Вплив стрес-чинників на психомоторні показники майбутніх фахівців морського транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дунайський інститут Національного університету «Одеська морська академія»

Вплив стрес-чинників на психомоторні показники майбутніх фахівців морського транспорту

Сорока Олена Михайлівна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри навігації і управління судном

Ізмаїл

Анотація

У статті подано результати дослідження впливу стрес- чинників на психомоторні показники майбутніх фахівців морського транспорту. Зокрема, зазначається, що психомоторні реакції схильні до певних змін, пов'язаних із цілеспрямованим на них психологічним впливом. Конкретна реакція на ситуацію може не лише визначатися впливом характерних відмінностей нервової системи, але й наслідком навчання та професійного досвіду. Але при цьому межі можливого розвитку швидкості реакції визначаються уродженими властивостями нервової системи.

Під час експерименту спостерігались якісні і кількісні зміни у кожній із груп. У методиці прогнозування результатів - це підвищення відсотку ймовірності швидшої адаптації до складної обстановці в обстежуваних експериментальної групи. При стресі у людей із врівноваженим типом вищої нервової діяльності швидкість сенсомоторної реакції зростає, а в осіб із переважанням процесів збудження над гальмуванням в умовах стресу показники сенсомоторної реакції погіршуються. Можна припустити, що якщо підібрати доступні фізіологічні засоби активації ЦНС перед початком виконання складних вправ для осіб з переважним типом процесів гальмування, процес включення та активації їх для виконання завдання скоротиться, а ефективність діяльності підвищиться.

При висуванні гіпотези про відповідність сильного типу центральної нервової системи («Ільїн») нормальній реакції («Ромберг»), середнього та слабкого типів центральної нервової системи - задовільній реакції та середньо-слабкого типу центральної нервової системи - незадовільній реакції спостерігалося, що поведінка графіків є схожою, при цьому розбіжність у результатах є незначною. З двох виконаних тестів можна із впевненістю констатувати, що отримані результати є достовірними.

Ключові слова: стрес-чинник; психомоторні показники; фахівці морського транспорту; психологічний вплив; центральна нервова система.

Abstract

Soroka Olena Mykhaylivna Candidate of Psychological Sciences, Docent, Associate Professor of the Department of Navigation and Ship Management, Danube Institute of the National University "Odesa City Academy", Izmail,

INFLUENCE OF STRESSORS ON PSYCHOMOTOR PERFORMANCE OF FUTURE MARITIME TRANSPORT SPECIALISTS

The article presents the results of a study of the influence of stressors on the psychomotor performance of future maritime transport specialists. In particular, it is noted that psychomotor reactions are subject to certain changes associated with targeted psychological influence on them. A specific reaction to a situation can be determined not only by the influence of characteristic differences of the nervous system, but also by the consequences of training and professional experience. However, the limits of possible development of reaction speed are determined by the innate properties of the nervous system.

During the experiment, qualitative and quantitative changes were observed in each of the groups. In the methodology of predicting results, it is an increase in the percentage of probability of faster adaptation to a difficult situation in the subjects of the experimental group. Under stress, in people with a balanced type of higher nervous activity, the speed of sensorimotor reaction increases, and in people with a predominance of excitation over inhibition under stress, the indicators of sensorimotor reaction deteriorate. It can be assumed that if you select available physiological means of activating the central nervous system before performing complex exercises for people with a predominant type of inhibition, the process of switching on and activating them to perform the task will be reduced, and the efficiency of activity will increase.

When putting forward the hypothesis that a strong central nervous system type ("Ilyin") corresponds to a normal response ("Romberg"), a medium and weak central nervous system type to a satisfactory response, and a medium-weak central nervous system type to an unsatisfactory response, it was observed that the behavior of the graphs is similar, with a slight difference in the results. From the two tests performed, we can confidently state that the results obtained are reliable.

Keywords: stressor; psychomotor indicators; maritime transport specialists; psychological impact; central nervous system.

Постановка проблеми

Постійна наявність екстремальних чинників у професійній діяльності моряків визначає необхідність сформованості у них високої психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях з метою забезпечення необхідної психофізичної професійної надійності та стресостійкості. Із цього виходить, що їм необхідно навчитися витримувати високий рівень професійного навантаження, управляти власними емоціями у стресових ситуаціях для збереження психічного здоров'я, вчасно мобілізовувати внутрішні ресурси для подолання стресових ситуацій [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Серед українських вчених проблему впливу стрессу на психомоторні показники вивчали В.Барабой, Л.Георганов, О.Гульбс, О.Кокун, М.Корольчук, С.Романчук, М.Ченцов, Ю.Шаран та ін. Із зарубіжних дослідників слід виділити останні доробки Jamshid Faraji, Nabiollah Soltanpour, Seyed Yaghoob Jafari, Reza Moeeini, Shiva Pakdel, Alireza Moharreri, Gerlinde A S Metz.

Мета статті - ознайомлення з результатами емпіричного дослідження впливу стрес-чинників на психомоторні показники майбутніх фахівців морського транспорту.

Виклад основного матеріалу

У дослідженні взяли участь курсанти старших курсів Дунайського інституту Нaцioнaльнoгo унівєрситєту «Одєсь^ мoрcькa aкaдeмiя», яких було розподілено на контрольну (55 осіб) та експериментальну (54 особи) групи. Обидві вибірки є гомогенними і складаються із представників чоловічої статі. Віковий діапазон - 20-22 роки. Як психодіагностичний інструментарій використовувались методика експрес- діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.Ільїна (теппінг-тест) та експрес-методика Ромберга. психомоторний реакція адаптація

Для оцінки рівня стійкості до стресів за проявами психомоторних реакцій, що мають місце при виконанні фізичних вправ, було обрано методику експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.Ільїна (теппінг-тест). Основою вибору став порівняльний аналіз існуючих методик оцінки показників психомоторної організації людини, що застосовуються у фізіології спорту [2]. Основними критеріями порівняльної оцінки є ефективність і величина можливих похибок, а також час і складність способів проведення досліджень, необхідність виконання спеціальних умов та апаратного комплексу. Теппінг-тест Є.Ільїна є найбільш ефективним методом визначення витривалості центральної нервової системи, що дозволяє здійснювати достатньо точний кількісний облік і широко застосовується у сучасному спорті як один з індикаторів рівня майстерності спортсменів. Ця методика заснована на визначенні швидкості сенсомоторної реакції динаміки максимального руху рук. Вона відрізняється низькою трудомісткістю, відсутністю необхідності створення спеціальних умов проведення та застосування спеціальної апаратури порівняно з такими методами, як знаходження величини напруженості окремих м'язових груп за допомогою міограми або ступеня надмірної напруги м'язів та плавності рухів за показником тремору.

Для отримання статистично значущого результату тестування було здійснено шість разів, три рази з яких - у звичайних умовах та три - в умовах стресу (перед контрольно-перевірочним заняттям, що передбачає виконання контрольних нормативів за вправами, що характеризують основні фізичні якості) безпосередньо перед проведенням розминки основної частини навчального заняття.

Під час роботи здійснювалось тестування із використанням стандартних бланків, що є аркушом паперу формату А4, розділеного на шість розташованих по три у ряд рівних прямокутника. Відповідно до методики, завданням респондентів було графічне проставлення максимальної кількості крапок олівцем у заданий квадрат за тимчасовими відрізками (5 с), відлік яких здійснювався за допомогою секундоміра та свистка.

Процедура дослідження. Обстежуваним даються такі вказівки: «Перед Вами бланк. За моєю командою «Увага. Час!» Ви починаєте у максимальному темпі проставляти крапки у квадраті № 1, потім через кожні 5 с за моєю командою «Час» у другому, третьому, ..., шостому квадратах. За командою «Стій» Ви завершуєте роботу, прибираєте олівець і ручкою у правому нижньому кутку кожного квадрата підраховуєте загальну кількість проставлених Вами крапок.

Основними вимогами під час роботи є: взаємно зворотне проставлення крапок для правої та лівої рук (за окремими полями); кругове переміщення руки межами поля (мінімізація кількості накладень крапок одна на одну); максимальна мобілізованість обстежуваного та максимальний темп проставлення графічних позначок; послідовне проведення досвіду окремо правою та лівою руками; повторення досвіду отримання статистично значущого результату роботи.

В результаті проведених досліджень та інтерпретації отриманих результатів, із врахуванням величини та знаку помилки даних було встановлено, що на початок експерименту обстежувані контрольної та експериментальної груп відповідали чотирьом основним типам функціональності центральної нервової системи (рис. 1 -4) у співвідношенні:

Номер квадрата

Рис.1 Графічне зображення окремих експериментальних даних, що відповідають основним 1-му типу центральної нервової системи

Номер квадрата

Рис. 2 Графічне зображення окремих експериментальних даних, що відповідають основним 2-му типу центральної нервової системи

- сильний тип нервової системи («опуклий тип центральної нервової системи»): група 1 - 5 обстежуваних та група 2 - 1 обстежуваний. Відмінні риси цього типу - наростання темпу перші 10-15 с із прийняттям максимальних значень та зниження нижче вихідного рівня до закінчення виконання тесту до 25-30 с роботи;

- нервова система середньої сили («рівний тип центральної нервової системи»): група 1 - 25 обстежуваних та група 2 - 25 обстежуваних.

Рис. 3 Графічне зображення окремих експериментальних даних, що відповідають 3-му типу центральної нервової системи

Приблизно рівний розподіл загальної кількості точок по квадратах протягом усього часу роботи;

що відповідають основним 4-му типу центральної нервової системи

- слабкий тип нервової системи («низхідний тип центральної нервової системи»): група 1 - 16 обстежуваних та група 2 - 13 обстежуваних. Взята планка початкових максимальних значень знижується в обстежуваного вже із другого часового відрізка і залишається у низьких діапазонах протягом тестування;

- нервова система середньо-слабкого типу («проміжний тип» або «увігнутий тип»): група 1 - 9 обстежуваних та група 2 - 16 обстежуваних.

«Проміжний тип» - максимальний темп роботи знижується при проставленні позначок у третьому квадраті до 11-15 с роботи. «Увігнутий тип» - короткочасна мобілізація працездатності на окремих етапах тестування, зі зниженням темпу та його короткочасним зростанням (іноді навіть до початкових значень) (табл. 1).

Таблиця 1 Розподіл обстежуваних за типом центральної нервової системи (без стрес-чинників)

Це, своєю чергою, із довірчою ймовірністю 0,89 дозволило дійти висновку, що властивий людині психомоторний темп залежить переважно від темпераменту людини, ніж від обстановки, у якій вона перебуває.

Важливо, що в умовах створення стресової обстановки (необхідність виконання вправ на контрольно-перевірочних заняттях) в окремих обстежуваних фіксувалась незначна зміна темпу, у загальної вибірці розбіжність із звичайними умовами становила від 30 до 65% (рис. 5-6).

Рис.6 Гістограма розподілу обстежуваних за критеріями стресостійкості у стресових умовах

У межах аналізу отриманих даних під час емпіричного дослідження здійснено якісний облік змін, що відбуваються (рис. 7-8). У кожній із груп респонденті було додатково проранжовано за коефіцієнтом сили нервової системи (КЦН) та коефіцієнтом функціональної асиметрії (КФА).

Рис.7 Приклад ранжування обстежуваних експериментальної групи за коефіцієнтом сили 4-го типу нервової системи

Рис. 8 Приклад загального ранжування обстежуваних експериментальної групи за коефіцієнтом функціональної асиметрії

Під час експерименту спостерігались якісні і кількісні зміни у кожній із груп (табл. 2). Так, із 16 обстежуваних 4-ї групи у половини до закінчення досліджень показники відповідали значенням для групи середнього та середньо-слабкого типів центральної нервової системи, а у 7 із середнім та середньо-слабким типами центральної нервової системи - сильному типу.

Таблиця 2 Зведена таблиця результатів тестування, методика Є.Ільїна

У методиці прогнозування результатів - це підвищення відсотку ймовірності швидшої адаптації до складної обстановці в обстежуваних експериментальної групи. При стресі у людей із врівноваженим типом вищої нервової діяльності швидкість сенсомоторної реакції зростає, а в осіб із переважанням процесів збудження над гальмуванням в умовах стресу показники сенсомоторної реакції погіршуються. Можна припустити, що якщо підібрати доступні фізіологічні засоби активації центральної нервової системи перед початком виконання складних вправ для осіб з переважним типом процесів гальмування, процес включення та активації їх для виконання завдання скоротиться, а ефективність діяльності підвищиться.

Також було оцінено зміну часткових та загальних похибок за середнім значенням із часткових та загальних результатів. До закінчення експерименту величина розкиду значень в окремому та загальному випадках виявилася приблизно однаковою: збільшення похибки було виявлено в окремих випадках у 28% обстежуваних і загалом у 31% усіх респондентів; за типом зменшення у 54% і відповідно 57%; у 13% в окремих випадках і 8% у загальних було зафіксовано стрибкоподібну зміну похибок у бік погіршення результатів і за стабільним типом 5% проти 4%.

Для уточнення одержаних результатів було проведено дослідження функції рівноваги (координаційна функціональність нервової системи) за допомогою експрес-методики Ромберга (ускладнена проба №3). Було припущено, що ця методика буде ефективною перевірочною методикою в оцінці ступеня реакцій на стрес-чинники, а також у виявленні ступеня зміни її функціональних показників на етапі констатувального експерименту.

Експрес-методика Ромберга безпосередньо застосовується у медичній практиці - у сфері неврології, і навіть у професійному спорті - у межах виявлення координаційних здібностей (утримання статичного стану) тощо. За допомогою цієї проби (за працездатністю) оцінюються психомоторні функції систем організму, що відповідають за підтримання рівноваги: вестибулярний апарат (мозочок та внутрішнє вухо), система пропріорецепції (глибокої чутливості), вищі мозкові функції кори мозку. Проба Ромберга на ранній стадії дозволяє виявляти не лише порушення з боку вестибулярного апарату, а й інші патології (ураження спинного мозку, полінейропатії, психіатричні порушення тощо). При виконанні проби Ромберга обстежувані займали вихідне положення на рівній площадці у стійці на одній нозі (п'ятка іншої ноги при цьому стосується колінної чашки опорної ноги), руки витягнуті вперед, пальці розведено. За командою керівника вони заплющували очі і протягом 15 с утримували це положення. Визначались час і ступінь стійкості (обстежуваний стоїть нерухомо чи погойдується) у цій позі, і навіть зверталась увага до наявність тремтіння - тремор повік і пальців рук у відповідності до методики оцінки.

При інтерпретації результатів, нестійкість і похитування людини з боку у бік є ознакою атаксії (ураження мозочка або вестибулярного апарату), а незначна присутність тремору протягом короткого часу свідчить про можливу присутність порушень в організмі людини (внутрішньочерепна пухлина, порушення та ін.). Однак із врахуванням обов'язкового проведення медичними працівниками первинного відбору при вступі до закладу вищої освіти, щорічних медичних оглядах та віку обстежуваних відхилення від норми, що виникають під час тестування, було прийнято вважати проявом стресового стану, при якому процеси порушення та гальмування перебувають у стані дисбалансу.

Для виявлення достовірності результатів дослідження проба Ромберга здійснювалася шість разів в обох групах: перед початком та після закінчення занять на виконання тесту Купера. На початку дослідження, у звичайних умовах зазначалося: у 17,2% випадків (19 обстежуваних) - низький показник рівня центральної нервової системи, у 58,2% (64 обстежуваних) - середній рівень центральної нервової системи та у 24,8% (27 обстежуваних) - високий рівень ЦНС через вплив стрес-чинника: у 41,8% (46 обстежуваних) - низький показник ЦНС, у 44,6% (49 обстежуваних) - середній рівень ЦНС і в 13,6% (15 обстежуваних) - високий рівень ЦНС (рис. 9).

Дані результати свідчать про те, що у половини обстежуваних при виконанні фізичних вправ переважають процеси гальмування, що було підтверждено результатами виконання проб наприкінці занять (табл. 3). Наприкінці дослідження зафіксовано зменшення кількості випадків прояву низької функціональності центральної нервової системи і збільшення випадків прояву високої функціональності центральної нервової системи, особливо в експериментальній групі (табл. 4).

Рис. 9 Результати вхідного тестування, методика Ромберга, звичайні умови

Рис. 10 Результати вхідного тестування, методика Ромберга, стресові умови

Таблиця 3 Результати виконання теста до початку тесту Купера і по його завершенню, методика Ромберга

Таблиця 4 Результати виконання тесту на заключному етапі експерименту, методика Ромберга

Рис.11 Підсумки заключного тестування, проба Ромберга, звичайні умови

Як видно із таблиці, при рівній кількості учасників експерименту спостерігається динаміка у бік збільшення числа обстежуваних до третього показника та зменшення першого (рис. 11-12).

Рис.12 Результати вхідного тестування, методика Ромберга, стресові умови

Вважається, що найбільш інформативний результат дає зіставлення результатів простої та складної рухових реакцій. Для порівняння результатів теппінг-тесту Є.Ільїна із тестом «Ромберга» результати за методикою експрес- діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.Ільїна було переведено від чотиризначних параметрів до тризначних. Гіпотезою було припущення про відповідність сильного та середнього типів центральної нервової системи («Ільїн») - нормальній реакції («Ромберг»), слабкого типу ЦНС - задовільній реакції та середньо-слабкого типу центральної нервової системи - незадовільній реакції. При порівнянні графіків двох тестів виявилося, що їхня поведінка відрізняється, отже, висунута гіпотеза виявилася невірною. Однак при висуванні чергової гіпотези про відповідність сильного типу центральної нервової системи («Ільїн») нормальній реакції («Ромберг»), середнього та слабкого типів ЦНС - задовільній реакції та середньо-слабкого типу центральної нервової системи - незадовільній реакції («Ільїн» 1 ^ + «Ромберг») 2,3 ^ 2; 4 ^ 3) спостерігалося, що поведінка графіків є схожою, при цьому розбіжність у результатах є незначною. З двох проведених тестів можна із впевненістю констатувати, що отримані результати є достовірними.

Висновки

Таким чином, психомоторні реакції схильні до певних змін, пов'язаних із цілеспрямованим на них психологічним впливом. Конкретна реакція на ситуацію може не лише визначатися впливом характерних відмінностей нервової системи, але й наслідком навчання та професійного досвіду. Але при цьому межі можливого розвитку швидкості реакції визначаються уродженими властивостями нервової системи.

Під час експерименту спостерігались якісні і кількісні зміни у кожній із груп. У методиці прогнозування результатів - це підвищення відсотку ймовірності швидшої адаптації до складної обстановці в обстежуваних експериментальної групи. При стресі у обстежуваних із врівноваженим типом вищої нервової діяльності швидкість сенсомоторної реакції зростає, а в осіб із переважанням процесів збудження над гальмуванням в умовах стресу показники сенсомоторної реакції погіршуються. Можна припустити, що якщо підібрати доступні фізіологічні засоби активації центральної неовової системи перед початком виконання складних вправ для осіб з переважним типом процесів гальмування, процес включення та активації їх для виконання завдання скоротиться, а ефективність діяльності підвищиться.

Література

1. Faraji J., Soltanpour N., Jafari S.Y., Moeeini R., Pakdel S., Moharreri A., Metz G.A. Stress inhibits psychomotor performance differently in simple and complex open field environments. Horm Behav. 2014 Jan. V.65(1). P. 66-75.

2. Романчук С.В. Теоретико-методологічні засади фізичної підготовки курсантів військових навчальних закладів Сухопутних військ Збройних сил України: дис. д-ра з фіз. виховання та спорту. Львівський державний університет фізичної культури, 2013. 491 с.

References

1. Faraji J., Soltanpour N., Jafari S.Y., Moeeini R., Pakdel S., Moharreri A., Metz G.A. Stress inhibits psychomotor performance differently in simple and complex open field environments. Horm Behav. 2014 Jan. V.65(1). P. 66-75.

2. Romanchuk, S.V. (2013) Teoretyko-metodologichni zasady fizychnoi' pidgotovky kursantiv vijs'kovyh navchal'nyh zakladiv Suhoputnyh vijs'k Zbrojnyh syl Ukrai'ny [Theoretical and Methodological Bases of Physical Training of Cadets of Military Educational Institutions of the Land Forces of the Armed Forces of Ukraine]: dys. d-ra z fiz. vyhovannja ta sportu. L'vivs'kyj derzhavnyj universytet fizychnoi' kul'tury. 491 s. (in Ukranian)

Размещено на Allbest.ru