Копінг-поведінка: сутність, функції та основні компоненти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Переяслав

Кафедра менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти

Копінг-поведінка: сутність, функції та основні компоненти

Хараджи Марина Вікторівна

кандидат психологічних наук, доцент

Сніжко Лариса Павлівна

здобувачка другого курсу

другого (магістерського) рівня вищої освіти

спеціальності «Практична психологія»

група ПП-22пмз

Анотація

копінг-поведінка подолання стрес особистість

У статті аналізуються основні підходи до вивчення феномену копінг-поведінки, її сутності, функцій та основних структурних елементів. Зауважується, що недивлячись на те, що поняття «копінг» відносно недавно з'явилося у науковому дискурсі воно привертало і привертає увагу багатьох вчених. Копінг - це індивідуальний спосіб взаємодії людини із важкою життєвою ситуацією відповідно до її значущості в житті людини і наявності особистісно-середовищних ресурсів, які багато в чому визначають поведінку особистості. Копінг-поведінка (копінг) складається з копінг-стратегій і копінг-ресурсів.

Акцентується, що копінг за своєю суттю може бути як продуктивними, функціональними, так і непродуктивними, дисфункціональними. Втім, деякі автори вважають невід'ємною характеристикою копінг-поведінки її корисність.

Наголошується, що поняття "копінг" інтерпретується по-різному в різних психологічних школах. У неопсихоаналітичному підході копінг-процеси розглядаються як его-процеси, спрямовані на продуктивну адаптацію особистості до важких ситуацій; другий підхід визначає копінг як якості особистості, що дозволяють використовувати відносно постійні варіанти відповіді на стресові ситуації. У третьому підході копінг виступає як динамічний процес, який визначається суб'єктивністю переживання ситуації і багатьма іншими чинниками.

Зазначається, що копінг виконує дві основні функції: регуляція емоцій (емоційно-орієнтований копінг) та розв'язання проблем, що викликають дистрес (проблемно-орієнтований копінг).

Акцентуєтся, що існує два види когнітивної оцінки ситуації (первинна та вторинна), які детермінують вибір особистістю тих чи інших механізмів подолання стресу (копінг-стратегій).

Ключові слова: копінг, копінг-поведінка, емоційно-орієнтований копінг, проблемно-орієнтований копінг, когнітивна оцінка, копінг-стратегії, копінг-ресурси.

Kharadzhy Marina Viktorivna Сandidate of Psychological Sciences Associate Professor of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav

Snizhko Larysa Pavlivna second-year of the second (master's) level of higher education in the specsalty «Practical Psychology» group PP-12pmz, Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav

Coping behavior: essence, functions and main components

Abstract

The article analyzes the main approaches to studying the phenomenon of coping behavior, its essence, functions and main structural elements. It is noted that, despite the fact that the concept of “coping” has appeared relatively recently in scientific discourse, it has attracted and continues to attract the attention of many scientists. Coping is an individual way of a person's interaction with a difficult life situation in accordance with its significance in a person's life and the presence of personal and environmental resources that largely determine an individual's behavior. Coping behavior (coping) consists of coping strategies and coping resources.

It is emphasized that coping in its essence can be either productive, functional, or unproductive, dysfunctional. However, some authors consider its usefulness to be an integral characteristic of coping behavior.

It is noted that the concept of “coping” is interpreted differently in different psychological schools. In the neo-psychoanalytic approach, coping processes are considered as ego processes aimed at productive adaptation of the individual to difficult situations; the second approach defines coping as personality traits that allow the use of relatively constant options for responding to stressful situations. In the third approach, coping acts as a dynamic process determined by the subjectivity of experiencing the situation and many other factors.

It is noted that coping performs two main functions: regulation of emotions (emotion-oriented coping) and solving problems that cause distress (problem-oriented coping). It is emphasized that there are two types of cognitive assessment of the situation (primary and secondary), which determine a person's choice of certain mechanisms for overcoming stress (coping strategies).

Keywords: coping, coping behavior, emotion-oriented coping, problem-oriented coping, cognitive assessment, coping strategies, coping resources.

Постановка проблеми

Проблемі подолання стресу присвячено безліч досліджень. Серед них найбільш популярні роботи, що вивчають механізм дії копінг-стратегій (поведінкових стратегій), їх зв'язок з копінг-ресурсами (особистісними ресурсами) та іншими психологічними характеристиками. У цих роботах визначаються стилі поведінки подолання, вивчається його вплив на процеси адаптації, самопочуття людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вперше термін «копінг-поведінка» з'явився в психологічній літературі у роботі Л. Мерфі в 1962 році, який використав його вивчаючи особливості подолання криз розвитку дітьми. Чотири роки опісля, Р. Лазарус у своїй книзі "Psychological Stressand Coping Process" ("Психологічний стрес і процес його подолання") звернувся до копінгу для опису усвідомлених стратегій подолання стресу і інших подій, що породжують тривогу. Так тема копінг-поведінки (копінгу) з'явилася у науковому дискурсі. Дефініції «копінг-поведінка» і «копінг» є синонімічними.

Мета статті полягає у теоретичному аналізі сутності, функцій та основних компонентів копінг-поведінки особистості.

Виклад основного матеріалу

Копінг-поведінку інтерпретують як опановуючу поведінку або психологічне подолання. Копінг-поведінка - це індивідуальний спосіб взаємодії людини із важкою життєвою ситуацією відповідно до її значущості в житті індивіда та з особистісно-середовищними ресурсами, які багато в чому визначають його поведінку. Копінг - це динамічний процес, оскільки особистість і середовище утворюють нерозривний, динамічний взаємозв'язок і роблять один на одного взаємний вплив [1-2].

У психологічній літературі використовується низка термінів (копінг, копінгові дії, копінг-стратегії, копінгові стилі, копінг-поведінка), за допомогою яких визначають індивідуальну адаптаційну реакцію людини до складної життєвої ситуації. Під складною життєвою ситуацією більшість дослідників розуміють ситуацію, що об'єктивно порушує нормальну життєдіяльність особистості і є складною для її самостійного вирішення. Природньо, що успіх у розв'язанні складної життєвої ситуації залежить передусім від самої людини. Важливими показниками у суб'єктивній картині складної життєвої ситуації є уявлення про ситуацію та способи її подолання. [11].

Р. Лазарус стверджує, що стрес - це дискомфорт, у випадку коли відсутня рівновага між індивідуальним сприйняттям викликів середовища і наявних у людини ресурсів для взаємодії з ними. Саме індивід оцінює ситуацію як стресову чи ні. За Лазарусом і Фолкман, індивіди оцінюють для себе величину потенційного стресора, співставлючи стрес-фактори середовища з власною оцінкою наявних у них ресурсів для протидії стресорам.

З часом поняття "копінг" стало включати реакцію не тільки на "вимоги, які є надмірними або перевищують наявні ресурси людини ", але й на щоденні стресові ситуації. Зміст копінгу при цьому залишився тим самим: копінг - це те, що робить людина, щоб впоратися із стресом: він об'єднує когнітивні, емоційні і поведінкові стратегії, які використовуються для опанування стрес-факторів щоденного життя.

При цьому підкреслюється, що реакції індивіда на стресову ситуацію можуть бути як довільними, так і мимовільними. Мимовільні реакції - це ті, що засновані на індивідуальних відмінностях у темпераменті, а також ті, що набуті в результаті повторення і більше не вимагають свідомого контролю.

Психологи, що займаються вивченням копінг-поведінки, дотримуються різних поглядів на ефективність стратегій подолання. Якщо в багатьох теоріях враховується, що копінг-стратегії за своєю суттю можуть бути як продуктивними, функціональними, так і непродуктивними, дисфункціональними. Втім, деякі автори вважають невід'ємною характеристикою копінг-поведінки її корисність; вони визначають подолання як "адаптивні дії, цілеспрямовані і потенційно усвідомлені" [8, с. 234].

Альтернативна точка зору полягає в тому, що копінг не завжди є продуктивним; його ефективність залежить від двох чинників: реакції у відповідь і контексту, в якому цей копінг реалізується.

Поняття "копінг" інтерпретується по-різному в різних психологічних школах [8].

Перший підхід -неопсихоаналітичний. Копінг-процеси розглядаються як его-процеси, направлені на продуктивну адаптацію особистості до важких ситуацій. Функціонування копінг-процесів передбачає включення когнітивних, моральних, соціальних і мотиваційних структур особистості в процесі вирішення проблеми. У разі неспроможності особистості до адекватного вирішення проблеми включаються захисні механізми, які сприяють пасивній адаптації [9]. Такі механізми визначаються як ригідні, дезадаптивні способи вирішення проблеми, що перешкоджають адекватній орієнтації індивіда в реальній дійсності. Інакше кажучи, копінг і захист функціонують на підставі однакових его-процесів, але є різноспрямованими механізмами у вирішенні проблем.

Другий підхід визначає копінг як якості особистості, що дозволяють використовувати відносно постійні варіанти відповіді на стресові ситуації. А. Біллінгс і Р. Моос виділяють три способи подолання стресової ситуації.

Копінг, орієнтований на оцінку - подолання стресу, що включає спроби визначити значення ситуації і ввести в дію певні стратегії: логічний аналіз, когнітивну переоцінку та ін.

Копінг, орієнтований на розв'язання проблеми - опанування стресу, що має на меті нівеліювання, зменшення або усунення джерела стресу.

Копінг, орієнтований на емоції - подолання стресу, що включає когнітивні, поведінкові зусилля, за допомогою яких людина намагається зменшити емоційну напругу і підтримати афектну рівновагу [4].

У третьому підході копінг виступає як динамічний процес, який визначається суб'єктивністю переживання ситуації і багатьма іншими чинниками. Р. Лазарус і С.Фолкман позначили психологічне подолання як когнітивні і поведінкові зусилля особистості, направлені на зниження впливу стресу. Активна форма копінг-поведінки, активне подолання, є цілеспрямованим усуненням або послабленням впливу стресової ситуації. Пасивна копінг-поведінка або пасивне подолання, передбачає використання різного арсеналу механізмів психологічного захисту, які направлені на зниження емоційної напруги, а не на зміну стресової ситуації [7].

На думку С. Фолкман і Р. Лазаруса, копінг виконує дві основні функції:

регуляція емоцій (копінг, націлений на емоції);

управління проблемами, що викликають дистрес (копінг,

націлений на проблему).

Обидві ці функції здійснюються в більшості стресових ситуацій. Їх кількісне співвідношення залежить від того, як оцінюються стресові ситуації. Оцінка того, що відбувається, грає важливу роль у процесі еволюції людини, від неї залежить інтенсивність і характер емоцій, які відчуває людина, зустрічаючись з проблемами [7].

Д. Галахер висунув гіпотезу, що оцінка події залежить від об'єму наявних у особистості ресурсів, які дозволяють опанувати, справитися з цією подією. Якщо індивід оцінює ресурси як недостатні, неадекватні, то подія сприймається як загроза. Зазвичай стійкі до стресу люди адекватно оцінюють свої ресурси і сприймають стресогенні події як зміни [6].

Виокремлюють два види когнітивної оцінки: первинна і вторинна.

Первинна оцінка дозволяє людині вирішити, чи є дана ситуація загрозливою чи її можна віднести до ситуації зміни, яка не містить в собі загрози його благополуччю. Вона дозволяє оцінити силу стресової дії, зіставити можливість шкоди, що завдається нею, з індивідуальними можливостями.

Вторинна оцінка доповнює первинну. Вона визначає, якими методами можна вплинути на негативну подію та її результат, тобто процес вибору механізмів і ресурсів подолання стресу. З її допомогою людина вирішує, що вона може зробити в даній ситуації. За когнітивною оцінкою ситуації слідує вироблення механізмів подолання стресу [7].

Якщо у тварин поведінкова відповідь на несприятливі дії середовища виявляється переважно уникненням, відходом від загрозливої ситуації, агресією, то у людини при подоланні стресу включаються когнітивні розумові процеси прийняття адаптаційного рішення [8].

Думки, почуття і дії утворюють копінг-стратегії, які використовуються індивідом різною мірою за певних обставин.

Встановлено, що психічне і фізичне самопочуття залежить від вибору копінг-стратегій у момент зіткнення з психотравмуючою ситуацією. Використання активних поведінкових стратегій подолання і відносно низька сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. А до його погіршення і наростання негативної симптоматики приводять уникнення проблем і застосування пасивних стратегій, направлених не на вирішення проблеми, а на зменшення емоційної напруги [9].

У використанні копінг-стратегій існує певна вікова динаміка. Із збільшенням віку підвищується вірогідність використання активних поведінкових стратегій вирішення проблем [10].

Досліджуючи статеві відмінності в стилі подолання стресу, Н. Ендлер і Д. Паркер дійшли висновку, що у жінок молодого віку стиль подолання депресії емоційніший і більш орієнтований на уникнення. Проте і чоловіки, і жінки з явно вираженою депресивною симптоматикою більш схильні до емоційного стилю подолання стресу, чим люди з менш вираженою депресією [5].

За даними Н. К'юпера із співавторами, дистанціювання, самоізоляція розглядаються як неефективні стратегії поведінки, сприяючі виникненню депресії. Встановлено також, що при боротьбі із стресогенними подіями вразливі люди використовують неадекватні стратегії, переважно самоізоляцію.

Т.А. Вілле досліджував поведінкові копінг-стратегії, які включають дії, сприяючі або не сприяючі вживанню психоактивних речовин. Поведінка, направлена на уникнення контактів з людьми, що вживають наркотики, полегшує протистояння соціальному тиску і зменшує вірогідність наркотизації. Пошук соціальної підтримки у осіб, що невживають наркотики, сприяє припиненню наркотизації. Поведінка ж, направлена на реалізацію поведінкової стратегії "пошук задоволення", пошук підтримки у наркоманів, сприяє посиленню наркотизації [12].

Інтерес дослідників до проблеми подолання стресу привів до того, що за останні 15 років збільшилося число робіт, автори яких намагалися не тільки вивчити, але й виміряти копінг-поведінку, створюючи для цієї мети спеціальні анкети [5].

Автори опитувальників найчастіше виходили з потреби досліджувати:

окремі, конкретні ситуативні копінг-стратегії;

стратегії, розділені за основними сферами психічної діяльності (когнітивні, емоційні, поведінкові);

базисні стратегії копінг-поведінки, що включають когнітивні, поведінкові і емоційні варіанти реагування на стрес і об'єднані з окремих

ситуативно-специфічних копінг-стратегій за принципом активності-пасивності подолання стресу;

> окремі ситуативно-специфічні копінг-стратегії і базисні копінг-стратегії, для чого в опитувальників включалися шкали, націлені на вивчення тих і інших типів стратегій [2].

Дж. Амірхан на основі факторного аналізу різноманітних копінг-відповідей на стрес розробив "Індикатор копінг-стратегій". Він виділив 3 групи копінг-стратегій: вирішення проблем, пошуку соціальної підтримки і уникнення [3].

"Індикатор копінг-стратегій" можна вважати одним із найбільш вдалих інструментів дослідження базисних стратегій поведінки людини. Ідея цього опитувальника полягає в тому, що всі поведінкові стратегії, які формуються у людини в процесі життя, можна підрозділити на три великі групи:

Стратегія розв'язання проблем - це активна поведінкова стратегія, при якій людина прагне використовувати всі наявні особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.

Стратегія пошуку соціальної підтримки - це активна поведінкова стратегія, при якій людина для ефективного вирішення проблеми звертається за допомогою і підтримкою до навколишнього середовища: сім'ї, друзів, значущих інших.

Стратегія уникнення - це поведінкова стратегія, при якій людина прагне уникнути контакту з оточуючою дійсністю, піти від вирішення проблем.

Людина може використовувати пасивні способи уникнення, наприклад, відхід у хворобу або вживання алкоголю, наркотиків, може зовсім "піти від вирішення проблем", використавши активний спосіб уникнення - суїцид.

Стратегія уникнення - одна з провідних поведінкових стратегій при формуванні дезадаптивної, псевдоподолальної поведінки. Вона направлена на подолання або зниження дистресу людиною, яка перебуває на нижчому рівні розвитку. Використання цієї стратегії зумовлене недостатністю розвитку особистісно-середовищних копінг-ресурсів і навичок активного вирішення проблем. Проте вона може носити адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку і стану ресурсної системи особистості [1-2].

Найбільш ефективним є використання всіх трьох поведінкових стратегій, залежно від ситуації. В деяких випадках людина може самостійно справитися з труднощами, що виникли, в інших їй потрібна підтримка оточуючих, у третіх вона просто може уникнути зіткнення з проблемною ситуацією, наперед подумавши про її негативні наслідки.

Висновки

Таким чином, копінг - це особливий вид соціальної поведінки особистості, який забезпечує або руйнує її здоров'я та соціальне благополуччя; складний, багатоплановий і багаторівневий процес, що реалізується за допомогою різних ресурсів та стратегій. Їх вибір визначається значущістю ситуації для суб'єкта, яка ним переживається та відповідає переважно одному із завдань - розв'язанню реальної проблеми або її емоційному переживанню, корекції самооцінки або регулюванню взаємовідносин особистості з іншими людьми. Структурними компонентами копінг-поведінки є копінг-ресурси та копінг-стратегії.

Література

1. Сирота Н. Копінг-поведінка і психопрофілактика психосоціальних розладів у підлітків. Огляд психіатрії і медичної психології. 2018. № 2. С. 24-35.

2. Ялтонський В. Копінг-поведінка здорових і хворих наркоманією: автореферат дис. докт. мед. наук. Київ: 1995. 40 с.

3. Amirkhan J.H. A factor analytically derived measure of coping: Journal of Personality and Social Psychology. 1990. Vol. 59. P. 1066-1074.

4. Billings A.G., Moos R.H. The role of coping responses and social resources in attenuating the stress of life events. G.of Behavioral Medicine. 1981. Vol. 4. № 42. P. 139-157.

5. Endler N.S., Parker, J.D.A. Coping Inventory for Stressfull Situatios (CISS): Manual.Toronto: Multi-Healt System. 2020.

6. Galagher D., 1990. Personality, coping, and objective outcomes: Extraversion, neuroticism, coping styles, and academic performance. 1996, Volume 21, Issue 3, P. 421-429.

7. Lazarus R.S., Folkman S. Stress, Appraisal and Coping. N.Y., 1998. 218 p.

8. Lazarus R.S. (1998). Fifty years of research and theory of R.S. Lazarus. An analyses of historical and perennial issues. New York. 241 с.

9. Nakano K. (1991). The role of coping strategies on psychological and physical well-being. J. of Psychol. Res. V. 33. № 4. P. 160-167.

10. Petrovsky M., Birkimer J. The relationship among locus of control, coping, styles and psychological symptom reporting. J.Clinic.Psychol. 1991. Vpl. 47. № 3. P. 336-345.

11. Stress and coping: an anthology. Ed. by Alan Monat and Richard S. Lazarus. N.Y.: Colambia University Press, 1985. 298 с.

12. Wills T.A. Stress and coping in early adolescence: Relation-ships to substance use in urban school samples. Health psychology. 1985. № 5. P. 503-529.

References

1. Syrota N. (2018). Kopinh-povedinka i psykhoprofilaktyka psykhosotsialnykh rozladiv u pidlitkiv [Coping behavior and psychoprophylaxis of psychosocial disorders in adolescents]. Ohliad psykhiatrii i medychnoipsykholohii, № 2. S. 24-35 [in Ukrainian].

2. Yaltonskyi V. (1995). Kopinh-povedinka zdorovykh i khvorykh narkomaniieiu [Coping behavior of healthy and drug addicts]. Avtoreferat dys. dokt. med. nauk. K.: 40 s.

3. Amirkhan J.H. (1990). A factor analytically derived measure of coping: Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 59. P. 1066-1074 [in English].

4. Billings A.G., Moos R.H. (1981). The role of coping responses and social resources in attenuating the stress of life events. G.of Behavioral Medicine. 1981. Vol. 4. № 42. P. 139-157 [in English].

5. Endler N.S., Parker, J.D.A. (2020). Coping Inventory for Stressfull Situatios (CISS): Manual. Toronto: Multi-Healt System. 213 с. [in English].

6. Galagher D., (1996). Personality, coping, and objective outcomes: Extraversion, neuroticism, coping styles, and academic performance. Volume 21, Issue 3, P. 421-429 [in English].

7. Lazarus R.S., Folkman S. (1998). Stress, Appraisal and Coping. N.Y., 218 p. [in English].

8. Lazarus R.S. (1998). Fifty years of research and theory of R.S. Lazarus. An analyses of historical and perennial issues. New York, 241 р. [in English].

9. Nakano K. (1991) The role of coping strategies on psychological and physical well-being. J. of Psychol. Res. V. 33. № 4. P. 160-167 [in English].

10. Petrovsky M., Birkimer J. (1991). The relationship among locus of control, coping, styles and psychological symptom reporting. J. Clinic. Psychol. Vpl. 47. № 3. P. 336-345 [in English].

11. Stress and coping: an anthology (1985). Ed. by Alan Monat and Richard S. Lazarus. N.Y.: Colombia University Press, 451 p. [in English].

12. Wills T.A. (1985). Stress and coping in early adolescence: Relation-ships to substance use in urban school samples. Health psychology. № 5. P. 503-529 [in English].

Размещено на Allbest.ru