anatoliyovych second-year of the second (master's) level of higher education in the specsalty «Practical Psychology» group PP-21pmz, Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav

Life crises and ways of them

Abstract

Life crises and ways to overcome them The article analyzes the main approaches to studying the phenomenon of life crises and overcoming them. A life crisis is any destructive life event that causes a loss of social status, requires personal correction, and can threaten the integrity of the “I” and social relationships. The source of the crisis is contradiction. As a result of the crisis, qualitative changes occur, the habitual stereotype of individual behavior collapses.

It is noted that a life crisis is formed by both real life circumstances and their perception and experience by the individual. The perception of an emerging problem as a crisis must be considered in the subjective hierarchy of significant experiences, since the significance factor mediates any external influence acting on the personality. It is emphasized that the term «crisis» has many meanings and in different psychological theories it is used differently and is associated with different phenomena of a person's mental life.

It is noted that psychological overcoming of a crisis is the active interaction of the individual with the situation, which occurs in accordance with the logic of the latter's development, depends on its significance in a person's life and his psychological capabilities and is aimed at a constructive solution to the problem situation. This is a complex, multifaceted and multi-level process, implemented using many techniques and modes of behavior.

In addition, the specifics of the overcoming process are determined not only by the characteristics of the situation and its interpretation on the part of the individual, but also by his personal characteristics and the ability to overcome, formed throughout life.

Keywords: life crisis, difficult life situation, coping, coping behavior, neonatal crisis, teenage crisis, youth crisis

Постановка проблеми

Особливості сучасної соціальної реальності, що проявляються у високому темпі та масштабності соціально-політичних та економічних змін, соціальній нестабільності та протиріччях, негативних тенденціях розвитку суспільства (безробіття, злочинність, наркоманія тощо), вимагають від особистості гнучкості, високого рівня вмінь саморегуляції, саморозвитку та самодопомоги, що необхідні у подоланні виникаючих життєвих випробовувань. Вміння особистості керувати своїм станом та поведінкою під час життєвих криз є показником її зрілості. Проте, зростання серед сучасної юнацької молоді психологічного неблагополуччя та невміння конструктивно долати життєві кризи, і, як наслідок, широке поширення в юнацькому середовищі алкогольної та наркотичної залежності, збільшення кількості дівчат, що надають сексуальні послуги за плату, доводять, що особистість в цей віковий період ще не є зрілою та не готова до життєдіяльності в умовах, що змінюються.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В останні роки феномени життєвої кризи, особливості її переживання та подолання є предметом вивчення у вітчизняній та зарубіжній психології. Аналіз досліджень показав, що різні концептуальні напрями у своїй єдності утворюють складну, багаторівневу систему, яка є методологічною базою для вивчення цих феноменів. Так, в останні роки активно досліджувалися різні аспекти емоційно важких та складних життєвих ситуацій (Л. Анциферова, І. Бринза, О. Будницька, Л. Бурлачук, Л. Виноградова, Х. Гаспарян, О. Єфімова,); особливості подолання життєвих криз та важких життєвих ситуацій (Ф. Василюк, Н. Волянюк, О. Зайва, А. Махнач, Е. Носенко, Т. Титаренко та ін.); особливості психодіагностики стратегій подолання життєвих крит (О. Лібіна, О. Лібін, та ін.); особливості надання психологічної допомоги особистості, що знаходиться в критичній життєвій ситуації (О. Бондаренко, С. Максименко, Н. Пилипенко, В. Ромек, Т. Титаренко, Н. Шевченко), процес подолання критичних життєвих ситуацій в юнацькому віці (Х. Гаспарян, Н. Загрядська, О. Зайва, Ю. Лановенко та ін.).

Незважаючи на певну вивченість даної проблеми, аналіз показав, що відсутнє єдине визначення життєвої кризи та процесу її психологічного подолання, вивчаються окремі аспекти даної проблеми, що не дає цілісної картини. Частіше життєві кризи досліджуються в онтогенетичному ракурсі, головним чином, як вікові, де основний наголос робиться на кризах дитинства та підліткового віку, а кризи життєвого шляху особистості в юнацькому та дорослому віці залишаються ще недостатньо вивченими.

Мета статті - визначити основні способи подолання життєвих криз особистості.

Виклад основного матеріалу

Життєва криза (life crisis) - будь-яка руйнівна подія життя, що викликає втрату соціального статусу, що потребує персонального коригування, здатна загрожувати цілісності "Я" та соціальним відносинам. До списку прикладів входять втрата чи зміна роботи, непрацездатність, шлюб, відставка, важка втрата, розлучення, міграція, виселення. Оскільки вони можуть викликати стрес і занепокоєння, які стають частиною причини хвороби, життєві кризи є важливою сферою вивчення для охорони здоров'я та медицини, а також основним фокусом уваги для психологів та психотерапевтів.

Термін «криза» багатозначний. У різних психологічних теоріях він використовується по-різному і пов'язується з різними явищами психічного життя людини. На підставі емпіричних даних Виготський Л. виокремлює наступні критичні періоди: криза новонародженості, один рік, три роки, сім років, тринадцять років (підлітковий), криза сімнадцяти років (юнацька). В даний час підліткову кризу відносять на вік 11-12 років, юнацька до 15. На кожному щаблі розвитку інтенсивно розвивається одна певна сторона людської діяльності (і відповідні здібності), друга ж сторона - відстає. Коли це відставання досягає критичного рівня, відбувається зміна провідної діяльності, відбувається криза.

Еріксон Е. виокремлює вісім послідовних стадій розвитку, називаючи їх кризами розвитку. У цьому перші п'ять стадій загалом повторюють відомі психоаналітичні стадії. Кожен із періодів визначається дослідником через основний конфлікт, вирішення якого становить одне із завдань «его». Джерелом кризи є протиріччя. У результаті кризи відбуваються якісні зміни, руйнується звичний стереотип поведінки. Виділяють два види криз: нормативні (як результат закономірних перебудов) та ситуативні.

Спираючись на уявлення З. Фрейда про психосексуальний розвиток людини, Еріксон Е. розробив теорію, в якій наголошується на соціальних аспектах цього розвитку. Воно розглядається як процес інтеграції індивідуальних біологічних факторів із факторами соціокультурного оточення та виховання. На думку науковця, людина протягом життя переживає вісім психосоціальних криз, специфічних для кожного віку, сприятливий чи несприятливий результат яких визначає можливість подальшого розквіту особистості. Першу кризу людина переживає на першому році життя. Вона пов'язана з тим, задовольняються чи ні основні фізіологічні потреби дитини людиною, яка доглядає за нею. У першому випадку у дитини розвивається почуття глибокої довіри до навколишнього світу, а в другому, навпаки, - недовіра до неї.

Друга криза пов'язана з першим досвідом навчання, особливо з навчанням дитини охайності. Якщо батьки розуміють дитину та допомагають їй контролювати фізіологічні природні процеси (туалет), дитина отримує досвід автономії. Навпаки, надто суворий чи надто непослідовний зовнішній контроль призводить до розвитку у дитини сорому чи сумнівів, пов'язаних головним чином зі страхом втратити контроль над власним організмом.

Третя криза відповідає другому дитинству. У цьому віці відбувається самоствердження дитини. Плани, які вона постійно будує і які дорослі дозволяють їй здійснити, сприяють розвитку в неї почуття ініціативи. Навпаки, переживання повторних невдач і безвідповідальності можуть призвести до покірливості і почуття провини.

Четверта криза відбувається у шкільному віці. У школі дитина вчиться працювати, готуючись до виконання майбутніх завдань. Залежно від атмосфери, що панує в школі, і прийнятих методів виховання у дитини розвивається смак до роботи або ж, навпаки, почуття неповноцінності як у плані використання можливостей і коштів, так і в плані власного статусу серед товаришів.

П'яту кризу переживають підлітки обох статей у пошуках ідентифікацій (засвоєння зразків поведінки значущих для підлітка інших). Цей процес передбачає об'єднання минулого досвіду підлітка, його потенційних можливостей та виборів, які він має зробити. Нездатність підлітка до ідентифікації або пов'язані з нею труднощі можуть призвести до її «розпорошення» або ж до плутанини ролей, які підліток грає або гратиме в афективній, соціальній та професійній сферах.

Шоста криза властива молодим дорослим людям. Вона пов'язана з пошуком близькості з коханою людиною, разом з якою вона має здійснювати цикл «робота - народження дітей - відпочинок», щоб забезпечити своїм дітям належний розвиток. Відсутність подібного досвіду призводить до ізоляції людини та її замикання на самій собі.

Сьома криза переживається людиною у віці 40 років. Вона характеризується розвитком почуття збереження роду (генеративності), що виражається головним чином "інтересом до наступного покоління та його виховання". Цей період життя відрізняється високою продуктивністю і творчістю в різних областях. Якщо, навпаки, еволюція подружнього життя йде іншим шляхом, вона може застигнути в стані стагнації (псевдоблизкості), що прирікає подружжя на існування лише для себе з ризиком збіднення міжособистісних відносин.

Восьма криза переживається під час старіння. Вона знаменує собою завершення попереднього життєвого шляху, а дозвіл залежить від того, як цей шлях був пройдений. Досягнення людиною цілісності ґрунтується на підведенні нею підсумків свого минулого життя та усвідомленні його як єдиного цілого, в якому вже нічого не можна змінити. Якщо людина не може звести свої минулі вчинки в єдине ціле, вона завершує своє життя в страху перед смертю та в розпачі від неможливості розпочати життя наново.

Проблема подолання криз (складних життєвих ситуацій) була в епіцентрі наукових інтересів цілої низки вчених [1, 3-5, 10].

Зазвичай для опису цієї дефініції використовуються різні терміни - «психологічне подолання», «здолання»; «подолання», «переживання» (Василюк Ф. [4]; «переживання», «опанування»), (Титаренко Т.) [14], а також англомовне запозичення «копінг» (Волянюк Н. [5].

Термін «копінг» (від англійського «cope» - долати) активно почав використовуватися в американській психології на початку 1960-х рр. для вивчення поведінки особистості в стресових ситуаціях. Спочатку феномен, що позначався цим терміном, розумівся дуже широко - і як сформовані людиною засоби психологічного захисту від психотравмуючих подій, і як поведінка, що впливає на ситуацію. В німецькомовній психології в цьому ж смислі використовуються як синоніми поняття «Bewaltigung» (подолання) і «Belastungsverarbeitung» (трансформація навантажень). В зарубіжній психології «coping» перекладають як «адаптивна поведінка, поведінка спрямована на подолання чи психологічне подолання» [13]. Ми ж надалі будемо використовувати в якості робочого термін «психологічне подолання».

В широкому розумінні психологічне подолання включає всі види взаємодії індивіда з задачами внутрішнього чи зовнішнього характеру - спроби пом'якшити чи оволодіти, ухилитися від вимог проблемної ситуації чи звикнути до них. Додаткові умови - як внутрішні, що являють собою психологічні характеристики суб'єкта, так і зовнішні, що характеризують саму задачу - загострюють зміст психологічного подолання, відрізняючи його від простого пристосування.

Психологічне подолання спрямоване, в першу чергу, на адаптацію людини до вимог ситуації, дозволяючи їй оволодіти нею, послабити чи пом'якшити ці вимоги, постаратися уникнути чи звикнути до них і таким чином погасити стресовий вплив ситуації. «Копінг є індивідуальним способом взаємодії з ситуацією у відповідності з її власною логікою, значимістю в житті людини і її психологічними можливостями» [13].

Нині в зарубіжній психології виділяють три основні підходи до розуміння поняття «психологічне подолання»: як один з способів психологічного захисту; як якість особистості; як динамічний процес в межах когнітивного підходу [12 - 13].

Перший підхід визначає психологічне подолання як один зі способів психологічного захисту [1, 9]. На думку прибічників даного підходу існують значні складності в розмежуванні механізмів захисту та подолання. Найбільш поширеною є точка зору, у відповідності до якої психологічний захист характеризується відмовою індивідума від розв'язання проблеми і пов'язаних з цим конкретних дій заради збереження комфортного стану. В той же час способи подолання передбачають необхідність продемонструвати конструктивну активність, пережити ситуацію та окремі події, не ухиляючись від неприємностей.

Прихильники даного підходу вважають, що психологічний захист це - механізм психічної саморегуляції, який є адаптивним, знижує тривогу, емоційну напругу, дискомфорт, і зберігає несуперечливість «образу Я» за рахунок спотворення чи придушення частини інформації. Психологічний захист виникає лише у суб'єктивно складних ситуаціях, які викликають почуття невдоволеності, і носять мало усвідомлюваний або неусвідомлюваний характер [1, 9].

Роботу механізмів психологічного захисту можна вважати підготовчим етапом для полегшення подальшого процесу психологічного подолання складної життєвої ситуації. Чим ефективніше індивід буде використовувати інтегративні функції захисту, тим менш тривалим буде дія ситуації, і тим успішніше буде проходити її опанування стресу.

Другий підхід визначає психологічне подолання в термінах рис особистості. Низка дослідників вважає, що стратегії подолання (опанування) ситуаційно-специфічні і індивідуально-психологічні особливості індивіда в їхньому виборі відіграють незначну роль [7, 11].

Втім значна кількість досліджень свідчить про те, що специфіка осмислення та інтерпретації складних ситуацій, а також застосування тих чи інших «технік» життя в них виступають індикаторами різних типів особистості [2, 12].

Перевага надання вибору тому чи іншому способу подолання детермінується індивідуально-психологічними особливостями людини: її темпераментом, рівнем тривожності, типом мислення, особливостями локусу контролю Єфімова О. [11], Лібіна О. [12]). Використання тих чи інших способів реагування на кризові життєві ситуації залежить від рівня самоактуалізації особистості - чим вище рівень розвитку особистості, тим успішніше вона опановує труднощі, які виникають.

Вияв типів особистостей, що віддають перевагу при певних обставинах конкретним способам поведінки й діяльності, ще не означає, що саме людина визначає свою поведінку в тій чи іншій ситуації. Слід враховувати той факт, що властивості особистості та особливості ситуації взаємно переломлюються. Цим можливо пояснити те різноманіття варіантів поведінки в різних критичних ситуаціях, що фіксуються дослідниками, котрі займаються даною проблемою.

У рамках третього підхіду психологічне подолання розглядається як динамічний процес, специфіка якого визначається як стадією розвитку конфлікту, так і ситуацією має досить велику кількість прихильників (Василюк Ф. [4]; Донченко О., Титаренко Т. [14]; Ендлер Н. [16]).

В той же час вважається, що провідна роль в інтерпретації ситуацій належить особливостям сприйняття оточення. При цьому більше значення мають когнітивні системи, які виступають в ролі опосередковуючих змінних. Ці змінні можуть бути класифіковані в термінах даних наступних властивостей: змістовних - зміст ситуацій, які викликають тривогу;

структурних - когнітивна складність, інтелект; мотиваційних - цінності, мотиви, потяги.

Мішел У. виокремлює 5 груп особистісних змінних, які впливають на особливості взаємодії із ситуаціями [цит. за 16, с. 10].

Перша група включає поведінкові та когнітивні компоненти конструювання, тобто ті операції і трансформації, які виконуються людиною у ставленні до змісту інформації.

Друга група містить систему особистісних конструктів індивіда та стратегії кодування. У такий спосіб ми отримуємо індивідуальні особливості в тлумаченні стимулу (виклик, загроза, пригода).

Третя група включає особистісні змінні, що фіксують певні очікування щодо наслідків різних поведінкових можливостей, які мають місце в даній ситуації. Ці очікування управляють вибором однієї лінії поведінки серед їхньої потенційної множини, яку в принципі можна сконструювати в контексті ситуації.

В четверту групу особистісних змінних входять цілі й цінності. Люди з однаковою системою очікувань можуть поводитися зовсім по-різному з огляду на те, що різні наслідки мають для них різну суб'єктивну цінність.

П'ята група включає системи саморегуляції і плани.

Заслуговує на увагу в координатах проблеми, яка розглядається, трирівнева модель подолання життєвих криз та складних життєвих ситуацій запропонована Донченко О. та Титаренко Т. [34].

Перший рівень - психологічного захисту захищає індивіда від усвідомлення небажаних або хворобливих змістів, убезпечує індивіда від розбіжностей між потягами і амбівалентностю почуттів, і, головне, знешкоджує тривогу і напруженість (Василюк Ф. [4]; Виноградова Л. [7]).

Якщо людина зупиняється на цьому рівні подолання кризової ситуації, то вона починає зживатися з нею, боятися всього, що може змінити становище, яке вже стабілізувалося, зачепити її самоповагу.

Для проходження другого рівня - адаптації потрібен певний запас адаптованості, якого в кризовій життєвій ситуації вистачило б на критичне осмислення події, що мала місце, а також якісну перебудову свідомості, вольове і свідоме подолання життєвої кризи. Результати досліджень різних авторів (Василюк Ф. [4]; Виноградова Л. [7]; Волянюк Н. [5]; Дика Л. та ін. [10]) свідчать про те, що переживання на рівні адаптації проходить більш успішно, якщо індивід завчасно будує модель майбутньої кризової ситуації, тобто формує програму або стратегію поведінки в такій ситуації. В цей момент йому може допомогти набутий раніше життєвий досвід переживання подібних ситуацій або ж навички подолання життєвих труднощів відпрацьовуються заздалегідь.

Вихід на третій рівень - оволодіння ситуацією можна розпізнати за появою потреби в активній зміні кризової ситуації, бажання діяти [14, с. 166]. Це є похідним від внутрішнього процесу перебудови свідомості, нових життєвої стратегії, погляду на життя та образу «Я», тобто того, що є дійсною метою справжнього подолання кризової життєвої ситуації. Певні науковці вважають, що справжнє подолання таких ситуацій можливе не в площині адаптації чи автоматичної перебудови свідомості, а в контексті засвоєння культурних цінностей (Василюк Ф. [4]), що воно є творчим за характером здійснення і, на жаль, не кожна людина здатна на це ( Виноградова Л. [7]), а за своїми результатами ведуть до розширення індивідуальної свідомості (Флоренська Т. [15]). Втім в цілому ці процеси практично ще не досліджувалися. Інші ж дослідники демонструють більший оптимістами і вважають, що лише сам індивід в силах змінити свою «теорію», зробити її більш реалістичною, переосмислити кризову ситуацію як невід'ємну частину життя, а не як незаслужене покарання долі. З точки зору ціннісно-смислової «теорії», яка вважається основою психологічної трансформації, виникають ті чи інші стратегії подолання (Анциферова Л. [5]).

Висновки

Таким чином, життєва криза - це стан, детермінований проблемою, що виникла і сприймається індивідом як перешкода для досягнення життєво важливої мети, якої неможливо уникнути і розв'язати за короткий час й звичним способом. Життєву кризу утворюють як реальні обставини життя, так і особливості їх сприймання та переживання особистістю. Сприймання проблеми, що виникла, як кризи необхідно розглядати в суб'єктивній ієрархії значущих переживань, оскільки фактор значущості опосередковує будь-який зовнішній вплив, що впливає на особистість.

Психологічне подолання - це активна взаємодія особистості з ситуацією, яка відбувається у відповідності до логіки розвитку ситуації, залежить від її значущості в житті людини та психологічних можливостей останньої і спрямована на конструктивне розв'язання проблемної ситуації. Це складний, багатоплановий і багаторівневий процес, що реалізується за допомогою великої кількості прийомів та способів поведінки.

Крім того, специфіка процесу подолання визначається не лише особливостями ситуації та її інтерпретацією з боку особистості, але й особистісними особливостями та здатністю людини до подолання, сформованими протягом її життя.

Література

1. Амбрумова А. Аналіз станів психологічної кризи та їх динаміка. Психологічний журнал. 2018. Т. 6, № 6. С. 107-115.

2. Анциферова Л. Особистість у важких життєвих ситуаціях: переомислення, трансформація ситуацій і психологічний захист. Психологічний журнал. 2015. Т. 15, № 1. С. 3-18.

3. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості. Практична психологія та соціальна робота. 2017. № 8. С. 7-9.

4. Василюк Ф. Психологія переживання: аналіз подолання критичних ситуацій. Київ. Промінь. 2019. 200 с.

5. Волянюк Н. Особливості вибору стратегії копінг поведінки тренерів-викладачів. Соціальна психологія. 2015. № 4 (12). C. 101-112.

6. Виготський Л. Повне зібрання творів у 6 т. Київ. Знання: Педагогика, 1994. Т. 4: Дитяча психологія. С. 6-242.

7. Виноградова Л.В. Когнітивні аспекти суб'єктивного відображення емоційно важких життєвих ситуацій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: Київ. 1995. 24 с.

8. Вовчик-Блакитна О. Психологічні особливості переживання підлітками складних життєвих ситуацій. Педагогіка і психологія: респ. наук.-метод. зб. АПН України. Київ. 2017. Вип. 36. С. 55-62.

9. Грановська Р., Нікольська І. Захист особистості: психологічні механізми. Київ. Знання. 2016. 352 с.

10. Дикая Л., А. Махнач. Ставлення людини до несприятливих життєвих подій і фактори його формування. Психологічний журнал. 2016. Т. 17, № 3. С. 137-148.

11. Єфімова О.А. Особистісні чинники переживання психотравмуючих ситуацій. Проблеми гуманітарних наук: наук. записки Дрогобицького держ. пед. ун-ту. Дрогобич, 2015. № 7. С. 85-94.

12. Лібина О. Психологія опанування життєвих криз і складних ситуацій. Київ. Знання. 2020. - 560 с.

13. Нартова-Бочавер С. К. «Coping behavior» у системі понять психології особистості. Психологічний журнал. 2018. Т. 18, № 5. С. 20-30.

14. Титаренко Т. М. Повсякденна психологічна травматизація: психологічна допомога та самодопомога. Життєві кризи особистості: наук.-метод. посіб.: у 2 ч. Київ. 2017. Ч. 1.: Психологія життєвих криз особистості. С. 160-185.

15. Endler N. Interface between personality and cognition // European Journal of Personality. 2000. V.14. - P. 377-389.

References

1. Ambrumova, A. (2018). Anahz starnv psihologіchnoї krizi ta i'h dinam^a [Analysis of states of psychological crisis and their dynamics]. Psihologichnij zhurnal - Psychological journal, 6, 6, 107-115 [in Ukrainian].

2. Anciferova, L. (2015). Osobistist' u vazhkih zhiti^vih situacijah: pereomislennja, transformacija situacij і psiholog^hnij zahist [Personality in difficult life situations: rethinking, transformation of situations and psychological protection]. Psihologichnij zhurnal - Psychological journal, 15, 1, 3-18 [in Ukrainian].

3. Varban, Є.О. (2017). Strategu' і prijomi psihologkhnogo podolannja zhiti^vih kriz osobistosti [Strategies and methods of psychological overcoming of personal life crises]. Praktichna psihologija ta social'na robota - Practical Psychology and Social Work, 8, 7-9 [in Ukrainian].

4. Vasiljuk, F. (2019). Psihologija perezhivannja : analiz podolannja kritichnih situacij [Psychology of experience: analysis of overcoming critical situations], Ki'iv. Promm' [in Ukrainian].

5. Voljanjuk, N. (2015). Osoblivosti viboru strategu kopmg povedmki treneriv- vikladachw [Peculiarities of choosing a strategy of coping behavior of teacher trainers]. Social'na psihologija - Social Psychology, 4 (12), 101-112 [in Ukrainian].

6. Vigots'kij, L. (1994). Povne zibrannja tvoriv [Complete collection of works]. (vol. 1-6). Kuv. Znannja: Pedagogika [in Ukrainian].

7. Vinogradova, L.V. (1995). ^gritUm aspekti sub^ktivnogo vMobrazhennja emocijno vazhkih zhiti^vih situacij [Cognitive aspects of subjective reflection of emotionally difficult life situations]. Extended abstract of candidate's thesis. Kuv [in Ukrainian].

8. Vovchik-Blakitna, O. (2017). Ps^o^^m osoblivosti perezhivannja pMHtkami skladnih zhiti^vih situadj [Cognitive aspects of subjective reflection of emotionally difficult life situations]. Pedagogika i psihologija - Pedagogy and psychology, 36, 55-62 [in Ukrainian].

9. Granovs'ka, R. (2016). №kol's'ka І. Zahist osobistosti: psihologichni mehanizmi [Protection of personality: psychological mechanisms]. Kuv. Znannja [in Ukrainian].

10. Dikaja, L., A. (2016). Stavlennja ljudini do nesprijatlivih zhiti^vih pod(j і faktori jogo formuvannja [A person's attitude to adverse life events and factors of its formation]. Psihologichnij zhurnal - Psychological journal, 17, 3, 137-148 [in Ukrainian].

11. Єйшоуа, O.A. (2015). Osobistisni chinniki perezhivannja psihotravmujuchih situacij [Personal factors of experiencing psychotraumatic situations]. Problemi gumanitarnih nauk: nauk. zapiski Drogobic'kogo derzh. ped. un-tu. Drogobich - Problems of humanitarian sciences: Sciences. notes of the Drohobytsky state. ped. university, 7, 85-94 [in Ukrainian].

12. Libina, O. (2020). Psihologija opanuvannja zhittevih kriz і skladnih situacij [Psychology of mastering life crises and difficult situations]. Ki'iv. Znannja [in Ukrainian].

13. Nartova-Bochaver, S.K. (2018). Coping behavior» u sistemi ponjat' psihologi'i osobistosti ["Coping behavior" in the system of concepts of personality psychology]. Psihologichnij zhurnal - Psychological journal, 18, 5, 20-30 [in Ukrainian].

14. Titarenko, T.M. (2017). Povsjakdennapsihologichna travmatizacija: psihologichna dopomoga ta samodopomoga. Zhittevi krizi osobistosti [Everyday psychological traumatization: psychological help and self-help. Life crises of personality]. (vol. 1-2). [in Ukrainian].

15. Endler, N. (2000). Interface between personality and cognition. European Journal of Personality, 14, 377-389 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru